Степан мандюк методика проведення лабораторно-практичних роб



Сторінка2/7
Дата конвертації24.04.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

2. Підготовка до занять


Підготовку викладача до занять можна розділити на два основні етапи: це особиста підготовка викладача і підготовка матеріально-технічного забезпечення заняття. Викладач зобов’язаний сам повторити відповідні розділи згідно поурочно-тематичного плану, повторити зміст інструкційно-технологічної карти, при потребі використати додаткову літературу, довідники з потрібних тем. Також викладачу необхідно систематично вивчати нову вітчизняну і зарубіжну техніку, правила її експлуатації.

При підготовці до занять особливо увагу потрібно звернути на вивчення учнями правил безпеки праці як в цілому лабораторії, так і техніки безпеки на кожному робочому місці . Необхідно зробити аналіз порушень з безпеки праці на попередніх заняттях.

Продумати при виконанні яких операцій, завдань учні можуть допускати помилки. Якщо на заняттях вперше буде розбиратися будь-який вузол, то при підготовці до занять викладач сам повинен його розібрати, скласти згідно технологічної карти, щоб уникнути помилок під час занять. Крім усього потрібно знати ступінь підготовки кожного учня до занять і врахувати на яку тему слід звернути увагу при поясненні учням нового матеріалу. Викладачі спільними зусиллями повинні домогтися того, щоб учні не допускали помилок (найбільш характерних) у самостійній роботі.

Враховуючи попередній досвід, потрібно при підготовці до занять передбачити, якій ланці, коли і яку допомогу необхідно буде надати при виконанні самостійної роботи. Наприклад, при демонтажі головної передачі ведучого моста автомобіля учні порушують порядок виконання роботи (забувають знайти напівосі), що стає причиною поломок корпуса головної передачі.

Головне завдання ЛПР – відпрацювати вміння до такого ступеня, щоб вони перейшли в навики і добитися того, щоб деякі з них стали потребою і доброю звичкою водія. Так, наприклад, систематичний контроль за роботою муфти зчеплення (вільний хід, повний хід педалі, муфта “веде”, “буксує”), за робочим ходом педалі гальма виробить в учнів систему обов’язкового проведення технічного обслуговування на початку робочого дня, і спостереження за роботою цих та інших агрегатів протягом робочого дня.

При підготовці до ЛПР необхідно визначити, скільки часу затратять учні на виконання кожної операції, завдання. Якщо викладач впевнений, що ланка виконає завдання за відведений час, то потрібно дати учням можливість повторити виконання важливих регулювань, вивчити, як ліквідовувати неполадки, що часто виникають в даному вузлі, механізмі, системі .

Викладач повинен забезпечити кожне робоче місце необхідним інструментом, пристроями, вузлами та деталями. Для прикладу розглянемо робоче місце, на якому вивчають муфту зчеплення. Всім зрозуміло, що зняти коробку переміни передач (КПП), муфту, вивчити будову, встановити все на місце і відрегулювати за відведений час не під силу не тільки учням, а й кваліфікованим спеціалістам. А тому для виконання всіх перерахованих робіт потрібно створити відповідні умови. Тому в лабораторії повинен бути автомобіль, на якому учні вивчають розміщення муфти зчеплення, її роботу, вимірюють вільний хід педалі, регулюють його, а на робочому місці муфта зчеплення прикріплена до маховика, який встановлено на спеціальній підставці. Учні знімають її з маховика, вивчають будову, недоліки, встановлюють на місце і за допомогою спеціального шаблону регулюють розташування відтискних важелів в одній площині, на робочому місці є ще декілька дисків. Тепер учні порівнюють ці диски, визначають придатність кожного з них до подальшої експлуатації на автомобілі. Тобто на робочому місці створено такі умови, щоб поставлена мета була досягнута.

При підготовці до занять потрібно розробити поурочно-тематичний план (відповідно програмі), план уроку, графік чергування ланок на робочому місці, інструкційно-технологічні карти.



3. Поурочно-тематичний план1


Поурочно-тематичний план розроблено на основі типового навчального плану (додаток №1) і типової навчальної програми з предмета «Будова й експлуатація вантажного автомобіля» (додаток №2) підготовки кваліфікованих робітників з професії (код 8322.2) «Водій автотранспортних засобів», що відповідає Державному стандарту професійно-технічної освіти (ДСПТО 8322.2. 160008-2006), який передбачає з предмета «Будова й експлуатація вантажного автомобіля» 80 уроків теоретичної підготовки, з них 28 – ЛПР. Враховуючи те, що згаданим стандартом значно зменшено кількість уроків для вивчення будови автомобіля, є потреба використати 16 годин резервного часу для вивчення цього предмета.

Звичайно, таке використання резервного часу треба розглянути і схвалити на засіданні методичної комісії. Розподілити ці уроки потрібно для вивчення об’ємних та складних тем. Знати матеріал цих тем потрібно для того, щоб правильно і безпечно експлуатувати автомобіль.


4. План-структура заняття2


Після того, як поурочно-тематичний план розроблено, викладач приступає до розробки планів уроків ЛПР. Важливим при цьому є знання предмета і методики. Якщо досвід проведення занять невеликий, що часто буває у викладачів, які працюють недавно, тоді є потреба складати розгорнутий план уроку (план-конспект), в якому в короткій формі передбачити зміст розповіді, пояснення, контрольні питання, відповіді учнів.

Мету завдання учням потрібно повідомляти на початку заняття. ЛПР потрібно проводити так, щоб учні не просто виконували роботу, а бачили в ній засіб досягнення мети.

Стосовно виховної мети, то в процесі заняття викладач повинен формувати учня як особистість, виховувати в ньому такі риси, як бережливе ставлення до техніки, інструменту, майна в лабораторії.

Виховувати учня так, щоб він завжди був готовим надати допомогу своїм друзям. Про цю мету викладач повинен постійно пам’ятати і на прикладі як позитивних, так і негативних дій окремих учнів та ланок виховувати всю групу.

Організаційна частина уроку займає, як правило, дуже мало часу, але має велике значення. Вона повинна відволікти увагу від того, чим вони жили до початку уроку і налаштувати їх на активне, цілеспрямоване виконання завдання. Звичайно, при перевірці зовнішнього вигляду учнів дбаємо не тільки про естетичну мету, але і про відповідність одягу учнів до вимог безпеки праці. Організаційна частина повинна бути короткою (до 5 хв.), але мобілізуючою.

Вступний інструктаж – це та частина заняття, коли проводять підготовку учнів до свідомого, максимально самостійного виконання завдання за допомогою безпечних і раціональних методів і прийомів, не допускаючи браку помилок та порушень безпеки праці.

Мета вступного інструктажу полягає в тому, щоб пояснити учням мету уроку, короткий зміст завдання (з чого починати роботу, в якій послідовності її виконувати і якого результату потрібно досягти). Особливо важливе значення вступний інструктаж має на першому занятті програми, циклу.

Тоді він повинен бути більш детальним, розгорнутим і займати значно більше часу, ніж на наступних заняттях. На першому занятті вступний інструктаж повинен бути в межах 25-30 хв., а на наступних – 10-15 хв.

Важливе місце повинно відводитись інструктажу з безпеки праці.

Щоб правила безпеки праці були засвоєні учнями, їх потрібно пояснювати після показу робочих місць, на яких будуть працювати учні, і способів виконання завдання. Доцільно навести декілька прикладів порушення правил безпеки праці на попередніх заняттях (навіть іншими групами) і зробити їх аналіз.

Видавши ланкам завдання, викладач закінчує груповий вступний інструктаж і продовжує його на робочих місцях, де пояснює способи виконання завдання, а також особливу увагу звертає на контроль якості виконаної роботи , щоб учні могли це робити самі в процесі заняття.

Щоб зацікавити учнів майбутньою роботою, потрібно нагадати їм, що при виконанні регулювань вони мають думати, якими можуть бути наслідки від неправильно виконаної роботи, чому в процесі експлуатації автомобіля змінюються параметри регулювань. Якщо учні зрозуміють мету і послідовність виконання завдання, тоді робота стане їм цікавою і принесе задоволення.

Якщо є дуже відповідальна робота, або робота, якість виконання якої після складання вузла проконтролювати неможливо, то необхідно сказати учням, щоб без контролю викладача її не виконували. На робочому місці потрібно провести інструктаж з безпеки праці , звернути увагу тільки на ті питання, які характерні цьому місцю, завданню.

Наприклад, при розбиранні муфти зчеплення без спеціального пристрою натискні пружини можуть вискочити із-під опорного диска і можуть травмувати людей.

Слід пояснити учням, що без спеціального пристрою не можна розбирати також і енергоакамулятор гальмової системи та багато інших вузлів.

В процесі виконання самостійної роботи учні дуже часто допускають помилки.

В інструктажі не можна просто перераховувати їх. Основну увагу потрібно звернути на причини допущення помилок і на методи їх попередження. Під час вступного інструктажу не потрібно захоплюватись поясненням того, що учням відомо, тривалість інструктажу повинна бути мінімальною.

На наступних заняттях циклу у вступній частині достатньо зупинитись лише на головних питаннях завдання, на які учні повинні в першу чергу звернути увагу, на помилках, допущених на попередньому занятті, а також нагадати основні правила безпеки праці. Після закінчення вступної частини учні підписуються в журналі обліку інструктажів з безпеки праці.

Самостійна робота учнів і поточний інструктаж викладача є основною частиною уроку, тому що під час самостійної роботи досягається основна мета – формування умінь і навиків.

Від правильної організації цієї частини залежить успіх не тільки заняття, а й навчання в цілому. До самостійної роботи учні приступають після закінчення вступного інструктажу, попередньо одержавши завдання.

В процесі роботи потрібно привчити учнів до самостійного вирішення завдання, опираючись на раніше отримані знання, власний досвід та інформацію, яка є в інструкційно-технологічній карті. Ступінь самостійності, що надається учням в роботі, повинен бути диференційованим, враховуючи здібності і підготовку кожного учня.

Однак надання самостійності в роботі в жодному випадку не повинно перетворюватись у безконтрольність, відсутність постійного спостереження і допомоги з боку викладача. Допомога викладача не повинна бути у формі простої підказки, вона повинна спонукати учнів робити аналіз помилок, причин їх появи. Викладач повинен вміло поєднувати індивідуальну роботу з кожним учнем, роботу з ланкою, роботу з усією групою, перевіряючи в процесі заняття знання учнів. При проведенні текучого інструктажу потрібно використовувати всі методи теоретичного і виробничого навчання: розповідь і пояснення-при вивченні будови механізмів, систем; бесіда – для подолання учнями проблем при демонтажі, монтажі та регулюванні, тоді викладач шляхом вміло поставлених питань підводить учнів до самостійного вирішення проблем. Якщо учень порушує правила безпеки праці, то не можна чекати того часу, коли він сам побачить наслідки цих порушень. Негайне втручання також потрібне і в тому випадку, коли неправильні прийоми в роботі, використання не того обладнання, яке потрібне за технологічним процесом, порушення порядку роботи, можуть вивести з ладу обладнання, інструменти, можуть когось травмувати.

Якщо при обході робочих місць і спостережені за робочого учнів викладач переконується в тому, що вони допускають однотипні помилки, то замість індивідуального інструктажу є потреба провести інструктаж з ланкою або й з усією групою.

Значне місце в поточному інструктажі повинна займати перевірка викладачем осмислених дій учнів при виконанні завдання. Зміст перевірки також можна розділити на заплановану (передбачену) і на ту, яка виникає в процесі роботи (непередбачену). До запланованої перевірки відноситься те, чого вимагає програма, і що передбачено в плані уроку. Зміст запланованої перевірки визначає аналіз попередніх занять та досвід викладача. Незапланована – виникає внаслідок постійного спостереження викладача за ходом роботи, вміння побачити заминки, неточності, які є наслідком недосконалого розуміння учнями тієї роботи, яку вони виконують. I в першому, і в другому випадку потрібна бесіда, яка допоможе учневі осмислити, зрозуміти ту роботу, яку необхідно виконати.

Керуючи роботою учнів, викладач робить приблизно п’ять обходів робочих місць і перед кожним обходом ставить різні завдання. Але при виконанні кожного обходу він повинен слідкувати за дотриманням учнями правил безпеки праці, перевіряти організацію робочого місця, дотримання культури праці.

До цього він повинен привчати учнів так само, як і виробляти в них практичні навики та вміння.

Мету таких обходів слід чітко і завчасно продумувати виходячи з особливостей кожного завдання та зробивши детальний аналіз попередніх занять.

Мета першого обходу (в плані 1.1-1.3) – контроль правильності і початку роботи. Приступаючи до виконання завдання, учні звичайно стараються швидше розпочати демонтажні роботи, хоча дуже важливо, щоб вони працювали цілеспрямовано, відповідно до технологічної карти. Тому викладач повинен обійти всі робочі місця і прослідкувати за тим, щоб учні ознайомилися із змістом інструкційно-технологічної карти, в якій визначена мета і порядок виконання завдання та відведений час. Після першого обходу, який займе приблизно 10 хв., потрібно надати можливість учням працювати самостійно. Викладач повинен зайняти своє місце і спостерігати за роботою до початку наступного обходу.

Мета другого обходу (2.1-2.3) – керівництво роботою учнів при виконанні демонтажних робіт. Одне із основних завдань заняття – формування в учнів умінь і навиків. Тому зараз потрібний ретельний контроль. На перших заняттях в учнів, як правило, виникає дуже багато питань: як відкрутити гвинт, як витягнути деталь. Але викладачу не потрібно спішити з допомогою, а постаратися заставити учнів подумати і, використавши технічну документацію, знайти правильне рішення і самим розібрати вузол. Якщо ж питання, що виникло, складне і учням не вдається вирішити його самостійно, викладачу необхідно прийти їм на допомогу .

Така допомога повинна бути у формі поради, рекомендації, навідних питань, але в жодному випадку викладач не повинен виконувати роботу за учня. Тільки самостійним подоланням проблеми можна досягти поставленої мети.

Мета третього обходу (3.1-3.3) – керівництво самостійною роботою. Після демонтажних робіт учні приступають до вивчення будови і дії механізмів, виконують регулювання.

В процесі роботи можуть виникнути питання , але викладач повинен сам оцінити ступінь їх складності, тому що на деякі питання учні в силі відповісти самостійно, потрібно лише підвести їх до правильних дій. Направляючи думки учнів, викладач не повинен залишати невирішених питань, оскільки це може зменшити зацікавленість до роботи.

Мета четвертого обходу (4.1-4.4) – контроль за самостійною роботою учнів. Завдання цього обходу багато в чому аналогічне тому, яке доводилось виконувати при керівництві демонтажними роботами. Однак монтаж – більш складна операція і вимагає від учнів значної затрати сил. Звичайно, добре знаючи кожне робоче місце і проаналізувавши попередні заняття, викладач знає, на якому робочому місці і на якому етапі монтажних робіт в учнів можуть виникнути проблеми. Тому потрібно бути готовим в будь-який момент прийти на допомогу учням. Час, що залишився після завершення монтажних робіт, потрібно використовувати для перевірки знань учнів.

Мета п’ятого обходу (5.1 - 5.4) – приймання робочих місць. Викладач останній раз визначає якість виконаних робіт, комплектність вузлів, перевіряє комплектність інструменту і пристосувань, стан документації, переконується, що на робочому місці порядок.

Перевіряти знання і вміння можна під час виконання учнями завдання. Методами перевірки є бесіда і оцінка виконаних вправ. Спостерігаючи за самостійною роботою учнів, можна оцінити їх роботу не проводячи з ними додаткової бесіди і навіть не поставивши їм додаткових питань. Але кожному учневі потрібно сказати, чому він отримав саме таку оцінку. Оцінку потрібно виставити за сукупність практичних вмінь, навиків та теоретичних знань.

Заключний інструктаж проводять на тому ж місці, що і вступний. Викладачу потрібно визначити, в якій мірі досягнута мета заняття, він робить аналіз рівня набутих учнями знань, практичних вмінь і навиків, аналізує типові помилки, вказує шляхи їх попередження. Тут потрібно охарактеризувати роботу всієї групи, кожної ланки та роботу окремих учнів, зробити аналіз виставлених оцінок. Домашнє завдання повинно складатися з двох частин. Перша – доопрацювання сьогоднішньої теми. Друга – тема завдання наступного заняття. В процесі проведення заключного інструктажу поруч з вказаними недоліками, які необхідно ліквідувати в процесі подальшого навчання, потрібно створити в учнів і відчуття задоволення результатами уроку. Для цього слід зупинитись на окремих позитивних моментах роботи , а також показати, як в результаті заняття учні «пройшли» вперед на шляху оволодіння професією. Після кожного заняття необхідно зробити його аналіз для себе і зазначити, що потрібно враховувати, відкоригувати при продовжені цього заняття наступного разу.



1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка