Статья посвящена раскрытию значения деятельности национальных библиотек в формировании национального информационного ресурса, освещению специфики развития фондов



Скачати 157.91 Kb.
Дата конвертації13.09.2017
Розмір157.91 Kb.


УДК 021:027[001.9+004.77] Гранчак Т. Ю.
Національні бібліотеки як «резервуари» національної пам’яті в умовах поширення електронних технологій
Стаття присвячена розкриттю значення діяльності національних бібліотек у формуванні національного інформаційного ресурсу, висвітленню специфіки розвитку фондів національних бібліотек як інформаційної бази національного поступу в умовах поширення електронних технологій.

Ключові слова: національні бібліотеки, інформаційний ресурс, інтернет-технології
Гранчак Т. Ю. Национальные библиотеки как «резервуары» национальной памяти в условиях распространения электронных технологий.

Статья посвящена раскрытию значения деятельности национальных библиотек в формировании национального информационного ресурса, освещению специфики развития фондов национальных библиотек как информационной базы национального продвижения в условиях распространения электронных технологий.

Ключевые слова: национальные библиотеки, информационный ресурс, интернет-технологии
Granchak T. Y. National libraries as a «reservoir» of national memory in circs of the spread of electronic technology.

The article is devoted to the disclosure of the significance of the national libraries in the formation of a national information resource, covering the specifics of the evolution of national libraries’ collections as a knowledge base in the national promotion in circs of the spread of electronic technology.

Keywords: national libraries, information resource, the Internet-based technologies
Необхідною умовою розвитку нації є національна пам’ять, яка виступає транслятором ціннісно-смислових характеристик між поколіннями і, створюючи з різноманітних смислів і значень контекст національної самосвідомості, стає запорукою порозуміння між суб’єктами комунікаційної діяльності, забезпечуючи процесу комунікації потрібну для консолідації нації ефективність. Національна пам’ять – це рух смислів у національному інформаційному просторі і часі, і тому коректне сприйняття цих смислів у процесі комунікації сприяє розумінню ціннісно-смислового світу попередніх поколінь і подальшому розвитку на основі усвідомлених та прийнятих традицій і цінностей.

Сучасні впливи на процес формування національної пам’яті глобального інформаційного простору, що призводять до її розмивання і суттєвої корекції, а також криза духовності сучасного суспільства змушують звертатись до національно-історичного досвіду, транслятором якого виступає національна пам’ять, та актуалізують вивчення даної проблеми з метою збереження національних орієнтирів,

У цьому контексті закономірною стає додаткова увага науковців до тих інститутів, які є репрезентантами політики пам’яті – музеїв, архівів, бібліотек, різні аспекти функціонування яких як установ пам’яті висвітлювались в працях І. Матяш, Л. Чупрія, Л. Левченко, О. Салати, Н. Орлової, І. Дерев’яного, І. Ціборовської-Римарович, О. Вербіцької [13]. Утім, поза межами предмету наукового інтересу згаданих вчених залишається діяльність національних бібліотек, які за своїм статусом як раз і мають стати тим «резервуаром», що зберігає вироблені нацією в процесі її розвитку необхідні для цього розвитку знання. Отже, метою даної статті є висвітлення участі національних бібліотек у формуванні та збереженні національної пам’яті в умовах поширення електронних інтернет-технологій.

Виокремлення у видовому багатоманітні бібліотечних структур національних бібліотек напряму пов’язано з націотворчими процесами. Адже статусне оформлення національних бібліотек як виду припадає на період ХІХ – поч. ХХ ст. – час формування політичних націй, які потребували інформаційної бази для свого розвитку. Аналізуючи феномен утворення національних бібліотек, Б. Володін акцентує увагу на його державницькому аспекті: «Національна бібліотека виникає як особливий, принципово новий для того чи іншого часу інститут державності. … Поява інституту національної бібліотеки була обумовлена формуванням і розвитком моделі централізованої національної держави, і тому мова може йти про принципово нову модель самої держави» [4, c. 130].

Національні бібліотеки стають символами державної незалежності і самобутності. Як новий інститут державності вони були орієнтовані на здійснення функцій, які умовно можна охарактеризувати як функції «національної пам’яті». Фонд національних бібліотек мав бути максимально вичерпним, таким, що слугував би, з одного боку, відображенням духовно-інтелектуального потенціалу нації, з іншого – створював необхідне підґрунтя для її подальшого розвитку, забезпечував спадкоємність національної ідентичності. У зв’язку з новими завданнями національні бібліотеки наділяються спеціальними інструментами для їх реалізації, серед яких – впровадження правила обов’язкового екземпляра. Фактично заснування національних бібліотек було обумовлене потребою забезпечення розвитку нового суб’єкта політики і політичної комунікації – нації. В цьому контексті національні бібліотеки стають соціальним інститутом, прямим завданням якого є забезпечення передачі наступним поколінням певної системи цінностей, зокрема цінності збереження і зміцнення національної незалежності і суверенітету [7, с. 179–180].

Враховуючи значення створення національних бібліотек для процесу національного державотворення, показовим є підхід до формування їх фондів. Зокрема серед пріоритетів комплектування Бібліотеки Конгресу США – «всі книги та інші матеріали, що відображають життя і досягнення народу Сполучених Штатів» [6, с. 329], Національної парламентської бібліотеки Японії – «публікації та інші матеріали/інформація всередині і за межами країни… що підтримують творчість нації» [19], Британської бібліотеки – «письмова та усна спадщина нації» [20]. Перелік можна продовжувати. В Україні Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) НАН України, заснування якої відбувалось за часів Української держави П. Скоропадського у 1918 р. як Національної бібліотеки Української держави, повинна була стати «книгозбірнею, в якій мають бути зібрані всі пам’ятки духовного життя українського народу і України (рукописні і друкарські). В ній повинні бути зібрані книги, часописи, газети, гравюри, листівки, ноти, літографії і інші твори друкарень, літографій і метальографій, видані на Україні та за кордоном» [15]. Назва бібліотеки підкреслювала її призначення – інформаційне забезпечення розвитку української нації.

Формування фонду «Україніки» і сьогодні серед пріоритетів НБУВ. До цього фонду мають включатися документи, створені в Україні, в інших державах про неї, а також документи, створені українцями, які зробили значний внесок до світової культури. Вагомий внесок до формування «Україніки» було зроблено В. Ю. Омельчуком при розробці концепції національної бібліографії України, яка осмислюється вченим як специфічна форма відображення багатовікової пам’яті народу, засобу обміну і збагачення досягнень його культури, інформаційного забезпечення вирішення економічних і політичних проблем як на рівні держави, так і на рівні взаємодії з міжнародним співтовариством [14]. В рамках проекту «Створення національної бібліографії. Українська біографістика» співробітниками Інституту української книги НБУВ, відділом національної бібліографії видаються покажчики серії «Національна бібліографія України», формуються бази даних ретроспективної національної бібліографії та біографічної інформації, проводяться роботи з підготовки та видання матеріалів біографій діячів України, довідників, альманахів [11].

Виконання національними бібліотеками своєї місії передбачає відбір і збереження важливої для розвитку нації інформації і розширення доступу до бібліотечного фонду. В умовах поширення електронних технологій у цих аспектах перед національними бібліотеками відкриваються нові можливості, але водночас постають і нові завдання. Можливості пов’язані з функціонуванням бібліотечних веб-сайтів і оцифруванням фондів, що дає змогу надати доступ не лише до бібліографічної та повнотекстової, але й до мультимедійної інформації, а також зробити інформацію, доступ до якої традиційно був локалізований, широкодоступною і здійснювати охоплення аудиторії в національному масштабі.

Яскравим прикладом в цьому контексті є проект, що здійснюється Бібліотекою Конгресу США «Пам’ять Америки» («American Memory») [18], у рамках якого забезпечується вільний доступ через Інтернет до творів писемності, звукозаписів, картин, відеозаписів, карт і нотних видань – документальних пам’яток американської нації, що висвітлюють історію Америки і творчість її народів. Представлені тут документи з колекцій Бібліотеки Конгресу та інших організацій описують історичні події, видатних особистостей, пам’ятні місця та ідеї, покладені в основу американського суспільства. Проект став першою спробою систематизованого оцифрування найбільш цінних історичних матеріалів з ​​фондів бібліотеки та провідних архівів і забезпечення вільного доступу до них конгресменів, науковців, викладачів, студентів – всіх користувачів Інтернету.

Під час його виконання було доведено ефективність корпоративної співпраці бібліотек з музеями, архівами, історичними товариствами, в результаті якої були створені 23 цифрові колекції, які доповнили масив документів, ставши основою для електронної бібліотеки, яка налічує на разі більше 100 тематичних колекцій, більше 9 млн документів, що відображають американську історію і культуру, які організовані в більш ніж 100 тематичних груп, організованих за формою, предметом або авторством (хто вперше створив, склав або подарував матеріали Бібліотеці). Оригінальні форми представлені манускриптами, друкованими виданнями, фотографіями, плакатами, картами, записами, відеозаписами, книгами, памфлетами і нотними виданнями.

Від початку проект був результатом співпраці національного масштабу. Підтримка з боку Конгресу у розмірі 15 млн дол. протягом п’яти років і партнерство з громадськістю, комерційними та філантропічними організаціями у вигляді спонсорської допомоги принесло більше 45 млн дол. за період з 1994 по 2000 р. Образно кажучи, нація працювала на збереження власної пам’яті.

Що стосується досвіду вітчизняних бібліотек, то варто відзначити реалізацію Національною парламентською бібліотекою України за підтримки Міністерства культури України проекту зі створення електронної бібліотеки «Культура України» [8], яка на сьогодні складається з чотирьох колекцій: «Культурологія», «Мистецтво» (розділи «Архітектура», «Скульптура», «Живопис», «Графіка», «Декоративно-прикладне мистецтво», «Народні художні промисли», «Музика», «Танець. Хореографія», «Театр», «Цирк. Естрада. Видовищні мистецтва», «Кіномистецтво», «Художня фотографія»), «Етнографія» (розділи «Загальна етнографія», «Краєзнавство», «Народи України», «Київська старовина», «Духовна культура», «Матеріальна культура»), «Заклади культури» (розділи «Бібліотеки», «Музеї», «Архіви», «Культурно-мистецькі освітні установи», «Фонди, товариства, об’єднання, асоціації», «Українські культурні центри за кордоном»). Колекція складається з оцифрованої літератури – електронних аналогів друкованих видань та творів образотворчого мистецтва фондів бібліотек, музеїв, архівів, доступ до яких через їх незадовільний фізичний стан для користувачів обмежено. Створення цифрових копій таких видань є одним з можливих варіантів їх збереження та надання вільного доступу до них через мережу Інтернет усім бажаючим. Переведення в електронну форму об’єктів відбувається з дотриманням норм чинного законодавства у сфері авторського права та суміжних прав (у разі надання відповідного дозволу автором або особою, яка володіє авторськими правами), або на договірній основі з дотриманням норм чинного законодавства та з врахуванням взаємних інтересів.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, провівши значний обсяг підготовчої роботи, виставляє на разі на базі власних фондів «Матеріали до Державного реєстру національного культурного надбання: Книжкові пам’ятки». Електронний ресурс, що пропонується, містить описи найцінніших і найдавніших книжкових пам’яток: рукописних книг; інкунабул; палеотипів; стародруків кириличним, гражданським, латинським шрифтом; українських видань до 1860 р. включно. Наповнення ресурсу триватиме й далі, по мірі внесення та редагування описів. Одночасно формуються, проходять експертизу, уніфікацію опису бази даних книжкових пам’яток ХІХ–ХХІ ст., які будуть виставлені на порталі дещо пізніше, після проведення названих видів робіт. Тут передбачається структурування за певними критеріями: прижиттєві видання видатних письменників, науковців, громадських діячів; шедеври поліграфії та книжкового мистецтва, подарункові, бібліофільські видання чи підносні примірники; рідкісні книги; примірники з автографами видатних особистостей; надруковані на незвичайних матеріалах та ін. [12].

Отже, національні бібліотеки виступають координаторами створення і навігаторами єдиної системи інформаційного ресурсу національного надбання.

Водночас, поза фондами національних бібліотек залишається значний масив інтернет-інформації, який, до того ж, постійно зростає. Мережеві інформаційні ресурси є частиною національного надбання країни – пам’яттю нації, отже бібліотеками здійснюються кроки щодо архівування інформаційних масивів інтернет-середовища. Зокрема Бібліотека Конгресу США повідомила про швидке завершення проекту з архівації всіх опублікованих до сьогоднішнього моменту повідомлень Twitter. Вся база займає близько 133 терабайт, кожне повідомлення супроводжується 50 додатковими полями з різними метаданими (включаючи географічне положення користувача, його ідентифікатор та іншу інформацію). Після створення бази вона доповнюватиметься новими твітами. Утім, поки що використовувати архів у тому вигляді, в якому він існує сьогодні, неможливо. Потрібні додаткові зусилля фахівців для його впорядкування, організації, забезпечення можливості пошуку за повідомленнями [1].

Рядом зарубіжних національних бібліотек здійснюється автоматичне архівування цілих сегментів інтернет-простору за тематичним (наприклад, Бібліотека Конгресу США), доменним (національним) (Британська бібліотека, Бібліотека та архіви Канади, Королівська бібліотека Швеції, Королівська бібліотека Данії та ін.) або комбінованим (Національна бібліотека Австралії) принципами [10]. Так, широко відомим став започаткований у 2000 р. Бібліотекою Конгресу США проект із відбору і збереження веб-сайтів «Веб-архіви Бібліотеки Конгресу. Мінерва» (The Library of Congress Web Archives (LCWA) Minerva). За тематичною ознакою сформовані архіви за такими темами, як вибори в США, війна в Іраку, події 11 вересня 2001 та ін., доступ до яких забезпечує веб-сайт бібліотеки [21]. Також, Бібліотека Конгресу США діє як секретаріат Національного цифрового опікунського альянсу (National Digital Stewardship Alliance – NDSA), місією якого є управління цифровим контентом для нинішнього і перспективного використання, забезпечення здатності зберігати цифрові ресурси США на благо нинішнього і майбутніх поколінь [17].

У липні 2003 р. рядом національних бібліотек – Бібліотекою Конгресу США, національними бібліотеками Австралії, Канади, Данії, Фінляндії, Франції, Ісландії, Італії, Норвегії, Швеції, Британською бібліотекою та Архівом Інтернету (Internet Archive) США в контексті визнання важливості збереження інтернет-контенту для майбутніх поколінь було організовано Міжнародний консорціум збереження Інтернету (International Internet Preservation Consortium), метою якого визначено збір суспільно значущого інтернет-контенту в усьому світі і сприяння розвитку і використанню спільних інструментів, методів і стандартів, які уможливлюють створення міжнародних веб-архівів [22].

Вітчизняні національні бібліотеки, своєю чергою, долучились до процесу архівування інтернет-контенту (наприклад, у НБУВ триває робота з формування Інтранет-середовища, що містить колекції наукових і суспільно значущих документів, які є часткою українського сегменту Інтернет – http://www.esteticamente.ru/library/intra-extra.html), утім, не маючи таких потужних можливостей і державної та громадської фінансової підтримки, вони шукають і інші шляхи вирішення питання комплектування інформацією інтернет-середовища, налагоджуючи співпрацю з різноманітними громадськими об’єднаннями, установами та організаціями, готовими надати зібрані і систематизовані ними власні цифрові й електронні колекції. Зокрема Національна історична бібліотека України є партнером видавництва «Варто», яке спеціалізується на випуску книг та мультимедійної продукції про Київ і Україну і на разі виступає організатором відкритого інтернет-проекту «Київ. Фотолітопис» (photohistory.kiev.ua), запрошуючи до співробітництва усіх небайдужих киян, києвознавців, працівників музейних установ та власників домашніх архівів [3]. Зібрана колекція включає скани кількох тисяч книг, журналів і газет київської тематики, що видавались з середини ХІХ ст. до нашого часу, більше вісімдесяти карт Києва, серед яких є унікальні, які ніколи раніше в Україні не публікувалися, фотобанк з 15 000 фотографій, 4000 листівок, 1500 малюнків, а також кілька десятків годин відео та кінохроніки. Організатори проекту наголошують на готовності надати матеріали зібраних колекцій для спільних або сторонніх проектів.

Додаткові можливості для поповнення фондів бібліотек інформацією, що становитиме частку «національної пам’яті», відкриває використання вікі-технологій (веб-2) та інтелектуального потенціалу користувачів. Впровадження бібліотеками мультимедійних сервісів, таких як фото (Flickr.сom, foto.Mail.ru), відео (YouTube.com) та аудіо (i-Tunes), що дає змогу користувачам максимально легко завантажити фото-, відео- та аудіоінформацію (з мобільного телефону або іншого джерела) на сайт бібліотеки, створює умови для залучення користувачів до співтворення бібліотечних ресурсів та сприяє збагаченню бібліотечних фондів, про що свідчить приклад реалізації Бібліотекою Конгрессу США спільно з хостером фотографій Flickr.com проекту зі створення віртуальної фотоколекції 30-40-х років минулого століття (понад 3 тис. фотографій), в процесі якої користувачами робились мітки (теги), коментарі й нотатки на викладених на сайті фотографіях, що містили невідомі об’єкти, задля створення їх повного бібліографічного опису. Проект наочно продемонстрував можливості використання сучасних технологій у процесі оптимізації керування знаннями в бібліотечній сфері, оскільки створив умови для трансформації «прихованих» знань у наявні з їх подальшим оформленням у даному випадку у вигляді уточнених бібліографічних описів [2, с. 212–213].

При цьому ефективним для бібліотек у процесі формування фондів та їх комплектування новими документами може стати співробітництво в рамках соціальних медіа. Зокрема, це стосується тематичних колекцій. Так, на сайті НБУВ представлена тематична колекція «Історичний Київ», яка містить карти, альбоми, адресні книги, монографії стосовно Києва та киян. Для поповнення колекції новими матеріалами корисним може стати налагодження взаємодії з такими представленими в мережі Facebook спільнотами, як «Всесвітній клуб киян» [5] або «Це Київ, ляльо, незвичний Київ» [16], на сторінках яких розміщують фото, малюнки, поштові листівки, цікаві факти та оповіді з історії Києва. Часто, хоча і не завжди, у постах міститься посилання на джерело. Комплексного характеру інформації, що розміщується в постах, надають коментарі відвідувачів, які мають змогу поділитись власними відомостями щодо зображених об’єктів, додати фото і відео по темі посту. Наприклад, під фото «Гавань, 1959 рік. Трамвай маршруту № 27, кінцева станція "ГЕС-2"» на сторінці «Це Київ, ляльо, незвичний Київ» відвідувачем було розміщено коментар з посиланням на ресурс «Памяти киевских трамваев:: Фотогалереи:: Времена» (http://www.mashke.org/kievtram/pictures/gallery1.php?g=historic/), на якому представлено історію київських трамваїв ХХ ст. у кольорових фото.

Таким чином, шляхом інтеграції за допомогою сучасних інтернет-технологій професійного бібліотечного і користувацького інформаційних та інтелектуальних ресурсів відбувається спільне формування сукупного інтегрованого інформаційного ресурсу, що відображає пам’ять спільноти. І якщо національна бібліотека надасть подібні інструменти або навчиться ефективно використовувати вже наявні для створення такого інформаційного ресурсу в національному масштабі, вона зможе з впевненістю стверджувати, що відображає та формує пам’ять нації і є не лише її «резервуаром», а й живильним джерелом.

Список використаних джерел:

1. Бібліотека Конгресу завершує архівацію всіх повідомлень Twitter [Електронний ресурс] // NewsMe.com.ua. – 2013. – 8.01. – Режим доступу: http://newsme.com.ua/ua/tech/technologies/1623743. – Назва з екрану.

2. Бондаренко В. Інноваційні технології як фактор розвитку сучасних інформаційних комунікацій інформаційно-аналітичного обслуговування дистантних користувачів бібліотеки [Електронний ресурс] / В. Бондаренко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Випуск 32 / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. – К., 2011. – 416 с. – с. 207-221. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/Siaz/Nauk_works/32.pdf. – Назва з екрану.

3. Видавництво [Електронний ресурс] // Київ. Фотолітопис : web-сайт. – Режим доступу: http://photohistory.kiev.ua/about.php. – Назва з екрану.

4. Володин Б. Ф. Всемирная история библиотек [Текст] / Б. Ф. Володин. – СПб. : Профессия, 2002. – 351 с.

5. Всесвітній клуб киян [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.facebook.com/wckyivans?ref=stream&hc_location=stream. – Назва з екрану.

6. Гранчак Т. Бібліотека і політична комунікація [Текст] : монографія / Т. Гранчак ; НАН України, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського ; наук. ред. Л. А. Дубровіна. – К., 2012. – 481 с.

7. Гранчак Т. Ю. Бібліотека в системі політичної комунікації [Текст] : дис... д-ра соц. ком.: 27.00.03 / Гранчак Тетяна Юріївна ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2012. – 438 с.

8. Електронна бібліотека «Культура України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elib.nplu.org/. – Назва з екрану.

9. Київ. Фотолітопис [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photohistory.kiev.ua/about.php. – Назва з екрану.

10. Копанєва В. Бібліотека як центр збереження інформаційних ресурсів Інтернету: [монографія] / НАН України; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К.,2009. – 198 c.

11. Короткий звіт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського про наукову та науково-організаційну діяльність у 2010 році [Електронний ресурс] // Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського : web-сайт. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ library/zv_2010.html. – Назва з екрану.

12. Матеріали до реєстру національного культурного надбання [Електронний ресурс] // Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського : web-сайт. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/610. – Назва з екрану.

13. Національна пам’ять: соціокультурний та духовний виміри. Національна та історична пам’ять: Зб. наук. праць [Електронний ресурс]. – Випуск 4. – К.: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2012. – 296 с. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ntip/2012_4/index.html. – Назва з екрану.

14. Омельчук В. Е. Национальная библиография Украины [Текст] / В. Е. Омельчук // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития : науч.-практ. и теорет. сб. / редкол.: А. С. Онищенко (пред.) [и др.]. – К., 2000. – Вып. 1. – С. 186–195.

15. Про утворення Фонду «Національної Бібліотеки Української Держави» [Електронний ресурс] : закон Ради міністрів Української Держави від 2.08.1918 р. // Державний Вісник. – 1918. – № 32. – С. 2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/law/18_lib.html. – Назва з екрану.

16. Це Київ, ляльо, незвичний Київ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.facebook.com/pages/%D0%A6%D0%B5-%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2-%D0%BB%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BE-%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2-/510645838956198. – Назва з екрану.

17. About NDSA [Electronic resource] // The Library of Congress : website. – Mode of access: http://www.digitalpreservation.gov/ndsa/about.html. – Title from screen.

18. American Memory [Electronic resource] // The Library of Congress : website. – Mode of access: http://memory.loc.gov/ammem/index.html. – Title from screen.

19. Mission and Objectives 2012-2016 and Strategic Goals [Electronic resource] // National Diet Library (NDL) : website. – Mode of access: http://www.ndl.go.jp/en/aboutus/mission2012.html. – Title from screen.

20. Strategy, policies and programmes [Electronic resource] // British Library : website. – Mode of access: http://www.bl.uk/aboutus/stratpolprog/index.html. – Title from screen.

21. The Library of Congress Web Archives Minerva [Electronic resource] // The Library of Congress : website. – Mode of access: http://lcweb2.loc.gov/diglib/lcwa/html/lcwa-home.html. – Title from screen.

22. Web Archiving [Electronic resource] // The Library of Congress : website. – Mode of access: http://www.loc.gov/webarchiving/. – Title from screen.


Відомості про автора: Гранчак Тетяна Юріївна – д. соц. ком., завідувач відділу політологічного аналізу Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України. Домашня адреса: 02156, м. Київ, вул.. Мілютенка, б. 15А, кв. 377. Тел.: 0504141914. Електронна пошта: granchakt@ukr.net



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка