Сприйняття кольору, світла, простору. Лабораторна робота №2 «Визначення сліпої плями на сітківці ока»



Дата конвертації26.04.2016
Розмір73.6 Kb.

УРОК № 4

Тема: Сприйняття кольору, світла, простору. Лабораторна робота № 2 «Визначення сліпої плями на сітківці ока».

Мета:

  • навчальна: дати загальне уявлення про сприйняття кольору, світла, простору. спираючись на вже наявні знання про анатомічну структуру ока, вісвітлити докладніше особливості його функціонування.

  • виховна: продовжувати виховувати в учнів бережливе ставлення до власного організму, розвивати вміння працювати самостійно та використовувати різні джерела інформації, сприяти формуванню етичних взаємовідносин у колективі; виховувати в учнів уміння слухати, культуру мови та спілкування.

  • розвиваюча: продовжувати розвивати в учнів творчу активність, логічне мислення, пізнавальні інтереси учнів (самостійно працювати з додатковою літературою, прилучати необхідну інформацію); формувати в учнів уміння працювати з опорно-інформаційними схемами, таблицями, малюнками, виділяти головне, пояснювати їх зміст на основі біологічних закономірностей; навчитись робити висновки.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиця зі схемою будови сітківки; електронні зображення паличок і колбочок; картка для демонстрації сліпої плями ока.

Основні терміни та поняття: фоторецептори, фусцин, колбочки, палички, зоровий нерв, жовта пляма, родопсин, йодопсин, куряча сліпота, дальтонізм, поле зору, гострота зору.

ХІД УРОКІВ

І. Організаційний етап.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Питання до учнів

  1. Чим забезпечується чітке зображення предметів на сітківці ока?

  2. У чому полягає значення явища акомодації? Як буде бачити людина, в якої порушена акомодація?

  3. Які компоненти оптичної системи ока ви знаєте?

  4. Чому на сітківці формується зменшене перевернуте зображення? Яким чином воно обертається на видиме зображення?

III. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Бесіда

Чому говорять, що в темній кімнаті всі кішки сірі? Чи важливе для людини вміння розрізняти кольори? Ми живемо в тривимірному просторі. Чому ми його бачимо об'ємним?

Чому ми не промахуємося, коли беремо зі столу який-небудь предмет? Як ми оцінюємо відстань до того чи іншого предмета?

Обговорюючи ці питання, слід підвести учнів до розуміння, що зір забезпечує людині сприйняття тривимірного кольорового зображення. Це досягається завдяки наявності спеціалізованих систем клітин, що визначають кольори предметів за довжиною хвилі сприйманого світла й бінокулярності зору.



IV. Вивчення нового матеріалу


  1. Сприйняття світла й кольору. Просторовий зір

Розповідь учителя Гострота зору.

Гостротою зору називають здатність ока бачити роздільно дві точки. Нормальному окові це доступно, якщо величина їхнього зображення на сітківці дорівнює 4 мкм, а кут зору складає 1°. За меншого кута зору чіткого бачення не виходить, точки зливаються. Для пояснення цього явища звернімося до відомого факту. Якщо розглядати з великої відстані ілюміновану електричними лампочками споруду, вона здається прикрашеною світляними лініями. При наближенні замість суцільних ліній стають видними окремі лампочки. Чим це можна пояснити? Якщо промені, що падають на сітківку, збуджують суцільний ряд колбочок, то око бачить лінію. Якщо ж при цьому збуджуються колбочки, що стоять через одну, то око бачить окремі точки.

Для роздільного бачення двох точок необхідно, щоб між збудженими колбочками була мінімум одна незбуджена. Оскільки діаметр колбочок у місці найбільшої гостроти зору, у центральній ямці плями, дорівнює 3 мкм, то роздільне бачення можливе за умови, що зображення на сітківці не менше за 4 мкм. Така величина зображення виходить, якщо кут зору 1°.

Гостроту зору визначають за спеціальними таблицями, на яких зображено 12 рядів літер. З лівого боку кожного рядка написано, з якої відстані він має бути видний людині з нормальним зором. Випробовуваного саджають на певній відстані від таблиці й знаходять рядок, який він прочитує без помилок.

Гострота зору збільшується за яскравої освітленості й дуже низька за слабкого світла.

Поле зору.

Весь простір, який бачить око при нерухомо спрямованому вперед погляді, називають полем зору. Розрізняють центральний (в ділянці жовтої плями) й периферичний зір. Найбільша гострота зору — в ділянці центральної ямки. Тут розташовані тільки колбочки, їхній діаметр невеликий, вони тісно прилягають одна до одної. Кожна колбочка пов'язана з одним біполярним нейроном, а той, у свою чергу,— з одним гангліозним, від якого відходить окреме нервове волокно, що передає імпульси до головного мозку.

пояснюється тим, що на периферії сітківки колбочки оточені паличками й кожна з них вже не має окремого шляху до мозку. Група колбочок закінчується на одній біполярній клітині, а множина таких клітин посилає свої імпульси до однієї гангліозної. У зоровому нерві є приблизно 1 млн волокон, а рецепторів в оці близько 140 млн.

Периферія сітківки погано розрізняє деталі предмета, але добре сприймає їхні рухи. Бічний зір має велике значення для сприйняття зовнішнього світу. Для водіїв різних видів транспорту порушення його неприпустиме.

Поле зору визначають за допомогою особливого приладу. Поле _юру є найбільшим у зовнішній бік, до скроні — 90°, до носа і догори, і донизу — близько 70". Можна визначити межі колірного зору й при цьому переконатися в дивовижних фактах: периферичні частини сітківки не сприймають кольорів, колірні поля зору не збігаються для різних кольорів, найвужче поле має зелений колір.

Адаптація ока.

Виходячи з темного приміщення на яскраве світло, ми спочатку осліплені й навіть можемо відчувати біль в очах. Дуже швидко ці явища минають, очі звикають до яскравого освітлення. Зменшення чутливості рецепторів ока до світла називають адаптацією. При цьому відбувається вицвітання зорового пурпуру. Закінчується світлова адаптація в перші 4—6 хв.

При переході зі світлого приміщення в темне відбувається тем-нова адаптація, що триває більше за 45 хв. Чутливість паличок при цьому зростає у 200 000—400 000 разів. Загалом це явище можна спостерігати при вході до затемненої кінозали.

Сприйняття кольору.

Колірний зір, крім естетичного задоволення, радості, яку ми відчуваємо при спогляданні кольорової гами, має велике практичне значення: він поліпшує видимість предметів і забезпечує додаткову інформацію про них.

Сприйняття кольору забезпечується колбочками. У сутінках, коли функціонують тільки палички, кольори не розрізняються. Існує сім видів колбочок, що реагують на промені різної довжини й викликають відчуття різних кольорів. В аналізі кольору беруть участь не тільки рецептори ока, але й центральна нервова система.

Колірна сліпота.

Порушення колірного зору називають дальтонізмом. Від нього потерпають приблизно 8 % чоловіківі0,5 % жінок. Розрізняють форму

порушення колірного зору, за якої відсутнє сприйняття червоного зеленого чи фіолетового (трапляється нечасто) кольору. Дуже рідко виявляється повна сліпота на кольори — ахромазія. Для таких людей світ пофарбований в усі відтінки сірого, як на безбарвній фотографії. Людина, котра не сприймає червоного кольору, не відрізняє світло-червоного від темно-зеленого, а пурпурового й фіолетового — від синього; ті, в кого відсутнє сприйняття зеленого кольору, змішують зелені кольори з темно-червоними.

Порушення колірного зору встановлюють за допомогою спеціальних таблиць. Люди, які потерпають від дальтонізму, не можуть бути водіями транспорту, бо не розрізняють колірних дорожніх сигналів.



Бінокулярний зір і його значення.

Око здатне сприймати розмір, форму, об'єм предмета, малюнок, колір, яскравість, рух, розташування в просторі й відстань. Велике значення при цьому має зір двома очима, або бінокулярний зір.

Стереоскопія, або здатність бачити предмет рельєфним, об'ємним, заснована на неоднаковому сприйнятті предмета лівим і правим оком. Ліве око бачить більше з лівого боку предмета, праве — з правого. Це можна довести, зробивши знімок предмета спочатку з положення лівого ока, а потім — правого. Знімки будуть відрізнятися. Якщо промені, що йдуть від обох знімків, сполучити за допомогою спеціальних лінз, як це робиться в стереоскопі, то виходить рельєфне зображення предмета.

2. Лабораторна робота № 2 «Визначення сліпої плями на сітківці ока»

Хід роботи

1) Затулити ліве око рукою або цупким папером, помісти картку на відстані приблизно 15 см від очей.

2) Дивлячись правим оком на хрестик, повільно то наближати картку до себе, то віддаляти її доти, доки один із трьох кружечків не буде видний. Пояснити це явище.

3) Повторити дослід, затуляючи праве око.

4) Обговорити результати і зробити висновок.



IV. Домашнє завдання. Опрацювати параграф 3. Виконати завдання після параграфа.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка