Специфіка роботи в школах з малою наповнюваністю учнів та початкових класах-комплектах



Скачати 435.29 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.04.2016
Розмір435.29 Kb.
  1   2   3
Специфіка роботи в школах з малою наповнюваністю учнів та початкових класах-комплектах

З досвіду роботи

учителя початкових класів

Подищанської ЗОШ І-ІІ ступенів

Прилуцького району

Музиченко Світлани Федорівни


Вступ

Малокомплектна початкова школа – школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів. Цей тип школи існує, як правило, в сільській місцевості. Найчастіше вона є початковою. Однак в основних і середніх школах теж можуть бути класи-комплекти. В таких класах один учитель, в одному приміщенні одночасно веде заняття з двома або трьома різними класами. Це зумовлює специфічну структуру малокомплектної школи, яка може бути одно-, дво-, три-, чотирикомплектною.

Складність роботи в школах з малою наповнюваністю учнів зумовлена тим, що в них працює здебільшого один або два вчителі, яким щодня треба готуватися до 8 – 12 уроків, розподіляючи увагу між двома-трьома класами. До того ж, штатний розпис малокомплектної школи не передбачає посад завгоспа, бібліотекаря. Функції цих працівників виконує той-таки вчитель. Умови діяльності кожної малокомплектної школи специфічні, отже, й використання педагогічних закономірностей, методичних рекомендацій, поурочних розробок потребує, відповідно, творчого переосмислення.

Ці обставини, а також віддаленість малокомплектних шкіл і класів-комплектів від районних центрів, великих педагогічних колективів вимагають від класоводів і майстерності, і виняткової старанності, наполегливості.

Ефективність праці вчителя й учнів у будь-якій школі визначається взаємодією багатьох зовнішніх і внутрішніх умов організації навчально-виховного процесу.

Стосовно малокомплектних шкіл зовнішніми (організаційними) умовами є: раціональне поєднання класів у комплекти, правильна побудова розкладу занять, забезпечення належної матеріально-технічної бази (технічні засоби навчання, роздавальний дидактичний матеріал та наочні посібники), вимогливість і відповідальність учителя, тісний контакт його з батьками. Внутрішніми (психолого- дидактичними) умовами є: визначення оптимальної структури й змісту уроку (особливо самостійної роботи) відповідно до рівня розвитку учнів і мети засвоєння ними знань у кожному класі; формування у школярів загальнонавчальних умінь і навичок; вибір оптимального поєднання методів і прийомів навчання; раціональне використання наочності й слова на різних етапах вивчення теми; технологічно вміле керівництво різновіковим колективом тощо.

Вихідними умовами ефективності навчально-виховного процесу в малокомплектній школі є оптимальне поєднання класів у комплект та правильне складання розкладу занять. Розв'язання цих питань зумовлюється обставинами, за яких діє кожна конкретна школа, зокрема: 1) кількістю класів; 2) кількістю учнів у кожному класі; 3) загальним рівнем їхньої підготовленості й складністю розв'язуваних на даному етапі навчання завдань; 4) досвідом учителів; 5) навантаженням, яке мав кожний класовод у попередні роки; 6) розмірами класних кімнат.

Сільська школа була і залишається стабілізуючим чинником села, практично основним осередком культури, гарантом виховання свідомих і компетентних громадян України.

Спостерігається тенденція збільшення кількості малочисельних, малокомплектних шкіл, тому потрібні і навчальні програми, посібники – не ті, що розраховані на багаточисельну школу, а свої, специфічні. Відсутність ефективної методичної допомоги сільському вчителеві позначилась і на рівні підготовки школярів, їхньому кругозорі, загальному розвиткові.

Через це на перший план висувається завдання – зберегти сільську школу як головний чинник існування села. Тож передусім треба підняти рейтинг сільського учня, престиж учителя. Через малу наповнюваність класів потрібні інші підходи до організації навчально-виховного процесу, до розв'язання педагогічних проблем: індивідуальний підхід, інтегрований зміст, умови для різнорівневої диференціації.

Завдання сільської школи – зблизити дітей з перших років навчання в школі з природним середовищем, ефективно використати його для фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку; допомогти дітям побачити навколишню дійсність у всій повноті, навчити правильно сприймати явища і предмети; зробити їх дослідниками, захисниками, друзями природи.

Сучасна сільська малокомплектна школа володіє унікальними можливостями для відродження національних традицій виховання, організації виховного процесу на основі народної педагогіки, що відповідає одній із головних умов побудови національної школі.

Важливою передумовою якісної освіти на селі є удосконалення навчально-виховного процесу. Найскладнішими з педагогічного погляду є малокомплектні школи, які дуже різняться за наповнюваністю класів, навчальними площами та навчально-дослідними ділянками. Поширеною є початкова школа з кількістю учнів від 12 до 40. Отже, нечисленність учнівського і педагогічного колективів є найвиразнішою ознакою функціонування сільських шкіл .

Мала кількість учнів, значні відмінності у наповненості класів або відсутність дітей одного віку зумовлюють головну особливість організації навчальної та позаурочної діяльності, постійну роботу вчителя з різновіковим і нечисленним складом учнівського колективу. Це явище має й позитивні сторони, оскільки створюються передумови для індивідуалізації навчальної та виховної роботи, диференціації трудових і громадських доручень, взаємовпливу дітей. Сільські школи працюють у специфічних умовах. Вони мають самобутні традиції, особливий характер навчальної і трудової діяльності. Є тут свої труднощі, однак наявні й переваги. В умовах села школа стає головним осередком культури, духовності.

Разом з тим низька наповнюваність класів, якщо у цих класах є різновікові групи, створює певні умови для розвитку дитини. Вчителю слід так організувати процес навчання, щоб кожен учень був включений у навчальний процес, умів самостійно працювати, комфортно себе почував. Через малу наповнюваність класів можливості для здійснення особистісно-зорієнтованого навчання, для індивідуалізації навчальної діяльності у сільській школі значно вищі, ніж у міській. Тут більшою мірою можливі підтримка здібних учнів і надання їм змоги виходити за межі програми улюбленого предмета, працювати у власному темпі.
Особливості поєднання класів у комплект

Як відомо, правильне поєднання класів у комплект – найважливіша передумова раціональної праці класовода й учня на уроці.

Формуючи клас-комплект, класоводи враховують такі фактори, як кількість школярів, рівень підготовленості кожного з них до виконання самостійних завдань, наступність у роботі. Внаслідок такого підходу до комплектування об’єднують учнів шестирічного віку з третьокласниками. Таке поєднання дає змогу вчителеві протягом уроку більше уваги приділяти найменшим школярам, тому що третьокласники вже мають досвід виконання самостійних завдань.

При об’єднанні класів насамперед враховуються контингент учнів і кількість учителів у школі. Якщо є чотири класи і два вчителі, то об’єднувати можна як суміжні, так і не суміжні класи. І отже, виходячи з конкретних умов, варіанти комплектів можуть бути різними: 1-2-й, 1-3-й, 2-4-й, 1-2-3-й класи. В кожному поєднанні класів є свої плюси і мінуси.

Найскладніше працювати з комплектом, в якому об’єднані 1-й і 4-й класи, оскільки в першому півріччі основну увагу вчитель мусить приділяти дітям 1-го класу, а коли вони навчаться читати, більше уваги приділяти четвертокласникам, щоб краще підготувати їх до переходу в середню ланку.

Деякі вчителі вважають за доцільне об’єднувати 1-й і 2-й класи, щоб можна було частіше проводити однотемні уроки, повніше здійснювати наступність у навчанні, краще задовольняти потребу дітей майже одного віку в спілкуванні. Однак в умовах поєднання суміжних класів відносна схожість навчальних програм не рідко призводить до того, що вчитель мимоволі завищує вимоги до молодшого класу й знижує їх до старшого.

Робота 4-річних малокомплектних шкіл показує, що найдоцільнішим є об’єднання 1-го і 3-го класів, оскільки на кожному уроці майже половину часу старші учні можуть працювати самостійно (вони вже достатньо оволоділи основними загальнонавчальними й спеціальними вміннями і навичками).

Від правильного поєднання класів залежить розв’язання багатьох організаційних і методичних питань роботи вчителя. Залежно від складу класів, об’єднаних у комплект, і фізіологічних особливостей молодших школярів (втомлюваність, працездатність, активність), складають розклад уроків.


Складання розкладу уроків у класах - комплектах

У складанні розкладу занять можливі два підходи: поєднання уроків різнопредметного й однопредметного змісту. У суміжних класах доцільніше поєднувати однакові предмети. У комплектах 1-й і 3-й та 1 й і 4-й класи таке поєднання не завжди виправдане, а іноді й неможливе, бо навчальні плани цих класів надто різняться.

Вибір тієї чи іншої послідовності уроків протягом дня й тижня зумовлюється і фізіологічними особливостями молодших школярів (втомлюваність, працездатність, активність). Установлено, наприклад, що найефективніше учні працюють у вівторок і середу на другому й третьому уроках. До того ж, складаючи розклад, треба зважати на можливість організації самостійної роботи залежно від змісту самого предмета й підготовленості учнів.

Найбільше можливостей для організації самостійних занять дають уроки мови, математики, малювання та трудового навчання. Значно менше їх на уроках читання й природознавства. Уроки музики та фізичного виховання взагалі неможливі без постійної участі вчителя в навчально-виховному процесі.

Які ж предмети доцільніше сполучати в розкладі – однакові чи різні?

Якщо об'єднують однакові предмети, вчителеві легше планувати урок, переключати увагу з одного виду занять на інший. За такого планування можна проводити іноді однотемні заняття (зокрема, на уроках читання, природознавства, фізичного виховання, трудового навчання, музики).

Найчастіше уроки читання поєднують з уроками мови.

Бажано поєднувати уроки математики, щоб попрацювати з комплектом як з одним класом. Звичайно, у вересні це складно, оскільки в першокласників ще обмаль знань, та вони дуже люблять слухати відповіді своїх старших товаришів –другокласників і третьокласників, особливо тоді, коли ті усно лічать чи розв’язують задачі на кмітливість. Часом і учень 1 класу щось помітить, запропонує. І це важливо. Діти починають вірити у власні сили, прагнуть бути схожими на своїх старших товаришів.

Уроки російської мови варто поєднувати (це однопредметні заняття). Однак 10-15 хв. уроку працювати з усім комплектом: фонетичний, морфологічний розбір, робота за картиною, фрагментом відеоуроку, дидактична гра, словниковий диктант та ін.

За малої кількості дітей доцільно вдаватися до такої методики, щоб усі учні більше працювали разом з учителем: училися говорити, слухати, спілкуватися, запитувати. Бажано використовувати найменшу можливість, щоб попрацювати не з одним-двома-трьома учнями, а з колективом, виховуючи його.

З огляду на психофізичні особливості шестиліток класоводи здебільшого працюють за системою скорочених (30-хвилинних) уроків.
Розклад навчальних занять для класу-комплекту «1-3-класи»



Дні тижня

Класи

1-й

3-й



Понеділок




Математика



Фізична культура

Українська мова

Трудове навчання

Російська мова (грам.)

Природознавство

Математика

Фізична культура

Українська мова (чит.)





Вівторок





Українська мова



Образотворче мистецтво

Основи здоров’я

Математика

Російська мова (чит.)

Математика

Українська мова (грам.)

Образотворче мистецтво

Основи здоров’я





Середа



Українська мова



Трудове навчання

Українська мова

Математика

Російська мова (чит.)

Математика

Українська мова (грам.)

Трудове навчання

Українська мова (чит.)





Четвер



Українська мова



Музика

Фізична культура

Я і Україна

Українська мова (чит.)

Громад. освіта

Українська мова (грам.)

Музика

Фізична культура





П’ятниця



Українська мова



Фізична культура

Математика

Українська мова

Російська мова (грам.)

Математика

Українська мова (грам.)

Фізична культура



Як бачимо з розкладу, шестирічні школярі приходять на третій урок, перші два уроки вчитель щодня проводить лише з учнями 3 класу. З дітьми першого класу він також працює окремо на одному або двох останніх уроках.

Ці заняття плануються з таких навчальних дисциплін, як «Я і Україна» (виняток становлять однотемні заняття на уроках «Я і Україна» - читання –природознавство 2,3 кл.) та усний курс російської мови, оскільки їх недоцільно поєднувати з іншими предметами, а також з математики і навчання грамоти. З третьокласниками окремі уроки проводяться з російської мови, природознавства, математики, української мови (читання). Для одночасних занять з двома класами придатні навчальні предмети, що мають найбільше можливостей для організації самостійної роботи учнів обох класів (українська мова, математика, трудове навчання), і ті, які неможливо поєднувати з іншими дисциплінами (музика, фізичне виховання).

В окремих школах учителі починають працювати спочатку з дітьми першого класу, третьокласники приходять на третій урок. Перший режим доцільніший, бо учні третього класу вже звикли до нього, тож одразу включаються в навчальну діяльність.

Оскільки в І семестрі неможливо організувати повноцінну самостійну роботу шестилітніх дітей в режимі одночасних занять з іншим класом, є потреба проводити з ними окремі уроки. Крім того, навчання учнів класу-комплекту за системою скорочених уроків дає змогу вчителеві частину робочого часу систематично працювати з одним класом. Однак така організація навчального процесу в класі-комплекті порушує загальний режим роботи школи (система дзвінків на перерву), а також продовжує робочий день класовода.

Згаданих недоліків учителі позбавлені, коли проводять чотири 40-хвилинні уроки. Проте така організація навчання дітей менш ефективна, бо за 30 хв. роботи з одним класом класоводи встигають зробити більше, ніж за 40 хв. спареного заняття. А головне –режим роботи першого класу з тривалими динамічними паузами в середині уроку відрізняється від загальноприйнятого і може порушити структуру занять в іншому класі.

Для вчителя, що навчає три класи, найкраще працювати в півтори зміни. Перші три уроки (тривалістю по 30 хв.) працювати з одним класом, а четвертий –відводиться для спільних занять з трьома класами фізкультурою, трудовим навчанням, музикою, малюванням.

Після четвертого уроку один клас слід відпускати додому, а з двома іншими працювати останні три уроки по 40 хв.

У І семестрі, поки діти вчаться читати і писати, 1 клас виділяють як самостійний, а в ІІ семестрі ним стає 4 клас. Так краще готувати їх до переходу на предметну систему, до якої в перші дні навчання їм нелегко звикнути.

В розкладі слід поєднувати однакові предмети: граматику з читанням (одномовні), математику з математикою. У такій ситуації легше спланувати урок, глибше розкрити тему, зручніше переключити увагу вчителя з одного виду занять на інший, менше розсіюється увага учнів, і, крім того, вчитель має можливість проводити однотемні заняття, які допомагають заощадити йому час, більше приділити увагу виучуваному.

Визначаючи послідовність уроків для 1 класу, обов’язково враховують, що в І семестрі уроки читання мають передувати урокам письма, оскільки діти спочатку виділяють звуки, а потім пишуть букви, що їх позначають.

Така послідовність уроків читання і мови подеколи доцільна і в 2-4 класах. Треба також врахувати, що чимало питань з курсу російської мови вивчається на основі взаємозв’язку з поняттями, вже сформованими на уроках рідної мови. З огляду на це, а також на можливість проведення однотемних занять протягом року або семестру, розклад не обов’язково має бути стабільним, а слід робити його динамічним.

Таким чином, у плануванні навчального процесу в малокомплектній школі не може бути ні універсального (придатного для всіх шкіл) поєднання класів, ні, тим більше, прийнятого для кожного вчителя «стандартного» розкладу занять. Найперша умова складання оптимального розкладу –глибокий аналіз відомих з літератури та передового досвіду варіантів і всебічне врахування конкретних обставин, за яких діє школа. І навіть найкращий розклад необхідно змінювати протягом року, враховуючи зміни у навчальному плані, можливість проведення однотемних уроків і працездатність учнів.


Специфіка побудови уроків у класах-комплектах

Урок у школі з малою наповнюваністю учнів проводиться за єдиним планом, складеним для всіх класів комплекту. Тому для структури уроку (на відміну від структури в умовах роботи з одним класом) характерні не назви етапів, а переходи: "з учителем – самостійно", "самостійно – з учителем" та спільні завдання для обох класів.

Кількість переходів та їх зміст визначаються: 1) завданнями вивчення теми в кожному класі; 2) кількістю класів у комплекті; 3)змістом предметів, поєднаних на уроці; 4) рівнем сформованості в учнів прийомів самостійної роботи.

Майже на всіх уроках у кожному класі комплекту здійснюються пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, узагальнення знань. Для підвищення ефективності уроку в малокомплектній школі важливо правильно визначити, який етап у кожному класі проводитиметься під керівництвом учителя, а на якому діти працюватимуть самостійно.

Для роботи з учителем можна рекомендувати: коротку фронтальну чи вибіркову перевірку рівня якості знань учнів; деякі підготовчі вправи (наприклад, фонетичні), пояснення нового матеріалу на основі попередньої самостійної роботи (або навчальної бесіди чи розповіді вчителя); евристичні бесіди; дидактичні ігри; первинне закріплення з перевіркою ступеня усвідомленості виучуваного матеріалу, показ раціональних прийомів застосування набутих знань під час виконання різноманітних вправ; тематичне й міжтематичне узагальнення матеріалу.

Для самостійної роботи учнів доступні й ефективні такі види занять: підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу (повторення за підручником, робота з картками, таблицями тощо); самостійне засвоєння нового матеріалу, аналогічного вивченому, за детальною інструкцією; вправи на закріплення з метою засвоєння способів дії з опорою на алгоритмічні таблиці і пам'ятки; різноманітні тренувальні вправи з різних джерел.

Основна функція вчителя в умовах одночасної роботи з двома-трьома класами – пояснення нового матеріалу.

Засвоєння нових понять – процес складний і поступовий, який залежить від психологічних закономірностей розвитку дітей, їхньої здатності аналізувати й узагальнювати. Щоб у дітей сформувалося нове поняття, треба розглянути ознаки, особливості ряду предметів одного типу, зосередивши увагу учнів на основних, потім розкрити зв'язки й співвідношення нового поняття з іншими, підвести дітей до висновків, дати доступне визначення нового поняття.

У класах-комплектах можливі різні форми організації засвоєння нових знань: 1) учитель пояснює, розповідає, показує, а учні стежать за його міркуваннями; 2) діти набувають знань у процесі пошукової діяльності, евристичної бесіди, спостереження, аналізу й порівняння ряду фактів під керівництвом учителя; 3) діти оволодівають новими способами дії за зразком та аналогією; 4) діти опановують нові знання самостійно за програмованими завданнями чи алгоритмічними приписами, працюючи за підручником, таблицею, з дидактичним матеріалом.

У роботі під керівництвом учителя провідними є словесні методи – різні бесіди, розповідь, пояснення, що цілком природно, адже в умовах обмеженого спілкування з учителем дуже важливо організувати таку діяльність, коли діти чують зв'язне, логічне пояснення, емоційну розповідь або самі міркують уголос.

Найефективнішим при опрацюванні нового матеріалу в умовах школи з малою наповнюваністю учнів є поєднання методів пояснення і бесіди. У ході бесіди вчитель, спираючись на наявні в учнів знання, підводить їх до сприймання нового матеріалу, пояснює його, показує прийоми застосування теоретичних знань у практичних діях.

Пояснення нового матеріалу в класі-комплекті бажано завершувати його первинним закріпленням, що забезпечує осмисленість і повноту сприймання, а отже, й успішне виконання наступної самостійної роботи. І ще одна істотна деталь: приступаючи до виконання самостійних вправ, школярі мають коротко повторити теоретичні відомості, правила, необхідні для цієї роботи.

Як відомо, урок у першому класі з 6-річними учнями триває 35 хв. 3 – 4 хв. відводяться на активну фізкультхвилинку. Отже, реально лишається 30 хв. навчального часу, тому не варто дрібнити урок. Найдоцільніше передбачати 5 – 6 етапів, щоб домогтися певної цілісності уроку й не порушувати увагу дітей.

Складніше планувати уроки математики для комплекту, коли в обох його класах треба розв'язувати задачі. Молодші школярі часто не вміють записати умову задачі, повільно включаються в роботу, а тому не завжди встигають розв'язати її у відведений час, або, не вміючи проаналізувати умову задачі, неправильно виконують дії. Тому, перш ніж визначити структуру такого уроку, треба ретельно продумати, як підготувати учнів до самостійного розв'язування задач.

Аналіз особливостей планування уроку для комплекту з двох класів, один з яких – 1-й, свідчить, що оптимальною кількістю переходів "з учителем – самостійно" для нього можна вважати 5 – 6. Проте в другому півріччі, коли рівень самостійності першокласників зростає, кількість таких переходів можна зменшити до 4 – 5. На уроці більше часу слід приділяти заняттям з першокласниками, хоч у деяких випадках, залежно від складності матеріалу, можна поступитися цим принципом на користь 2-го чи 3-го класу. У комплекті з 4 класом більше уваги приділяти учням 4-го класу.

Визначаючи зміст етапів уроку, вчитель записує не тільки види роботи, а й запитання для бесіди, хід розв'язування задач, прикладів, вказує спосіб перевірки виконаної роботи тощо.

На однопредметних уроках (наприклад, математика – математика, природознавство – природознавство, українська мова – українська мова) вчителі іноді проводять один етап уроку спільно для всіх класів комплекту.

Спільні етапи уроків можуть бути присвячені на уроках мови роботі: за картиною чи кадрами кінофільму,коментуванню, творчим завданням, різним видам граматичного розбору; на уроках математики – усній лічбі, складанню задач за однаковими даними, розв'язуванню задач на кмітливість; на уроках природознавства – роботі з щоденниками спостережень за природою та працею, перегляду відеоуроків, кадрів презентацій.

Аналогічний конспект уроку складає вчитель при роботі з 3-ма класами. Кожний клас з першої хвилини починає працювати. Один –з учителем, два –самостійно. Завдання посильні, але не спрощені (на повторення, перевірку домашньої роботи за аналогією або творчі, для підготовки сприймання нового).

З одним класом учитель працює інтенсивно: повторення, пояснення нового, часткове закріплення, спроба застосування нових знань в інших умовах. Наприкінці пояснює наступну самостійну роботу.

Тепер учитель «переходить» до класу, де вже частково відбулася самостійне ознайомлення з новим матеріалом. Тут обов’язкові перевірки головного завдання, актуалізація опорних знань (спільне завдання – за темою), і розпочинається закріплення, вироблення вмінь. На завершення – самостійна робота і завдання додому за темою уроку.

Учитель починає працювати з 3 класом, де закріплюється попередній матеріал. Перевірка завдання, усні вправи, застосування набутих знань у нових умовах. Обов’язково підсумовується урок: протягом 3-5 хв. діти узагальнюють, систематизують вивчене, а класовод акцентує увагу на головному.

У початковій школі переважають різноманітні методи навчання, як-от: наочний, практичний, словесний, репродуктивний, та за будь-якого з них важливо зацікавити учнів значущістю знань, що опановуються, розкрити перспективу пізнавальної діяльності. З огляду на це доцільно розпочинати урок з усіма класами дидактичною грою. Щоб унаочнити сприймання, варто застосувати аудіовізуальні посібники. Кожний клас завдяки цьому діставатиме посильні конкретні завдання.

Зрозуміло, що єдиної і постійної структури уроку бути не може, - вона залежить від його змісту, дидактичної, виховної і пізнавальної мети.



Специфіка побудови уроків у класах-комплектах
Урок у школі з малою наповнюваністю учнів проводиться за єдиним планом, складеним для всіх класів комплекту. Тому для структури уроку (на відміну від структури в умовах роботи з одним класом) характерні не назви етапів, а переходи: "з учителем – самостійно", "самостійно – з учителем" та спільні завдання для обох класів.

Кількість переходів та їх зміст визначаються: 1) завданнями вивчення теми в кожному класі; 2) кількістю класів у комплекті; 3)змістом предметів, поєднаних на уроці; 4) рівнем сформованості в учнів прийомів самостійної роботи.

Майже на всіх уроках у кожному класі комплекту здійснюються пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, узагальнення знань. Для підвищення ефективності уроку в малокомплектній школі важливо правильно визначити, який етап у кожному класі проводитиметься під керівництвом учителя, а на якому діти працюватимуть самостійно.

Для роботи з учителем можна рекомендувати: коротку фронтальну чи вибіркову перевірку рівня якості знань учнів; деякі підготовчі вправи (наприклад, фонетичні), пояснення нового матеріалу на основі попередньої самостійної роботи (або навчальної бесіди чи розповіді вчителя); евристичні бесіди; дидактичні ігри; первинне закріплення з перевіркою ступеня усвідомленості виучуваного матеріалу, показ раціональних прийомів застосування набутих знань під час виконання різноманітних вправ; тематичне й міжтематичне узагальнення матеріалу.

Для самостійної роботи учнів доступні й ефективні такі види занять: підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу (повторення за підручником, робота з картками, таблицями тощо); самостійне засвоєння нового матеріалу, аналогічного вивченому, за детальною інструкцією; вправи на закріплення з метою засвоєння способів дії з опорою на алгоритмічні таблиці і пам'ятки; різноманітні тренувальні вправи з різних джерел.

Основна функція вчителя в умовах одночасної роботи з двома-трьома класами – пояснення нового матеріалу.

Засвоєння нових понять – процес складний і поступовий, який залежить від психологічних закономірностей розвитку дітей, їхньої здатності аналізувати й узагальнювати. Щоб у дітей сформувалося нове поняття, треба розглянути ознаки, особливості ряду предметів одного типу, зосередивши увагу учнів на основних, потім розкрити зв'язки й співвідношення нового поняття з іншими, підвести дітей до висновків, дати доступне визначення нового поняття.

У класах-комплектах можливі різні форми організації засвоєння нових знань: 1) учитель пояснює, розповідає, показує, а учні стежать за його міркуваннями; 2) діти набувають знань у процесі пошукової діяльності, евристичної бесіди, спостереження, аналізу й порівняння ряду фактів під керівництвом учителя; 3) діти оволодівають новими способами дії за зразком та аналогією; 4) діти опановують нові знання самостійно за програмованими завданнями чи алгоритмічними приписами, працюючи за підручником, таблицею, з дидактичним матеріалом.

У роботі під керівництвом учителя провідними є словесні методи – різні бесіди, розповідь, пояснення, що цілком природно, адже в умовах обмеженого спілкування з учителем дуже важливо організувати таку діяльність, коли діти чують зв'язне, логічне пояснення, емоційну розповідь або самі міркують уголос.

Найефективнішим при опрацюванні нового матеріалу в умовах школи з малою наповнюваністю учнів є поєднання методів пояснення і бесіди. У ході бесіди вчитель, спираючись на наявні в учнів знання, підводить їх до сприймання нового матеріалу, пояснює його, показує прийоми застосування теоретичних знань у практичних діях.

Пояснення нового матеріалу в класі-комплекті бажано завершувати його первинним закріпленням, що забезпечує осмисленість і повноту сприймання, а отже, й успішне виконання наступної самостійної роботи. І ще одна істотна деталь: приступаючи до виконання самостійних вправ, школярі мають коротко повторити теоретичні відомості, правила, необхідні для цієї роботи.

Як відомо, урок у першому класі з 6-річними учнями триває 35 хв. 3 – 4 хв. відводяться на активну фізкультхвилинку. Отже, реально лишається 30 хв. навчального часу, тому не варто дрібнити урок. Найдоцільніше передбачати 5 – 6 етапів, щоб домогтися певної цілісності уроку й не порушувати увагу дітей.

Складніше планувати уроки математики для комплекту, коли в обох його класах треба розв'язувати задачі. Молодші школярі часто не вміють записати умову задачі, повільно включаються в роботу, а тому не завжди встигають розв'язати її у відведений час, або, не вміючи проаналізувати умову задачі, неправильно виконують дії. Тому, перш ніж визначити структуру такого уроку, треба ретельно продумати, як підготувати учнів до самостійного розв'язування задач.

Аналіз особливостей планування уроку для комплекту з двох класів, один з яких – 1-й, свідчить, що оптимальною кількістю переходів "з учителем – самостійно" для нього можна вважати 5 – 6. Проте в другому півріччі, коли рівень самостійності першокласників зростає, кількість таких переходів можна зменшити до 4 – 5. На уроці більше часу слід приділяти заняттям з першокласниками, хоч у деяких випадках, залежно від складності матеріалу, можна поступитися цим принципом на користь 2-го чи 3-го класу. У комплекті з 4 класом більше уваги приділяти учням 4-го класу.

Визначаючи зміст етапів уроку, вчитель записує не тільки види роботи, а й запитання для бесіди, хід розв'язування задач, прикладів, вказує спосіб перевірки виконаної роботи тощо.

На однопредметних уроках (наприклад, математика – математика, природознавство – природознавство, українська мова – українська мова) вчителі іноді проводять один етап уроку спільно для всіх класів комплекту.

Спільні етапи уроків можуть бути присвячені на уроках мови роботі: за картиною чи кадрами кінофільму,коментуванню, творчим завданням, різним видам граматичного розбору; на уроках математики – усній лічбі, складанню задач за однаковими даними, розв'язуванню задач на кмітливість; на уроках природознавства – роботі з щоденниками спостережень за природою та працею, перегляду відеоуроків, кадрів презентацій.

Аналогічний конспект уроку складає вчитель при роботі з 3-ма класами. Кожний клас з першої хвилини починає працювати. Один –з учителем, два –самостійно. Завдання посильні, але не спрощені (на повторення, перевірку домашньої роботи за аналогією або творчі, для підготовки сприймання нового).


З одним класом учитель працює інтенсивно: повторення, пояснення нового, часткове закріплення, спроба застосування нових знань в інших умовах. Наприкінці пояснює наступну самостійну роботу.

Тепер учитель «переходить» до класу, де вже частково відбулася самостійне ознайомлення з новим матеріалом. Тут обов’язкові перевірки головного завдання, актуалізація опорних знань (спільне завдання –за темою), і розпочинається закріплення, вироблення вмінь. На завершення –самостійна робота і завдання додому за темою уроку.

Учитель починає працювати з 3 класом, де закріплюється попередній матеріал. Перевірка завдання, усні вправи, застосування набутих знань у нових умовах. Обов’язково підсумовується урок: протягом 3-5 хв. діти узагальнюють, систематизують вивчене, а класовод акцентує увагу на головному.

У початковій школі переважають різноманітні методи навчання, як-от: наочний, практичний, словесний, репродуктивний, та за будь-якого з них важливо зацікавити учнів значущістю знань, що опановуються, розкрити перспективу пізнавальної діяльності. З огляду на це доцільно розпочинати урок з усіма класами дидактичною грою. Щоб унаочнити сприймання, варто застосувати аудіовізуальні посібники. Кожний клас завдяки цьому діставатиме посильні конкретні завдання.

Зрозуміло, що єдиної і постійної структури уроку бути не може, - вона залежить від його змісту, дидактичної, виховної і пізнавальної мети.
Урок - подорож в класі - комплекті (математика).

1 клас

Тип уроку: нестандартний урок.

Урок –подорож.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка