Специфіка основних аспектів рефлексії



Скачати 86.27 Kb.
Дата конвертації08.09.2017
Розмір86.27 Kb.
Волошинська Л.В. ( Донецьк)
СПЕЦИФІКА ОСНОВНИХ АСПЕКТІВ РЕФЛЕКСІЇ
В статье представлен анализ исследований рефлексии в отечественной психологии. Рассматривается специфика основных аспектов рефлексии и возможности её использования на практике.

Ключевые слова: рефлексия, кооперативный тип рефлексии, коммуникативний тип рефлексии, личностный тип рефлексии, интеллектуальный тип рефлексии, профессиональная рефлексия.

The researches of reflextion in psychology are analysed in our article. The specificity of basic aspects of reflextion and it's practical using are considered.

Key words: reflextion, cooperative reflextion, communicative reflextion, personal reflextion, intellectual reflextion, professional reflextion
В останні роки в психології помітно зріс інтерес до вивчення проблеми рефлексії. Це обумовлено насамперед тим значенням, що надається рефлексії в життєдіяльності сучасної людини.

Метою нашого дослідження є вивчення специфіки основних аспектів рефлексії і можливості її використання на практиці. Для досягнення поставленої мети нами вирішується задача:провести аналіз досліджень рефлексії у вітчизняній психології.

Аналіз конкретно-експериментальних робіт, присвячених вивченню рефлексії, показує, що вона досліджується в чотирьох основних аспектах: кооперативному, комунікативному, особистісному й інтелектуальному. При цьому перші два аспекти виділяються в дослідженнях колективних форм діяльності і процесів спілкування, що їх опосередковують, а інші два - в індивідуальних формах прояву мислення і свідомості. Це акцентування дозволяє, з одного боку, розрізняти колективну й індивідуальну форми здійснення рефлексії, а з іншого боку - вказати області психології і суміжних з нею наук, у яких переважно вивчається той або інший аспект рефлексії. Виходячи з цього, розглянемо найбільш розповсюджені визначення рефлексії, що формулюються в контексті проблематики тієї або іншої області психології.

На виявлення специфіки кооперативного аспекту рефлексії спрямовані роботи М.Г. Алексєєва, В.В. Рубцова, О.О. Тюкова [1984], Г.П. Щедровицького [1974] та ін. Ці дослідження мають пряме відношення до психології управлыння і проводяться в таких суміжних з нею прикладних науках і областях практики, як педагогіка, проектування, дизайн, ергономіка, спорт. Психологічні знання про кооперативний аспект рефлексії забезпечують, зокрема, проектування колективної діяльності з урахуванням необхідності координації професійних позицій і групових ролей суб'єктів, а головне, кооперації їхніх спільних дій. При цьому рефлексія тлумачиться як «вивільнення» суб'єкта з процесу діяльності, як його «вихід» у зовнішню позицію стосовно неї.

Природно, що при такому підході акцент ставиться на результатах рефлексії, а не на її процесуальних механізмах або на індивідуальних розходженнях у їхньому прояві.

На виявлення специфіки комунікативного аспекту спрямовані переважно соціально-психологічні дослідження Н.І. Гуткіной, І.Е. Берлянд, К.Е. Даніліна, А.В. Петровського, Л.А. Петровської та інших, а також деякі інженерно-психологічні роботи. У них рефлексія розглядається як істотна складова розвиненого спілкування і міжособистісного сприйняття, що характеризується О.О. Бодальовим [1983] як специфічна якість пізнання людини людиною.

Даючи соціально - психологічне визначення поняття «рефлексія», К.В. Смірнова й О.П. Сопіков [1973] відзначають, що «міркування за іншу особу, здатність зрозуміти, що думають інші особи, називається рефлексією». Разом з тим Г.М. Андрєєва [1998] ще більш конкретизуючи поняття «рефлексія», підкреслює, що «у соціальній психології під рефлексією розуміється усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню», при цьому попереджає, що «тут слово «рефлексія» вживається у трохи умовному сенсі».

Експериментальному дослідженню особистісного аспекту рефлексії присвячені роботи Н.І. Гуткіной [1982], Р.Е. Новікової [1984], І.Н. Семенова і С.Ю. Степанова [1983], А.Б. Холмогорової, В.К. Зарецького й ін. Центральним для більшості цих робіт є розуміння рефлексії як процесу переосмислення, як механізму «не тільки диференціації в кожному розвитому й унікальному людському «Я» його різних підструктур (типу: «Я» - фізичне тіло», «Я» - біологічний організм», «Я» - соціальна істота», «Я» - суб'єкт творчості» та ін.), але і інтеграції «Я» у неповторну цілісність [1983]. На основі розрізнення в особистості функцій «Я» - виконавця» і«Я» - контролера» Ю.М. Кулюткін [1979], наприклад, пояснює необхідність у рефлексивній регуляції людиною власної поведінки, коли йому "доводиться переробляти сформований спосіб дії".

У контексті вивчення когнітивних процесів М.Г. Алексєєвим [1983], Л.Ф. Берцфаї, Л.Л. Гуровой, А.З. Заком [1984] та іншими дослідниками проводяться дослідження інтелектуального аспекту рефлексії. Орієнтовані в цьому напрямку роботи явно переважають у загальному обсязі публікацій, що відбивають розробку проблематики рефлексії в психології. В.В. Давидов визначає рефлексію як уміння суб'єкта «виділяти, аналізувати і співвідносити з предметною ситуацією власні дії». Тут рефлексія розглядається у своєму інтелектуальному аспекті. Таке її розуміння служить однією з основ, що дозволяє розкрити уявлення про психологічні механізми теоретичного мислення і реалізувати їх у віковій і педагогічній психології, наприклад, у роботах А.В. Захарової та М.Е. Боцманової [1982], А.З. Зака [1984].

Важливим у всіх приведених вище дефініціях є те, що вони у своїй сукупності визначають різноманіття змістів, що виступають як предмети, на які може бути спрямована рефлексія. Так, суб'єкт може рефлексувати: а) знання про рольову структуру і позиціональну організацію колективної взаємодії; б) уяву про внутрішній світ іншої людини і причинах тих або інших її вчинків; в) свої вчинки й образи власного «Я» як індивідуальності; г) знання про об'єкт і способи дії з ним. Відповідно і розрізняються: а) кооперативний, б) комунікативний, в) особистісний, г) інтелектуальний типи рефлексії.

Уявлення про 4 типи рефлексії, що розвивають С.М. Степанов, І.Н. Семенов [1990], як способи переосмислення суб'єктом змістів своєї свідомості, діяльності, спілкування дозволяє конструктивно розробляти засоби аналізу психологічних проблем, що відносяться до різних областей практики, наприклад, педагогічної. Для удосконалювання процесу навчання і розумового виховання також необхідно урахування специфіки цих типів рефлексії в різних ситуаціях розвитку творчого мислення, пов'язаних з використанням задач на розуміння або на кмітливість. Так, якщо учень індивідуально вирішує задачу, наприклад, при підготовці домашніх завдань, то для здійснення успішного розумового процесу може бути достатньо інтелектуальної рефлексії. Коли ж задача вирішується в присутності референтної особи (тобто викладача або більш встигаючого учня при виконанні контрольної роботи), але без реального спілкування і взаємодії з ним у вигляді допомоги в пошуку рішення, то до розумового процесу, крім інтелектуальної рефлексії, залучається ще й особистісна рефлексія. Якщо ж пошук рішення здійснюється в процесі безпосереднього спілкування з іншими учнями (наприклад, при груповій дискусії на факультативних заняттях), то включається також і комунікативна рефлексія. Коли цей процес організується вчителем (у ситуаціях проблемного або ігрового навчання), то крім інтелектуальних, особистісних, комунікативних типів рефлексії здійснюється також і кооперативна рефлексія.

Виділення типів рефлексії в цих ситуаціях дозволяє визначити рівні складності педагогічної діяльності в залежності від тих рефлексивних процесів, що здійснюються учнями. Так, мабуть, в першому випадку діяльність педагога характеризується мінімальним рівнем складності, оскільки йому доводиться враховувати специфіку лише одного типу рефлексивних процесів, а в останньому, навпаки, - максимальним. Отже, для розвитку в учнів творчого мислення і культури розумової праці у всіх цих ситуаціях необхідно розробляти психолого-педагогічні засоби як для спрямованої активізації якогось одного з цих типів рефлексії, так і для культивування всіх їх одночасно для того, щоб оптимізувати їх взаємодію.

Таким чином, варто враховувати, що в результаті одночасного розгортання декількох типів рефлексії, тобто в їхній взаємодії, виникають якісно різні і більш складні психічні новоутворення, ніж при функціонуванні лише одного типу рефлексії.

Одним із напрямків прикладних розробок проблематики рефлексії є сфера професійної підготовки спеціалістів.Зокрема, українські науковці розробляють проблеми професійної рефлексії психолога-практика (Н.І. Пов'якель, 1998), рефлексії професійного становлення в юнацькому віці (М.Ю. Варбан, 1998). Існують дослідження , які розглядають розвиток педагогічної рефлексії (Н.Г. Ліпкіна, 1991, Т.М. Яблонська, 1999). Нас цікавить професійна рефлексія, зокрема, рефлексія професійної діяльності студента – медика.

Вульфов Б.З. дає таке визначення професійної рефлексії :"...професійна рефлексія –...співвідношення себе, можливостей свого Я з тим, чого вимагає обрана (обираєма) прфесія, в тому числі з уявленнями, що про неї існують."

Кожний з видів професійної діяльності пред'являє до її суб'єкта певні вимоги, і, отже, вибудовується певна діяльністно обумовлена структура особистості фахівця.

У психології існують різні визначення особистості, сформульовані різними науковими напрямками. Розуміючи особистість як суб'єкта соціальних відносин і активної діяльності, ґрунтуючись на уявленні про структуру особистості К.К. Платонова, Е.Ф. Зєєром була спроектована чотирьохкомпонентна структура особистості фахівця, що включає в себе спрямованість, як систему, де домінують професійні потреби і мотиви; професійну компетентність, що визначається, по суті, досвідом і поєднує в собі професійні знання, уміння, а також способи виконання діяльності. Також у цю структуру особистості включені професійно важливі якості і професійно значимі психофізіологічні властивості.

Найважливішою складовою психологічної діяльності людини є її властивості. Їхній розвиток і інтеграція в процесі професійного становлення приводять до формування системи професійно важливих якостей. Це складний і динамічний процес утворення функціональних і операційних дій на основі психологічних властивостей індивіда. У процесі освоєння і виконання діяльності психологічні якості поступово професіоналізуються.

В.Д. Шадріков під професійно важливими якостями розуміє індивідуальні якості суб'єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності й успішність її освоєння. До професійно важливих якостей він відносить також і здібності.

Таким чином, професійно важливі якості – це психологічні якості особистості, що визначають продуктивність діяльності. Вони багатофункціональні, і, разом з тим, кожна професія має свій ансамбль цих якостей.

У зв'язку з цим набуває особливої актуальності дослідження професійної рефлексії у фахівця в галузі практичної охорони здоров'я , тому що психологічні механізми освоєння медичної професії вивчені менш докладно порівняно з іншими професіями. Тим часом медична діяльність є по своїй природі рефлексивною. Висока суспільна значимість діяльності медичного працівника обумовлює високі вимоги до його професійного рівня, що також підсилює увагу до проблеми рефлексії професійної діяльності, тому що одна з функцій рефлексії – забезпечення усвідомленого відношення суб'єкта до діяльності. Студент-медик, щоб психологічно відповідати сучасним вимогам життя і професії, повинний цільно удосконалюватися в інтелектуальному, моральному, комунікативному й емоційному планах. Таке удосконалювання під силу людині, особистісні зміни якої спрямовані й опосередковані тонкими психологічними засобами. Механізмом цього удосконалювання є рефлексія.

Отже, у сучасній психології рефлексія досить активно теоретично й експериментально вивчається, проводиться аналіз особливостей рефлексії в спілкуванні, науковому пізнанні, навчанні, у розвитку самосвідомості і т.д. Але феномен професійної рефлексії медичного працівника в системі вищої освіти ще недостатньо вивчений і описаний.



У зв'язку з цим ми вважаємо за доцільне досліджувати особливості рефлексії професійної діяльності студента-медика, тому що сформованість у фахівця здатності до професійного рефлексування визначає в значній мірі рівень професійного мислення фахівця, його особистісне та професійне зростання.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Алексеев Н.Г. Способность к рефлексии как существенный момент интеллектуальной культуры специалиста. – Новосибирск, 1994.

  2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1998.

  3. Берлянд И.Е. К постановке прблемы рефлексии как проблемы общения // Методологические проблемы психологии личности. – М., 1981. – С. 68 – 74.

  4. Бодалев А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1983. – 272 с.

  5. Вульфов Б.З., Харькин В.Н. Педагогика рефлексии. Взгляд на профессиональную подготовку учителя. – М., 1995.

  6. Петровская Л.А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренинг. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 216 с.

  7. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В. Петровского.– М., 1987. – 240 с.

  8. Сапогова Е.Е. Профессиональное психологическое сознание: рефлексия вслух // Журнал практического психолога.– 1997. – №6. – С. 6 - 12.

  9. Степанов С.Ю., Семенов И.Н. От психологии рефлексии к рефлексивной культурадигме в психологии // Рефлексия в науке и обучении. – Новосибирск: ИФП СО РАН, 1989.

  10. Степанов С.Ю. Рефлексивная психология и рефлексивная практика // Рефлексивные прцессы и творчество. – Ч. 2. Новосибирск: ИФП СО РАН, 1990.

  11. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека. – М., 1996.

  12. Щедровицкий Г. Избранные труды. – М., 1995. – 759 с.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка