Соціологія у (пост)сучасності зміст



Сторінка16/18
Дата конвертації10.09.2017
Розмір3.71 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Культивационный эффект виртуального взаимодействия
На сегодняшний день использование интернета стало незаменимой частью повседневных практик множества людей. Несмотря на юность данного вида средств массовой коммуникации, по популярности ему уже удалось обогнать многие другие виды СМИ. Формирование современного человека в значительной мере зависит от его активности в сети, которая влияет на становление мировоззрения человека, его ценностных ориентаций, отношения к окружающей среде, духовным, социальным, экономическим, политическим и другим процессам, происходящих в государстве. В связи с этим актуальным и необходимым для рассмотрения является вопрос о том, какие нормы и ценности культивирует интернет.

В 1960-1970-е гг. американский психолог Д. Гербнер изучал воздействие телевидения на аудиторию, поскольку считал, что телевидение – это единственное в истории средство массовой коммуникации, с которым человек взаимодействует на протяжении практически всей жизни. Хотелось бы отметить, что результаты, которые были представлены в теории культивации, могут быть справедливы для любого средства массовой коммуникации, с которым человек взаимодействует на протяжении длительного времени. [1, с. 119]. На данный момент Интернет как средство коммуникации выходит на первый план, поскольку предоставляет человеку большие возможности для общения. Таким образом, современный человек может презентовать себя при помощи социальных сетей, блогов, форумов, презентации информации (видео, фото и т. д.) на специализированных сайтах, а также при помощи создания собственных интернет-каналов. Также всемирная сеть зачастую заменяет другие средства массовой информации благодаря представлению различных интернет-изданий, новостных блоков, использования видео-, аудио- сюжетов, интернет-энциклопедий, баз данных и т.д. Таким образом, для многих людей именно интернет становится основным источником информации. Происходит постепенный перенос социального взаимодействия из реального мира в виртуальный. Человек приобретает новые установки, нормы и ценности, которые культивирует сеть интернет.

Согласно социально-когнитивной теории А. Бандуры, человеческое поведение в большей мере усваивается прежде всего путем овладения паттернами поведения. Поведенческие практики личности формируются путем наблюдения за поведением других или на основании примера. Таким образом, в ходе наблюдения происходит научение личности имитации поведения и моделирование себя по выбранной схеме. [2, с. 162]. По нашему мнению, коммуникация в Интернете зачастую унифицирует взгляды людей. Здесь необходимо обратить внимание на тот факт, что определённая часть ресурсов сети ориентирована не на выполнение общественных коммуникативно-информационных и просветительско-воспитательных функций, а, в первую очередь, на обработку общественного сознания в интересах различных политических сил, освещает частные или корпоративные интересы определенных финансово-экономических группировок и т.д.

Из-за практически полного отсутствия цензуры в интернете происходит снижение порога допустимости различных, некорректных с точки зрения закона или морали, материалов. Большое количество материалов, которые пропагандируют насилие, издевательство над животными, плохое обращение с детьми, алкоголь, наркотические вещества и прочее, постоянно выплёскивается в сеть интернет. В результате сознание человека формирует новый образ мира, где моральность и легитимность могут отодвигаться на задний план. Для многих людей Интернет становится основным носителем культуры. Люди, которые проводят в сети достаточно большое время, часто сталкиваясь с вульгарными, бранными, непристойными выражениями, а также с различными видами интернет-сленга, принимают их за норму, используют в реальном общении. Таким образом, тезаурус человека, который постоянно использует интернет, зачастую искажается, становится упрощённым.

Рассматривая ценности и нормы, которые культивирует Интернет, нельзя не сказать и о положительных сторонах его использования. Так, каждый человек, может реализовать себя при помощи сети интернет, почувствовать собственную значимость. Ценность приобретает различный жизненный опыт, навыки и умения, которые можно передать другим. Для современного человека становится нормой подработка в интернете, использование его в целях самообразования и самосовершенствования.

Интернет – это средство реструктуризации общества и основных сфер общественной жизни (экономической, культурной, политической). Интернет способен влиять на образ мышления и жизни человека, трансформировать личность, расширяя ее кругозор. В сети интернет создаются новые модели поведения, которые переносятся на повседневную практику людей. Интернет культивирует новые ценности и нормы, которые остаются значимыми для человека не только в виртуальном, но и в реальном мире.



Литература: 1. Брайант Д., Томпсон С. Основы воздействия СМИ - Москва • Санкт-Петербург – Киев, Издательский дом "Вильяме", 2004, 425 с. 2. Горностай П., Титаренко Т. Психологические теории и концепции личности – Киев, «Рута», 2001, 365 с.
Сергиенко Карина

ФГАОУ ВПО «Белгородский государственный национальный исследовательский университет»

(Россия, г. Белгород)
Ценностные ориентации как механизм регулирования государственной молодежной политики
В современном обществе снижение роли семьи в социализации, разрушение нравственно-этических норм и традиций, нарушение связи и преемственности поколений отрицательно влияют на жизненное самоопределение молодежи. В силу этого актуализируется проблема поиска путей преодоления деструктивных факторов поведения, гармонизации отношений, конструирования социокультурного пространства, способствующего становлению гуманной, нравственной личности, приобщение молодежи к ценностям культуры, развитию способности к рефлексивному, творческому отношению к своей жизни, осознанному самоопределению.

Деятельность государственных органов, занимающихся вопросами молодежной политики, ориентируется на приоритет личности, ее психическое, физическое и нравственное благополучие. Источники формирования духовной культуры личности – достижения мировой и отечественной культуры, ориентация на общечеловеческие ценности, на основе которых развивается потребность в жизнедеятельности и жизнетворчестве. Процесс формирования ценностных ориентаций современной молодёжи подразумевает целенаправленное управление, воздействие со стороны различных субъектов молодёжной политики. Эти субъекты должны обеспечить достижение намеченного уровня духовно-нравственного бытия посредством инкорпорирования социально-экономических, культурных и информационных ресурсов в систему духовно-нравственных ценностных ориентаций молодёжи [1].

Формирование ценностных ориентаций может носить разноплановый характер в зависимости от форм применения, методов регулирования ценностной сферы: действия, направленные на упорядочивание, нормализацию поведения людей, приведение в соответствие установленным нормам и правилам, устранение напряженных и конфликтных ситуаций – определение, культивирование и регламентация ценностной сферы, поступательное построение систем ценностных ориентаций. Реализация перечисленного зависит от ресурсных возможностей субъектов молодёжной политики [2]. Формирование системы ценностных ориентаций молодёжи может быть реализовано на разных уровнях (на уровне государства, общественных и религиозных институтов, семьи и личности). Оно основывается на последовательности стадий социальной регуляции: 1) институционализация – установлении норм и эталонов поведения, определение системы идеалов; 2) профилактика – система методов и процедур предупреждения и устранения причин социальных отклонений; 3) контроль – установление и оценка фактического состояния процесса (отношений, действий) с последующим продуцированием выводов; 4) коррекция – исправление аномалий [3].

Взаимодействуя между собой, субъекты молодёжной политики должны достигнуть единства духовных и идеологических установок, создать единое воспитательно-педагогическое пространство; выработать единый алгоритм действий по преодолению кризиса институтов социализации; обеспечить воспитание самостоятельной, идейной, одухотворённой, ответственной молодёжи и формирование у неё системы позитивных ценностных ориентаций.



Литература: 1. http://rudocs.exdat.com/docs/index-76830.html. 2. http://www.narodsobor-old.ru/default.asp?trID=378&artID=11106. 3. http://www.narodsobor-old.ru/default.asp?trID=378&artID=11106.
Сизоненко Роман

Уфимский государственный авиационный технический университет

(Россия, г. Уфа)
Особенности речевой коммуникации в студенческой среде
Анализ особенностей речевого поведения в социальном взаимодействии обусловлен необходимостью различения уровней социальной коммуникации. Особенности речевой коммуникации в социальном взаимодействии связаны с определенными ожиданиями получателей сообщения. Причем эти ожидания обусловлены более или менее устойчивыми ролевыми стереотипами, существующими в представлении адресатов, а именно: как должен говорить представитель той или иной социальной группы, какая речь вызывает или не вызывает доверие, владеет или не владеет выступающий темой и т.п. Чем более официальной является речевая ситуация, тем более формализованы ожидания слушателей.

Студенческая среда – особая субкультура, речевое поведение и невербальная коммуникация в ней специфичны и обусловлены самим студенческим образом жизни. Рассмотрим на примере студентов вуза, какие уровни социальной коммуникации можно выделить и в чем их особенности.

Первый уровень: «Студенты – староста группы». Это пример формализованного речевого поведения: староста группы выступает как посредник между студентами и деканатом. Если староста в своих выступлениях подражает декану, при этом не пользуясь неформальным авторитетом, скорее всего, коммуникация цели не достигнет. Если староста общается с одногруппниками как рядовой студент, то посредническая функция также может быть не реализована. Здесь многое зависит от авторитета старосты. Если таковой имеется, можно держать незначительную дистанцию и выполнять посреднические функции. Если авторитета нет, его необходимо создавать, соответственно, при коммуникации проявлять сдержанную серьезность.

Второй уровень: «Выступающий (например, на семинарском занятии или конференции) перед группой студент – группа». Речевое поведение выступающего строится в соответствии с требованиями к лектору или оратору. Студент может рассчитывать на живой интерес одногруппников только в случае яркого, не монотонного выступления в виде рассказа. Фразы с обилием причастных и деепричастных оборотов здесь в принципе неприемлемы. Сложные слова и выражения, по возможности, необходимо заменить на более простые.

Третий уровень: «Студенты одной группы – студенты другой группы» (например, во время поточной лекции по заданию преподавателя или на студенческих соревнованиях). В этом примере коммуникация отличается обезличенностью речи в социальном взаимодействии, когда участники речевого общения говорят «не от себя», не от своего имени, а «от имени группы».

Четвертый уровень: «Студент – преподаватель». Здесь могут быть варианты, например, особенной является коммуникация «Студент – молодой (не старше 35 лет) преподаватель». С таким преподавателем студенту легче найти общий язык. В его лице студенты могут обрести не только верного наставника, но и союзника. Молодые преподаватели участвуют в социальных сетях, что даёт им возможность быть ближе к своим подопечным. Но следует помнить, что студенты должны соблюдать субординацию в общении с преподавателем. В ситуации общения «студент – взрослый преподаватель» студенты должны с уважением относиться к преподавателю и демонстрировать соответствующее поведение на лекциях. Преподаватель, в свою очередь, должен уважать человеческое достоинство студентов и не переносить свое настроение на отношение к ним.

Крайне нежелательный вариант в общении с преподавателем – панибратские отношения. Есть примеры, которые говорят о том, что не только молодые, а даже средневозрастные или пенсионного возраста преподаватели вступают в панибратские отношения со студентами. Забавно смотрится картина, когда студенты, только что ушедшие с занятия, здороваются за руку, «стреляют» сигареты у своих преподавателей… Бывает, что студент старше преподавателя лет на 10 или даже на 20-30 лет. В послевоенные годы бывали случаи, когда разница в возрасте студента и преподавателя была очень существенной. Преподавателями становились люди, еще не окончившие вуз, а студенты приходили весьма взрослые. Говорят, что особых проблем в общении не отмечалось.

Самые интересные варианты: коммуникации «студент-студент», «студент-студентка», «студентка-студентка». Здесь и особые приветствия: «Здорово, братан!», «Привет, пацаны!»… У некоторых словарный запас не богаче, чем у Эллочки-людоедки. Однако в коммуникации важны не только слова, произносимые нами, но и жесты, мимика. Например, среди девушек есть традиция – целоваться и обниматься при встрече. Это все равно, что мужское рукопожатие. К счастью, у юношей это не принято.

Реальная речь (особенно в молодежной среде) грешит отступлениями или нарушениями тех или иных правил общения: люди бывают многословны, не всегда говорят то, что думают, их речь бывает отрывочной, неясной. Во внеучебное время студенческая коммуникация осуществляется посредством Интернета. Это, в свою очередь, особая культура и, соответственно, тема отдельного разговора. Но несколько примеров все же хотелось бы привести: так, фраза «я в сети» вовсе не означает, что вы – рыба. «Кинуть на мыло», «положить в ящик» – передать информацию по электронной почте. В скайпе принято «стучаться». Файлы не отправляют, а «заливают». «Кинуть в личку» – отправить сообщение конкретному пользователю.

Следует отметить, что в социальном взаимодействии отчетливо проявляется обслуживающий характер речевой деятельности; здесь речь всегда подчинена внеречевой цели, направлена на организацию совместной деятельности людей. Хотя нормы речевого поведения относятся к сфере молчаливых соглашений «между членами общества», именно в сфере социально ориентированного общения их соблюдение сопровождается значительно более строгим контролем.


Скляренко Катерина

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

(Україна, м. Дніпропетровськ)
Іграїзація як сучасна практика політичної участі
У контексті дослідження сучасного суспільства важливим є звернути уваги на феномен іграїзації. Незважаючи на наявні серйозні історичні дослідження феномену гри, розкриття витоків ігрових практик індивідів у саме соціологічному аспекті багато в чому залишається неопрацьованим. У цій ситуації актуальною стає проблема теоретичного обґрунтування евристичних можливостей теорії іграїзації і її застосування на практиці для пояснення сучасних українських полiтичних реалій.

С.А. Кравченко пропонує розглядати іграїзацію як нову соціологічну парадигму раціональності, в якій основна увага приділяється вбудовуванню ігрових елементів у соціальні практики, соціальні структури і процеси сучасного суспільства [2, c. 271]. Теоретико-методологічний інструментарій пропонованої парадигми дозволяє аналізувати невизначеності постмодерністського суспільства через знаходження в них певного порядку і відносної визначеності. Іграїзація в цьому плані виступає як свого роду аутопойезисна операція, завдяки якій провадиться конструювання соціальної реальності з внутрішньосистемною невизначеністю [3, с. 57]. Також видається можливим розглянути іграїзацію як усереднену уніфіковану "спектаклізацію" сучасного суспільства [1, c. 125]. У "спектаклізованому" суспільстві індивіди звикають до двоїстості, характерної для ігрової ситуації. По суті, іграїзація озброює соціальних акторів мовою ігрових габітусів, створюючи програми комунікації, які дозволяють акторам ефективно взаємодіяти один з одним. Відповідно, соціальні актори нині мають адаптуватися до реальності, зміст якої визначається грою знаків. У цих умовах іграїзація виступає адаптаційним чинником, особливим нормативним регулятором соціального життя. Таким чином, ми виходимо на поняття іграїзації як ключове для розуміння соціальних стосунків.

Суспільно-політичне життя демонструє наявність в українському суспільстві помітної тенденції до іграїзаціі політичних процесів. Про іграїзацію політики красномовно свідчить здійснення виборчих кампаній як кампаній рекламних, що сприяє передачі ключових функцій з їх проведення з рук професійних політиків у руки професіоналів рекламної індустрії. Образи відомих українських політиків конструюються іміджмейкерами. Політична боротьба трансформується у боротьбу не стільки партійних програм, скільки публічних іміджів. Однією з ознак виборів 2010 р. стала велика кількість партій, що брали участь у виборчих перегонах, із символічними та емблематичними назвами. Помітним стало і дедалі частіше використання у назвах партій та партійних блоків слів, які, безпосередньо не відображаючи програмних положень політичних об’єднань, апелювали значною мірою до загальнозначущих почуттів виборців («Сильна Україна», «Батьківщина»). Лише назви кількох партій (КПУ тощо), які могли реально претендувати на місця у Верховній Раді, мали назви, що відображали певну ідеологічну позицію. Це значно ускладнило проблему впізнання виборцями положень передвиборчих платформ, але водночас засвідчило «спектаклізацію» політичної боротьби.

В сучасному політикумі після реалізації свого власного інтересу зацікавленість у діяльності партії і в політиці знижується або взагалі зникає. В цьому реалізується принцип раціональності іграїзованих практик політичних акторів з ігровим габітусом, який передбачає різноманітний набір засобів та цінностей для досягнення власних прагматичних стратегій. Зараз спостерігаються активні та швидкі переходи політиків із однієї політичної партії в іншу, часто протилежного ідеологічного спрямування. Це відбувається тому, що актори з адекватним ігровим габітусом мають широкий ризик-досвід, що дає їм змогу вчасно переоцінювати позиції «значущих інших» і змінювати відповідно до цього свої власні. Проте така стратегія політичної боротьби сприятлива, радше, для тимчасового залучення громадян до політичного процесу, без гарантії реальної їх участі в ньому у подальшому.

Французький дослідник П. Шампань зазначає, що «боротьба всередині національних політичних полів, що морфологічно і географічно стають дедалі ширшими, має тенденцію перетворюватися переважно в боротьбу символічного ґатунку» [4, c. 76]. Внаслідок цього на перший план висувається питання виправдання і обґрунтування поточних політичних рішень, яке визначає ціннісно-смислові перспективи, формуючи адаптативно-іграізаційні підвалини наявної політичної системи. Внаслідок цього українське суспільство залишилося позбавленим будь-якої реалістичної консолідаційної ідеї, що позначилося «ідеологічним вакуумом», властивим поточним суспільно-політичним процесам. Можна бачити, що деяких акторів не стільки цікавлять аргументи власної правоти, скільки прагматична ефективність. За допомогою пропаганди і політичної реклами впроваджується ідея плюралізма інтерпретацій істини.

Отже, для іграїзованого суспільства характерна особлива модель поведінки, яка проявляється в межах сучасного українського політичного простору. Основними рисами, що характеризують процес становлення і поширення iграїзацiї в сучасному суспільстві, можна назвати: принцип "спектаклізації", адаптативності, симулятивностi та раціоналізації. Іграїзація є важливим феноменом для формування політично самоорганізованого актора, здатного адаптуватися і орієнтуватися в плюралізованому, відкритому суспільстві, раціоналізувати свої політичні дії.



Література: 1. Дебор Г. Общество спектакля.— М.: Логос, 2000. — 255с. 2. Кравченко С.А. Играизация общества: блага и проблемы // Сборник научно-популярных статей – победителей конкурса РФФИ 2007 года. - М.: Октопус – Природа, 2008. - С. 270-276. 3. Луман Н. Очерк общей теории общества. – М.: Литера, 2000. – 612 с. 4. Шампань П. Практика проведения опросов общественого мнения. – Спб., 2001. – 126с.
Смирнова Кристина

Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина

(Украина, г. Харьков)

Out-line: кто остался вне Сети?
Люди делятся на две категории: те, кто в Интернете

и те, у кого нет будущего. (Билл Гейтс)

Более 80% жителей планеты настаивают на признании доступа в Интернет фундаментальным правом человека [3]. По мере насыщения рынка и потребительских жилищ продуктами стремительного развития Всемирной паутины видоизменяется облик общества в целом. Исключительные явления становятся массовыми, меняется сам способ постижения окружающего мира. К примеру, пользователи, родившиеся после 1993 года и нередко именуемые «Поколением Google» или «Поколением i», не имеют опыта жизни в досетевом мире: они воспринимают Интернет как данность, условие «по умолчанию», включенное в их стартовые жизненные позиции и возможности. Таким образом, в обществе сформировалась группа людей, для которых Интернет является практически единственным источником информации, а Google – ведущей системой поиска [2]. Так, по данным исследований некоммерческой организации Online Computer Library Center, около 83% учащихся школ, колледжей и университетов начинают сбор информации с поисковых систем. Сайты библиотек и реальные книжные фонды привлекают лишь 2% респондентов [2]. Статистика по Украине фиксирует соответствие общемировым тенденциям. В ходе исследования, проведенного компанией Appleton Mayer, выяснилось, что 82% украинских студентов на вопрос: «Смогли бы Вы обойтись без используемых Вами информационных технологий?» – ответили «Нет» [1].

Однако Интернет востребован не только среди наиболее активной социально-демографической группы, – молодежи, – но представляет интерес и для других категорий населения. Об этом свидетельствуют данные по Евросоюзу. В среднем, доля граждан возрастом от 16 до 74 лет, которые никогда в жизни не пользовались Интернетом, снизилась до 24%. Причем данный показатель достигает 5% в Швеции и 8% в Дании, Нидерландах, Люксембурге, Финляндии (Данные EuroStat Newsrelease) [4].

Статистика поражает динамикой интернетизации общества, однако далеко не у всех она вызывает удовлетворение, чувство гордости или восхищения. Причины, по которым люди самых разных возрастов остаются «безвестными в сети», весьма разнообразны: отсутствие материальных возможностей либо территориальных провайдеров, компьютерная безграмотность, религиозные убеждения, принадлежность к той или иной субкультуре, придерживающейся внесетевого стиля жизни, медицинские противопоказания к использованию компьютерной техники либо физическая нетрудоспособность, принципиальный отказ, предубеждения, индифферентное отношение к новым технологиям и отсутствие необходимости в их использовании, отказ как мера лечения от Интернет-зависимости. Наиболее интересны случаи добровольного отказа от подключения к сети при наличии всех возможностей для доступа, а также то, как подобное решение вписывается в жизненные стратегии отказавшихся, учитывается ли при этом тот факт, что во многих случаях трудоустройство, карьерный рост и профессиональная самореализация на сегодняшний день если не невозможны, то достаточно затруднительны без использования Интернет-сервисов. Данное положение дел является прямой иллюстрацией к проблеме цифрового неравенства («digital divide»).

Особняком стоит проблема Интернет-цензуры, в той или иной степени, ограничивающей свободу использования сети населением целых государств. Наиболее строгий контроль доступа к национальному веб-пространству, как считается, осуществляется в Китае, Северной Корее и Иране. Нередко из-за освещения проблем внутренней политики за пределами государственной сети не только закрываются веб-сайты, но страдают и сами блоггеры: их заключают в тюрьму, подвергают физическому насилию, лишают жизни. Столь пристальное внимание к интернет-контенту зачастую связано с попыткой обезопасить существующий политический режим как от внешнего вмешательства, так и от внутригосударственных волнений.

Какими бы ни были причины исключения индивида из всемирных Интернет-потоков, данное обстоятельство не может не влиять на характер его коммуникаций в повседневной жизни, как в экономической сфере, так и в сфере досуга. Именно по этой причине столь необходимо изучение не только целевой аудитории Интернета, но и тех, кто остается out-line.



Литература: 1. Более 80% украинских студентов сидят в Facebook, а в Google+ только 3% [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://proit.com.ua/news/internet/2011/10/18/121258.html 2. Интернет и молодежь: кто выйдет победителем? [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ruslife.ru/country/Folder_502/2888.smx 3. Карпенко О. Детские страхи Интернета [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://biz.liga.net/all/all/stati/2049437-detskie-strakhi-interneta.htm 4. «Четверть Европы живет без Интернета» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http:// www.openspace.ru/news/details/32816/
Солдатова Виктория

Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова

(Украина, г. Киев)
Особенности рекламных сообщений в условиях постмодерна
В постмодернистском обществе реклама рассматривается как игра и симуляция, однако люди включаются в эту игру и включается сознательно. Люди потребляют рекламу не потому, что она несет некоторую информацию, а потому, что она развлекает. Им либо нравится наблюдать за рекламными образами, либо нет, и это не имеет никакого отношения к первичной функции рекламы – информировать о товаре / услуге. Сегодня реклама – это спектакль, воспроизводящийся обществом, которое, в терминах постмодернистской теории, все больше и больше утрачивает свою реальность.

К особенностям рекламных сообщений в эпоху постмодерна можно отнести цитатность, интертекстуальность, маргинальность, виртуализацию, индивидуализм.

Цитатность – постоянный возврат к прошлому, тому, что когда-то уже было. При этом постмодернистская реклама интерпретирует старое по-новому, образуя другие сочетания, а, значит, и новые смыслы. В качестве основы используются известные авторитетные первоисточники, они впоследствии деконструируются и получают новое значение. Происходит постоянный диалог с известными произведениями искусства, историческими событиями, великими историческими личностями и т. д. Хотя чаще этот диалог имеет, скорее, характер пародии. С цитатностью постмодернистской рекламы тесно связана её интертекстуальность. Суть последней заключается в построении рекламного сообщения с помощью скрытых либо явных цитат и реминисценций к произведениям мировой культуры. Также это проявляется в использовании стилей предыдущих эпох для создания рекламного видео либо изображения, более яркий пример – это современная мода, которая использует и мотивы этнокультур и мотивы, например, эпохи Возрождения. В целом явление интертекстуальности отображает характерную черту постмодернистских текстов – двойную рефлексию, когда сопоставляются два или даже более текстуальных миров. Это позволяет включить реципиента рекламного сообщения в увлекательную игру отгадывания смыслов, которая является эффективным приёмом привлечения внимания и формирования у потенциальных покупателей положительного эмоционального отношения к рекламируемому товару либо услуге. В современных рекламных сообщениях часто используются аллегории, метафоры, пародии. В связи с использованием этих выразительных средств, согласно Жану Бодрийяру, рекламные знаки требуют особой деятельности – чтения, так как смысл их не лежит на поверхности, его нужно прочитать либо узнать.

Характерное для постмодернистской теории видение мира как хаоса также находит свое отображение в рекламных сообщениях, и может проявляться в непоследовательности сюжета, часто лишенного причинно-следственных связей, и / или в расхождении смысла вербального и невербального сообщений, т. е. текста и изображения либо видео.

Еще одной отличительной чертой постмодернистской рекламы является её виртуальность. В рекламе все чаще соединяется мир реальный с миром несуществующим. Виртуальность способствует формированию особого постмодернистского видения мира, которое снижает способность к различению истинного и ложного, реального и нереального, стирается ощущение времени.

Особое место в постмодернистской теории отводится таким структурам сознания, как стереотипы, убеждения, мнения, отношение к чему-либо, имидж, то есть субъективному. Именно к этим структурам апеллирует в своих сообщениях реклама. Следствием этого является современная тенденция разделения целевых аудиторий по психологическим, а не по социодемографическим, признакам, таким, как, например, стиль жизни. При этом под стилем жизни понимается целостный образ действий и отношений человека к окружающему миру, который находит свое отражение в его интересах, убеждениях.

Наиболее очевидное влияние постмодернизма на рекламные сообщения отражает индивидуализм, пронизывающий большинство рекламных слоганов, видеосюжетов, печатной рекламы. Постмодернистский индивидуализм является маркером, характеризующим общество современности.

Все больше рекламных сюжетов можно охарактеризовать как маргинальные по отношению к морали. Это также является следствием все большей маргинализации современного общества, отображаемого в своих сюжетах рекламой.

Визуальные образы рекламы наиболее легки и просты с точки зрения восприятия информации. А сама реклама существенно упрощает восприятие человеком реальности, которая ему предлагается, сведя её до универсального кода стэндинга – всем понятной, в первую очередь, благодаря рекламе, системы социального маркирования, основанной на внешних проявлениях, таких, как, например, марка одежды или автомобиля (как это описал Жан Бодрийяр в своей работе «Система вещей»). В постмодернистском обществе именно реклама легитимирует поведение, которое будет считаться социально одобряемым.

В консьюмеристском обществе реклама становится причастна к особому ритуалу потребления, в котором самовосприятие находит свое выражение через товары, которые потребляются. Бренд, созданный с помощью рекламных сообщений, всегда пытается апеллировать к ценностям, актуальным в обществе в данный момент. И эти ценности всегда больше и значительнее того, что бренд представляет на рынке. Современная реклама предлагает не только вещи, но и идеологию. Таким образом, рекламой создается идеальная модель мира, которую массы стремятся разделить в надежде на то, что эта модель воплощаема. Бесчисленное количество рекламных образов направлено на то, чтоб не давать потребителю вернуться к реальности, поддерживать его в состоянии постоянной фрустрации и поиска.


Старовойтова Анна

Національний авіаційний університет

(Україна, м. Київ)
Сім’я у системі ціннісних орієнтацій української молоді
Ціннісні орієнтації – одне з найважливіших утворень в структурі свідомості і самосвідомості людини, оскільки саме вони відбивають її характеристики як особистості. Система цінностей складає основу ціннісних орієнтацій і установок, які, у свою чергу, виступають критерієм вибору варіантів діяльності, поведінки, ухвалення рішень. Цілісна, стійка система ціннісних орієнтацій особистості робить її здатною визначити своє ставлення до світу, до культури свого народу, до власного життя, зорієнтуватися в системі координат соціального простору.

В умовах трансформації сім’ї як соціального інституту відбувається формування сімейних цінностей молодого покоління. Так, для індустріально розвинених країн характерне накладання одночасно декількох суперечливих тенденцій у сфері сімейних стосунків, що викликає орієнтації на різні способи організації сімейного життя.

Можна виділити три групи чинників, що впливають на формування сімейних цінностей: загальні тенденції розвитку сім’ї; чинники, характерні для суспільства ринку; чинники, специфічні для різних груп молодого покоління.

Загальносвітовими тенденціями розвитку сім’ї можна назвати: зростання індивідуалізму, бажання жити для себе, пріоритет власних інтересів над сімейними, прагнення до незалежності, зміна усієї системи цінностей сім’ї, зміна призначення сім’ї, а також толерантне відношення до нетрадиційних видів сімейної поведінки, у тому числі до сексуальної.

Для ринкового суспільства характерні такі чинники: 1) сімейна політика держави з вирішення матеріальних і соціальних проблем сім’ї, у тому числі житлового питання; 2) соціально-економічне положення (наявність високооплачуваної роботи, житла, іншої власності); 3) соціально-культурні чинники (культура і традиції сімейних стосунків у суспільстві, просвітні заходи щодо питань сімейних стосунків, рівень знань молоді про проблеми сім’ї); 4) ЗМІ (передачі про секс); 5) особисті характеристики (особисті переваги, смаки, активність у вирішенні власних проблем). Також до чинників, специфічних для різних груп молодого покоління, відносять соціальні характеристики (стать, вік, місце проживання).

Формування сімейних цінностей молодого покоління є соціальним процесом становлення і подальшого розвитку у них уявлень про зміст сімейних норм, сімейних ролей, а також уявлень про різні сторони сімейних стосунків, характерних для того або іншого типу сім’ї. Криза цінності сімейного способу життя призводить до того, що перестають виконуватися функції сім'ї з народження необхідного для простого відтворення поколінь числа дітей, знижується повага до віку, значущість літнього покоління.

Цінності, властиві інституту сім’ї, можна поділити на дві групи: базові і специфічні. Базові цінності характерні для всіх типів сім’ї. До них належать як економічні (сімейне домогосподарство, власність сім’ї), так і неекономічні (шлюб, діти, чоловік, батьки, подружня вірність, секс). Важливо відмітити, що базові сімейні цінності наповнюються різним змістом в процесі трансформації інституту сім’ї. Специфічні цінності – це такі цінності, що характерні тільки для патріархальної, нуклеарної або типу сім’ї, характерної для постіндустріального суспільства.

На сьогоднішній день, сімейні цінності у молодого покоління є конгломератом обох зазначених типів. Якщо у традиційному патріархальному суспільстві сім’я була більш практичною, в першу чергу орієнтованою на виконання господарсько-економічних функцій, то у сучасних умовах її роль істотно змінилася. Тепер все більшого значення набуває психологічна близькість, підтримка, спільне дозвілля, які забезпечує сім'я. При цьому у зв'язку з принциповими перетвореннями в структурі економіки сім'я перестає бути джерелом економічного розвитку, перетворюючись на джерело самореалізації особистості. В останнє десятиліття в Україні з'явилася нова тенденція: росте число жінок, які взагалі відмовляються від шлюбу. Вони прагнуть до вільних стосунків, що не зобов'язують.

Ми рухаємося від патріархальної через нуклеарну до партнерської сім'ї. Україна знаходиться на стадії патріархального суспільства, що не зовсім розклалося, і не зовсім сформованої нуклеарної сім'ї. Адже часто молоді сім'ї у нас живуть разом з батьками. Поки що в Україні немає достатньої житлової бази, щоб нуклеарна сім'я стала поширеною; партнерських сімей взагалі одиниці. Руйнування традиційних сімейних цінностей триває у всіх розвинених країнах західної цивілізації. Чинниками руйнування традиційних сімейних цінностей є, насамперед, свобода сексуальних стосунків, пропаганда егоїстичного та споживацького способу життя, небажання все більшої кількості людей вступати в шлюб за церковним або світським обрядом. Молоді люди вибирають своїми пріоритетами навчання, кар'єру та матеріальне забезпечення, а значущість інституту сім'ї ставлять під сумнів. Найчастіше молоді люди живуть разом без легалізації стосунків та легко переходять з одного союзу до іншого.

Таким чином, реалії сьогодення значно ускладнюють функціонування молодої сім'ї як соціального інституту. У молоді змінюються світоглядні установки стосовно сім'ї та сімейного життя, послаблюється прагнення до одруження. Спостерігається підвищення рівня розлучень, що свідчить про нестабільність і вразливість сім'ї. Зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, спостерігається поширення консенсусних шлюбів або відкладення шлюбів до "кращих часів".


Телегіна Світлана

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

(Україна, м. Харків)
Специфіка дозвіллєвої діяльності пострадянського студентства у процесі перебування закордоном (за результатами включеного спостереження)
Для вивчення дозвіллєвих практик студентів-представників країн колишнього Радянського Союзу на теренах Сполучених Штатів Америки було використано метод включеного спостереження. Студенти як своєрідна соціальна група характеризуються переважно емоційними мотивами своїх дій. Тому включене спостереження дозволяє зібрати максимальну кількість інформації з мінімальним впливом дослідника на об’єкт дослідження.

Специфіка спостереження як одного із видів збору соціологічної інформації полягає у безпосередньому спогляданні і фіксації тільки тих фактів, які належать до зовнішньої поведінки. Спостереження у соціології розглядається як метод збору первинної інформації шляхом прямої безпосередньої регістрації подій та їхніх умов самим дослідником (спостерігачем).

Об’єктом дослідження виступили студенти з пострадянських країн, учасники програми «Work and Travel». Предметом дослідження визначено дозвіллєві пріоритети студентів. Для досліджуваних студентів дозвілля розглядалось як вся сукупність часу, котрий не був зайнятий роботою і проводився у колі їхніх ровесників. Дозвіллєві практики на території Сполучених штатів Америки значно відрізнялися від традиційних занять. «Обычный досуг немедленно доставляет пользу сам по себе, как относительно недолгая приятная деятельность, требующая незначительного или не требующая никакого специального обучения, чтобы получить удовольствие. Его типы включают игру (в том числе любительскую), расслабление (например, посиделки, дневной сон, прогулки), пассивное развлечение (телевидение, книги, музыкальные записи), активное развлечение (азартные игры, розыгрыши на вечеринках), оживленные беседы и сенсорное возбуждение (секс, еда, выпивка)» [1]. Користуючись вищеподаною типологією видів дозвілля, представимо найпопулярніші з них у студентському середовищі за кордоном.

Динамічність повсякденного ритму життя вимагала витрати великої кількості енергії, тому переважав пасивний відпочинок. Найпоширеніші види дозвілля належали до категорії розслаблення. Велика частина вільного часу припадала на задоволення потреби у сні. На другому місці розмістилося спілкування із рідними і близькими за допомогою Скайпу (Інтернет-спілкування в даному випадку розглядається як посиденьки). У процесі такого спілкування індивіди паралельно могли займатися іншими справами: приготування їжі, прослуховування музики, виконання різної домашньої роботи. На третьому місці – домашні вечірки до ранку, під час яких головними розвагами були спілкування (обговорення останніх новин, плітки, плани на недалеке майбутнє), колективний перегляд фільмів, пісні під гітару. Репертуар останнього типу розваг розрізнявся за масовістю виконавців – для колективного співу обирався репертуар В. Цоя, для сольних концертів – репертуар зарубіжних виконавців (30 seconds to Mars, APC, Stone Sour).

Дозвіллєві пріоритети студентства за кордоном обумовлювалися місцезнаходженням об’єктів відпочинку. Близьке просторове розміщення основних популярних місць відпочинку давало змогу студентам користуватися їхніми послугами. Серед видів дозвіллєвої діяльності, якими студенти користувалися найактивніше, слід зазначити відвідання парків розваг, аквапарків, поїздки до сусіднього міста на шопінг, виїзд на екскурсії, концерти всесвітніх зірок (U2, Rihanna), футбольні матчі.

Як зазначає Бєжецька І.В., «Дозвіллєва сфера, як більш «гнучка» сфера життєдіяльності молоді, не обмежується твердими рамками щодо поведінки, видів зайнятості, найбільшою мірою здатна швидко реагувати на потреби, що змінюються, і відповідати бажанням, що виникають, молодого покоління» [2]. Дійсно, у дозвіллєвих практиках пострадянської молоді був присутній ще один популярний вид дозвілля – гра, на яку наклав відбиток «американський стиль» дозвілля. Основні з них – гра beer pong на великих домашніх вечірках; міні-гольф як найпопулярніший сімейний відпочинок; релаксація на березі океану, гра у фрізбі, катання на хвилях за допомогою міні-дощок для серфінгу; гра у теніс та баскетбол.

Можна зробити висновок, що серед дозвіллєвих практик, притаманних досліджуваним студентам, мали місце як вже звичні традиційні заняття, так і нові види проведення вільного часу. «…Участники досуговой деятельности оказываются вовлеченными в весь спектр действий, предлагаемых им досуговыми общностями, лишь частично. Социальный мир может быть местным, региональным, межрегиональным, национальным, даже международным, а члены сложных обществ, соответственно, обычно оказываются членами нескольких социальных миров, из которых лишь некоторые имеют отношение к досугу» [1].

Література: 1. Стеббинс Р.А. Свободное время: к оптимальному стилю досуга (взгляд из Канады) // Социол. исслед. – 2000. – № 7. 2. Бєлецька І. В. Специфіка дозвілля в життєдіяльності молоді на сучасному етапі. Доступно на http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Sptp/2009_4/6.pdf

Телеш Анна

Чорноморський державний університет ім. П. Могили

(Україна, м. Миколаїв)
Використання інфографіки у передвиборчій агітації
Сьогодні в арсеналі політтехнологів та спеціалістів з PR наявний широкий спектр способів донесення інформаційного повідомлення до цільової аудиторії, але ефективність їх використання залежить від того, наскільки кожен з них є доступним та прийнятним для електорату. Спеціалісти у галузі електоральної соціології схиляються до думки, що найефективнішим з таких способів є інфографіка, адже саме візуальне представлення інформації, статистичних даних і висновків за допомогою ілюстрацій, графіки в цілому є актуальним та ефективним для більшості джерел інформації: газет, журналів, телебачення, Інтернет-видань тощо. Така популярність інфографіки може пояснюватись суто фізіологічними особливостями сприйняття інформації, 90% якої людина отримує через органи зору, і лише 10% – через інші органи чуття. З іншого боку, сьогодні все більше людей орієнтовані і легше сприймають саме зорові образи – зображення, схеми, плакати, колажі, кліпи, значно менша частка населення – текст [3].

Інфографіка як абсолютно новий жанр у пресі народилася ще у 1982 р., коли на ринку США з’явилася нова національна газета «USA Today», яка значну частину площі сторінок відвела під так звані «інформаційні малюнки». Успіх цього видання зумовив швидке поширення інфографіки у США [2]. Сьогодні інфографіка традиційно використовується як доповнення до письмової інформації переважно задля покращення сприйняття даних, спрощення складної інформації, адже має здатність передавати повідомлення швидше, цікавіше, значно компактніше, ніж текст.

На етапі проведення передвиборчих досліджень для всебічного оцінювання ситуації у виборчому окрузі політтехнологи, полстери, соціологи, журналісти мають зібрати таку інформацію: історичні, географічні, соціально-демографічні особливості округу; соціально-економічна структура округу, стан її розвитку, проблеми та перспективи; транспортна мережа; діяльність політичних партій, суспільних організацій, груп тиску неформальних структур і т.ін.; карта округу з кордонами виборчих дільниць, кварталів, вулиць з кількістю виборців; політичні традиції голосування виборців і т. ін. Окремим різновидом передвиборчих досліджень є рейтингові дослідження для визначення рейтингу інформованості, довіри, впливовості, «другої позиції», привабливості (вибору), переможця. Отримана інформація є доволі складною для сприйняття, зважаючи на її великий обсяг, розмаїття, характер взаємозв’язку. Від того, настільки вдалою буде систематизація, узагальнення цих даних в цілому, буде залежати ефективність виборчої кампанії. Отже, використання методу інфографіки є доволі слушним у цьому випадку як для розуміння даних експертами, так і для підвищення ефективності процесу донесення інформації до цільової аудиторії в ході передвиборчої агітаційної кампанії. Одне грамотно створене зображення здатне замінити тисячу слів, спростити зміст і в той же час передати всю необхідну інформацію, адже візуалізація робить інформацію більш привабливою і переконливою.

Інтернет відкрив нові можливості для розвитку технологій впливу інфографіки – вона стає інтерактивною та динамічною. 3D інтерактивні інфоісторії використовуються все частіше, адже не існує жодного видання, яке б не використовувало інфографіку для передачі інформації. Графічні дизайнери, що працюють в галузі інформаційного дизайну, вдало використовують у роботі різні діаграми, графіки, фотографії предметів, ілюстрації, іконографію, 3D-графіку, щоб максимально доступно передавати найважливіші дані.

Інший бік ефективності якісної інфографіки – це швидкість її поширення в якості медіа-вірусів. Найменш активною електоральною категорією є молодь, на яку традиційні методи подання агітаційної інформації практично не діють. В той же час, переважна більшість молодих людей активно користується соціальними мережами, через які швидко поширюються медіа-віруси. В цьому випадку інфографічний матеріал може виступати в якості мему.

За визначенням Д. Рашкоффа, меми - це ідея, образ чи будь-який інший об'єкт нематеріального світу, здатний до реплікації. Особливостями його функціонування виступають помітні фізичні і поведінкові наслідки дії мему, які призводять до соціальних змін. Меми використовують канали комунікації, породжуючи медіа- і веб-віруси, миттєво поширюються по всьому світу через передачу людиною людині. Варто відзначити, що наслідки впливу медіа-віруса на суспільство більш відчутні і довготривалі, ніж стандартної PR-акції. Втім, навіть такі спрощені меми, як інфографічні повідомлення, можуть з часом видозмінюватись, перетворюючись у медіа-віруси, і сприяти тому зміні ставлення електората до політичних питань.

В українських медіа інфографіка поширюється дуже швидко – якщо порівнювати з 2009 р., коли українські дизайнери тільки починали говорити про інфографіку та називали її неосвоєним «Клондайком» [4], то сьогодні вже існує ряд фірм, організацій та фрілансерів, які в спектрі своїх послуг пропонують розробку інфографіки та вірусного маркетингу.

Література: 1. Рашкофф Д. Медиавирус. Как поп-культура тайно воздействует на ваше сознание. - М.: Ультра.Культура, 2003. - 368 с. 2. Ирина Доброва Что такое инфографика? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://infographer.ru/infographica/. 3  Смирнова Н.В. Роль инфографики в современном информационном бізнес-пространстве [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pda.mstu.edu.ru/science/conferences/files/gum2011-9.pdf#page=304. 4. Инфографика – неосвоенный «Клондайк» для украинских издателей. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.art-blog.com.ua/?p=926.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка