Соціальний аудит



Скачати 333.21 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір333.21 Kb.




Мазурик Олег Володимирович

кандидат соціологічних наук, доцент,

докторант кафедри теорії та історії соціології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка


СОЦІАЛЬНИЙ АУДИТ

ЯК ТИП СУЧАСНОГО СУСПІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
(робочий варіант автореферату дисертації

на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук

за спец. 22.00.04 – спеціальні та галузеві теорії)
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Соціальний контроль є невід’ємною і всеохоплюючою складовою життєдіяльності будь-якого суспільства. До цієї проблематики завжди прикована увага соціологів і управлінців, психологів і кримінологів, теоретиків і практиків. Сучасні дослідники при вивченні феномену соціального контролю широко використовують методологічну спадщину суспільствознавців минулого і найновіші теоретичні підходи, орієнтуючись на ту або іншу наукову традицію або парадигму. При цьому навколо інтерпретацій терміну «соціальний контроль» і до цього дня у сучасному науковому дискурсі точиться жвава дискусія.

Однією із специфічних форм та механізмів соціального контролю є соціальний аудит (СА), що набуває значного поширення в практиці сучасного суспільства. Під ним розуміють спосіб об’єктивної оцінки і контролю стану соціальних відносин та рівня соціальної відповідальності бізнесу, влади, громадянського суспільства на різних рівнях та в будь-якій сфері діяльності. Аудит бере початок в бухгалтерській (фінансовій) сферах, проте поступово поширюється на управлінську, організаційну, політичну, освітню, екологічну та інші види діяльності. Відповідно виокремлюються організаційний, екологічний, освітній аудит, аудит якості, управління персоналом тощо, які по суті є різновидами соціального аудиту. Проте залишається незмінною сутність аудиту як специфічної форми контролю.

Розглядаючи аудит як різновид контролю, необхідно проаналізувати класичні та сучасні парадигмальні підходи до аналізу соціального контролю, з’ясувати евристичні можливості даної категорії для подальшого використання при концептуалізації поняття «соціальний аудит».

Поява нових видів аудиту та тенденції їхньої активної інституалізації викликають необхідність прийняття відповідних нормативних документів, удосконалення методології та методики його проведення, що в свою чергу ставить перед дослідниками в цій галузі невідкладні завдання щодо забезпечення цих процесів науково обґрунтованими конструктами.

Актуалізує науковий пошук нових підходів та механізмів до об’єктивної оцінки (аудиту) соціально-економічного становища конкретного підприємства, регіону, країни і сучасна світова економічна криза, яка не обійшла стороною і Україну. Результати аудиторських обстежень дозволяють приймати найбільш ефективні, оптимальні управлінські рішення для економічного розвитку та подолання кризових наслідків. Утім, економічна поведінка багатьох представників бізнесу свідчить про їхню прихильність до ліберальних позицій, коли бажання отримувати прибутки «вже і сьогодні» переважає ідею вкладання коштів в соціальні проекти, в тому числі і в соціальний аудит, що принесе значний економічний ефект, але «завтра». Отже, можна спостерігати явне недооцінювання громадськістю, владними та бізнесовими структурами ролі СА в створенні сприятливих умов для їх розвитку, підвищенні ефективності їх функціонування та покращенні соціально-економічних показників. Відсутність нормативно-правової бази соціального аудиту в Україні лише загострює дане питання.

Соціологічна концептуалізація соціального аудиту розпочалася на початку ХХІ століття зусиллями переважно російських вчених в рамках широкого різноманіття концепцій соціальної відповідальності бізнесу (концепція економічної відповідальності, концепція базової бізнес-стратегії, концепція обов’язків, концепція «стейкхолдерів», концепція корпоративної підзвітності, добровільна концепція, концепція проактивності тощо). Проте перші спроби лише констатують накопичення нових слів та термінів, які створюють видимість нової теорії, хоча насправді мова йде про появу нового процесу, який потребує свого осмислення та впровадження в існуючу соціологічну традицію.

Таким чином, проблемна ситуація має гносеологічну та онтологічну складову. Гносеологічна складова полягає в тому, що соціальний аудит не концептуалізований в рамках фундаментальних соціологічних теорій, оскільки розвивається переважно в межах т.з. «популістських» соціологічних концепцій громадянського суспільства. Онтологічна складова полягає у протиріччі між наявною потребою в концептуалізації моделі соціального аудиту та відсутністю соціологічного пояснення в межах існуючої системи знань. Тому можна сформулювати наукову проблему, що полягає у суперечності між існуванням реальних практик соціального аудиту як соціального явища та наявним станом фрагментованого соціологічного знання як щодо його пояснення як особливого типу сучасного суспільного контролю, так і щодо засад його концептуалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічна розробка концепції соціального аудиту як типу та технологічного засобу реалізації функції соціального контролю в суспільстві та визначення його основних характеристик на основі емпіричних досліджень. Дана мета носить теоретичний та практичний характер, оскільки знання теоретичних основ соціального аудиту дозволяє виявити його латентні або ще не розкриті можливості, «життєвий цикл» тощо. Таким чином, реально існуюча практика застосування соціального аудиту отримає своє теоретичне соціологічне обґрунтування.

Визначена мета зумовила необхідність розв’язання низки наступних завдань аналітичного, теоретичного, методологічного і прикладного плану:



  • проаналізувати класичні та сучасні парадигмальні підходи до аналізу соціального контролю, з’ясувати евристичні можливості даної категорії для подальшого використання при концептуалізації поняття «соціальний аудит»;

  • простежити зміни функцій соціального контролю в різних суспільствах через діяльність соціальних інститутів та вплив цих змін на формування і розвиток соціального аудиту;

  • узагальнити і систематизувати наявні матеріали з теорії і практики застосування соціального аудиту, узгодити здобутки вивчення соціального аудиту з існуючою системою понять в соціологічному дискурсі, визначити онтологічний зв'язок між поняттями соціальний аудит та соціальна відповідальність;

  • розробити концептуальну соціологічну модель соціального аудиту, в тому числі типологію, інформаційне забезпечення;

  • здійснити аналіз зарубіжних моделей соціального аудиту, виявити їх характерні риси та особливості;

  • визначити сутність соціального аудиту та його суспільні функції;

  • проаналізувати передумови та джерела виникнення соціального аудиту на пострадянському просторі та в Україні;

  • розробити концептуальну схему впровадження аудиту як соціальної технології системного дослідження соціальної відповідальності будь-яких соціальних структур та ефективності їх функціонування;

  • розробити методологію та методику проведення аудиту освітніх послуг;

  • здійснити аналіз перспектив впровадження та оптимізації соціального аудиту в Україні.

Об'єктом дослідження є теоретичні основи та системи існуючих практик соціального аудиту.

Предметом дослідження є онтологічні особливості, пізнавальні методи, технології і процедури проведення аудиту як особливого типу соціального контролю.

Методи дослідження. Дослідження здійснено завдяки використанню комплексу загальнонаукових методів пізнання, а також методів, що широко застосовують у соціологічній науці: системного аналізу (для характеристики теоретичних основ дослідження соціального контролю та аудиту в їх системній цілісності); генетичний метод (для аналізу процесів виникнення, становлення та послідовності стадій розвитку соціального аудиту, переходу його від простих форм до більш складних); власне соціологічні методи (анкетування – для збору емпіричної інформації, аналіз вторинних даних тощо)

Дослідження включає:



теоретико-методологічну складову – систематизацію і аналіз концептуальних підходів до соціального контролю та співвідношення контролю і соціального аудиту з релевантними соціологічними конструктами (моніторинг, експертиза, діагностика, оцінка тощо);

емпіричну складову – анкетування та порівняльний аналіз вторинних даних для виявлення тенденцій, операціоналізації та розробки показників проведення соціального аудиту.

Дослідницькою позицією соціологічного теоретизування в дисертації обрано стратегію теоретичної розробки практичної соціальної проблематики (за М. Уотерсом). Тобто теоретична розробка концепту соціального аудиту як особливої форми контролю відбувається на основі його емпіричної характеристики.

Основою для соціологічного теоретизування виступала інтегрована соціологічна парадигма Дж. Рітцера та парадигма натуралізму («утилітаризму»), яку запропонувала І. Дев’ятко для аналізу проблематики інструментальної (або практичної) раціональності, до якої і віднесено соціальний аудит.

Соціальний аудит розглядався в рамках теорії соціального контролю та концепції соціальної відповідальності. Релевантними для нашого дослідження були також теорія соціального обміну, теорії людського та соціального капіталу, теорія соціальної дії тощо. При формуванні уявлення щодо генези соціального аудиту використані також доробки концепції сталого (стійкого) розвитку.

У процесі вибудови концепції соціального аудиту точки зору її технологічної складової, важливе місце мала теорія соціальних технологій, яка досить повно представлена у зарубіжній і вітчизняній науці. Так, В. Іванов, В. Патрушев, В. Судаков, Ю. Саєнко, Є. Суїменко, Є. Шилз, В. Щербина та ряд інших дослідників розглядають теоретико-методологічні аспекти впровадження технологій, в т.ч. інноваційних, в практику управлінської діяльності. В. Князєв, М. Лукашевич, Ю. Сурмін, М. Туленков звертають увагу на можливості й переваги використання соціальних технологій в управлінні політичними і економічними процесами в Україні. Проблеми соціального управління, які б базувалися на соціальних технологіях, піднімаються М. Марковим та В. Подшивалкіною, саме ці дослідницькі напрямки слугували основою для виявлення специфіки соціального аудиту як соціальної технології.

Емпірична складова дисертації, в якій здійснено перевірку та уточнення теоретичних положень роботи, спирається на результати двох авторських досліджень, а також на результати вже проведених емпіричних досліджень, спрямованих переважно на вивчення соціальної відповідальності, оскільки остання є методологічною підвалиною проведення соціального аудиту.



Наукова новизна одержаних результатів. Основні наукові положення, що виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

  • здійснено соціологічний аналіз та концептуалізацію феномену соціального аудиту, що знайшло відображення в розкритті теоретико-методологічних засад вивчення соціального контролю як висхідної категорії для соціального аудиту. На основі наданої стислої характеристики основних теорій і парадигм соціального контролю: об'єктивістських (позитивістсько-натуралістичні, структурно-функціоналістські, конфліктологічні (марксистська і модерністська)); суб'єктивістських (біхевіористсько-психологічні, символічного інтеракціонізму, стигматизації); інтеграційних (на засадах поліконцептуальності і поліпарадигмальності) доведено, що в жодній з них недостатньо концептуалізовано поняття соціального аудиту. Відмінність від результатів попередніх досліджень полягає у визначенні соціального аудиту як особливого типу сучасного суспільного контролю;

  • доведено, що практики соціального аудиту набувають характеристик соціальної технології за умов розвиненого громадянського суспільства. Відмінність від результатів попередніх досліджень полягає у визнанні того, що українські практики соціального аудиту набувають демонстраційного характеру.



удосконалено:

  • надано авторське визначення соціального аудиту як універсальної технології комплексної перевірки реального стану соціального об’єкта відповідно до прийнятих стандартів. Відмінність від результатів попередніх досліджень полягає у визначенні соціального аудиту як соціальної технології та включення до сфери його об’єктів не тільки окремих підприємств (організацій), але й галузі, регіону, а також окремих видів документів (соціальних звітів, проектів, програм);

  • систематизовано суспільні функції та принципи соціального аудиту. Відмінність від результатів попередніх досліджень полягає у розширенні спектру функцій, виявленні низки латентних функцій;



дістало подальшого розвитку:

  • розроблено методологію та методику освітнього аудиту. Відмінність від результатів попередніх досліджень полягає у включенні в інструментарій оцінки якості освітніх послуг засобів соціального аудиту.



Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні результати та методологічні розробки дисертаційного дослідження можуть бути використані для:

  • подальших теоретичних та прикладних соціологічних досліджень соціального аудиту;

  • побудови інструментарію при проведенні оціночних досліджень, соціальної експертизи, діагностики та моніторингу;

  • розробки соціальних проектів і програм з включенням соціального аудиту як механізму моніторингу та оцінки їх ефективності;

  • формування програм з зазначеної проблематики в навчальному процесі.

Розроблена методика проведення аудиту соціально-трудових відносин використовувалась при проведенні аудиторських обстежень на замовлення Донецької обласної організації профспілки «Радіоелектронмаш» України (довідка про впровадження), відділення Національної служби посередництва і примирення в Донецькій області (довідка), незалежної профспілки ДХК «Макіїввугілля» (довідка).

На замовлення керівництва Донецького державного університету управління підготовлено та опубліковано Методику проведення внутрішнього освітнього аудиту, проведено дослідження «Оцінка якості освітніх послуг», результати якого представлені на засіданні Вченої ради університету (довідка).

Результати дослідження використані в навчальному процесі вищої школи при розробці програм та викладанні нормативних і спеціальних курсів: соціологія управління, економічна соціологія, корпоративна соціальна відповідальність.

Загальна ідея соціального аудиту втілена у створенні та функціонуванні незалежної агенції «Центр соціального аудиту» (м. Донецьк) та відповідної громадської організації (довідка).



Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. Висновки й результати, зокрема, ті, що розкривають наукову новизну, отримані та сформульовані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. Внесок автора у публікаціях у співавторстві конкретизовано у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати досліджень доповідалися та обговорювалися на таких конгресах, конференціях, круглих столах: XIV, XV, XVІ Міжнародні наукові конференції «Харківські соціологічні читання» (м. Харків, 2008, 2010, 2011 рр.); I-й Конгрес Соціологічної асоціації України «Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей» (м. Харків, 2009 р.); VІ, VІІ, VІІІ, ІХ, Х Міжнародні науково-практичні конференції «Якубинська наукова сесія» (м. Харків, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 рр.); ІІ, ІV, V, VІ Міжнародні Львівські соціологічні форуми, (м. Львів, 2008, 2010, 2011, 2012 рр.); V, VI, VIII, IХ Міжнародні наукові конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (м. Донецьк, 2009, 2010, 2012, 2013 рр.); Міжнародна науково-практична конференція «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку», (м. Донецьк, 2008 р.); Міжнародна наукова конференція «Зінов’євські студії», (м. Донецьк, 2009 р.); I Міжнародна науково-практична конференція «Людина-технології-середовище», (м. Судак, 2009 р.); IV Міжнародна наукова конференція «Соціально-політична інтеграція: локальний, регіональний і глобальний виміри», (м. Одеса, 2010 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Маркетинг на міжнародних ринках товарів і послуг: глобальні аспекти», (м. Донецьк, 2011 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Якість технологій – якість життя», (м. Судак, 2011 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Демографічні проблеми Росії: погляд з минулого в майбутнє», (м. Санкт-Петербург, 2011 р.); Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція «Соціогуманітарні технології у методологічному та практичному вимірах» (2012 р.); Міжнародна заочна науково-практична конференція «Суспільні науки в сучасному світі: питання соціології, політології, філософії, історії», (м. Новосибірськ, 2013 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Регіональний розвиток – основа розбудови української держави», (м. Донецьк, 2013 р.); ХV Міжнародна науково-практична конференція «Молодь в умовах нової соціальної перспективи», (м. Київ, 2013 р.); VI, VІІ, VІІІ, IX, Х  Всеукраїнські науково-практичні конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії», КНУ імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 рр.); Науково-практична конференція «Університетська освіта та формування управлінської еліти», (м. Луганськ, 2009 р.); ІІІ Інтернет-конференція САУ з проблем сучасної соціологічної освіти, (2010 р.); Круглий стіл «Сучасні суспільні трансформації крізь призму концепцій соціального аудиту та соціальної відповідальності», (м. Донецьк, 2012 р.)

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в авторській монографії «Соціальний аудит: методологія та технологія застосування в Україні» (обсягом 15 ум. др. арк. – надано науковому консультанту), а також у 43 публікаціях, зокрема у 21 науковій статті у фахових виданнях, 17 публікаціях у інших виданнях та 5 тезах наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основної частини дисертації – ___ сторінок. Список використаних джерел та додатки займають ___ сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь її наукової обґрунтованості, сформульовано мету і завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження, визначено наукову новизну результатів, їх практичне значення, подано відомості щодо апробації результатів дослідження, перелічено публікації за темою дисертації та розкрито особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження соціального аудиту: аналітичний огляд основних пізнавальних стратегій» – розкриті базові перспективи концептуалізації соціального аудиту, розглянуті парадигмальні підходи до аналізу соціального аудиту в соціологічному дискурсі, визначено місце соціального аудиту в системі категорій соціології та надана його типологія.

Соціальний контроль розглядається як висхідна категорія для соціологічного теоретизування щодо соціального аудиту. Показані основні концептуальні підходи до аналізу соціального контролю, надано стислу характеристику його основних теорій і парадигм: об'єктивістські (позитивістсько-натуралістичні, структурно-функціоналістські, конфліктологічні (марксистська і модерністська)); суб'єктивістські (біхевіористсько-психологічні, символічного інтеракціонізму, стигматизації); інтеграційні (на засадах поліконцептуальності і поліпарадигмальності). Доведено, що в жодній з них поки що не знайдено проявів концептуалізації соціального аудиту.

Визначається місце соціального контролю в системі категорій соціології та надається його типологія. Наведені основні моделі соціального контролю: ліберальні, репресивно-консервативні та змішані. Представлено переважання тенденцій лібералізації соціального контролю в західноєвропейських суспільствах на фоні протистояння з консервативно-репресивною традицією в трансформаційних суспільствах. В зв’язку з цим зазначені можливі труднощі впровадження соціального аудиту в українському суспільстві.

Проаналізувавши основні визначення та інтерпретації соціального контролю, використані для концептуалізації соціального аудиту такі положення: 1) існує два основні підходи до аналізу соціального контролю. Перший розглядає контроль як процес і результат цілеспрямованого впливу держави і суспільства на індивідуальну та групову поведінку. Другий стверджує, що це самоорганізаційний процес саморегуляції суспільства; 2) основу соціального контролю, а значить і аудиту, створюють традиції, манери, звички і мораль певного соціального середовища і суспільства в цілому; 3) у системі соціального аудиту і соціального контролю існують формальні і неформальні механізми; 4) соціальний аудит, як і соціальний контроль, може бути зовнішній і внутрішній (самоконтроль); 5) в обох типах контрольної діяльності застосовуються як позитивні, так і негативні санкції; 6) важливими елементами соціального контролю є норми і цінності певного суспільства (спільноти). За аналогією, для формування системи соціального аудиту важливо застосовувати як «власні (групові)» норми і правила (національні стандарти), так і «загальнолюдські» (міжнародні стандарти); 7) існують певні межі, в рамках яких здійснюється соціальний контроль (аудит). Занадто «м’які» або занадто сурові засоби призводять до помилок соціалізації або незапланованих результатів; 8) сучасні теорії соціального контролю можуть широко використовувати маніпулятивні технології.

Розглядаючи інші парадигмальні підходи, навколо яких формується концепція соціального аудиту, визначені їх основні базові поняття: соціальна відповідальність, громадянське суспільство, демократія, самоорганізація, соціальна технологія. Різні форми взаємозв’язку вказаних понять формують різноманітні види соціального аудиту на різних рівнях та в різних сферах життєдіяльності суспільства.

На основі аналізу багатьох визначень соціального аудиту, сформульоване авторське визначення: соціальний аудит – це універсальна технологія комплексної перевірки реального стану соціального об’єкта відповідно до прийнятих стандартів. Універсальність соціального аудиту означає можливість його застосування для вирішення різних завдань управлінської діяльності, в різних сферах життєдіяльності суспільства (економічній, політичній тощо) та на різних рівнях: організаційному (корпоративному), галузевому, регіональному. Під технологією (соціальною) ми розуміємо сукупність послідовних операцій, процедур цілеспрямованого впливу та реалізації намічених раніше планів (програм, проектів), спрямованих на отримання оптимального соціального результату. Комплексність соціального аудиту полягає в системному застосуванні різних дослідницьких процедур: програмний аудит, моніторинг, діагностика, соціальна експертиза, кваліметричний аналіз, опитування, аналіз документів. Вибір відповідних процедур та методів (або їх комплексу) визначається метою та конкретними завданнями аудиторського обстеження. Об’єктом соціального аудиту можуть виступати як окремі організації та їх діяльність, так і галузь, регіон в цілому, а також окремі види документів (соціальні звіти, проекти, програми). Предметну сферу соціального аудиту складають, як правило, соціально-трудові відносини, ефективність функціонування системи управління, якість надаваних послуг тощо. Стандартами (нормативами, нормами) в соціальному аудиті виступають міжнародні, національні, галузеві стандарти; найкращі (або типові) показники в певній галузі, або за певний проміжок часу. Якщо відповідних стандартів, норм, положень не існує, можуть застосовуватися науково обґрунтовані або спеціально для цього розроблені показники.

У другому розділі«Пізнавальний статус та методологічна специфіка соціального аудиту як нового соціологічного концепту» – здійснено аналіз зарубіжних моделей та досвіду соціального аудиту, передумов та джерел його виникнення на пострадянському просторі та в Україні; на основі розгляду соціального аудиту як суспільної практики, узагальнено його суспільні функції та принципи.

На основі попереднього теоретичного аналізу та досвіду вивчення реально існуючих закордонних моделей соціального аудиту розкривається його пізнавальний статус та методологічна специфіка. Соціальний аудит розглядається у вузькому та широкому розумінні. Вузьке розуміння СА передбачає перевірку реального стану справ на підприємстві (в організації) та відповідність його прийнятим міжнародним стандартам, а також контроль виконання соціальних програм та соціальних зобов’язань. В широкому розумінні СА являє собою технологію комплексного аналізу будь-якої сфери суспільного життя. Показано, що в такому розумінні СА можна застосовувати для розробки нових та вдосконалення методики досліджень таких вже відпрацьованих напрямків, як якість життя, соціальна напруженість, соціальна стабільність і т.п., що надасть їм «друге дихання».

Проаналізовано передумови та джерела виникнення соціального аудиту в світі та в Україні. Аудит як самостійний вид професійної діяльності оформився в Новий час. Спочатку він застосовувався тільки для контролю фінансової та господарської діяльності і проводився державними чиновниками. Зміст, структура та функції цього поняття довгий час вирізнялося певною невизначеністю. Нині законодавство багатьох держав, в тому числі й України, кваліфікують аудит як вид підприємницької діяльності і пов’язують його насамперед з перевіркою фінансової діяльності підприємств. Соціальний аудит як інструмент соціальної відповідальності бізнесу з’явився наприкінці 40-х років минулого століття в США в зв’язку з початком регулярного проведення соціальних рейтингів.

Показано, що запровадження соціального аудиту розпочалося в Європі (передусім, у Великій Британії та Скандинавських країнах) і Канаді. Пізніше все більше компаній, у т.ч. Австралії, ПАР, Індії та Нової Зеландії почали застосувати соціальний аудит у своїй діяльності. Спроби регулювання нефінансової звітності використовували в різних країнах, але лише в окремих з них вони досягли деякого законодавчого оформлення. В тому чи іншому вигляді на законодавчому рівні запроваджено надання нефінансової інформації в Данії (з 1995, «Green Act»), Швеції, Норвегії, Голландії, Франції (з 2002 року), Великобританії й Південній Африці (the King Report on Corporate Governance). З боку деяких європейських держав введення нормативних вимог є відповіддю на прийняту в 2001 році Європейською комісією «Зеленої книги про корпоративну соціальну відповідальність». Таким чином, народження соціального аудиту було пов'язане з декількома важливими обставинами. З одного боку це був результат тиску суспільства на бізнес із метою регулювання соціально значимих аспектів діяльності корпорації, з іншого – усвідомленням приватного бізнесу, що позитивний соціальний імідж підприємства значно підвищує його конкурентну здатність.

Здійснено концептуалізацію поняття «соціальний аудит», розкриті його суспільні функції (контрольна, оціночна, діагностична, експертна, соціоінженерна, управлінська, консолідуюча тощо). Підкреслюється принципова відмінність між соціальним, суспільним і державним аудитом. Державний аудит носить обов'язковий характер і найчастіше застосовується там, де явно порушуються правові норми переважно фінансового характеру. Суспільний аудит – це суто добровільна угода між соціальними партнерами, яка покликана підвищити роль інститутів громадянського суспільства в регулюванні соціальних відносин.

У третьому розділі«Соціальний аудит як соціальна технологія» – розроблена концептуальна схема впровадження соціального аудиту як соціальної технології, надана характеристика існуючих міжнародних стандартів та методик соціального аудиту, описані технології та процедура його проведення.

Співвіднесено поняття соціальний аудит зі спорідненими дослідницькими процедурами: соціальна експертиза, діагностика, моніторинг, оцінка, показано їх генетичний зв'язок та відмінності. Так, соціальна експертиза – це вид соціоінженерної діяльності, що полягає в компетентній оцінці (і її обґрунтуванні) ще не апробованих, недостатньо випробуваних на практиці і тому таких, що викликають сумнів у своїй ефективності, тих або інших соціальних нововведень – проектів, планів, програм або звітів, а також управлінських рішень. Експертиза ставить за мету оцінку яких-небудь планованих дій на міру їх адекватності реальному стану оцінюваного предмета і результативності його дії нині або на перспективу. Експертиза вимагає спеціальних і вузьких знань про один із складових компонентів їх застосування, найчастіше мало дослідженого, або такого, що викликає різні про нього судження.

Соціальна експертиза може бути досить проблематичною, коли до неї домішується ідеологічний чинник, що досить часто спостерігається в практиці її проведення. Будь-яка експертиза прямо або побічно зачіпає інтереси тих або інших людей: з одного боку, замовник завжди зацікавлений в слухняних йому експертах і прагне до вигідного для нього комплектування «співдружності експертів», з іншого, – самі експерти прагнуть, досить часто, догодити іменитому замовникові. Є. Суіменко зауважує, що в здійсненні соціальних експертиз з неупереджених суддів «експерти» досить часто перетворюються на зацікавлених адвокатів. Він додає також скептичну оцінку відомого російського публіциста і філософа С. Кара-Мурзи: «В цьому протистоянні експерти однозначно і без коливань знаходяться на стороні правлячого режиму і тих соціальних сил, інтереси яких вони виражають (грубо кажучи, інтереси «багатих»)».

Цей ефект «неупередженості» майже повністю нівелюється при проведенні соціального аудиту, оскільки: по-перше, проводиться незалежними агентствами; по-друге, оцінка реального стану речей відбувається не на власний розсуд, а відповідно до міжнародних або національних стандартів; по-третє, результати аудиторського обстеження конфіденційні і надаються замовнику, який зацікавлений в отриманні об’єктивної інформації.

Розкриті механізми та сфери застосування соціального аудиту.

Наведені основні технології проведення соціального аудиту.

В четвертому розділі«Сучасний стан та перспективи впровадження соціального аудиту в Україні» – надано аналіз існуючих практик впровадження соціального аудиту в Україні. Більшість з них присвячена аудиту соціальної відповідальності підприємств і організацій, тому широко розкривається сутність та сенс соціальної відповідальності як методологічної основи соціального аудиту.

Проілюстровані можливості застосування соціального аудиту, які в нашій країні так чи інакше розглядаються через призму соціального партнерства. Тому інтеграція соціального аудиту в систему соціального партнерства є специфікою як української моделі соціального аудиту, так і українського досвіду соціального партнерства. Надані результати аудиторського обстеження соціально-трудових відносин на підприємствах та в організаціях Донецької області.

Розкривається теорія та практика застосування освітнього аудиту як одного з найбільш розроблених та перспективних видів соціального аудиту в пострадянських країнах. Представлені результати соціологічного дослідження оцінки якості надаваних освітніх послуг у ВНЗ України.

Описані перспективи впровадження та оптимізації соціального аудиту в Україні. На основі результатів соціологічних досліджень показана ступінь готовності бізнесу та влади до введення елементів соціального аудиту. Більше половини працівників вважають за необхідне проведення незалежної оцінки (аудиту) соціальної відповідальності власних підприємств. Проте готовність працівників не підтримується як керівниками підприємств і організацій, так і представниками державної влади. Підкреслено, що відсутність нормативно-законодавчої бази з соціального аудиту в Україні суттєво перешкоджає його активному поширенню в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Гальмує розвиток соціального аудиту як однієї з форм суспільного контролю і нерозвинене громадянське суспільство.

У Висновках сформульовані основні результати дисертаційного дослідження, які дають змогу стверджувати, що мету досягнуто: розроблено концепцію соціального аудиту як типу та технологічного засобу реалізації функції соціального контролю суспільстві та визначені його основні характеристики. На цій підставі можна констатувати, що наукова проблема, сутність якої полягає у суперечності між існуванням реальних практик соціального аудиту як соціального явища та наявним станом фрагментованого соціологічного знання як щодо його пояснення як особливого типу сучасного суспільного контролю, так і щодо засад його концептуалізації, вирішена.

Аналітичний огляд основних пізнавальних стратегій щодо концептуалізації соціального аудиту показав широкі пізнавальні можливості теорій соціального контролю та високу життєздатність. Процес фундаментальних змін соціальних систем в їх функціональних і нормативних підструктурах зумовив зміну парадигм соціального контролю, які в свою чергу призвели до трансформації як наукових, так і буденних уявлень про контроль в сучасну епоху, сприяли появі нових форм та засобів реалізації соціального контролю. Соціальний аудит – одна з них.

На основі аналізу соціального аудиту як суспільної практики показано, що його швидкий розвиток, поява нових видів аудиту та тенденції їхньої активної інституалізації викликають необхідність прийняття відповідних нормативних документів, удосконалення методології та методики його проведення, що в свою чергу ставить перед дослідниками в цій галузі невідкладні завдання щодо забезпечення цих процесів науково обґрунтованими конструктами.

Аналіз теоретичної та соціально-практичної значущості проблеми соціального аудиту показав, що існуюча практика соціального аудиту досі обмежується переважно аналізом діяльності бізнес-структур, чому сприяють традиція визрівання соціального аудиту з управлінського (економічного) аудиту та схильність до інтерпретації результатів соціального аудиту як таких, що мають значення лише для удосконалення внутрішнього функціонування організації та максимізації економічних цілей.

Показано, що логіка економічної поведінки в соціальному аудиті містить перспективи переростання в соціальну відповідальність. Фіксуючи вразливість соціального аудиту, що пов’язана з розпливчатістю (множинністю) критеріїв та необов’язковістю застосування, відзначено певні переваги, які виражаються у тому, що існуюча «гнучкість» аудиту містить можливості співставлення різних процедур введення найбільш колективних модальних показників соціальної діяльності та соціально-відповідальної поведінки. Як показав аналіз досвіду застосування соціального аудиту з моменту виникнення наприкінці 40-х років ХХ століття існує тенденція до зростання впливу соціального аудиту в суспільному житті, з переходом з мікрорівня (внутрішня політика бізнес-структур) до формування моделі взаємодії держави і бізнесу.

Проілюстровано, що практика застосування соціального аудиту пов’язана з виявленням державного втручання (інтервенціоналізму) в регулювання економічної діяльності з метою внесення соціальних регулятивів у взаємодію з державою і суспільством. Однак існують межі, які містять ризики авторитаризації або наведення контролю в економічному житті. Бізнес-структури і досі використовують аудит як «модний» захід або для спроби посилити власні позиції під тиском держави. В українських умовах, де відносини бізнес-структур і держави часто носять не правовий характер, де налагоджені канали неформальної взаємодії, соціальний аудит не викликає стимулюючого ефекту. Виключення складають великі бізнес-структури, які орієнтовані на створення ділового та соціального іміджу за кордоном, обумовленого глобальним позиціонуванням.

Внутрішня політика бізнес-структур спрямована на максимізацію прибутку або економічне зростання, а державним пріоритетом є розвиток соціальної сфери за рахунок інвестицій держави. Існуюча модель взаємовідносин обмежується можливостями соціального аудиту як інструменту управлінського впливу і розвитку моделі взаємної соціальної відповідальності, що є перспективою політики соціального партнерства.

Завдяки отриманим результатам емпіричного дослідження щодо оцінки стану соціально-трудових відносин та виробничої демократії на підприємствах визначені чинники, що впливають на становлення та подальший розвиток виробничої демократії в управлінні соціально-трудовими відносинами. Отримані дані підтверджують необхідність проведення систематичного соціального аудиту (моніторингу та оцінки) соціально-трудових відносин.

Показано існування тенденції адаптації соціального аудиту та процедур інтерпретації його результатів до існуючих в суспільстві соціальних практик, які побудовані на дотримані неформальних «правил гри» та орієнтовані на використання соціального аудиту лише в якості інструмента збереження суспільних позиції або отримання максимальної інформації про партнера (конкурента). Впровадження соціального аудиту пов’язано з певними інституціональними інноваціями. В зв’язку з цим навіть у закордонних країнах (наприклад у Франції) сформульовані нормативні межі аудиту, які, хоча й передбачають розвиток його як необхідного компоненту соціального управління, однак не деталізують критерії відповідності його результатів політиці тих самих бізнес-структур та не тягнуть за собою ані штрафних, ані стимулюючих соціальних санкцій.

Доведено, що розвиток соціального аудиту на корпоративному рівні визначається двома чинниками: по-перше, зміною пріоритетів соціального управління та намаганням перейти на якісно новий рівень, який передбачає реалізацію соціально-стратегічних завдань на основі соціального партнерства; по-друге, здатністю незалежного експертного співтовариства надавати результати, які містили високу ступінь достовірності та доказовості. В цьому сенсі соціальному аудиту приписуються наступні функції: соціально-діагностична, соціально-контролююча та коректуюча. Проте, якщо виходити з суб’єктно-діяльнісного підходу, то соціальний аудит спрямований на створення простору, в якому позиції суб’єктів соціального аудиту перевизначаються у зв’язку з соціальними запитами суспільства та держави.

Підкреслено, що існуюча тріада (суспільство-держава-бізнес-структури) характеризується наявністю жорстких демаркаційних ліній, у зв’язку з чим зацікавленість сторін у застосуванні соціального аудиту залежить від власних цілей, потребує попереднього погодження їх інтересів та визначення меж, в яких можуть застосовуватися та інтерпретуватися результати аудиту. Як показує досвід, в умовах кризи суб’єкти соціального аудиту демонструють переважно зацікавленість у вирішенні власних проблем, наданні сталості розвитку (політика погашення боргів, повернення кредитів) ніж в соціальних параметрах. Спрямованість на соціальний аудит як засіб підвищення соціальної репутації носить достатньо нестійкий характер та може круто мінятися аж до падіння інтересу до нього та припинення практики угод і контрактів з організаціями, що надають послуги з соціального аудиту через виникнення організаційних та фінансових складнощів. Соціальний аудит належить до тих заходів, які належать до політики економії засобів. В перспективі при розриві між оперативним і стратегічним управлінням, соціальний аудит залишається формою бажаного, а не стимулом до дії, що вимагає приведення соціального аудиту у стан працюючого інструменту.

Оцінюючи практичну значущість застосування соціального аудиту, зазначено, що він може бути ефективним інструментом в розробці державної соціальної політики, оскільки результати аудиторського обстеження дозволять владі отримати найбільш широку та достовірну інформацію відносно соціального клімату на всіх рівнях господарської діяльності та мати можливість більш цілеспрямовано і ефективно впливати на всю систему соціальних відносин. Крім того, соціальний аудит може бути використаний з метою організації діалогу між соціальними партнерами і як інструмент налагодження співпраці між державною владою та інститутами громадянського суспільства.

Визначено, що перспективи розвитку соціального аудиту обумовлені, насамперед, макросистемними змінами в системі економічного соціального життя. Соціальний аудит затребуваний в умовах модернізації, структурної перебудови соціальної сфери, переходу до нової моделі економіки, яка передбачає збереження і розвиток людських ресурсів. Проте дана мета так і залишається декларативною, якщо соціальний аудит буде застосовуватись нерегулярно або як демонстраційна практика, яка не вносить суттєвих змін у соціальну взаємодії держави, бізнесу та суспільства. Очевидно, що соціальний аудит має майбутнє. Реально перспективи соціального аудиту складаються з трьох тенденцій:

1. Зростання ролі соціального аудиту як засобу регулювання соціальної сфери з урахуванням посилення соціально-відповідальної поведінки та попередження можливих соціальних наслідків (ризиків) діяльності організації.

2. Зміна конфігурації відносин між різними суб’єктами соціальної сфери та виведення результатів соціального аудиту з режиму лобіювання інтересів в процедуру їх погодження.

3. Формування конкурентного середовища та інфраструктури незалежних експертних співтовариств, що дозволяють виробляти консолідовану позицію відносно процедур інтерпретації результатів соціального аудиту та способів їх застосування в контексті соціального контролю і регулювання суспільного життя.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

  1. Мазурик О. В. Проблема адекватного використання механізму соціальної взаємодії в умовах суспільних трансформацій / О. В. Мазурик, Т. В. Єрескова // Вісник Одеського національного університету. Т. 13. Вип. 5. Соціологія і політичні науки. – Одеса: ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2008. – С. 80-87.

  2. Мазурик О. В. Соціальний аудит в системі соціального управління / О. В. Мазурик, Т. В. Єрескова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірн. наук. праць. – Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. – С. 230-233.

  3. Мазурик О. В. Економічна ефективність від впровадження соціального аудиту / О. В. Мазурик // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – 2009. – № 844. – С.159-162.

  4. Мазурик О. В. Інституційні зміни соціальної відповідальності: закордонний досвід та пошуки національної моделі / О. В. Мазурик // Вісник Одеського національного університету. Т. 14. Вип. 13. Соціологія і політичні науки. – Одеса: ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2009. – С. 101-106.

  5. Мазурик О. В. Підготовка соціальних аудиторів в Україні: міф чи реальність? / О.В. Мазурик // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць. – 2009. – № 8. – С. 211-217.

  6. Мазурик О. В. Соціальний аудит в системі соціального партнерства: механізми оптимізації взаємодії в управлінській практиці / О. В. Мазурик // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Випуск 15. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. – С. 258-262.

  7. Мазурик О. В. Соціальний аудит: нові можливості для суспільства та соціології / О.В. Мазурик // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. Х. Вип. 116. «Соціологія державного управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». – Донецьк: ДонДУУ, Східний видавничий дім, 2009. – С. 81-88.

  8. Мазурик О. В. Соціальний аудит: теорія та практика застосування в Україні та Росії (аналітичний огляд літератури) / О.В. Мазурик // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. Х. Вип. 140. Серія «Соціологія». – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – С. 92-101.

  9. Мазурик О. В. Освітній аудит як механізм підвищення ефективності функціонування системи освіти / О.В. Мазурик // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – 2010. – № 889. – С.159-162.

  10. Мазурик О. В. Соціальний аудит в системі механізмів соціально-правового супроводу державних реформ / О. В. Мазурик // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. ХІ. Вип. 145. Серія «Соціологія». – Донецьк: ДонДУУ, 2010. – С. 77-84.

  11. Мазурик О. В. Соціальний аудит: потенційні можливості та перспективи застосування в українському суспільстві / О. В. Мазурик // Український соціум. – 2010. – № 1(32). – С. 137-144.

  12. Мазурик О. В. Соціальна відповідальність бізнесу очима донеччан / О. В. Мазурик // Соціальні виміри суспільства. – 2010. – Вип. 2(13). – С. 273-284.

  13. Мазурик О. В. Соціальна відповідальність як складова концепції соціального аудиту / О. В. Мазурик // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право: Зб. наук. праць. – Київ: ІВЦ «Політехніка», 2010. – № 4 (8) – С. 62-66.

  14. Мазурик О. В. Парадигми і методологічні підвалини соціологічного вивчення соціального контролю / О. В. Мазурик // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – 2011. – № 941. – С. 41-45.

  15. Мазурик О. В. Соціальний контроль: базові перспективи концептуалізації соціального аудиту / О. В. Мазурик // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. – 2011. – Випуск 5. – С. 169-177.

  16. Мазурик О. В. Моніторинг соціально-трудової сфери як технологія соціального аудиту / О. В. Мазурик // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – 2012. – № 999. – С. 126-130.

  17. Мазурик О. В. Аудит управленческих решений в сфере демографической политики (на примере Украины) / О. В. Мазурик // Демографические проблемы России: взгляд из прошлого в будущее (к 300-летию М.В. Ломоносова) : материалы международной научной конференции 26-27 сентября 2011 г. – СПб.: Нестор-История, 2012. – С. 164-172.

  18. Мазурик О. В. Освітній аудит як соціальна технологія діагностики та управління ВНЗ / О. В. Мазурик, В. В. Горбов // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. ХІІІ. Вип. 257, Серія «Соціологія». – Донецьк: ДонДУУ, 2012. – С. 287-295.

  19. Мазурик О. В. Роль держави в становленні соціального аудиту / О. В. Мазурик, Ю. С. Білоног // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. ХІV. Вип. 258, Серія «Соціологія». – Донецьк: ДонДУУ, 2013. – С. 200-208.

  20. Мазурик О. В. Політика пам’яті в Україні: між загальнонаціональним та регіональними рівнями / В.В. Середа, О.В. Мазурик // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – 2012. – № 1045. – С. 101-109.

  21. Мазурик О. В. Грозит ли Украине «вирус» социальной ответственности? / О. В. Мазурик // «Общественные науки в современном мире: вопросы социологии, политологии, философии, истории»: материалы международной заочной научно-практической конференции. (25 марта 2013 г.) – Новосибирск: Изд. «СибАК», 2013. – С. 49-61.

Публікації в інших виданнях


  1. Мазурик О. В. Соціологічне забезпечення законодавчих рішень / О.В. Мазурик, С.А. Шух // Збірник наукових праць ДонДУУ: «Соціологія управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». Т. VІΙΙ. Вип. 3(80). – Донецьк: «Вебер» (Донецька філія), 2007. – С. 46-52.

  2. Мазурик О. В. Проблеми соціологічного аналізу нормативно-правових документів в сфері підготовки державних службовців / О. В. Мазурик, О. Ю. Клименко // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. ІХ. Вип. 4(94). «Соціологія управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». – Донецьк: ДонДУУ, 2008. – С. 78-84.

  3. Мазурик О. В. Разработка проблемы социального аудита в рамках студенческого научного общества / О.В. Мазурик, А. Бородай // Вестник Донецкого отделения Социологической ассоциации Украины. – 2008. – № 1-2 (6-7). – С. 199-201.

  4. Мазурик О. В. Социальный аудит как форма социальной ответственности предприятий / О. Мазурик, Е. Собко // Вестник Донецкого отделения Социологической ассоциации Украины. – 2008. – № 1-2 (6-7). – С. 49-53.

  5. Мазурик О. В. Необхідність розвитку системи соціального аудиту в українському суспільстві / О. В. Мазурик, А. Максимова // Вестник Донецкого отделения Социологической ассоциации Украины. – 2009. – № 1-2 (8-9). – С. 180-184.

  6. Терминологический словарь социального аудита / Сост. О. В. Мазурик, Д. В. Куртов. – Донецк: ЦСА, 2009. – 64 с. – (Серия: Библиотека социального аудитора).

  7. Мазурик О. В. Аудит соціальної відповідальності вищих навчальних закладів [Електронний ресурс] / О. В. Мазурик, В. В. Горбов // ІІІ Інтернет-конференція САУ з проблем сучасної соціологічної освіти, 1-31 березня 2010 р. – Режим доступу: http://www.sau.kiev.ua/docs/conference_2010/m_and_g.doc.

  8. Зарубежные модели и опыт социального аудита: Сб. стат. / сост. О. В. Мазурик, Ю. С. Билоног. – Донецк: ЦСА, 2010. – 112 с. – (Серия: Библиотека социального аудитора).

  9. Социальный аудит в схемах и таблицах / Авт.-сост. О. В. Мазурик, Ю. С. Билоног. – Донецк: ЦСА, 2010. – 120 с. – (Серия: Библиотека социального аудитора).

  10. Мазурик О. В. Соціальний аудит: стимули соціологічної концептуалізації національної моделі / О. В. Мазурик // Проблеми розвитку соціологічної теорії: матеріали VI Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій», 4 груд. 2009 р., (м. Київ) та VII Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми розвитку соціологічної теорії: множинність сучасності та простори ідентичностей», 20-21 трав. 2010 р., (м. Київ) / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка [та ін.; під заг. ред. Куценко О. Д., Судаков В. І.]. – К. : Логос, 2010. – С. 148-150.

  11. Международные стандарты социального аудита: / сост. О. В. Мазурик, Ю. С. Билоног, Е. Г. Ярышева. – Донецк: ЦСА, 2011. – 508 с. – (Серия: Библиотека социального аудитора).

  12. Частично аннотированный библиографический указатель литературы по социальному аудиту (2000-2010 гг.): / сост. О. В. Мазурик, Н. А. Никифоренко, В. Н. Захарченко. – Донецк: ЦСА, 2011. – 144 с. – (Серия: Библиотека социального аудитора).

  13. Національні стандарти соціального аудиту: / уклад. О. В. Мазурик, Ю. С. Білоног. – Донецьк: ЦСА, 2011. – 396 с. – (Серія: Бібліотека соціального аудитора).

  14. Мазурик О. В. Нові видання Центру соціального аудиту / О. В. Мазурик, Ю. С. Білоног // Вестник Донецкого отделения Социологической ассоциации Украины. – 2010-2011. – № 1-2 (10-11). – С. 140-141.

  15. Мазурик О. В. Соціальний аудит як діагностична технологія (управлінський аспект) [Електронний ресурс] / О. В. Мазурик // Матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Соціогуманітарні технології у методологічному та практичному вимірах» 1 березня – 30 травня 2012 р. – Режим доступу: http://www.sht.odessa.ua/docs/Articles/Mazuryk.pdf.

  16. Аудит якості підготовки фахівців на випускаючій кафедрі ВНЗ: Методика проведення внутрішнього освітнього аудиту / О. В. Мазурик, В. В. Горбов. – Донецьк: ЦСА, 2012. – 24 с. – (Серія: Бібліотека соціального аудитора).

  17. Мазурик О. В. Передумови формування системи незалежного освітнього аудиту в Україні / О. В. Мазурик // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Збірка наукових праць. – Випуск 15. – Частина І. – Київ, 14-15 травня 2013 року. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. – 395 с. – С. 334-338.

Матеріали конференцій


  1. Мазурик О. В. Соціальний аудит та соціальні стандарти в Україні: проблеми практичного застосування / О. В. Мазурик // Сборник тезисов Международной научно-практической конференции «Человек – технологии – среда» Стандартизация, сертификация и управление качеством. Теория и практика. (15-19 сентября 2009 г., г. Судак, Украина) – 2009. С. 82-83.

  2. Мазурик О. Соціальний аудит в системі соціального партнерства / О. Мазурик // Соціологія в ситуації соціальних невизначеностей: Тези доповідей учасників І Конгресу Соціологічної асоціації України. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. – С. 227.

  3. Мазурик О. В. Соціальна відповідальність бізнесу: світові тенденції та українські проблеми / О. В. Мазурик // Збірник тез доповідей учасників ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Маркетинг на міжнародних ринках товарів і послуг: глобальні аспекти», 21-23 лютого 2011 р., м. Донецьк, Україна-Словаччина. – Том. ІІ. – С. 156-157.

  4. Мазурик О. В. Соціальний аудит в системі контролю та оцінки якості освіти / О. В. Мазурик // Сборник тезисов Международной научно-практической конференции «Качество технологий – качество жизни». (15-19 сентября 2011 г., г. Судак, Украина) – Харьков: УИПА, 2011. – С. 41-43.

  5. Мазурик О. В. Роль держави в становленні соціального аудиту як технології розробки ефективної регіональної соціальної політики / О. В. Мазурик // Регіональний розвиток – основа розбудови української держави: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (секція 2 «Правові, соціальні, та інформаційні аспекти регіонального розвитку»), м. Донецьк, 9-10 квітня 2013 р. / Донецький державний університет управління. – Донецьк: ДонДУУ, 2013. – 135 с. – С. 28-30.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка