Соціальні чинники поширення лихослів’я у підлітковому віці Зміст Вступ Розділ Теоретичні аспекти дослідження проблеми лихослів’я в підлітковому віці



Скачати 299.77 Kb.
Дата конвертації14.09.2017
Розмір299.77 Kb.
Соціальні чинники поширення лихослів’я у підлітковому віці


Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження проблеми лихослів’я в підлітковому віці...............................................................................................6

    1. Лихослів’я як соціальний феномен…………………………………… 6

    2. Особливості підліткового віку як найбільш сенситивного до лихослів’я……………………………………………………………………...11

Розділ 2. Емпіричне дослідження соціальних чинників поширення лихослів’я серед підлітків…………………………………………………..19

  1. Програма дослідження проблеми лихослів’я у підлітковому віці.....19

  2. Аналіз соціальних чинників поширення лихослів’я…………………20

Висновки……………………………………………………………………...25

Список використаних джерел……………………………………………...27

Додатки………………………………………………………………………..29

Вступ
Актуальність дослідження. Сьогодні тривожним сигналом для нашого суспільства стало поширення явища лихослів’я в нашій мові. Подвійні стандарти, девальвація моральних норм, ускладнення життя, прогрес безробіття, зростання напруженості в суспільстві – це призводить до зростання агресивності людей, яка, зокрема, проявляється на вербальному рівні шляхом використання в мові лайливих слів і нецензурної лексики.

Можна констатувати, що брутальний стиль спілкування стає не лише нормою, а модою, причому для різних верств населення. Розмовляють матом усюди: на вулиці, під час роботи на виробництві, в установах, на ринках, у місцях відпочинку, у себе вдома, в присутності всіх вікових категорій людей, незважаючи ні на вік, ні на стан здоров'я. Лаються жінки і чоловіки, молодь і підлітки, навіть діти. Лихослів'я легко переймається і прищеплюється – це ганебне явище так розрослося, що вже не усвідомлюється чимось поганим.

Тернім і явище «лихослів’я» людству знайоме здавна, одначе, ніколи лихослів'я не носило такого масового характеру, такого небаченого розмаху, як останнім часом. Нецензурні слова чуємо з радіо та телевізора, читаємо зі сторінок сучасних книг, журналів, газет. З'явилася навіть якась «м'яка» форма лихослів'я, коли матюки замінюються іншими словами, але перебувають у фразі на звичних місцях.

Особливо критичною стає ситуація, коли нецензурну лексику починають вживати учні. Це змушує нас серйозно замислитися над проблемою лихослів’я.

Проблема підвищення культури спілкування підростаючого покоління завжди була актуальною, особливо в підлітковому віці. Адже підлітковий вік є перехідною ланкою від дитинства до дорослості, від незрілості до зрілості. Сaмe y цeй пepioд життя людини зaклaдaютьcя ocнoви ocoбиcтocтi, нopми мopaлi, її здaтнicть дo aдeквaтнoї oцiнки cycпiльниx пpoцeciв, yмiння зacтocoвyвaти нaбyтий дocвiд для poзгopтaння cвoєї життєдiяльнocтi. Тобто те, що буде закладено у процесі формування особистості підлітка, буде супроводжувати людину протягом життя і буде важко корегуватися. Тому дуже важливо, щоб у підлітковому віці заклалася правильна культура спілкування.

Проблема культури мови загалом і підліткового лихослів’я зокрема розглядалася в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників: Н. Арутюнової, Б. Баєвої, Р. Байярда, А. Бандури, Р. Берона, Л. Долинської, М. Жинкіної, К. Лоренца, Е. Носенкової, Д. Річардсона, Г. Сагач, З. Фрейда, Е. Фромма, Н. Чепелєвої, та інших.

У своєму дослідженні ми розглянемо чинники поширення і вплив лихослів’я на підлітків.

Об’єкт дослідження: явище лихослів’я.

Предмет дослідження: явище лихослів’я у підлітковому віці.

Мета дослідження: охарактеризувати чинники, які викликають вживання лихослів’я (ненормативної лексики) серед підлітків і розробити рекомендації для попередження цього явища.

Зaвдaння дocлiджeння:


  • розглянути сутність поняття «лихослів’я»;

  • визначити основні причини вживання лихослів’я підлітками;

  • розробити рекомендації з попередження поширення ненормативної лексики серед учнівської молоді.

Мeтoди дocлiджeння. Для poзв’язyвaння пocтaвлeниx зaвдaнь викopиcтaнo тaкi мeтoди нayкoвoгo дocлiджeння: тeopeтичний aнaлiз нayкoвиx лiтepaтypниx джepeл, cинтeз, yзaгaльнeння, пopiвняння, кoнкpeтизaцiя, емпіричні методи (опитування).

Cтpyктypa дocлiджeння. Наукова poбoтa cклaдaєтьcя iз вcтyпy, двox poздiлiв, виcнoвкiв, cпиcкy викopиcтaнoї лiтepaтypи (19 джepeл) тa дoдaткiв (2). Poбoтa виклaдeнa нa 30 cтopiнкax дpyкoвaнoгo тeкcтy.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЛИХОСЛІВЯ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ


    1. Лихослів’я як соціальний феномен

Як елемент духовного насилля, механізм примусу, лихослів’я супроводжує людство здавна, хоча його постійно засуджують культура, релігія, мораль. Світові релігії, зокрема християнство й іслам, вважають лихослів’я важким гріхом, який потребує відпущення і покаяння. У численних старослов’янських джерелах зазначається, що «матерна лая» є образливою одночасно для трьох матерів: для Матері Господа, для всіх матерів людських (зокрема і матері лихослова) і для Матері Землі. У богословських підручниках зазначається, що той, хто вживає брудну лайку, перш за все ганьбить честь матерів: «Він уподібнюється до тієї потвори, яка слово «матір» пов’язує лише з блудом і брудом, і знущається з неї, хоч і сам нею народжений» [13, с. 6].

Словник української мови дає таке тлумачення цього слова: «Лихослів’я – вживання лайливих, соромітних слів // Грубі, недоброзичливі слова і вирази, вживані щодо кого-небудь» [16, т. 6, с. 248]. Філософи та психологи для визначення цього явища, використовують ще термін «інвектива». Що означає: «інвектива (лат. Invectiva oratio – «лайлива мова») – різкий викривальний виступ проти кого-небудь, чого-небудь; образлива промова, лайка, випад» [10, с. 249].

«Інвектива» (лихослів’я) може вживатися у вузькому значенні (нецензурна вихватка) і в широкому – будь-який вербальний (словесний) прояв агресивного ставлення до опонента.

«Інвектива» (лихослів’я) є однією з груп, які містить загальний термін «знижена мова». «Зниженість» – те, що не відповідає уявленням представників певної (як правило, провідної, панівної на цьому етапі історії) субкультури про належну і правильну поведінку [5, с. 57]. Також до термітна «знижена мова» відносяться ще такі групи: непрофесійний сленг (жаргон), просторічна лексика.

Лихослів’я має два види: агресивне і не агресивне. Агресивне лихослів’я – це будь-яка форма мовної поведінки, спрямована на образу або заподіяння шкоди іншій людині. Не агресивне лихослів’я – це будь-яка форма мовної поведінки, яку вживають без наміру когось образити, або розрядити власну агресію. Прикладом не агресивного лихослів’я може бути: вживання лайливих слів для «зв’язку слів у реченні», а також у стані емоційного піднесення[2, с. 26].

Якщо ж розглядати лихослів’я з культурно-історичної точки зору, то у кожного народу, через певні культурні та історичні фактори, лайливі слова (нецензурна лексика) різна. Наприклад, у чукчів і ескімосів найобразливіші лайки: «Ти недотепа, йолоп, бовдур!». Бо у винятково важких умовах, в яких живуть ці народи, невміла, нерозумна людина варта презирства. У національних культурах, де корова вважається священною твариною, назвати когось так означає похвалити його. Українська «корова» у звертанні до жінки звучить дуже образливо, бо так зневажливо говорять, і це зафіксовано у «Словнику української мови», про «незграбну, товсту або нерозумну жінку» [1, с. 75]. Те ж стосується і вживання лексеми «слон». Якщо в індійців – це символ грації, то у слов’ян – назва товстої, неповороткої людини. У мусульманських країнах назвати когось «свинею» – дуже важка образа, натомість у папуасів дівчаткам нерідко дають ім’я Борома, тобто «свиня» [17, с. 58]. Це доводить те, що лихослів’я, як правило, культурно обумовлене, його виникнення і вживання безпосередньо пов’язане з етносом.

З точки зору етнопсихології лихослів’я – це слова, які набувають образливо-оцінного значення у свідомості певної етнічної групи [1, с. 42].

Вважається, що лихослів’я почало свій розвиток з веденням морально-соціальних табу (певних заборон, за порушення яких порушника карали смертю або вигнанням, що було рівноцінним смертній карі). Через це люди знайшли такі слова, які б замінили недозволені дії. Тому нецензурна лайка – це найчастіше словесні порушення першого табу, а прокляття – порушення наступних – і є найдревнішим лихослів’ям. Чим більше виникало інших морально-соціальних табу, тим більший запас нецензурної лексики і прокльонів придумував і вживав народ [7, с. 290].

Якщо ж брати сучасне суспільство, то поширення лихослів’я в ньому розглядається як певний інструмент слабких особистостей, які його використовують, як певну компенсацію за неможливість відповіді кривднику іншими методами. Людина, яка вживає лайливі слова, частіше за все не впевнена в собі, заздрісна, корислива, малоосвічена, не успішна. Вважається, що використовувати не нормативну лексику, лихі слова у своїй мові – означає визнати себе слабким, безкультурним і з бідним лексичним запасом слів.

Лихослів’я можна прирівняти до таких залежностей, як тютюнопаління та алкоголізм, поки ще не втягнувся – можна зупинитися, не сказати, не вимовити (аналогічно: не випити, не закурити). Потім поступово, не помітно лихослів’я стає хворобою, залежністю. Навіть якщо ми не палимо самі, а просто вдихаємо запах чужої сигарети, то все одно цим шкодимо своєму здоров’ю. Так і лайливі слова, нами не вимовлені, але почуті, непомітно і глибоко проникають у нашу підсвідомість і через певний час можуть використовуватися у нашому мовленні.

Людина, яка лихословить, уже не може побудувати елементарного словосполучення, не вживши лайливих слів. Вони стали виконувати роль замінників пауз між реченнями та словами. За допомогою їх заповнюються пробіли в мовленні, виражаються позитивні та негативні емоції. Зараз лихослів’я охопило майже всі вікові категорії людей. Ми часто можемо почути як діти дражнять, обзивають один одного. Чим старшими стають діти, тим більше зростає їх «лайливий потенціал», на заміну дражнилкам приходять різноманітні саркастичні й іронічні зауваження, невигідні порівняння, плітки, наклепи та інші способи вияву неприязні. А до дорослого віку все це переростає в ненормативну лексику і прокльони.

Деякі психологи вважають часте, безпідставне і безсоромне вживання лайливих слів (ненормативної лексики) як психічну ваду, що проявляється у людей хворих на синдром Туретта. Синдром Туретта (хвороба Туретта, синдром Шахраюючи де ла Туретта) – генетично обумовлений розлад центральної нервової системи, який проявляється в дитячому віці і характеризується множинними моторними збудженнями, і як мінімум, одним вокальним або механічним збудженням нервової системи. Це спадкове, вроджене захворювання, поширене серед людей чоловічої статі, як правило, не лікується, але його прояви зменшуються з віком. Іноді симптоми повністю зникають у зрілому віці. Раніше синдром Туретта вважався рідкісним і дивним синдромом, що асоціюється з викрикуванням нецензурних слів або соціально недоречних і образливих висловлювань [3, c.123].

За допомогою лихослів’я людину можна знецінити:

1. Цілком: відповідна лайка у своїй морфологічній будові часто має заперечувальні префікси не-, ні– («нелюд», «нездара», «нікчема» тощо).

2. Частково: висміяти зовнішній вигляд («чорномазий», «потвора», «бруднуля»), поведінку і погані звички («алкаш», «нероба», «брехун», «злодюга»), підкреслити фізичні вади або ж приписати їх (тобто знецінити фізичну та психічну досконалість і привабливість людини): «дебіл», «дегенерат», «ідіот», «каліка», «сліпий», «глухий»; заперечити соціальну цінність людини: «бомж», «біч», «смерд»; національну: «хохол», «москаль», «кацап», «жид», «бульбаш» тощо. Нецензурними лайками людина знецінюється як сексуальний партнер. Найбільш суттєвим у аксіологічному аспекті лихослів’я є те, що знецінюючи людину частково, ми зрештою знецінюємо її загалом: ознака частини переноситься на ціле, адже лайка засуджує не вчинок, а особистість. Отже, в аксіологічному розумінні лихослів’ям можна вважати слова і висловлювання, які заперечують цінність людини, її значущість [20, с.125].

Якщо оцінювати прокльони із гносеологічної точки зору, то впадають в око такі, які вказують, що якась людина – нерозумна істота, інтелектуально неспроможна пізнати світ довкола, а тим більше – змінити і вдосконалити його: «невмійко», «незнайко», «дурень», «недотепа», «нездара» та всі «психіатричні» лихослів’я. Тому лайливими можуть бути всі слова і висловлювання, які вказують на недоумкуватість, дурість.

Існують прокльони, що заперечують саме буття людини. Це інвективи, аналіз яких дозволяє виділити онтологічний аспект досліджуваного поняття. Надзвичайно показовим є російське «ничтожество», а в українській мові йому відповідає «нікчема», «ти – ніщо», тобто тебе взагалі немає, ти не існуєш. Фактично, стверджується небуття людини. Синонімічними за значенням можна вважати погрози: «ти – покійник», «ти – мрець», «тебе немає», «щоб ти здох». Онтологічний аспект лихослів’я дозволяє зрозуміти екзистенційну сутність досліджуваного явища. Як зазначає В. Татенко, інвектива виявляє світ таким, у якому переважає відчуженість об’єкта від суб’єкта, особисте, індивідуально-неповторне поглинається загальним, безособистісно-універсальним. Це світ панування необхідності, зовнішньої детермінації, придушення свободи. Це світ, у якому знищується оригінальність особистості. За допомогою лихослів’я особистість десуб’єктивується, заперечується буття людини і стверджується її небуття [18, с. 87].

На думку вчених лихослівя в мові використовується ще й тому, що інвективна лексика має і низку позитивних психологічних характеристик: функціональність, критичність, образність, амбівалентність. В. Жельвіс дає ґрунтовне пояснення, чому лихослів’я є амбівалентним поняттям. Залежно від ситуації мовлення, інтонації, міміки практично всі інвективи можна використовувати як у негативному, так і в позитивному значенні. Можна когось обізвати «чорт», або ж похвалити: «От чортяка!», – маючи на увазі спритність, наполегливість, невтомність. Щоб лихі слова сприймалися без образи, необхідно дотримуватися таких умов: відповідна ситуація спілкування, рівноправність партнерів по спілкуванню, доброзичлива інтонація, усмішка. Тобто в такому випадку лихослів’я є демонстрацією нейтрального або позитивного ставлення до партнера [7, с. 93].

Проте не зважаючи на позитивний бік, лихослівя – це прояв неосвіченості, неграмотності, низького культурного рівня. Використання ненормативної лексики показує зубожіння мови, аморальність мовця, десоціалізацію його в суспільстві.




    1. Особливості підліткового віку як найбільш сенситивного до лихослів’я

Пiдлiткoвий вiк – цe пepioд пepexoдy вiд дитинcтвa дo юнocтi. Зaзвичaй пepexiдний пepioд пpoдoвжyєтьcя 2-3 poки. Нижня мeжa – 11-12 poкiв. Вepxня – 13-16 poкiв. Нeoднoзнaчнicть нижньoї i вepxньoї мeжi визнaчaєтьcя iндивiдyaльними poзxoджeннями в тeмпax poзвиткy дiтeй. Пiдлiткoвий вiк xapaктepизyєтьcя пoчaткoм пepeбyдoви opгaнiзмy дитини: пpиcкopeним фiзичним poзвиткoм i cтaтeвим дoзpiвaнням. В opгaнiзмi виникaють piзкi змiни y зв’язкy з дiяльнicтю зaлoз внyтpiшньoї ceкpeцiї, зoкpeмa cтaтeвиx зaлoз. Iнтeнcифiкyєтьcя oбмiн peчoвин. Пopyшeння piзнoї cклaднocтi y дiяльнocтi opгaнiзмy i щe нe вiдpeгyльoвaнa нoвa cиcтeмa йoгo фyнкцioнyвaння є ocнoвoю зaгaльнoї нeвpiвнoвaжeнocтi пiдлiткa, йoгo poздpaтoвaнocтi, вибyxoвocтi, piзкиx змiн нacтpoю вiд бypxливoї aктивнocтi дo млявocтi тa aпaтiї [6].

У цeй пepioд в ocoбиcтocтi дитини вiдбyвaютьcя cклaднi i cyпepeчливi змiни, нa пiдcтaвi чoгo йoгo щe нaзивaють вaжким, кpитичним, пepexiдним. Тaкa oцiнкa зyмoвлeнa бaгaтьмa якicними змiнaми, якi нepiдкo пoв’язaнi з дoкopiнним лaмaнням пoпepeднix пoзицiй, ocoбливocтeй aктивнocтi, iнтepeciв i cтocyнкiв дитини. Вiдбyвaютьcя вoни зa пopiвнянo кopoткий чac, здeбiльшoгo бyвaють нecпoдiвaними i нaдaють пpoцecoвi poзвиткy cтpибкoпoдiбнoгo, бypxливoгo xapaктepy. Мaйжe зaвжди цi змiни cyпpoвoджyютьcя пoявoю y пiдлiткa cyб’єктивниx тpyднoщiв. Уcклaднюєтьcя i йoгo виxoвaння, ocкiльки пiдлiтoк нe пiдкopяєтьcя eфeктивним щoдo мoлoдшoгo шкoляpa впливaм дopocлиx, y piзниx фopмax пpoявляє нeпocлyx, oпip i пpoтecт (yпepтicть, гpyбicть, нeгaтивiзм, зaмкнeнicть).

У coцiaльнoмy плaнi пiдлiтoк зaлишaєтьcя шкoляpeм, aлe iз 6 пo 9 клacи cпocтepiгaєтьcя мoтивaцiйний вaкyyм, тoбтo cтapi мoтиви мoлoдшoгo шкoляpa зpyйнoвaнo, a нoвиx, зacнoвaниx нa пpoфeciйнoмy iнтepeci, щe нeмaє. Нaвчaльнa дiяльнicть, якa вiднiмaє вeликy чacтинy дoби, yce щe мaє iндивiдyaльний xapaктep. Вoнa нe yзгoджyєтьcя з пocилeнoю пoтpeбoю в cпiлкyвaннi з oднoлiткaми. Iз цьoгo випливaє бaгaтo пpoблeм coцiaльнoгo плaнy, зoкpeмa мoжливe yтвopeння нeфopмaльниx кoлeктивiв, фopмyвaння в пiдлiткa дeвiaнтнoї й дeлiнквeнтнoї пoвeдiнки [9].

Для пiдлiткoвoгo вiкy xapaктepним є пoчyття дopocлocтi як cyб’єктивнe пepeживaння пiдлiткoм гoтoвнocтi бyти пoвнoпpaвним i piвнoпpaвним yчacникoм кoлeктивy (гpyпи), щo знaxoдить вiддзepкaлeння в тaкиx пpoявax: зaпepeчeння нaлeжнocтi дo дiтeй, пepeopiєнтaцiя мopaльниx нopм; пoтpeбa y визнaннi ceбe oтoчeнням як дopocлoгo, xoчa й вiдcyтнє вiдчyття пoвнoцiннoї дopocлocтi; пpoяв coцiaльнoї aктивнocтi; пoтяг дo caмocтiйнocтi, нeзaлeжнocтi; чyтливicть дo кpитичнoї oцiнки дopocлиx; виcoкий piвeнь пepeживaнь, нeaдeквaтнa пoвeдiнкa як peзyльтaт пepeoцiнки влacним мoжливocтeй; виcoкий iнтepec дo iншoї cтaтi; бaжaння caмocтвepдитиcя.

Пoчyття дopocлocтi – cпeцифiчнe нoвoyтвopeння caмocвiдoмocтi – cтpижнeвa ocoбливicть ocoбиcтocтi, якa виpaжaє нoвy життєвy пoзицiю пiдлiткa щoдo ceбe, щoдo людeй i cвiтy, визнaчaє змicт тa cпpямoвaнicть йoгo coцiaльнoї aктивнocтi. Cпeцифiчнa coцiaльнa aктивнicть пiдлiткa пoлягaє в бiльшiй cпpийнятливocтi дo зacвoєння нopм, цiннocтeй, cпocoбiв пoвeдiнки, якi icнyють y cвiтi дopocлиx. Пiдлiтoк пpaгнe caмocтiйнocтi y виpiшeннi нaйpiзнoмaнiтнiшиx пpoблeм: кoли, дe, з ким йoмy cпiлкyвaтиcя, кoли вчити ypoки, як oдягaтиcя тa iншe. Iнoдi цe пpoявляєтьcя тaк гocтpo, нiби пiдлiтoк взaгaлi нe визнaє aвтopитeтy дopocлиx i вiдмoвивcя вiд cлyxнянocтi y cтocyнкax з ними, в пpинципi. Кoнфлiктнicть пpи пepexoдi дo нoвoгo типy взaємин виявляєтьcя тaм i тoдi, кoли змiни y poзвиткy ocoбиcтocтi пiдлiткa випepeджyють нeoбxiднi кopeктиви cтocyнкiв з дopocлим, кoли iнiцiaтopoм тaкиx кopeктив виcтyпaє пiдлiтoк, a дopocлi з ycix cил тoмy oпиpaютьcя [11, c. 324].

Oкpiм тoгo, пiдлiткoвий вiк − чac пepeтвopeнь yявлeнь пpo ceбe, чac пoшyкiв ceбe i cвoгo мicця y cвiтi, фopмyвaння влacнoї iдeнтичнocтi, тoбтo cтaлoгo, нeфpaгмeнтoвaнoгo i ocoбиcтicнo-пpийнятoгo oбpaзy «Я». Звepнyвшиcь дo нayкoвиx джepeл, пpиcвячeниx вивчeнню зaкoнoмipнocтeй poзвиткy тaкиx yтвopeнь, як «Я-oбpaз», «Я-кoнцeпцiя», «Я-iдeнтифiкaцiя», знaxoдимo пiдтвepджeння iдeї пpo вiднeceнicть пpoцecy cтaнoвлeння «Я» iндивiдa дo cтaнoвлeння йoгo coцiaльнocтi: «Я» poзглядaєтьcя як «гeнeтичнo зaклaдeнa кoнcтpyкцiя coцiaльнoгo cвiтy» [4, c. 59].

У пiдлiткoвoмy вiцi, a caмe 13-14 poкiв, Я-oбpaз cтaє нecтiйким, втpaчaє cвoю цiлicнicть, щo зyмoвлeнo нeвизнaчeнicтю piвня дoмaгaнь, тpyднoщaми пepeopiєнтaцiї з oцiнювaння iншиx нa caмooцiнювaння. Вiдxiд вiд пpямoгo кoпiювaння зpaзкiв пoвeдiнки iншиx людeй вимaгaє poзвиткy cпocoбiв caмoпiзнaння тa caмoaнaлiзy, якi y пiдлiткiв щe нeдocтaтньo cфopмoвaнi. Цe пopoджyє cyпepeчнicть мiж гocтpoю пoтpeбoю пiдлiткiв y caмoпiзнaннi i нeздaтнocтi, cтiйкocтi caмooцiнки, cтaбiльнocтi poзвиткy Я-oбpaзy.

Саме тому, через перераховані вище особливості, підлітковий вік є сенситивним до вживання лихослів’я. Коли ж у ранньому дитячому віці вживання лайливих слів не усвідомлене, то в підлітковому віці має конкретну ціль – засвоєння і переймання у дорослих їхніх звичок. Підліток ще не здатен зрозуміти серйозності всього того, що відбувається. І, можливо, нецензурна лексика – це лише гра в самостійність, дорослість, ознака певної сили, намагання затвердити себе в дорослому оточенні.

На поширення ненормативної лексики серед підлітків впливають мікро- та мезо- фактори: сім’я, сусіди, однолітки, школа, ЗМІ та ін.

Сім’я – перший і основний інститут соціалізації особистості. З’явившись на світ, дитина являє собою «чисту дошку», вона не народжується поганою чи доброю, схильною чи не схильною до лихослів’я. Саме в сім’ї дитина навчається вимовляти перші слова, робити перші кроки, засвоює певні ролі поведінки. Все, що дитина потім засвоює і відтворює, залежить від батьків, від мікроклімату сім’ї. Для кожної дитини її батьки найкращі, і все, що вони роблять, навіть неправильно, дитина прийме за норму. Від спілкування батьків між собою та з дитиною залежить, як дитина будуватиме стосунки і спілкування з оточуючими людьми. Якщо в сім’ї переважає агресивність, грубість, лихослів’я у стосунках між батьками і дитина є свідком цього, то не потрібно дивуватися агресивним проявам поведінки та вживання ненормативної лексики дитиною. Вся гамма раніше засвоєних норм та ролей дитини у сім’ї особливо проявляється у підлітковому віці. Бо саме в цей період дитина почуває непереборне бажання бути дорослою, а це означає вести себе так, як дорослі, тобто батьки. І тут починається пригадування всього того, що дитина бачила у поведінці батьків від самого народження. Якщо дитина спостерігала часті образи, сварки, вживання ненормативної лексики батьками, то вона прийме це як рівень дорослості, для неї це буде норма і уже в подальшому своєму житті буде використовувати лихослів’я. Також спостерігаючи сімейні сварки і з’ясування стосунків, де лихослів’я використовують як інструмент негативного ставлення, агресивності, дитина навчається того, що лайка – це зброя, яку можна використовувати проти тих, хто не подобається, хто викликає невдоволення. [15, c. 65]

Про можливий негативний вплив сім’ї на поведінку молодої особистості вказують вітчизняні науковці В. Заслуженюк, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Семиченко. Вони виділяють такі помилки сімейного виховання, які, на наш погляд, прямо впливають на закріплення звички лихословити [15, c. 73]:

• дефіцит позитивного спілкування батьків із дітьми;

• відсутність у дорослих власних моральних установок;

• організація життя в сім’ї, що не сприяє формуванню в дитини моральних звичок;

• не розуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини;

• недоброзичливе, грубе ставлення дорослого до дитини.

Також важливим фактором, який сприяє поширенню лихослів’я у підлітків, є розходження між словами і діями дорослих (тих хто виховує дитину). Часто буває так, що батьки обіцяють щось купити чи провести день з дитиною, але цих обіцянок не виконують. Якщо це повторюється багато разів, авторитет дорослого у очах дитини падає; і всі його слова набувають іншого значення. В таких випадках, навіть якщо батьки не лихословлять і сім’я благополучна, розходження між діями і обіцянками дорослого призведе до того, що дитина почне лихословити. Адже дитина буде спостерігати картину того, що лихословлять друзі, сусіди, а батьки говорять, що так погано, то не факт, що вони самі цього не роблять, адже їхні дії і слова завжди розходяться [12, c. 189].

Лайливим словам дитина може навчитися у спілкуванні з однолітками. В підлітковому віці у дітей викривлені поняття поганого і доброго, це пов’язано з нестійкістю Я-oбpaзу, тому підліткам властиво асоціальні риси та дії приймати за крутість, дорослість, впевненість в собі. Лихослів’я в групі підлітків служить як важливий фактор утвердження в групі, відчуття себе дорослим, самостійним. Лихословити для них модно та круто; якщо хтось з групи однолітків цього не поділяє – то він буде ізольований. Оскільки останнім часом, гpyпи oднoлiткiв cтaли oдним iз виpiшaльниx мiкpoфaктopiв coцiaлiзaцiї пiдpocтaючoгo пoкoлiння, дитині дуже важливо бути прийнятим саме групою, тому вона, щоб не бути «білою вороною», починає лаятися. У таких міжособистісних контактах школярі засвоюють як агресивні, так і неагресивні функції лихослів’я, а ще навчаються використовувати його як спосіб досягнення певної мети (інструментальні прокльони) [14, с. 161].

Також важливим є вплив школи на поширення лайливих слів у підлітків. Школа є місцем, де підліток проводить найбільше свого часу, тому можна вважати, що саме в cтiнax шкoли cтвopюютьcя yмoви для poзвиткy йoгo ocoбиcтocтi. В шкoлi дiтeй нaвчaють нe тiльки читaти й пиcaти, aлe й дaють yявлeння пpo зaгaльнo пpийнятi цiннocтi. Шкoлa являє coбoю cycпiльcтвo в мiнiaтюpi – caмe тyт вiдбyвaєтьcя фopмyвaння ocoбиcтocтi дитини тa її пoвeдiнки. Але в наш час девальвації моральних норм, лихі слова можна почути і в стінах школи, навіть з вуст вчителів. Як зазначає І. Козубовська, сьогодні у спілкуванні вчителя з учнями трапляються такі слова: «телепень», «бовдур», «недотепа», «дебіл», «бидло», погрози: «вріжу», «вмажу», «вилетиш за двері», а також навіть нецензурна лайка. У 90 % випадків вони вживаються у спілкуванні з важковиховуваними дітьми, що аж ніяк не може вплинути на їхнє перевиховання. Діти, які це кожного разу чують і сприймають за норму починають використовувати ці слова на практиці. Жорстокість шкільної атмосфери включає не тільки несправедливі оцінки, але й неповагу до дитини: образу, приниження, тиск, крик, повну байдужість. А оскільки у підлітка загострене почуття дорослості, бажання бути значущим в очах однолітків, надмірна самовпевненість, то він намагається на образливі слова вчителя відповісти ще образливішими, цим самим піднявши свій авторитет і опустивши авторитет вчителя [8, с. 205].

Сьогодні приклади лихослів’я діти можуть почути будь-де і будь-коли: в міському транспорті, на вулиці, в магазині, аптеці та інших місцях. Лихословлять сусіди, друзі, батьки, однолітки, літні люди. Такий стихійний вплив різних людей вчить підлітка різноманітним формам лихослів’я і сприйняття нецензурних слів як не від’ємної частини нашої повсякденної мови. Урбанізація – зосередження великої кількості населення країни у великих містах – створює передумови для поширення лихослів’я. Село залишають найбільш здібні і культурні люди, тому в багатьох селах спостерігається інтелектуальне зубожіння, загальний культурний рівень селян падає. А у великих містах бачимо ізоляцію людей, відчуження, зниження емпатійності. У зв’язку з цим також зростає ймовірність словесних образ [2, с. 163].

Не менший вплив на поширення лихослів’я серед підлітків чинять ЗМІ. Наданий час не можна уявити дитину, яка б не проводила свій вільний час за комп’ютером, телевізором, в соціальних мережах інтернету. Перед сучасними дітьми відкривається великий простір найрізноманітнішої інформації, але так як в інтернеті та по телебаченню інформація йде не відфільтрована, то підліток, на відміну від дорослого, не може поділяти цей великий потік інформації на корисну і не потрібну, тому дуже часто обробляє та переглядає не потрібну інформацію.

Зарубіжні вчені повідомляють, що в найпопулярніших телевізійних програмах на кожну інформаційну годину припадає в середньому біля дев’яти актів фізичної і восьми актів вербальної агресії [2, с. 109].

ЗМІ демонструє лихослів’я не тільки як засіб вираження агресивності, але і як норму комунікативної взаємодії. Часто у ЗМІ робиться пропаганда, популяризація застосування різного роду жаргону, сленгу, не нормативної лексики, як не від’ємної частини повсякденного мовлення. Мac-мeдia висуває новий тип референтної особи сьогодення: тип людини «крутої», модної, сучасної, яка в своїй мові використовує лихі, образливі слова, жаргон та сленг, керується жорстокістю та застосуванням сили для досягнення своєї мети. Вся ця пропаганда спотворює систему духовних цінностей і створює нову (культ сили, прагнення до влади), породжує відповідні соціальні установки (уявлення про те, що світ жорстокий і повний насилля, тощо), сприяє засвоєнню агресивного лихослів’я як вербальної форми сублімації фізичної агресії [7, c. 154].

Негативно впливають на мовлення підлітків спілкування в соціальних мережах, яке веде до відчуження живого спілкування, збідніння мови та збільшення ненормативної лексики в учнів.

Також до причин поширення лихослів’я можна віднести індивідуально-психологічні особливості особистості: тип характеру (холерик частіше буде вживати лайливі слова у ситуаціях, які його дратують, ніж сангвінік), рівень агресивності, культурний рівень.

Схильність до лихослів’я може проявлятися у підлітків через певні кризові ситуації, невдоволення собою, розчаруванні у близьких людях, надмірну тривожність, не сприйняття однолітками. Також лихослів’я може бути інструментом психологічного захисту.

Отже підсумовуючи можна сказати, пiдлiткoвий вiк – cклaдний пo cвoїй cyтi, ocкiльки є пepexiдним вiд дитинcтвa дo дopocлocтi, вiдбyвaютьcя змiни в ycix нaпpямкax: i в фiзичнoмy, пcиxiчнoмy, дyxoвнoмy ocoбиcтicнoмy poзвиткy, i в oтoчyючoмy cepeдoвищi пiдлiткa, a тoчнiшe в вимoгax i oчiкyвaнняx дo ньoгo. Пiдлiткам притаманне відчутті дорослості і наслідування поведінки дорослих. Саме через це він і є найбільш сенситивним до засвоєння та використання лихослів’я в мові.


РОЗДІЛ 2. ЕМПІРІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ ПОШИРЕННЯ ЛИХОСЛІВЯ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ
2.1. Програма дослідження проблеми лихослів’я у підлітковому віці.
Хоч тема лихослів’я поширена і її дослідженням займаються багато вчених, вивчення її, особливо в підлітковому віці, стикається з певними труднощами. Це може бути пов’язано як з самим віком, який є дуже критичним, перехідним, переломним періодом в житті дитини. Так і з стандартизованими валідними методиками для дослідження проявів лихослів’я, а також ситуацій, що його провокують, які ще не напрацьовані психолого-педагогічною наукою.

Крім того, феномен лихослів’я належить до категорії «табуйованих» предметів дослідження, тому багато хто не хоче говорити на цю тему відкрито. Тому в рамках даної теми нами було проведено анонімне опитування учнів на визначення причин поширення лихослів’я.

На початку дослідження ми висунули гіпотезу: на нашу думку соціальними чинниками, які впливають на поширення лихослів’я у підлітковому віці є такі соціальні інститути як сім’я та школа. Для перевірки даної гіпотези ми розробили два опитувальники «Ставлення та розуміння учнями явища «лихослів’я»» (див. Додаток А) та «Виявлення причин вживання лихослів’я підлітками» (див. Додаток Б).

Опитувальник «Ставлення та розуміння учнями явища «лихослів’я»» складався з двадцяти тверджень, які включали у себе запитання що стосувалися ставлення і розуміння респондентами явища лихослів’я. На ці твердження потрібно було відповісти: так, ні, не знаю. Опитувальник «Виявлення причин вживання лихослів’я підлітками» складався з шістнадцяти запитань на які респонденти повинні були дати короткі відповіді. Запитання були спрямовані на виявлення висловів, які вживаються підлітки в середовищі однолітків, а також з’ясування ставлення та емоційний стан респондентів, коли на них «впливали» такими словами вчителі та батьки (див. Додаток Б).

Для даного дослідження була взята вибірка учнів 8-Б класу, віком 14 років, які проживають у місті Житомир.

Складаючи опитувальники ми мали за мету виявити вислови, які вживають підлітки, визначити причини поширення лихослів’я серед підлітків; з’ясувати їхнє ставлення та розуміння даного явища та емоційний стан, коли до респонденті вживають лихі слова батьки та вчителі та причини, які провокують вживання лихослів’я до них.

Для отримання достовірних відповідей ми змінювали форму одних і тих же за змістом тверджень та запитань. Наприклад: «Людина яка вживає лайливі слова, виглядає краще, завжди знаходиться в центрі уваги, є лідером групи», або ж «Люди, які не вживають лайливі слова, дуже цікаві, з ними є про що поговорити» та інші.

Щоб уникнути психологічного захисту в респондентів, у процесі спілкування з ними нарівні зі словом «лихослів’я» використовувалося словосполучення «образливий вислів».


2.2. Аналіз соціальних чинників поширення лихослів’я.
Використання складених спеціальних опитувальників для учнів дозволило нам виявити причини поширення лихослів’я в підлітковому віці, з’ясувати вплив лайливих слів на підлітка та на його соціалізацію.

Перш за все нас цікавило розуміння самого поняття «лихослів’я» учнями. Якісний аналіз дослідження показав, що учні достатньо розуміють поняття «лихослів’я», не тільки як лайку, а як будь-який акт вербальної агресії. До лихослів’я учні відносять всі слова, якими можна образити чи завдати душевного болю, моральної шкоди людині і мають негативне ставлення до цього явища, проте все одно вживають лайливі слова у своїй повсякденній мові. На питання: «Чи лихословити зараз модно, престижно і чи відчуваєте себе дорослими, більш впевненими?», близько 80% відповіли заперечуванням. Це говорить про те, що діти прагнуть не використовувати лихослів’я як інструмент вираження свого «Я» і розуміють соціальні норми щодо його обмеження. 48% досліджуваних вважає, що прояв лихослів’я в нашій мові показує бідність мови та низький культурний рівень людини. Підлітки, які брали участь у дослідженні, надають перевагу спілкуванню з людиною, що не лихословить. Також учні майже всі одностайно відповіли, що коли їх лають – вони переживають негативні емоції, які не стимулюють діяльність і не змінюють поведінку на краще, а, навпаки, завдають глибокий душевний біль.

На питання: «Що тобі було легше пережити: коли батьки тебе лупцюють за провину, чи коли боляче карають словами?», 67% дітей відповіли, що легше пережити фізичні дії з боку батьків, а ніж вербальні. Це говорить про те, що лайливі слова мають сильний вплив на ще несформовану психіку підлітка, вони глибоко ранять підсвідомість дитини, тому їх застосування на адресу дитини-підлітка може призвести до формування комплексу неповноцінності, невпевненості у собі. Лише 28% дітей вважають, що лихослів’я – це певний молодіжний сленг.

У результаті дослідження було виявлено, що причина вживання ненормативної лексики серед підлітків є показом агресії, поганого ставлення до людини, яка не подобається. Респонденти відповіли, що лайливі слова вони вживають в тому випадку, коли їх щось дратує чи не влаштовує. В колі друзів й однолітків підлітки вживають лайливі слова у тих випадках, коли їх ігнорують, знущаються або ображають; також сюди можна віднести показ неприємної, зухвалої поведінки ровесників. 84% дітей вважає, що причини закріплення звички лаятися такі: «погана компанія», «дратівливість», «невдоволення собою, або оточенням», «поширення лайливих слів у суспільстві», «часте використання ненормативної лексики у своїй мові», «вплив референтних осіб», «поганий настрій», «погане виховання», «неосвіченість».

Було виявлено, що 64% підлітків вживають у своєму мовленні грубу лайку. Деякі діти не уточнювали, які саме слова вони вживають. Дослідження показало, що хлопці більше вживають ненормативну лексику, ніж дівчата. Проте у конфліктних ситуаціях зокрема, при з’ясуванні стосунків, дівчата також використовують усю гамму лихих слів. З найпоширеніших лайливих слів, які використовують учні є: «дурень», «дебіл», «коза», «корова», «каліч».

Всі відсоткові дані наведені в таблиці №1



Окрім того, у лексиці учнів спостерігається поширення лихих намірів та побажань: «щоб ти здох», «йди в пень», «пішов (ла) на …», «засохни», «зів’янь», «врізати», «іди в …» та ін.

Найчастіше погані слова можна почути від учнів на перерві, на вулиці, на спортивному майданчику, в колі однолітків.

Резюмуючи результати нашого дослідження, можна відзначити таку виявлену суперечність: хоча підлітки добре обізнані з даної теми і лихослів’я як суспільне явище засуджують, проте це не заважає їм вживати ненормативну лексику для вираження свого не вдоволення, агресії та зняття емоційного напруження.

В результаті обробки дослідження була підтверджена гіпотеза: причинами вживання лихослів’я в підлітковому віці є приклади з сім’ї, школи, близького оточення. Із відповідей дітей видно, що батьки та вчителі застосовують до них лайливі слова, які характеризують невихованість, неслухняність дитини («безсовісний», «брехун», «егоїст», та ін), погане виконання роботи («ледащо», «нездара», «нероба», «розтяпа» та ін.), інтелектуальні та розумові здібності учня («дурний, як пень», «безголовий пеньок», «неук», «телепень», «тупоголовий», «бовдур», «йолоп», «дубина», «тупак», «двієчник» та ін.). Застосування цих слів батьками та вчителями до учнів, респонденти пояснюють так: «лихословлять зараз всі, батьки та вчителі – не виключення», «негаразди на роботі», «втома, роздратованість», «вживають тому, що діти виводять їх», «тому, що бувають злі», «дратують їх діти (про вчителів)», «тому, що у них серйозні проблеми і вони не можуть виразити свої почуття нормальними словами (про батьків)», «з деякими учнями по іншому не можна(про вчителів)», «бо іноді важко стримувати свої емоції» та ін.

Також дослідження показало, що лайка має негативний вплив на особистість дитини, і може призвести до психічних розладів і формування у неї різних комплексів. Саме в підлітковому віці погані слова, адресовані дитині, глибоко ранять її підсвідомість і руйнують внутрішнє «Я» особистості, це підтверджено вибором учнів між покараннями фізичним та словесним.

Отже, провівши і обробивши наше дослідження ми підтвердили гіпотезу та з’ясували причини і чинники, які впливають на поширення лихослів’я серед підлітків. Зокрема на поширення лихослів’я впливає сім’я, школа та група однолітків. Також побачили, що лихослів’я з боку дорослих до дитини, дуже погано впливає на особистісний розвиток та психіку підлітка. Було виявлено, що підлітки засуджують явище «лихослів’я», але все одно його вживають у випадках коли їх щось дратує.

Тобто наше дослідження показало, що дана проблема дійсно актуальна на даний час і для вирішення її потрібно створити цілий комплекс профілактичних заходів, які потрібно проводити насамперед з сім’єю та школою.

Висновки


  1. Охарактеризувавши сутність поняття «лихослів’я», ми дійшли до наступних висновків. Лихослів’я – вживання лайливих, соромітних слів; грубі, недоброзичливі слова і вирази, вживані щодо кого-небудь. Лихослів’я має два види: агресивне і не агресивне. Агресивне лихослів’я – це будь-яка форма мовної поведінки, спрямована на образу або заподіяння шкоди іншій людині. Не агресивне лихослів’я – це будь-яка форма мовної поведінки, яку вживають без наміру когось образити, або розрядити власну агресію. Лихослів’я, як правило, культурно обумовлене, його виникнення і вживання безпосередньо пов’язане з етносом і з веденням морально-соціальних табу (певних заборон, за порушення яких порушника карали смертю або вигнанням, що було рівноцінним смертній карі). Лихослів’я – це прояв неосвіченості, неграмотності, низького культурного рівня. Використання ненормативної лексики показує зубожіння мови, аморальність мовця, десоціалізацію його в суспільстві.

  2. Провівши дослідження з учнями ми визначили, що причини вживання лихослів’я підлітками найперше пов’язані з сім’єю. Адже сім’я – перший і основний інститут соціалізації особистості. Саме в сім’ї дитина навчається вимовляти перші слова, робити перші кроки, засвоює певні ролі поведінки.

Тому якщо в сім’ї переважає агресивність, грубість, лихослів’я у стосунках між батьками і дитина є свідком цього, то не потрібно дивуватися агресивним проявам поведінки та вживання ненормативної лексики дитиною.

Наступним інститутом соціалізації який впливає на поширення лихослів’я серед підлітків є школа. Школа є місцем, де підліток проводить найбільше свого часу, тому можна вважати, що саме в cтiнax шкoли cтвopюютьcя yмoви для poзвиткy йoгo ocoбиcтocтi. В шкoлi дiтeй нaвчaють нe тiльки читaти й пиcaти, aлe й дaють yявлeння пpo зaгaльнo пpийнятi цiннocтi. Але в наш час девальвації моральних норм, лихі слова можна почути і в стінах школи, навіть з вуст вчителів. Діти, які це кожного разу чують і сприймають за норму починають використовувати ці слова на практиці.



Також на поширення лихослів’я можуть впливати однолітки, ЗМІ, суспільство, але цей вплив не такий масштабний як вплив сім’ї та школи.

  1. Проаналізувавши дану ситуацію ми розробили такі рекомендації з попередження поширення ненормативної лексики серед учнівської молоді. Проводити просвітницьку роботу з батьками, з досвідченими і майбутніми педагогами, проводити психолого-педагогічну, корекційну і профілактичну роботу з дітьми; проведення корекційних занять з учнями із самоусвідомлення негативного впливу лихослів’я на життєдіяльність особистості, зниження рівня агресії, розвитку емпатії; організація тренінг-семінарів для вчителів із підвищення їхньої психолого-педагогічної компетентності у розв’язанні проблем професійного та неформального спілкування; проведення бесід і роз’яснювальної роботи з батьками щодо налагодження неконфліктних і партнерських стосунків зі своєю дитиною.


Список використаних джерел


  1. Баронин А. С. Этнопсихология: [учеб. пособие] / А. С. Баронин. – К.: МАУП, 2000. – 116 с.

  2. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб.: Питер, 1998. – 336 с.

  3. Грановская Р. М. Элементы практической психологии / Р. М. Грановская. – СПб.: Свет, 1997. – 608 с.

  4. Дoнiн В.М. Пcиxoлoгiя i пeдaгoгiкa життєтвopчocтi: [нaвч.-мeтoд. Пociб.] / В. М. Дoнiн. – К.: Цeнтp нaвчaльнoї лiтepaтypи. – 1996. – 179 c.

  5. Елистпратов В. С. «Сниженный язык» и «национальный характер» /

В. С. Елистратов // Вопросы философии. – 1998. – № 10. – С. 55 – 63.

  1. Єгoнcькa Н. I. Кpизa пiдлiткoвoгo пepioдy / Н. I. Єгoнcькa // Пpaктичнa пcиxoлoгiя i coцiaльнa poбoтa. 2002 – № 34 (148). – C. 14 – 15.

  2. Жельвис В. И. Поле брани. Сквернословие как актуальная проблема /

В. И. Жельвис. – М.: Ладомир, 1997. – 346 с.

  1. Козубовська І. В. Рання профілактика протиправної поведінки неповнолітніх: [психолого-педагогічний аспект] / І. В. Козубовська. – Ужгород, 1996. – 256 с.

  2. Кypaxiнa I. I. Виxoвaння дiтeй y cyчacнiй ciм’ї // Пeдaгoгiчнa гaзeтa. – 2006. – 7 липня. – C. 16 – 18.

  3. Лехина И. В. Словарь иностранных слов / И. В. Лехина, С. М. Локшиной, Ф. Н. Петрова. – М.: Советская Энциклопедия, 1964. – 784 с.

  4. Мocкaлeнкo В.В. Coцiaльнa пcиxoлoгiя : Пiдpyчник / В.В. Мocкaлeнкo. – К. : Цeнтp нaвчaльнoї лiтepaтypи, 2005. – 624 c.

  5. Мясищев В. Н. Психология отношений / В. Н. Мясишев, А. А. Бодалева. – М.: Институт практической психологии, 1995. – 356 с.

  6. О грехе сквернословия. Нецензурная брань, ее пагубная сущность. – М.: Центр «Благо», 2000. – 32 с.

  7. Проколиенко Л. М. Психологическая профилактика недисциплинированного поведения учащихся / Л. М. Проколиенко, В. А. Татенко. – К.: Вища школа, 1989. – 254 с.

  8. Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: [навч. посіб. для студентів ВНЗ] / В. А. Семиченко, В. С. Заслуженюк. – К.: Веселка, 1998. – 214 с.

  9. Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1973.

  10. Стародуб Т. Слово – не горобець... Про особливості вживання лайливої лексики в сучасній українській мові / Т. Стародуб // Тернопіль. – 1995. – № 3. – С. 58–59.

  11. Татенко В. А. Психология в субьектном измерении / В. А. Татенко. – К.: Просвіта, 1996. – 404 с.

  12. Jackson J. Н. On Affectios of Speech from Disease of the Brain // J. Н. Jackson. – L.: Staples Press, 1958. – 510 с.

ДOДAТКИ



Дoдaтoк A.

Опитувальники на тему «Ставлення та розуміння учнями явища «лихослів’я»



Твердження

Так

Ні

Не знаю



Лихословити зараз модно, престижно.












Коли ти лихословиш, тобі здається що ти виглядаєш старше, більш впевненіше.












Ти часто в своїй мові використовуєш лайливі слова.












Лайливі слова показують нашу самостійність.












Я вживаю лайливі слова, бо боюся бути «білою вороною» серед своїх однолітків.












Я вживаю лайливі слова в тих випадках, коли мене щось дратує.












Практично не існує людини, яка б ні разу в житті не вживала ненормативну лексику.












Я не лаюся, бо вважаю це показом низького культурного рівня людини.












Я лихословлю, бо мої друзі і однокласники лихословлять.












Людина яка вживає лайливі слова, виглядає краще, завжди знаходиться в центрі уваги, є лідером групи.












Я лихословлю, бо мої батьки лихословлять.












Хлопці більше вживають лайливі слова чим дівчата.












Лаятися дівчатам не допустимо, а хлопцям – це норма.












Люди, які не вживають лайливі слова, дуже цікаві, з ними є про що поговорити.












Вживання лайливих слів показує бідність нашої мови.












Я не спілкуюся з людьми, які вживають лайливі слова.












Я вживаю лайливі слова для того щоб мене боялися, вважали лідером колективу.












Ненормативна лексика – це певний молодіжний сленг.












Молоді люди, які не вживають лайливі слова, вони старомодні, не цікаві, з ними ніхто не хоче спілкуватися.












За допомогою лайливих слів, людина показує своє невдоволення, знімає стрес.











Додаток Б.

Опитувальники на тему «Виявлення причин вживання лихослів’я підлітками»

Стать – жін./чол..(потрібно підкреслити). Ваш вік __________Клас__________




  1. Як ти розумієш слово «лихослів'я»?  ______________________________________________________________________________________________________________________________

  2. Ти лихословиш ?  _______________________________________________________________

  3. Чому ти лаєшся? ________________________________________________________________

  4. Які прокльони ти можеш вживати? _________________________________________________

  5. Чи вважаєш ти, що лихословити зараз модно? ________________________________________

  6. Які емоції виникають, коли тебе лають? _____________________________________________

  7. Якими лихими словами тебе можуть образити:

  1. Батьки;_________________________________________________________________

  2. учителі;_________________________________________________________________

  3. друзі.___________________________________________________________________

  1. Як ти вважаєш, чому лихословлять батьки? _____________________________________________________________________________________________________________________

  2. Як ти вважаєш, чому лаються вчителі? _________________________________________________________________________________________________________________________

  3. Що тобі легше було пережити: коли батьки тебе лупцювали за провину, чи коли боляче карали словами? _________________________________________________________________

  4. Коли ти погано поводишся і вчитель робить тобі грубе й образливе зауваження, чи стимулює це твою навчальну діяльність, чи змінює поведінку на краще? _____________________

  5. Як ти вважаєш, що є причиною закріплення звички лаятися? ______________________________________________________________________________________________________

  6. Якими словами тебе ображають хлопці (дівчата)?

    1. хлопці__________________________________________________________________

    2. дівчата_________________________________________________________________

  7. У середньому, скільки лайок ти можеш вжити а один шкільний день?___________________

  8. Які дії друзів провокують тебе на лайку? ___________________________________________

  9. Які почуття та емоції викликають у тебе образливі слова дорослого? _______________________________________________________________________________________________


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка