Соціальна екологія лекційний курс



Сторінка32/37
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.27 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37

4. Біотехнологія як еталон безвідходного виробництва


Біотехнологія – це сучасне, а в більшій мірі майбутнє науки, технології виробництва, а отже, і майбутнє людства. Вона являє собою область біотехнічних досліджень, розвиток яких зв’язаний з процесом технології біології. Названий процес обумовлений взаємодією біології з технічними науками і використанням в рамках формування системи “наука-техніка-виробництво”. В результаті появляються особливості біологічного пізнання, а також нові форми біологічних знань на практиці суспільного виробництва (створення біотехнічних систем, біотехнології, біоіндустрії).

В цілому під біотехнологією в даний час прийнято розуміти комплекс фундаментальних наукових знань і їх практичний додаток в різних галузях господарства, які направленні на отримання і використання в технологічних процесах клітин мікроорганізмів, рослин і тварин.



se13

Схема1. Зв’язок біотехнології з іншими науками.

В цілому розрізняють три напрямки розвитку біотехнології. Перший об’єднує порівняно нові наукові результати і полягає у використанні клітин рослин і тварин, не тільки існуючих в природі, але і отриманих штучно. Другий напрямок пропонує отримання ферментів, білкових речовин, які знаходяться в клітинах і здатні значно (інколи в тисячі разів) прискорювати хімічні реакції. Третій напрямок, в основному, полягає в розробці технологічних процесів отримання біомаси мікроорганізмів, продуктів їх життєдіяльності.

Структурна організація біотехнології, яка включає зв’язки з багатьма науками, дозволяє віднести її в рамки сучасних відомих наук. При цьому форми інтеграції науки і виробництва, які існують в рамках біотехнології, якісно відрізняються від форми інтеграції інших наук з виробництвом.

Синтез і взаємодія наукових досліджень і дисциплін в основах сучасних біотехнологій виливаються в нові науково-виробничі процеси і засоби (генну, клітинну, білкову, ферментну інженерію, синтезатори генів, біореактори і ін.). Значення цих компонентів біотехніки в конкретно-історичних умовах, що характеризуються рівнем задоволення потреб, полягає в можливості змінити виробничі засоби і методи, а в кінцевому підсумку – і весь процес відтворення (прикладом у даному випадку можуть бути організми з властивостями для збільшення обсягів і поліпшення якості продовольчих ресурсів, для охорони навколишнього середовища, виробництва ліків, що піддаються програмуванню) поряд з одержанням економії суспільної праці. Поєднання науки біотехнології і виробництва та поступовий перехід до використання інновацій дали можливість піднятися від форми простого використання живої природи до управління біологічними об’єктами і процесами з можливістю цілеспрямованої оптимізації кількісних і якісних пропорцій між входами і корисними виходами обраних ділянок відтворення.

Сьогодні ми є свідками збагачення процесу біологізації за рахунок розвитку біотехнологій, переходу до виробничо-прикладних результатів, а також розгортання біологізації за всіма головними виробничими напрямами використання біотехнологій (сільське господарство, харчова промисловість і ін.).



Питання для самоконтролю

1. Що таке соціоекологічна криза, які форми її прояву ви знаєте?

2. Докажіть на прикладах, що соціоекологічна криза пов’язана з науково-технічним прогресом.
3. Розкрийте суть понять “технологія”, “технологічний процес”, “виробничий процес”. Як класифікуються технологічні процеси?

4. Які види природозберігаючих технологій ви знаєте? Поясніть їх суть.

5. Відтворіть класифікацію методів навколишнього природного середовища і дайте їм характеристику.

6. Розкрийте суть основних напрямків екологізації виробництва.

7. Що таке “біотехнологія” як еталон безвідходного виробництва?

Література

1. Бачинський Г.О. Основи соціальної екології // Технологічні аспекти взаємодії суспільства і природи.-К.: В.Ш.,1992.

2. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія: навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-С.152.

3. Эффективность природоохранных мероприятий / Под ред. Хачатурова Т.С., Папенова К.В.- М.: Изд-во МГУ, 1990.-224 с.

4. Охрана окружающей природной среды: Учебник для вузов/ Под. Ред. Дуганова Г.В.-К.: Выща шк. Головное изд-во.- 304 с.

5. Охрана окружающей среды: Учеб. для техн. спец. вузов / Белов С.В., Барбинов Ф.А. и др. Под ред. Белова С.В. 2-е изд., испр. и доп.-М.: Высш. шк., 1991.- 319 с.

6. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід: Посібник з екологічного менеджменту/ Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. та ін.,- К.: СИМВОЛ-Т, 1997.- 245 с.

Тема 13. Економічні аспекти соціоекології

1. Види природокористування як фактор зміни і перетвореності природи. Природні ресурси і їх класифікація


Термін “природокористування”, введений у науковий обіг в 1959 році Ю.Н. Куражковським, на даний час має велике використання, популярність і досить широкий спектр трактувань і інтерпретацій.

Отже, природокористування – об’єктивний процес, який відбувається між суспільством і природою і відображає освоєння, використання, відтворення природних ресурсів, а також вплив на природу в процесі господарського і інших видів діяльності людини, перетворення і охорона природи в інтересах суспільства. В усіх випадках під природокористуванням розуміють сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу і заходів з його збереження, вирізняючи в цьому процесі три аспекти:

1) видобуток і переробку природних ресурсів, їх відновлення чи відтворення;

2) використання та охорону природних умов середовища проживання;

3) збереження, відтворення (відновлення) екологічної рівноваги природних систем, що служить основою збереження природно-ресурсного потенціалу розвитку суспільства [1, ст.27].

Все це підтверджує формула природокористування (за Туницею Ю.Ю.):

Природне середовище

se14

Природні ресурси

Якщо з такими процесами як “видобуток”, “використання”, “переробка” природних ресурсів людство знайоме давно, то з “відтворенням” воно зіткнулося зовсім недавно. Розглядаючи його через призму раціонального природокористування, бачимо, що він усе більше стає економічним процесом, що включає, по-перше, відновлення природи як джерела предметів і засобів праці (рекультивація ґрунту, лісівництво і т. д.); по-друге, відновлення природи, як просторового базису (ландшафту територій, порушеного внаслідок будівництва і т. п.); по-третє, відновлення середовища існування людини (очищення атмосфери, водойм, відновлення лісів і ін.). Відтворення ж не відтворювальних ресурсів повинно відбуватися у виді приросту розвіданих їхніх запасів, а також ощадливого використання наявних за рахунок кращого опрацювання, заміни одних видів сировини іншими.

Процес природокористування розвивається на стику суспільства – природи і відображає їх взаємодію на конкретній території.

Об’єктом природокористування як науки виступає комплекс взаємовідносин між природними ресурсами, природними умовами життя суспільства і його соціально-економічним розвитком. Предметом можна рахувати оптимізацію цих відношень, устремління до збереження та відтворення навколишнього середовища.

А.М. Маринич виділяє наступні види природокористування:

1) галузеві – водокористування, землекористування, лісокористування, використання ресурсів надр і інші;

2) комплексно-територіальні (регіональні): планетарне, міждержавне, державне, республіканське, локальне, а також природокористування в окремих галузях – в промисловості, сільському господарстві, будівництві, меліорації, охороні здоров’я і інші.

Під природними ресурсами розуміють природні тіла, явища і процеси, які людина використовує у виробничій діяльності. Природні ресурси можна поділити на дві великі групи – вичерпні і невичерпні. Вичерпні, в свою чергу, поділяються на невідновні та відновні. До невідновних відносять запаси надр. До відновних ресурсів відносять ґрунти, рослинність, тваринний світ, деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі і інші. Інколи при нераціональному використанні деякі види відновних ресурсів можуть перейти в ранг невідновних.

Широке розповсюдження має класифікація природних ресурсів на реальні та потенційні. Перші використовуються у виробництві на даному рівні розвитку виробничих сил. Другі, хоч і потрібні для виробництва, але не можуть бути задіяні за деякими причинами, наприклад, за можливостей технічного устаткування.


1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка