Слово до Кобзаря Театраліована літературно – музична композиція Сценарій вечора, проведеного в Ярешківському навчально – виховному комплекі «Загальноосвітньому навчальному закладі І іі ступенів – дош -кільному навчальному закладі»



Скачати 130.71 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір130.71 Kb.
Слово до Кобзаря

Театраліована літературно – музична композиція
Сценарій вечора, проведеного в Ярешківському навчально – виховному комплекі « Загальноосвітньому навчальному закладі І - ІІ ступенів – дош -кільному навчальному закладі » з нагоди вшанування пам яті Т.Г.Шевченка

Кімната прибрана рушниками, портрет Т.Г. Шевченка.

Ведучий 1.

Доля не пошкодувала йому страждань, але й не пожалла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише після смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в міль- йонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців Тарас Шевченко.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуємо пам ять Шевченка.


Живими в пам яті встають

Ярема, Гонта, Гамалія,

І Катерина, і Марія –

В людські серця проклали путь.


Співець великий, син народа,

І в неволі не мовчав,

А вколо лютилась негода,

І ворон сторожем літав…


« Умреш, - він каркав, - і з тобою

Умре Україна твоя !

І нишком пізньою добою

Сховає Вас чужа земля . »


« Ні, не умре ! – казала Слава, -

Я розкажу його братам,

Що ніч сувора і лукава

Його убить хотіла там.


Він буде жить і вічно жити

І в світлі сонця, і у тьмі,

І будуть славить і хвалити

Його раби, колись німі ! »

Вірш Сугоняки Анжели, випускниці Ярешківського навчально – вихов -ного комплексу « Загальноосвітнього навчального закладу І - ІІ ступенів – дошкільного навчального закладу ( вчитель Тимошенко Л.А.)

Спогад про Шевченка


Колись давно на Україні,

За панства ще та за царя,

В одній знедоленій родині

Родився хлопчик – немовля.


Талант йому було дано від Бога:

Писав вірші та малював,

Висміював панів жорстоко

Та бідне людство захищав.


Не склалась доля у поета,

Не склалося його життя,

Але його невтомна праця

Йому безсмертя принесла.


Його вірші, поеми, пісні

До серця близькі і мені.

Бентежить душу слово вічне,

Шепоче: « Ти в мені живи ».


Шануйте, люди, Україну,

Як шанував її Тарас.

Любіть її і пестіть ніжно –

Вона єдина є у нас.


Ведучий 2.

День народження і день смерті Кобзаря стоять поряд : 9 – 10 березня. Але між цими двома датами – 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу.


У кожного життя – два явори,

І в кожного в житті є дві тополі,

І місяць сріблом ночі обсипає


І ранок завше обрій обіймає.

Лише кохання часу не питає,

Лише любов часу свого не має.

Ведучий 1.

У коханні до жінки Тарас Шевченко бачив весну, яка у своїх долонях розкриває пелюстки краси та любові.

Ведучий 2.

Перехрестя своєї любові проніс Тарас через життя з тополиною розрадонь -кою, із тугою в серці. У тому кого і як кохав творець,- один із ключів до його творчості, до пізнання його життєвих ідеалів. Ведучий.

Ведучий 1.

Іскринки мужнього терпіння романтичного кохання хвилюють і наші юнацькі серця.

Далека і гірка була Тарасова любов.

Кружляла заметіль навколо доль,

Заплуталось кохання в крижаній імлі,

Але серед снігів, снігів, снігів,

Ішла у мрії ти, зоря весни.


Сценка « Як Тарас ходив до залізних стовпів ».
Оксана (сама на дворі
Пішли… Смеркає…Пізній час.. Та де ж це справді той Тарас ? Іще хвилинку почекаю…Тарасе, гей ! Іди сюди ! Та швидше ж, швидше –но іди !
Тарас

  • Оксано, ти ? Мене чекаєш?

Оксана

  • Ну й наробив же ти біди !

  • Кажи хутенько, де блукаєш ?

Тарас

  • Біди ? Якої ?

Оксана


  • Тут мати лаялась, а тато пішли тебе шукати…Чув ? І Катря теж…

Тарас


- А я приїхав оце що тільки…

Оксана



  • Звідкіля ?Ти дуриш ?Га?

Тарас



  • Бодай так дихав, коли дурю! (махає рукою на захід)

  • Ген звідтіля!

Ходив побачити край світа.

Оксана



  • І де ж той край ? Далеко ? А ти дійшов ?

Тарас


  • Ні… через гай вже перейшов був

І щосили шляхом був далі припустив,

Та пострічався з чумаками…

Оксана


  • Ой лелечко, як лячно !

А мандрувать то штука ловка !

Хотілося б мені хоч раз піти з тобою…

Там світа край ? Ну, розкажи ж !

Тебе ж діждалася насилу,

А ти про це чомусь мовчиш.

Тарас


  • Ну глянь ! Така велика дівка,

Того ж не знає, що стоять

Стовпи залізні там, де треба…

Оксана ( в захваті)


  • Ой, красно як ! Та де про те довідавсь ти ?

Тарас

  • Ніде…Сам знаю !

Оксанка ( крізь сльози )

  • Тарасику, ти той…ти плачеш ?

(хоче відняти його руку від очей)

Відкрий же личенько своє…

Не плач, Тарасику, не треба !

( фартухом витирає сльози, гладить по голівці, цілує).

Казали ненечка мені,

Що бачить мама все з неба –

І те, що ходиш ти в рядні,

Як те старча чуже під тином.

Стривай, скажу на вухо щось, -

Журитись зразу перестанеш.

На мене веселіше глянеш…

( нахиляється йому до вуха).

Як виростеш, поберемось

4

І будемо вже в купі жити



І день, і два, і … цілий вік…

Посію гарні я квітки

Та посаджу тополю…

Тарас


  • І вже не будем кріпаки:

Ми викупим себе на волю !

І ми – самі собі пани, -

Як схочемо, так і будем жити…

Ведучий 1.

Справді. На 47 років його життя випали 24 роки кріпацтва, 10 каторжних років солдатчини під доглядом фельдфебеля, 4 останні роки – на поруках і під опікою жандармів. Тільки 9 років волі – учнем Академії мистецтв у Петербурзі і 3 літа пекучих дум на рідній Україні.

Тарас (юнак).



  • Я не апостол ! Я – кріпак ! Я – сирота ! В мене нема нікого – нікого, хто б вивів мене в люди…

Дівчина

  • У тебе є Україна! В тебе є Бог. У тебе є народ. Це багато, хлопчику, дуже багато. Україна стане твоєю Голгофою. Воля – твоїм хрестом. Ти будеш розіп ятий за свою Вітчизну і воскреснеш через неї…Сила твого слова, Тарасику, буде божественною. Словом ти врятуєш народ від німоти .

Ведучий 2.

Шевченка знали , поважали, з ним дружили графи й князі. Він міг мати прекрасну кар єру, якби забув про Україну і не плакав над її долею та на закликав націю спам ятатися і поламати ярма неволі.


Вірш С.Пушкіна « Тарас Шевченко »
Міг граф Орлов з ним жити так, як друг,

Міг мати він маєток і посаду.

Лиш « Подорож з Москви у Петербург »

Чи щось подібне написати.

А він утер з чола холодний піт

І не укляк в поклоні на коліна,

То й загримів на цілих десять літ

За друзів і «Три літа» про Вкраїну.

А міг ж нанести легенький лак

На «край потьомкінський».

Підфарбувати й хмари…

А ще сказати , що підвів Гулак,

Що дихає вороже Костомаров.

Не був би там , де спека і мороз,

Де Косарал і де каспійська піна.

І був би в нас Тарасик - малорос,

А так явивсь Шевченко – Українець!

А так явивсь Художник і Кобзар!

Його бояться й нині держиморди.
Ведучий 1.

При арешті кирило – мефодіївських братчиків на їх тілі недарма шукали витатуйованої булави, адже це був символ Гетьманщини, символ держав -ності, символ волі – не знайшли… Булаву Шевченкові соратники носили в серці.

А ми колись відповімо за підлість,

Свою і нашу,кожен й загалом.

І вже не буде милості й пощади

Тим, хто спосібен був на тиху зраду,

На себелюбство,на безвідповідальність,

На юдництво, на ницість, на здихальність.


Розігрується сцена з містерії «Великий Льох» - розділ « Три душі ».

Уривок з вірша П.Гірника


Шевченко і сьогодні наш сучасник,

Бо з його болю починались ви.

Політика, освячена царями, -

Понівеч, зрадь, купи чи задуши !

…Його слова написані сльозами,

Що запеклися кров ю на душі.

У кожний звук, у кожний тон у слові

Крізь чорноту минущих лихоліть

Услухайтесь! Почуйте в його мові

Те, що лікує, плаче й попелить.

Почуйте серцем голос не схололий.

Вдивіться в змучене лице.

Ви рідну мову чуєте у школі.

А чим йому віддячите за це ?

Ведучий 2.
Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не було в поета навіть хатини – останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діток, про садочок біля власної хати над Дніпром. Та не судилось…
Ведучий 3.

За своє життя Тарас Григорович закохувався багато разів. Любили й Шевченка, але кожного разу щось ставало на перешкоді одруженню.

Оксану Коваленко розлучили з Тарасиком обставини.

Вирвавшись на волю, Тарас не скоро повернувся в рідне село, а коли приїхав – Оксана вже була одруженою жінкою.

Побратися з Феодосією Кощиївною не дозволив батько дівчини.

Варвара Рєпніна кохала Тараса, та він мав княжну за друга.

На засланні зустрілася Шевченкові вродлива Забаржада, дитя іншої нації, інших законів – і знову про шлюб не могло бути й мови.

Катерина Піунова була ще надто молода , щоб оцінити велич того, хто сватався до неї.

Поезія І.Драча

Я тебе чекала роки й роки,

Райдугу снувала з рукава.

На твої задумані мороки,

На твої огрознені слова.
Я тебе в Закревській полонила,

Я душею билась в Рєпніній,

Я в засланні крила розкрилила

В Забаржаді, смілій і тонкій.


Ні мотиль – актриса Піунова,

Ні Ликери голуба мана

Цвітом не зронилася в грозову

Душу вільну, збурену до дна.


Я б тобі схилилася на груди,

Замість терну розсівала мак,

Та мені зв язали руки люди.

«Хай страждає, - кажуть,- треба так».


Хай у ньому сльози доспівають

В ненависть, в покару, у вогні.

І мене, знеславлену пускають,

Щоб ридали вірші по мені.

7

Я – Оксана, вічна твоя рана,



Журна вишня в золотих роях,

Я твоя надія і омана.

Іскра не роздмухана твоя.


  • Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б чи ні ?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені ?



  • Нікого і не пізнала б.

А, може, потім нагадала,

Сказавши: - Снилося дурній.




  • А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива !

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав !
Варвара Рєпніна

Шевченко здавався мені, Варварі Рєпніній, простим, невибагливим.

Краса душі його – свята, любов – благословенна.

Часто у весняній вечоровій тиші, у Яготині, у нашій родині вирували хвилі його величної поезії, які зливались у неповторну пісню. Кохання до нього розгорнулось чарівним огненним квітом. Коли б я могла передати усе, що переживала під час зустрічі з ним. Це була м яка, чаруюча музика. Полу-

м я неповторних настроїв тривожили душу мою.

Коханням Тарас мені так і не відповів. Спомин лишив тільки сон, чудо- вий сон. Я кличу знов свою любов. Вона – навіки в моєму серці.


Ганна Закревська

Я – Ганна Закревська, у життя поета прийшла тихо і непомітно. Зустріч з ним була щасливою миттю. Він так ніжно і красиво виявляв свої почуття, що мені здавалось, чи можу я подобатись людині з такою багатою, щедрою душею.

Востаннє ми бачились весною, коли білий цвіт яблунь полонив наші серця. Тарас лагідно поклав руку на моє плече і срібно – кришталево зринула пісня з його вуст «Ой зійди, зійди, зіронько вечірня», а на довгі вуса з очей повільно спадали сльози.

Спалах сяйва його душі. Золоті октави вечорової краси і розсипані в плесах зорі – все моє життя були спомином надії, любові.

Умів творити Кобзар, умів і любити…

Забарджа


Я – Забарджа –дитя дикої пустелі.

Я без тебе, милий, що земля без квітів,

А з тобою – волошка в житі.

Я з тобою – роса в світанку

І весна в ряснім серпанку.

Ти для мене, коханий, любові вітер,

Ти для мене ромашкове літо.

А я у небі – он та зірниця,

Що шле на землю промінчик свій.

Ти бережи мене, коханий мій.

А я у полі – як тая квітка,

В якої роси на крильцях вій.

А ти шануй мене, не затопчи мене,

Не затопчи , коханий мій.


Катерина Піунова

Настав третій дзвінок. Я сказала йому:



  • Мені треба йти на сцену…Зараз починають.

  • Будьте, як завжди, чудові, ласкаво тиснучи руку, - сказав поет.

Я побігла на сцену. Якесь незрозуміле хвилювання охопило мене від його теплого потиску руки.

В ньому була якась чарівна простота…

Я була щаслива і відчувала, як у глибокій, великій натурі Тараса зарод -жується щось таке, що примушувало мене з кожної наступної зустрічі бачити його рідним, близьким. А любов нерозділеним квітом гіркого полину роз -єднала нас.
Ликера Полусмак

Він запросив мене до Петербургу. Намалював в українському одязі – я була щаслива.

Він викупив мене з кріпацтва.

Можливо, за те, що я образила Шевченка і закохалась в іншого, доля поставилася до мене жорстоко.

Вийду тепер в Каневі на могилу Тарасову, а всі так і шепчуть:


  • Шевченчиха пішла !

Тепер я вже зрозуміла:

  • Дав мені Бог щастя, та я не відчула його. Тож кохаю його тепер самотиною…Є про що нам тепер поговорити.

Уривок вірша В.Коротича
Я – Шевченко.

Я вмер.


Я лежу на порозі майстерні,

І у мене в очах

Застигають блакитні вогні.

Я замовкнув сьогодні навік –

Академік із черні,-

І уперше в житті

Стало дуже спокійно мені.
На могилі моїй

Проростуть ще небачені трави

Та предивні квітки,

Де нектар солоніший ропи.

Я - поет.

Я – Шевченко.

Є пісня у серці моєму.

Недоспівана пісня,

Що ляже у інші серця,

Що на гімн обернеться,

Стане рядками в поеми,

Що ніколи не згине,

Ніколи не дійде кінця.
Ведучий 1.
Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і ств велетнем у царстві людської культури.

Ведучий 2.


Він був самруком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Ведучий 3.


10 літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж 10 переможних армій.

Ведучий 1.


Доля переслідувала його в житті, скільки лише могла, та вона не зумі -ла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в не- нависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.

Ведучий 2.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Ведучий 3.


Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу силу і всерозквітлу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Ведучий 1.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

І.Я.Франко



Пісні до композиції.
1. По діброві вітер віє. Українська народна пісня. Слова Т.Г.Шевченка. Гармонізація Г.Верьовки.

2. Йшли корови із діброви. Українська народна пісня.

3. Минають дні, минають ночі. Слова Т.Г.Шевченка. Музика М.Лисенка.

4. Зоре моя вечірняя. Українська народна пісня на слова Т.Шевченка.

5. Мрії. Музика Р.Шумана.


Перелік використаної літератури.


  1. Воєвода З.Я.,Скобяк Г.О. - Українська література. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 6 клас. – К.: Грамота, 2006.

– с.110-111.

  1. Савчук В. Традиційні та нові акценти у вивченні життя і творчості Тараса Шевченка у школі.// Дивослово.- 2012. № 3. – с. 40

3. Слоньовська О.В. - Конспекти уроків з української літератури. Нове прочитання творів. 9 клас. Київ «Рідна мова»,2000. – с. -546, 549 -554.

4. Руденко О.І. – Історія України у творчості Т.Г.Шевченка.//Шкільна бібліотека. – 2005.- № 2. – с.52 - 62.



5. Свято української мови. // Бібліотечний урок.- 2000. № 6. – с.142 -146.

6. Шевченко Т.Г. «Кобзар». – Київ «Радянська школа», 1983. – с.-380,457,463.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка