Скадовський центр дитячої та юнацької творчості робота з обдарованими дітьми у гуртках



Скачати 238.22 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір238.22 Kb.




СКАДОВСЬКИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У ГУРТКАХ

КОМПЛЕКСНОГО ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

(з досвіду роботи Скадовського центру дитячої та юнацької творчості)

Заступник директора з НВР ЦДЮТ,

керівник гуртка «Виготовлення сувенірів»

Краснощок В.А.

2013 рік
ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………...3

1. Робота з обдарованими дітьми у гуртках як педагогічна проблема ………….5

2. Форми, методи і засоби роботи з обдарованими дітьми у гуртках…………..11

3. Робота з обдарованими дітьми у гуртках (з досвіду роботи Скадовського центру дитячої та юнацької творчості)………………… ……………………….15

Висновки …………………………………………………………………………...20

Список використаної літератури ………………………………………………….22



В С Т У П
Багатством для кожної держави в будь-яку історичну епоху була наявність талановитих та обдарованих громадян, які завжди впливали і впливають на розвиток і характер суспільства в цілому. Українська земля багата на таланти. Досить лише назвати Г.Сковороду, Т.Шевченка, М.Гоголя, М.Булгакова, В.Сухомлинського…

В сучасній Україні турбота про виявлення і виховання талановитих і обдарованих дітей є одним із стратегічних завдань освіти і науки. Ідея розвитку природних здібностей дитини, розкриття її творчості одночасно відповідає інтересам учня і суспільства, загальнодержавним запитам. Навчальні заклади покликані сприяти підготовці інтелектуального потенціалу України. Тут до обдарованості підходять комплексно: виховують особистість, яка вміє мислити нешаблонно і нестандартно, яка має творчі нахили і здібності, може втілювати свої задуми у життя. Бо лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань і позашкільної освіти.


Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку й підтримання талантів та обдарувань у галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для прояву її природних здібностей.
Позакласна діяльність дає змогу дітям виступати в нових соціальних амплуа, займати ролі, які відрізняються від ролі учня, тобто це особлива сфера, де вихованці можуть задовольняти особистісні потреби в самоперевірці, самооцінюванні власного “Я”. Це, так би мовити, зона активного спілкування, в якій задовольняються потреби в контактах. Вільний час – умова для розширення світогляду дітей, для самостійного творчого пошуку в будь-якій галузі, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя.

Актуальність цієї проблеми зумовила вибір теми роботи «Робота з обдарованими дітьми у гуртках комплексного позашкільного закладу».



Мета роботи - пошук шляхів вирішення проблеми роботи з обдарованими дітьми у гуртках.

Завдання роботи:

  • висвітлення питання роботи з обдарованими дітьми у гуртках як педагогічної проблеми;

  • визначення форм, методів і засобів роботи з обдарованими дітьми у гуртках;

  • поширення досвіду роботи Скадовського центру дитячої та юнацької творчості щодо питання роботи з обдарованими дітьми у гуртках.



  1. РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У ГУРТКАХ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

На думку Красюк Ф.І. «Обдарованість – поняття загальної психології і є свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда. Мало знайдеться в психології проблем, які по кількості досліджень, що тим чи іншим чином її торкалися, можуть зрівнятися з проблемою інтелектуальної обдарованості» [6, c. 10].

Левова частка всіх існуючих тестів присвячена визначенню рівня інтелектуального розвитку, а тому апріорі має справу з інтелектуальною обдарованістю. «Водночас у сфері сутнісного визначення поняття справа є далеко неоднозначною та спрямовується за дослідженням напрямів: психологічного змісту понять «обдарованість», «інтелект» та психологічного механізму інтелектуальної обдарованості. Поєднання результатів цих досліджень в якусь єдину теорію, що могла б бути сприйнята більшістю науковцями, мала реальне підґрунтя і могла бути застосована в практичній роботі, бо саме практика вимагає і вимагала від психології достатньо прогностичного інструментарію для раннього виявлення інтелектуально обдарованих особистостей» [9, c. 4].

«В літературі розглядається можливість існування двох внутрішньо різних явищ - обдарованості-потенції та обдарованості-реалізації. Якщо з другою обдарованістю все більш-менш ясно (обдарована людина пройшла своє життя, правильно використавши надані їй інтелектуальні можливості, та досягла високих результатів у тій діяльності, яка нею була обрана), то перша обдарованість - обдарованість-потенція ставить перед дослідниками низку суттєвих запитань, і в першу чергу - як визначати обдарованих дітей, і що з ними робити. Ознаками обдарованості науковці вважають:

- підвищену пізнавальну активність (О. М. Матюшкін, Н. С. Лейтес, Р. О. Семенова-Пономарьова, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон);


- здатність тривалий час концентрувати увагу на проблемі та пошуках її розв'язання (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух, О. М. Матюшкін, Р. О. Семенова-Пономарьова);
- підвищений рівень розумового розвитку (Ю. З. Гільбух, Р. О. Семенова-Пономарьова);
- підвищену потребу в розумових навантаженнях, здатність отримувати задоволення від процесу пошуку розв’язання завдань (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух,,Н.С.Лейтес);
- раннє усвідомлення мети і цілей своєї діяльності ( Ю. З. Гільбух, Г. Уолберг, С.Рашер, Дж.Пакерсон, Р.Екберт);

- раннє оволодіння знаннями у вибраній спеціальності;


- виявлення високого інтелекту, здатності мислити, хорошу пам'ять уже в ранньому дитинстві (Ю. З. Гільбух, Р. О. Семенова-Пономарьова, Г. Уолберг,

С. Рашер, Дж. Пакерсон);

- яскраво виражену незалежність, надання переваги індивідуальній роботі перед груповою, індивідуалізм (Ю. З. Гільбух);

- почуття самоповаги, самоусвідомлення, творчої сили та вміння контролювати себе (Ю. З. Гільбух);

- уже в ранньому дитинстві намагання дружити та контактувати з дорослими та дітьми значно старшими за себе;
- емпатію, здатність розуміти почуття та потреби інших людей

(О. М. Матюшкін, Е. Торранс, Л. Холл);

- високу сензетивність до новизни стимулу (О. М. Матюшкін);
- здатність до передбачення, глибинного прогнозування, розвинуті фантазія, інтуїція, бажання побачити проблему під незвичним кутом зору (О. М. Матюшкін, Л. І. Туктаєва);

- здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки (О. М. Матюшкін);


- здатність вийти за рамки завдання (Д. Б. Богоявленська, Л. І. Туктаєва).

На думку Туріщева Л.В. існує «кілька напрямів роботи з виявлення психологічних механізмів, що визначають найефективнішу роботу обдарованих дітей порівняно з їх менш успішними однолітками. Найбільш визнані дослідниками ознаки явно вказують на наявність трьох груп чинників, вплив яких прослідковується в характеристиках більшості обдарованих особистостей. Це фізіологічні чинники обдарованості, психологічні та соціальні чинники. Внутрішній взаємозв'язок між ними продовжує залишатися недостатньо вивченим і потребує подальших досліджень» [14, c. 5].

Кульчицька О.І. зазначає, що обдаровані діти зустрічаються в усіх верствах населення незалежно від соціального статусу батьків. Якщо сімейні умови досить сприятливі й родина робить усе можливе для всебічного розвитку дитини, її обдарованість може бути виявлена досить рано і навіть розвинена. Від природи існують тільки задатки, тобто анатомо-фізіологічні передумови до розвитку здібностей. Це й певна швидкість психічних процесів, і певні особливості розвитку окремих зон мозку тощо. Якими б не були природні задатки, ніяких здібностей не буде, якщо їх не розвивати. Якби великого Леонардо да Вінчі виховували в джунглях, він би, напевно, став великим стрільцем, або чудовим мисливцем, але, звичайно, не зміг би стати автором «Джоконди» [7, c. 15].

Важливе значення має період дитинства, у якому задатки починають розвиватися. Задатки в різних дітей, звичайно, різні, тому й постає одне з найпроблемніших питань теорії й практики розвитку здібностей: у якій мірі обдарованість є вродженою, а якою мірою її можна розвинути. Цими проблемами займається спеціальна наука – психогенетика. Один з основних методів, який використовується цією наукою, - так званий «близнюковий метод»: про роль середовища й спадковості судять за розвитком близнюків з однаковою (одноклітинні близнюки) і різною спадковістю (різноклітинні близнюки). Коли йдеться про виняткові здібності, роль спадковості особливо помітна. Не менш як 50% внеску в розвиток здібностей припадає на вплив середовища. Це означає, що розвиток обдарованості дитини значною мірою залежить від батьків, навчальних закладів, педагогів.

Спеціальні спостереження за обдарованими дітьми свідчать про те, що найістотнішу роль у розвитку цих дітей відіграє так званий ментор, тобто людина, яка спеціально займається з дитиною, ураховує її індивідуальні особливості й користується в неї авторитетом. Таким ментором може бути один із батьків, педагог або будь-яка інша людина, яка в потрібний (сентизивний) момент впливає на розвиток обдарованості дитини.

Існує думка, що для розвитку здібностей визначальною є відповідна діяльність. Ні, не будь-яка, навіть найкорисніша, методично бездоганно вибудувана діяльність розвиває здібності дитини. Деякі батьки й вчителі вважають, що для розвитку здібностей дитини достатньо займатися з нею за будь-якою «правильною» методикою. Діяльність не розвиває здібностей, при багатогодинному заняттю предметом будуть засвоюватися певні знання, формуватимуться вміння, навички, але здібності не розвиватимуться, значних успіхів дитина не досягатиме.

З точки зору Савенкова А.І. «бажано, щоб з обдарованими дітьми працювали спеціально підготовлені педагоги, психологи, які володіють сучасними методиками визначення й розвитку обдарованості. Педагоги повинні розуміти, що обдаровані діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу, копіткого плекання їхнього таланту. Тільки за такого ставлення обдаровані діти реалізують свій творчий потенціал» [10, c. 7].

Туріщева Л.В. зауважує, що «для визначення обдарованості дітей педагогам доцільно знати види спеціальних здібностей. Існує детальна класифікація, розроблена В.Моргуном та анкета на визначення здібностей учнів за методикою американських учених А.Хаана і Г.Каффа, яка дає змогу продемонструвати спрямованість певної особистості, її своєрідність» [13, c. 16].

Позашкільні установи мають яскраво виражену специфіку впливу на особистість дитини. Передусім, це добровільність і право вибору занять, різноманітність і альтернативність спілкування як з однолітками, так і з педагогами, керівниками гуртків та секцій, диференційованість за інтересами та захопленнями, унікальні можливості щодо інтелектуального та творчого становлення особистості.

У ряді досліджень доведено, що у позашкільних закладах створені найбільш сприятливі умови щодо розвитку творчого потенціалу особистості, її задатків та здібностей. Зокрема, як зазначає Т. Сущенко, виховний потенціал позашкільного закладу зумовлений такими факторами і обставинами:


особливі відносини, які найкращім чином залучають кожну дитину до активної

перетворюючої діяльності; гарантія і забезпечення можливості практичного здійснення розвитку творчих інтересів і здібностей; вільний вибір будь-якого виду діяльності; наявність технологій виховання всебічно розвиненої гармонійної особистості, створення такого типу відносин, за якими сама особистість прагне максимальної реалізації сил і здібностей.


При цьому головною метою позашкільних закладів є забезпечення потреб у творчій самореалізації, здобуття додаткових знань, умінь та навичок за інтересами та вибором, а до основних видів позаурочної діяльності в умовах позашкільних установ відносять роботу в предметних гуртках [12, c.10].
Керівнику гуртка доцільно знати головні методологічні положення, що відбивають природу здібностей людини, механізми їх функціонування та прояву. Структура чинників розвитку здібностей має стати основою моделювання власних авторських програм педагога, під час реалізації яких розвивається творчий потенціал вихованців.

«При розгляді обдарованості явищем, простежуються закономірності становлення людини в цілому чинники розвитку здібностей для обдарованих і звичайних дітей можна вважати ідентичними. Так, П.Торренс серед сприятливих соціальних чинників, що формують обдаровану особистість, називає підтримку обдарованих дітей з боку дорослих, досвід проживання та навчання в інших країнах, ознайомлення з культурою інших народів, Дж.Рензуллі – існування життєвих періодів багатства та різноманітності ідей, поєднання інтересів навчальної діяльності та професійних планів, реалізацію наукових проектів у школі тощо, Х.Цукерман - наявність у житті майбутнього таланту рольової моделі обдарованої особистості. Часткове або повне використання цих чинників у роботі з усіма категоріями учнів допоможе в розвиткові їхніх здібностей» [13, c. 104].

Розвиваючи здібності учнів, потрібно брати до уваги важливе методологічне положення про взаємодію схильностей та здібностей. Врахування у виховній роботі сфери суб’єктивності учня, що охоплює індивідуальне сприйняття ним світу та його уподобання, - ще один чинник розвитку здібностей. Цьому має допомагати виконання навчальних завдань, що розкривають бажання учнів, їхні нахили, мрії, прагнення, участь в іграх, вікторинах, які активізують удосконалення природних нахилів, опрацювання психологічних методик, що дозволяють особистості накопичувати інформацію такого характеру про себе та сприяють розвиткові її рефлективності. Так, у світовій педагогіці добре себе зарекомендували літні навчальні програми для учнів з переліком різних за типом і змістом занять (комп’ютери та танці, екологія і кераміка, риторика й образотворче мистецтво). Один із принципів такої програми – обов’язкові заняття з усіх предметів протягом певного часу, а потім надання можливості обрати для себе щось одне з метою більш глибокого вивчення [11, c. 3].

Таким чином, різноманіття прояву здібностей передбачає створення у навчальному закладі умов, які б сприяли різнобічному розвитку їх в учнів. Система розвитку здібностей учнів має охоплювати як інтелектуальні, так і творчі здібності.



  1. ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У ГУРТКАХ

Одним із завдань сучасної освіти передбачено створення оптимальних умов для реалізації творчого потенціалу учнів, допомога їм у правильному виборі майбутньої професії, розуміння, що зумовлюється інтелектуальним потенціалом нації, головним гарантом її розвитку та благополуччя, спонукає до пошуку нових форм, методів і технологій навчання, що дозволяють максимально розкрити творчі здібності обдарованих дітей.

З точки зору Пашнєва Б.К. «сучасні психологи визнають, що характер розвитку обдарованості – це результат складної взаємодії багатьох чинників: спадковості (природних задатків); соціальної сфери, яка характеризується діяльністю дитини (ігрова, навчальна, трудова); психологічних механізмів саморозвитку особистості, які лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування» [9, c. 10-15].

Губенко О.В. вважає, що «ефективно починати з аналізу інтересів. Інтересами психологія називає активне пізнавальне ставлення до предмета або явища, що спонукає до діяльності. Якщо у дитини є інтерес до біології, треба якомога більше прагнути задовольнити його потребу довідатися більше, ніж він знає. Це й буде інтерес активний, котрий допоможе розвитку здібностей» [2, c. 14].

Кравцова О.О. зазначає, що «у роботі з обдарованими дітьми на гуртках в позаурочний час використовують індивідуальні, групові і фронтальні форми роботи.



Фронтальні – це такі, як дискусії, семінари, прес-конференції, різні види ігор.

Групові – робота в парах, в змінних групах (домашні, експертні), групи для підготовки і проведення проектів.

Багато уваги доцільно приділяти індивідуальній роботі з обдарованими вихованцями. Насамперед це підготовка до всіх турів олімпіади, написання рефератів та доповідей на семінарські заняття та науково-практичні конференції, написання науково-дослідницьких робіт для участі у регіональних, обласних та Всеукраїнських конкурсах.

Під час проведення гурткових занять, які стимулюють розвиток здібностей учнів доцільно дотримуватися таких вимог:


  • систематичне і ціле направлене створення на уроці проблемних ситуацій.

Діти, які мають добре розвинене мислення, пам’ять, першими пропонують вирішення поставленої проблеми, дають правильні висновки та відповіді;

- використання активних методів і форм проведення гурткових занять, які спонукають до активної самостійної діяльності, пошуково-дослідницької діяльності;

- використання традиційних і нетрадиційних форм проведення гурткових занять. Наприклад, заняття-рольова гра, заняття-подорож з елементами рольової гри, заняття – прес - конференція, заняття - семінар та інші;

- використання різноманітних прийомів інтерактивного навчання: «Акваріум», «Коло ідей», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка», «Ланцюжок», «Слабка ланка», «Термінологічний кошик», дискусії, ток-шоу тощо. Вихованці виявляють зацікавленість на таких заняттях і заходах. Ці методи забезпечують активну участь кожного, творчу співпрацю дітей між собою та з педагогом;

- творчі домашні завдання – це дуже важливий аспект розвитку творчих здібностей дітей. Наприклад, гуртківці, які гарно володіють інтелектуальними уміннями та навичками віддають перевагу складанню таблиць, схем, тестових завдань різних типів. Діти, які добре малюють, виконують завдання, малюючи явища або предмети, які вивчаються. Учні, які вміють писати вірші або оповідання, виконують завдання у вигляді літературних творів і т. д. » [5, c. 19].

Серед інноваційних методик, з точки зору Коваль Л.Г., «на сьогодні важливе місце відводиться методу проекту. Проект – сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об’єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність дітей – індивідуальну, парну, групову, які учні виконують протягом певного відрізка часу.

Цей метод вирішує багато проблем: допомагає реалізуватися дитині як творчій індивідуальності; розвиває творчу думку та навички роботи з додатковою літературою; допомагає вирішити проблему практичної орієнтації учнів; у дітей з’являється впевненість у своїх силах; досвід практичної діяльності знадобиться не тільки в самонавчанні, а і в подальшому житті.

Під час проектної діяльності діти навчаються: планувати свою роботу; використовувати багато джерел інформації; самостійно відбирати і накопичувати матеріал; аналізувати факти; аргументувати думки; приймати рішення; встановлювати соціальні контакти, розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним; презентувати створене перед аудиторією; оцінювати себе та інших.

Проект активізує: креативність мислення, пошукову роботу, самостійність, послідовність, цілеспрямованість, активність, практичність, об’єктивність оцінювання» [4, c. 7].

Кожна обдарована дитина є індивідуальністю, що потребує особливого підходу. Тому головною метою педагогів є створення умов для зростання обдарованих дітей. На думку Чорної Л.І. «реалізація мети забезпечується такими чинниками: якістю педагогічних кадрів (на думку М. Карне та А.Анастазі, педагоги, які працюють з обдарованими дітьми мають бути чутливими і доброзичливими, мати високий рівень інтелектуального розвитку, динамічний характер, почуття гумору, бути особистісно зрілими, емоційно стабільними); високим ступенем свободи дітей у виборі видів занять не лише в школі, а й поза нею; переважанням інтерактивних методів навчання.

Основу такого навчання становить активізація пізнавальної діяльності дітей за допомогою активізації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами учнів. Таке навчання в західних методиках називають комунікативно-діалоговим або інтерактивним. Відповідно, й методи, які використовують під час такого навчання (дискусія, рольова гра, моделювання тощо), також дістали назву інтерактивних» [14, c. 7].

Організація такого навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

Нагромаджений уже сьогодні в Україні та закордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчального процесу, а саме: полегшують процес засвоєння знань; аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу; навчитись формулювати власну думку, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати; збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації; поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу; вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, шукати компроміси; знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт [5, c. 22].

Використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.

Таким чином, метод інтерактивного навчання можна поєднувати з груповою роботою на занятті й застосовувати на різних етапах вивчення тем. Його можна застосовувати одразу ж після викладу керівником гуртка нового матеріалу, на початку нового заняття замість опитування, на занятті, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або як фрагмент повторювально-узагальнюючого заняття.


  1. РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У ГУРТКАХ (З ДОСВІДУ РОБОТИ СКАДОВСЬКОГО ЦЕНТРУ ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ)

Одним із завдань, що стоять перед педагогічним колективом Скадовським центром дитячої та юнацької творчості, є виявлення і допомога вихованцям закладу у розвитку інтелектуальних та творчих здібностей, природних задатків, створення сприятливих умов для розвитку їх здібностей,

підвищення соціального статусу обдарованої молоді.   

 Для досягнення поставленої мети у закладі постійно вдосконалюється система роботи з обдарованою молоддю, яка є сукупністю змісту,  методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять дитину в умови суб’єкта творчої діяльності. У закладі працює творча група педагогів, яка розробляє рекомендації щодо  системи пошуку обдарованих дітей , пам’ятки керівникам гуртків, щодо розвитку творчих здібностей. Відповідно до структури роботи з обдарованою молоддю дана робота проводиться як в груповій так і індивідуальній формах. Ведеться робота по залученню гуртківців до участі у районних конкурсах: інтелектуальний конкурс «Зоряний олімп», конкурс декоративно-прикладного мистецтва «Від учня до майстра», змагання з краєзнавства, спортивного туризму, краєзнавчі вікторини, конкурс «Кращий гуртківець року», конкурс на кращий туристсько-краєзнавчий маршрут по рідному краю, залучення гуртківців до науково-дослідницької роботи в рамках МАН.

Під час занять гуртків колектив Скадовського ЦДЮТ практикує такі форми роботи з обдарованими дітьми: опрацювання літературних джерел, написання рефератів, виконання творчих робіт, проведення спостережень за рослинами та тваринами під час практичних занять, походів, екскурсій, експедицій у природу, відпрацювання методик дослідження, виконання польових дослідів, участь у наукових конференціях, масових заходах (Всеукраїнських, Міжнародних, обласних конкурсах), тематичних заходах (брейн-ринги, вікторини, профільні змагання тощо), творчих виставках та ін.   Профільні змагання гуртківців –  одна із форм роботи з обдарованими дітьми. Розвитку творчих здібностей вихованців сприяє також проведення у закладі: виставок творчих робіт вихованців, авторських виставок, постановки авторських театральних вистав, турнірів знавців (за напрямками позашкільної освіти), інтелектуально - розважальних ігор, практичних конференцій, участь у обласних конкурсах, змаганнях та конференціях, зльотах.

Вихованці закладу є учасниками, переможцями районних,  обласних,

Всеукраїнських конкурсів, зльотів, конференцій:



  • вихованці гуртка «Туристи - краєзнавці» є лауреатами обласного етапу Всеукраїнської історико – географічної експедиції «Історія міст і сіл України»;

  • вихованці гуртка «Скадовські краєзнавці» є переможцями та лауреатами обласного та стали учасниками Всеукраїнського етапу експедиції з активним способом пересування «Мій рідний край»;

  • Жамойтін Сергій, вихованець гуртка «Судномодельний» став переможцем обласних змаганнях с судномодельного спорту;

  • вихованці гуртка «Конструювання повітряних зміїв» стали переможцями Міжнародного фестивалю повітряних зміїв «Кольорове небо».

Організація навчально-виховного процесу в гуртках, здійснюється за трьома рівнями навчання і виховання: початковим, основним, вищим. Діє принцип поступовості, від найнижчого (початковий) до найвищого рівнів. Тобто, здобуті знання та навички в гуртках початкового рівня можна використовувати на заняттях в гуртках основного, а потім, аналогічно, і вищого рівня. Кожен рівень є важливою складовою формування розумного, вихованого, цілеспрямованого вихованця, починаючи від початкового і закінчуючи вищим.

Вищий рівень охоплює учнів, слухачів, які на попередніх етапах допрофесійної позашкільної освіти уже самовизначились у подальшому допрофесійному навчанні і у відповідності із своїми нахилами і потребами зорієнтувалися на певні професії.

Вищий рівень навчання формує перехід від практичної роботи цілеспрямованих учнів до аналізу і узагальнень, а також передбачає:


  • дотримання принципу науковості, системності дослідництва та принципу зв’язку навчання з життям;

  • участь у наукових товариствах, які сприяють розвитку здібностей, формуванню особистості;

  • використання інноваційних технологій, проведення моніторингових досліджень;

  • надання вихованцям можливості самостійно проводити науково-дослідницькі роботи і захищати їх на практиці.

Для стимулювання творчої активності вихованців закладу педагогічний колектив в роботі з дітьми використовує наступні методи, що сприяють забезпеченню сприятливої атмосфери, доброзичливості з боку педагогів; заохоченню за кмітливість та оригінальність ідеї; стимулюванню інтелектуальних та творчих зусиль; прищеплюванню та підтримки навичок самостійного розв’язування проблем, дослідженню та аналізу певних ситуацій.

Існує декілька варіантів групової роботи: діалог, синтез думок, спільний проект, конференція, диспут, конкурс, «атака на організатора» тощо. Керівники гуртків активно використовують на заняттях гуртка інтерактивні методи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи — вчуся», «Робота в парах», «Ток - шоу», «Розігрування правової ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «Акваріум», «Суд від свого імені», «Прес» тощо.

Одним із важливих напрямків роботи з обдарованими дітьми у закладі є постійний психологічний патронаж всіх учасників навчально-виховного процесу, бо тільки у межах психологічного моніторингу, який допомагає здійснювати психологічний супровід  у навчанні обдарованих і здібних дітей

педагогічний колектив вирішує такі завдання :

-   формування адекватної самооцінки у вихованців гуртків;
-   охорона та зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей;
-   попередження ізоляції обдарованих і здібних дітей у групі однолітків ;
-    розвиток психолого-педагогічної компетентності педагогів і батьків

обдарованих і здібних дітей.

У закладі  сформований і постійно поповнюється банк даних діагностичних методик для виявлення  обдарованих і здібних дітей різних вікових груп.     

Належну увагу колектив закладу приділяє психолого-педагогічній освіті батьків обдарованої молоді. З цією метою для батьків обдарованої молоді керівники гуртків проводять бесіди та залучають до роботи практичного психолога районного методичного кабінету.

     Усвідомлюючи, що головною педагогічною метою навчання є залучення обдарованої дитини до неперервного процесу самовдосконалення – самовиховання, саморозвитку, самонавчання адміністрація позашкільного

закладу домагається  :

-    використання педагогами діяльнісного підходу до проведення занять через введення нових технологій навчання, використання ефективних методів роботи з обдарованими дітьми: пояснювально - ілюстративний, пошуковий,

дослідницький, проблемний виклад матеріалу;

-    забезпечує організацію педагогічного процесу так, щоб максимально розвинути здібності обдарованих дітей;

-     при плануванні роботи позашкільного закладу максимально враховує розвиток обдарованих дітей;

-    працює над створенням комплексу методичних та навчальних матеріалів з питання роботи з обдарованими дітьми на гуртках;

-    підтримання педагогічних кадрів, які здатні сприяти творчій праці вихованця, виявляти ініціативу та професійну компетентність у цій галузі педагогічної діяльності.

Дане питання знаходиться під постійним контролем адміністрації закладу. Видаються аналітичні накази по підсумках проведення та результативності участі у конкурсах, змаганнях, вікторинах.

Таким чином, подальшими напрямками роботи закладу, щодо оптимізації зазначеного процесу більш ефективними вважаємо: подальше впровадження в навчально-виховний процес інноваційних форм навчання; залучення обдарованих дітей до роботи у гуртках вищого рівня; психолого-педагогічну, методичну роботу з педагогами закладу, гуртківцями та їхніми батьками; стимулювання педагогів та вихованців закладу до самовдосконалення та самореалізації.

    

:

ВИСНОВОК

З нашої точки зору значна увага приділяється питанню створення умов та вихованню обдарованих дітей, яка в майбутньому буде становити еліту українського суспільства. Розпізнати в дитини її здібності, а може й талант, допомогти розвинути його – основне завдання наших педагогів.

Вивчення літератури з питання роботи з обдарованими дітьми у гуртках показало, що виявлення обдарованих і талановитих дітей є тривалим процесом. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний. З обдарованими дітьми повинні працювати спеціально підготовлені педагоги, психологи, які володіють сучасними методиками визначення й розвитку обдарованості. Педагоги повинні розуміти, що обдаровані діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу, копіткого плекання їхнього таланту.

Доцільно керівникам гуртків у роботі використовувати головні методологічні положення, що відбивають природу здібностей людини, механізми їх функціонування та прояву. Структура чинників розвитку здібностей має стати основою моделювання власних авторських програм педагога, під час реалізації яких розвивається творчий потенціал вихованців.

Вибір форм та методів навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатність й уміння налагодити процес навчання.

У позашкільних навчальних закладах для роботи з обдарованими дітьми використовуються різноманітні заходи. Найбільш дієвими, на нашу думку, є: підготовка наукових досліджень, проведенні Тижнів науки, навчання значної частини учнів у Малій академії.

Досвід роботи Скадовського центру дитячої та юнацької творчості з обдарованими дітьми свідчить про те, що склалася система, яка поєднує різноманітні аспекти: організаційні, психолого-педагогічні, науково-методичні, роботу з кадрами, роботу з учнями та їх батьками, зміцнення матеріально-технічної бази, стимулювання педагогів та учнів до самовдосконалення та самореалізації.



Таким чином, робота педагога з обдарованими дітьми – це складний процес, який ніколи не закінчується. Він вимагає від вчителів і вихователів особистісного росту, гарних постійно поновлених знань з психології обдарованих та їх навчання, а також тісної співпраці з психологами, іншими вчителями, адміністрацією та обов’язково з батьками обдарованих дітей. Він вимагає постійного зростання майстерності педагогічної гнучкості, вміння відмовитися від того, що здавалось творчою знахідкою і сильною стороною. Досвід підтверджує, що значні труднощі обдаровані люди випробують у період професійного самовизначення, і в подальшому, під час процесу творчості. Іншими словами таланту потрібне постійне піклування всього суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Гільбух Ю.З. Умственно одаренный ребенок.-К,1992 - 202 с.

  2. Губенко О.В. Творчий інтелект: деякі особливості та методи активізації у старшокласників. // Обдарована дитина. – 2004.

  3. Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості. // Обдарована дитина. – 2001.

  4. Коваль Л.Г. Зверева I.Д. Соціально-педагогічна підтримка обдарованих дітей. // Обдарована дитина. – 2001.

  5. Кравцова О.О. Форми та методи роботи з обдарованими дітьми на уроках біології та в позакласний час. //Обдарована дитина, №8/2010 р.

  6. Красюк Ф. Визначення обдарованості. //Директор школи, 29/2010.

  7. Кульчицька О.І. Знаходимо обдарованих серед дошкільнят. //Обдарована дитина, 3/1999.

  8. МАН: Підготовка науково-дослідницьких проектів. К.2005.

  9. Пашнєв Б.К. Психодиагностика обдарованості. – Х.: «Основа», 2007 – 128 с.

  10. Савенков А.И. Диагностика детской одаренности как педагогическая проблема // Педагогика. — 2000. — №10. — С.87—94.

  11. Степенко Г.В. Бургін М.С. Обдаровані діти: навчання і розвиток. // Обдарована дитина. – К., 2001.

  12. Сущенко А. Проблема шкільного навчання обдарованих дітей. // Шкільний психолог. - 2003.

  13. Туріщева Л.В. Особливості роботи з обдарованими дітьми.. – Х.: «Основа», 2008 – 179 с.

  14. Чорна Л.І. Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів. //Обдарована дитина, №2 - 2001р




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка