Система роботи шкільного психолога з формування здорового способу життя підлітків



Скачати 243.66 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір243.66 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Державного вищого навчального закладу

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра практичної психології

СИСТЕМА РОБОТИ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА З ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ПІДЛІТКІВ

Кваліфікаційна робота з психології

студентки психолого-педагогічного факультету

освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»



Коржової Альони Олександрівни
Кривий Ріг – 2013

ВСТУП



Актуальність теми. Реалії сьогодення потребують від особистості навичок швидкої адаптації до різноманітних явищ соціального середовища, умінь приймати самостійні відповідальні рішення та долати життєві перепони, активізувати особистісний потенціал для самореалізації та самоствердження в різноманітних сферах людської життєдіяльності. Слід зазначити, що найпродуктивніше життєвий досвід засвоюється в підлітковому та юнацькому віці, а недооцінка цього періоду в подальшому не компенсується. Саме тому підліткам та молоді необхідно допомогти здобути не лише знання, а й опанувати вміння жити за непростих умов сьогодення, усвідомити свою унікальність та сприяти прагненню до розвитку себе як особистості.

Останніми роками відмічається тенденція погіршення здоров’я підростаючого покоління, обумовлена цілою низкою причин, зокрема погіршення екологічної ситуації, послаблення інфраструктури охорони здоров’я, зростання учбового навантаження, а головне слабка представленість культури здоров’я в суспільстві. Ситуація погіршується через те, що самі діти далеко не завжди усвідомлюють значущість здоров’я як необхідної умови життя і нерідко нехтують елементарними нормами турботи про нього, що у свою чергу веде до зростання соматичних захворювань, функціональних відхилень, психічних і сексуальних розладів. Відомо, що індивідуальний спосіб життя активно формується в ранньому підлітковому віці. Це пов’язано з розвитком у молодших підлітків таких важливих психічних новоутворень, як самоконтроль, внутрішній план дій, рефлексія, самосвідомість, самооцінка (Л. C. Виготський, В. В. Давидов, Т. В. Драгунова, А. О. Люблінська, X. Ремшмідт, Д. І. Фельдштейн, Г. О. Цукерман, Д. Б. Ельконін).

Ці новоутворення обумовлюють розвиток здатності самому визначати свій спосіб життя. Отже, саме на цьому етапі дорослішання важливим соціальним завданням є формування ціннісного ставлення до власного здоров’я, навчити їх керувати своєю поведінкою і таким чином актуалізувати суб’єктивність у збереженні й зміцненні здоров’я. Як засвідчують дослідження, здоровий спосіб життя не займає поки перше місце в ієрархії потреб і цінностей підлітка. Системний аналіз філософської, соціально-педагогічної, психологічної, валеологічної літератури доводить, що сьогодні триває новий етап у науковому дослідженні феномена здоров’я. Проблема здоров’я активно розроблялася такими відомими філософами, культурологами, психологами − Е. О. Климовою, В. А. Скуміним, В. Ф. Фроловим., В. Л. Леві, А. Маслоу.

Проблема формування здорового способу життя та ціннісного ставлення до власного здоров’я охоплює широкий спектр питань. В шкільній психологічній службі актуальним завданням є розробка й апробація системи психологічної роботи в аспекті вказаної проблематики.що відповідає віковим особливостям. Соціальна значущість й необхідність збереження здоров’я молодого покоління і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного вивчення ефективності впровадження в систему освіти профілактичних та корекційно-розвивальних заходів щодо становленя здорового способу життя, саме це обумовило вибір теми кваліфікаційної роботи: «Система роботи шкільного психолога з формування здорового способу життя підлітків».



Мета дослідження – виявити на системному рівні ефективність різних форм психологічної роботи з формування здорового способу життя та ціннісного ставлення до здоров’я підлітках в діяльності шкільного психолога.

Відповідно до поставленої мети, нами були поставлені наступні завдання:



  1. Здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми

  2. Провести емпіричне дослідження установок підлітків щодо здорового способу життя підлітків та виявити чинники ризику.

  3. Розробити й апробувати систему профілактично-просвітницької й корекційно-розвивальної роботи з становлення ціннісного ставлення до власного здоров’я й відповідних поведінкових навичок у підлітків.

  4. Проаналізувати ефективність та взаємообумовленість різних форм роботи у вказаному напрямку, в тому числі виявити неефективні форми роботи.

Обєкт дослідження – процес формування здорового способу життя підлітків.

Предмет дослідження –система роботи шкільного психолога по формуванню здорового способу життя та ціннісного ставлення до власного здоров’я у підлітків.

1. 1 Сутність поняття «здоров’я», «здоровий спосіб життя» в освітньому середовищі

Однією з проблем сучасної школи є формування в учнів здорового способу життя. Ні для кого не секрет, що малорухомість, умови проживання й погане харчування учнів призвели до нечуваних проблем зі здоров’ям. Тільки здорові тілом і душею люди можуть брати активну участь у зміцненні своєї держави.На сучасному етапі розвитку освіти в Україні перед педагогічними навчальними закладами ставляться підвищені вимоги з боку суспільства, держави і самого життя, особливої гостроти і актуальності набуває проблема організації здорового способу життя в школі та формування культури здоров’я учнів.

В історичному аспекті уперше на важливість питання охорони здоров’я дітей на державному рівні звернув увагу Михайле Ломоносов. У регламентах московської та академічної гімназій він виклав указівки щодо організації правильного режиму харчування, розкладу занять, дня, а також щодо медичного догляду за учнями [21]. У вітчизняній психології великий внесок щодо порушення питань з психології здоров’я зробив академік Володимир Михайлович Бехтерєв. У своїх виступах та публікаціях він стверджував, що боротьба за свободу особистості с одночасно й боротьбою за її здоров’я, її нормальний розвиток [10].

Проблема здоров’я має комплексний характер, її вивчають десятки наук, серед яких одне з домінуючих місць належить психології.У сучасній науці виділяють кілька підходів до проблеми здоров’я:



  1. Нормоцентричний підхід розуміє здоров’я як сукупність середньостатистичних норм сприйняття, мислення емоційного реагування та поведінки в поєднанні з нормальними показниками соматичного стану індивіда.

  1. Феноменологічний підхід трактує проблеми здоров’я та хвороби як фундаментальні аспекти індивідуального буття. Ці погляди базуються на глибинному розумінні та емпатії.

  1. Холістичний підхід. Здоров’я розуміється як цілісність, яка набувається індивідом у процесі його становлення.

  1. Відповідно до крос культурного підходу, здоров’я ― це соціокультурна змінна, його характеристики відносні та обумовлені специфічними соціальними умовами, особливостями національного менталітету.

  1. На думку прихильників дискурсивного підходу, здоров’я треба досліджувати як продукт означеного дискурсу, який має власну внутрішню логіку конструювання.

  1. Інтегративний підхід свідчить про те, що будь-які пояснювальні принципи, моделі та концептуальні схеми є адекватними способами дослідження здоров’я на різних рівнях людського буття. Прихильники цієї моделі намагаються з’єднати, тобто інтегрувати ці моделі, схеми, ураховуючи їх межі на єдиній концептуальній основі[3, с. 17−19].

  1. Соціологічний підхід до здоров’я трактується через хворобу, тобто з негативного боку. «Здорове суспільство» ― це таке суспільство, яке має мінімальний рівень «соціальних хвороб».

Однозначного і всеосяжного визначення поняття здоров’я немає. На основі медико-біологічних ознак М. М. Амосов вказує: «Здоров’я − природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих явищ».

З еволюційної та екологічної позицій Д. Д. Венедиктов розкриває зміст поняття про здоров’я як динамічний баланс організму з навколишнього природного та соціального середовищами, при якому всі закладені в біологічної та соціальної сутності людини здатності виявляються найбільш повно і всі життєво важливі підсистеми людського організму функціонують з максимально можливою інтенсивністю, а загальне поєднання цих функцій підтримується на рівні оптимального з точки зору цілісності організму і необхідність його швидкої та адекватної адаптації до безперервно мінливого природного і соціального середовища [10, с. 104].

З соціологічної точки зору здоров’я є мірою соціальної активності та діяльнісного відношення людського індивіда до світу [16, С. 30]. Розвиваючи цю думку, І. І. Брехман вважає, що таке ставлення в першу чергу повинна проявлятися в системі покращення якості довкілля, збереження власного здоров’я і здоров’я інших людей [12, с. 27].

В психології дотримуються думки про те, що здоров’я є не відсутність хвороби, а швидше її відображення, в сенсі подолання: здоров’я - не тільки стан організму, але і стратегія життя людини [49, с. 16].

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ) пропонує власне визначення, яке є досить поширеним. Отже, здоров’я ― стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність фізичних дефектів. Відповідно цьому визначенню, здоров’я ― це стан, при якому здійснюється повноцінна реалізація біологічних, психічних, соціальних, економічних, духовних функцій людини і суспільства, а також оптимальної працездатності та активності при максимальної тривалості життя, які визначаються рівнем освоєння загальнолюдських, державних, регіональних і національних цінностей культури.

Сучасні наукові погляди включають розуміння здоров’я людини як феномена, що інтегрує п’ять основних складових здоров’я (рисунок 1.1):

Фізичне здоров’я ― один з важливих компонентів у структурі здоров’я людини. Це такий стан організму, коли показники основних систем перебувають у межі фізіологічної норми і адекватно змінюються під час взаємодії людини з довкіллям. [31, с. 70−72].

Складові здоровя

Фізична

Інтелектуальна

Психічна

Духовна

Соціальна

Рис. 1.1 Основні складові здоров’я
Інтелектуальне здоров’я охоплює норму інтелекту, який виявляється в нормальному рішенні різноманітних завдань вербально-логічної і логічно-алгоритмічної взаємодії. Психічне (або душевне) ― це стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію [34]. Соціальне здоров’я ― це уміння спілкуватися з людьми, доброзичливість по відношенню до інших, самостійність дій, думок, рішень. [31, с. 141−143]. Духовне здоров’я ― повага до духовних цінностей своєї сім’ї, свого народу, всього людства.

Як зазначає Т. В. Бойченко, здоров’я є багатомірний і цілісний феномен гармонійної життєдіяльності людини, що знаходить свій вияв через взаємо узгоджені стани, явища і процеси формування, зміцнення, збереження, споживання, відновлення, передачі фізичних, психічних, соціальних і духовних складових життя людини, суспільства в цілому [41].

3 поняттям «здоров’я» тісно пов’язане категорійне поняття «спосіб життя». Це одна з найбільш важливих категорій, що включає уявлення про будь-який вид чи тип життєдіяльності людини. Ця категорія характеризується особливостями повсякденного життя людини, яке містить: трудову діяльність, спосіб проведення дозвілля, особливості побуту, задоволення як матеріальних, так і духовних потреб, участь у житті соціуму, норми та правила поведінки.

Спосіб життя визначає механізми адаптації організму людини до умов навколишнього середовища, гармонійне взаємодія всіх органів і систем органів, що сприяє повноцінному виконання ним функцій та досягнення тривалого життя. Спосіб життя є також плодом культурної творчості людини і результатом його вільного вибору [24, с .4].

Здоровий спосіб життя ― поняття багатопланове; це активна діяльність людей, спрямована на збереження і зміцнення здоров’я як умова і передумови здійснення і розвитку інших сторін і аспектів способу життя, на подолання «факторів ризику», виникнення і розвиток захворювань, оптимального використання в інтересах охорони та поліпшення здоров’я соціальних і природних умов та факторів способу життя. У більш вузькому і конкретному вигляді ― максимально сприятливе для громадського та індивідуального здоров’я прояви медичної активності. [14, с 19-39].

Здоровий спосіб життя пов’язаний з особистісно-мотиваційною сферою дитини, з соціальними, фізичними можливостями та здібностями. Дуже важливо, що для того, щоб підтримувати здоров’я на оптимальному рівні, тільки уникати факторів ризику (алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія, нераціональне харчування) недостатньо, треба розвивати тенденції, які працюють на формування здорового способу життя й репрезентуються в різних факторах життя учнів.

Здоровий спосіб життя учнів ― це сукупність ціннісних орієнтацій та настанов, звичок, режиму, ритму і темпу життя, спрямованих на збереження, зміцнення, формування, відтворення здоров’я в процесі навчання і виховання, спілкування, гри, праці і відпочинку та передачу його у майбутньому.

Складові здорового способу життя включають елементи, які стосуються всіх аспектів здоров’я представлено на рисунку 1.2:



Складові

ЗСЖ

Раціональне харчування

Гармонійне співжиття з природою

Психологічний мікроклімат в сім’ї

Активний відпочинок

Відмова від шкідливих звичок

Рухова активність

Позитивні емоції

Загартування

Особиста гігієна


Рис. 1.2 Основні складові ЗСЖ

Таким чином, найважливішим завданням збереження і зміцнення громадського здоров’я є забезпеченням гармонійного фізичного, духовного розвитку молодого покоління, всебічного виховання активних будівників нового суспільства, носіїв високих принципів способу життя.


1. 2 Сучасний підліток як суб’єкт ціннісного ставлення до власного здоров’я


Підлітковий вік − це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

В сучасних умовах стало очевидним, що життєвий досвід підліткового віку, його домінуючі цінності і норми поведінки набули історичних змін. За короткий історичний період в нашому суспільстві відбулися глибинні зміни в різних сферах життя, які вплинули на процес становлення підростаючої особистості. В результаті на очах сучасного покоління відбулася суттєва перебудова загальної спрямованості особистості підлітка.

В умовах сучасного суспільства формування здорового способу життя учнів виступає не тільки в якості противаги негативним наслідкам цивілізації та екологічної ситуації, а й елементом виховання та соціалізації особистості учнів загальноосвітніх закладів. I перш ніж розпочати роботу зі збереження та зміцнення здоров’я дітей, необхідно глибоко та детально проаналізувати портрет сучасного школяра й навіть ґрунтовно розглянути його соціально-психологічний бік. Соціальний аспект нас цікавить з приводу того, що саме соціальні інститути суспільства покликані ефективно здійснити процес соціалізації особистості, адаптації підлітка до сучасного життя. А психологічний аспект має надзвичайно велике значення, оскільки починати формування здорового способу життя, на нашу думку, необхідно з природи мотивів, що спонукають до вибору діяльності із задоволення потреб особистості [39].

3 раннього віку дитина хоче бути схожою на дорослого, тому завжди намагається імітувати його поведінку. Діти, які зростають у сім’ях, де прийнято часто вживати у їхній присутності спиртні напої, палити, грають у відповідні сюжетні ігри, уживаючи відповідний лексикон. Згодом уживання алкоголю, тютюну, а іноді й наркотичних речовин та наркотиків стають для них нормальним кроком дорослішання, і сприймається це цілком нормально[38].

3 іншого боку, на психічне, фізичне та соціальне здоров’я дитини впливає процес навчання й виховання, який відбувається в школі. Такі порушення, як неврози, психопатичні реакції, астенія ― збуджує шкільна дезадаптація, неуспішність, необ’єктивне ставлення до особистості школяра з боку педагогів.

У підлітковому віці простежується стабілізація й визначеність основних якостей особистості, формуються риси характеру, спрямованість особистості. Розвивається сфера моральної свідомості, складаються відносно стійкі моральні погляди, оцінки, судження, цінності. Одним з визначних новоутворень зазначеного віку с формування самосвідомості ― образу самого себе, самооцінки та рефлексії.

Підлітковий вік ― це період відчайдушних спроб «пройти через все» або «спробувати все в житті». При цьому підліток починає з того, що «куштує» доросле життя. Саме в цьому віці багато дітей починають уживати алкоголь та наркотики, що призводить до психологічної залежності. Якщо батьки намагаються ставати на перешкоді спілкування з асоціальною компанією, протест підлітка може виражатися у відмові від спілкування з батьками, уживання їжі, виконання домашніх обов’язків та шкільних завдань[32].

Центральним та специфічним новоутворенням особистості підлітка є уявлення про те, що він уже не дитина, тобто набувається почуття дорослості. У цьому віці в деяких підлітків, а іноді в цілих груп з’являться свій «ідеал», «кумир». Це може бути відомий актор, співак. Дівчатка та хлопчики намагаються наслідувати стиль зачіски, одяг та поведінку улюбленця. Формуються групи за інтересами ― спільне заняття будь-яким видом спорту, цікаве хобі.

У випадку, коли взірцем для копіювання стає позитивна особистість, підліток намагається працювати над собою (охайний одяг, манера поведінки, зачіска), щоб стати схожим на неї, то можна говорити про позитивний вплив; але часто прикладом стають кіногерої з асоціальною поведінкою, утворюються цілі групи на манер «кіношних» («Бригада»). Треба зазначити, що «негативних героїв» наслідують хлопці та дівчатка не тільки з тих сімей, що зазвичай називають «проблемними», а й з цілком благополучних. Для слухняних дітей це інше життя, повне цікавих пригод, яке приваблює своєю дорослістю, забороною з боку батьків [6; 9; 11; 31].

Поряд з «кумирами», які приходять зі світу кіно та музики, підлітки обирають собі взірець для копіювання зі свого оточення. Це може бути реальна людина, як позитивний, так і негативний приклад. В останньому випадку такий дорослий, іноді з кримінальним минулим, що зловживає алкоголем, а іноді наркотичними речовинами, розповідає різні історії, вигадує байки для того, щоб привабити дітей. Серед дітей така людина знаходить слухачів, а згодом діти повністю довіряються їй, вважають другом, близькою людиною. Підліткам дуже приємно, що така доросла людина звертає на них увагу, спілкується з ними; поступово навколо неї може згрупуватися компанія з асоціальною спрямованістю. Відмовити «дорослому другу» підліток не може, тому втягується у вживання алкоголю, тютюнопаління, наркотиків. Подібна дружба у сполученні з низькою правовою культурою може призвести до скоєння правопорушень.. Погіршуються стосунки з батьками ― у спілкуванні діти перестають бути щирими, грублять, часто обманюють; не подобається навчання у школі, свій вільний час підліток не проводить удома, тому що в компанії цікавіше. Подібна поведінка суперечить соціальним нормам і є девіантною. Підліток вибирає такий тип поведінки, який веде до порушення взаємодії між своєю особистістю та групою [26].

Одним з вагомих чинників, який впливає на формування цього типу поведінки, залишається сім’я і проблеми, пов’язані з нею, а саме: несприятливі сімейно-побутові стосунки, відсутність контролю з боку батьків унаслідок браку часу та збільшення кількості розлучень. Умови сім’ї ― соціальне та матеріальне становище, рід занять та рівень освіти батьків, стосунки членів родини ― усе це формує особистість дитини, зокрема підлітка.

Зважаючи на те, що девіантна поведінка включає в себе як стосунки із соціумом, так і деформації у формуванні особистості підлітка, то можна вважати, що різні її прояви свідчать про відхилення у сфері соціального здоров’я.

Існує низка причин, які можуть призвести до того, що підлітки починають уживати алкоголь, наркотичні речовини, наркотики. Серед них: залежність від інших людей (однолітків та старших, часто з асоціальною поведінкою); конфліктні стосунки з батьками, дорослими, ровесниками; відчуття самотності та відсутність порозуміння з оточенням; небажання вибачити образу, виказування протесту подібною поведінкою; відсутність адекватної поведінки у важких ситуаціях; несформована система цінностей та життєвої позиції.

Особливої уваги щодо девіацій у поведінці потребують дівчата. Для них характерні конфліктні взаємини з членами сім’ї, класом, учителями. Спостерігаються випадки крадіжок, відставання у навчанні, відмова вчитися або працювати, бродяжництво, уживання спиртних напоїв, жорстокість тощо. Такі дівчата не проявляють великого інтересу до професійного самовизначення, обирають види професій, що не потребують значних фізичних та інтелектуальних зусиль [24].

Як правило, про цей вік говорять як про період підвищеної емоційності. Це проявляється в збудженості, частій зміні настрою, неврівноваженості. Кульмінація такої емоційності відмічається в дітей 12−15 років. Емоційна сфера вкрай амбівалентна, тобто підліток водночас здатний відчувати почуття протилежної спрямованості: любов та ненависть, надію та відчай тощо.

Поява агресивної поведінки хлопців, конфліктність у стосунках, бажання сперечатися пов’язане з особливостями спілкування «хлоп’ячих груп». Подібне спілкування характеризується виникненням грубих форм імен та прізвищ. 3 іншого, боку агресія пов’язана з фізіологічними причинами, а саме ― нерівномірністю фізичного розвитку підлітка.Щодо комунікативної сфери, то дівчата мають більш розвинені комунікативні здібності. Зазвичай, вони більш схильні до спілкування й відкриті спілкуванню. Це бажання може призвести до пошуків компаній, які мають асоціальну спрямованість.

Незважаючи на те, що підлітки ззовні наче дорослішають, у внутрішньому плані вони залишаються соціально незрілими, інфантильними, їхня поведінка характеризується нестійкістю й ситуативністю. «Примірювання» до еталонів дорослої статевої поведінки часто породжує різноманітні прояви сексуальної агресії, тривожність, замкненість, песимістичні настрої, стан пригнічення. Викривлений розвиток сексуального інтересу призводять до різного роду статевих збочень, індивідуальних та групових правопорушень.

У частини підлітків збудження нервових процесів переважають над гальмуванням; нестійкість нервової системи може викликати зміни у функціонуванні життєво важливих органів (підвищене збудження, висока реактивність), що може стати передумовою для розвитку хронічних та інших захворювань.

Серед захворювань, які вражають школярів підліткового віку, виділяються такі: серйозні порушення зросту; захворювання, безпосередньо пов’язані з гормональною регуляцією ― зміни в гормональній системі, а також зовнішні фактори іноді призводять до зниження захисних функцій імунної системи в підлітків, що є причиною виникнення хронічних захворювань; порушення психічного здоров’я (зокрема дисморфофобії, нервової булімії, анорексії; порушення психологічного здоров’я (почуття неповноцінності, неадекватно занижена самооцінка, підвищена тривожність); туберкульоз; серцево-судинні захворювання ― у період статевого дозрівання відбувається інтенсивний ріст серця. Одним з важливих показників функціонального стану системи є артеріальний тиск. Початок статевого дозрівання супроводжується підвищенням рівня артеріального тиску [29].

Підлітки, які мають схильність до ожиріння, а також ті, які мають відповідну спадковість, потрапляють у групу ризику щодо формування гіпертонічної хвороби; захворювання органів травлення ― тривалі емоційні та фізичні навантаження, порушення режиму харчування, праці й відпочинку ― дуже впливає на стан здоров’я цієї системи. Це може призводити до збільшення гастроентерологічних захворювань; соціальні хвороби (уживання наркотиків та наркотичних речовин, куріння, уживання алкогольних напоїв, ВІЛ/СНІД); хвороби імунної системи ― формування та становлення залежить від спадковості та впливу факторів зовнішнього середовища. Науковці виділяють п’ять критичних періодів розвитку імунної системи, останній збігається з підлітковим віком. У дівчаток він спостерігається у віці 12−13 років,у хлопчиків − у 14−15 років [34].

Ефективність формування у підлітків здорового способу життя обумовлено тим, що життєва позиція тільки виробляється, а все зростаюча самостійність робить облаштованим їх сприйняття навколишнього світу, перетворюючи хлопця і дівчину в допитливих дослідників, формують своє життєве кредо. Здоров’я відіграє певну роль у житті людини, особливо в молодому віці. Його рівень у значній мірі обумовлює можливість професійного вдосконалення, творчого зростання, повноту сприйняття, а значить і задоволеність життям [32].

Говорячи про формування установок на здоровий спосіб життя молодого покоління взагалі і про боротьбу зі шкідливими звичками зокрема не можна не сказати про школу. Адже саме там, протягом багатьох років молодь не тільки вчитися, знаходить навички спілкування з дорослими і однолітками, але і практично на все життя виробляє ставлення до багатьох життєвих цінностей.

Таким чином, можно стверджувати, що школа є найважливішим етапом, коли можна і потрібно формувати правильне ставлення до здорового способу життя. Школа є ідеальним місцем, де тривалий час можна давати необхідні знання і виробляти навички здорового способу життя великим контингенту дітей різного віку. Сім’я також як і школа є важливим середовищем формування особистості і найголовнішим інститутом виховання, відповідає за відтворення, визначає спосіб життя.

Однією зі складових здорового способу життя є відмова від руйнівників здоров’я: куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. Про наслідки для здоров’я, які виникають в результаті цих пристрастей, існує велика література. Якщо говорити про школу, то дії вчителя, психолога, соціального педагога повинні бути направлені не на те, щоб школяр кинув палити, вживати спиртні напої та наркотичні речовини, а на те, щоб школяр не почав цього робити. Інакше кажучи, головне ― профілактика.


1. 3 Чинники впливу на здоров’я дітей і підлітків, мотивацію та ціннісне ставлення щодо здорового способу життя

Серед чинників, які підвищують ризик виникнення нервово-психічних розладів та порушень психічного здоров’я і форм поведінки цієї вікової категорії, значну роль відіграють конфлікти в родині, зловживання батьків алкогольними напоями, тобто агресивне соціальне середовище, наркотизація, вживання алкоголю, СНІД та ВІЛ інфікування. Підліток прагне бути дорослим, але, не знаючи як, легко потрапляє в «пастку» залежності від шкідливих звичок.

Сьогодні на здоров’я підлітків найпомітніше впливають причини, дія яких раніше була значно меншою. Більшість із них починають інтенсивно діяти саме в молодому віці. Урбанізація, зниження фізичного і підвищення нервово-психологічного навантаження, інформаційні перевантаження ― усі ці складові нашої доби, звичайно, різною мірою, але відбиваються на здоров’ї дітей (рисунок 1.3).

Чинники ризику, які загрожують здоров’ю

Негативні емоції

Гіподинамія

Слабка (часто негативна) мотивація ЗСЖ

Низький рівень культури здоров'я

Екологічне забруднення
негативні соціальні чинники (відсутність правового захисту
Шкідливі звички
Незбалансоване харчування

Рис. 1. 3 Чинники ризику, які загрожують здоров’ю дітей

Звідси випливає, що методологічною основою формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та підлітків є гуманістичний підхід, сутність якого полягає у створенні сприятливої ситуації для їх готовності до сприйняття й адекватного реагування на виховні дії шкільного та соціального середовища.

У програмі «Основні орієнтири виховання» окремо виділено та чітко визначено поняття «Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я"» це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тіло, будову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати [37].

Згідно з Конвенцією про права дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання та розвитку дітей, обов’язковим компонентом національної освіти мають бути знання про формування, збереження і зміцнення здоров’я людини. У школі слід навчати дітей піклуватися про своє здоров’я ще з першого класу. Оскільки система освіти має щоденний доступ до дитини, велика роль у підтриманні здоров’я дитини належить учителю, психологу. Лише система освіти будь-яких форм навчання може і повинна зберегти майбутнє нації, повернути здоров’я нашим дітям. Тому, що першочерговим завданням будь-якого навчального закладу має бути високий рівень здоров’я дитини, а за ним ― високий рівень знань. Як відзначають дослідники, важко формувати позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя, коли у країні відсутня мода на здоров’я. Однією з причин антропологічної катастрофи, яка в Україні набула рис демографічної кризи, є низький рівень мотивації здорового способу життя та культури здоров’я у значної частини населення України. Засоби масової інформації тиражують шкідливі звички, неконтрольований і небезпечний секс, насильство, звертаючи мало уваги на формування гармонійно, фізично і духовно розвиненої людини [43].

Дедалі більш загрозливою та соціально небезпечною проблемою стає для країни СНІД (ВІЛ-інфекція). Україна за темпами розвитку цієї епідемії посідає перше місце у світі. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих наркоманів (70% ) ― це особи віком від 15 до 30 років, 18% ― молодь до 20 років [13;24].

Серед молоді України набуло широких масштабів тютюнопаління. Високий рівень вживання тютюну в Україні є соціально-демографічною проблемою, яка стосується як усього населення загалом, так і дітей, учнівської молоді особливо. Тютюнопаління неповнолітніх приймає все більш загрозливих форм, істотно деформуючі моральне, фізичне і психічне здоров’я підростаючого покоління. Куріння негативно впливає на успішність підлітка. Число невстигаючих зростає в тих класах, де найбільше палять. Куріння підлітків уповільнює їх фізичний і психічний розвиток

Профілактика тютюнопаління серед підлітків ― це цілеспрямований, спеціально організований психолого-педагогічний процес, інтегруючий зусилля педагогів, психологів, медиків, батьків і забезпечує формування цінності здорового способу життя підлітків, вироблення стійкого стереотипу соціальної поведінки, формування адекватного ставлення до себе і оточуючих, прийняття значущих для здорового способу життя світоглядних установок, спрямованих на попередження тютюнозалежності, на усвідомлення цінності здоров’я, на протистояння негативним впливам, на формування психологічної установки цінності життя без залежності від психоактивних речовин, на збереження і зміцнення здоров’я.

Поступово зростає офіційно зареєстрований рівень споживання алкоголю. Основні причини, які приводять до поширення вживання алкоголю є: просто зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись. Чверть восьмикласників має вже чітку орієнтацію на алкогольні напої. Серед випускників таких уже половина. У великих містах третина підлітків піддаються ранній алкоголізації.

За останні роки спостерігається невтішна тенденція зростання вживання наркотичних речовин, оскільки з більш ніж 90 тис. зареєстрованих споживачів наркотиків 6 тис. ― неповнолітні [7; 23]. Передусім, це вживання першого наркотику ― тютюну. Наступний наркотик ― алкоголь. За останні роки кількість осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби і психотропні речовини, в Україні подвоїлась, з них 5,4 тисячі ― це неповнолітні, що створює безпосередню загрозу генофонду нації. За інформацією Міністерства внутрішніх справ України, протягом минулого року за незаконні дії з наркотиками до кримінальної відповідальності притягнуто 976 неповнолітніх. Серед них 117 ― це учні загальноосвітніх навчальних закладів. Серед школярів переважає незаконне вживання марихуани [7; 10].

Лібералізація сексуальних стосунків, відсутність відповідних традицій контрацепції та необхідних знань у молоді спричиняють підліткову вагітність, поширення хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ-інфекції, порушують психічне здоров’я. Падіння моральних устоїв, значне соціальне розшарування населення, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя є причинами, що призводять до різкого підвищення захворюваності. Дослідження останніх років показали, що середній вік в якому відбувається перший сексуальний контакт у юнаків ― 15 років, а у дівчат ― 16 років [7; 22]. За даними соціологічних досліджень, 39,9% батьків не обговорюють сексуальний розвиток, поведінку або стосунки в сім’ї зі своїми дітьми, а 8% батьків вважає, що про це дітям знати не обов’язково [13; 25].

Спостерігаючи такі катастрофічні тенденції в суспільстві, ми зрозуміли, що висока культура здоров’я стає для нас ще й умовою виживання; а для держави зараз економічно вигідніше не боротися з наслідками руйнації здоров я громадян, а докласти максимум зусиль, аби насамперед системою освіти впливати на умови збереження, зміцнення та відновлення здоров’я.

Протягом 11-ти років школа спроможна системно й систематично впливати на фізичний і психічний розвиток дитини, до певної міри коригувати її взаємини з навколишнім середовищем. Лише в школі можна комплексно впроваджувати засоби і методи соціальної та психологічної реабілітації дітей, збудити в них потребу, індивідуально значущі мотиви до здорового способу життя, допомогти їм опанувати засоби збереження та зміцнення свого здоров’я.



Основними цілями роботи по формуванню навичок здорового способу життя є:

  • формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя, культури здоров’я;

  • знайомство учнів з основами здорового стилю життя;

  • формування свого стилю здорового життя;

  • здійснення профілактичної роботи з негативними проявами;

  • формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя учнів;

  • формування творчої особистості, здібної до саморозвитку, самоосвіти і самоактуалізації.

Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та підлітків можна вважати:

  • на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я, як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

  • на рівні психічного здоров’я: відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок;

  • на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;

  • на рівні соціального здоров’я: сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Методологічним підґрунтям роботи в цьому напрямку є діяльнісний і системний підходи до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя. У школярів ставлення до здоров’я проявляється по-різному. У них ще не настільки розвинене почуття самозбереження, щоб турбуватися про повноцінне існування. Завданням вчителя, психолога, соціального педагога є пропаганда правильного способу життя, правильної поведінки, правильного стану і правильної відповідальності за своє здоров’я.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка