Система роботи оіппо з формування готовності педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання в освітніх округах



Скачати 297.65 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір297.65 Kb.
Мельник Надія Адамівна, к.п.н, доцент кафедри філософії, економіки та менеджменту освіти, проректор із науково-методичної роботи Рівненського ОІППО

Система роботи ОІППО з формування готовності

педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання

в освітніх округах
Обласні інститути післядипломної педагогічної освіти є регіональними науково-методичним центрами педагогічної освіти дорослих, творчі колективи яких продукують інноваційні ідеї та організовують їх реалізацію, запроваджують нові педагогічні технології та методики, інтерактивні форми навчання у практику підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Діяльність інститутів відповідно до стратегічного напряму розвитку національної освіти щодо інтегрування у світовий освітній простір спрямована на задоволення професійних та соціальних запитів педагогічних працівників у системі підвищення кваліфікації з урахуванням інноваційного розвитку галузі. Серед актуальних пріоритетних напрямів діяльності інститутів – науково-методичне забезпечення діяльності освітніх округів, формування готовності педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання в умовах округу.

Відповідно до Положення про освітній округ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 777, освітній округ – це добровільне об’єднання у межах адміністративно-територіальних одиниць навчальних закладів системи дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти, що спрямовують свою діяльність на створення умов для здобуття громадянами загальної середньої освіти, впровадження допрофільної підготовки і профільного навчання, поглиблене вивчення окремих предметів, забезпечення всебічного розвитку особистості, а також закладів культури, фізичної культури і спорту, підприємств і громадських організацій. Дане Положення регулює процес створення та функціонування освітнього округу як нового інституційного інструмента реалізації освітньої політики на місцевому рівні.

Саме в умовах округу є можливість системної організації освітньо-консультативних ресурсних центрів інклюзивного навчання з метою надання відповідно до визначеної траєкторії реабілітації медико-психолого-педагогічного супроводу суб’єктам освіти з особливими потребами та ресурсного забезпечення їх інклюзивного навчання у ДНЗ, ЗНЗ, ПНЗ та ПТНЗ.

До виникнення освітніх округів як територіальних структурних утворень призвели інноваційні процеси, характерні сучасному етапу модернізації освітнього простору, з метою створення умов для забезпечення рівного доступу до якісної освіти, в тому числі й інклюзивної, оптимального задоволення культурно-освітніх потреб громадян, які проживають у межах відповідних адміністративних територій. В освітньому окрузі забезпечується не лише мережева взаємодія навчальних закладів із установами культури, фізичної культури і спорту, підприємствами, громадськими організаціями, а насамперед оптимальне використання їх матеріально-технічних, фінансових та кадрових ресурсів, що забезпечить вирішення проблем якості інклюзивного навчання, доступності до об’єктів різного призначення з метою забезпечення повноцінного життя людей з особливими потребами..

До необхідності розширення мережі освітніх округів спонукали наступні аргументи: неможливість забезпечення варіативності освітніх послуг і їх доступності в кожному навчальному закладі, індивідуального розвитку особистості, застаріла матеріально-технічна база навчальних закладів, скорочення чисельності учнів унаслідок несприятливої демографічної ситуації в багатьох регіонах, неефективне функціонування існуючої шкільної мережі, орієнтування організаційно-методичних засад навчального процесу у загальноосвітніх школах на дітей з типовим розвитком, і не враховування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами тощо.

Освітні округи у сучасних умовах – чи не єдиний шлях до якісної освіти,в тому числі й інклюзивної, оскільки дозволяють створити послідовну, багатоступеневу систему надання якісних освітніх послуг, сприяють регіональному соціальному, економічному та культурно-освітньому розвитку, створюють умови для повнішого врахування інтересів батьків та учнів як кінцевих споживачів освіти, додаткові можливості щодо залучення ресурсів бізнесу й територіальної громади для розв’язання проблем та забезпечення розвитку освіти в межах конкретної адміністративно-територіальної одиниці.

Здобуваючи освіту у навчальному закладі за місцем проживання, дитина за особистим розкладом може відвідувати заняття з вивчення окремих предметів в опорному навчальному закладі, брати участь в освітніх, спортивних, культурних програмах інших навчальних закладів та установ, що входять до складу освітнього округу. Формується цілісна освітня система, яка дозволяє розвивати індивідуальні здібності кожної дитини.

Станом на 2013 рік на Рівненщині функціонує 108 освітніх округів. Окремі окружні опорні заклади мають філії, в яких навчаються діти за місцем проживання, окружні гуртожитки, соціально-психологічні пункти, сімейні центри, виконують функцію окружних центрів дистанційного навчання, довузівської підготовки та ін.

Оскільки однією з визначальних тенденцій розвитку сучасної освіти є її спрямованість на особистість людини, в округах об’єднано зусилля закладів освіти, культури, медицини, влади та громади,здійснюється координація дій різних відомств, соціальних інституцій, служб з метою оптимізації процесу освітньої інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, створення єдиного освітнього окружного середовища, забезпечення рівного доступу до якісної освіти кожній дитині.

Серед основних напрямів організаційно-педагогічної діяльності округів – організація інклюзивного навчання. Наша країна приєдналася в цьому до європейських країн. Відтепер діти, які мають певні фізичні та психічні вади, отримують можливість навчатися з однолітками у звичайних загальноосвітніх навчальних закладах, що допомагає їм швидше соціалізуватися в суспільстві.

Про те, що якісне інклюзивне навчання сьогодні неможливо здійснити в умовах кожного навчального закладу, особливо у сільській місцевості, зрозуміло всім. Як свідчить практика, його можна організувати в опорних закладах освітніх округів, адже вони першочергово забезпечуються шкільними автобусами (це безперешкодний доступ до навчальних закладів, починаючи з дошкільних) та комп’ютерною технікою, мають потужний кадровий потенціал, як адміністративний, так і педагогічний, психолога, педагога-організатора, соціального психолога, асистентів учителів (забезпечення психолого-педагогічного, медико-соціального супроводу). Саме в окрузі є можливість створення умов для збереження єдиного освітнього простору, приведення системи освітньої роботи у відповідність до потреб дитини, сім’ї, забезпечення відповідної підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими потребами, є можливість забезпечити батькам усвідомлений вибір місця для здобуття дітьми з особливими потребами якісної освіти, здійснення комплексної реабілітації таких дітей, набуття ними побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей, допомогти уникнути численних проблем, що призводять до напруження і загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв’язків, послаблення інституту сім’ї в цілому.

Особливе місце у розвитку системи інклюзивної освіти відводиться сільській школі, яка виконує не лише педагогічну, а й соціальну функцію, адже переважна більшість навчальних закладів знаходиться у сільській місцевості. Перед керівниками, педагогічними колективами сільських шкіл стоїть складне завдання – створити такі умови, щоб кожен учень з особливими потребами реалізував себе, зміг досягти успіху, а перед працівниками інститутів післядипломної педагогічної освіти стоїть завдання створення системи формування готовності педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання в умовах округу.

Рівненський ОІППО має можливість системно підходити до організації інклюзивного навчання в умовах освітнього округу, формувати готовність педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання – введено посаду методиста з інклюзивної освіти, створено кафедру корекційної освіти та науково-дослідну лабораторію «Інклюзивна освіта. З цією метою проводить низку заходів з орієнтацією педагогічних колективів навчальних закладів на творчу діяльність, на створення інноваційного освітнього простору сільського регіону та єдиної сучасної інформаційної бази з проблем інклюзивного навчання.

Із метою теоретико-методологічного обґрунтування, розробки та експериментальної апробації регіональної моделі освітнього округу в інституті було створено науково-дослідницьку лабораторію. Як результат: розроблено та апробовано модель управління організаційно-педагогічною діяльністю освітнього округу; оновлено зміст і форми підвищення кваліфікації педагогічних працівників у освітньому окрузі для впровадження інноваційних технологій, демократичних підходів в організації освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами, їх психолого-педагогічного, медико-соціального супроводу; визначено оптимальні форми організації інклюзивного навчання в сільських школах, спрямовані на формування єдності наскрізних ключових компетентностей.

Фахівцями інституту освіти спільно з представниками громадськості здійснено систему моніторингових досліджень щодо виявлення та оцінки дійсного стану мережі освітніх округів області, зроблено експертну оцінку можливостей розвитку міжшкільної кооперації, її видів і напрямів для здійснення інклюзивного навчання.

Наступним важливим кроком було вивчення рівня можливості надання навчальними закладами, які отримали статус опорних, додаткових освітніх послуг, організації на їх базі інклюзивного навчання з врахуванням динаміки демографічних показників, перспективності населених пунктів (інфраструктура, дороги, зв'язок, доступ до Інтернету), проектної потужності приміщень навчальних закладів, матеріально-технічного забезпечення, якісного складу педагогічного колективу.

Особливу увагу було приділено вдосконаленню діяльності методичних структурних підрозділів педагогічних працівників в умовах освітнього округу, активізації партнерських стосунків та співпраці з вищими навчальними закладами, установами охорони здоров'я і культури, які є суб’єктами округу, для належного науково-методичного супроводу педагогів, які працюють в умовах інклюзії.

Оскільки сьогодні держава і суспільство підвищили вимоги до педагогічних працівників, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами, щодо застосування ними інноваційних педагогічних технологій та методик, інтерактивних форм, нових методів і сучасних засобів реабілітації індивідуального та колективного призначення, але не створили для цього відповідних організаційно-педагогічних і психологічних умов, працівниками інституту було прийняте рішення працювати над створенням єдиного соціального інформаційно-освітнього простору, який забезпечив би можливість професійного росту кожному педагогу; відпрацювати і запровадити модель підвищення кваліфікації, побудовану на засадах модульно-диференційованого підходу, яка б задовольнила потреби педагогічних працівників різних спеціальностей і категорій, що працюють в умовах інклюзії.

Працюючи над створенням такої моделі, працівники інституту та керівники структурних методичних підрозділів освітніх округів здійснювали низку діагностичних досліджень, які дозволили отримати загальну інформацію про освітян, науково-методичне забезпечення й організаційно-педагогічні умови їхньої професійної діяльності, соціально-економічні умови функціонування системи освіти округу, виокремити чинники професійного зростання для надання якісних освітніх послуг дітям з особливими потребами. Це допомогло у доборі форм і змістових напрямів навчання, що пропонувалися педагогам під час курсів підвищення кваліфікації та у міжатестаційний період.

Для асистентів учителів загальноосвітніх навчальних закладів у класах з інклюзивним навчанням організовано курси підвищення кваліфікації. У 2013 році курси пройшли 4 групи (92 чол.), у 2014 рік - 2 групи (56 чол.).

Працівниками інституту проведено комплекс науково-методичних заходів. Розроблено методичні та інформаційні матеріали, які базуються на технологіях взаємодії вихователя та вчителя дітей з особливими освітніми потребами («Науково-методичний супровід упровадження інклюзивної освіти», «Методичні рекомендації педагогам щодо роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку», «Компетентнісний підхід у підвищенні кваліфікації педагогів до запровадження інклюзивної моделі навчання дітей із особливими освітніми потребами», «Тренінг як психологічний механізм перетворення знань педагогів до готовності навчання дітей із особливими освітніми потребами», «Нові підходи до надання освітньо-корекційних послуг дітям із особливими освітніми потребами», «Формування готовності педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання», «Умови формування навчально-пізнавальної компетентності дітей з особливими освітніми потребами», «Інклюзивна освіта: 7 складових підтримки (за Тітом Лорманом)», «Дитина з особливими освітніми потребами у системі особистісно зорієнтованого виховання», «Соціально-психологічний супровід дітей з особливими потребами» , «Технології навчання дітей з особливими освітніми потребами» тощо).

Запроваджено нові теми лекційних, семінарських та практичних занять, спецкурси для курсової підготовки педагогів, психологів та соціальних педагогів («Інтегроване та інклюзивне навчання дітей із особливими освітніми потребами», «Гуманізація освіти дітей із особливими освітніми потребами: початкова ланка», «Вступ до інклюзивної освіти», «Психолого-педагогічні особливості навчання дітей із особливими потребами» та інші).

Підвищення кваліфікації та супровід суб'єктів професійної діяльності в межах освітнього округу здійснюються на основі реалізації комплексу взаємопов'язаних організаційно-педагогічних, науково-методичних, дослідно-експериментальних заходів. За такого підходу педагог завжди перебуває в центрі освітнього процесу і систематично підвищує свій професійний рівень.

Для всіх категорій педагогічних працівників, які працюють із дітьми з особливими потребами, проведені «круглі столи» («Теоретико-експериментальне моделювання інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами», «Інклюзія – модель соціального устрою» для керівників базових закладів округу), семінари («Інклюзивна освіта: наукові засади, реалії сьогодення, проблеми та перспективи впровадження в освітньому окрузі», «Підготовка педагогічних кадрів до впровадження інклюзивної освіти в умовах освітнього округу», «Психолого-педагогічний та соціальний супровід дітей із особливими освітніми потребами в опорному закладі освітнього округу» для методистів районних (міських) методичних кабінетів, які координують роботу освітніх округів), «Особливості організації навчального процесу в суб’єктах освітнього округу в умовах інклюзії» для членів науково-дослідницької лабораторії); майстер-клас із теми «Психолого-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання» для керівників та педагогів базових закладів освітніх округів.

В інституті склалася система постійного консультування педагогічних працівників опорних закладів освітніх округів із питань здійснення інклюзивного навчання, розроблення та використання спеціального навчально-дидактичного забезпечення, організації особистісно зорієнтованого навчального процесу у комплексі з корекційно-розвитковою роботою для задоволення соціально-освітніх потреб. Консультпункти з питань інклюзивного навчання, здійснення моніторингових досліджень, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій створені також на базі методичних кабінетів опорних закладів освітніх округів. Проводяться консультації в інтернет-режимі, здійснюється онлайн-спілкування тощо.

Важливий акцент робиться на мережеву взаємодію методичних служб освітніх округів, районних (міських) методичних кабінетів (центрів) з обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, вищими навчальними закладами у зв’язку з орієнтацією не тільки на традиційні предметно-методичні послуги, а й нові види послуг у сфері інклюзивної освіти, серед яких – інформаційні, моніторингові й особливо дистанційний консалтинговий сервіс.

Результати моніторингових досліджень щодо ефективної діяльності освітніх округів дають право стверджувати, що функціонування округів – це провідник нового підходу до якісного надання послуг в умовах розвитку інклюзивної освіти, вони мають стати основними елементами державно-громадської організації освітнього процесу, що дасть можливість забезпечити наступність змісту освіти, залучати додаткові надходження, а також ефективно використовувати наявні державні кошти для забезпечення освітнього процесу, оцінювання якості освіти і розробляти стратегію розвитку освітнього округу з урахуванням інтересів і ресурсів громад, забезпечить права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти, незалежно від стану здоров’я, місця їх проживання.

Удосконаленню професійної майстерності педагогів із питань інклюзивного навчання в умовах освітнього округу сприяє рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема створення технічних можливостей для їх використання. Для цього у науково-методичній діяльності інституту реалізується декілька напрямів використання інтернет-технологій, зокрема: обмін досвідом роботи через веберенції, вебінари, форуми, електронну пошту тощо; інформаційне забезпечення праці педагога, який працює в інклюзивному класі (електронні банки та бази даних); розповсюдження досвіду роботи фахівців (розміщення в електронному вигляді на сайті інституту та порталі «Освіта Рівненщини») тощо. Усі вони сприяють професійному саморозвитку, дозволяють здійснювати особистісно зорієнтовану інформаційну підтримку відповідно до напряму діяльності кожного педагога в умовах інклюзії.

Специфіка означеного аспекту діяльності науково-методичної служби полягає в тому, що відносини учасників методичного окружного полілогу відбуваються за умов включення до нього не лише освітян – фахівців із проблем педагогіки, а й представників державно-громадських установ, що працюють на умовах партнерства. Означений факт потребує при розробці окружної моделі методичної роботи врахування різногалузевої фахової спрямованості учасників методичного процесу, різного ступеня наближення до проблем розвитку інклюзивної освіти та неоднакових можливостей щодо їх оптимального вирішення.

Інформатизований інноваційний освітній простір спонукає методичні служби до збагачення та оновлення форм методичної роботи в освітніх округах, створення варіативного, поліфункціонального науково-методичного окружного середовища, що забезпечить збагачення професійного досвіду педагогів із питань інклюзивної освіти, формування нової філософії суспільства щодо позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю.

Формування інформаційного освітнього середовища округу потребує створення інформаційної системи підтримки освітнього процесу, спрямованої на реалізацію її основних функцій: забезпечення навчання, соціалізацію, внутрішньоокружний контроль за виконанням освітніх стандартів та ін. Застосування ІКТ, активне використання технологій дистанційного навчання в умовах округу допоможе передусім у наданні спеціальної і додаткової освіти дітям і дорослим із вадами фізичного або психічного розвитку.

Нового змісту сьогодні набуває соціально-психологічний супровід медпрацівників сільських шкіл, створення та ефективне функціонування мобільних соціально-психологічних пунктів освітніх округів, пріоритетними напрямками яких є: консультативно-методична допомога, просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім'ях; індивідуальна робота з дітьми і учнями (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика).

Реалізація завдань, які стоять перед освітніми округами в умовах інклюзивного навчання, невід’ємно пов’язана із необхідністю оновлення науково-методичного забезпечення психологічної служби, педагогів та вихователів. У зв’язку з цим інститутом сплановано і реалізовано систему необхідних заходів:



  • організовано роботу районних (міських) методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів із проблем психологічного і соціально-педагогічного забезпечення інклюзивної освіти із залученням до цієї роботи фахівців ПМПК, учителів-дефектологів, логопедів, науковців;

  • здійснюється методичний контроль (супервізія) за діяльністю фахівців психологічної служби, які працюють в освітніх округах та беруть участь в організації інклюзивного навчання;

  • налагоджено організаційне забезпечення підвищення кваліфікації педагогів у міжатестаційний період із питань інклюзивного навчання на базі опорних закладів освітніх округів за участю практичних психологів і соціальних педагогів (семінари-практикуми, майстер-класи, школи);

  • продумано організацію і проведення у навчальних закладах працівниками психологічної служби просвітницької роботи з підвищення психологічної культури вчителів, батьків і учнів із метою попередження стигматизації і дискримінації дітей, що мають особливі освітні потреби.

Практичний психолог і соціальний педагог в інклюзивному середовищі формують психологічну готовність учасників педагогічного процесу (учнів, батьків, учителів, представників адміністрації) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами. Така психологічна готовність формується шляхом проведення тренінгових занять, лекторіїв, семінарів, консиліумів тощо, зміст яких спрямований на подолання упередженого ставлення до дітей з особливими потребами, руйнування міфів і стереотипів, стигматизації та дискримінації.

Окрема роль у освітньому окрузі відводиться соціальному педагогу опорного закладу. Адже він не лише здійснює вивчення особливостей соціального розвитку дитини з особливими потребами, але й організовує взаємодію інших фахівців, структур, підрозділів, координує роботу класних керівників, інформує педагогів та адміністрацію про шляхи ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків.

У цілому роботу із соціально-педагогічного супроводу інклюзивного навчання в умовах освітнього округу можна окреслити наступним чином:


  1. Захист і забезпечення прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та під час перебування дитини в сім’ї.

  2. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі в спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.

  3. Визначення соціальних питань, які потребують негайного вирішення причин та труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців із метою надання відповідної допомоги.

  4. Визначення статуту дітей з особливими освітніми потребами в колективі.

  5. Надання рекомендацій класоводу, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.

  6. Поширення інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.

  7. Участь у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; участь в роботі психолого-педагогічного консиліуму.

  8. Забезпечення дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у окрузі, сприяння щодо участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.

  9. Представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.

Таким чином, зміст психолого-педагогічного супроводження дітей з особливими освітніми потребами в умовах освітнього округу дозволяє підвищити адаптивні можливості дитини; розвинути комунікативні навички; розвинути емоційну сферу; знизити рівень тривоги, подолати страхи; мінімізувати агресивні поведінкові прояви; підвищити самооцінку дітей.

Актуальним залишається питання розробки та застосування психодіагностичного інструментарію та корекційних програм у роботі з указаною категорією дітей, які, як правило, потребують адаптації (зміна характеру подачі матеріалу без зміни змісту або концептуальної складності завдання), рідше, модифікації відповідно до індивідуальних особливостей дитини. У зв’язку з цим у центрі практичної психології і соціальної роботи укладено банк діагностичних методик для роботи з дітьми з особливими потребами в умовах округу, підготовлено методичні рекомендації для практичних психологів, соціальних педагогів, учителів та вихователів щодо роботи в інклюзивному окружному середовищі.

Важливу роль відіграє створення та ефективне функціонування мобільного соціально-психологічного пункту (МСПП) освітнього округу, пріоритетними напрямками якого є консультативно-методична допомога, просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім'ях; індивідуальна робота з дітьми та учнями (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика).

У роботі спеціалістів мобільних соціально-психологічних пунктів важливе місце займає вирішення соціальних проблем: соціально-психологічний супровід сімей, просвітницька робота з батьками; створення умов для соціально-психологічного комфорту і безпеки дітей,

У кожному освітньому окрузі укладають соціальні паспорти, банки даних дітей, які мають вади у психофізичному розвитку, а також дітей “групи ризику” та дітей соціально вразливих категорій. Результати проведеної роботи обговорюються на окружних психолого-педагогічних консиліумах.

Головні завдання, які покликані реалізувати практичні психологи і соціальні педагоги мобільного соціально-психологічного пункту, висувають низку вимог до їх фахової компетенції. Заходи із даного напряму роботи включають у річний план практичного психолога окружного мобільного соціально-психологічного пункту освітнього округу, на базі якого він створений.

Для організації та координації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в опорному закладі округу функціонує відділ інклюзивного та інтегрованого навчання. Ефективність його визначається наявністю в опорному закладі чи суб’єктах округу відповідного навчального та технічного забезпечення, методик їх застосування. В опорному закладі створюються також кабінети інтерактивних освітніх, медичних, корекційно-компенсаторних технологій, професійного самовизначення, фізичної реабілітації, лікувальної фізичної культури.

В умовах сільського округу облаштовуються навчальні майстерні, для здійснення якісної професійної підготовки дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку, надається кваліфікована спеціалізована корекційна допомога, в тому числі й асистентом учителя, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями, здійснює превентивне і корекційне сприяння, надає психологічні і корекційні послуги. Для надання якісних освітніх послуг налагоджується тісна співпраця дефектолога-консультанта, асистента учителя, практичного психолога, медичного працівника, соціального педагога та ін.



Звіт про здійснення інклюзивного навчання (аналіз і моніторинг результатів впровадження інклюзивного навчання, оцінка ефективності технологій, що використовуються для досягнення позитивного результату, проведення незалежної експертизи, дотримання наступності між рівнями освіти: рання допомога – дошкільна освіта – загальна середня освіта – професійно-технічна освіта) заслуховується на засіданнях ради округу, яка є колегіальним органом, що забезпечує координацію діяльності суб'єктів округу, загальних зборах суб’єктів округу. Питання готовності вчителя до роботи в інклюзивних класах – на засіданнях окружної науково-методичної ради або педагогічній раді, яка є дорадчим органом управління освітнім округом.

Позитивні тенденції впровадження інклюзивної освіти в системі діяльності освітніх округів доречно продемонструвати на прикладі Сарненського району, в якому функціонує 12 освітніх округів, суб’єктами яких є 43 ДНЗ, 54 ЗНЗ, 3 ПНЗ, 1 МНВК, 2 ПТНЗ, 1 ВНЗ. В освітніх округах Сарненщини створено три інклюзивні класи (три округи: Цепцевицький, Зносицький, Сарненський №2), у яких навчається троє учнів з особливими потребами. Важливо, що навчання таких дітей супроводжується спеціально підготовленими вихователями (0,5 ставки). У даних трьох округах супровід дітей з особливими освітніми потребами забезпечують також 3 логопеди, 10 практичних психологів, 5 соціальних педагогів, 10 медичних працівників. Такий супровід є значним полегшенням у роботі вчителя-предметника та дитини, оскільки сприяє кращій адаптації в класному колективі та полегшеному сприйняттю навчального матеріалу, координації індивідуальної програми розвитку дитини.

Опорні заклади освітніх округів оснащені навчальними кабінетами із природничо-математичних та технологічних дисциплін, які застосовуються при проведенні районних та окружних методичних заходів. Упродовж минулого навчального року творчою групою вчителів інформатики здійснювалося навчання вчителів та вихователів з основ інформаційно-комунікаційних технологій у опорних закладах округів, де наявні класи з інклюзивним навчанням. Організовано курси підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання із залученням науково-педагогічних працівників РОІППО на базі Сарненських освітніх округів №1, 3, якими охоплено 239 педагогів.

Ефективною формою роботи зарекомендували себе сімейні центри. Сімейний центр – це інноваційна модель надання комплексних послуг родинам з дітьми,а саме: медичних, педагогічних, психологічних, соціальних. Це модель міжсекторальної співпраці медицини, освіти та соціальних служб. Так у межах Цепцевицького освітнього округу, суб’єктами якого є, крім Сімейного центру, 5 загальноосвітніх шкіл, 4 дошкільні навчальні заклади, 3 заклади культури, 3 заклади медицини, проживає 39 дітей з особливими потребами. Сімейний центр відкритий за підтримки ЮНІСЕФ, дитячого фонду ООН в Україні. У Сімейному центрі послуги надають лікарі Цепцевицької лікарської амбулаторії та педагоги опорної Цепцевицької ЗОШ І – ІІІ ступенів: психолог, соціальний педагог, асистент учителя, вчитель – логопед та вихователь. Послуги спрямовані на:

− підготовку родини до народження здорової дитини, функціонування школи відповідального батьківства, індивідуального консультування сімей;

− допомогу сім’ям у створенні безпечного сімейного середовища для забезпечення гармонійного фізичного, розумового, соціального розвитку дитини;

− системну ранню допомогу та реабілітацію дітей з порушеннями розвитку, починаючи від народження; підготовку дітей до школи;

− консультування батьків щодо профілактики дитячих захворювань і травматизму;

− проведення профілактичної роботи з батьками та школярами з подолання шкідливих звичок та формування навичок здорового способу життя;

− формування життєвих компетентностей особистості з особливими потребами на засадах педагогіки життєтворчості.

При цьому використовуються різні форми роботи: діагностика, анкетування, індивідуальні та групові консультації за участю різних фахівців, тренінги, психологічні форуми.

Створено Школу відповідального батьківства, мобільний соціально-психологічний пункт, метою якого є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу; захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх учасників округу; організація соціально-педагогічного патронату суб’єктів округу.



У даному окрузі створені необхідні умови для організації інклюзивного навчання, зокрема:

  • забезпечено безперешкодний доступ до будівель та приміщень освітнього округу, насамперед опорного закладу;

  • облаштовано кабінети вчителя-дефектолога, психологічного розвантаження, логопедичного для проведення корекційно-розвиткових занять;

  • забезпечено необхідними навчально-методичними і наочно-дидактичними посібниками та індивідуальними технічними засобами навчання;

  • здійснено підготовку керівних та педагогічних кадрів;

  • налагоджено соціальну взаємодію всіх суб’єктів округу із метою якісного навчання, виховання та соціалізації дошкільників та учнів із різними рівнями здоров’я і розвитку.

В умовах округу є можливість розширення сфери соціальних контактів дітей із особливими освітніми потребами, а саме: сприяти відвідуванню та посильній участі цих дітей у окружних святах, концертах, виставках, конкурсах дитячої творчості; залучення волонтерів до роботи з особливими дітьми. Як результат – діти долучаються до соціальних зв’язків, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності громади, готуються до повноцінного дорослого життя.

Відповідно до висновку ПМПК та згоди батьків розробляються індивідуальні навчальні програми, які переглядаються двічі на рік із метою коригування для врахування потенційних можливостей учнів .

Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. Ефективність навчально-виховної роботи досягається шляхом надання таким учням корекційної допомоги. Для проведення корекційно-розвиткових занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається 4 години на тиждень, відповідно до особливостей психофізичного розвитку учня. Корекційно-розвиткові заняття проводяться вчителем-логопедом, а також практичним психологом. Основною метою логопедичної роботи є: виявлення дітей з порушеннями усного і писемного мовлення і організація процесу формування мовлення; розвиток і корекція психофізіологічної бази мовлення; формування і закріплення навичок правильного мовлення; підвищення логопедичної компетентності батьків дітей з порушеннями мовлення та залучення їх до спільної роботи, що передбачає сукупність причин та факторів, які зумовлюють ефективність проведеної роботи, де визначальним є стан міжособистісних відносин у сім′ї, відповідальне ставлення до дитини та традиції виховання у сім′ї. Логопед працює в тісному контакті з психологом, сімейним лікарем, вихователем, вчителем, забезпечуючи в такий спосіб всебічний вплив на дитину.

При навчанні школярів з особливими потребами разом із вчителями-дефектологами і батьками вчителі класу з інклюзивним навчанням розділяють відповідальність за долю цих дітей, спільно навчаючи і виховуючи їх з учнями з нормою психофізичного і інтелектуального розвитку. Педагоги допомагають дитині адаптуватися в колективі однолітків, прагнуть подружити її з дітьми, вибирають для її розміщення на уроці таке місце в класі, щоб у разі ускладнень учневі було легко надати індивідуальну допомогу, залучають до посильної участі в роботі класу.

Важливим моментом у роботі інклюзивної школи є психологічна підготовка педагогів, що потребує створення системи науково-методичної роботи. Дані питання розглядаються на засіданні окружної методичної ради, спільних педагогічних радах. Із метою підготовки вчителя в Цепцевицькому окрузі проводяться тренінги « Роль педагога в інклюзивному класі», «круглі столи» за участю медичних працівників, логопеда, психологів, соціальних педагогів, учителів з теми «Співпраця влади та громади з надання якісних освітніх послуг дітям з особливими потребами», психолого-педагогічні семінари, проводяться консультації психолога та логопеда.

Важливим напрямом в даному окрузі є робота з батьками, які не тільки споглядачі навчального процесу, а безпосередні його учасники, партнери, помічники, порадники. Участь батьків у впровадженні та здійсненні інклюзивних навчальних програм є одним із ключових елементів досягнення успіху. Важливо допомогти їхньому бажанню дати максимальні можливості для реалізації потенціалу дитини, незважаючи на труднощі. Надається необхідна інформація, проводяться батьківські лекторії, форуми, консультації. Родини одержують підтримку з боку інших батьків, беруть активну участь у визначенні навчальних цілей і завдань закладу, стають частиною окружної спільноти.

Пошук нових підходів до організації діяльності освітніх округів, здійснюваний на основі консолідації зусиль усіх зацікавлених сторін, актуалізує проблему створення системи соціально-педагогічного партнерства. Ключовим фактором соціально-педагогічного партнерства в умовах освітнього округу є інтеграційні процеси, які обумовлюють поєднання можливостей матеріально-технічних, фінансових та кадрових ресурсів для вирішення завдань, спрямованих на підготовку конкурентоздатної особистості. Навчальні заклади у взаємодії з установами культури, фізичної культури і спорту, підприємствами, громадськими організаціями, владою, бізнесом, ЗМІ можуть вирішити проблеми, які самостійно подолати неможливо. Партнерство сприяє налагодженню продуктивної співпраці і співтворчості всіх суб’єктів окружної освітньої системи. До його ресурсів можна віднести вдосконалення механізмів і процедур колективно-договірних відносин, обов’язкову участь усіх сторін соціального діалогу в роботі над окружними нормативними документами, розвиток переговорного процесу як основного способу виявлення, врахування та узгодження інтересів усіх партнерів; покращення кадрового, інформаційного та фінансового забезпечення. Ефективність роботи освітнього округу в умовах соціально-педагогічного партнерства визначається мірою досягнення поставлених перед ним завдань, одним із яких є забезпечення розвитку інклюзивної освіти.

Практика управління освітніми округами свідчить, що успішна реалізація заходів щодо налагодження партнерських зв'язків загальноосвітніх навчальних закладів із вищими навчальними закладами, професійно-технічними училищами, підприємствами та організаціями, сприяє забезпеченню належної професійно-практичної підготовки учнівської молоді з особливими потребами. Для цього варто укладати угоди з вищими навчальними закладами про надання освітніх послуг відповідно до запитів учнів з особливими потребами; залучати науковців до роботи у творчих та навчально-дослідних лабораторіях, експериментальних майданчиках на базі опорних навчальних закладів; здійснювати спеціальну підготовку консультантів обласних та районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій із питань навчання та розвитку дітей і молоді з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання.

Отже, в умовах освітнього округу є можливість формування цілісної системи ступеневої інклюзивної освіти. Саме продумана система освіти округу як організаційної структури, що знаходиться на конкретній території та віднесена до соціально-економічної системи відповідної адміністративно-територіальної одиниці району, дає можливість найповніше забезпечити неперервність освіти особистості з особливими потребами.

Організація інклюзивного навчання в освітньому окрузі розширить коло освітніх послуг, дасть можливість використовувати існуючі в громаді ресурси, залучати батьків, співпрацювати з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, працювати у тісному зв’язку із спеціальними школами, використовуючи методи роботи з дітьми тієї чи іншої нозології та залучаючи до консультування спеціалістів із багаторічним досвідом роботи з такою категорією дітей. Життєво необхідними у віддалених округах стають Сімейні центри, Школи для майбутніх батьків, Школи відповідального батьківства, мобільні соціально-психологічні пункти.

Важливим напрямом у розвитку інклюзивної освіти в окрузі є зростання ролі територіальних громад, спільноти, яка проживає в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці, об’єднаної низкою соціальних інститутів (сім’я, школа, спортивні заклади, заклади культури та медицини) і спроможної до колективних дій. За участю громади відбувається активізація діяльності місцевих жителів, спостерігається відкритість діяльності закладу, з’являється можливість займатися різноманітними видами діяльності (розвивати місцеві традиції, ремесла, проводити спортивні та мистецькі заходи тощо), здійснюється пошук додаткових коштів на фінансування закладів, підвищується рівень освітніх послуг.

Із метою зростання впливу батьків та громадськості на розвиток інклюзивної освіти в освітніх округах доцільно використовуються такі форми громадської участі в управлінні, як окружний громадський фонд, батьківські форуми, асоціації випускників з особливими освітніми потребами, батьків, які можуть бути долучені до обговорення стратегічних питань розвитку інклюзивної освіти в окрузі, розглядати проблеми щодо поліпшення навчально-виховного процесу, вирішення організаційно-господарських питань, залучення батьківської громади до позакласної та позашкільної роботи, участі у навчально-реабілітаційному процесі з метою підвищення його ефективності.



Проте наявні проблеми, що стримують упровадження інклюзивного навчання в освітньому окрузі, зокрема:

  • недосконалість законодавчо-нормативної бази з питань розвитку інклюзивної освіти в умовах освітнього округу;

  • у Положенні про освітній округ не прописані умови впровадження інклюзивної освіти у навчальних суб’єктах, не розроблені механізми розвитку та фінансування системи інклюзивної освіти в умовах округу;

  • недостатність кадрового забезпечення;

  • часткова забезпеченість підручниками, посібниками, технічними та іншими засобами реабілітації;

  • відсутність системного підходу до визначення оптимального й диференційованого для дітей кожної нозології змісту і рівня освіти.

Серед шляхів формування готовності педагогічних працівників до впровадження інклюзивного навчання в освітніх округах:

  • розроблення та апробація моделі підвищення кваліфікації педагогічних працівників із питань інклюзивного навчання в умовах освітнього округу,

  • використання відкритої системи навчання дорослих, у ході якої будуть реалізуватися індивідуальні програми професійного розвитку, проведення системи майстер-класів, семінарів, «круглих столів» для різної категорії фахівців;

  • створення на базі опорних закладів округу освітньо-консультативних ресурсних центрів для поєднання потенціалу працівників обласної та районних методичних служб, ПМПК, інтернатних закладів із практичним досвідом педагогів-предметників, що дасть змогу інтегрувати науку і практику у процесі здійснення інклюзивного навчання, виробляти практичні рекомендації;

  • створення в освітньому окрузі спеціальних бібліотечних і ресурсних фондів для педагогів, баз і банків даних із питань інклюзивного навчання;

  • залучення педагогічних працівників до участі в інноваційних проектах;

  • залучення нових освітніх структур (консалтингових, моніторингових, маркетингових, психологічних тощо), що надають додаткові освітні послуги вчителям із питань роботи з дітьми з особливими потребами.

  • розроблення моделей інклюзивної освіти, перевірка їх, презентація під час виставок, конкурсів, створення обласних інформаційно-аналітичних банків досвіду реалізації перспективних моделей інклюзивної освіти.

Література


  1. Віднічук М. А., Мельник Н. А. Науково-методичне забезпечення діяльності освітніх округів в умовах реформування освітньої галузі. Тематична збірка праць. / За заг. редакцією Олійника В.В. – Рівне: ПП Лапсюк, 2012. – 268 с.

  2. Клокар Н. І. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти регіону на засадах диференційованого підходу : монографія / Н. І.  Клокар. – К., 2010. – 528 с.

  3. Колупаєва  А. А. Засадичні понятійно-термінологічні визначення інклюзивної освіти /А.А. Колупаєва // Дефектологія. – 2009. – № 2. – С. 3–8.

  4. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта в контексті реалії сьогодення.[Електроннийресурс]/А. А. Колупаєва. – Режим доступу: http:www.rbdut.at.ua/publ/rizwe/inkljuzivna osvita v konteksti realij sogodennia/1-1-0-54.

  5. Мельник Ю. В. Науково-методичне забезпечення діяльності освітніх округів в умовах реформування освітньої галузі. Тематична збірка праць. / За заг. редакцією Олійника В.В. – Рівне: ПП Лапсюк, 2012. – 268 с.

  6. Олійник В. Теоретичні та організаційні аспекти управління розвитком системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти / В. Олійник // Післядипломна освіта в Україні. — 2005. — № 1. — С. 27–34.

  7. Положення про освітній округ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 777 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/777-2010-%D0%BF .

  8. Постанова Верховної Ради України від 7 червня 2012 №4949-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему «Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://document.ua/pro-rekomendaciyi-parlamentskih-sluhan-na-temu-osvita-v-sils-doc100923.html.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка