Система пізнавальних завдань як засіб формування дієвих природничих знань молодших школярів



Скачати 45.95 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір45.95 Kb.
Система пізнавальних завдань як засіб формування дієвих природничих знань молодших школярів

Сучасний рівень вимог суспільства до загальноосвітньої школи обумовлює необхідність якісного покращення навчально – виховного процесу вже в початковій школі. Одним із напрямків у розв’язанні цього завдання є формування дієвих природничих знань молодших школярів. Тому сьогодні перед початковою школою стоїть завдання не лише домогтися, щоб діти засвоїли природничі знання, а й могли б вільно оперувати ними, застосовувати ці знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду.

Формування дієвих природничих знань учнів початкових класів – це складний і багатогранний процес, який передбачає взаємозв’язок сприймання, осмислення, запам’ятовування і застосування засвоєного матеріалу. Провідна роль при цьому належить застосуванню знань учнями в стандартних і варіативних навчальних ситуаціях. Саме цей етап процесу засвоєння свідчить про дієве й міцне засвоєння школярами усіх видів знань (фактів, уявлень, понять, оціночних і методологічних знань). Вивчення й аналіз практики роботи школи показує, що вчителі приділяють увагу, в основному, відтворенню та закріпленню природничих знань учнями. Цілеспрямована робота з формування у молодших школярів уміння застосовувати знання, в тому числі й у варіативній навчальній ситуації, як правило, відсутня. Таким чином, процес засвоєння залишається незавершеним. Це призводить до того, що накопичення природничих знань поєднується з недостатньо сформованим умінням оперувати ними, тобто знання учнів не є дієвими – мають формальний характер.

Одним з ефективних засобів цілеспрямованого впливу на процес формування дієвих природничих знань молодших школярів є використання на уроках системи пізнавальних завдань, в основі яких лежить виконання розумових дій, а саме:аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія,встановлення причинно – наслідкових зв’язків, класифікація. Слід зазначити, що в педагогічній літературі, використовуються різні визначення поняття пізнавальні завдання. Так, Н.С. Коваль вважає, що «пізнавальні завдання – це сукупність проблемних запитань, логічних завдань, виконання яких вимагає від учня різного рівня самостійності». На думку Н. І. Підгорної, пізнавальні завдання – це «… комплекс тренувальних, частково самостійних, пошукових вправ, спрямованих на утворення в учнів повноцінних знань про властивості та ознаки предметів і явищ, які вчать виділяти та диференціювати їх на істотні й неістотні». О. Я. Савченко та інші під пізнавальними розуміють такі завдання, розв’язання яких за допомогою різних методів пошукової діяльності призводить до формування в учнів нових знань про об’єкт та спосіб діяльності. Основною ознакою пізнавальних завдань, зазначає І. Я Лернер, є те, що учень, маючи усі необхідні дані, не може отримати результат безпосередньо з пізнавальних завдань, «…для цього необхідно перетворити ці дані й самостійно виконати з ними ряд практичних і розумових операцій у певній послідовності». З точки зору мети нашого дослідження, пізнавальні завдання – це комплекс завдань, які співвіднесені зі структурою знань навчального предмета, зокрема природознавства, сприяють засвоєнню учнями природничих знань і формуванню такої їх якості, як дієвість.

Пізнавальні завдання можуть бути різні за формою. «Вони можуть прийняти форму запитання, коли дані включені у питальне речення; можуть мати форму задачі, логічної вправи – тоді дані включені у спонукальне речення. Форми пізнавальних завдань не змінюють їх суті – повний зв'язок відомого із невідомим», зазначає Е. Г. Мигазов. Крім того, пізнавальні завдання можуть мати форму кросвордів, дидактичних ігор, загадок, ребусів тощо, розв’язання яких потребує творчої самостійної пошукової діяльності учнів, застосування здобутих знань у нових ситуаціях, незалежності мислення дитини, оригінальності, винахідливості.

Класифікація пізнавальних завдань у педагогіці проводилась за різними ознаками; за організацією процесу засвоєння знань; за характером пізнавальної діяльності учнів; за рівнем пізнавальної самостійності; за прийомами розумової діяльності.

У процесі нашого експериментального дослідження ми використали класифікацію пізнавальних завдань, в основі якої лежать прийоми розумової діяльності, що пояснюється важливістю і перспективністю їх розвитку як засобу ефективного засвоєння навчального матеріалу й формування дієвих знань. Це дало змогу виділити такі типи пізнавальних завдань:

1)завдання для виділення ознак об’єкта, їх диференціювання на істотні та неістотні;

2)завдання на порівняння об’єктів у формі зіставлення та протиставлення;

3)завдання на класифікацію тіл і явищ природи;

4)завдання, що передбачають використання аналогії як засобу переносу способу дії;

5)завдання на узагальнення і формулювання висновків;

6)завдання на встановлення причинно – наслідкових зв’язків;

7)завдання на доведення істинності судження.

Результативність використання пізнавальних завдань у навчальному процесі значно підвищується за умови організації їх у певну систему. Це обумовлено тим, що процес формування дієвих знань потребує підходу. Тому насамперед необхідна певна досить стійка послідовність розв’язання пізнавальних завдань у ті чи іншій формі. Виходячи з цього, ми розробили систему спеціально дібраних завдань, виконання яких у певній послідовності допоможе сформувати дієві природничі знання учнів початкових класів. Під системою пізнавальних завдань ми розуміємо таку їх сукупність, яка об’єднана загальною дидактичною метою, побудована з урахуванням вікових особливостей розвитку мислення учнів молодшого шкільного віку і спрямована на формування дієвих природничих знань. ЇХ комбінації, залежно від характеру базового знання (факт, уявлення, поняття тощо), створюють основу алгоритму дії учня. Розробляючи систему пізнавальних завдань, враховують такі дидактичні вимоги:

а)завдання повинні відповідати змісту програмового матеріалу;

б)завдання мають бути посильними для учнів даної вікової групи;

в)завдання повинні відповідати типові алгоритму;

г)складність завдань та способів їх виконання мають поступово зростати;

д)завдання повинні позитивно впливати на формування дієвих природничих знань;

е)у межах кожного типу алгоритму дії необхідна достатня варіативність завдань.

Вихідним принципом створення експериментальної системи пізнавальних завдань є принцип органічної єдності змістового й операційного аспектів навчання. Змістовий аспект становлять базові природничі поняття,уявлення,факти, оціночні та методологічні знання, які передбачені програмою початкових класів. Операційний аспект полягає в тому, що для розв’язання пізнавальних завдань певного типу використовується відповідний алгоритм розумової діяльності. Крім того, враховується вимога системи пізнавальних завдань на формування дієвих природничих знань упродовж навчання у початковій школі, а також і розвиток мислення учнів.

Отже, систему пізнавальних завдань характеризують такі ознаки:

- органічна єдність змістового й операційного аспектів навчання;



- передбаченість способу розв’язання пізнавального завдання його типом;

- неперервна педагогічна дія.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка