Сім`я в умовах сучасного розвитку суспільства



Скачати 93.08 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір93.08 Kb.
Сім`я в умовах сучасного розвитку суспільства

Потреба в сім`ї – сутнісна людська потреба. Більшість населення у світі живе сімейно. Сім`я побудована на кровородинному зв`язку, виникає раніше, ніж нації чи держави.

Шлюб – (від слов. "урочиста обіцянка”). „Слюбитись” - домовитись. Це форма стосунків між чоловіком і дружиною, через яку суспільство упорядковує і санкціонує їх статеве життя, а також вбачає їх подружні та батьківські права і обов`язки. Подружність (рос. „супружество”) – особистісна взаємодія чоловіка і дружини, що регулюється моральними принципами та властивими їй цінностями і передбачає рівноправність і симетричність моральних обов`язків і привілеїв подружжя.

Сім`я - складна система стосунків, яка об`єднає не тільки подружжя та їх дітей, а також інших родичів чи юридично прирівняних до них людей. Крім того, це мала соціальна група суспільства, що виконує ряд серйозних функцій, важливих як для членів сім`ї, так і для суспільства в цілому.

Функції сучасної сім`ї:


  • господарчо–побутова (економічна): забезпечення матеріальних потреб членів сім`ї в їжі, притулку, веденні господарства, наявності власного бюджету, в забезпеченні відновлення втрачених у праці фізичних сил;

  • репродуктивна – відтворення життя, народження дітей, продовження людського роду;

  • сексуально–еротична – задоволення сексуально–еротичних потреб подружжя; в сім`ї відбувається регуляція сексуально–еротичної поведінки її членів, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства;

  • виховна функція сім`ї - в задоволенні індивідуальної потреби у батьківстві та материнстві, у контактах з дітьми та їх вихованні; через це сім`я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства;

  • емоційна функція сім`ї – в задоволенні потреб членів сім`ї у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті;

  • комунікативна (функція культурного (духовного)спілкування) – посередництво сім`ї в контактах її членів з соціумом та навколишнім природним середовищем, а також у задоволенні потреб членів сім`ї у спільному відпочинку та взаємному спілкуванні; відіграє значну роль у духовному розвитку членів сім`ї.

Як соціальний інститут, сім`я задає нормативи існування людей у соціумі і впливає на всі процеси суспільного життя. Щодо потреб власне людини, то саме в сім`ї і шлюбі вона може реалізувати себе – в природно–тілесному, психологічному (душевному) і духовному вимірах. У сім`ї дитина отримує виховання – формується як культурна істота, вчиться перших правил співжиття з іншими людьми, нормування своїх потреб.

Сім`я – найперший, найвизначніший осередок виникнення особистості дитини, що дозволяє їй у подальшому житті зберігати свою ідентичність, єдність проявів у різноманітних ситуаціях і спільнотах.

Варіанти типів сучасних сімей:



  1. Нуклеарна сім`я: чоловік, дружина, їх діти.

  2. Розширена сім`я: подружжя, їх діти, батьки інших поколінь.

  3. Змішана сім`я: утворена внаслідок шлюбу розведених людей (нерідні батьки, нерідні діти).

  4. Неповна: складається із дітей та когось одного з батьків, інший – відсутній через смерть, розлучення, залишення сім`ї або тому, що шлюб ніколи не був узятий.

  5. Подружній тип сім`ї: бездітні з різних причин сім`ї.

Перепис населення. показав, що у 2001 р чисельність сім`ї була 3,2 людини. Розповсюджена структура – дорослі члени (чоловік, дружина, хтось з їхніх батьків) та діти. Типова репродуктивна орієнтація – 1-2 дітей.


Дослідники відмічають, що сім`я і шлюб зазнали серйозних трансформацій ще за роки радянської влади, зазнали деструктивного впливу: тоталітаризму, голодомору, Чорнобильської катастрофи.

Дослідження показують, що українська сім`я нині є переважно сім`єю міського типу, яка жорстко не прив`язана (традиційно чи економічно) до землі, до місця проживання, культурно–історичної, родинної спадщини. Але глибинна потреба в усталеності, захищеності, вкоріненості, пов`язана з певним способом і середовищем проживання – зберігається.

Для більшості людей сім`я – найбільш емоційно значиме соціальне середовище: відчуття спорідненості, причетності до власного роду викликають глибинні переживання з давніх часів. Характер сімейних стосунків – унікальний і водночас – підлеглий певним закономірностям сімейного функціонування, властивим усім .

Наявність зв`язків, взаємин між членами сім`ї є її головною характеристикою як соціальної системи. Взв`язку з цим особливістю сім`ї як соціальної системи є також взаємозумовленість усіх її членів. Сім`я як єдиний організм функціонує цілісно – всі члени сім`ї впливають один на одного і кожний відчуває на собі вплив своїх близьких. Така особливість дозволяє наявні у ній проблеми розглядати як результат дисфункції всієї сімейної системи, а не окремого її члена.

Сімейна система – це відкрита система, яка знаходиться в постійному взаємообміні з навколишнім середовищем. Те, що відбувається в сім`ї не завжди залежить від їх бажань.

Закони функціонування сімейної системи:



  • закон гомеостазу: будь–яка система прагне до сталості, стабільності, для сім`ї це означає, що вона в будь–який момент свого існування прагне зберегти status quo. „Зміни гірше, ніж те, що є”, „Система в цілому повинна залишитися без змін”. Будь–які зміни зазвичай хворобливі для всіх членів сім`ї, незважаючи на те що події можуть бути і радісними і довгоочікуваними. Закон сталості має величезну силу. Основний парадокс дисфункціональної сімейної системи: ми усі не хочемо жити так, як ми живемо, але ми не можемо нічого змінити в нашому житті, - породжується саме законом сталості системи.

  • закон розвитку: кожна сімейна система прагне пройти повний життєвий цикл – певну послідовність змін подій і стадій, що проходить будь–яка сім`я. Безпосередніми чинниками, що дають сім`ї можливість пройти цей життєвий цикл, є деякі обов`язкові для виникнення сімейної системи події: шлюб, зміна фізичного віку людей та ін.

В дисфункціональних сім`ях чинність закону гомеостазу сильніша, ніж чинність закону розвитку. Звичайно гомеостаз у такій системі забезпечується симптоматичною поведінкою кого–небудь із членів сім`ї. Найчастіше це – дитина, яка стає носієм сімейних проекцій, тому що емоційна залежність від дорослих – основа її виживання (дитина може демонструвати психотичну поведінку, щоб стабілізувати шлюб своїх батьків тощо).



Родина – система .у якій рівновага підтримується завдяки постійному переходові від гомеостазу до змін: усе постійно змінюється і рухається, рівновага – динамічна.
Функціональна сім`я – така, що справляється з поставленими перед нею зовнішніми і внутрішніми завданнями. Дисфункціональна – та, що не справляється. Кожна сім`я може бути дисфункціональною у якийсь момент життя. Одна з ознак дисфункції – „хочемо, але не можемо”. Нормально функціонуюча сім`я – та, що у своєму розвитку користується тими зовнішніми і власноруч створеними внутрішніми правилами, що дозволяють їй задовольняти потребу в рості і змінах, безпеці і самоактуалізації. Дисфункціональна - порушення у виконанні подружньої, батьківської, матеріально – побутової та інших функцій родини.

  • Здорова (функціональна) сім`я – це така, що характеризується гнучкою ієрархічною структурою влади, ясно сформульованими сімейними правилами, сильною батьківською коаліцією, неушкодженими між поколінними кордонами. Здорова сім`я – „система в русі”, процес безперервної зміни, еволюції, становлення. Це місце прояву близькості, любові, так само, як і сварок, ненависті. Усі вільні брати участь в інтенсивних міжособистісних взаєминах, на основі будь–яких людських почуттів. Сімейні правила – відкриті, слугують позитивними орієнтирами для росту. Взаємно солідарні батьки – ніби хребетний стовбур родини, що забезпечує відчуття безпеки дітям. Сила батьків забезпечує безпеку дітям і чітко усвідомлюється, хоча не завжди відкрито виявляється. Батьки заохочують відкритість стосовно гри, рольового експериментування, творчості в спілкуванні.

  • Дисфункціональна сім`я – не забезпечує особистісного росту своїх членів. Це система, що є джерелом дисфункціональної, неадаптивної, нездорової поведінки одного або декількох своїх членів. Типи дисфункціональної сім`ї: роз`єднана сім`я (дуже погана чутливість членів сім`ї один до одного, нерідкі проблеми з алкоголем, наркотиками, злочинністю малолітніх), сім`я „заплутаний клубок”(сім`я з невключеними батьками, не підтримуються індивідуальні розбіжності і кордони між сімейними субсистемами, сімейні зв`язки переплетені і заплутані, окремі члени можуть діяти незалежно один від одного, у дітей можуть спостерігатися психосоматичні розлади, приступи паніки, тривожності.), сім`я з невключеними батьками.



Характеристики дисфункціональної сім`ї:


  • існування будь - яких проблем у сім`ї заперечується;

  • відчувається брак інтимності;

  • почуття сорому використовується для мотивації індивідуальної поведінки;

  • сімейні ролі є ригідними;

  • індивідуальна ідентичність приноситься в жертву сімейній ідентичності;

  • індивідуальні потреби приносяться в жертву потребам сім`ї в цілому;

  • спілкування на дуже низькому рівні;

  • кордони „я” погано окреслюються;

  • сімейні міфи не відповідають реальності;

  • гумор, ніжна турбота, оптимізм є рідкістю;

  • конфлікти закриті;

  • присутня хронічна ворожість одних членів сім`ї до інших.


Модель сімейних взаємовідносин (ідеальна):
1. Всі члени сім`ї, включаючи дитину, рівноправні.

2. Кожний володіє автономією, має право сам вирішувати, як йому краще вчиняти.

3. Кожен може і вміє виражати словами ті почуття, позитивні і негативні, які він відчуває в даний момент стосовно інших членів сім`ї. Всі почуття приймаються. Діти спеціально навчаються критиці батьків, в сім`ї стає прийнятною формула: „Усі ми можемо помилятися”.

4. Сімейна рада має тільки „дорадчий” голос. Кожний може прийняти чи не прийняти його. Батьки радяться зі своєю дитиною.

5. Члени сім`ї не дають негативні оцінки один одному, а тільки вислуховують, не перебиваючи, те, що говорить інший, намагаючись зрозуміти його почуття. Можна задавати навідні запитання, щоб людина сама щось краще зрозуміла. Члени сім`ї не фіксують увагу на минулих неприємностях, а спи раються на принцип „тут і тепер”.

6. Близькі люди не вдаються до моральних штампів, щиро розповідають про себе, свої труднощі, своє особисте життя.

7. Хвалять хороші справи і вчинки.

8. У сім`ї панує довіра, повага, терпляча любов, увага до світу переживань іншого, відбуваються душевні розмови на будь–які теми.

9. У здоровій сім`ї партнери:

* слухають один одного, мають власні відчуття і думки;

* обмінюються своїми думками і приходять до згоди; питають один одного, перш ніж

ухвалювати рішення;

* без страху погоджуються один з одним;

* пристосовуються один до одного;

* борються за те, що „правильно” і „добре” для кожного з них;

* починають, продовжують і завершують обговорення плану і лише потім дають йому хід;

* діляться своїм болем, інтересами, жалем, образами, ніжністю, різноманітними потребами і бажаннями;

* уміють приймати „так” з вдячністю, а „ні” – легко і без образи;

* переходять від одних переживань до інших без „гальмування”;

* відмовляються від того, що нездійснено;

* сміються над собою;

* впливають один на одного, підтримують інтереси і проекти один одного;

* пишаються досягненнями один одного або співчувають невдачам;

* поважають суверенітет один одного і в той же час приходять на допомогу, якщо хтось відчувають біль;

* пам`ятають про проблеми іншого, коли вони набирають серйозних обертів;

* терпимо ставляться до химерних або новаторських ідей один одного і мріють разом.


Ключовими ознаками здорової сім`ї є її відкритість досвіду і гнучкість сімейних ролей.
Порівняльна характеристика дисфункціональної і здорової сімей


Дисфункціональна сім`я

Здорова сім`я

Замкнута система

Відкрита система

Ригідні, жорстоко регламентовані взаємодії

Рольова гнучкість

Чесне саморозкриття неможливе

Відкрита конгруентна комунікація

Особистісне зростання обмежене (або неможливе) правилами

Унікальність ролей членів сім`ї забезпечує можливість особистісного зростання і самовираження

Емоційна бідність, придушення емоцій і бажань

Досвід переживається спільно

Налякана і бездушна

Безстрашна для того, щоб бути чуттєвою

Недостатня комунікація

Спонтанність, відвертість і щирість

Основне правило – схожість думок, потреб, відчуттів у всіх членів сім`ї

Свобода бути собою, здатність насолоджуватися відмінностями

Емоційні і поведінкові розлади вказують на належність до такої сім`ї

Члени сім`ї прислухаються один до одного, піклуються і люблять один одного

Невизначеність рольових очікувань

Рольова гнучкість і конструктивне розв`язання проблем

Наявність „ідентифікованого пацієнта”

Об`єднають ресурси і розділяють проблеми, а не звалюють їх на одного

Сім`я чинить опір усвідомленню і притупляє відповідну реакцію

Підтримується і заохочується найрізноманітніший досвід

Замість висловлювання думок тут ставлять питання

Відкрито висловлюються думки

Замість виразу почуттів використовується „Ми - вирази”(„Ми стурбовані поведінкою молодшого в школі”). Коли мова заходить про проблеми – змінюється тема

Відкрито виражаються почуття, використовуються „Я – вирази”. Замість „всім зрозуміло, що так робити не слід” використовується „мені не подобається коли ти так робиш”


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка