Що таке "практична" психологія в бізнесі? Багато людей гадають, що це набір маленьких (або великих) хитрощів, які



Сторінка1/17
Дата конвертації13.09.2017
Розмір2.53 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Економіка — це вчення про те, як люди заробляють собі на життя. Кожна людина щодня, хоче вона цього чи ні, стає учасником економічних процесів та відносин. Для психології економіка — одна з царин діяльності людей, така сама, як спілкування, політика, гра, спорт тощо. Кожна людина може знайти в ній свої інтереси, досягати життєво важливих цілей, отримувати значимі результати та задоволення від своєї влас­ної активності. Це означає також і те, що економіці та бізнесу як діяльності можна й потрібно навчатися. Хоча, звичайно ж, і тут є люди здібні, талановиті й навіть геніальні, які завжди досягатимуть надзвичайних успіхів. У кожному суспільстві постають свої усталені та стереотипні способи економічної по­ведінки людей, які виражаються в характері активності окре­мих особистостей, їхніх підприємницьких ініціативах, відкрит­тях та нововведеннях. Вони закарбовуються в свідомості людей як зразки та еталони, що дозволяють орієнтуватися в ситуації і знаходити своє місце в житті. Носіями зразків є живі реальні люди, які зуміли досягти успіху і всім своїм життям проде­монстрували, як треба діяти за конкретних умов. їх знають, нро них розповідають легенди, їх намагаються наслідувати, на них намагаються бути схожими.

Нам довелося кардинально змінити економічну систему, в якій прожили три генерації людей. Старі зразки поведінки виявляються непридатними (або ми їх вважаємо такими), а нових ще немає. Однаково важко навчатися підприємництву ' і 15-річному школяреві, і 40-річному інженерові. Наше еко­номічне мислення, рівень усвідомлення форм і механізмів, ринкових відносин виявилися невідповідними вимогам носта-J лої ситуації.

Що таке "практична" психологія в бізнесі? Багато людей гадають, що це набір маленьких (або великих) хитрощів, які

допомагають одній людині подужати іншу: змусити її краще працювати, вмовити придбати не дуже потрібний їй товар, укласти угоду на менш вигідних умовах тощо. Іншими сло­вами, вони припускають, що психологія допоможе збагнути іншу людину і навчить маніпулювати людьми.

Підприємець, звертаючися до психолога, часто запитує: "На мене чекає важлива ділова зустріч. Як я повинен розмо­вляти з партнером, щоб він мені повірив?". Відповідь психо­лога у такому випадку гранично проста й лаконічна: "Чес­но".

Психологія не навчає хитрощам та ошукуванню — цього й так у світі забагато. Завдання психології — навчити люди­ну правильно побачити себе та своє місце в світі і допомогти їй діяти відповідно до тих законів діяльності, які вже поста­ли і визначають особистісну ефективність.

Шзнес — це особлива діяльність людини, зі своєю струк­турою та логікою, яка передбачає наявність специфічних мо­тивів і ціннісних установок, спеціальних знань та навичок, підприємницького мислення і, звичайно ж, особистісних зді­бностей.

Підручник з психології бізнесу не заперечує необхідності спеціальних економічних знань, а навпаки, передбачає їх як необхідне підґрунтя.

Розділ 1 ПСИХОЛОГІЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

1.1. Особистість в бізнесі

Ринкові відносини є однією з форм соціально-економічного життя суспільства, які склалися історично. Історія, соціо­логія, економіка досліджують і описують загальні закони виникнення й розвитку ринкових відносин. Так само зако­номірно складається й психологія людей, включених в ці відносини, в суспільстві формується певний тип особистості. Це не означає, що всі стають однаковими — кожна людина залишається унікальною й неповторною індивідуальністю, але разом з тим вона набуває певних подібних рис і властивос­тей.

Щ "Тип — це зразок, який виражає загальні, суттєві риси

певної групи предметів, явищ ..., характерні соціальні риси якоїсь певної частини конкретного колективу ...''

У соціальній психології тип особистосп визначається за допомогою ряда показників: по-перше, це набір подібних цінностей чи ціннісних орієнтацій, які визначають те, що для людей є важливим, що вони вважають правильним і не­обхідним, що вважають справедливим; по-друге, це провідні ідеї чи світогляди, в яких знаходять свій вияв уявлення про те, як влаштований світ взагалі і конкретне суспільство зок­рема, якою є природа людини, що таке гідне людини життя тощо; по-третє, це превалюючі мотиви, в яких фіксується те, що людина вважає необхідним для життя і чого вона бажає; по-четверте, це провідні реакції поведінки, які відбивають усталені норми і правила поведінки людей в певних соціальних

' Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. — М., Наука, 1975, с. 595.

ситуаціях. Суспільство ніколи не буває абсолютно однорідним, чим більш складною є його соціальна структура, тим більше психологічних типів особистості в ньому складається.

В соціальній психології прийнято ряд понять, котрі ви­значають положення й особливість поведінки особистості в групі й у суспільстві. Найважливішими серед них є такі но- ияпя: позиція, роль і статус.

Поняття позиції особистості відбиває реальне діяльне ставлення людини до подій, що відбуваються. В позиції ви­являються дійові цінності особистості, вони як правило, ви­значаються за допомогою прикметників, таких, наприклад, як ділова, тверда, навчальна тощо.

Поняття ролі відбиває певну соціальну чи психологічну характеристику самої особистості, важливу в системі міжособистісних чи суспільних відносин. Жодна роль не ви­черпує повністю особистість — людина протягом свого жит­тя виконує безліч ролей, однак постійне виконання однієї ролі чи кількох ролей сприяє їх закріпленню. Маска зро­щується з обличчям і стає самим обличчям. Серед оточуючих по відношенню до особистості складаються рольові спо­дівання, тобто система уявлень про те, як дана людина має себе поводити в тій чи іншій ситуації. Слід розрізняти со­ціальні ролі, які відзначаються високим ступенем нормуван­ня, й психологічні ролі, які відзначаються стереотипністю поведінки, та при цьому можуть бути досить різноманітними.

Поняття статуса відзначає місце індивідуума в ієрархії відносин в групі чи в суспільстві. Відповідним чином можна говорити про психологічний статус і про соціальний статус. Фактично статус є показником визнання значущості особис­тості з боку групи чи суспільства, в статусі виявляють себе групові норми й цінності.

^ Наведемо кілька прикладів. Вступаючи до школи, дитина

набуває соціальну роль школяра, однок в класі вона може виконувати різні психологічні ролі: всезнайки, пай-хлопчика, скептика, Івасика-дурника тощо. При цьому його діяльна по­зиція може бути учбовою, пізнавальною, ігровою і т. п. Ста­тус цього учня буде визначатися його місцем в соціально- психологічній структурі групи, а отже ступенем його прийняття

й визнання з боку інших учнів, ступенем відповідності його поведінки цінностям й сподіванням інших учнів.

Директор закладу виконує соціальну роль керівника. Його психологічні ролі — в широкому спектрі, починаючи від 'Батько рідний" до "Буревію". Незалежно від виконуваної ним ролі статус його буде визначатись тим, наскільки його приймають і визнають підлеглі. Незалежно також від ролі він може зай­мати різні діяльнісні позиції, які розкривають його реальні настанови й спрямованість в діловій сфері.

Зупинимося передусім на аналізі сфери виробництва, оскільки вона є центральною для функціонування всієї еко­номічної системи. У виробничій сфері ринкових відносин можна виділити три глобальні позиції особистості.

1. Позиція бізнесмена чи підприємця, яка характери­зується тим, що він виступає суб'єктом певної "справи", і в цьому розумінні є незалежним, відповідальним за певну "спра­ву" і її результат. Взагалі-то людей, які торують собі шлях і утверджуються в ролі таких незалежних суб'єктів, як біз­несмен, зовсім небагато — до 2 % населення.

2. Позиція найманого робітника. Основну масу склада­ють тут люди, які є власїіе найманою робочою силою, до того ж незалежно від того, чи є вони просто робітниками чи висо­кокваліфікованими інженерами чи менеджерами, які працю­ють у фірмі.

3. Позиція вільного професіонала. Історично давно вже виокремилась група так званих "вільних професій", інакше кажучи, людей, які володіють певним професіоналізмом, але не є жорстко включеними у виробничі процеси. Вони не вис­тупають співробітниками якоїсь організації, не працюють клерками в державних установах або робітниками на заводі. Вони живуть за рахунок того, що індивідуально здійснюють ■ певну роботу, в якій зацікавлені інші люди. Це, приміром, ' вільний художник, який пише картини, на відміну від ху- дожника-оформлювача, котрий працює на заводі та оформ­лює стенди, малює плакати, хоча і один і другий — художник.

Зараз кількість таких вільних професій різко збіль­шилася і, власне кажучи, майже кожна професія може зна­ходити вихід у таку вільну сферу. Юрист, приміром, може працювати юрисконсультом у юридичній фірмі або юри­

стом на виробництві, перебуваючи в штаті, а може бути не­залежним юристом, до якого звертається за консультацією хто завгодно.

Можуть також створюватися об'єднання та асоціації вільних професіоналів: журналісти, лікарі, архітектори та ін. В сучасному світі вільна професія пов'язана з дуже висо­ким рівнем професіоналізму. Здобуття свободи пов'язане не з типом професії, а з рівнем кваліфікації й соціального виз- , нання високого класу спеціаліста та професіонала.

Кожна позиція характеризується своїм специфічним змістом стратегічних цілей та інтересів особистості, особли­востями мотивації й вольових якостей, необхідних для до­сягнення цих цілей, і ресурсами, що створюють умови й мож­ливості для ефективної діяльності.

Щ Якщо ви прийняли рішення й бажаєте зробити головною

^ сферою свого життя бізнес, підприємництво, то спробуйте по можливості якнайдокладніше описати ваше становище на сьогоднішній день, виходячи з вказаних нижче трьох складо­вих.

Найважливішою складовою є поняття "ресурси". Як пра­вило, при визначенні цього параметра більшість бізнесменів і підприємців, які розпочинають своє діло, припускаються двох помилок: вони орієнтуються лише на свої власні ресур­си або розраховують на ресурси ззовні як на свої власні.

Як же правильно підрахувати ресурси? Ресурс — це сума: 1) моїх можливостей; 2) економічного потенціалу; 3) ор­ганізованості.

1) мої можливості — це територія, котрою я володію (від географічного положення до якості приміщення), устатку­вання, мої зв'язки (професійні та міжособистісні), мої власні здібності, вміння, досвід та ін.;

2) економічний потенціал — це фінанси в моєму розпо­рядженні, а також урахування умов, за яких є можливим збільшення фінансування (позичка, кредит, позика, авансу­вання тощо);

3) організованість — це ступінь достатності можливостей та потенціалів з погляду тих підприємницьких цілей, які ми переслідуємо.

=ъ> Запам'ятайте! Всі ресурси, які Ви можете здобути ззовні,

=J мають бути виплачені. Чим більше ресурсів Ви отримуєте таким шляхом, тим в більшу залежність Ви потрапляєте від інших. Але це неминуче. Питання полягає тільки в тому, якого типу відносини Ви будете налагоджувати з тими людьми.

Поняття бізнесмена й підприємця сприймаються у нас звично як синоніми, подібно до того, як в літературі часто використовуються як синоніми слова бізнесмен і капіталіст. Необхідно передусім чітко розуміти зміст найзагальніших термінів "бізнесмен" і "підприємець".

Слово "бізнесмен" увійшло в нашу літературу і свідомість наприкінці 20-30-х років й стало загальним визначенням будь- якої ділової активності, синонімом капіталіста, а отже люди­ни, яка має в своєму розпорядженні певний капітал. В реальнос­ті підприємництво і бізнес, а, виходить, і поняття підприємець і бізнесмен — це різні форми активності з відповідною різни­цею в позиціях тих людей, які їх здійснюють на практиці. "Одна з найбільш частих помилок полягає в нездатності ви­значити різницю між капіталістом і підприємцем"'.

Щоб пояснити цю відмінність, звернемось до ситуації, яка склалася в російській економіці на початку століття. Вже тоді досить чітко вирізнялись люди, які мали певну стійку, порівняно стабільну справу, яка визначала їхнє місце в еко­номічному середовищі (їх місце на ринку), і люди, які роз­гортають переважно якісь нові форми виробництва чи ви­пуск нових товарів. Перших, як правило, називали відповідно до типу виробництва (власності) — заводчик, фабрикант, банкір та ін. Щодо інших, то тут найчастіше використовува­ли слово "підприємець".

Сутність підприємництва полягає в тому, що знаходиться й апробується щось нове, те, чого раніше не було в структурі виробництва, в певному соціумі чи суспільстві. Підприємництво — це акція відкриття певних "нових місць" в економічній струк­турі, що вже склалася. Воно відзначається високим ступенем ризика й слабкою передбачуваністю результатів. Однак саме підприємництво в разі успіху дає особливо високий, прибуток,

' Карлоф Б. Деловая стратегая. — М., Экономика, 1991, с. 82-83.

оскільки виводить підприємця поза межі уже усталених сис­тем конкуренції: новий товар (послуга) практично не зуст­річає на ринку жодної конкуренції, а якщо він відповідає по­питу (чи породжує його), то відповідно до цього і прибуток виявляється таким, що перевищує всі наявні "норми" для тра­диційних товарів. Прагнення знайти таку нову, не зайняту площину, вміння організувати незвичну справу і намагання здобути миттєвий надприбуток, коротше кажучи, все те, що дозволяє швидко та ефективно вийти поза межі усталених традицій, — все це визначає дух і сутність підприємництва.

Б. Карлоф таким чином характеризує психологічні особ­ливості, підприємця. Той, на його думку:

"... віддає перевагу самостійним рішенням;

— схильний до нового, націлений на здобуття резуль­татів;

— не боїться ризикувати;

— прагне бачити результати своєї діяльності, водночас є відкритим для конструктивної критики й похвали;

— прагне брати активну участь в бізнесі, а тому почу­вається безмежно щасливим в невеликій організації;

— любить швидкий розвиток і нововведення;

— в діловому оточенні при розширенні бізнесу почуває себе, як риба у воді;

— надзвичайно вимогливий до себе і до спроможності своїх компаньйонів...

... Підприємець — це творча, винахідлива й енергійна людина. Часто-густо непересічна, вольова особистість, яка в зв'язку з цим і в силу цього ніяк не вписується в адміністра­тивно-корпоративну культуру"

Високий ступінь ризику нового запланованого підприєм­ства, який подекуди межує з авантюрністю задуму, призво­дить до того, що підприємцям важко буває знайти партнерів і необхідні засоби (стартовий капітал, устаткування тощо) для реалізації задумів.

В разі, коли та чи інша підприємницька акція виявилась успішною, то це означає, що дане підприємство може бути

* Карлоф Б. Деловая стратегия, с. 82-83.

розгорнуто у вигляді стійкого, стабільного виробництва. Стабілізація ніднриємства передбачає створення ефективної системи технології даного виробництва та необхідної інфра­структури, яка забезпечує його тривале існування і подальшу конкурептноздатпість на ринку. Будь-яка вдала ідея підхоп­люється, з'являються конкуренти, і підприємець, як правило, не стає монополістом. Переведеінш ризикованого підприємства в стабільну справу, розраховану на тривале стійке функціону­вання, відображає специфіку виникнення фірми.

Бізнес будується на ідеї фірми з своїм виробництвом, з своїм специфічним товаром, своїм обличчям чи маркою. Ідео­логія фірми і являє собою дух і сутність бізнеса, його конку­рентний зміст та розуміння. Перехід від ідеології підприєм­ництва як відкриття нового (як певного експериментування) до ідеології фірми тягне за собою й суттєві психологічні зміни. На перший план починають виступати інтереси "справи", інтереси самої фірми, завдання, пов'язані з створенням і ут­вердженням марки фірми. Особисті ж інтереси стають дру­горядними, такими, шо реалізуються лише залежно від про­цвітання й розквіту фірми.

Таким чином, головними завданнями при становленні бізнеса, виступають:

а) стабілізація і, по можливості, розширення місця това­ру на ринку або, що ідентичне цьому, місця фірми в струк­турі виробників;

б) підтримка соціального статусу, марки фірми;

в) організація ефективного виробництва;

г) витримування конкуренції.

В США_Щ50ТЯГ0М декількох років велися дослідження середовищ^найбільш успішних бізнесменів, у результаті було виділено десята найважливіших їхніх прикмет. (Таблиця 1.1.)

Слід, однак, враховушти, що поміж бізнесом і підприєм­ництвом є не тільки відміїшості, а й багато спільного. По- перше, будь-який бізнес (справа, фірма), яким би він не був стабільним, завжди несе в собі частку ризика. По-друге, кон- курентоздатність фірми залежить від її спроможності, змінюва­тись, перебудовуватись відповідно до кон'юнктури ринку. Це означає, що в якійсь своїй частині будь-яка фірма повинна

Таблиця 1.1. Психологічні якості успішних бізнесменів



Якості

Індикатори

1. Пошук можли­востей і ініціа­тивність

Бачить і використовує нові або незвичні ділові можливості, діє до того часу, як його прину­дить до цього події.

2. Завзятість і наполегливість

Готовий до неодноразових зусиль, щоб гідно зустріти виклик або подолати перешкоди; змі­нює стратегії, щоб досягти мети.

3. Готовність до ризику

Віддає перевагу ситуації "виклику" або по­мірного ризика; виважує ризик; вживає засо­би, щоб зменшити ризик чи контролювати ре­зультати.

4. Орієнтація на ефективність і якість

Знаходить шляхи для того, щоб робити речі краще, швидше і дешевше інших; прагне до­сягти досконалості, покращити стандарти ефективності.

5. Втягнення в робочі коїггак- ти

Бере на себе всю відповідальність і йде на особисті втрати заради виконання роботи; бе­реться за справу разом з робітниками або за­мість них.

6. Цілеспрямова­ність

Ясно висловлює мету, володіє довгостроковим баченням; постійно висуває й коректує корот­кострокові завдання.

7. Прагнення бу­ти інформова­ним

Сам збирає інформацію про клієнтів, поста­чальників, конкурентів; використовує з цією метою особисті та ділові контакти заради своєї інформованості.

8. Систематичне планування й спостереження

Планує, розбиваючи великі завдання на мен­ші; стежить за фінансовими показниками, ви­користовуючи їх при прийнятті рішень; роз­робляє або використовує процедури стеження за виконанням роботи.

9. Здатність пе­реконувати і встановлювати зв'язки

Використовує обережну стратегію для впливу і для переконання людей, а також ділові й особисті контакти як засіб для досягнення своєї мсти.

10. Незалежність та самовпевне­ність

Прагне бути незалежним від правил і конт­ролю 3 боку інших людей; спирається лише на себе, зустрічаючись з протистоянням або у ви­падку відсутності успіху; вірить у свою спро­можність виконувати важкі завдання. |

наважитись на експериментування, на накопичення й апро­бацію нових підприємницьких ідей, пов'язаних з підвищеним ризиком. Чим більше має фірма в запасі таких підприєм­ницьких розробок, тим впевненішими є її перспективи та існу­вання в майбутньому. Підприємництво є рушійною силою розвитку фірми і, як би це не видавалося дивним, фактором стабільності її існування.

В сучасній системі виробництва особливе місце належить менеджерові як людині, яка безпосередньо керує людь-ми та процесами. Психологічним особливостям менеджмента присвя­чені спеціальні розділи. Тут ми тільки вкажемо, що хоча менед­жер завжди є найманим робітником, його роль в організації й управлінні виробництвом надзвичайно велика. В зв'язку з цим до менеджера висуваються дуже високі вимоги, в тому числі й такі, що стосуються особистих якостей і здібностей діяти.

Вимоги до особистих якостей і здібностей менеджера:

— прагнення до досконалості;

— постановка завдань і визначення пріоритетів;

— моніторинг результатів і реагування на розходження поміж досягнутим і запланованим;

— врахування потреб підлеглих;

— встановлення продуктивних взаємовідносин з підлег­лими;

— завоювання відданості підлеглих;

— вміння показати себе перед підлеглими у вигідному світлі;

— демонстрація впевненості в собі й наполегливості в роботі;

— володіння своїми емоціями і вміння долати стрес;

— управління власним навчанням й розвитком;

— збирання й систематизація інформації;

— вивчення та використання теоретичних концепцій;

— прийняття рішень.

1.2. Психологія взаємодій в бізнесі

а

Бізнес існує в системі ринкових відносин, а отже пере­дбачає наявність специфічних форм і способів взаємодій між



різними структурами, організаціями і окремими людьми. Приймаючи рішення й аналізуючи свої ресурси, необхідно зважити можливі форми й засоби налагодження відносин з іншими людьми.

Ш Взаємодія — це формо організації й регулювання дій

людей по відношенню один до одного.

Суб'єктом взаємодії може виступати не тільки окремий індивід, а й організація, різні соціальні групи аж до держави в цілому. В цьому випадку людина виявляє себе чи то в ролі члена групи (організації), на якого автоматично іюширюються прийняті рішення, чи то в ролі представника групи, який висловлює від імені цієї групи думки й приймає рішення. Можна виділити три основні рівня взаємодій суб'єкта (інди­віда чи організації) з іншими суб'єктами: соціальний, со­ціально-психологічний і психологічний.

І рівень. Соціальна взаємодія — це рівень формалізованих відносин, які спираються на правові, економічні та соціальні норми.

^ Наприклад, підприємець, вступаючи у відносини з поста-

^ чальником, 8 першу чергу, укладає контракт (договір), де обумовлюються змістовні то юридичні права й обов'язки сто­рін.

Докладно такий самий соціальний тип взаємодій спо- стерігоється при заснуванні, приміром, малого підприємства, коли оформлюється статут, установча згода тощо.

Найважливішою ознакою соціальної взаємодії є її знео­соб леність і нормованість. Саме тому вона може бути стан­дартизована й уніфікована. Прийняті на цьому рівні рішення набувають сили повинності й регулятивні функції у ставленні до всіх інших форм відносин. Навіть шлюбний контракт (практично прийнятий в усіх країнах Заходу) при формаль­ному регулюванні розбіжностей виявляється сильнішим за будь-які почуття. Можливість формалізації відносин і вста­новлення загальних правил взаємодії значною мірою сприяє діяльності в сфері бізнесу і вимагає високого рівня компе­тентності всіх суб'єктів, які беруть участь в конкретній справі.

II рівень. Соціальїю-іісихологічна взаємодія — це відноси­ни між людьми в процесі якоїсь спільної діяльності.

Форми вияву соціально-психологічпих взаємодій настіль­ки різноманітні, що їх абсолютно неможливо звести до якоїсь однієї класифікації чи типології. Однак при всьому розмаїтті вони зберігають дві основних ознаки: по-перще, завжди існує якийсь предмет, з приводу якого будується взаємодія; по- друге, ця взаємодія відбувається на особистісному рівні. Це означає, що у взаємодію вступають не абстрактні "юридичні" особистості або соціальні ролі, а живі люди з усіма прита­манними їм особливостями свідомості, мислення, характеру і т. ін. Але вияв і функціонування індивідуально-психо- логічних особливостей виявляється підпорядкованим тому со­ціальному завданню, яке суб'єкти повинні разом вирішувати.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка