Шляхи попередження порушень взаємин між батьками та дітьми



Дата конвертації26.04.2016
Розмір70.2 Kb.
Шляхи попередження порушень взаємин між батьками та дітьми
Застосування альтернативних методів виховання дітей залежить від педагогічної культури батьків, педагогів, соціального оточення, культури в мікросередовищі, моральних цінностей тощо. Так, антиподом насильства і жорстокого ставлення є толерантність, яка необхідна для спілкування, співжиття і спільної діяльності, є основою формування культури ладу в сім'ї, громаді, суспільстві.

Основні риси толерантної особистості: прихильність до інших людей, терплячість, милосердя, почуття гумору, чуйність, довіра, альтруїзм, вміння володіти собою, доброзичливість, неупереджене ставлення, гуманізм, вміння слухати співрозмовника, допитливість, здатність до співпереживання. Скоріше за все, кожний дорослий знайде в собі недоліки, чи скаже, що не завжди буває толерантним.

Основою толерантності є прийняття людини такою, якою вона є. Коли питаєш батьків, якою вони хочуть бачити свою дитину, вони від повідають: розумною, чесною, здоровою, успішною. Але якщо дитина є хворою чи менш розумною, чи будуть батьки її менше любити? Дитина повинна бути в сім'ї щасливою. Сім'я повинна бути «колискою демократії», а не «колискою насильства».

Щодо виховання в сім'ї на демократичних засадах - це означає побудову стосунків через:

- встановлення суб'єкт-об'єктних взаємин у процесі взаємодії батьків і дітей, діалог;

- відмову від прямого примусу;

- врахування індивідуальних якостей особистості дитини, вивчення потреб, інтересів, особливостей дитини;

- прийняття один одного такими, якими вони є; визнання права на відмінність, несхожість;

- спрямованість на само актуалізацію і самореалізацію, розвиток кожного члена сім'ї і родини в цілому;

- повагу до особистості членів сім'ї, визнання пріоритету їх прав, звернення до відповідальності та обов'язку.

Порушення гармонійного розвитку дитини пов`язують насамперед з розладами взаємин між батьками та дітьми. Порушення поведінки, часті конфлікти зазвичай є свідченням занедбання батьками основних психологічних потреб дитини або невміння їх ефективно задовольняти (див. табл.. 1, 2).

Таблиця 1



Види взаємин

Ознаки гармонійних взаємин

Безумовне прийняття

Безумовне прийняття дитини – це любов до неї не за те, що вона красива, розумна, слухняна, талановита, а просто за те, що вона є. Потреба в безумовній любові – одна з фундаментальних людських потреб, її задоволення необхідне для гармонійного розвитку особистості. Задовольняється ця потреба за допомогою доброго, лагідного слова, привітного батьківського погляду, лагідного дотику. Такі ознаки насичують дитину дуже потрібними для її психологічного розвитку позитивними емоціями. Але це не означає потурання, не означає, що батьки не мають права сердитись на дитину. Навпаки, ще більшої шкоди може завдати придушування негативних почуттів. Проте для вираження гніву повинні існувати певні правила:

  • Виражати своє незадоволення не самою дитиною, а її окремими діями (заміна «Ти-повідомлень» на «Я-повідомлення»);

  • Осуджувати дії дитини, а не її почуття (якщо вони виникли в дитини, то для цього були певні підстави);

  • Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичними, інакше воно переросте в загальне неприйняття.

Безумовне прийняття дитини передбачає донесення до неї, що вона є найдорожчою для батьків. Американські вчені виділили і описали п’ять специфічних каналів, через які людина розуміє, що її люблять. Вони назвали їх «мовами любові».

Мова дотику

Це мова обіймів, прогладжування по голові чи поплескування по плечу для підбадьорення тощо. Психологи рекомендують обіймати дитину по кілька разів на день, стверджуючи, що чотири обійми абсолютно необхідні кожному для виживання, а для хорошого самопочуття необхідними є вісім обіймів на день.

Мова схвалення

Схвалення та підкріплення відрізняються від прямої похвали тим, що в них відсутній елемент оцінки. Вони передбачають вираження власного почуття чи ставлення до дитини, її діяльності за допомогою «Я-повідомлень» замість «Ти-повідомлень»: «Я дуже рада!» замість «Ти в мене молодець», «Я пишаюсь тобою» замість «Ти – геній». Чуючи схвалення типа «Ти – найздібніший у класі» може почати боятися зробити помилку, зробити щось гірше за інших, починає думати, що батьківську любов можна «купити» лише за найкращі досягнення. Так формується така риса характеру, як перфекціонізм, що приведе в майбутньому до надмірної вразливості до критики, негнучкості в поведінці.

Мова подарунків

Подарунки мають особливе значення, якщо вони насправді є вираженням ставлення, намаганням принести приємність. Такі подарунки перетворюються в пам`ятку, нагадують про людину, яка зробила цей подарунок. Натомість вкрай негативним явищем є подарунки-відкуплення («Аби не заважав»), подарунки-сповідування почуття провини («замість свого часу подарую ще одну ляльку»), подарунки-угоди («За хороші оцінки отримай обіцяний подарунок»). Такі подарунки не мають нічого спільного з безумовним прийняттям, формуванням почуття безпеки, довіри, щирості, доброзичливості, психологічного здоров`я загалом.

Мова допомоги

Відчуваючи підтримку в своїх справах, дитина знає, що батьки її люблять. Але, щоб допомога не стала проявом надмірної опіки слід дотримуватися таких порад:

  • Не втручайтесь у справу дитини, якщо вона не просить допомоги (важливо спершу окреслити низку справ, з якими дитина може справлятись самостійно, хоч і не завжди досконало);

  • Виберіть з цієї низки справи, до виконання яких ви зовсім не будите втручатися. Потім схваліть зроблене, не дивлячись на результат.

  • Знайдіть спокійний час та місто, щоб поговорити з дитиною про її особливо прикрі помилки.

  • Оберіть справу, яка дитині не вдається, та запропонуйте зробити її разом. Уважно слідкуйте за тим, щоб вчасно віддати ініціативу в руки дитини. Обов`язково відмітьте самостійні успіхи дитини, привітайте її.

Мова якісно проведеного часу

Час, проведений разом з дитиною є також виявом любові. Проте цей час повинен бути якісним, тобто треба дотримуватися основних принципів ефективної взаємодії, а саме: уважності (проявляється у зоровому контакті, в інтонації, тембрі голосу, темпі мовлення) та підтриманні ініціативи (проявляється у мовленнєвої увазі до ситуації (Я бачу, що ти зараз будуєш вежу), у вербальному чи невербальному схваленні, прийманні участі у діяльності дитини). Така взаємодія є запорукою не лише налагодження взаєморозуміння з дитиною, покращення її поведінки, а й її емоційного та розумового розвитку.

Вміння слухати і чути дитину

Найважливішим кроком для налагодження стосунків між батьками та дітьми є здатність почути дитину та її потребу, незадоволення якої лежить в погіршенні взаємин, а часто і порушенні гармонічності розвитку. При задоволенні основних (базових) психологічних потреб дитина вчасно та безболісно переходить на новий щабель розвитку. Натомість, занедбання якоїсь потреби негативно впливає на формування характеру та психологічну адаптацію. Для того, щоб з`ясувати, про що «говорить» проблемна поведінка дитини, необхідно навчитися активно слухати дитину (уважне положення тіла, зоровий контакт, налаштованість на спілкування), також повернення дитині того, про що вона говорить, з називанням її емоцій та переживань. Застосування активного слухання, по-перше, сприяє послабленню негативних емоцій дитини, по-друге, зростанню довіри, а отже саморозкриттю, по-третє спонукає до самостійного вирішення проблеми.

Мудра дисципліна

Знання дитини про те, що дозволено, а що ні, робить її життя передбачуваним, формує почуття безпеки. Звичайно дисциплінарних методів повинно бути не занадто багато і вони мусять бути гнучкими. Дотримання дисциплінарних правил передбачає одне але: батьківські вимоги не повинні суперечити важливим потребам дитини (бігати, малювати, лазити по деревах, все хапати, стрибати по калюжах і т.п.). Натомість для забезпечення задоволення цих потреб повинні бути створенні зручні та безпечні умови.

Таблиця 2



«Ти-повідомлення» (вираження зневаги, осуду, приниження)

«Я-повідомлення» (вираження негативних почуттів, налаштовування на розв`язок конфлікту)

Ти ніколи не допомагаєш мені по господарству

Мені б дуже хотілося, щоб ти частіше допомагав мені поратись по господарству. Мені твоя допомога справді потрібна.

Чому ти мені кажеш в останню хвилину про те, що тобі треба приготувати це до школи

Мені дуже важко змінити свої плани, коли ти кажеш це в останню хвилину. Я буду тобі дуже вдячна , якщо ти в майбутньому казатимеш мені про це заздалегідь.

Ти не можеш вислухати мене до кінця. Не смій перебивати мене.

Коли ти мене перебиваєш, мені здається, що це прояв неповаги. Мені дуже прикро через це. Проте, хотілось б думати, що це не так.

Ти зовсім не поважаєш мою працю. Тільки-но прибрала, і знов навколо бруд.

На підлозі з`явився бруд вже після того, як я ретельно все прибрала. Мені було б приємно, як би ти на цей раз прибрав за собою сам.

Ти надокучив мені своїми запитаннями. Не будь таким тугодумом. Хоч раз спробуй вирішити це самостійно!

Я відчуваю роздратування, якщо ти питаєш мене під час того, як я чимось зайнята. Пропоную тебе спершу самостійно поміркувати над відповіддю, а якщо все ж буде потрібна моя допомога, я з радістю допоможу.

Ти прийшов дуже пізно. Чому ти не маєш звички телефонувати, коли затримуєшся?

Я хвилююсь за тебе, бо вже пізній час. Мені хочеться, щоб ти попереджав мене про затримки.

Ти не вигуляв собаку

Я сподівалась, що ти вигуляєш собаку.

Ти мене дратуєш, коли не прибираєш у своєї кімнаті.

Коли я заходжу у твою кімнату і бачу там безлад, мене це дратує та дуже псує мій настрій.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка