Шляхи інноваційного розвитку закладів післядипломної педагогічної освіти в умовах модернізаційних змін



Скачати 153.75 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір153.75 Kb.
Мельник Надія Адамівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри філософії, економіки та менеджменту освіти, проректор з науково-методичної роботи Рівненського ОІППО
Шляхи інноваційного розвитку закладів

післядипломної педагогічної освіти в умовах модернізаційних змін

Актуальність проблеми. Національна система освіти у контексті євроінтеграційних змін передбачає новий підхід до управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти. Процес підготовки нової генерації науково-педагогічних і педагогічних працівників, здатних позитивно впливати на суспільний розвиток, підвищення якості освіти, збереження національної культури потребує оновлення змісту та активного впровадження інноваційних форм навчання, виникнення нових функцій та реалізації нових принципів, чіткого визначення напрямів та шляхів оновлення системи післядипломної педагогічної освіти. Потреба у створенні ефективних систем управління інноваційним розвитком вищих навчальних закладів на засадах системного, стратегічного, синергетичного, гуманістично-інноваційного, особистісно зорієнтованого та компетентнісного підходів, глобалізація, гуманізація, варіативність та інформатизація освіти, орієнтація на формування професійної компетентності науково-педагогічних і педагогічних працівників вимагають формування сучасної моделі управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти, перезавантаження діяльності районних, міських методичних кабінетів, центрів.

Ступінь дослідження проблеми. В умовах модернізації національної системи освіти особливо актуальним є визначення напрямів та шляхів оновлення системи післядипломної педагогічної освіти, зокрема науково-методичної роботи з педагогічними працівниками, формування інноваційного освітнього простору післядипломної педагогічної освіти, зумовлених потребою підготовки науково-педагогічних і педагогічних кадрів, зростання рівня їх професійної культури як високоосвічених, компетентних особистостей, здатних до роботи в умовах конкуренції, підприємництва і ринкових відносин. Усе це вимагає скоординованих дій усіх закладів післядипломної педагогічної освіти, наукових і науково-методичних установ. Основні зусилля мають бути зосереджені на дослідження у сфері управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти, районних, міських методичних кабінетів, центрів, навчання педагогічному новаторству як самих викладачів, так і слухачів курсів підвищення кваліфікації, презентацію кращого досвіду педагогів-новаторів, широке використання і впровадження його у вітчизняну практику для зменшення дистанції між змістом та цілями педагогічного процесу в системі підвищення кваліфікації, узгодженості мети, засобів та результатів діяльності в умовах ринку та новому глобалізованому соціумі.

Питання управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти, підготовки науково-педагогічних і педагогічних кадрів в умовах модернізації системи післядипломної педагогічної освіти розкриті в працях таких науковців, як В. Олійник, Є. Чернишова, Н. Любченко, Н. Білик, В. Бондар, Л. Даниленко, Г. Єльникова, О. Зайченко, А. Зубко, Л. Колосова, Н. Клокар, С. Крисюк, В. Луговий, В. Маслов, Н. Побірченко, Л. Покроєва, Н. Протасова, В. Пуцов, А. Пуховська, М. Романенко, С. Сисоєва, Т. Сорочан та ін. Дані питання розкриті також у бібліотечці Всеукраїнської школи новаторства, зокрема в її тематичних збірниках праць «Інноваційні підходи до формування та професійного розвитку компетентності педагогічних працівників у системі неперервної освіти», «Координація науково-методичної роботи закладів післядипломної педагогічної освіти в умовах єдиного інформаційно-освітнього середовища», «Педагогічний досвід як фактор оновлення змісту науково-методичної діяльності в установах і закладах освіти: вектори випереджувального розвитку», «Інноваційні підходи до організації науково-методичної роботи з педагогічними працівниками в умовах компетентнісно зорієнтованої освіти», «Оновлення змісту і форм діяльності науково-методичних установ в умовах сучасних перетворень і перспектив сталого розвитку України», «Упровадження системи мережевої взаємодії науково-методичних служб різних рівнів як основа реалізації державних освітніх стандартів», презентовано кращі досягнення вітчизняної післядипломної педагогічної освіти, генеровано нові ідеї та окреслено шляхи їх реалізації. Серед генераторів ідей, що були учасниками Всеукраїнської школи новаторства, – В. Олійник, Є. Чернишова, Н. Любченко, О. Бондарчук, О. Пометун, Т. Ремех, Л. Ляхоцька, А. Фасоля, С. Пальчевський, Т. Поніманська, О. Боднар, І. Коновальчук, Н. Білик та інші. Бачення названими науковцями перспектив розвитку системи післядипломної освіти, практичне знайомство з кращими інноваційними здобутками закладів у межах Всеукраїнської школи новаторства забезпечують формування нової системи управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку закладів післядипломної педагогічної освіти, районних, міських методичних кабінетів, центрів. Надзвичайно важливим у цьому плані є творче співвіднесення нових наукових ідей із позитивним практичним досвідом, що дозволяє ефективно розв’язувати актуальні освітні завдання. Проте питання управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти, підготовки керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників потребують подальшого вивчення, нових підходів, реалізація яких започаткувала б нову філософію освіти, допомогла б сформувати новий зміст і напрями інноваційного розвитку даних закладів.

Виклад матеріалів. Удосконалення системи післядипломної педагогічної освіти, управління інноваційним розвитком закладів та підвищення якості підготовки керівних, науково-педагогічних і педагогічних кадрів відповідно до сучасних соціально-економічних вимог потребує визначення пріоритетних напрямів розвитку, стратегії і тактики дій відповідно до потреб і ресурсних можливостей держави.

Серед основних проблем сучасного управління закладами післядипломної педагогічної освіти: відсутність науково обґрунтованих стратегій та програм інноваційного розвитку; орієнтація не на стратегічні цілі, а на завдання короткострокового періоду, недосконалість системи прийняття управлінських рішень на випередження, уповільнена реакція на зміни в зовнішньому середовищі; зосередженість на вирішенні переважно внутрішніх завдань; відсутність зворотного зв’язку зі споживачами освітніх послуг тощо. Вирішення даних проблеми потребує створення інноваційних структур у системі післядипломної педагогічної освіти, пошуку новаторських ідей, формування інтелектуального потенціалу науково-педагогічних і педагогічних кадрів, здатних створювати та реалізовувати нововведення, створення нових моделей управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти, районних, міських методичних кабінетів, центрів, що дасть змогу активізувати інноваційну діяльність, визначити її вплив на вдосконалення системи роботи.

Потреба впровадження інновацій в освіті зумовлена впливом ринку праці, соціально-економічної ситуації в державі, запитами суспільства, інформаційно-технологічним розвитком суспільства, інтеграцією у світовий освітній простір, тому важливого значення набуває також питання управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку закладів ППО, районних, міських методичних кабінетів, центрів. Як зазначає Пашков В.В., «…виникла така ситуація, за якої більшість викладачів, які отримали диплом кандидатів чи докторів наук, вважають, що вони отримали раз і на все життя право однаково викладати слухачам-викладачам, що призводить до невтішного, але закономірного результату: не поглиблюються і не оновлюються знання як слухачів, так і самих викладачів, які проводять ті чи інші курси. Уже зараз існує величезна дистанція між метою і завданням школи, її змістом та цілями педагогічного процесу в системі підвищення кваліфікації…Цілі перетворились в лозунги педагогічних починань, засоби перестали бути професійною цінністю, результати вимірюються критеріями, які не відображають сутність педагогічного процесу в системі підвищення кваліфікації».

Заклади післядипломної педагогічної освіти потребують створення інноваційних структур, появи різноманітних інноваційних освітніх центрів, відділів, лабораторій, технопарків, банків педагогічних інновацій, інноваційних закладів освіти, активізації експериментальної діяльності, співпраці із науковцями, науково-дослідними інститутами, появи консалтингових служб для психолого-управлінського консультування, сучасної мережевої взаємодії з районними, міськими методичними кабінетами, центрами тощо.

Результативність управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти залежить від формування психологічної і практичної готовності керівників до управління інноваційною діяльністю закладу, здатності науково-педагогічних та педагогічних працівників до інноваційної діяльності, усвідомлення ними потреби в інноваційних змінах.

Управління закладом сьогодні неможливе без чіткої стратегії / концепції та програми інноваційного розвитку, створення науково-методичних та організаційно-педагогічних умов для ініціювання нововведень, власної стратегії освітнього інформаційно-інноваційного розвитку шляхом трансформації інноваційних технологій у педагогічну практику, запровадження нової системи надання освітніх послуг та оцінювання їх якості, формування нової моделі розвитку професіоналізму педагогів, розробки нових моделей управління закладами післядипломної педагогічної освіти.

Модель системи управління інноваційним розвитком закладу післядипломної педагогічної освіти та районного, міського методичного кабінету, центру має передбачати формулювання нових наукових підходів і принципів до здійснення процесу управління; оновлення змісту та організаційної структури управління; визначення основних напрямів, шляхів та функцій управління; розробку технології підготовки кадрів за принципом випереджувального навчання із метою здійснення інноваційної діяльності та основні вимоги до викладача і методиста в умовах розвитку інформаційно-комунікаційного середовища. Реалізація такої моделі дозволить:



  • здійснити відхід від стихійної інноваційної діяльності в закладі / установі до управління інноваційним розвитком;

  • зростання кількості інноваційних структур (моніторингові, консалтингові, маркетингові центри, науково-методичні лабораторії, школи новаторства, технопарки, навчально-практичні центри тощо) всередині закладу / установи;

  • упроваджувати дистанційне навчання, а також активніше застосовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології;

  • формувати віртуальні спільноти для отримання нових знань, обміну досвідом;

  • підвищувати кваліфікацію науково-педагогічних і педагогічних працівників для надання якісних послуг в умовах інформаційно-інноваційного суспільства;

  • перехід до нових технологій навчання, орієнтованих на варіативність, індивідуальні форми й методи підготовки фахівців, здатних забезпечити високий рівень виконання своїх посадових обов’язків, здійснювати інноваційну діяльність.

Прикладом може служити Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників – нова сучасна форма роботи з керівними, науково-педагогічними і педагогічними працівниками, яка за кілька років здобула визнання на теренах України, оскільки є інноваційною творчою майстернею, яка презентує сучасну методологію оновлення змісту освіти, нові форми навчання педагогічних кадрів, спроможних здійснювати інновації, бути носіями розвиненої світоглядної культури, полікультурної свідомості та творчого стилю мислення. Під час засідань презентувалися кращі інноваційні здобутки керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів післядипломної педагогічної освіти, науково-методичних установ. Школа свідомо визначила для себе як пріоритетну мету: формування ефективної системи ініціювання, організації, координування та популяризації інноваційної освітньої діяльності в масштабах всієї країни і кожного регіону зокрема, системи кадрового забезпечення та управління інноваційним розвитком закладу післядипломної педагогічної освіти, розроблення та реалізацію програми спільних дій закладів післядипломної педагогічної освіти під керівництвом ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України для трансформації новаторського досвіду.

Трансформація новаторських ідей у педагогічну практику потребує ефективної взаємодії і співпраці наукових установ, обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, районних (міських) методичних кабінетів (центрів), педагогів-новаторів, розширення експериментальної та пошукової науково-дослідної роботи. Саме в такий спосіб формуватиметься єдине інноваційне освітнє середовище, що забезпечить обмін досвідом роботи щодо реалізації інноваційних моделей управління закладом післядипломної педагогічної освіти. Такий підхід сприятиме вдосконаленню професійної компетентності керівних, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які, як головний ресурс розвитку педагогічної практики, мають бути суб’єктами якісних змін в освіті та діяти у змінних ситуаціях шляхом освоєння принципово нової практико-перетворювальної компетенції.

Із метою поширення новаторських ідей, набутого інноваційного педагогічного досвіду в сфері управління інноваційним розвитком закладу, переведення його в ефективно діючу систему, що розвивається, створюються регіональні школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників, у межах яких проводяться «круглі столи», майстер-класи, інтернет-конференції, науково-практичні семінари, вебінари, педагогічні студії, професійні тренінги, інформаційні ярмарки, конкурси-ярмарки педагогічної творчості, зустрічі з авторами міжнародних освітніх програм, презентації інноваційних моделей педагогічних систем та інші форми роботи. Значна увага приділяється інноваційній діяльності, що виражається в назвах проведених заходів та презентованих матеріалів. Це сприяє поширенню і впровадженню оригінальних самобутніх ідей, творчих знахідок педагогічного досвіду у масову практику навчальних закладів та освітніх установ, визначенню основних завдань в умовах випереджувальної післядипломної педагогічної освіти.

Досвід, презентований у межах Рівненської регіональної школи новаторства відповідно до визначених напрямів діяльності, спрямовується не стільки на пристосування до зовнішніх трансформацій, скільки на потребу продукування нових ідеї відповідно до модернізаційних змін у галузі освіти. Такий досвід спонукає до оновлення змісту, форм і методів діяльності науково-методичних служб регіону, визначення кожним навчальним закладом та освітньою установою шляхів свого подальшого випереджувального розвитку, пріоритетних напрямів діяльності.

Таким чином, виявлення та дисемінація ефективних освітніх практик стає сьогодні одним із основних завдань Всеукраїнської та регіональних шкіл новаторства, актуальним дієвим механізмом перетворення педагогічної теорії і практики в умовах новаторського руху у післядипломній педагогічній освіті для формування нової життєствердної парадигми розвитку керівника та вчителя, підготовки їх до реалізації нововведень.

Для поширення інноваційного досвіду Рівненської регіональної школи новаторства на сайті Рівненського ОІППО, окрім рубрики «Всеукраїнська школа новаторства», базовим закладом якої визнано інститут, створено рубрики для регіональної та зональних шкіл новаторства, де розміщуються матеріали керівних та педагогічних працівників-новаторів. В електронній газеті «Освіта Рівненщини», розміщеній на порталі «Освіта Рівненщини», започатковано рубрику «Педагоги-новатори». Сформовано інформаційний банк даних базових закладів освіти з питань інноваційної діяльності, функціонує медіатека, створені спеціальні бібліотечні і ресурсні фонди, медіацентр, центр дистанційної освіти; сформовано обласний інформаційний банк ідей кращої педагогічної практики, який систематично поповнюється новаторськими ідеями, оскільки дисемінація педагогічного досвіду обумовлює не просто знайомство з ним, а організацію такої діяльності, що стане імпульсом до ґрунтовних змін у системі освіти та перетворить запозичену практику в інноваційний ресурс розвитку певної педагогічної системи.

Дієвою формою поширення інноваційного досвіду в межах шкіл новаторства в області є щорічні Червневі педагогічні студії, під час яких розглядаються питання розробки інноваційних моделей і шляхів модернізації системи неперервного фахового зростання працівників галузі; розвитку професійної компетентності керівних і педагогічних кадрів в умовах сучасних перетворень і перспективи сталого розвитку системи післядипломної педагогічної освіти; акмесинергетичних аспектів розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів; наукових засад інтеграції вузівської та післядипломної освіти педагога; науково-методичних засад психологічної підготовки педагогічних кадрів в умовах модернізації післядипломної освіти та інші. Серед випереджувальних завдань Червневих педагогічних студій – трансляція продуктів ефективного та інноваційного досвіду, що включає створення банків збереження, фіксації педагогічного досвіду, узагальнення інформаційних і методичних матеріалів щодо авторських інноваційних освітніх ресурсів, ефективних педагогічних практик; тьюторська підтримка навчальних закладів, які освоюють педагогічний досвід; формування і навчання управлінських команд, які освоюють кращий педагогічний досвід; презентація різних форм мережевої взаємодії навчальних закладів та освітніх установ; своєчасне інформування і популяризація в засобах масової інформації досягнень творчих колективів, педагогів-дослідників, педагогів-новаторів.

Важливу роль у підготовці педагогічних працівників до роботи за новими державними освітніми стандартами мають відіграти авторські творчі майстерні вчителів, започатковані з ініціативи Міністерства освіти і науки. Аналогічні майстерні варто створювати і на базі районних, міських науково-методичних установ.

На часі активізація діяльності шкіл технологічної майстерності, які сприятимуть оволодінню педагогічними працівниками сучасними педагогічними технологіями, використанню широкого спектра стратегій навчання.

Методичний кабінет як науково-методична установа набуває функцій сервісного центру. Працівникам науково-методичних установ все частіше доводиться виконувати роль менеджера, тьютора, модератора, експериментатора; «віртуального методиста», здатного до створення мережевого багатофункціонального комплексу, спрямованого на науково-методичну, інформаційну, консультативну та комунікативну допомогу педагогічним працівникам.



Важливим напрямом діяльності методичних служб залишається науково-методичне забезпечення та супровід інклюзивного навчання, допрофільної підготовки та профільного навчання. Науково-методичні установи мають стати осередками підготовки вчителя до здійснення інноваційної діяльності, впровадження ІКТ.

Висновок. Новий погляд на управління інноваційним розвитком закладів післядипломної педагогічної освіти, районних, міських науково-методичних установ потребує визначення та осмислення стратегічних напрямів модернізації системи післядипломної педагогічної освіти, системи управління професійним розвитком керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників для формування творчої особистості як основної цінності суспільства, створення розгалуженої інфраструктури науково-методичної служби на принципах мережевої взаємодії й маркетингу, забезпечення науково-методичного супроводу процесів інноваційного розвитку закладів ППО на основі партнерства між усіма структурами і підрозділами системи освіти, підвищення вагомості закладів післядипломної педагогічної освіти в Україні.

Література

  1. Бондарчук О.  Психологічні особливості розвитку самоефективності керівників освітніх організацій в умовах післядипломної педагогічної освіти / О. Бондарчук // Післядипломна освіта в Україні. – 2013. – №  1. – С. 79 – 83.

  2. Зубко А. Теоретико-методичні засади підвищення кваліфікації педагогів у системі післядипломної освіти: Монографія / А. Зубко. – Херсон: РІПО, 2010. – 167 с.

  3. Клокар Н. Теоретико-методологічні засади побудови моделі управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників на засадах диференційованого підходу в системі післядипломної педагогічної освіти регіону / Н. Клокар // Педагогічний альманах : зб. наук. праць / ред. кол. : В. Кузьменко (голова) [та ін.]. – Херсон : РІППО. – 2010. – Вип. 8. – С. 131–138.

  4. Любченко Н. Управління науково-методичною діяльністю закладів післядипломної педагогічної освіти: координаційний аспект: науково-методичний посібник / Н. Любченко / за ред. Є. Чернишової // Ун-т менедж. освіти НАПН України. – К. : ЦП «КОМПРИНТ», 2013. – 256 c.

  5. Мельник Н. Функціонування Всеукраїнської школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників як шлях до формування конкурентоспроможного фахівця в умовах післядипломної педагогічної освіти / Н. Мельник // Збірник матеріалів I Всеукраїнської інтернет-конференції / Університет менеджменту освіти НАПН України. – К., 2013. – 82 с.

  6. Ніколаєнко С. Теоретико-методологічні основи управління інноваційним розвитком системи освіти України : монографія / С.  Ніколаєнко. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – 419 с.

  7. Олійник В. Наукові засади розроблення прогностичної моделі розвитку післядипломної освіти в Україні / В. Олійник, В. Семиченко, Л.  Пуховська [та ін.] // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 1 – С. 18 – 23.

  8. Олійник В. Система післядипломної педагогічної освіти України: стратегія розвитку / В. Олійник // Освіта на Луганщині. – 2009. – № 2 (31). – С. 14 – 19.

  9. Романенко М. Методологія та зміст сучасної післядипломної педагогічної освіти / М. Романенко // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 1. – С. 35 – 37.

  10. Чернишова Є. На шляху модернізації післядипломної педагогічної освіти / Є. Р. Чернишова // Освіта України. – 2010. – № 53–54.

  11. Чернишова Є. Формування кадрового потенціалу системи післядипломної педагогічної освіти : моногр. : наук. вид / Є. Чернишова. – К. : Пед. думка, 2012. – 472 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка