Шляхи формування позитивного психологічного клімату



Скачати 50.56 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір50.56 Kb.
Закревська О.І.

Шляхи формування позитивного психологічного клімату .

Проблема профілактики і запобігання конфліктів в освітньому середовищі в останні роки набуває особливої актуальності і практичної значущості. Це визначається не тільки трудомісткістю безпосереднього розв‘язання вже розвинутих конфліктів, але і достатньо високими вимогами до спеціалістів. Значно доступніше і „дешевше” здійснювати не тільки і не стільки перетворення і розв‘язання конфліктів, скільки запобігати їх виникненню, тобто здійснювати психологічну профілактику і вживати заходи з передбачення і запобігання конфліктів.

Ми виділили два основних шляхи запобігання виникненню конфліктів:

-психолого-педагогічний ;

- адміністративний.

Перший передбачає використання методів виховання, переконання та навіювання, прийомів створення і підтримання сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, урахування психологічних особливостей працівників, їхніх індивідуально-особистісних якостей.

Другий базується на застосуванні адміністративного впливу, який реалізується у формі рішення, наказу, розпорядження, вказівки.

На нашу думку, позитивний психологічний клімат сприяє формуванню почуття задоволеності членів колективу від участі у спільній діяльності; почуття незадоволеності супроводжується, як правило, зростанням у більшості членів колективу числа референтних (привабливих) груп, що може призвести до дезінтеграції колективу. Психологічний клімат справляє великий вплив на життя та діяльність колективу. Однією з важливих функцій керівника є створення комфортного, здорового психологічного клімату в колективі. Виділяють такі головні ознаки сприятливого психологічного клімату: довір‘я і висока вимогливість членів групи один до одного; доброзичлива і ділова критика; вільне висловлювання власної думки під час обговорення питань, які стосуються всього колективу; відсутність тиску керівників і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення; достатня інформованість членів колективу про його завдання і стан справ під час їх виконання; задоволення від належності до колективу; високий рівень емоційної взаємодії та взаємодопомоги; можливості для задоволення потреб (соціальних, потреби в повазі та самовираженні).

Малько В.Г.

Сучасні зміни, що відбуваються в освіті, не могли не позначитися на взаємовідносинах педагогів і дітей. Вони стали більш гуманістичними, відкритими, довірливими. Незважаючи на те, що бажання учителів та учнів йти назустріч один одному недостатнє, все ж таки помітне прагнення оцінювати ту чи іншу ситуацію взаємодії не з позиції власного досвіду; надавати дитині право вибору, враховувати її індивідуальні особливості, бачити й спиратися на позитивне та ін.Гуманізація відносин між педагогом та учнями є тією пріоритетною засадою, за допомогою якої можна побудувати ефективну систему виховання творчої гуманної людини. Гуманні стосунки між педагогом та учнями закладають фундамент для взаєморозуміння, позитивного настрою, душевної рівноваги, найповніше розкривають природний потенціал кожної дитини, сприяють успішності навчально-виховного процесу, є основою позитивного ставлення до школи, до вчителя. На нашу думку, гуманістична установка педагога на взаємодію з дитиною – важливий компонент педагогічної майстерності, необхідна умова гуманно-особистісного підходу та гуманістичного стилю роботи. Особистість учителя повинна викликати в учня позитивні емоції, бажання й готовність до діалогу.

Коли вчитель звертається до дитини на ім'я, цим він підкреслює повагу до особистості, що притаманне демократичному, гуманістичному стилю. Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:

 звертатися до дітей на ім’я;

 допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;

 частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;

 поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;

оптимістична установка, віра в дитину – запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;

 бути щедрим на похвалу;

 педагогічний такт – засіб гармонізації спілкування;

 невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;

 забезпечувати педагогічну підтримку;

 спиратися на сильні сторони дитини;

 контролювати свої відносини з “проблемними” дітьми.

Таким чином, позитивний психологічний клімат має велике значення, адже:

• забезпечує об'єднання дітей у згуртований колектив;

• надає простір для прояву й розвитку здібностей, інтересів, нахилів;

• сприяє розвитку творчої самореалізації кожної особистості;

• формує кращі морально-психологічні якості;

• підтримує оптимальний тонус психіки;

• задовольняє вимоги психогігієни (не має шкідливого впливу на психіку та психофізичне здоров'я дитини);

• підвищує емоційний тонус, а значить і працездатність дітей.

Павліщук К.П.

Впродовж навчання в школі психологічний мікроклімат видозмінюється, набуваючи особливого характеру в учнівських колективах старшої школи. Зазначимо, що соціально-психологічний клімат у підлітковому колективі визначається реальними взаєминами між підлітками, їх вміннями та навичками етичної взаємодії. Він формується на основі суб'єктивної думки і ставлення до окремих людей, стилю взаємин, до групових норм і цінностей. Кожним підлітком соціально-психологічний клімат переживається індивідуально як задоволення чи незадоволення перебуванням у даному колективі, своїм статусом у ньому. Найбільш значимими для підлітка є товариські взаємини, які досить нестійкі в даному віці. Отже, працівниками психологічної служби має бути виокремлена окрема система позитивного формування мікроклімату для різних вікових груп.

Шляхи формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі школи є:

• вивчення соціально-психологічного клімату в колективі, (діагностування);

• гнучке регулювання взаємин у колективі, усунення суперечностей між особистими стосунками в системі міжособистісних взаємин;

• удосконалення умов навчання і життя членів колективу(спільне оформлення класного кутка, інформаційних стендів; організація спільного проведення дозвілля);

• удосконалення стилю керівництва з урахуванням особливостей членів класу (колективу);

• Керуватися справедливим універсальним вимогам до учнів класу;

• Виявлення учнів, які впливають на негативний мікроклімат та окремо працювати психологу з ними над розвитком: моральної спрямованості особистості; організаційної єдності; психологічної єдності (інтелектуальна, емоційна і вольова сфери); здатності до самоуправління рефлексії власних вчинків; групової готовності та міжгрупової єдності.

• Розробити пам’ятки учням щодо ефективного спілкування з однолітками;

• Організувати цикл тренінгових занять з розвитку комунікативних здібностей, психологічної культури учнів.

Соціально-психологічний клімат формується в колективі поступово, але, одержавши достатню визначеність і виразність, стає відносно самостійним фактором життя колективу і впливає на продуктивність навчання класу й окремих учнів, на самопочуття кожного члена колективу та ступінь прихильності його до колективу.



«Здоровий психологічний мікроклімат – основа успішного навчально-виховного процесу»


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка