Шкідливий вплив наркотичних речовин і тютюнокуріння на організм людини Історія застосування наркотичних речовин людиною



Скачати 195.62 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір195.62 Kb.



Шкідливий вплив наркотичних речовин і тютюнокуріння на організм людини
1. Історія застосування наркотичних речовин людиною

Паління одержало широке поширення починаючи з XVI століття. Якщо в XVI і XVII століттях найпоширенішим було паління трубки, у XVIII нюхали тютюн, у XIX жували тютюн і палили сигари, то з кінця XIX століття в палінні наступила ера сигарет.

Історія табакопаління сягає корінням у глибоку давнину. Археологи, що вивчають історію Ближнього й Середнього Сходу, вважають, що тютюн споживали ще в III тис. до н. е. Деякі дослідники стверджують, що першими на землі курцями були єгипетські фараони. В одній із гробниць, що належить до II тис. до н. е., знайдені глиняний кальян та інші курильні речі.

Скіфи й древні жителі Африки спалювали рослини і вдихали дим, що при цьому утворювався. Цікаво також, що на стародавніх китайських картинах зображені такі ж трубки, якими користуються для паління й сьогодні.

Багато дослідників батьківщиною тютюну вважають Центральну й Південну Америку, де дотепер у природних умовах існує близько 60 різновидів тютюну. Індіанці використовували тютюн не тільки для паління, й для лікування ран і в інших лікарських цілях у вигляді відварів і сиропу, а також у релігійних обрядах. Було встановлено, що індіанці племені майя палили величезні сигари, на виготовлення яких ішло до 20 днів, уживали тютюн і ацтеки.

У 1492 році Христофор Колумб на одному з відкритих ним Багамських островів виявив, що аборигени скручували в трубочку листя дикоростучих рослин, висушували його і палили. Відомо, що один із матросів Колумба, який почав палити, жорстоко постраждав — після повернення до Іспанії він був засуджений інквізицією за обвинуваченням у чаклунстві.

Описуючи свої враження про Новий Світ, Колумб, зокрема, відзначав: «Нас зустріло безліч майже голих людей, дуже дивних і сильних, які йшли зі своїх поселень із палаючими головешками в руках і травою, дим якої вони «пили». Декотрі мали одну велику сигару й на кожній зупинці запалювали її, потім кожний робив з неї три-чотири затягування, випускаючи дим через ніздрі».

Як указується у виданій у Росії у 1896 році Реальній енциклопедії для медичних наук, один із супутників X. Колумба Бартоломео Лас Казас у праці «Історія Індії» наводить такий опис паління: «...висушена трава, загорнена в сухий аркуш у вигляді петарди, запалюється з одного кінця, а через інший кінець втягують дим. Цей дим присипляє плоть і п’янить, знімаючи утому. Такі петарди тубільці називають тютюном».

Тут саме час сказати про те, звідки походить слово «тютюн». Вважається, що така назва походить від провінції Табаго, де росте ця рослина. Під час другої експедиції Колумба іспанський чернець Роман Пано привіз в Іспанію тютюнове насіння; спочатку тютюн культивували як декоративну рослину. Пано навіть написав книгу «Про вдачі й звичаї жителів Америки», у якій за назвою «ко-гоба» був описаний тютюн.

Поступово тютюн поширився в Європі.

Спочатку він застосовувався як лікувальний засіб. Паління, нюхання й жування тютюну сприймалося спочатку як варварський звичай, однак потім ця звичка одержала широке поширення.

Відома цікава історія про те, як французький посланник при Лісабонському дворі Жан Ніко, з ім’ям якого пов’язана ботанічна назва тютюну — Nicotiana Tabacum,— постачав королеву Франції Катерину Медичи сухим листям і насінням тютюну з лікувальною метою. Із цього часу французькі аристократи почали нюхати тютюн, листя якого, на думку Ніко, «виганяло й знищувало хвороби голови й мозку».

Надмірне споживання тютюну нерідко призводило до важких отруєнь, що спонукало владу й церкву почати боротьбу з палінням і переслідування курців. Так, в Англії курці тютюну суворо каралися, інколи з відрубуванням голови.

2. Застосування наркотиків у медицині

У всіх традиційних суспільствах, включаючи середньовічну Західну Європу, наркотики споживали головним чином як ліки або як стимулятор (наприклад, для воїнів перед боєм).

У XIX ст. в Європі й Америці був широко поширений лауданум — спиртова настоянка опіуму, що служила заспокійливим і знеболюючим засобом. Аж до початку XX ст. багато наркотичних препаратів вільно продавалися в аптеках як болезаспокійливі або снодійні ліки. Лікарське застосування наркотиків тривало і згодом, хоча заборона наркотиків набагато знизила можливості їх медичного застосування.

Для зняття сильного болю лікарі застосовують морфін і деякі інші морфіноподібні препарати. У деяких європейських країнах безнадійним раковим хворим, які перебувають в спеціальних клініках, уводять героїн, який, як вважають, за ефективністю не поступається морфіну, але має менше побічних ефектів. Імовірно, опіоїдні болезаспокійливі препарати могли б і частіше використовуватися для полегшення страждань хронічно або безнадійно хворих, якби не побоювання лікарів і пацієнтів, що тривале призначення опіатів обов’язково призведе до формування залежності. Як свідчать сучасні дослідження, такі побоювання перебільшують реальну небезпеку, але, тим не менш, часто є визначальними у виборі знеболюючого препарату. Іншим фактором, що стримує використання опіатів у медицині, є законодавчі обмеження, які в деяких країнах не дають права використовувати наркотики в приватній лікарській практиці, забороняють призначати їх наркозалежним і т. п.

Є й інші області лікарського застосування наркотичних засобів. Так, для лікування проносу впродовж трьох століть використовували парегорік — камфорну настоянку опію, ароматизовану анісом (тепер вона витіснена синтетичними аналогами). Для придушення кашлю можна використовувати різні опіоїдні препарати (найчастіше застосовують кодеїн). Є окремі дані, що опіатні препарати (бупренорфін) дають позитивну дію в лікуванні резистентних депресивних станів.

Використання наркотиків-опіатів як болезаспокійливих засобів засноване на тому, що відчуття болю складається з двох компонентів — сенсорного (фізичне сприйняття болю) і емоційного (страждання). Наркотики пригнічують обидва ці компонента. Вплив наркотиків залежить від наявності в різних нервових клітинах (нейронах) особливих рецепторів (речовин, що вибірково реагують на різні хімічні речовини). У дозах, що застосовуються для знеболювання, наркотики-опіати гальмують проведення больових сигналів, але не впливають на нервові клітини, що передають сигнали від органів чуття (дотик, смак, зір і слух), оскільки кількість опіоїдних рецепторів у цих нейронах невелика. Однак деякі нейрони, які беруть участь у сприйнятті болю, та забезпечують інші фізіологічні процеси, містить один або кілька типів опіатних рецепторів. Саме тому опіоїди не тільки чинять знеболювальну дію, але як побічний ефект нерідко викликають запор, нудоту і блювання, гальмують сечовипускання, змінюють вміст у крові деяких гормонів, пригнічують, а іноді повністю блокують дихання.

Препарати, що виготовляються з листя коки і з конопель, також мають медичне застосування.

Заборона наркотиків через поширення наркоманії призвела до згортання медичного використання природних наркотичних речовин.

Однією зі сфер застосування у медицині речовин віднесених до наркотиків є їх застосування в лікуванні хворих на синдром залежності. Ідеться про замісну терапію. Цей метод лікування широко застосовується для лікування залежності від героїну. Препаратом, що заміщує героїн, є метадон. Приймаючи метадон під контролем лікаря, наркоман не відчуває фізичної потреби в героїні, у нього немає «ломки». Використання метадону дозволяє багатьом наркоманам мати постійну роботу і виконувати звичайні щоденні справи, звільниться від вимушених зв’язків з кримінальним середовищем. Слід ураховувати, що прийом метадону підтримує опіоїдну залежність, і раптове припинення прийому метадону призводить до синдрому відміни («ломки»), що в свою чергу з великою часткою ймовірності спричинює рецидив. Тому припинення замісної терапії має відбуватися поступово, через поступове зменшення дози і при позитивному налаштуванні пацієнта на повну відмову від прийому препарату.

3. Наркотичні речовини, що виготовляються із природної сировини (маку, конопель), їхня дія на організм

Найбільш розповсюдженими наркотичними засобами, які використовують наркомани, є препарати групи опію. До них належить опій — випущений молочний сік, виділений з надрізів на недозрілих коробочках різних сортів маку, або екстракт пропареної соломки маку. Опій вміщує близько 20 алкалоїдів у межах від 23 до 1520 %.

З макової головки добувають опіумну сировину, з якої виготовляють такі важкі наркотики, як морфій і героїн. Серед наркотичних засобів, що не належать до лікарських, у нелегальний обіг найчастіше потрапляють опій сирець, екстрактний опій, ацетилований опій, макова соломка.

До сільськогосподарських та дикорослих культур, що містять наркотичні засоби, належать коноплі (канабіс). Зловживання наркотичними засобами, що містяться в індійських коноплях (гашиш, анаша, марихуана), призводить до тяжкого захворювання гашишизму. Гашиш використовується наркоманами шляхом паління в чистому виді або в суміші з тютюном, що призводить до психічних станів з яскравими зоровими і слуховими галюцинаціями.

Діюча речовина гашишу й марихуани — один з ізомерів тетрогідроканнабінола (ТГК). Потрапляючи в організм, ця сполука концентрується в області лімбічної системи, яку ще називають «мозком внутрішніх органів». Саме тут, у лімбічній системі, розташовуються найбільш діючі центри задоволення. Якщо ж розглядати лімбічну систему більш широко, то відповідно до теорії американського нейрофізіолога Дж. Папеца вона відповідає за підтримку гомеостазу організму, розмноження, розвиток емоцій. Лімбічна система тісно пов’язана з іншим нервовим утворенням — ретикулярною формацією, що регулює загальний тонус мозку. Пригнічуюча дія ТГК поширюється й на секрецію іншого медіатора — гамма-аміномасляної кислоти, що виконує в центральній нервовій системі гальмову функцію. Зняття ж гальмового контролю над нервовими центрами спричинює, що у вищих відділах мозку процеси збудження починають переважати над процесами гальмування. До того ж при наркотичному отруєнні підсилюється приплив на кору півкуль імпульсів від чутливих закінчень внутрішніх органів. У звичайному стані більша частина цих імпульсів затримується підкірковими структурами мозку й не сприймається свідомістю. Коли ж нормальні взаємодії між нервовими центрами порушені, то мозок виробляє потік безладних сигналів, що дезорганізує психіку. Відбиття внутрішнього світу організму вигадливо переплітаються з реаліями світу зовнішнього — виникають галюцинації.

У пустелях Мексики росте невеликий кактус пейотль, або лофофор. Він містить набір алкалоїдів, головний серед яких мескалін. Ацтеки шанували пейотль як божественну рослину, що приносить удачу на полюванні, захищає від хвороб і гарантує довголіття. Таке сприймання кактуса ацтеками значною мірою зумовлене властивостями мескаліну збуджувати центральну нервову систему й спричинювати галюцинації.

Хімічна будова молекули мескаліну близька до будови молекули дофаміну — одного з медіаторів нервової системи. Логічно припустити, що мескалін може втручатися в нервові процеси, що відбуваються за участі дофаміну. І не дивно, що дофамінергічні структури удосталь зустрічаються в тих зонах мозку, роздратування яких викликає задоволення.

До рослин, що мають наркотичну дію, належить кока, значно поширена в Південній Америці. Із листя коки шляхом переробки виготовляють наркотичний засіб кокаїн (останнім часом він з’явився в Україні). Кокаїн цінний анестезуючий засіб місцевої дії, який і використовується у медичній практиці. Але при тривалому використанні може виникнути тяжка залежність — кокаїнізм. Дія кокаїну проявляється сп’янілою веселістю, прагненням до діяльності, пізніше з’являються галюцинації, страх, марення, втрата відчуття смаку, слуху, зору, розширення зіниць, судороги, паралічі.

При тривалому вживанні кокаїну досить швидко з’являється звикання до нього і потреба у збільшенні дози. Наркомани стають черствими, егоїстичними, дріб’язковими і підозрілими. Хворий залишає свої справи, байдуже ставиться до близьких, стає неохайним. Важливою діагностичною ознакою кокаїнізму є «кокаїновий» блиск очей розширення зіниць при в’ялій реакції на світло.

4. Тютюнокуріння як вид наркотичної залежності

Негативний вплив на організм людини тютюнокуріння

У листі тютюну міститься один із найотрутніших рослинних алкалоїдів — нікотин. Нікотин утворюється в коренях рослини й звідти надходить в інші частини, у тому числі й у листя. Різні сорти тютюну містять від 0,3 до 7 % нікотину, причому найбільша його кількість міститься у дешевих сортах тютюну, найменша — у дорогих. При палінні тютюну нікотин потрапляє в організм. Доза нікотину 5–6 мг викликає гостре отруєння організму людини, 30–60 мг — смертельна.

Нікотин — отрута нервової системи — він вибірково діє на нервові вузли центральної й периферичної нервової системи, що регулюють діяльність внутрішніх органів і життєво важливих систем. У малих дозах нікотин чинить вплив на нервову систему, у більших — викликає її параліч (зупинку дихання, припинення серцевої діяльності).

У курців-початківців часто виникають симптоми отруєння нікотином: нудота (іноді блювота), запаморочення й головний біль. Постійні ж курці, навпаки, отримують від паління задоволення через що відбувається порушення мозкової діяльності. Однак симптоми отруєння також присутні: підвищення кров’яного тиску, прискорений пульс, зупинка скорочень порожнього шлунка.

Паління — це не тільки шкідлива звичка, це форма наркотичної залежності (нікотинізм). Однак сам по собі нікотин не завдає організму великої шкоди — вона для організму значно менша, ніж, наприклад, шкода чадного газу, синильної кислоти, 43 канцерогенів та інших складових тютюнового диму.

Головна небезпека нікотину полягає в тім, що нікотинова залежність споживання неминуче супроводжується надходженням в організм усіх шкідливих компонентів тютюнового диму. А сигарети містять понад десять шкідливих для організму хімічних сполук: амоніак, Кадмій, етанову й стеаринову кислоту, гексамін, толуол, Арсен, метанол і ін.

Можна припустити, що зменшення вмісту нікотину в сигаретах сприятиме тому, що в курців не буде розвиватися залежність і вони зможуть вчасно зупинитися. Однак усе відбувається зовсім навпаки. Курець, який перейшов на «легку» марку сигарет, як правило, не кидає палити, попри те, що шкідливість «тютюнозалежності» сприймається сучасною людиною майже як аксіома.

Паління чинить згубний вплив на усі органи. З кожним роком список захворювань спричинених палінням, розширюється. До них належать порушення обміну речовин, лейкемія, катаракта, склероз, цукровий діабет, захворювання серцево-судинної й репродуктивної систем, низка онкологічних захворювань.

Статистика свідчить, що у курців частота захворювань виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки вдвічі вища, ніж у некурящих. Оскільки сигарета на якийсь час притупляє почуття голоду, людина, яка палить, разом із філіжанкою кави зволіє не бутерброд, а саме сигарету, що посприяє розвитку шлунково-кишкових захворювань.

У прямій залежності від паління перебуває й психічне здоров’я людини, рівень її енергії й життєздатності. Якщо курець нервує, то заспокоюється, випаливши сигарету. Однак при цьому ефект «розслаблення» досягається за рахунок гальмуючої дії тютюнових отрут на важливі ділянки нервової системи.

Крім того, звикаючи до паління, людина одержує нове джерело стресу — відсутність сигарети, без якого вона уже не може розслабитися. Виникає замкнуте коло: і виникнення, і припинення стресу залежать від паління.

Більшості курців паління подобається. І це необхідно визнати. Аргументів щодо шкоди паління людині, яка палить, зазвичай, не досить для того, щоб позбутися цієї шкідливої звички.

На сьогоднішній день усі тютюнові компанії задумуються над зниженням шкоди від сигарет, що ними випускаються. Виробники намагаються всіма можливими способами звести до мінімуму кількість небезпечних хімічних елементів, що містяться у звичайній сигареті.

Що ж насправді означають терміни «легкі» і «ультралегкі» сигарети? Чи є марки «легких» сигарет менш шкідливими для організму?

Незважаючи на те, що в «легких» і «ультралегких» сигаретах знижений вміст смоли (до 1 мг) і нікотину (до 0,1 мг), курці цих марок одержують ті ж токсини у свій організм, що й ті, хто курить звичайні сигарети. Не виявлено також істотної різниці у кількості цих канцерогенних речовин, а низький уміст деяких токсичних речовин досягається їхнім синтезом при горінні сигарети, а також шкідливим сполученням компонентів, що залишилися.

На думку фахівців, «легкі» сигарети можуть завдати навіть більшої шкоди, ніж традиційні, оскільки деякі люди перейшовши на «легкі» сигарети просто починають викурювати їх більшу кількість протягом дня, так що доза споживаних токсичних речовин залишається стабільною. Крім того, при палінні «легких» сигарет люди роблять більш глибокі затяжки.

Паління — це шкідлива звичка, якої необхідно позбутися.

У людини, яка кинула палити, вже через місяць значно полегшується дихання, поліпшується сон, підвищується працездатність і значно зростає загальний тонус. Через 3–6 місяців легені звільняються від шкідливих продуктів згоряння тютюну (смоли, тютюнового пилу тощо). Через рік на 50 % знижується ризик розвитку коронарної хвороби, а через 5 років значно знизиться ймовірність захворювання на рак легенів.



5. Синтетичні наркотичні речовини, їхня дія на організм

Надзвичайну небезпеку становлять синтетичні наркотичні речовини. Дуже сильний галюциногенний ефект має диетиламід лізергінової кислоти, більше відомий як ЛСД.

У 1943 році швейцарський біохімік А. Гофман зробив випадкове відкриття: вивчаючи алкалоїди ріжків (нижчого гриба, що паразитує на житі), він виявив, що ці алкалоїди викликають фантастичні візії та втрату почуття реальності.

Перші ознаки дії ЛСД проявляються в загостренні сприйняття навколишнього світу. Кольори предметів здаються надзвичайно соковитими, насиченими, фарбами переливаються, фосфорелюють. Варто заплющити очі, і в уяві виникають яскраві образи. Згодом порушується адекватне сприйняття часу й простору, розмірів предметів.

Через деякий час емоційний підйом змінюється періодом пригнічення психіки, апатією. З’являються думки про самогубство. Вплив препарату проявляється індивідуально й триває від декількох хвилин до декількох місяців і навіть років. Усього лише одноразовий прийом ЛСД може зробити людину інвалідом. Передбачити реакцію організму на галюциноген практично неможливо. Зона дії ЛСД й іншого галюциногену диметилтриптаміну — лімбічна система. Молекулярну причину наркотичної активності цих сполук легко встановити, порівнявши їхні формули з будовою молекули серотоніну.

Уживання наркотиків неминуче призводять до імпотенції та прогресуючої атрофії статевих залоз. Пригнічуюча дія наркотичних сполук на статеву функцію підтвердилася в спостереженнях за чоловіками-добровольцями.

Жіночий організм менш чутливий до дії наркотиків, однак при систематичному вживанні розвивається статева холодність, безплідність. Але навіть якщо наркоманка завагітніла, можливість народження здорової дитини невисока.

Щоб захистити мозок від дії шкідливих хімічних сполук, що потрапляють іззовні, в організмі є спеціальна система захисту — так званий гематоенцефалічний бар’єр. Механізм його дії спрощено має такий вигляд: стінки кровоносних судин, розташовані поряд із тканиною центральної нервової системи, мають здатність затримувати багато речовин, наприклад антибіотики, які могли б порушити нормальну діяльність мозкових центрів. Як правило, для наркотичних препаратів гематоенцефалічний бар’єр не є ерйозною ерешкодою . Тому вони й чинять настільки потужний вплив на психіку. Так само легко долають наркотики інший, що охороняє легко уразливий організм плода — плацентарний бар’єр. Тому, якщо під час вагітності жінка вживає наркотичні препарати, вона вводить отруту і в організм майбутньої дитини. Ще не народжене дитина, яка не знає навіть смаку материнського молока, уже отримує пристрасть до наркотиків. По суті, народжується потенційний наркоман. Не тільки статеві, але й інші залози виявляються мішенями для дії наркотичних сполук. Наприклад, одноразова ін’єкція морфіну збільшує секрецію деяких гормонів гіпофіза й, навпаки, придушує функцію щитоподібної залози, пригнічує утворення інсуліну. В організмі людини практично немає нечутливих до наркотичних препаратів залоз. А зона впливу залоз внутрішньої секреції поширюється на всі органи й тканини.

На пізній стадії захворювання, остаточно руйнується організм і деградує особистість. У наркоманів виявляються важкі ураження печінки, нирок, серця, органів травлення, ендокринної та нервової систем.

Відбуваються глибокі зміни в інтелектуальній сфері: з’являються провали в пам’яті, наростають ознаки слабоумства, можлива навіть смерть від серцевої недостатності або будь-якого інфекційного захворювання, з яким ослаблений організм уже не може боротися. Наркозалежність (особливо на пізніх етапах) важко лікується навіть в умовах спеціалізованого стаціонару. Основна причина, через яку наркомани не можуть самостійно відмовитися від наркотику — абстиненція. Особливо важко проходить абстиненція у морфіністів. Їх мучить нудота, блювота, проноси, порушення серцевої діяльності, біль у м’язах, розлад свідомості. Без лікарської допомоги морфінова «ломка» досягає такої сили, що може створити реальну загрозу для життя.



6. Соціальні проблеми наркоманів

Наркоманія (від грецьк. narke — заціпеніння і mania — божевілля, пристрасть, тяга) — це хвороба, що виникає внаслідок вживання наркотиків і призводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій людини. Розрізняють мононаркоманію (пристрасть до якого-небудь одного наркотика) і полінаркоманію (пристрасть до сполучення наркотиків). Результат в обох випадках однаковий — найважчі розлади діяльності всіх органів і систем організму, може спричинити смерть. Часто наркоманію називають «білою смертю», маючи на увазі білий колір наркотичних речовин.

Тривале вживання наркотиків призводить до того, що вони стають частиною у хімічного складу тканин організму людини і необхідною умовою збереження його біологічної та хімічної рівноваги. У такому випадку говорять про фізіологічну або фізичну залежність людини від наркотиків. При фізіологічній залежності, якщо деякий час не вживати наркотиків, розвивається наркотичний голод, прояви якого змушують людину систематично вживати наркотики, щоб викликати наркотичне одурманення. При фізіологічній залежності всі думки, вчинки наркомана спрямовані на те, щоб будь-якою ціною знайти наркотик. Відсутність наркотику сприяє наростанню роздратування, нервозності, втрати уваги, неможливості зосередитися на якійсь справі. При наркотичному голоді з’являються сильний головний біль, нервове тремтіння, м’язові судоми, оніміння кінцівок. Наркотик стає важливішим за їжу, через що виникає фізичне виснаження організму людини. Наркоман впадає у відчай і почуває повну безвихідь, можливі спроби самогубства.

Наркотичний голод (абстинентний синдром) починається з внутрішньої потреби організму до вживання наркотику. У випадку незадоволення цієї потреби виникають такі занепокоєння, інтенсивне потовиділення, з очей течуть сльози, зіниці розширюються і не реагують на світло, ніс наповнюється слизом. Відчувається гострий біль у попереку, животі, з’являється «гусяча шкіра», чергування жару і ознобу, нудота, блювання. Спостерігається дрібне м’язове тремтіння, що переходить у конвульсії з порушенням дихання і кровообігу, що може призвести до непритомності. У такому стані можуть бути зорові галюцинації. Усі ці явища виявляються в різних сполученнях і мають різний ступінь виразності. Якщо наркоману, який перебуває в стані наркотичного голоду, дати наркотик, усі ці неприємні явища зникнуть. Він матиме вигляд нормальної людини, що відпочила, але цей стан нетривалий, оскільки припинення дії наркотика, спричинить наркотичний голод.

Психологічна залежність виражається в бажанні вживати наркотик для досягнення почуття задоволення, що він приносить, але частіше — для подолання почуття незадоволення, яке виникає за відсутності наркотику.

Швидкість виникнення наркотичної залежності зумовлюється:

• частотою вживання наркотичних речовин (чим частіше їх вживають, тим швидше виникає залежність);

• біохімічними особливостями наркотичної речовини (найактивнішими є токсичні речовини і наркотики типу крек, героїн, ЛСД);

• віком і масою людини (чим менші вік і маса, тим швидше виникає залежність);

• статтю (дівчата і жінки швидше піддаються руйнівній силі наркотиків);

• психологічними особливостями (наявність психічних відхилень, низька самооцінка, підвищена тривожність, почуття самотності зумовлюють високий ступінь схильності до швидкого виникнення наркозалежності);

• генетичними особливостями (у родинах, де батьки або близькі родичі мають наркотичну залежність, збільшується імовірність виникнення наркоманії в дітей);

• ставленням до наркотиків (при позитивному налаштуванні на їхнє вживання знижуються захисні морально-психологічні бар’єри в неповнолітніх);

• наявність захворювань і травм;

• доступність наркотиків.

У наркомана, крім психічних і фізичних відхилень, настає соціальна деградація, що виявляється, насамперед, у відсутності інтересу до роботи, навчання, суспільного й особистого життя. Важливо знати, що наркоманія згубна не тільки для наркоманів, але й для його потомків. Через пристрасть до наркотиків майбутніх батьків, або одного з них, страждають діти, які з’являються на світ часто життєво слабкими, психічно нестійкими.

Людина, яка серйозно захопилася наркотиками, поступово потрапляє в злочинне середовище. Світ наркоманів та злочинців жорстокий, і людське життя в ньому нічого не варте. Відомо, що для добування грошей на наркотики наркоманам доводиться займатися злочинністю, грабувати людей, продавати наркотики, займатися проституцією.

В усіх країнах торгівля наркотиками контролюється злочинним світом. І майже скрізь добування, виготовлення, збереження, поширення і вживання наркотиків знаходиться поза законом.

У наркоманів виникає велика проблема матеріальної залежності від тих, хто забезпечує їх наркотиками. Уникнути її практично неможливо. Законом України суворо переслідуються навіть ті, хто виконує дрібні доручення наркоторговців. Відповідальність за незаконне поширення наркотичних речовин передбачена в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Ситуація зі споживанням наркотичних речовин в Україні наразі є критичною. У соціальному плані небезпечним і тривожним є той факт, що на початку ХХI століття кількість хворих на наркоманію досягла найвищого рівня, спостерігається небувале зростання числа осіб, які вживають психоактивні речовини епізодично. Дані соціологічних досліджень свідчать, що майже половина підлітків має досвід вживання наркотиків і близько 58 % школярів виявляють схильність до формування залежних форм поведінки.

Зростання випадків злочинності, пов’язаних із вживанням наркотичних речовин, вилучення дедалі більших партій наркотиків також свідчать про поглиблення проблеми.

Серед медичних наслідків наркотизації звертають на себе увагу передусім характерні зміни особистості хворого. Поступово відбуваються спустошення психіки, зниження інтересів, збідніння почуттів, спостерігаються емоційна нестійкість, схильність до неадекватних реакцій, істерії, депресій. Індивідуальні особистісні характеристики згладжуються і нівелюються, хворі дедалі більше стають схожими один на одного. Їхня поведінка визначається відсутністю почуття обов’язку, легковажним ставленням до наркотизації та її наслідків. Уся життєва активність хворого спрямована на одержання наркотику і добування коштів для його купівлі.

Серед тяжких наслідків наркоманії та токсикоманії можна відзначити високий суїцидальний ризик. У хворих на наркоманію ризик самогубства порівняно з іншими групами населення вищий у 15–20 разів. При цьому спостерігаються справжні суїцидальні абсценції: хворі завдають собі тяжких ушкоджень (зазвичай порізів), щоб зняти емоційне напруження. Ризик передчасної смерті для осіб, котрі вживають наркотики внутрішньовенно, перевищує ризик смерті серед загалу чоловічого населення у 5 разів, а серед жінок — майже в 11 разів, причому смерть наркоманів настає, в основному, в молодому віці.

Хронічна інтоксикація наркотичними речовинами призводить до різних соматичних ускладнень. На вірусні гепатити хворіють до 90 % наркоманів, що вводять наркотики внутрішньовенно.

За даними Європейського регіонального бюро ВООЗ, 40 % випадків ВІЛ-інфікування в Європі пов’язані з внутрішньовенним вживанням наркотиків. Загрозливим є і той факт, що в середньому тільки через 16 років після захворювання на ВІЛ-інфекцією наркоман починає лікуватися. За цей час він може заразити багатьох осіб з його оточення, котрі теж вживають наркотики, та сексуальних партнерів.

За хронічної гашишної інтоксикації найчастіше трапляються ускладнення, пов’язані з ураженням дихальної системи: розвиток хронічних бронхітів, синуситів, пневмоній. Близько 10 % хворих на шизофренію мають досвід куріння гашишу.

Безпосереднім результатом наркотизації є також різке зниження працездатності. Наркомани зазвичай не працюють, перебувають на утриманні родичів чи займаються кримінальною діяльністю, спрямованою на добування наркотиків.

Характерним негативним соціальним наслідком зловживання наркотиками є втрата сімейних зв’язків. Наркомани значно рідше, ніж здорові люди того ж віку, одружуються, їхні родини швидко розпадаються, якщо партнер по шлюбу не наркоман. Серед наркоманів кількість сімейних в 1,6 раза менша, ніж серед загального населення, а розлучених — у 2,8 раза більша.

Усе зазначене вказує на те, що тактика і стратегія профілактичних та терапевтичних програм з урахуванням несприятливого розвитку ситуації та її медико-соціальних наслідків повинні бути максимально реалістичними й результативними.



У справі створення і реалізації профілактичних програм, на жаль, домінують неспеціалісти. Ще не склалося стійкої думки про те, що далеко не кожен педагог чи психолог, медик здатний тонко розбиратися в суті (механізмах) формування залежності від алкоголю і наркотиків, а тому виходить, що не кожен з них має підставу диктувати суспільству, як проводити профілактику. Наприклад, «лікування зайнятістю» (залучення підлітка до роботи секцій, гуртків) базується на помилковому посиланні на те, що наркозалежність виникає внаслідок неробства. Також на помилковій платформі ґрунтується позиція релігійних об’єднань про те, що наркоманія зумовлена аморальністю особистості та суспільства, тоді як відомо, що в її формуванні бере участь безліч чинників.

Результат ефективності розв’язання проблеми наркоманії залежить не тільки від держави, а й від самого населення. Важливо, щоб ця проблема постійно перебувала в центрі уваги як державних органів влади, так і всіх наших співгромадян.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка