Шевякова н. Л



Скачати 109.64 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір109.64 Kb.
ШЕВЯКОВА Н.Л.

Нікопольське педагогічне училище

Державного вищого навчального закладу

«Криворізький національний університет»
ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ
У статі викладені результати теоретичного вивчення проблеми вікових особливостей поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях. Визначені психологічні детермінанти поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях та запропоновано психолого-педагогічні вирішення конфліктних ситуацій серед молодших школярів.

Ключові слова: конфлікт, молодші школярі.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ



Актуальність наукового дослідження визначається тим, що вміння орієнтуватися в нових ситуаціях, в тому числі і конфліктних, сприяє розвитку соціальної компетентності особистості, а це особливо важливо в процесах соціалізації, адаптації, інтеграції.

Перенесення акценту в площину вікового розвитку і дані сучасних наукових досліджень свідчать, що дитина молодшого шкільного віку по-різному реагує на ту чи іншу конфліктну ситуацію, бо її поведінка характеризується особливостями, зокрема індивідуально-психологічними характеристиками та психосоціальними чинниками (А.Анцупов, С.Ємельянов, А.Ішмуратов, О. Ковальов, Н. Кряжева, Н.Левітов, А.Лічко, Г.Ложкін, С.Максименко, В.Татенко, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.). Від рівня сформованості в молодшому шкільному віці якостей, що забезпечують успішну регуляцію конфліктних взаємодій, значною мірою залежить конструктивна та безконфліктна поведінка, яка сприятиме самореалізації дитини.

Однак класична система освіти яка, в першу чергу, орієнтована на когнітивний розвиток учнів, на засвоєння знань, умінь і навичок, не розрахована на вирішення цього завдання. Саме тому пошук освітніх ресурсів формування конструктивних паттернів поведінки у молодшого школяра в конфліктній ситуації є вельми актуальним в сьогоденні.

Недостатня теоретична дослідженість особливостей, детермінації та способів психологічної корекції конфліктності молодших школярів, з одного боку, і надзвичайна актуальність проблеми конфліктних ситуацій серед сучасних школярів для психологічної та педагогічної практики, з іншого боку, обумовили вибір теми дослідження.

Метою публікації є представлення результатів теоретичного дослідження основних психологічних детермінант поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях та обґрунтуванні ефективних шляхів їх конструктивізації.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Узагальнення робіт, у яких явно або імпліцитно поставлена проблема особливості поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях, дозволяє виділити деякі смислові аспекти та загальні підходи до розуміння сутності виникнення конфліктів як складної ситуації міжособистісної взаємодії в молодшому шкільному віці.

Сьогодні конфлікти – повсякденна реальність. Якщо наше розуміння нинішнього стану психології наближається до правильного, то проблема людини – це, насамперед, дослідження конфліктів і парадоксів. Дана проблема порівняно давно вивчається зарубіжними науковцями (Р.Дарендорф, Г.Зіммель, Л.Козер, Б.Е.Робінсон, П.Скін, К.Флейк-Хобсон). У вітчизняній науці це питання стало розроблятися в останні десятиліття (Н.В.Грішина, А.С.Кармін, В.А.Лефевр, А.А.Рояк, Б.І.Хасан та ін.).

Аналіз положень психології з проблеми нашого дослідження показав, що поняття "конфлікт" розглядається многоаспектно і багатопланово. Найчастіше в психології поняття "конфлікт" визначається як зіткнення протилежно спрямованих, взаємовиключних тенденцій окремо взятого епізоду в свідомості, у міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями.

Конфлікт є реакцією людини на перешкоду по досягненню цілей спільної діяльності; на поведінку інших людей, яка не відповідне очікуванням; реакцію на ґрунті несумісності характерологічних рис, відмінності культурних основ поведінки і потреб [1].

Традиційно конфлікти дітей розглядаються як явища, пов'язані з відхиленнями від так званого нормативного поводження, що порушує моральні і правові норми (В.В.Ковальов, А.Н.Лічко, Ю.І.Юричко). Конфлікти вивчаються також в аспекті взаємозв'язку з поведінкою агресивного характеру (С.Д.Белічева, І.С.Кон, Д. І. Фельдштейн).

Разом з тим у вітчизняних дослідженнях відзначається, що конфлікти відображають реальний суперечливий спосіб життя людини (А.Я.Анцупов, О.Н.Громова, С.В. Кудрявцев, В.І. Сперанський, А.І.Шипілов).

Як всяка психічна особливість людини, певний стиль поведінки в конфлікті має свою детермінованість. Дане питання також є досить актуальним серед психологів. Зважимо на той факт, що з проблеми проявів конфліктності молодших школярів та детермінант поведінки в конфлікті дітей цього віку науковці не мають єдиної думки. Як зазначає А.І.Сорокіна, обсяг досліджень, присвячених конфліктності, пропорційно зменшується із зменшенням віку дитини, в той час як саме цей вік найбільш розроблений у віковій психології [8].

Конфлікти у відомих наукових джерелах визначаються з позиції загальної характеристики, де робиться акцент на стихійно виникаючих ситуаціях. Вони відображають відношення дитини з оточуючими. Однак, незважаючи на численні дослідження і аналіз проблеми з різних позицій, в даний час відсутні чіткі дані і загальні закономірності, що визначають особливості конфліктних проявів. Тому можна тільки гіпотетично припустити, які психологічні умови необхідні для їх ефективного використання в процесі виховання, навчання і розвитку дітей.

Узагальнюючи весь спектр аналізованих теорій, слід визнати, що формування досвіду взаємин у молодшому шкільному віці, дуже важливо, тому що вже в дитячому віці починають формуватися досить стійкі особливості особистісного реагування, відбувається вибудовування ієрархії мотивів і цінностей, закріплюються деякі характерологічні особливості, які в багатьох випадках можуть стати джерелом серйозних майбутніх проблем школяра.

Немає сумніву, що ці теоретичні положення вимагають подальшого дослідження особливостей поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях в конкретній сфері діяльності та обґрунтуванні ефективних шляхів їх конструктивізації.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Аналіз літератури показав, що проблема конфліктів молодших школярів з дорослими, однолітками, конфліктність особистості в молодшому шкільному віці ще тільки починає вивчатися. Очевидно, це пов'язано з усталеним у психології поглядом на цей період соціалізації особистості як неконфліктний, оскільки діти цього віку відкриті до впливу дорослих, до відвертих стосунків з ними, їх контакти з батьками емоційно позитивні, досить рівні. Вважається, що провідна діяльність – навчання, приваблива для молодших школярів, їм подобається роль учня і вони із задоволенням відвідують школу [6].

Разом з тим у ряді досліджень, особливо останнім часом, відстоюється інша точка зору. Вважається, що молодший шкільний вік є сензетивним для виникнення й корекції конфліктності, яка пов’язується з індивідуально – характерологічними особливостями дитини й можливостями вливати на її міжособистісні стосунки, в тому числі з батьками. Конфліктність, яка періодично за певних обставин появляється у молодшому шкільному віці, може визначити весь подальший склад особистості, виступити в ролі чинника, що перешкоджає її успішному становленню [4].

Л.С.Славіна підкреслює, що молодші школярі мають схильність до гострих афективних станів (грубість, запальність, емоційна нестійкість, неврівноваженість) і пояснює це розбіжністю між прагненнями дитини і можливостями їх задовольнити. Якщо вчасно дитині не надати допомогу, це може призвести до формування негативних рис характеру. У молодшому шкільному віці конфліктність ще не є рисою характеру, а виявляється тільки як реакція на ситуацію і переживання, що в ній виникають [7].

У цілому, більшість учених вказують на те, що головне у виникненні конфлікту – особливості переживання дитиною стадій дозрівання свого "Я". Зміст внутрішніх конфліктів у молодших школярів прямо визначається тим, чи зуміла дитина у належний момент свого особистісного розвитку правильно реалізувати свої основні психологічні потреби – у любові, довірі, у самостійності і визнанні.

Визначається конфліктність комплексною дією факторів: психологічних (темперамент, агресивність, соціально-психологічні установки і цінності, ставлення до опонента, компетентність в спілкуванні та ін.) і соціальних (умови життя і діяльності, середа і соціальне оточення. загальний рівень культури і т.д.) [5].

Захаров А.І. розглядає внутрішній конфлікт як один з чинників, що призводить до неврозу у дітей і розподіляє на конфлікт інтересів, потреб, можливостей та потягів [3]. Аналіз окремих наукових позицій учених з цього питання свідчить, що у молодшому шкільному віці конфліктні ситуації пов'язані з навчальною діяльністю [2].

Доповнити знання про особливості конфліктної взаємодії молодших школярів дозволяють сучасні емпіричні дослідження, які в певній мірі підтверджують теоретичні висновки про зумовленість конфліктності молодших школярів у взаємовідносинах з дорослими, однолітками наявністю у дітей конфліктогенних особистісних утворень. Конфліктність може бути тісно пов'язана з певними індивідуально-характерологічними особливостями дитини, такими як агресія, ворожість, запальність, образливість, мстивість тощо, а також з такими психологічними факторами як своєрідність міжособистісних відносин з батьками [4].

Результати аналізу поглядів науковців на природу конфлікту уможливлюють висновок про значимість у виникненні й ескалації конфліктів суб’єктивних чинників. Ці чинники через належність до емоційно – особистісної сфери обумовлюють деструктивний характер поведінки молодших школярів у конфліктній ситуації.

До зовнішніх чинників, які визначають характер поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях відносяться, насамперед, особливості спілкування та місце молодшого школяра в групі однолітків. Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Особливості поведінки у конфліктній ситуації залежать від соціометричного статусу учасників конфлікту. Так, діти з високими соціометричними показниками відрізняються достатньо сформованими емоційними й вольовими якостями, здатністю до конструктивних форм поведінки. Низький соціометричний статус характеризується недостатньо сформованими адаптаційними навичками і деструктивними формами поведінки у конфліктних ситуаціях [10].

Своєрідними конфліктогенами у поведінці молодших школярів постають почуття симпатії, що розвиваються і відіграють важливу роль у формуванні малих груп у класі та стихійних компаній, які інколи стають сторонами міжгрупових конфліктів. Життя в класному колективі виступає як фактор формування у молодших школярів моральних почуттів, зокрема почуття дружби, товариськості, обов'язку, гуманності, що об’єктивізує виникнення конфліктів. При цьому молодші школярі схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх у своїх однолітків. Проте з віком вони стають більш самокритичними.

Таким чином, конфліктність молодшого школяра проявляється як комплекс особливостей емоційного й поведінкового реагування дитини на певні ситуації. У конфлікті індивідуально-характерологічні особливості дитини виступають психологічними домінантами її поведінки. Визнання значимості особистісних особливостей дітей у виникненні й протіканні конфлікту спрямовує його корекцію.

Тому, враховуючи процес зростання, виховання і становлення дітей як особистості, дуже важливо вчасно вжити заходів у запобіганні конфліктних ситуацій серед молодших школярів, оскільки прояв агресії і вихід в конфліктну ситуацію дуже негативно позначається на психологічному стані молодшого школяра, а також на всьому процесі навчання і спілкування з однокласниками, вчителями, батьками, що в майбутньому веде до некерованої психологічної ситуації.

Для планомірного розвитку і формування особистості дитини можуть використовуватися як індивідуальні, так і групові форми роботи. Методологічна стратегія системи розвивально – корекційних заходів ґрунтується на розумінні сутності й закономірностей психічного розвитку в молодшому шкільному віці та концептуальних уявленнях гуманістичної школи щодо єдності актуального і потенційного в людині (Г.А.Балл, М.С.Бургін, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко та ін.).

З нашої точки зору, презентація програми профілактики та корекції деструктивних проявів молодших школярів має базуватися на принципах наукової обґрунтованості та технологічної розробленості. Має бути спрямована на активацію внутрішніх резервів особистості, формування впевненості у власних силах, розвитку саморегуляції. Кінцевою метою корекційно – розвивальних заходів є реорганізація Я-концепції особистості шляхом асиміляції раніше не опрацьованих переживань, розвиток здібностей до рефлексії та саморегуляції. Такий підхід звільняє педагогічний простір від однолінійності і штампів. Визначає нове трактування процесів особистісного розвитку дитини [9].

Отже, головною метою впровадження у навчально-виховний процес розвивально – корекційних заходів є сприяння розвитку конструктивної поведінки молодших школярів у конфліктних ситуаціях. Основними завданнями тренінгу є психологічна корекція деструктивних тенденций в поведінці молодших школярів шляхом навчання навичкам адаптивної поведінки, підсилення їх мотивації до саморозвитку, формування адекватної самооцінки, сприяння побудові та налагодженню учнями доброзичливих взаємин з однолітками та вчителями.

Зауважимо, що ефективність психологічного впливу залежить від стратегії побудови корекційної програми. Принципово важливим для успішної реалізації розробленої програми є дотримання психологом наступних методичних вимог: чітке формулювання основної мети роботи; визначення кола завдань, які конкретизують основну мету; визначення етапів проведення роботи з вказівкою тимчасових рамок; розробка вимог до оформлення тренінгових занять.

Психологічний вплив має бути спрямований не тільки на проблемні сторони особистості з метою їх відновлення, реабілітації, а й на збереження можливостей і ресурсів особистості, що здатні виступати в якості опорних, компенсаторних механізмів [9].

ВИСНОВКИ

У процесі виховання, навчання і розвитку в дитячому віці складаються відносини, що включають конфлікти, які формують у дітей усвідомлення неминучості їх виникнення і потреба конструктивного вирішення. Конфліктні прояви обумовлені динамікою сукупності духовних і ціннісних орієнтаціїцій особистості. Конфліктні прояви відображають систему міжособистісних відносин і способи самоствердження.

Для того, щоб процес формування емоційно-вольової регуляції студентів став менш суперечливим і більш адекватним, ми вважаємо необхідним у конструюванні й реалізації розвиваючої програми орієнтуватись не на окремий методологічний напрямок, а поєднувати різноманітні засоби психологічного впливу, реалізуючи комплексний підхід.

Виконане дослідження окреслює коло подальших дослідницьких завдань. Відкриваються нові перспективи переосмислення та розробки інноваційного супроводу оптимальної стратегії щодо конструктивного вирішення конфліктних ситуацій і мінімізації негативних впливів на поведінку молодших школярів у навчально-виховному середовищі


Бібліографічні посилання

1. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н. В. Гришина. – СПб.: Питер, 2005. – 464 с.

2. Давыдов В. В. Виды общения в обучении (Логико-психологические проблемы построения учебных предметов) / В. В. Давыдов. – М.: Педагогика, 1972. – 423 с.

3. Захаров А. И. Происхождение детских неврозов и психотерапія / А. П. Захаров. – М.: Апрель-Пресс, Эксмо-Пресс, 2000. – 448 с. – (Серия: Мир психологии).

4. Коновальчук І. М. Особистісні особливості дітей молодшого шкільного віку як суб’єктивні чинники їх конфліктів з батьками / І. М. Коновальчук // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – Т.VIII, вип.1. – К., 2013. – С. 178 – 190.

5. Ложкин Г. В. Практическая психология конфликта: учебное пособие / Г. В. Ложкин, Н. И. Повякель. – Киев, 2000. – 256 с.

6. Матюхина М. В. Психология младшего школьника / М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик, К. Т. Патрина. – М.: Просвещение, 2004. – 254 с.

7. Славина Л. С. Дети с аффективным поведеним / Л. С. Славина. – М.: Просвещение, 1966. – 150 с.

8. Сорокина А. И. Психологическое исследование конфликтности в детском возрасте / А. И. Сорокина. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2008. – 452 с.

9. Шевякова Н. Л. Методологічні аспекти формування емоційних й вольових компонентів регуляції діяльності майбутніх учителів /Н. Л. Шевякова // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць: Ун-т менеджменту освіти НАПН України; голов. ред. В. В. Олійник. – К., 2011. – Вип.3 (16). – С. 576 – 582.



10. Шпак С. Г. Динаміка вираженості особистісних чинників поведінки у конфліктних ситуаціях у молодшому шкільному віці / С. Г. Шпак // Український науковий журнал «Освіта регіону. Політологія. Психологія. Соціальні комунікації». – № 2-3. – 2011. – С. 178 – 184.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка