Шамриленко ірина григорівна



Скачати 386.04 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації26.04.2016
Розмір386.04 Kb.
  1   2


Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


На правах рукопису

ШАМРИЛЕНКО ІРИНА ГРИГОРІВНА

УДК 159.9.072.433




СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ

НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ В ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ

ДО ЗВІЛЬНЕННЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
19.00.06 – юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата

психологічних наук

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Іванова Олена В’ячеславівна

Київ - 2012

ЗМІСТ
Вступ ________________________________________________________ 3

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених ___________________________________________ 14

1.1. Сутність соціально-психологічної адаптації та сучасний науковий погляд на шляхи підвищення її ефективності___________________________ 16

1.2. Соціально-психологічна характеристика неповнолітніх засуджених та формування особистості в умовах соціальної ізоляції ____________________ 28

1.3. Аналіз світової практики надання соціально-психологічної допомоги неповнолітнім засудженим та її нормативно-правове забезпечення в Україні __________________________________________________________________ 43

Висновки до першого розділу __________________________________ 53

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення _____ 55

2.1. Загальна характеристика методів та організація дослідження _____ 57

2.2. Психологічні особливості неповнолітніх засуджених як детермінанти соціально-психологічної адаптації ____________________________________ 77

2.3. Ефективність формування адаптованості неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення _____________________________________ 108

2.4. Напрями та засоби оптимізації соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення з установ виконання покарань _______________________________________________ 140

Висновки до другого розділу __________________________________ 147

Висновки ___________________________________________________ 153

Список використаних джерел __________________________________ 158

Додатки ____________________________________________________ 177

ВСТУП
Соціально-економічне становище в країні є визначальним фактором динаміки злочинності, в тому числі і злочинності неповнолітніх. Відсутність чітко визначених моральних ідеалів у суспільстві, незадовільне матеріальне становище більшості сімей, недоліки в організації навчально-виховного процесу, негативний інформаційний потік через ЗМІ та нав’язування агресивно-насильницької моделі поведінки як засобу досягнення мети – все це призводить до деформації морально-правової сфери особистості неповнолітніх, що збільшує ризик скоєння ними злочинів. Крім того, криміногенна ситуація в суспільстві ускладнюється за рахунок неповнолітніх, які звільнилися з місць позбавлення волі, оскільки існує високий ризик скоєння рецидивних злочинів колишніми засудженими та втягування ними у злочинну діяльність інших неповнолітніх.

За період відбування покарання у виховних колоніях неповнолітні засуджені підпадають під дію негативних факторів соціальної ізоляції, що ускладнює процес їх ресоціалізації та інтеграції в суспільство [1–5]. На думку науковців перебування неповнолітніх в місцях позбавлення волі більше одного року сприяє формуванню у них психічних новоутворень, що важко піддаються психокорекції [6, 7]. Проте, згідно статистичних даних Державної пенітенціарної служби України близько половини із неповнолітніх засуджених позбавлені волі терміном до п’яти років, майже 30% вихованців – більше ніж на п’ять років.

Аналізуючи криміногенний склад засуджених, які відбувають покарання у виховних колоніях, можна відзначити те, що кількість неповнолітніх, які скоїли тяжкі злочини, постійно зростає. Протягом останніх двадцяти років кількість неповнолітніх, які скоїли умисні вбивства та умисні тяжкі тілесні ушкодження зросла майже втричі – з 24.6% (1992 р. – найменший пік) до 69.2% (2005 р. –найбільший пік). Більше ніж втричі зросла частка неповнолітніх засуджених, котрі повторно скоїли злочини – з 4.4% (1995 р.) до 14.2% (2009 р.). Викликає занепокоєння факт омолодження злочинності неповнолітніх. Так, кількість осіб, які скоїли злочини у віці 14-15 років, у 2009 р. становила 7.8%.

Отже, злочинність неповнолітніх являє собою соціальне явище, небезпечне як для конкретної особи, втягнутої в кримінальну діяльність, так і для суспільства в цілому. Проблема ускладнюється тим, що вихованці колоній перебувають під дією негативних факторів, які сприяють подальшій їх криміналізації у разі відсутності належного впливу на особистість засуджених з боку психологів, вихователів, соціальних працівників, представників громадськості. Тому, надання допомоги неповнолітнім засудженим у соціально-психологічній адаптації протягом всього періоду відбування ними покарання, та особливо під час підготовки до звільнення з пенітенціарних установ, є обов’язковою умовою досягнення позитивних результатів в процесі їх перевиховання.

В науковій літературі доволі широко висвітлені питання, пов’язані з ресоціалізацією неповнолітніх засуджених та їх соціально-психологічною адаптацією на всіх етапах відбування покарання. Зокрема, проблемі сприяння адаптації осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі з урахуванням особливостей їх особистості, оптимізації процесу виправлення засуджених присвячені праці Бандурки О. М., Башкатова І. П., Віденєєва І. О., Глоточкіна О. Д., Дєєва В. Г., Іванової О. В., Кривуши В. І., Максимової Н. Ю., Медведєва В. С., Міхліна О. С, Мороз Л. І., Пірожкова В. Ф., Радова Г. О., Сєвєрова О. П., Синьова В. М., Тарарухіна С. А., Трубнікова В. М., Ушатікова О. І., Фіцули М. М., Шмарова І. В., Яковенка С. І., Яковлева О. М., Ярового А. О. та багатьох інших науковців. Але, незважаючи на те, що окремі її аспекти досліджувалися фахівцями різних наукових галузей, проблема соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення не втратила своєї актуальності і потребує подальшого розгляду, опрацювання, аналізу та вироблення нових наукових підходів.

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку української держави ідеї толерантності та гуманізму знаходять відображення в усіх сферах людської діяльності, в тому числі й у такій специфічній, як виконання покарань за скоєні злочини. Зокрема, серед основних напрямків реформування пенітенціарної системи України з метою гуманізації процесу виховання неповнолітніх засуджених передбачено розробку та застосування ефективних форм і методів впливу на особистість вихованців, забезпечення психологічної допомоги та реалізацію комплексу заходів, спрямованих на соціальну адаптацію осіб, які готуються до звільнення [8]. Соціально-психологічна допомога неповнолітнім засудженим в їх адаптації в період підготовки до звільнення з місць позбавлення волі надається у формі спеціально розробленої програми. Але, як показує практика та підтверджують соціологічні дослідження, засуджені, звільняючись з установ виконання покарань, відчувають труднощі у вирішенні ряду питань [9].

Проблемі ресоціалізації та соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених на всіх етапах відбування ними покарання приділялася увага науковців у галузях психології, педагогіки, соціології та права. Зокрема, пропонувалися зміни у діюче законодавство щодо пом’якшення покарання стосовно неповнолітніх, покращення побутових умов виховних колоній та вирішення пов’язаних з ув’язненням соціальних питань. Вивчалися соціально-психологічні особливості засуджених та особистісні зміни, що виникають під впливом факторів соціальної ізоляції, розроблялися індивідуальні та групові педагогічно-психологічні методи впливу на особистість осіб, які скоїли злочини. Крім того, підкреслювалася важливість профілактики негативних явищ в середовищі неповнолітніх засуджених та підсилення ролі морально-правового виховання, розглядалися шляхи вирішення організаційно-правових та соціально-психологічних питань підготовки вихованців до звільнення з установ виконання покарань.

Разом з тим, не дивлячись на численні публікації з приводу зазначених вище питань, окремі аспекти проблеми соціально-психологічної адаптації залишилися поза увагою і потребують подальшого дослідження. Зокрема, виявляються недоліки у чинному законодавстві в частині, що стосується терміну покарання неповнолітніх, видів покарання за скоєні злочини, умов примусової ізоляції та збереження громадянських прав ув’язнених осіб. У практичній діяльності установ виконання покарань доволі обмежено використовується досвід інших країн по вирішенню питань, пов’язаних з ресоціалізацією та адаптацією неповнолітніх засуджених. Крім того, в діяльності виховних колоній спостерігається дефіцит наукових матеріалів, що стосуються соціально-психологічних та вікових особливостей вихованців.

З огляду на вищевикладене необхідно детально проаналізувати вітчизняний та зарубіжний досвід в розрізі сприяння ресоціалізації ув’язнених осіб та вивчити особистісні особливості неповнолітніх засуджених задля розробки рекомендацій щодо сприяння їх соціально-психологічній адаптації в період підготовки до звільнення з виховних колоній. Вирішення окреслених питань матиме позитивний вплив на динаміку злочинності неповнолітніх в Україні. Крім того, отриманні в ході проведення дисертаційного дослідження теоретичні напрацювання та емпіричні результати матимуть практичне значення для діяльності установ виконання покарань.

Отже, саме недостатня теоретична розробка в юридичній психології проблеми соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення з місць позбавлення волі та практична необхідність її вивчення визначили вибір теми кандидатської дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з реалізацією основних напрямків “Комплексної програми профілактики правопорушень на 20072009 рр.”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767, “Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, до 2015 року”, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1.07.2009 р. № 740-р.

Дослідження виконано в межах планів НДР та ДКР Національної академії внутрішніх справ та Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби НАВС, а також плану роботи кафедри загальної та соціальної психології ННІПКГБПС НАВС.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського інституту внутрішніх справ (протокол № 11 від 28.10.2002 р.) та узгоджена і затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 28.04.2004 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення з місць позбавлення волі та розробці практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення її ефективності.

Виходячи з поставленої мети дослідження визначено такі завдання:

1) розглянути основні теоретичні підходи до проблеми соціально-психологічної адаптації в сучасній науці та її особливостей в період підготовки неповнолітніх засуджених до звільнення з установ виконання покарань;

2) проаналізувати іноземний та вітчизняний досвід надання соціально-психологічної допомоги неповнолітнім засудженим в період їх підготовки до звільнення з установ виконання покарань;

3) дослідити психологічні детермінанти соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених;

4) визначити критерії адаптованості та неадаптованості неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення;

5) обґрунтувати пропозиції щодо покращання підготовки неповнолітніх засуджених до звільнення з місць позбавлення волі;

6) розробити методичні рекомендації для установ виконання покарань щодо сприяння соціально-психологічній адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення.

Об’єктом дослідження є соціально-психологічна адаптація.

Предметом дослідження є особливості соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення з місць позбавлення волі.

Методологічну основу дослідження склали гуманістичний (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс та ін.) та особистісно-діяльнісний підходи (Л. С. Виготський, О. М Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн,) теорія трансактного аналізу (Е. Берн), теорія провідних тенденцій (Л. М. Собчик), концепція особистості Г. С. Костюка, розвинута у працях С. Д. Максименка. Робота ґрунтується на принципах об’єктивності, дослідження психічних явищ у їх розвитку, організації розвиваючих та формуючих психологічних впливів.

Методи дослідження. В рамках проведення дисертаційного дослідження були використані такі методи:

теоретичні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація, узагальнення),

емпіричні (метод експертних оцінок, метод вільного (нестандартизованого) інтерв’ю, контент-аналіз, спостереження, анкетування, порівняння, тестування (стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості (модифікація тесту ММРІ), метод портретних виборів (модифікація тесту восьми потягів Л. Сонді), методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича, методика вивчення особливостей міжособистісної взаємодії Т. Лірі, проективна методика “Неіснуюча тварина”, метод активного соціально–психологічного навчання),

методи математичної обробки інформації (критерій кутового перетворення Фішера φ*, коефіцієнт рангової кореляції Спірмена rs, критерій Манна-Уітні U).

Аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація, узагальнення – при вивченні наукових джерел, законодавчої бази, нормативно-правових актів, звітів про роботу виховних колоній для неповнолітніх, матеріалів, що стосуються діяльності пенітенціарної системи в Україні та в інших країнах для обґрунтування методології дослідження та розробки стратегії сприяння соціально-психологічній адаптації неповнолітніх засуджених (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1); метод експертних оцінок при розробці критеріїв адаптованості та неадаптованості неповнолітніх засуджених у період підготовки до звільнення з установ виконання покарань та оцінки ефективності психокорекційного впливу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2), метод нестандартизованого інтерв’ю при виявленні труднощів соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених, а також специфіки міжособистісної взаємодії в умовах соціальної ізоляції та деформації особистості вихованців колоній як детермінант адаптації (підрозділи 2.1, 2.2); контент-аналіз – при обробці творів-есе неповнолітніх засуджених (підрозділи 2.1, 2.2), спостереженняпри проведенні у виховних колоніях соціальних програм задля сприяння ресоціалізації неповнолітніх засуджених (підрозділи 2.1, 2.2), анкетування – з метою вивчення специфіки батьківських сімей досліджуваних, рівня сформованості їх правосвідомості, уявлень про життя після звільнення з виховних колоній (підрозділи 2.1, 2.2), тестування, порівняння – при дослідженні психологічних особливостей респондентів (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3), метод активного соціально-психологічного навчання – при формуванні у неповнолітніх засуджених навичок самоконтролю та конструктивної міжособистісної взаємодії (підрозділ 3.2.), методи математичної обробки інформації – при обробці емпіричних даних (підрозділи 2.2, 2.3).

Емпіричну базу становлять результати оцінювання експертами – працівниками трьох виховних колоній для неповнолітніх (30 осіб) поведінки, рівня прояву особистісних рис та психічних станів респондентів у період підготовки до звільнення; результати психологічного дослідження 307 неповнолітніх засуджених, які перебували в дільницях соціальної адаптації Ковельської, Мелітопольської та Павлоградської виховних колоній для неповнолітніх; аналіз творів-есе: “Дотримання прав людини в Україні” та “Моє життя після звільнення” (2006 – 2007 рр.).

Проаналізовані нормативно-правові акти, що стосуються питань профілактики правопорушень неповнолітніх, норми кримінально-виконавчого права в частині, що регламентує порядок відбування покарання неповнолітніми правопорушниками.

При підготовці дисертації авторка використовувала власний багаторічний досвід співпраці з Державною пенітенціарною службою України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з небагатьох комплексних монографічних досліджень, спрямованих на вирішення проблеми підвищення ефективності соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення з установ виконання покарань. На підставі результатів проведених досліджень сформульовано ряд положень та висновків, що мають теоретичне і практичне значення, а саме:

вперше:


- визначено такі критерії адаптованості (самостійність, відповідальність, активність, стійкість до зовнішнього психологічного впливу, комунікабельність, високий рівень самоконтролю, адекватна самооцінка, суб’єктивна готовність до змін) та неадаптованості (залежна поведінка, пасивність, тривожність, агресивність, проблеми міжособистісної взаємодії, низький рівень самоконтролю, низька самооцінка, загальна погана пристосовуваність) неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення;

- доведено взаємозв’язок між ефективністю соціально-психологічної адаптації та рівнем прояву особистісних характеристик вихованців;

- запропоновано напрями та засоби оптимізації соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення з місць позбавлення волі на державному, місцевому та особистісному рівнях;

удосконалено:



- поняття сутності соціально-психологічної адаптації неповнолітніх засуджених у період підготовки до звільнення, що полягає в прийнятті загальновизнаної в суспільстві системи цінностей, закріпленні навичок самоконтролю та конструктивної міжособистісної взаємодії, готовності не скоювати злочини та займати активну життєву позицію, володінні інформацією щодо шляхів вирішення проблем, пов’язаних зі звільненням (матеріальних, медичних, правових, соціальних, психологічних);

- соціально-психологічний портрет неповнолітніх засуджених, а саме доповнені соціально-демографічні, кримінологічні та психологічні характеристики;

- методи впливу на неповнолітніх засуджених з метою формування навичок самопізнання, самоконтролю, конструктивної міжособистісної взаємодії, що сприятиме їх соціально-психологічній адаптації після звільнення з місць позбавлення волі;

отримали подальшого розвитку:

- форми взаємодії установ виконання покарань та громадськості щодо сприяння соціально-психологічній адаптації неповнолітніх засуджених в період підготовки до звільнення, з урахуванням досвіду інших країн;

- напрямки наукового дослідження трансформації особистості неповнолітніх засуджених в умовах соціальної ізоляції (втрата соціально корисних навичок, формування специфічних особистісних якостей (пасивності, залежності, підозріливості, скритності), проблеми самоідентифікації, засвоєння принципів кримінальної субкультури, котрі ускладнюють соціально-психологічну адаптацію).



Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечувалися методологічною обґрунтованістю вихідних положень, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження, використанням надійних та валідних методик, репрезентативністю вибірки, кількісним та якісним аналізом емпіричних даних, використанням методів математичної обробки інформації.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційної роботи полягає у тому, що вони впровадженні:

- у практичну діяльність виховних колоній для неповнолітніх у психокорекційних програмах та методичних рекомендаціях (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження Мелітопольської, Павлоградської, Ковельської виховних колоній та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2006 р., 05.12.2006 р., 17.11.2007 р. та 02.09.2008 р. відповідно);

- у законотворчій процес – у пропозиціях при розробці законопроектів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів державної влади у протидії злочинності неповнолітніх (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 06.05.2011 р.);

- у правозастосовчу діяльність – у всеукраїнській довгостроковій програмі соціальної адаптації неповнолітніх засуджених (накази Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту № 2212 від 24.06.2009 р. та № 2705 від 11.08.2010 р.);

- у навчально-виховний процес інституту кримінально-виконавчої служби – при викладанні навчальних дисциплін “Професійно-психологічна підготовка”, “Психологія”, “Пенітенціарна психологія” (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Інституту кримінально-виконавчої служби від 14.04.2012 р.).

Особистий внесок здобувача. При підготовці “Методичних рекомендацій щодо надання соціально-психологічної допомоги неповнолітнім засудженим в період їх перебування в дільниці соціальної адаптації”, розроблених у співавторстві з кандидатом психологічних наук Івановою О. В., дисертантка вивчала наукову літературу, що розкриває особливості особистості неповнолітніх засуджених, аналізувала нормативно-правові документи та матеріали, що висвічують вітчизняний та міжнародний досвід роботи державних установ та громадських організацій, які надають допомогу ув’язненим в їх ресоціалізації та соціально-психологічній адаптації в період підготовки до звільнення з установ виконання покарань. У розробці навчальної програми “Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі”, особистий внесок відображено в темах 13 розділу І.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено на всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (м. Київ, 2002 р.) та “Проблеми протидії злочинності неповнолітніх” (м. Кіровоград, 2006 р.), міжвузівській науково-практичній конференції “Кримінальна субкультура як фактор злочинності” (м. Луганськ, 2006 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (м. Київ, 2008 р.), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток” (м. Одеса, 2011 р.), науково-практичних семінарах “Партнерство міліції, органів освіти та громадськості в процесі профілактики правопорушень серед неповнолітніх” (м. Херсон, 2006 р.) та “Психологічний супровід реконструкції особистості в умовах позбавлення волі” (м. Суми, 2011 р.).

Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри загальної та соціальної психології ННІПКГБПС НАВС і міжкафедральному семінарі кафедр юридичної психології та психологічних дисциплін ННІПП НАВС, кафедр загальної та соціальної психології, практичної психології ННІПКГБПС НАВС.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка