Серед організаційних форм навчання, використовуваних у загальноосвітній школі, є урок, який залишається першоелементом навчального процесу. Але в сучасних умовах потрібно значно переосмислити його функції, форми та мету



Скачати 417.74 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації12.04.2016
Розмір417.74 Kb.
  1   2   3




Вступ

Серед організаційних форм навчання, використовуваних у загальноосвітній школі, є урок, який залишається першоелементом навчального процесу. Але в сучасних умовах потрібно значно переосмислити його функції, форми та мету. Учитель не повинен домінувати на уроці, керувати учнями як об'єктами навчального процесу, а мусить вести з ними як суб'єктами активний діалог. Урок підпорядковується не повідомленню й перевірці знань (хоча й вони потрібні), а виявленню досвіду учнів щодо матеріалу, який викладається. Учитель на уроці має використовувати різноманітні форми та методи організації навчальної діяльності, стимулювати учнів будувати самостійні висловлювання, застосовувати різні способи виконання завдань, не боячись помилитися, оцінювати діяльність учня не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення (оригінальність, самостійність), заохочувати прагнення учнів знаходити свій спосіб розв'язання проблеми, створювати педагогічні ситуації спілкування, що дало б кожному учневі змогу виявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, уникати одноманітності.

Крім звичайного запам'ятовування готових знань, метою уроку повинні бути їх пошук, відкриття й активне засвоєння, розвиток творчого мислення, інтелекту. Урок може стати своєрідною дослідницькою лабораторією, в якій учень робить для себе відкриття. Навчальний процес має бути діалогічним, переводити зміст, яким володіє учень, на наукову основу. Це спричинює зміни в режисурі уроку: учні не просто слухають розповідь учителя, а й постійно співпрацюють із ним у діалозі, обговорюючи запропоновану проблему.

Сучасні уроки української мови та літератури – це насамперед уроки, на яких учитель уміло використовує всі можливості учня, весь його творчий потенціал із метою активного розумового розвитку, глибокого й усвідомленого засвоєння понять, формування комунікативної компетентності та морально-вольових якостей, виховання освіченої, патріотичної особистості [9, с.2] [12, с.37].

Організація й проведення сучасного уроку активно впливають на розвиток пізнавальних і творчих здібностей особистості. На уроці велика увага приділяється розвиткові пізнавальної діяльності учнів, логічного й критичного мислення, творчих умінь і навичок [9, с.3].

Отже, сучасному школяреві необхідні знання, уміння і навички пізнавального і творчого типу, розвиток яких здійснюється на уроках, зокрема української мови та літератури.



Актуальність теми. Демократичні перетворення, які відбуваються в суспільстві, потребують конкретних змін і в методиці навчання української мови та літератури. Наша держава вимагає активних і творчих людей, які мали б ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку. Особливої уваги набуває вміння мислити, тобто вичленовувати й аналізувати явища, помічати в них суттєве, самому робити певні висновки, давати оцінки й приймати своєчасні виважені рішення. Сьогодні для діяльності людини важлива не стільки сума знань, скільки вміння самому здобувати їх та користуватися ними доречно. До цього повинна готувати дітей сучасна школа. Найбільше сприяє розвитку мислення дітей вивчення української мови та літератури за технологіями розвивального та проблемного навчання.

Однією з вирішальних умов оновлення навчального процесу в середній школі є розвиток пізнавальної активності учнів.



Практична доцільність моїх напрацювань полягає в тому, що запропонована концепція викладання уроків української мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах за технологіями розвивального навчання Д. Б. Ельконіна - В. В. Давидова та проблемного навчання активізує інтерес учителів до активно-діяльнісного способу навчання школярів. Запропонована система збагачує філологів новими чи оновленими методами і прийомами навчання. А для учнів такі уроки є більш цікавими та ефективними, адже їм не подається готова інформація, а вони стають дослідниками чи навчають один одного. Унаслідок цього знання краще засвоюються, діти стають більш допитливими, розвивається їхнє мислення. Учні не бояться висловлювати власні думки, бо їх за це не критикують, не бояться виконувати завдання, бо завжди можуть заручитися підтримкою групи чи пари. Кожна дитина має змогу проявити лідерські здібності, оцінити самого себе, товаришів, почути оцінку товаришів, а потім оцінити вчителя.

Робота має елемент новизни, який полягає в тому, що методику розвивального навчання початкової школи продовжую в основній та старшій школах, яку впроваджую не тільки традиційно на уроках української мови, а й літератури та спецкурсів.



Мета роботи полягає в опрацюванні ефективної методики формування пізнавальної активності учнів на уроках української мови, літератури, спецкурсів. Відповідно до мети поставила перед собою такі завдання:

1) обрати найбільш оптимальні технології, методи, прийоми навчання, які сприяють розвитку пізнавальної активності учнів;

2) повноцінно реалізувати можливості структури і змістового наповнення уроків української мови, літератури, спецкурсів у класах розвивального навчання;

3) застосувати теоретичні положення на практиці з метою надання якісних освітніх послуг.

Пильна увага вчених, методистів до проблеми пізнавальної активності школярів у процесі навчання характерна для всіх періодів розвитку школи. Виникнення її відносять до "сократівських дискусій". Дидактичні теорії Я. -А. Коменського, Ж. -Ж. Руссо містили думки про необхідність розвитку пізнавальної активності в процесі навчання. Значну увагу розвиткові активності приділяв К.Д.Ушинський. Вагомий внесок у розвиток активності учнів належить В.О.Сухомлинському. Психологічні аспекти проблеми висвітлюються у працях Л.С.Виготського, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна. Великого значення проблемі активності надають сучасні методисти Л.В.Скуратівський, В.І.Лозова. Загальні питання проблемного навчання, методів і прийомів мисленнєвої діяльності досліджуються М. І. Пентилюк.
Технологія розвивального навчання
Поганий учитель підносить істину учням,

Хороший вчить її знаходити.

А. Дістервег

Розвиток – це процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого. Розвиваються не вміння і навички, а внутрішній світ людини, представлений свідомістю, яка і визначає якість мислення, знань, поведінки, діяльності. У цьому випадку можна говорити про розвиток особистості, яка відрізняється від розвитку механізованого індивіда, озброєного знаннями, уміннями і навичками, тим, що розглядає їх через призму свого особистого, людського, ціннісного усвідомлення.

Під розвиненістю ми розуміємо не кількість і якість тих або інших умінь із пристосування, а кількість і якість внутрішніх особистісних новоутворень. Проте належне стає необхідним лише тоді, коли набуває статусу усвідомленої потреби. Сьогодні така потреба усвідомлена і на державному рівні, що знайшло своє відображення в новій меті освіти, орієнтуючій на виключно внутрішній механізм розвитку людини, - її суб’єктність [2, с. 78-79].

Основою цієї технології є ідея про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. Тому головна мета навчання полягає у забезпеченні розвитку пізнавальних можливостей школяра. Зміст, принципи, методи і прийоми розвивального навчання спрямовані на ефективний розвиток пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо). Воно можливе за такої організації навчального процесу, коли учні самостійно або з допомогою вчителя осмислюють матеріал, запам'ятовують, творчо застосовують його в нестандартних умовах. Важливим компонентом навчальної діяльності за використання цієї технології є навчальне завдання. Учень повинен знати мету завдання, за допомогою яких дій та за яких умов потрібно виконувати його, які засоби необхідно використовувати при цьому.

Схема 1 [11]

Розвивальне навчання

Модель алгоритмізованої програми "Ключ до дитячої душі"




Відкрити учня

Це означає показати йому самого себе, способи розвитку його сил, якостей, здібностей, практичних умінь і навичок

Зацікавити

Це означає викликати в ньому потребу організувати себе для досягнення суспільно й особисто значущих цілей. Перед учнем потрібно поставити важливі і водночас посильні завдання, за успішне виконання яких можна було б похвалити

Направити учня

на правильний, змістовний шлях, що відповідає його реальним можливостям

Навчити учня

пізнавати нове

знаходити відповіді на поставлені питання без допомоги вчителя

оцінити себе та інших учнів

самостійно здобувати знання

творити

Технологію розвивального навчання можна реалізувати, використовуючи такі типи уроків:

1) уроки, основою яких є виконання навчального завдання. Їх структура складається з таких компонентів: оцінювання можливостей учня; створення ситуації успіху через особистісну мотивацію; постановка практичного завдання, яке може виконати кожен учень; аналіз способу дії, обговорення зробленого. На таких уроках навчальне завдання виникає лише наприкінці заняття;

2) уроки моделювання. Сформульоване завдання на попередньому уроці є моделлю, що вимагає нових дій, які дитина повинна обрати;

3) уроки контролю. Передбачають усвідомлення учнями ролі перевірки й оцінювання знань для піднесення якості їх навчально-пізнавальної роботи;

4) уроки оцінювання дій. Урок спонукає учнів сумлінно виконувати свої навчальні завдання, сприяє виробленню в них уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати, виховує почуття обов'язку й відповідальності.

Схема 2 [11]


Аукціон знань (актуалізація опорних знань учнів)

Створення проблемної ситуації

Поступове поетапне вирішення проблемної ситуації шляхом нарощення, градації

Формування дії моделювання

(схеми, таблиці, графіки)



Рефлексія

Форми дії контролю, самоконтролю

Підсумки

Мотивація навчальної діяльності на наступний урок

Мотивація навчальної діяльності
Алгоритм структури уроку в розвивальному класі


Домашнє завдання

Для ефективного здійснення розвивального навчання вчитель повинен подолати межі навчальної програми, дати учневі змогу займатися тими видами діяльності, що викликають у нього найбільший інтерес, самостійно визначати інтенсивність та обсяг своєї діяльності. Він може допомагати учневі сформулювати завдання, оволодіти необхідними методами і навичками його виконання, на початку роботи з класом проаналізувати рівень засвоєння учнями предмета, визначити тип завдань для різних груп учнів.

Ефективність розвивального навчання підвищується за умови використання на уроці проблемного викладу навчального матеріалу, проблемного, частково-пошукового(евристичного) і дослідницького методів навчання (за класифікацією І. Лернера). Сприяє розвиткові учнів і застосування різних видів самостійної роботи (робота із книжкою, виконання письмових вправ, написання творів, спостереження тощо).

Для реалізації технології розвивального навчання вчителю важливо враховувати особливості розвитку пізнавальної сфери учнів різного віку, зацікавити їх навчальним предметом, формувати в них мотиви навчально-пізнавальної діяльності, культуру розумової праці, вміння самостійно регулювати свою розумову діяльність.

Схема 3 [11]

Основа педагогічної технології розвивального навчання




Створення проблемної ситуації

(навчальне завдання)



Що учні знають?

Чого ще не знають?

Розвиток думки від загального до часткового, від невідомого до відомого

Моделювання певних відношень об'єкта у графічній чи буквеній формі

Мотивація навчальної діяльності

Аналіз умов завдання

Контроль за

виконанням дій



Оцінювання рівня

засвоєння



Узагальнення,

висновки

Схема 4 [11]

Сучасна модель оптимізації навчального процесу за




Створення проблеми
методикою розвивального навчання

Організація Організація

навчально-пошукової навчально-ігрової

діяльності діяльності




Самостійна робота учнів

Консультація

(від найпростіших величин до

самостійного підбору комбінації)

Активний обмін думками між учнями

(вчитель створює сприятливі умови для




Творча дискусія
активної взаємодії і стимулює шлях до знань)

учень - група учнів - група учнів - вчитель –

учень учень група учнів учень


Критичне рецензування

Самоосвіта


Проблемно-пошукове навчання

Сьогодні проблемне навчання розглядають як технологію розвивальної освіти [13, с. 50]. Формування особистості, готової до активної творчої діяльності, здатної комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови, передбачає врахування одного з основоположних дидактичних принципів навчання – проблемно-пошукового, спрямованого на саморозвиток учня. Отож системний і цілеспрямований розвиток пізнавальної і творчої активності школярів на уроках української мови та літератури – пріоритетне завдання вчителя-словесника. При цьому неабияке значення має пізнавальна потреба, стимульована в умовах проблемної ситуації, а також потреба самореалізації. Засобом актуалізації й реалізації цих потреб у процесі самостійної діяльності школярів є система особистісно й об'єктивно зумовлених проблемних завдань. Проблемно-пошуковий підхід дає змогу реалізувати ціннісний навчальний і розвивальний аспекти рідної мови як шкільного предмета, основна мета якого – забезпечити належний рівень комунікативної компентенції.

Проблемно-пошукове навчання – це певним чином організована навчальна діяльність на аспектному уроці, у процесі якої створюється проблемна ситуація, а самостійна діяльність учнів спрямовується на усвідомлення, сприймання й розв'язання її, у результаті чого вони набувають нових знань, практичних умінь і навичок.

Проблема (від грец. problema –задача) – складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження.

Навчальна проблема – це суперечлива ситуація, коли наявні дві чи кілька позицій (іноді протилежних), для правильного пояснення яких потрібно створити теорію або концепцію. Навчальна проблема зазвичай виражається у формі проблемного завдання або питання [6, с. 2].

У дидактиці проблемою називається ситуація, яка виникає у процесі практичного чи теоретичного засвоєння знання, способу або дії. У методичній науці під проблемною розуміють таку ситуацію, яка ставить задачу, що потребує розв'язання, спонукаючи учнів до мислення. У її формуванні вказується, по-перше, на щось дане, по-друге, на те, що треба знати, пояснити, дослідити тощо. У структурі проблемної ситуації можна виділити зовнішню і внутрішню форму.

Схема 5 [7, с. 3]
Структура проблемної ситуації


Проблемна ситуація (опис суперечностей, що виникли; предмет пошуку і досліджень)



Внутрішня форма

Зовнішня форма



Спроектована сформульованими запитаннями, завданнями чи текстом, вимогою розробити програму дій, знайти загальну ідею

Спроектована мотивами, позитивним ставленням до участі в розв'язанні, ціннісними орієнтирами, досвідом розв'язання задач

Пізнавальна суперечність

(сформована у свідомості учня)


Реалізація проблемної ситуації у процесі навчання рідної мови сприяє розвиткові творчої діяльності школярів, передбачає формування вмінь і навичок самостійно здобувати знання, досліджувати певні конструкції, робити висновки, практично застосовувати теоретичні знання. Безперечно, проблемно-пошукове навчання створює умови для розвитку пізнавальної активності учнів, формування мисленнєвих здібностей, мовленнєво-комунікативних умінь, творчої самостійності тощо. Водночас успішність навчання істотно залежить від опанування процедур творчої діяльності, до яких належать:

1) самостійне перенесення раніше засвоєних знань і вмінь у нову ситуацію;

2) бачення нової проблеми у знайомій ситуації;

3) пошук альтернативного способу розв'язання;

4) комбінування відомих способів розв'язування проблем у новий.

Активізуючи пізнавальну діяльність учнів, під час вивчення рідної мови застосовую такі проблемні ситуації:

1) дослідницькі, спрямовані на дослідження певної мовної одиниці чи мовного явища й обґрунтування можливостей використання їх у мовленні;

2) пошукові, що спонукають учнів порівнювати й зіставляти явища і факти;

3) з елементами дослідження, зорієнтовані на аналіз мовних явищ і фактів;

4) навчально-пізнавальні, що передбачають нові практичні умови застосування здобутих знань з теорії мови, а також спонукають до узагальнення мовних фактів [7, с. 3].

Технологія розв'язання навчальної проблеми, незалежно від її типу, охоплює чотири основні етапи.

Схема 6 [7, с. 3]

Сприйманняпроблеми учнями

Створення проблемної ситуації
Етапи розв'язання навчальної проблеми


Реалізація й перевірка правильності виконаного завдання

Пошукове розв'язування завдання

Для створення навчальних проблемних ситуацій використовую теоретичні питання, практичний матеріал, логічні суперечності, орієнтуючись на пізнавальні інтереси школярів. Окрім того, через зміст кожної ситуації формую особисті знання учнів, їхній життєвий досвід, мотиви, інтереси тощо.

Серед методів розв'язання проблем теоретичного і прикладного характеру провідними є проблемно-пошукові, а саме:

1) метод проблемного викладу матеріалу (постановка проблеми; створення проблемної ситуації; розв'язання проблеми оптимальним способом тощо);

2) дослідницький метод, що ґрунтується на таких засадах, як пошук, упевненість у собі, самостійність, творчість, емоційність, мотивація до спілкування, взаємодопомога, самостійність пізнання, оволодіння способами наукового пізнання у процесі пошуку;

3) частково-пошуковий (евристичний) – метод здобування нових знань у результаті активізації творчого мислення учнів, найчастіше під час евристичної бесіди (за класифікацією І. Лернера).

Реалізація елементів проблемно-пошукового навчання рідної мови ефективна за умов:

1) залучення учнів до самостійної практично-пошукової діяльності на різних етапах навчання, умілого керування процесом спостереження над мовним матеріалом;

2) послідовного виконання всіх або більшості етапів пошуку (учень має не лише відпрацювати знання, а й здійснювати пошук, досліджувати мовну проблему);

3) стимулювання навчально-дослідницької діяльності учнів, активізації їхнього мислення;

4) заохочення школярів до активної мовленнєво-комунікативної діяльності, найвищий вияв якої – творчість;

5) застосування засвоєних теоретичних знань у продуктивних видах мовленнєвої діяльності з урахуванням ситуації спілкування.

Схема 7 [7, с. 4]


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка