Сценарій за іншими джерелами Методичні рекомендації до проведення заходів



Скачати 239.95 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір239.95 Kb.

Наталія ЗВОЛЬСЬКА

Тетяна ГРИНДА

Бібліотекарі відділу науково-

методичної та консультативної

роботи Львівської обласної

науково-педагогічної бібліотеки


Бібліотечна довідка

Додаток до Календаря знамених і пам’ятних дат (жовтень 2015 р.)

Свято Покрова Пресвятої Богородиці


ЗМІСТ
Стор.


  1. Історія свята ….………………………………………………………….........2

  2. Особливості свята Покрови …………………………………….…………...3

  3. Легенда про свято……………………………………………………………..5

  4. Свято Покрови в українському іконописі………………………………..….6

  5. Сценарій за іншими джерелами………………………………………………9

  6. Методичні рекомендації до проведення заходів……………………………16

6.1. оформлення експозицій книжково-журнальних виставок…………...16

6.2. проведення бесіди для учнів старших класів …………………...........16

6.3. перегляд відеоматеріалів……………………...…………………………16

7. Бібліографія……………………………………………………………………16

7.1. Цікаві інтернет- ресурси………………………………………..……………16

7. 2.Список рекомендованої літератури…………………………………………17

8. Ключові слова………………………………………………………………..18


  1. Історія свята




Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — християнське  і народне свято, відзначається церквами східного обряду (православними та греко-католиками) 14 жовтня..

ІСТОРІЯ СВЯТА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ



14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. „Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.
Свято Покрови посідає почесне місце серед пошанованих свят на Україні. Що цікаво - шанується воно одночасно і християнами і рідновірами України, тільки зміст свята, навіть за однакової назви, зовсім різний. 
Свято Покрови Матері Слави в Колодарі православних рідновірів ознаменовує засинання Природи, та вкривання Землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: „Прийшла Покрова – на дереві голо”. Сивий Яр вступає в свою повну силу в першу п’ятницю, після дев’яти днів від осіннього рівнодення і ми вшановуємо Покрову Матері Слави. Це також свято вояцької честі та звитяги, на якому оборонці Матері-Землі показують свою вправність. 
Незвичайна популярність та величність свята Покрови пояснюється дуже просто, хоч цього вперто не бажають визнавати і помічати представники християнства. Корені виникнення свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов’язані з космічним станом природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини. 

2. Особливості свята Покрови


Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом. 

До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. 


До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: „Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, „Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, „Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. 

А на Поділлі дівчата казали: „Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”

Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. 

Сніг дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.

У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді. 


Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах. 

В Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: „Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома”. 

Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника , що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували: 

Пресвята Покрiвонько, 


Перед твоїм кривалом 
Голови схиляємо. 
Прохаємо, Покрiвонько, 
Од лиха укрити, 
Здоров’ячко наше 
Знов нам обновити. 

На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті „би щастя їх судьбу від нещастя накрило...”, що свідчить про існування давнього благородного звичаю допомагати членам Роду, які потребують цього. 


Покрова – це також старовинне народне свято, пов’язане з культом поминання Предків та творення нових родин. 
На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з Півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із Півночі – холодною, із Заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді. 

Цікаво, що в народі зберіглося повір’я , що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: „Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром”. 

Свято Покрови було введено у християнство в 10 столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві. 

Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородица в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників. 

Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників. Причому за церковним календарем це звичайне собі невеличке святце, присвячене, практично, незначній події. 
Візантійський патріарх проголосив (канонізував) „Свято Похвали Богородиці”, яка „допомогла візантійцям затопити скитів у Босфорі” (ще одне розходження - вже саме скитів). У п’яту суботу великого посту (а це, як відомо, навесні) греки з акафистом хвалять „Покрову” за таке „покровительство”. 

Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначиме та порівняно нещодавнє походження свята. Одночасно бачимо досить вузьку „спеціалізацію” християнського свята – порятунок від ворога. 

Очевидно, цей сюжет і прислужився тому, що для козаків свято Покрови б уло найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається: 

А срібло-золото на три частини паювали:

Первую часть брали, на церкви накладали,

На святого Межигорського Спаса, 
На Терехтемировський монастир, 
На святую Січовую Покрову давали – 
Котрі давнім козацьким скарбом будували, 
Щоб за їх, встаючи і лягаючи, 
Милосердного Бога благали. 

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. 


Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва. 
Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці. Отже сьогодні Покрова – це свято не тільки народне і релігійне, а й національне.

  1. Легенда про свято

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом  взяло в облогу центр  православ'я  — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячий молитві звернулись доБогородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.

Як вказують деякі джерела, вражений  Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

  910 році, при імператорі Левові Мудрому та патріарху Макарієві, візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами (в ряді джерел — з племенами русів) й Константинополю загрожувала небезпека.

У недільний день, 14 жовтня, під час всеношної, коли «Влахернский храм» був переповнений тими, що моляться, святий «Андрій, Христа ради юродивий»(Андрій, що споглядав це диво, був слов'янином, у молодості потрапив до полону й був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогностові), о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив що йде по повітрю Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена  ангеламиі сонмом  святих (Богородицю супроводжували  Іоанн Хреститель та Іоанн Богослов).

Димитрій Ростовський повідомляє такі подробиці про чудесне явлення:

Коли св. Андрій з Єпіфанієм споглядали це чудове бачення, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Свою Боговиднеє й Пречистеє обличчя. Закінчивши тут молитву, підійшла до престолу, молилася й тут за стоявший нарід. Після закінчення молитви, зняла з Себе сяюче на зразок блискавки — велике й страшне покривало, яке носила на Пречистім чолі Своїм, й, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усім стоявшим народом. Здивовані ці мужі досить довгий час дивилися на це розпростерте над народом покривало, та сяючу на зразок блискавки „славу Господню“. Й доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало; а коли відійшла Вона, зробилося й воно невидиме. Але взявши його з собою, Вона залишила благодать бувшим там.


  1. Свято Покрови в українському іконописі

«Покров Богородиці» належить до оригінальних явищ в українському іконописі, оскільки, як ніяка інша тема, вона представлена розмаїттям іконографічно-композиційних варіантів. Найдавніші зображення цієї теми сягають періоду Київської Русі, хоча до початку ХVІІ ст. вони відомі порівняно за небагатьма зразками.

Очевидно, що іконографія Покрови формувалася на київському грунті, де вже з ХІІ ст. споруджували храми на честь цього свята. Основа сюжету «Покрови» – молитва заступництва Богородиці перед Христом, що є віддзеркаленням культу Богородиці-Заступниці. Найдавніша відома пам’ятка походить з Галичини і датується початком ХІІІ ст. (зберігається в колекції Державного художнього музею України). Вона є однотипною українською іконою на тему домонгольського періоду, бо висвітлює ранній етап формування даного сюжету. Ікона представляє унікальний варіант  Покрови, де Богородиця сидить на троні у положенні Оранта, а на її грудях зображений малий Христос. Два ангели тримають над Богородицею покров. У такий спосіб тут ідея Покрови поєднана з ідеєю Боговтілення.

Хронологічно наступна пам’ятка датується кінцем ХV - початком ХVІ ст. Це храмова ікона з Церкви Покрову Богородиці у Рихвалді (тепер с. Овчари, територія Польщі, належить до колекції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, далі ‒ НМЛ). Дійство, на ній доволі багатолюдне середовище, розгортається у двох ярусах. У центрі вгорі на тлі центральної частини Церкви зображена Богородиця з покровом-омофором, який тримає перед собою на рівні пояса. Богородиця стоїть на хмарці, схиливши голову вліво. Обабіч, теж на хмарках, в аркових обрамленнях стоять ангели з піднятими вгору брунатними крилами та святі в адоративних поставах. Внизу на амвоні – Роман Сладкопівець у червоному стихарі, з розгорненим вгору сувоєм у лівій руці; благословляючим жестом він звертається до духовних осіб, що щільною групою стоять навколо амвону. Зліва від них зображено єпископа, царя і царицю, за ними – жінку у блакитному мафорії і юнака, у групі справа ‒ Андрій Юродивий вказує Єпіфанію на видіння.

Приблизно тим самим часом, що й ікона з Рихвалда, датується ікона зі Святотроїцької Церкви у Річиці, що на Волині (у колекції Рівненського краєзнавчого музею). Вона репрезентує ще один відмінний варіант іконографії покровської тематики. Богородицю показано в положенні Оранта, що подібно до мозаїчного зображення у центральній апсиді Софії Київської. У правому верхньому куті ікони вміщено погрудне зображення Христа. Богородиця показана на тлі архітектури триверхої Церкви, переданої немов би в поперечному розрізі з доволі реалістичним трактуванням окремих архітектурних частин, що, очевидно, відтворюють елементи конкретної будівлі. Так, зокрема, цікаво зауважити, що портал за фігурою Романа Сладкопівця закриває завіса. Це вказує на те, що на той час центральний вхід до святилища ще не було прийнято закривати Царськими Вратами, які увійшли в практику українських іконостасів з другої половини ХVІ ст. Серед дійових осіб привертає увагу рідкісне для цього сюжету зображення трьох святителів – Василія Великого, Івана Златоустого та Григорія Богослова, рівно ж і сценка з Андрієм Юродивим та Єпіфанієм, які вміщені не традиційно на першому плані, а винесені в глибину на «другий план».

Наступні ікони датуються вже другою половиною ХVІ ст. Зауважимо, що саме тоді в українському іконостасі з’являється окремий празниковий ряд, у який увійшли 12 сюжетів основних свят церковного календаря, серед яких однак не було сюжету «Покрову Богородиці». Проте інколи в празникових циклах з’являлися й необов’язкові теми, а тому серед них трапляється і цей сюжет. Раннім прикладом слугує ікона 1560-х рр., що належить пензлю майстра Дмитрія – одного із тих іконописців, чиє ім’я належить до ранніх зафіксованих на українських іконах. Ікона походить з Церкви у с. Дубровиці, що Яворівського району на Львівщині (НМЛ). Дійство на ній розгортається у двох ярусах на тлі подвійної сірої та рожевої стіни з двома вежеподібними спорудами по боках. У центрі верхнього ярусу зображена Богородиця, що стоїть на хмаринці, руки з відкритими долонями зосереджені на грудях. Два ангели на лету тримають над Богородицею білий покров. Внизу у центрі на тлі аркового отвору стоїть на підніжку Роман Сладкопівець, тримаючи у лівій руці розгорнений вверх сувій, вказівним пальцем правиці вказує вгору. Обабіч Сладкопівця показано дві групи людей, що стоять щільними рядами: на першому плані ‒ чоловіки різного віку у блакитних і цеглистих хітонах та гіматіях, ліворуч серед них – Андрій Юродивий в охристому гіматії, накиненому на оголене тіло, правицею вказує на Богородицю. У другому ряді ‒ чотири святителі, а за ними видніються голови чоловіків. Усі постаті в нижньому ярусі показані без німбів.

Ще інший варіант іконографії представлено на храмовій іконі з Покровської Церкви у Медвежій (НМЛ). Майстер ікони з Медвежої зобразив Богородицю Орантою, що стоїть під киворієм на хмаринці, яку з боків підтримують ангели. Киворій у такій іконографічній редакції виконує функцію омофору. Ліворуч і праворуч Богородиці адорують апостоли та Іван Предтеча, показані у півпостаті. У центрі внизу на амвоні традиційно зображений Роман Сладкопівець, зліва – імператор та священнослужителі, праворуч ‒ Андрій Юродивий; він немов припіднятий над землею у пориві захоплення видінням, на яке вказує своєму учневі Єпіфанію.

Ранній тип іконографії «Покрови» ‒ «Мати милосердя», що з’явився в українському малярстві у ХVІІ ст., представляє ікона початку століття з Церкви у Старій Солі на Старосамбірщині (НМЛ). Богородиця «покриває» своїм мафорієм численну юрбу людей, обличчя яких мають виразно індивідуалізований характер. Їхні очі сповнені безпосередніх життєвих емоцій. Анонімний майстер зумів передати настрій кожного персонажа, він також дбайливо відтворив одяг, зачіски та інші атрибути, що відзначають соціальний стан його сучасників. Від постатей у напрямі до Богородиці в’ються білі стрічки з написами-проханнями різного змісту. Зображення подібного типу були поширеними також в українських хоругвах.

У спадщині українського сакрального мистецтва і духовної культури загалом тема Покрову Богородиці займає окреме важливе місце. Вона знайшла своє відображення в обрядах, звичаях, усній народній творчості. Покровська тема, зокрема в іконописі, належить до тих, що, з огляду на своєрідні національні особливості, стоїть в ряді найцікавіших явищ в його історії та заслуговоє на окрему увагу.



  1. Сценарій за іншими джерелами

Мета. Ознайомити учнів з особливістю свята Покрови Пресвятої Богородиці;


-         прилучати дітей до цінностей народного життя, традицій рідного краю;
-         розвивати естетичні почуття через знайомство з шедеврами світового мистецтва;
-         виховувати любов до рідної землі, її традицій, вірувань.

Обладнання.  Фотографії Свято-Покровської церкви в Гостомелі, зображення Києво-Печерської лаври,  репродукції картин майстрів живопису, вислови про Покрову.



 

(Під тиху музику звучить вірш).



Ведуча.
Під золотим дахом ліщини
Стою, дивлюсь не надивлюсь...
І до широкої рівнини
Душею трепетно молюсь:
«Благословенні одпочивні
Ясного жовтня мудрі дні.
І ночі, зоряністю дивні,
И проміння радісно-сумні.
Благословенна мудрість роду.
Коли в безтрепетність глибин
Скида тягар останній плоду,
Щоб започав свій біг годин.
Благословенне буде ж лоно,
Яке приймає стиглий плід.
Щоб через смерті перепону
В життя новий прокласти слід...»
Мовчанка мудрості довкола...
Дивлюсь - не надивлюся я ...
И благословляю стократ коло
Черги вмирання і життя.

Бібліотекар. Ось і знову ступила на наш поріг золоточола осінь. Свічками запалахкотіли берези, вбралися в золоті шати красені-клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання. Тихі, мрійливі, зажурені стоять ці осінні дні. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею -синє, чисте, бездонне небо. І здається, ніби це знову, вже вкотре, прийшла до нас Прекрасна Діва Марія і знову розкинула над нами свій небесно-синій омофор-покров, щоб знову, вже вкотре, захистити нас, змусити замислитись над цінностями життя. І здається, що ввібрала ця осінь всю красу, всю непорочність, все щастя і горе Тієї, що віддала Сина Свого на поталу людям, Тієї, що стояла біля Його хреста і кров'ю вмивалося її серце, Тієї, яка, незважаючи на все заподіяне їй людьми лихо, стала їх найпершою захисницею, Тією, до кого ми звертаємось у своїх молитвах.

Ведуча.
Діво Пресвятая -
Матір матерів,
пригорни до серця
всіх своїх синів.
Освіти їх душі
світлом золотим,
виповни любов'ю
неспокійний дім,
научи, як землю
вберегти від зла,
розумом,діянням
і крилом тепла.
Зоря-зоряниця,
сонце доброти,
землю України
щастям освіти!

Ведучий.
О, Мати Божа! Ми - твої діти.
Тобі сьогодні приносим квіти.
Тебе благаєм, уклінно просим,
До Тебе в небо ми руки зносим.
Прийми нас, Мати, під сій Покров,
Тобі даруєм серце й любов,
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи. 

Бібліотекар. 
Осінь. Пора радості та смутку, пора спокою і тривог, найбагатша, найщедріша пора. Можливо, саме тому так багато свят на честь Богородиці саме восени. Це і свято Різдва Пресвятої Богородиці, або, як кажуть у народі, «Друга Пречиста» , і одне з найбільших свят - свята Покрова- Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії.

Ведучий. 
Свято Різдва Пресвятої Богородиці, або як кажуть у народі, «Друга Пречиста» відзначається 21 вересня. Святкування Різдва Богородиці в часі співпало із закінченням основних польових робіт. Богородицю вшановували й дякували в цей день за зібраний урожай, адже вона є покровителькою землеробства. В цей день Богородицю дякували як подательку всякого благополуччя.

Ведуча.
Похвалімо, похвалімо Царя Христа, 
Прибитого, прибитого до хреста! 
За нас, за нас страсти претерпівший
І від вічних мук, від вічних мук визволивший.
Похвалімо, похвалімо Матір його,
Та ізбудеш, та ізбудеш огню вічного! Матір його,
Матір його пречистая -Зірка у небі, зірка у небі пресвятая!
Скорая, скорая нам помощнице,
У бідах і скорбях наша заступнице,
Поручниця, поручниця за нас грішних,
Визволить, визволить нас від мук вічних!

Бібліотекар. 
Та все ж найбільшим для нас є свято Покрови, із ним пов'язано чимало народних повір'їв, прикмет, прислів'їв.
За народним календарем у жовтні закінчувалась осінь, і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалось свято Покрови, яке відзначається на честь події, що відбулася цього дня у Візантії в X столітті.



Ведучий.
Царгород, столицю Візантії оточили араби. У храмі святої Богородиці на Влахернах, де переховувалися її ризи, правилася всеношна. Серед парафіян ревно молився Андрій Юродивий. Здавалося, становище захисників міста було безнадійне, якби не сталося чудо. Вранці він побачив у небі над містом Матір Божу із сонмом святих. Богородиця опустила додолу омофор (покривало у вигляді широкого шарфа, котрий звичайно жінки носили навколо шиї) й накрила ним християн. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів.

Ведуча.
Дослідники вважають, що культ Покрова - покровительки й заступниці - сформувався на основі давніх культів слов'ян-язичників на честь жіночого божества продовження роду (Лади, Живи). Відгомін цього культу добре простежується в дівочих заклинаннях - молитвах, приурочених до цього свята.
Ведучий.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване на Русі князем Андрієм Боголюбським у 1164 році. Встановлене воно на честь Божої Матері, яка зняла зі своєї голови хустку - покрову і розкинула її над людьми, що знаходились у церкві, одночасно молячись за їх спасіння і врятування від біди. Ось ця її довга біла покрова (омофор) і стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими землями. 

Ведуча.
Яка ж Ти гарна,
Радосте моя!
Пренепорочна,
Вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я...
Та чи спинитись? -
Ні, я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, що іще додам?
Мій подив не поміститься у слові.
Якщо не Ти, хто допоможе нам? 
Великий Бог: діла Його чудові.
Яка ж Ти гарна, квітко чистоти,
Пренепорочна в зоряній короні.
Коли б не Ти, о, що коли б не Ти?
Хто нас згадає при Господнім троні.
Яка ж Ти гарна,
Матінко моя!
Пренепорочна, вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я.
Та чи спинитись? -
Ні я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, о Маріє... 
(Звучить музика «Аvе Маrіа»).

Бібліотекар.
Немає християнської душі без любові до Пречистої Богородиці. Сам Бог прийшов на землю через Марію і бажає, щоб ми через Марію наблизились до нього. Це вона оберігала маленьке Дитятко Ісуса від лукавого Ірода; так, це вона виховувала Божого Сина в Лазареті, це в обіймах Марії хлоп'ятко Ісус відчував материнську любов. Так це Марія співстраждала з Ним, коли Він, рівний отцеві і святому духові, в передсмертній агонії був спраглий до спасіння наших душ. Це вона молилася за тебе під хрестом, пам'ятаючи про всіх.
(Тихо звучить музика «Аvе Маrіа»).

Ведучий.
За все, за все сьогодні впаду ниць
Перед Тобою, о Небесна Пані.
За всю красу Господніх таємниць,
Що світові такі чужі й незнані.
Я дякую за те, що під хрестом
Колись за мене Ти молила Бога.
Тоді перед зневаженим Христом
Кровавилась Твоя Душа убога.
За все минуле і майбутнє теж
Схиляю розум, серце і коліна.
Своїм бажанням не поставлю меж
Лиш через те, що я Твоя дитина.

Бібліотекар. 
Мати Божа - покровителька нашої землі. Тож і щедра вона своїми талантами. Щирі, добрі люди живуть, трудяться і творять на нашій гостомельській землі, їй присвячують вірші: 

Ведуча.
Вже стелить шляхом золота Покрова 
І губить срібну нитку павутин. 
Углиб віків вдивляюся я знову,
У таїнство Гостомельських гостин.
Важкі сади Покровським урожаєм,
І щедре поле в плідності своїй.
Гостей щораз село моє вітає 
У древньо-юній величі святій.
Іду селом серед свічок кленових,
Що так палають золотим вогнем.
Молюся щиро Пресвятій Покрові, 
Хай рідний край бідою обмине.
Нехай горять Гостомельські гостини
Ще довгі сотні величальних літ. 
Хай у труді блаженному спочине
Гостомель мій в Покровському брилі.

Бібліотекар. 
Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. Після зруйнування Січі запорожці захопили з собою за Дунай і образ Пресвятої Покрови. Саме козакам завдячуємо ми, що маємо на гостомельській землі чарівну перлину -Свято-Покровську церкву.

Ведучий. 
У найдревнішому регіоні селища височить найкрасивіша споруда козацького православного храму - Свято-Покровська церква. Храм Божий став свідком численних подій, що вирували впродовж сотень літ.
Храм перебудували козаки легендарного полковника Семена Палія, котрий жив у Госто-мельському замку і боронив ці землі.
З 1793 р. церква перейшла з унії до православ'я. На кінець XIX ст. в Гостомелі коштом парафіян було побудовано дерев'яну церкву, яка стала осередком культурного життя.

Ведучий.
Стояла ти гарна, струнка, білосніжна,
У зелені пишній як квітка цвіла.
Ти храмом була для людей православних,
Збудована ними — окраса села. 
Дивилися в небо дзвіниця і купол, 
На них золотії хрести.
І дзвони, і хори співали,
Туди всім хотілось прийти.
Були молодими у церкві вінчались,
І діток хрестили, й самі сповідались.
Приходила старість - молились за всіх,
До віри привчали нащадків своїх. 

Бібліотекар. 
Храми, монастирі будувалися на честь Пресвятої Богородиці, її шанували, до неї зверталися у своїх молитвах, їй присвячували свою творчість художники і композитори, поети і письменники, а вона в свою чергу надихала їх, допомагала будівничим.

Ведучий.
В Україні поширена легенда про допомогу Богородиці в будівництві Печерської лаври. Нібито 39 днів підряд клали монахи стіни лаври, а вони щоразу входили в землю. На сороковий день прокинувся старець печерський Феодосій і сказав Братії: «Ходімо подивимось, якщо й сьогодні немає стін на землі, то покинемо будувати -значить, Богу це невгодно». Вийшли вони на двір і побачили: стіни на місці! А на небі - Богородиця, яка каже їм: «Це я молила Бога, щоб стіни в землю входили, - щоб легше вам було будувати. Зводьте дах, робіть дзвіницю, а тоді й стіни з землі вийдуть». Так і сталося.
Тому, коли починали будівництво хати, намагалися закінчити його до 14 жовтня, щоб до свята увійти під дах - покров: «Тоді Покрова покриє усіх в новій хаті покровом, і всі нечисті духи щезнуть із хати, і весь рік буде спокійно», - так вважали на Київщині.

Бібліотекар.
Ніжна і лагідна, трепетна й мужня, вона взяла нас під своє покровительство, Вона говорить за нас перед Богом. Вона натхнення Бетховена і Моцарта. Захоплення Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, оспівана Шевченком, Гоголем і Тичиною. Цей день її. Це дуже чинне свято, піднесе-но-урочисте: кожен чекав покрову Матері Божої і собі.

Ведуча.
Ніч перед Покровою набирала якоїсь таємничості. Дівчата виходили на поріг і закликали: «Свята Покровонько, покрий головоньку». А вранці йшли до церкви покривати ікону Матері Божої хусткою: «Матінко Господня, на Тобі від мене, дай мені від Себе. Як я Тебе покриваю, так і мене покрий».

Ведучий.
За станом погоди в цей день намагалися передбачити характер наступної зими: «Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде холодна і з хуртовицями, якщо з півдня, - то тепла». Говорили також, що «Покрова покриває або листом, або снігом». Звертаючись із проханням промовляли: «Покрово-Покрівонько, постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати і ногам по болоті ляпати».

Ведуча.
На Русі Покров святкували по закінченню польових робіт. А Богородицю вважали покровителькою землеробства. За звичаєм у цей день обов'язковим було вшанування пожинального снопа. Для цього прибирали світлицю, прикрашали її квітами та рушниками. Проводили ярмарки і веселі забави, на які збирали всі дари осені.

Бібліотекар.
Якби можна було зібрати в одне всі почуття та любов усіх найчутливіших сердець та найбільш люблячих матерів світу, то вони не зрівнялися б з материнським серцем Божої Матері. Те серце тішиться праведними, болить над грішними. Воно відчуває нещастя кожного грішника й хоче допомогти йому, лиш би він хотів прийняти цю поміч.

Ведуча.
Свята Заступнице! Пречиста Діво!
Ти оповий нас Покровом білим,
І під опіку візьми Вкраїну,
Не дай їй впасти знов на коліна.
Народ наш просить захисту в Тебе,
Бо Ти - Цариця Землі і Неба,
Прийми нас ще раз під свій Покров,
Вкотре благаєм Тебе ми знов
. Ти захисти нам Матір-Вкраїну,
Не дай зробити з неї руїну,
З колін підвестись нам поможи,
Вкраїну вільну нам збережи.

6. Методичні рекомендації до проведення заходів



14. 10. 2015 р. – Свято Покрови Пресвятої Богородиці

    1. оформлення експозицій книжково-журнальних виставок;

  • «Свято Покрови- давнє українське свято»

епіграф до книжкових виставок:

«Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем"

4.2. проведення бесід для учнів старших класів на теми:

  • «Історія Свята Покрови Пресвятої Богородиці»

4.3. перегляд відеоматеріалів:
  • Свято Покрови Пресвятої Богородиці [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : /www.youtube.com/watch?v=DkVolz1t3jw.– Назва з екрана.


7.Бібліографія
  1. 1.Цікаві Інтернет-ресурси


  • Покрова Пресвятої Богородиці [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki.– Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Свято Покрови [Електронний ресурс]. // Обозреватель. – Режим доступу : http://www.aratta-ukraine.com/sacred_ua.php?id=59. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Історія Свята Пресвятої Богородиці [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://lib.if.ua/exhib/1342001580.html. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Як українці відзначають свято Покрови [Електронний ресурс] // Еспресо.tv.– Режим доступу : http:// espreso. tv/article/2014/10/14/svyato _pokrovy_ presvyatoyi_ bohorodyci___den_stvorennya_upa_foto. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Покрова – свято весіль, матерів, воїнів і прощення [Електронний ресурс] // Релігія в Україні. – Режим доступу : http:// www. religion. in.ua/ main/bogoslovya/2078-pokrova-svyato-vesil-materi-voyiniv-i-proshhennya.html. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Покрова Пресвятої Богородиці[Електронний ресурс] – Режим доступу : httphttp://www.archangel.kiev.ua/. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Свято Покрови [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrlit.vn.ua/habits/tvorc.html. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • 14 жовтня- Свято Покрови [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kplavra.kiev.ua/14_zhovtnja_pravoslavni_svjatkujut_Pokrovu_Presvjatoji_Bogorodici.html. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Сценарії до Свята Покрови [Електронний ресурс] // Скарбничка методиста.– Режим доступу : http://www.odb.te.ua/?menu=info&id=251. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Свято Покрови – народні прикмети [Електронний ресурс] // Репортер.– Режим доступу : http://reporter.pl.ua/novini/tsikave/17464-svjato-pokrovy-narodni-prykmety. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • Як готуються до Свята Покрови Богородиці? [Електронний ресурс] // Патріарший паломницький центр УГКЦ.– Режим доступу : http://pilgrimage.in.ua/yak-provesty-svyato-pokrovy-bohorodytsi-kyyanam/. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці [Електронний ресурс] // Свято-Троіцький Храм.– Режим доступу : http://hram.rv.ua/index.php/2014-04-08-14-22-04/gittya/20-pr. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).

  • 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці [Електронний ресурс] // Українська Жіноча Варта.– Режим доступу : http://uzv.org.ua/sviato-pokrovy/r. – Назва з екрана. – (Дата звернення 20.07.2015).



7.2.Список рекомендованої літератури

  1. Катрій, Ю. Празник Покрова Пресвятої Богородиці [Текст] / Ю. Катрій // Укр. Мова та література. – 1997. – № 38(54).-С. 1-2.

  2. Катрій, Ю. Свято Покрови Пресвятої Богородиці [Текст] / Ю. Катрін // Народна творчість та етнографія. – 1997. № 5-6.– С. 54-58.

  3. Коверець, І. Покрови Пресвятої Богородиці [Текст] / І. Коверець // Позакласний час. – 2012. – № 17-18. – С. 130.

  4. Коліщук, С. В. Свято Покрови [Текст] / С. В. Коліщук // Класному керівнику усе для роботи. – 2011. – № 9. – С. 9-11.

  5. Орел, Л. Свято Покрови [Текст] / Л. Орел // Історичний календар. – К.,1997. – С. 295–296.

  6. Ортинський, І Покрова соборної України: Богородиця в традиційних віруваннях, поезі та мистецькій творчості укр. народу [Текст] / І. Ортинський // Нар. Творчість і етнографія. – 1996. – № 5-6. – С. 40-53.

  7. Остапенко, Н. Покрова – день українського козацтва: інсценізоване свято [Текст] / Н. Остапенко// Сільська школа Украни. – 2005. – № 19-20. – С. 69-70.

  8. Покрова Пресвятої Богородиці [Текст] // Короткі відомості про свята Православної Церкви. – К.,1993. – С. 42-44.

  9. Пресвята Покрова [Текст] // Позакласний час. – 2013. – № 17-18.- С. 118-119.

  10. Рудченко, Н. О. Покрова (14 жовтня) «Сценарій свята [Текст] / Н. О. Рудченко // Розкажіть онуку. – 2003. – № 28. – С. 4-6.

  11. Свята мати Пркровенько: відкритий захід для старшокласників [Текст] // Шкільний світ. – 2004. – № 36, вересень. – С. 17-18.

  12. Сердюк, Г. Свято Покрови [Текст] / Г. Сердюк // Все для вчителя. – 2004. – № 25-26.-с. 10.

  13. Скуратівський, В. «Покровонько, покрий мою головоньку…» [Текст] / В. Скуратівський// Посвіт. – 1995. – № 3(20). – С. 31-35.

  14. Стишова, Н. Свято Покрови в народних уявленях українців [Текст] / Н. Стишова // Народна творчість та етнографія. – 1997. – № 5-6.- С. 60-66.

  15. Супруненко, В. Свята українців : Покрова [Текст] / В. Супруненко // Позакласний час. – 1997. – № 6. – С. 20-21.






КЛЮЧОВІ СЛОВА : українські свята, Свято Покрови Пресвятої Богородиці, народні свята



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка