Сценарій: ярмарок (Шкільне свято) Звучить пісня «Як ішли літа наші на ярмарок»



Скачати 270.85 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір270.85 Kb.
Сценарій:

ЯРМАРОК

(Шкільне свято)

Звучить пісня «Як ішли літа наші на ярмарок». На авансцену виходять шестеро-учнів.

1-й учень. Життя наших предків було нелегким і водночас романтичним. Багато випало на їх руки й долю роботи — тяжкої, одноманітної. Але сірі будні скрашувалися святами, що неодмінно приносили пісню і жарт, хороший настрій і надії.

2-й учень. А часом робота і свято перепліталися/ Праця поєднувалася з обрядовістю, ставала святко­вою, загадковою, святою. Тому й здається нам життя наших предків скоріше романтичним, ніж важким, бо час — майстер стирати погане, а лишати неповторне і вічне.

3-й учень. Так і ярмарок. Кілька разів на рік селянин мав побувати там, адже це був один із засобів його існування. На ярмарку можна було продати результати своєї праці, придбати необхідний реманент, побутові речі, худобу.

4-й учень. Саме на ярмарку могли оцінити і вашу майстерність, саме тут люди вчилися спілкуватися, торгувати, економити, саме тут дізнавалися про новини, знайомилися, пізнавали географію та ази бізнесу.

5-й учень. До нашого часу дійшло чимало приказок і прислів'їв, у яких згадується ярмарок: гарно як собаці в ярмарці, загубився як теля на ярмарку, повезли як козу на ярмарок, скривився як циган на ярмарці, водить омима як злодій по ярмарку.

6-й учень. Ярмарок дав Україні багатющий фольклор та цікаві традиції, які оспівали Гоголь і Квітка-Основ'яненко, Остап Вишня і Стельмах. І досі слово «ярмарок» асоціюється з дотепами, запальним танком і цікавими бувальщинами.

Учні залишають сцену. На зміну їм по черзі виходять школярі, вбрані в національні строї відпо­відно до своїх ролей.

Хлопчик. Ярмарку в селі чекають і старі і малі... Дітвора готується до нього за півроку. Діставши від хрещеного батька за кутю на Святвечір чи від пана за посівання на Новий рік одну-дві копійки, хлопчик обережно загортав свій скарб у ганчірочку, потайки закопував у садку чи під призьбою і нетерпляче ждав ярмаркового дня. Його мрією були ласощі, глиняний півник чи сопілочка.

Парубок. Парубки, заробивши в багатія кілька карбованців, мріють купити собі чоботи, гарну чумарку, з шкіряним козирком картуза, а для коханої дівчини—пряників, цукерок, стрічку або намисто.

Дядько. Дядьки мріють про те, аби вигідніше продати воликів, коненят, порося чи бичка, розрахува­тися з податками. Та й просто на день-два від сім'ї відірватися, з кумом душу відвести.

Дівчина. А дівчата дуже бажають купити ситцю, черевички та хустку, а найбільше — прикрас (стрічок, намиста на шию, квіточок на віночок). Маленькі дівчатка прагнуть таких уборів без будь-якої мети, а старші — щоб комусь сподобатися. '

Жінка, Молодиці чекають на ярмарок, щоб продати півня чи курку, порося, масло чи полотно, а собі купити ситцю на спідницю або парчі на очіпок, щоб більше подобатися чоловікам.

Хлопчик. Але досить мріяти. Ось-ось ці мрії збудуться. І наша сім'я, і дядько Іван з тіткою, і хрещений батько з родиною — усі ідуть...

Усі (разом). На ярмарок!



Відкривається завіса. На сцені хлопчик,

Хлопчик. На ярмарок! Благословилося на світ. Виткнуло заспаний писок сонце, стьобнуло проміння по луках, по степах, по садках, по левадах.

І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися. І кіньми, і волами, і коровами... І гарби, і вози, і возенята. З кучами, з сіном, з соломою... І дорога вже не дорога, а строката величезна гадюка, жива і покручена, що за отой лісок не поспішаючи полізла. І де її голова, і де хвіст — невідомо, бо за лісок аж вона потяглася, а хвіст аж он за тим пагорбом, десь там іззаду.

Пливе річка селянських возів. На ярмарок... І їдуть,'" і їдуть, і їдуть, і їдуть...



Хлопчик і -дівчинка інсценізують пісню «Ой куди1 їдеш, Явтуше...»

Хлопчик (вбігаючи). Приїхали!



На сцені з'являються діти, чути галас, шум. У руках дітей речі для продажу. Діти імітують торгівлю. Учні, які виголошують свої мінімонологи. виходять на авансцену.

1-й учень. От молодиці і кричать Явдосі:-«Вибирай 'місце для щасливої продажі», Явдоха й узяла з чужої коробки паляницю, стала на схід сонця, тричі перехрестилась та й покотила паляницю навпаки сонця. Де паляниця впала, там сама з своїм товаром стала, а молодиць розсадила, де якій по черзі припало.

2-й учень. І де тільки того люду береться в отій рухливій каші, де все розбухає, гуде, сміється, торгується, марнословить, озивається іржанням коней, ревінням волів, дзвоном заліза, горщиків, криками людей!

3-й учень. І чого тільки немає тепер на ярмарку? І кажуть, що є кожухи нижче, п'ят, щоб за собою промітати сніг, і коротенькі, обшиті смушком кожушки для дівчат, і свитки, і чоботи різних фасонів, і постоли, які сміються усіма зморшками, і шапки, як стіжки, і рукавиці, і циганські сережки з червоного золота... І все це саморобне, зі своїм мудруванням і хитруванням. Адже ярмарок — це місце, де можна похизуватися своєю майстерністю; .

4-й учень. Над дорогою різнокольоровими пагорбами підіймаються горшки, миски, полумиски, глечики, ринки, макітри, і жінки руками вибирають із них передзвін. За однією з куп цього добра стоїть продавець. Скільки статечності на його обличчі, скільки усвідомлення того, який-то товар лежить перед ним! На низькі поклони він ледве киває головою, на всякі підлещування він хіба що двома словами відповість.

На сцені сидить дідок, перебирає горшки. Підходить молодиця.

Молодиця. Дідусю, за 2 копійки занести?

Дід. За три копійки!

Молодиця. Дідусю, та він же худенький! Дід. Бери кріпкенький! Молодиця. Віддайте за дві! Д і д. Буде і за три. Та йому настояща ціна п'ятак, а я уже по-божому оддаю за три.

5-й учень. У тому ж ряду, але тільки трохи вглиб, поставлено безліч скринь усіляких розмірів. Тут торгуються ті, хто має дорослих дочок. Купуючи скриню, звертають увагу на те, щоб вона була розмальована яскравими фарбами, щоб була окута широкими смугами заліза, мала замок з гучним дзвоном! щоб під нею були коліщата для пересування з місця на місце.

Усе-усе можна купити на ярмарку. Усе-все прода­ти... Навіть... чоловіка.



Виконується інсценізована пісня «Ой там, на точку, на базарі...»

6-й учень. А ось посеред ярмарку лунають різні голоси жебраків-сліпців та їх хлопчаків. Сліпці надсаджують свої голоси, виводячи духовні пісні про страшний суд, про праведного Лазаря. Свій спів супроводжують грою.



Входить сліпий, якого супроводжує поводир. Вони ходять між людьми.

Сліпий, Дайте, ломимо йдучи, слово чуючи. Дайте нам, Христа ради! Дайте, божої та праведної душі християни. Дайте нам, душа спасенная, єдиная душечка милосердная!

7-й учень. І православні люди, які проходять біля сліпців. Зворушуються до сліз і одразу ж кидають працею зароблені гроші. Навіть сліпці заробляють гроші чесною працею. Бо все на ярмарку чесно. І всі-всі чесні.

Входить солдат, виконуючи дії, про які говорить наступний оповідач.

8-й учень. Аж ось де взявся салдат. Ходить він по базару, визира, визира — і вже один рушничок у молодички з купи і вчистив і в кишеню запакував, стягнув у перекупки бумажну хустку, таку, що гривень шість стоїть, відібрав з воза і вінок цибулі і зараз за півціни й продав. Далі прийшов, де груші продають, бачить, що при возах самі хлопці, та й ті роти пороззявляли. Він таки й положив руку на мішок — ніхто не баче; потягнув його до себе — ніхто не баче. То він і чкурнув, куди йому треба. Ну хитрий же й москаль! Чим би навтікача, а він іде собі любенько, мішок з грушами несе та й мугиче собі під ніс пісеньку.



Один із хлопців доганяє солдата.

Хлопець. Нащо ти груші взяв?

Солдат. Нешта то ваші груші?

Хлопець. Наші!

Солдат. Ах ви, безмозглії! А зачем ви мені тогда не сказалі, как я з воза мішок узяв? Ви зіваєте па старанам, а я вот как умарился да амуніцию патьор. Вот, виш, мундір за пачкал! Давай сюда деньгі на вичистку! Я казьонний мундир патьор!

Хлопець (тікаючи). Цур тобі, батечку, зділай милость, озьми собі і груші з мішком, тільки цур тобі, відчепись і пусти.



Солдат йде з мішком, наспівуючи пісню. До нього підходить циганка.

Циганка. Позолоти, служивий, ручку, я тобі долю скажу.

Солдат. Нешта скажеш?

Циганка (бере за руку). Та на руці написано, що генералом будеш. А генеральська дочка тобі жоною стане. Закрий очі, я пошепчу, щоб грошики до тебе прилипли. (Щось шепче, витягує у солдата з кишені гаманець, втікає поміж людей).

Солдат. От стара відьма! Таки приліпли мої грошики...

9-й учень. А тим часом ярмарок іде далі.-Сонце піднімається високо-високо. Настав день. Чуються діалоги.

1. — Годі, тату, торгувати!

— Чому ж, синку? . і — Та вже нема чим здачу давати!

2. — Почім ця тканина?

— Дуже дешево: поцілунок за метр.

— Дайте мені три метри... Бабусю, йдіть розрахуйтеся!

3. — Скільки коштують яйця?

• Карбованець за штуку. А биті—півкарбованця. ; — То розбийте мені два десятка!

10-й учень. Як увійдеш у волячо-коров'ячо-овечу половину, так саме чуєш, як трагічно-безнадійно ревуть воли та пищать свині на ярмарку. Чи то вони підтримують загальний ярмарковий галас, чи не хотять переходити до другого хазяїна? Чи, може, ще що?

Тут нема простих коней. Тут не кінь, а Лев, Орел, Вітер. Тут нема простих кобил, а тут: Птиця! Буря! Скеля! Одна в світі!

4. Продавець. А ти подивись на воли! Ка­расі — не воли! Канахветки! Бери за що хочеш, лізь під них. Дитини не займе, а ти .«двісті»!

— Двісті береш? (Лясь).

— 280. (Лясь).

— Молись Богу, 2201 (Лясь).

— Менш як 75 не буде. (Лясь).

— Беру!

11-й учень. І ось уже купець, одержавши від покупця гроші, неодмінно кидає йому в полу срібного золотого, інакше воли не підуть новому господарю до рук!



А які тільки пригоди не бувають на ярмарку! • Хлопець (читає гумореску М. Хижка).

Це було позаторік

Та на нашім ринку —

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Ламав голову Павло

(Нелегке це діло) —

Нешкідливе щоб було,

І щоб добре їло.

І нарешті підібрав:

О! Які хороші! Гаманець мерщій дістав, Став платити гроші.

— Аз якого ви села? — Спитав молодиці. Та йому відповіла:

— Яз села Мельни ці.

— Забирайте їх назад! — Буркнув незабаром,— Я мельницьких поросят Не візьму й задаром. Тітка ближче підійшла:

— То ж назвіть причину!

—А я з вашого села Маю вже... дружину.

12-й учень. Той купує, той торгує, той божиться, той прицінюється, той товариство склика, той на жінку гука; жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слуха. Діти, погубивши матерів, пищать, там скавучить собака, там придушили порося, вишить на .весь базар, а свиня, хрюкаючи, пробивається межи народом. Усюди гомонять, стукотять, кричать... А.там, чути, скрипка грає. Це мужик продав сіль, розшитавсь, грошики вчистив та й найняв музику і водиться з нею на ярмарці.

Діти грають на скрипках і сопілках веселу мелодію.

13-й учень. Та якби тільки на ярмарок їздили, щоб продавати та купувати?! Що б то було! На ярмар­ку можна і себе показати, і на когось оком кинути.

14-й учень. Ось ходять по ярмарку дівчата. Вони все піджидали, щоб порідшало народу на ярмарку, а то, як у тісноті, так думали, що їх не так розглядають. Ось тягнеться низка їх, та усе на підбор: одна від другої краща. Порозряджувані так, що Господи! А за ділом же вони й вийшли? А як же! Витрішків купувати, та щоб чи не пожартувать парубкам з ними. Вже звісна дівчача натура!

15-й учень. Аж ось крик, галас, тупотня, регіт, пісні. То наступає парубоцтво: шевчики, кравчики,

ковалі, гончарі. Іще зразу, зранку, хто продавав свій товар, а хто, покупивши чого кому треба, тепер понадівали нові свитки, ідуть лавою, з боку на бік перевалюються. Ото вони, заздрівши дівчат, потягну­лися за ними...

Хлопці та дівчата, стоячи групами, виконують пісню «Ой продала дівчина курку».

16-й учень. А цій дівчині пощастило, їй батько знайшов жениха.

Батько. Ну, жінко! А я знайшов жениха дочці!

Мати. От за раз до того, щоб женихів шукати. Дурень ти, дурень! Де ж ти-таки бачив, де ж таки ти чув, щоб добрий чоловік бігав тепер за женихами? Ти б краще подумав, як пшеницю з рук збути!

Батько. Е, подивилась би ти, що там за парубок! Одна свитка більше коштує, ніж твоя спідниця і червоні чоботи! А як сивуху поважно дує! Чорт мене візьми разом з тобою, якщо я бачив на віку, щоб парубок витягував півкварти і не поморщився...

16-й учень. Але залишимо їх розбиратися, бо вже надійшов .час реклами.



Хлопці, переодягнені в дівчат, з гумором рекламу­ють продукти харчування. Наприклад: «Користуйтеся натуральними продуктами, купленими на нашому ярмарку, і від вас не відведуть очей!».

17-й учень. Уже сонячне проміння навкоси трохи. ' Притихає навкруги... Попід возами, попід гарбами сидять купки, підобідують...

Трохи далі стоїть весела корчма з відчиненими дверима, її з усіх боків обліпили, як бджоли, діти, дядьки та парубки. Чутно, як під звуки бубна та скрипочки хтось завзято одчебучуе такого гопака, від якого дрижить підлога, шибки, стіни корчми. І вже звуки вириваються на вулицю, а ноги самі просяться до танцю. Чим далі, тим сміливіше починає якась дівчина. Нарешті ліва рука її опустилась і вперлася в бік, і вона пішла танцювати, побрязкуючи підківками.

18-й учень. Козак; загледівши дівчину, гордо виступив наперед і пустився вприсядку, забувши про все на світі.

І раптом волею-неволею все стало єдиним і перейшло до злагоди. Люди, на лицях яких, здавалось, вік не було усмішки, притопували ногами і водили плечима. Все понеслося, все танцювало... Закаблука­ми, закаблуками... По злиднях, по гіркій долі...

Учні виконують гопак.

19-й учень. Але все на світі має свій кінець. Закінчується і ярмарок. Тече річка селянських возів додому. А там вже чекають своїх рідних, які повернуться, напевно, з подарунками. І звучить у кожній хаті радісний сміх або крик невдоволення. Бо ж по-всякому повертаються з ярмарку...



Звучить пісня «Як поїхав мій миленький на базар...» Потім учні виконують сценки.

1. — Купив, чоловіче, те, що казала?

— Ні.

— А гроші де?



— Нема.

— А де ж ти їх дів?!

— А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три — це сім; карбованця туди — карбованця сюди — це дев'ять, а одного з кумом проїли — от і всі десять. /де п'яний дід з ополоником. Його зустрічає баба.

2.—Діду, корову продав?

— Продав.

— А гроші ж де?

— Воно, бач, стара... Та ж ополоник купив.

3. — Куме, що ти купив?

Козу.

Скільки дав?

— Сім кіп.

— Де ж вона?

— Та продав!

— За скільки?

— За п'ять кіп.

— Нащо ж так багато втратився?



  • Дарма, аби свіжа копійка.

4. — От дурні мої куми. Вони тільки волів продали, а в їх зразу гроші й витягли.

— А в тебе? — Е, ти думаєш, що й я дурний. Я їх попомучив.

У кумів, зранку гроші витягли, а в мене аж увечері. "Не на такого напали!

Усі учасники свята виходять на сцену і співають попурі на мотив народних пісень.

* * *


Ой що ж то за шум учинився?

То із ярмарку народ воротився.


Той воли собі купив та спідничку,

Тепер добре і дружині й чоловічку.


А на ярмарку Так добре торгувалось,

Що у декого чобіт вже не зосталось.


Та не плач, моя миленька, не журися,

А на нашого сусіда подивися:


Він вина віз продати цілу бочку,

А продав і чоботята, і сорочку.

* * *

* * *


Цвіте терен, цвіте терен,

Та й лист опадає,

Хто на ярмарок не їздив,

Той горя не знає.


* * *

Ти казала: «На базарі Буду

я з тобою в парі».

Я прийшов —тебе нема,

Підманула, підвела.
* * *

Копив, копив копійчину

Неділеньку — дві...

А потратив на дівчину

Нічого собі.
* * *

Ой жаль-жаль.

Мені стало,

Що було — пропало,

Що було пропало,

Більше не буде

* * *


Доле моя, доле,

Що мені діяти...

Бо я тільки вмію,

їсти й торгувати.


* * *

Якби мені не тиночки

Та не перелази,

То ходив би я на ринок

В тиждень по три рази...
* * *

Хоч багато в вас роботи,

Треба пам'ятати;

Кожен мусить щосуботи

На ринку бувати.
* * *

Розпрягайте, хлопці,

коні Та й лягайте спочивать.

Швидко прийде неділенька

Будем знову торгувать.



Закінчується свято шкільним ярмарком, де школярі продають речі, виготовлені своїм и руками.

ДВА НЕСТАНДАРТНИХ УРОКИ З МОВИ
До традиційних шкільних занять а мови належать, як відомо, уроки вивчення нового матеріалу, закріплення знань, вмінь і нави­чок, перевірки та обліку набутих знань, умінь і навичок, аналізу контрольних робіт, узагальнення і системати­зації вивченого, повторення теми або розділу, розвитку зв'язного мовлення тощо. Поряд з цими формами навчання останнім часом широко використовуються і нетрадиційні, або нестандартні. Це, зокрема, уроки-семінари, заліки, лекції, конкурси, мандрівки, інтегро­вані уроки, заняття-конференції, диспути, свята, уроки-казки, тематичні ігрові уроки, завдяки яким учні швидше і якісніше засвоюють програмовий матеріал.

Методикою проведення різних типів уроку майбутні філологи, що навчаються в Рівненському педінституті, оволодівають на так званих рольових заняттях, де один із студентів виступає в ролі вчителя, а інші виконують обов'язки учнів. Готуючись до занять, третьо- і четвертокурсники погоджують із викладачем теми пробних уроків, їх типологію і методику проведення, опрацьовують необхідну літературу, обговорюють поурочні плани, затверджують остаточний варіант конспектів уроку. Під час такого співробітництва народжуються й нові форми проведення шкільних занять. Так, у лабораторних умовах виникла Ідея уроку у вигляді засідання бізнес-клубу, який було успішно апробовано спочатку у вузівській аудиторії, а згодом і в школах міста.

Тема уроку. Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки (7-й к л а с).

Мета уроку: закріпити в учнів уміння правильно вживати частки, обґрунтовувати написання їх, вико­ристовувати в мовленні; розширити знання школярів з економіки; виховувати повагу до рідної мови.

Над класною дошкою — плакат Із написом: .«За­вітайте до нашого бізнес-клубу!»

Учитель. Ви звернули увагу на запрошення? А хто з вас знає, що означає слово бізнес? (Учні висловлюють свої міркування.)

Так, бізнес — це будь-який вид підприємницької діяльності, що дає прибуток. Предметом бізнесу, є не лише об'єкти господарської сфери, а й політична діяльність, медична допомога, наука, мистецтво тощо. Що ж, завітаймо до бізнес-клубу.

Учитель від імені президента бізнес-клубу:

— Вельмишановні панни і панове! Радий вітати вас, молоде покоління українських бізнесменів, на засіданні бізнес-клубу, яке оголошую розпочатим. Прошу всіх відкрити робочі блокноти, щоб робити в них необхідні записи, як це і належить справжнім діловим людям. Дозвольте ознайомити вас із «Пам'яткою бізнесмена-початківця» (вивішує плакат або проектує пам'ятку на екран через кодоскоп):

1. Насамперед-досконало і різнобічно-таки Вивчіть спра­ву.

2. Виховуйте в собі найкращі людські якості.

3. Особливу увагу зверніть на виховання вольових якостей характеру.

4. Розширюйте ж бо власний світогляд.

5. Учіться, по-перше, грамотно спілкуватися, по-друге, працювати енергійно, творчо.

6. Завжди дотримуйтесь активної життєвої позиції.

Можна було б ще дати чимало подібних порад, проте, коли якому-небудь бізнесменові і не вдасться виконати якогось пункту «Пам'ятки», він однаково за певних умов зможе досягти успіху в бізнесі. Та жоден підприємець не здатний плідно працювати, не знаючи рідної мови. Без знання мови неможливо підтримувати контакти, вести облік виконуваної роботи, оформляти документи. Навіть налагодити зв'язки із закордоном без досконалого володіння рідною мовою буде важко, бо людину, яка нехтує материнським словом, не шанує батьківських звичаїв ніхто і слухати не захоче там, де все це свято бережеться і понад усе цінується. Прикро буває чути повідомлення про те, що на міжнародних зібраннях наші підприємці, урядовці послуговуються мовою сусідньої держави, тоді як представники інших країн користуються рідним словом,— так чи інакше йде синхронний переклад. А у французькому парламенті, наприклад, навіть запроваджено штраф за надмірне вживання у виступах запозичених слів—так званих американізмів. То, Може, досить жити позиченим? Коли хочемо, щоб нас усі й усюди поважали як людей, що мають власну гідність, давайте повсякчас поглиблюва­ти й удосконалювати знання рідної мови. І сьогоднішнє засідання бізнес-клубу присвятимо діловій грі з мови, а конкретніше такій темі: «Написання часток -або,


-по, -то, -от, -гаки». Наше завдання—впродовж уроку закріпити навички правопису слів з цими частками і навчитися правильно вживати їх у мовленні.

Суть ділової гри полягає в тому, щоб здобути якомога більше балів за відповіді на питання, пов'язані з придбанням підприємств, сировини, знарядь праці. Це дасть можливість розпочати виробництво певного товару, реалізація якого забезпечить вам прибуток.

Зароблені для придбання об'єктів підприємницької діяльності бали (кошти) фіксуватимуться на умовному банківському рахунку.




пор

Прізвища та імена учасників гри

Банківський рахунок

Підприєм­ство

Сиро­вина

Знаряддя праці



Аврамчук Ро­ман












Бондарук Рус­лана












Васьківська Інна









Тематичні словнички, що е на кожній парті, допоможуть учням осмислено використовувати не­обхідну термінологію.



Словничок економічних термінів

Аукціон—продаж товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найбільшу ціну,

Бізнес — будь-який вид підприємницької діяльно­сті, що дає прибуток.

Бізнесмен—людина, яка робить бізнес.



Виробництво — процес, під час якого люди, вико­ристовуючи речовини і сили природи, створюють продукти, необхідні для існування й розвитку суспіль­ства.

Знаряддя праці — технічне пристосування, за допо­могою якого виконується робота або якась дія.

Конкуренція — боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів з метою одержання найбільших прибутків; суперництво між окремими особами, заінтересованими в досягненні певної мети.

Підприємство — виробнича установа або об'єднан­ня кількох невеликих підприємств та установ, діяльність у якій-небудь галузі, що дає прибутки.

Прибуток — грошовий вираз частини чистого дохо­ду суспільства, що створюється на підприємствах і використовується державою та підприємствами для розвитку виробництва й підвищення життєвого рівня населення.

Реалізація — продаж товарів і одержання за них грошової оплати.

Реклама—інформація про товари, різні види послуг з. метою реалізації їх, створення попиту на них за допомогою преси, радіо, телебачення, плакатів, світлових стендів, оголошень тощо; поширення відо­мостей про когось або щось з метою популяризації.

Сировина—предмет праці, один з елементів засобів виробництва; вихідний матеріал обробної промисловості, на видобування або виробництво якого було затрачено працю і який призначено для по­дальшої обробки й одержання напівфабрикатів або готової продукції.

Товар — продукт праці, який задовольняє певні Потреби людини і виробляється, не для власного споживання, а для продажу або для обміну.

Фірма — тип виробничого об'єднання; господарсь­ке, торговельне чи промислове підприємство.

Учитель оголошує, «Аукціон знань». Двома балами оцінюється правильна і найвичерпніша відповідь. Слово надається тому, хто підносить догори сигнальну картку.

1. Що таке частка?

2. Які граматичні ознаки часток?

3. Чим відрізняється частка від інших службових частин мови?


  1. На які групи поділяються частки за значенням і роллю в реченні?

  2. 3 якою метою використовуються модальні частки в мовленні?

6. В які групи об'єднано модальні частки?

7. Як пишуться частки -бо, -по, -то, -от, таки з попереднім словом?

8. Які особливості написання часток -бо, -по. -то. -от, -таки. якщо вони розділені із словами іншими частками чи прийменниками або стоять безпосередньо після слова, до якого відносяться?

Учитель., Увага! Нам трапилася нагода вико­ристати щойно відновлені в пам'яті теоретичні знання на практиці: від фірми «Орфограма» отримано термінове замовлення на опрацювання «орфографіч­них матеріалів». Завдання: а) переписати речення, розкривши дужки; б) олівцем відобразити результати роботи на перфокартках. Робота виконується поваріантно.

І серія матеріалів.

1. Земле чужая, яка (ж) (бо) ти рідна для мене (Леся Українка).



2. Лише перед світанком противник» вдалось (таки) зломити і полку знову рушити в путь (Гончар).

3. Хіба (ж) (то) не для нас—усе, то ми створили, дао оросив наш піт і освятила кров (Рильський).

4. Нічого так я не люблю, як запах снопів тільки (но) скошеного і зв'язаного хліба (Цюпа).

5. Добрі жнива колись (то) будуть (Шевченко).

II серія матеріалі в.


  1. Не так (то) робиться все хутко, як швидко оком ізмнгнеш (Котляревський).

  2. Як сіячі радіють—тільки (но) на землі з'явиться день весняним з пахощами ріллі (Цкіпа).

3. Тішся, дитино, поки те маленька, ти (ж) (бо) живеш навесні (Леся Українка).

4. Добре (таки), що ми поїхали сюди зорювати (Гончар).

5. Пташки (бо) вміють так ховати свої гнізда, що не зразу їх і помітиш (Копиленко).

III серія матеріалів.


  1. Мені б сто рук — звільнити світ від мук!.. А серце хай одне, гаряче, як і нині, воно не сирота, воно (ж) (бо) при людині (Малишко).

  2. І все (таки) до ранку міст ще не був закінчений (Гончар).

  3. Звідки тільки (но) проїхали мотоциклісти, рухалася величезна колона машин (Гончар).

  4. Іван Антонович і сам охоче підтримував загальну певність у тому, що він побачить (таки) кінець війни (Гончар).

5. Де (ж) (таки) без хиб ви друга на землі найти могли б? (Рильський).

IV серія матеріалів.



  1. То (ж) (то) й воно, душа в тебе модода та гаряча і довірлива До всього (Гончар).

  2. Ми (ж) (бо) не знали, що тута гості, ми б не зринали із високості "(Леся Українка).

  3. А все (таки) катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Глібов).

  4. Якось (то) одважилось (Щеня) вхопить шматок м'ясця, щоб не кортіло (Глібов).

5. І так таки ти сам себе вини, що, братику, посіяв, те й пожни (Глібов).

Накладаючи на перфокарти трафаретки з цупко­го паперу з «віконцями» (отворами) на місці правиль­них відповідей, вчитель із допомогою учнів-лаборантів швидко перевіряє якість виконаних завдаяь. Кожна правильно передана орфограма оцінюється балом.

Зразок виконання (І серія):


Як написане слово

Номер речення

1

2

3

4

Через дефіс




+




+

Разом

+




+



Учитель. На банківському рахунку видно, що деякі бізнесмени стали власниками підприємств 1' можуть почати випуск товару. Отож, отримайте замовлення на виробництво «лінгвістичної продукції»:

складіть .якомога більше речень з модальними частка­ми -бо, -по, -то, -от, -таки, які писалися б із попередніми словами через дефіс і окремо.

Увагу інших школярів вчитель привертає до «Пам'ятка бізнесмена -початківця»: «У висловлених настановах віднайдіть модальні частки і поясність правопис їх».

Обґрунтувавши написання часток, семикласники виконують вправу 430 з підручника для Ї класу «Рідна мова» (К., 1994).

Правильно пояснена орфограма, як і записана лід час виконання вправи, забезпечує відповідаючому прибуток в один бал.

Учитель. Як відомо, між підприємцями існує постійна конкуренція. (З допомогою «Словничка» учні з'ясовують лексичне значення слова «конкуренція».) Наступне завдання називається так: «Конкурентна боротьба». Власники підприємств почергово зачитува­тимуть складені ними речення з контрольною орфогра­мою, решта учнів записуватиме їх, після чого вмотивовуватиме правильність написань. Кожне пра­вильне пояснення означає прибуток в один бал, неграмотне — рівноцінну втрату у вигляд» від'ємного штрафу.

За таких же умов семикласники самостійно викону­ють вправу 65 з посібника для вчителя Н. М. Кучеренко «Дидактичний матеріал з української мови. Морфоло­гія» К., 1992).

Учитель. Зверніть увагу на показники банківсь­кого рахунку. Тепер ви всі володієте підприємствами і можете випускати потрібний державі товар. Та кожному поважному бізнесменові необхідно вміти рекламувати свою продукцію, яка може бути найрізно­манітнішою: дитячі іграшки, канцелярське приладдя, продукти харчування, посуд, взуття тощо.

Учні розглядають ілюстрації, на яких зображено різні види товару, з тлумачного «Словничка» зачи­тують значення слова реклама.

— Складаючи свою рекламні оголошення»— звер­тається вчитель до школярів,—доречно і правильно використовуйте модальні частки, від цього зростатиме ваш прибуток —кількість балів. І пам'ятайте, що реклама повинна бути стислою, чіткою і влучною. Успіху вам!

Залежно від рівня підготовленості учасників ділової гри, найперспективиішим бізнесменам можна запропонувати дати імпровізоване інтерв'ю одноклас­нику-журналісту:

— Чи готові ви продовжити традиції меценацтва?

— Покровителем яких наук чи мистецтв бажаєте бути?

Невід'ємною умовою діалогу лишається вправнеє1 використання його учасниками модальних часток. Попередньо вчитель допомагає школярам з'ясувати значення слів інтерв'ю і меценат.

Семикласники читають складені реклами озвуч я чують інтерв'ю, пояснюють правопис вжитих часток. ? Учитель підбиває підсумки уроку, поурочним балом оцінює роботу найактивніших школярів, проводить інструктаж домашнього завдання, повідомляє про завершення ділової гри:

— Шановні панни і панове! Засідання нашого бізнес-клубу завершено. Ми добре попрацювали:

впродовж заняття закріпили вміння писати модальні частки, використовувати їх у мовленні. Сподіваюсь; то сьогоднішні орфографічні вправляння згодяться вам у майбутньому, а здобувши успіхів у виробничій справі,

ви з гідністю представлятимете українських підприєм­ців. Щасти вам!

Рольові заняття проводимо і на курсах підвищення кваліфікації вчителів-україністів при педінституті, переважно після лекцій, присвячених сучасному уроку рідної мови. Така навчальна форма фахової перепідго­товки зацікавлює курсантів не менше, ніж відвідування уроків у школі, бо в цьому разі словесники не тільки споглядають, а й творять задуману модель шкільного заняття. На одному з таких занять і виникла Ідея уроку-мандрівки.

Тема уроку. Звертання непоширені й поширені. Розділові знаки при звертанні (8 клас).

Мета уроку: поглибити знання учнів про звертання, виробити вміння вживати розділові знаки при звертаннях, використовувати їх у зв'язному мовленні; з допомогою відповідно дібраного дидактичного матеріалу виховувати в учнів почуття патріотизму.

Учитель рвучко заходить до класу, кидає на стіл портфель:

— Ну, чого порозсідалися? Ото вже після вихідних днів і привітатися чемно лінуєтесь? Що це ти там крутишся (до учня), як дзиґа? Що? Вам щось не подобається?!

Учитель різко повертається і швидко виходить з класної кімнати. Учні, звичайно, здивовано переглядаються... Відчиняються двері — і вчитель заходить удруге:

— Доброго дня, мої дорогенькі! Мені дуже приємно зустрітися з вами після вихідних днів. Бачу, що ви добре відпочили, і, сподівайся, старанно підготувалися до уроку.

Після короткої паузи словесник продовжує:

— Скажіть, яке привітання вам сподобалося і чому?

Звертання відіграє значну роль у нашому по­всякденному мовленні, без нього було б важко спілкуватися. А чи помітили ви, що останнім часом у нашій мові з'явилися нові форми звертань і виключно і у кличному відмінку? Якщо раніше вживали товариш) товаришко, громадяни, те зараз, чуємо пане, пані, панянко або добродію, добродійко. Як ви гадаєте, чиє

Може людина, яку назвали добродієм, у чомусь відмовити вам?

Ви вже, напевне, здогадалися, що сьогодні на уроці йтиметься про звертання. Цей матеріал знайомий вам із попередніх класів: у початковій школі вивчалися непоширені звертання, що стоять на початку речення і виражені власними іменами.

Пригадайте,— продовжує вчитель,— з програми 5-го класу, які розділові знаки вживаються при звертаннях, що стоять у різних частинах речення? А які особливості інтонування речень із звертаннями?

На сьогоднішньому уроці попрацюємо над удоско­наленням навичок правильно вживати розділові знаки при непоширених (поширених звертаннях, обґрунтовувати пунктограму за допомогою правил, використову­вати звертання у зв'язному мовленні.

Пропоную провести урок у-, формі мандрівки до столиці нашої країни — Києва, довідки про історію та архітектурні пам'ятки якого ви готували вдома.

Поїзд наш уявно-символічний, але без квитків їхати не зможемо. Виникає питання; де ж узяти гроші? Домовимося так: зараз ви самостійно опрацюєте здебільшого відомий матеріал, що міститься в § 4 і § 5 підручника «Рідна мова» (К., Г994). Ваші відповіді і будуть умовними грішми, за які ви зможете придбати квитки. Щоб зекономити час на приготування до подорожі, клас поділимо на групи. Представники кожної з груп відповідатимуть на питання. Якщо і них не вистачить «грошей», тобто відповідь буде неповною чи неточною, хтось інший з їхніх груп зможе внести свою «пайку»: доповнить відповідь товариша.

Для самопідготовки пропонується кілька питань.

1. Що називається звертанням?

2. Чим виражається звертання?

3. Які є види звертань за будовою?

4. Як інтонаційно виділяється звертання в реченні?

5. Як виділяються звертання на письмі?

6. Яку роль відіграють звертання в мовленні?

7. В яких .стилях мовлення вживаються звертання?

Учитель. Отже, ви здобули право на проїзд, однак без пісні дорога може видатися довгою і сумною. Якщо їдемо до столиці, можливо, хтось пригадає пісню про Київ?

Грає море зелене,

Тихий день догора.

Дорогими для мене.

Стали схили Дніпра.


Вечорів оксамити

І щастя прибій,

Як тебе не любити,

Києве мій.


Учні виписують речення із звертанням, обґрун­товують пунктограму. Згадують інші пісні, де є звертання («Зоре моя вечірняя», «Мамо, вечір догора», «Тихий Дунай бережки зносить» та ін.), роблять відповідні записи в зошитах, теоретично вмотивовують вживання розділових знаків.

Учитель. Ми в Києві. Приміщення залізнич­ного вокзалу. Особливо просторий центральний зад;

Тут е розклад руху поїздів. У сусідньому залі розташовані каси, там же і довідкове бюро. Щоб отримати необхідну інформацію, треба заплатити, а саме: виконати завдання.

Три учні одержують індивідуальні картки, з яких слід переписати речення, поставивши розділові, знаки та обгрунтувавши їх, і працюють біля дошки, решта поваріантно виконує вправу 43 з підручника. .

І варіант. Виписати речення з непоширеними звертаннями.

II варіант. Виписати речення з поширеними звертаннями.

Картка № 1. 1. Здрастуй рідний Києве мій! Невмиру­ща думо і пісне моя (Цюпа) .2. Ти мене з дитинства підіймала хліб дала з піснями солов'я відвела доріг'мені немало земле зореносице моя (Малишко). 3. Україно моя Україно я для тебе на світі живу (Павличко).

Картка №2. 1. Києве, любий ти стоїш на. горах в квітах і зорях в сяеві мрій (Ющенко). 2. Благословенний будь мій рідний краю (Павличко). 3. Дзвени-моя пісне про радісні дні що квітнуть садами в моїй стороні (Сосюра).

Картка № 3. 1. Моя Вітчизно дорога яка в тобі горять, снагам.

2. Чуєш ти мене друже і брате всім я руку в путі подаю щоб уміли ми завжди стояти за народ за Вітчизну свою. 3. Україно моя мені в світі нічого не треба тільки б голос твій" чути 1 ніжність твою берегти (Малишко).

Учитель. Ми отримали інформацію, як пройти до метро. Наш маршрут пролягає через станцію «Університет» (демонструються фотоілюстрації, як і впродовж усієї уявної екскурсії). Бульвар Тараса, Шевченка. Неподалік розташований Ботанічний сад, Володимирський собор, а трохи далі—Київський національний університет ім. Т. Шевченка.

А чи знаєте ви, звідки транслюються найпопулярніші концертні програми? (Учні відповідають). Уявіть, що в майбутньому ви станете артистами, і виступатимете на сцені Палацу культури «Україна». Випробувати ж свої здібності можна читанням за особами байки Л. ріібова «Ґава і Лисиця»:

Літаючи по дворах, Ґава

Шматок ковбаски добула;

Хоч кажуть, що вона дурна роззява,

А до крадіжки здатная була...

Не вспіла Ґава носом ткнути,

Аж і Лисичка тут стоїть

І жалібно квилить:

— Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала,



Аж плакала, як виглядала,

Щоб голосочок твій почуть,

Хоч на хвилиночку про горенько забуть...

Ти, може, серденько, того й не знаєш,

Як гарно, любо як співаєш—

І соловейко так не втне...

Розваж хоч трошечки мене!

— Прийшлось роззявитись дурному горлу:



  • Кра! кра!— а ковбаса додолу,

Лисичка хап—і у кущі мерщій,

  • Оддячила кумі своїй!

  • Прокрякала роззява, огляділась —

Чортма куми і снідання нема...

— А щоб ти,— каже,— подавилась,

Лукавая кума!

Прилащиться підлиза хоч до кого: :

Солодкії слова

Приманюють великого й малого,—

То вже така дурниця світова...

Учитель. Чи були в прослуханій байці речення із звертаннями? Проаналізуйте, наскільки інтонаційно правильно прозвучали ці-речення у прочитанні ваших Друзів.

Наступна зупинка — майдан Богдана Хмельниць­кого.

Один з учнів дав історичну довідку:

—Середньовічне місто Київ розташоване на західному березі річки Дніпра. Знане як Верхні місто, або Старе місто, життя якого зосередилося довкола середньовічних церков. У XVII та XVIII ст. церкви були відбудовані в модному на той час стилі барокової архітектури. Відомою будівлею була катедра св. Софії з її монастирем. Дві барокові дзвіниці над брамами а огорожі монастиря помітно прикрашали краєвид Верхнього міста.

Принагідно вчитель звертає увагу школярів на значення слова бароко (художній стиль кінця XVI — середини XVIII ст., для якого характерні підкреслена урочистіть, декоративна пишність, динамічність компо­зиції,мальовничість)і його написання за 4-м (1993 р.) виданням «Українського правопису»—з однією літе­рою к.

Після згадки про культові споруди словесник пропонує восьмикласникам послухати уривок з «Мо­литви до Мови» К. Мотрич, виписати з нього поширені звертання, а потім скласти з ними «Сповідь перед Мовою».

Мової Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси. з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, ШО сси тм і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стоя­ла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не .впускала туди злого дууа виродження, злого духа скверноти, гоньби. Тож висвячувала луші козацького народу спасенними молитвами 1 небесним вогнищем очищення, святими водами



божого річища, щоб Не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, святоруський, люд, хрещений таланта­ми, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності й Божо­го знамення.

Мово наша! 3вонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твбї джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу і здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою слово. Бо «споконвіку була Слово і Слово було у Бога і Слово було Бог»...

Учитель. Ми вийшли на центральну вулицю— велелюдний Хрещатик. Уявіть, що ви кудись задивили­ся і раптом помітили, що заблукали. Як вийти з такого становища?

Завдання: складіть діалоги, використавши в них поширені і «епощирені звертання. Приготуйтеся по­парно озвучити їх.

Школярі рецензують відповіді однокласників, на­самперед за такими критеріями: наскільки грамотно і доречно використано в діалогах звертання і наскільки вправно учасники діалогів володіють мовою. Вчитель повідомляв про завершення уявної мандрівки, підбиває підсумки уроку, вмотивовує виставлені оцінки, дає домашнє завдання,



Рольові заняття у вузі наочно демонструють методику проведення уроку мови, сприяють швидшому впровадженню її в шкільну практику. Нестандартні форми організації навчання, в свою чергу, викликають в учнів інтерес до нової інформації, спонукають осмислено оволодівати правописним матеріалом і свідомо використовувати його в писемному мовленні.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка