Сценарій виховного заходу: «Свята Покрова»



Скачати 255.28 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір255.28 Kb.
Сценарій виховного заходу:

«Свята Покрова»

Гімн України «Ще не вмерла Україна»
Федишин Д.Україно, молюся за тебе,
Як за матір гріховно-святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.

Україно, молюся за славу,


За твою непокору століть,
За столицю твою злотоглаву,
Що по груди в каштанах стоїть.

Україно, молюся за мову,


За божественну мову твою,
І за вроду твою калинову,
Від якої добріша стаю.

Україно, молюся за пам`ять


Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Промінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді


Час єднання синів настає.
Так, як душі є наші безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.

Отче наш, у Твоїм часоплині


Все минає - ридай не ридай.
Прости, Боже, гріхи Україні
І надалі грішити не дай. 

Ведуч. 1:У нас сьогодні справжнє свято. Гостей зібралося багато. Традицій скарб ми пригадаємо, Зі святом всіх вітаємо ! Сьогодні у нашій залі проходить фестиваль “Свята Покрова» , присвячений відзначенню 100-ї річниці створення легіону Українських Січових Стрільців, Героям Майдану, НЕБЕСНІЙ СОТНІ, воїнам АТО.

Ведуч. 2:Встала в небі зоря вечорова
та й за руки веде зорченят…
Будь здорова,козацька Покрово! —
найдивніше з осінніх свят.

Николюк Д. В сіру осінь чи зимоюДо осель наших прилинь! Стань нам літом чи весною, Обмий чистою росою, Пригорни нас до грудей, —І ніколи не покинь!

Федишин Сніжана:Благослови, Пречиста Діво, Царице неба і землі,Тисячолітню Україну, Скріпи її духовну силу. Щиро молитися Тобі —Царице неба і землі

Смерека В.Діво Пресвятая Матір матерів, пригорни до серця всіх своїх синів. Освіти їх душі світлом золотим,
виповни любов'ю неспокійний дім,
научи, як землю вберегти від зла,
розумом, діянням і крилом тепла.
Зоря-зоряниця,сонце доброти,
землю України щастям освіти!

Гнатківська Соломія О, Мати Божа! Ми - твої діти.
Тобі сьогодні приносим квіти.
Тебе благаєм, уклінно просим,
ДоТебе в небо ми руки зносим.
Прийми нас, Мати, під сій Покров,
Тобі даруєм серце й любов,
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи.

Ільницький Д. Свята Заступнице! Пречиста Діво!
Ти оповий нас Покровом білим,
І під опіку візьми Вкраїну,
Не дай їй впасти знов на коліна.
Народ наш просить захисту в Тебе,
Бо Ти - Цариця Землі і Неба,
Прийми нас ще раз під свій Покров,
Вкотре благаєм Тебе ми знов
Ти захисти нам Матір-Вкраїну,
Не дай зробити з неї руїну,
З колін підвестись нам поможи,
Вкраїну вільну нам збережи.

Николюк У. «Свято Покрови»


Світ у сяйві. Не впізнати саду і городу:
То Покрова — світле свято нашого народу.
То Покрова землю вкрила щедрими плодами,
Розпростерла ніжні крила, стала понад нами.
То — Покрова-захисниця людей православних.
То — Богиня-помічниця запорожців славних.
Грає осінь кольорова, пахнуть груші, сливи,
Усміхається Покрова до дітей щасливих.

Мойсюк О.Вони у битві чесно полягли А іншого ні вибору, ні змоги Вони загинули, але перемогли, Бо віддали життя для перемоги

Пипко А.Живу їх пам'ять вік шануєм ми, Увічнивши, як обеліск безсмертя. Та кулями пробитими грудьми Не зупинити ворогів упертих

Федишин Л.За ниви хлібні й ранки солов’їні За вітру шум і лагідні світання Усіх загиблих пошануймо нині Скорботною хвилиною мовчання Хвилина мовчання – затихли всі кроки Скорботи хвилина, громада мовчить Ніколи хай ті не вертаються роки Димами не вкриється неба блакить

Не рік, не два. а довгими роками

Підрубували корінь наш під нами,

Топтали нашу думку, нашу мову

Імперії чужинської підкови.

Навік народ хотіли загубити,

Та він живе і буде вічно жити!

Дем’янчук Р.

Ще дорога важка,

В’яне листя калини,

В сивині ваших літ

Затаїлась зима.

О, УПА, вояки,

Курінні і старшини,

Україна вас серцем

Своїм обняла.
Гнатківська Соломія

Хай молитва до неба полине

За всіх нас, як спокута летить. Та найперше за рідну країну Буду щиро я Бога просить. Боже, змилуйся, прошу, над нами, Нагадай нам, що всі ми брати, Хай синів не втрачатиме мама, Дім від ворога нам захисти. Боже, дай нам і спокою, й миру, Колоситься хай хліб золотий. За Вкраїну молюся я щиро, Бережи, Боже, край наш святий.

Ведучий 1
Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана.

Ведучий 2:Для нас, українців, це свято християнське і національне, це боротьба українського народу за право бути вільними, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу.

Ведучий1: 

Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.



Бородиць Є.Як приходить пресвітла Пречиста Шелестить позолочене листя. І пряде, і пряде без упину Срібний шовк – дорогу павутину. Усміхається сонце осіннє Мерехтить поміж листом проміння І летить понад стерні, над полем Павутиння ласкаве поволі. Як проходить пресвітла Пречиста, Горобина їй сипле намисто. Україною йде в кожну осінь З веретеном Предобра і досі.

Клочан В. Покрова, Матінка Покрова, Ти вічна тиша вечорова. Ти ніжний, лагідний світанок. Кленового листка танок. Он там зоріє горобина. І величава Катерина Нам дорікає: «Діти,діти..» І куполами тихо світить Усі ми під твоїм покровом,- Свята земля. Свята основа. Хай буде радість. Буде свято. Бо ми живем, бо нас багато. Козацька слава не погасне. Як образ дорогий і ясний. Як ніжний. Лагідний світанок. Кленового листка танок. Як вічна тиша вечорова, - Покрова, Матінка Покрова.

Смерека О. Вона усе на світі може – Поправить вчинки і слова. У ризи вдягне образ Божий, Догляне вольності права. Ізцілить рани і образи. Вдягне в золото ліси, Усе покриє, всіх розважить І сповнить – що б не покарав. Свята Покровонько, як мати, Ти нам дитинство зігрівай, І українську нашу хату. І наш веселий рідний край!

Ведучий 1:В осінньому календарі українців день святої Покрови займає особливе місце.

Ведучий2:Це початок зимового сну природи, коли земля «відпочиває» від виснажливої весняної й літньої роботи, вона вкривається листям, а потім – снігом, вода – льодом, а дівчата – шлюбним вінцем.

Решетняк Ю. О, Зарваницька Божа Мати, Нам Україну збережи. Не дай її вогнем здолати, Війну страшну цю припини. Стань омофором понад нами. Закрий від горя і біди. Благаєм спраглими устами. Дай нам цілющої води. О, Матір Божа присвятая Від всього злого сохрани. За дочок і синів благаєм. Живими їх додому поверни. Не дай в гріхах нам потонути. Тримай в опіці повсякчас. Дозволь твоїми дітьми бути Молися господу за нас. Благослови нас Матінко Єдина. Відкрий до правди шлях. Благай за нас у свого сина Не дай згубити віру у серцях. Нехай радіють мати і дитина. Ангельським співом повниться земля. Хай квітне ненька-Україна Й ніхто не знає, що таке війна.

Пипко М.Під покров прибігаю до Тебе, Моя вірна. Небесно-земна. Ти впускаєш у серце до себе Не зважаєш що я не рівня. Світлоносна, Предобра Покрово Струмінь чистий щедрот і тепла Розправляєш ти крила казково Темні думи зганяєш з чола. О заступнеце людей небесна. Захищаєш і душу і суть Цвітом білим освячуєш весни Ти до бога показуєш путь. Богородице, діво, Маріє. Ти пораднице долі моя. Йдеш зі мною долаєш завії. Кожну мить, кожен крок і щодня. О царице , надії й любові як себе віднайти підкажи Сонцесяйна, Небесна Покрово Від недуг і біди вбережи Під покров прибігаю до тебе.

Ведучий1:

Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події давнини і молимось за мирне небо сучасності.



Ведуий 2:

Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем.



Павлик Віка Під золотим дахом ліщини
Стою, дивлюсь не надивлюсь...
І до широкої рівнини
Душею трепетно молюсь:
«Благословенні одпочивні
Ясного жовтня мудрі дні.
І ночі, зоряністю дивні,
Й проміння радісно-сумні.
Благословенна мудрість роду.
Коли в безтрепетність глибин
Скида тягар останній плоду,
Щоб започав свій біг годин.
Благословенне буде ж лоно,
Яке приймає стиглий плід.
Щоб через смерті перепону
В життя новий прокласти слід...»
Мовчанка мудрості довкола...
Дивлюсь - не надивлюся я ...
Й благословляю стократ коло
Черги вмирання і життя.

Шастків

Вже стелить шляхом золота Покрова 


І губить срібну нитку павутин. 
Углиб віків вдивляюся я знову,
У таїнство Гостомельських гостин.
Важкі сади Покровським урожаєм,
І щедре поле в плідності своїй.
Гостей щораз село моє вітає 
У древньо-юній величі святій.
Іду селом серед свічок кленових,
Що так палають золотим вогнем.
Молюся щиро Пресвятій Покрові, 
Хай рідний край бідою обмине.
Нехай горять Гостомельські гостини
Ще довгі сотні величальних літ. 
Хай у труді блаженному спочине
Гостомель мій в Покровському брилі.

Ведучий 1:Вороги української нації знали, що народ, в якого жива історична пам’ять, що не роби, а сконцентрована сукупність національного люду, котрий кожної вдачної історичної миті може прокинутися і болем пам’яті повторити сили і знову стати на свій захист.

Ведучий 2:Могили... Скільки їх по безкрайніх просторах нашої України, по лісах, по лісових нетрях, по горах, іменних і безіменних, закинутих, забутих людьми і Богом.
Кривулич І. Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали, Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали. Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,- Такі чисті і чесні, як повітря прозоре. Пам’ятайте про тих, що за правду повстали, Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки... Є в місцях невідомих невідомі останки. Є в лісах, є у горах, і є під горою – Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв. Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні – Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Ведучий1:Наша історія мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинявся під загрозою.

Ведучий2:Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки країни ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.



Ведучий1: Історія України...

Ведучий 2:Забуті імена,

Ведучий 1:викреслені з пам'яті цілі сторінки,

Ведучий 2:зруйновані могили,

Ведучий1:поломані хрести,

Ведучий 2:понищені церкви.

Ведучий1:Сьогодні ми хочемо воскресити в пам'яті одну із забутих сторінок нашої історії про Українських Січових Стрільців,

Ведучий 2:проголошення 1 листопада 1919 р. ЗУНР та її збройних сил УГА.

Бородиць Ів.

Я – українка! Цим пишаюсь.Я – українка навіки! Бо пам’ять наша українська - це прадіди, діди, батьки. Ти озирнись навколо себе на моря синь і неба вись- Ти теж такий же українець, про це подумай . Схаменись! Це наше все: поля і гори, ліси, лани, уся земля. Ніхто нас більше не покорить, бо сила є твоя й моя. З колін, народе, підіймися і покажи, які ми є. За правду Богу помолися і не віддай катам своє.



Ведучий2:

Хотілося б, щоб кожен з вас поставив себе на місце тих хоробрих людей, які ціною свого життя захистили Батьківщину і тих, хто сьогодні захищає нашу незалежність,


Ведучий 1:щоб кожен з нас дав собі відповідь на питання: чи зміг би я?
Ведучий 2. Взяти хоча б Революцію Гідності, річницю якої ми вшановували.

Дзівульський О. Вставай Україно. Не можна дрімати Потрібно нам неньку свою захищати. До нас це робили славні діди, А зараз нам її спасати від біди. Приклад маємо з кого ми брати, Історію нашу не можна сховати. Славетне козацтво і воїн УПА. Не пожаліли для нас свого життя. Студенти під Крутами – славні герої, Не думали про себе , бажали лиш волі. Писати історію настав наш час, Щоб пам’ятали внуки про нас. Для них повинні здобути ми волю, Щоб більше не брали до рук вони зброю.

Дзівульська Л.

Дивись: франківщина і Львів


вже захопили самі владу
і Тернопілля – молодці,
дали відпір бандитським владам!
По ліву сторону, під щит,
знову граната залітає,
і мій колега «екстреміст»,
на неї стрімко так, лягає!
Та, що ж ти робиш брате мій?!
Знімаю з нього «балаклаву»,
лице криваве, очі, біль…
Дівочі коси розгортаю…
Та, що ж це люди за війна?
Де бій приймають ненависний,
ті хто міцний бронежилет,
вибрав сьогодні, ніж намисто.
Хто замість плаття та ляльок,
вже надіває «балаклави»
і так хоробро за щитом,
стоїть під натиском навали?
Ви й досі кажете, що ми,
стоїм тут всі за якісь гроші?
А може й в морзі хлопчаки,
лежать за мзду, мої хороші?
А може й це мале дівча,
якому вже добу не спиться,
стоїть, бо радісно їй жить,
під панським катом і молиться? (c).

Ведучий 1 . Ніхто б не подумав, що на рідній українській землі в ХХІ сторіччі лунатимуть постріли, убиватимуть людей

Ведучий 2:. Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією.

Деркач Л. І , знову кров!.. Червона кров!.. На вулицях і стінах.. Тече по лицях молодих – Це кров за Україну! О, Боже зглянься на нас з небес, На нашу батьківщину. І захисти ти наш народ Від ворога- руїни. А люди – просим вас тепер: Не встаньте на коліна! І йдіть боротись у ряди – «За волю України!»

Войтович Діана Село заснуло. Лише мати Вже котру нічку не засне: Нема, нема її солдата.. А може, все-таки прийде?! Об шибку стукне, як бувало, А потім ступить на поріг. «Пробач, рідненька моя мамо. Що я заплутавсь між доріг. Дівчата, хитрі, заманили, Я ж наречену вибирав, Щоб ти невісточці раділа. Онуків бог подарував..» Зітхнула ненька. Враз згадала Синочка свого у труні. Дорогу, встелену квітками.- Упав в Донбасі на війні І знову сльози на подушку Дощем печалі полились; Рука суха, мов гілля грушки, Безсило звісилась у низ. Так задрімала сива жінка. А в мозку спалахом: « АТО!» Зірвалася, мов юна. гінко, - Світанок стука у вікно…

Деркач Л. Похилилась матінка старенька Над синочком вбитим у бою. З нею тужить Україна - ненька, Висловивши вдячність їй свою. Це ж вона навчила свого сина Рідний край любити над усе. Хоч тепер в труні її дитина, І ніщо синочка не спасе. Хоч і рветься серце у матусі, Та нехай не буде каяття! Син взяв приклад із Христа Ісуса - За народ віддав своє життя. Не злякався вироку недолі, А своєю смертю смерть зборов. В чашу краю влив краплину волі І святу оновлену любов. Тож за все свята моя Держава До голівки сина хилить стяг. А від нас хай буде вічна слава! Слава, що нас кличе до звитяг

Ведучий2.Патріотизм, героїзм нашого народу у всі часи був прикладом для наслідування.

Ведучий1.Патріотизм, героїзм нашого народу і сьогодні залишається прикладом для майбутніх поколінь
Павлик Віка
Палає Київ у вогні, горять сталеві БТРи
там на межі-передовій,
народ боронять волонтери.
Палають шини і серця,
ніхто не хоче помирати,
Перед екраном матері
і там, і там їхні солдати..
Там у шоломі зі щитом,
стоїть з Франківщини хлопчина,
з червоним на грудях хрестом,
поранених несе дівчина.
Стоїть із Харкова Андрій,
Сашко тримає оборону,
він тут вже 48 днів,
як сам приїхав з Краснодону.
Ось знову хвиля йде атак,
усе змітають водомети,
морозно трошки: «-2»,
горять позаду вже намети…
Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!)
наш дух зламають
Та хтось із права затягнув,
народний гімн усі співають.
Тримати крепко треба щит,
бо там позаду наші діти,
батьки стоять і матері,
нема куди нам відступити.
Лунає вибух поруч десь,
то світло-шумова граната
це «Беркут» мило передав,
нам подарунок від Ґаранта.
І ще учора ти і я ,
були звичайні активісти.
А вже сьогодні, всі ми тут: Банд формування -терористи.

Іде війна (Гушпіт)

І знов Майдан в Луганську і Донецьку, Ні, не Майдан — справжнісінька війна!


Знов суть свою ворожу і поганську
Показує москаль, мов сатана.
За Сотнею ще рани кровоточать,
А тут нових оплакуєм синів.
Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,
Невже нових жертв сильно захотів?
Цвітуть тюльпани чорні в Україні,
Зривають їх дружини й матері.
«...Присвоїти посмертно...» В домовині
Лежить проміння згасло зорі...
А блокпости обстрілюють чужинці,
Чиєсь дитя стає мішенню знов...
Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..
Іде війна за смерть — не за любов!
Знов опустились прапори в скорботі,
Усе село прощається з хлоп’ям...
І кожен воїн в 45-й роті
Дав повну волю тим скупим сльозам...
Ще вчора він діливсь бронежилетом,
Хоч на російській розмовляв пацан...
«Женюсь... женюсь, Серега, этим летом,
Пусть только разобьем бандитский клан...»
…Він повінчався з українським краєм,
З калиною у білому вбранні,
Яка червоні слізоньки втирає
І про любов йому шепоче в сні...

Дзівульська Л.А на моїй землі іде війна… Стріляють танки і ревуть гармати… Сповита горем, в чорному вбранні, Сльозами вмилась не одна вже мати. Найкращі з кращих падають від куль, Грудьми своїми землю прикривають Сумним набатом в селах і містах. Звучать слова: «Герої не вмирають!»

Войтович Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…

 Вже не побачить батько, не зустріне мати…


Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати
Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

 Ридають всі… не стримати гірку сльозу…


Покотились сльозі по щоках і обороні…
Сотники, що полягни,- не встануть з сну,
Не посивіють у майбутньому вже скроні…

 Не побачить дівчина ще юна і кохана


Героя свого на яву, а тільки в сні…
А когось вже не побачать діти й мама…
Когось дружина не побачить… ні…

 Не збудуться мрії заповітні та бажання…


Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,
Розбили вщент усі надії й сподівання,
Кулі, що були вийняті з голів й грудей


Деркач Д. А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)
Ільницький Мамо,знаєш,як хочеться жити,
вірив,що боремось не даремно,
не хотілося бути убитим
бездиханним упасти на землю.
Iз останніх я сил намагався,
як люблю тебе розказати,
та вони не залишили шансів,
щоб життя моє врятувати.
Ця нестерпна біль,моя ненько,
усе тіло моє пронизало,
клята куля попала в серденько,
і в очах усе світло згасало.
За країну,за честь,за свободу,
ми прийшли на Майдан відстояти,
та прийшлося простому народу
у нерівнім бою воювати.
Що покинув тебе,пробач ненько,
така в мене життєва дорога,
помолися за мене,рідненька,
бо тепер я у сотні у Бога.

Пронюк К. Як втілити в слова любов священну сина, Що просто йде на смерть, вродливий молодий. За твій стоцвітний край, вишнева Україно, За світлий простір твій і обрій голубий. В огні смертельнім ворог гине, Конає лютий лиходій. За тебе рідна Україно, За тебе рідний краю мій, Ми спішимо. Ворожі сили в знемозі тануть у бою. Вже наші армії ступили на землю скривджену твою О, рідна земле, мати наша, Многострадальна сторона, Гіркого лиха повна чаша Тобою випита до дна. Катами мучена, розп’ята. Ти не скорилась ворогам, Ти знала: прийде час розплати, Впаде на голови катам. І слава твоя оживе неодмінно. І доля розквітне ясна. Моя Україно, жива Україно Блакитна моя сторона.

Вірш (на фоні пісні «Пливе кача»)

Ільницький Р. Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває



Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну . Вона, як і ти була в мене одна. Небесна сотня в вирій полетіла, Злетіла в небо, у рай золотий, І душі віддала за нашу Україну, Полишила світ цей, для всіх дорогий. І мріє про щастя, і мріє про волю, І мріє лише про Вкраїни добро,
Щоб нас не гнітило , щоб нас не боліло. Чуже,і важке,і пекуче ярмо. Не буде боліти! Вкраїна розквітне, І вільною буде прославить свій стяг! Небесная сотня у вирій злетіла, І житиме слава про неї в віках!

Ведуч. 1: Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем.

Ведучий 2:Я хочу, щоб кожен з вас поставив себе на місце тих хоробрих наших людей, які ціною свого життя захищали і сьогодні захищають Батьківщину, і щоб кожен з нас дав собі відповідь на питання: чи зміг би я?

Деркач Д. О окупанти і загарбники прокляті, О завойовники бездушні і брудні. В нас кров козацька виграє ще у зачатті. І нас зламати не в силі москалі. Ми переможемо. Бо ми всі патріоти. Бо з нами бог і правдонька свята. А ви нікчемні зайди- супостати. Від всіх народів світу вам ганьба Ганьба за те, що землю топчете ви нашу. Ганьба, що кров проллється кожен день, Ви найманці лихі і за криваві гроші. Загарбниками стали й убивцями людей.

Решетник М.Мужній вкраїнський солдате. Ти захищаєш земленьку святу. В руках стискаєш міцно автомата Й перемагаєш у нерівному бою. Твої сталеві мужність і відвага Миром і щастям на землі зійдуть Та на просторах нашої країни Стяг волі аж до сонця піднесуть. Я на колінах молюся до Бога. Щоб лихо від країни відвернув. Щоби любов’ю, наче ясним сонцем, Кожну людину тепло огорнув. Верніться, воїни, домів усі живими І, матерям припавши до сердець,Скажіть рішуче, гордо і щасливо: «Народе наш, війні прийшов кінець!».

Ведуч. 1:Ми довго виборювали свою волю, свою незалежність.

Ведучий 2.І тільки 24 серпня 1991 року Україна нарешті стала вільною і незалежною.

Процків А. Україно ти моя молитва, Ти моя розпука вікова Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права. Україно, ти для мене диво І нехай пливе за роком рік Буду ненько горда і вродлива З тебе дивуватися повік. Чорне море. Наше море, Наші і Карпати Гей, яка ж ти Україно Пишна і багата. Лети вітер з Полонини Та понад степами Рознеси ти нашу славу Широко світами.

Дзівульська Іванка: Спитаюсь я у неба: Чому так важко на Землі? І де сини,яких чекає мати, Для чого в’януть квіти польові? Чом плаче в самоті кохана? Із неба злива почалась, В степу розвіяв вітер жито Така в країні доля повелась. Свобода горем оповита. Незламний дух свободи, У нас тече козацька кров, Не повмирають в нас ті патріоти, В чиїх серцях живе любов.

Гнатківський Іван: Наша славна Україна, наше щастя і наш рай! Чи на світі є країна, ще миліша за наш край? І в щасливі, і в злі години ми для неї живемо. На Вкраїні й для Вкраїни будем жити й помремо... Нас не зможуть супостати взяти в кайдани свої. Ми бороним наші хати, наші тихії гаї. Сонцем правди, світлом згоди, Боже, шлях нам освіти! Хай забудеться неволя і неслава давніх літ, Щастя ж рівне й рівна воля засіяють на увесь світ!

Савіцький В.«Ти єдина , Україно!» Нехай ніхто не половинить, Твоїх земель не розтина, Бо ти єдина ,Україно, Бо ти на всіх у нас одна. Одна від заходу до сходу Володарка земель і вод Ніхто не ділить хай народу, Бо не поділиться народ. І козаки, й стрільці січові За тебе гинули в полях. У небесах сузір’я лева. Нам світить на чумацький шлях. Стражденна чаєчко-небого, Єдині два твої крила, Виходиш ,нене, у дорогу аби ти вільною була. Нехай ніхто не половинить Твоїх земель, не розтина, Бо ти єдина, Україно, Бо ти на світі в нас одна.

Бородиць Ів.«За Україну!» Богородице Діво Свята,
Не дай Україні страждати,
Дай сили розуму і мудрості
Ту війну страшну подолати.
Щоденно наші кров проливають
На полі бою за державу свою,
Пресвятая Діво Маріє,
Молю: захисти державу мою.
Отче Небесний, просимо й Тебе:
Відведи від України ворога геть,
Нехай бандити в Росії ганяють,
А в нашому краю хай не стріляють.
Хай танки й бетеери не роз’їжджають,
Хай ворожі літаки не літають,
Хай не здригається від гулу земля,
Хай небо чисте над нами сія.
Моляться люди у поті чола
І помочі просять в Небесного Отця:
Отче Всесильний, всії святі,
Нам Україну — рідний край — вбережіть.
Пресвятая Царице, Матінко небес,
На тебе уповає народ український увесь.
В молитвах щоденних просимо: допоможи
Нашу Україну милу, рідну спасти.
Хай злі окупанти з тим змиряться,
Що Україна до них не буде вертаться.
Україна незалежною та вільною стала,
На ворога жорстокого вона наплювала.
Путіне, не цар ти, схаменися,
За розум, поки не пізно, візьмися.
Народ тебе, враже, прокляне,
Кров, пролита марно, не пройде.
Солдати у могилах лежать,
Їм жити б і жити, дітей ростити.
Та ворог лютує, народ убиває,
Не знає, що кара небесна його чекає.

Михайлюк Люда: В молитві я звертаюся до Бога, За Україну я Його прошу: Пошли народові,Небесний Отче,долі Надії й віри,відверни біду. Ти збережи наш Боже Україну, Вона одна,а ми її сини, Не дай її упасти на коліна, Не допусти руїни ти її. Наш рідний край у світі наймиліший, Країна наша краща на землі. Не дай її розбитись,розчинитись Між ворогами,захисти її. Я до небес звертаюсь у молитві, За Батьківщину молюсь до Творця, Дай,Боже,Україні відродитись, Нехай живе свята моя Земля.

Савіцька Ісусе, відваги додай Ісусе, наш Боже, тебе ми благаєм Провини тяжкі нам прости Помилуй нас, Боже, і змилуйсь над краєм Дай силу Вкраїні рости. Ісусе ,дай сили любити Вітчизну І обороняти свій край Від наглої смерті в війни хвилю грізну, Ісусе , відваги додай. За нашу свободу, за нас помирають Вкраїни найкращі сини. Помилуй нас, Боже, дай волю для краю, Не треба нам тої війни. Якщо все ж не можеш простити провини, То грішних наказуй, карай, Та не відвертайся Ти від України, Наш край у біді не лишай. Хоча в Україні і добрі є люди, Для них їхній край збережи. А інших помилуй. Хай всім добре буде. І шлях до спасіння вкажи. Прийми цю молитву простеньку і щиру, В нелегкий для нас усіх час Помилуй нас ,Боже, дай пташечку миру, Яка об’єднає всіх нас.

Ведучий2: Тож не дамо загинути, зів'янути, піти в небуття традиціям нашого народу!

Ведучий1:Збережемо! Піднімемо! Відродимо!

Ведучий 2:Хай в цьому нам допоможе Господь Бог і Пречиста Діва Марія!

Ведучі разом:Слава Україні!



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка