Сценарій виховного заходу Методиста бершадської сют бабій Олени Олександрівни 2010



Скачати 207.45 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір207.45 Kb.
Бершадська станція юних техніків



Сценарій виховного заходу

Методиста бершадської СЮТ

Бабій Олени Олександрівни


2010
Ведучий 1. Україна... Рідний край... Золота, чарівна сторона.Земля, рястом

заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали

люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і

працьовитий народ, про її лани широкі, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

Ведучий 2. Що таке Україна? За віконцем – калина,

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

Хай сьогоднішне свято відкриє перед вами, гості, друзі, батьки, розум,

мудрість, щедрість нашого талановитого народу!

Ведучий 1. У зимку, коли завершувалися роботи в полі, частішали дівочі та

парубочі гуляння. З часів християнства, дві тисячі років, 13 грудня, на

Андрія, проводилися святкові вечорниці.

Гуртківець 1. Добрий вечір любі гості,

Просим до світлиці,

Будемо розпочинати

Наші вечорниці.



Гуртківець 2. Українські вечорниці

Починаєм вже не раз,

Хай і сміх, і пісня ллється

В серці кожного із нас



Гуртківець 3. Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть в якій країні

Так зберігся скарб безцінний

Як у нас, на Україні?



Гуртківець 4. Просим всіх у нашу хату,

Превелику, пребагату.

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці



Гуртківець 5. Гей, на наших вечорницях

Хто сумний - розвеселиться!

Співи, танці, небелиці -

Гарні будуть вечориці!


Гуртківець 6. Всіх, хто чесно працював,

Віддавав сил немало,

Від усього серця, друзі,

Ми запрошуєм до залу

На Андріївські вечорниці.
(Святково прибрана світлиця. На столі глечики, миски. Господиння порається біля печі, а тоді звертається до залу)

Пані Калитянська. І коли вже я впораюся.Вже скоро звечоріє.Ой,

Людоньки добрії, гості дорогії,здрастуйте. Зі святом

Вас, будьте здорові з калитою та святим Андрієм. Я

Рада, що ви завітали до мене на свято.

(Входить пан Калита із в’язкою дров)

Пан Калита. Ось, жіночко, і дровця я тобі приніс, випікай скоріш калиту.

Пані Калитянська. Та, почекай, ти бачиш,що люди до нас завітали.

А ти ще й не прибраний.



Пан Калита. А що ж ти мені відразу не сказала? Доброго

здоров’ячка (вклоняється залу). Радий бачити

вас на святі, у своїй хаті. Тож випікай, жінко,

швидше калиту, та випечи її так, щоб вона була,

як сонце красива, та корж зроби з начинкою,

зверху виклади візерунки.



Пані Калитянська. Та не вчи мене, любий я вже вчена. У мене ще й

піч не розтоплена, а ти мене вчиш.



Пан Калита. Та йди вже, йди,та дивись дрова в печі розкладай

навхрест, на всі чотири сторони світу (до глядачів).

Прикмета є така: коли випікають калиту, дрова

обов’язково кладуть на чотири сторони – це символ

вічності руху. А кашу поставила?

Пані Калитянська. Та знаю, знаю розумнику мій.

Пан Калита. Ось так і живемо, з жіночкою моєю. А я

скажу вам по секрету (пошепки): справна в мене

жінка. Все в неї в руках горить, за що не візьметься.

(Раптом стук у двері).



1-а дівчина. Чи гостей ждали! Пустіть на досвітки!

Пан Калита. Заходьте, заходьте, ждали, а як же!
(В хату заходить юрба дівчат.У кожушках, у заквітчаних хустках).

2-а дівчина. Чи вдома господар дому?

Пан Калита. Дома, дома, заходьте, будьте ласкаві!
(Дівчина заходить до хати, вклоняється господарям ).

1-а дівчина. Добрий вечір! Із Калитою будьте здорові, з Калитою

золотою і святим Андрієм.



2-а дівчина. Пані Калитянська, якщо буде ваша ласка, чи не

дозволите нам у вашій хаті Калити скуштувати,

та на досвітки залишитись.

3-я дівчина. А то нас ніхто не пускає.

4-а дівчина.Та й гостиннішої хати по всьому селі не знайдеш.

5-а дівчина. Тож дозвольте у вас на досвітки залишитись.
Та й свято калити зустрічати.

Пан Калита. А чому б і ні. Ось бачте, скільки нас зібралось.

Пані Калитянська. То ж і вам раді. Роздягайтесь. У нас тепло,

онде як піч палає. Сідайте, спочиньте.



1-а дівчина. А ми вам святкові подарунки принесли -

вареники зі сливами.



2-а дівчина. Пироги.
3-я дівчина. Гречану кашу з олією.

4-а дівчина. Капусту.

5-а дівчина. Кисіль.

6-а дівчина. Огірки.

1-а дівчина. А це Вам, Пані Калитянська, хустка святкова.

Пані Калитянська. Дякую вам, любі. Хай вам святий Андрій

щастя дає та женихів справних.



2-а дівчина. Спасибі Вам, тітонько!

3-я дівчина. А цей пояс для Вас, пане Калита.

Пан Калита. Дякую я вам красненько. Це що ж, щоб

штани не спадали?



1-а дівчина. Які пахощі! Напевно все смачне!

Пані Калитянська. Смачне-то воно смачне, але основної страви -

калити - ще нема. Сьогодні ж Андріїв вечір,

а найвеличніша ознака його - калита.

2-а дівчина. (входить з оберемком дров). Добрий вечір,

дівчата. Добрий вечір, господине. А я дров

принесла, щоб піч розтопити для калити.

3-я дівчина. Оленко, переклади полінця, поворожи собі!

2-а дівчина. Ой, дівчата, мені страшно. Мені аж страшно

їх перекладати.



4-а дівчина. Не бійся, від долі нікуди не втечеш.

2-а дівчина. (перекладає дрова). Вдівець, молодець,

вдівець, молодець...!



Пані Калитянська. От бачиш, доля до тебе милостива. Дано

тобі – вийти за молодого парубка.



5-а дівчина. (сміється) За Гриця!

2-а дівчина. Не хочу такого лінивого парубка.

1-а дівчина. Ой дівчата! А як я вчора ворожила!

Уже коли надворі темно стало, вийшла я

Ніби-то до комори, а сама – хутчіш на

вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати.

Рахую собі: «Вдівець, молодець, вдівець,

молодець...». Раптом чую - хтось іде назустріч.

Я заховалась за кущем. Ну, думаю, раз не

вдалось поворожити за кого заміж вийду,

то хоч узнаю, як його буде звати. І тільки-

но перехожий порівнявся з кущем, я вискочу,

як заверищу: «Дядьку, як вас звати!». А дядько

з переляку аж присів. Треба було бачити, як він

тікав - швидше вітру, і дороги не вибрав.

2 -а дівчина. То тобі знак такий, не бути тобі цього року в парі.

Пані Калитянська. Годі, дівчата, теревені розводити. Підмалюйте-но,

піч, та хутчіш розтоплюйте. Калиту треба місити.

( Кілька дівчат розмальовують піч, кілька місять

Калиту, одна підкладає дрова у піч).

3-я дівчина. (Підходить до дівчат, що розмальовують піч).
Ой, які гарні квіти: і ружі, і маки... Дівчата,

послухайте, що мені розповідала бабуся про

маки. Із давніх-давен в Україні сіяли мак.
Ним обсівали людей і худобу, вірили, що мак

має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.


І поле після битв завжди вкривалося маками.

Ця ніжна, тремтлива квітка несе в собі

незнищенну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ях

яких хтось загинув, із любовю ісумом вишивали

на сорочках візерунки з маку, а на голови клали

віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти

і продовжити свій рід.

Пані Калитянська. Було таке... Я ще пам’ятаю. Малою тоді була.

Та закінчуйте вже там із піччю і ідіть сюди, бо

калиту має місити кожна дівчина, що прийшла

на вечорниці.

Додамо до тіста яєць, меду, маку, аби наша

калита смачніша була. А ти, Наталочко, скропи

перед калитою дорогу. Ось уже піч вогнем

надихалась і напалилась. Час її до печі саджати.



4-а дівчина. Водице, студенице, окропи калиті дрогу до печі

від порога, а від печі до стелі, щоб ми були гарні,

веселі.

5-а дівчина. Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко,

наче віночок. Поки вона спечеться, поведемо

хоровод.

Пані Калитянська. А тепер - гайда на двір. Ось уже й місяць зійшов

над горою.



6-а дівчина. Сонце до заходу, а коноплі до сходу.

Калитою радію, конопельки сію.

Підтикачкою волочу, бо заміж вийти хочу.

Дай, доле, знайти, з ким життя буду мати.

(Іде інший перехожий).

1-й перехожий. Дівчата, позичте борони!

Дівчата. Борона у вівсі.



1-й перехожий. Виходьте заміж усі.

(Іде інший перехожий)



Дівчата. Дядьку, де ключі?

2-й перехожий. (злякавшись) У вівсі, щоб ви посивіли всі!

(Дівчата кидаються на рього з кулаками)



2-й перехожий. Ні, ні, у пшениці, щоб ви всі були молодиці.

Дівчата. Дякуємо, дякуємо (сміються).

6-а дівчина. Дівчата, а давайте так погадаймо. Кинемо

хустки в миску й підкинемо її. Чия хустка

випаде першою, та дівчина найшвидше заміж

вийде.


2-а дівчина. А давайте ще поворожимо так. По черзі

ставлять на долоні палицю довгу і дивляться,

в який бік падає, туди й заміж піде.

5-а дівчина. А я знаю ще одне ворожіння. Дві миски,

хустка, стрічка. Хтось відвертається, а під

миски ставлять хустку і стрічку. Що вибере.

2-а дівчина. А моя бабуся розказувала, що вони ворожили

на ложках. Потрібно постукати ложкою об

ложку. Від звуку прокинуться собаки і загавкають.

В якому кінці, то звідти і старостів чекати.



3-я дівчина. А мені розповідали, що як роззутися та перекинути

чобіток, в який бік повернута халява, то й звідти

старостів чекати. Ото сміху було.

4-а дівчина. А давайте я попробую. (Роззуває чобіток, кидає,

дівчата дивляться, сміються.-« Ой, Маріє, тобі

згори старостів чекати»)

5-а дівчина. Та це, напевне, від Василя Парасчиного.

(Всі сміються)



6-а дівчина. А я чула, що якщо виламати кілочок, поставити

під подушку, то суджений присниться.



3-я дівчина. А давайте зараз поворожимо.

(на столі миска з водою, барвінок, горить свічка)

Дівчата ставайте до столу. Тепер по черзі відірвіть

два барвінкові листочки. В думці їм дайте ім’я - своє

і судженого, та кидайте на воду. Якщо листочки

зійдуться, то стати вам на рушничок щастя, а якщо

ні - то треба шукати іншого хлопця.(Дівчата ворожать)

7-а дівчина. Ой, дівчата, я й забула. Мені також бабуся розказувала.

Підготуймо такі речі: намисто, хустку, чарку, квітку,

мотузку, три миски. Котрій будемо ворожити, та вийде

за двері. А тим часом під миски поставимо якусь річ.

Дівчина входить, піднімає миску. Якщо там намисто -

буде ще дівувати, квітка - чоловік буде добрий, чарка -

попадеться чоловік пияк, мотузка - битиме, хустка -

покриється, вийде заміж. Котрій будемо ворожити?

Давай тобі Тетяно. (Дівчата ворожать)

2-а дівчина. О, колись було дуже цікаво. Але мені якось сьогодні

сумно. Що то за вечорниці без хлопців. Чи прийдуть

вони сьгодні до нас? А,може, побоялися, що ми

заворожимо їх?



Пані Калитянська. Дівчатонька, до хати. Подивіться на нашу калиту,

яка вона кругла, запашна, красою й теплом всю оселю

звеселила.

Дівчата підходять до господині, беруть калиту, передають її з руки в руки, перев’язують червоною стрічкою, співають або говорять слова:

А в тому саду чисто метено,

Ще й хрещатим барвіночком

дрібно плетено,

А в тому саду ніхто не бував,

Лиш молодий Іванко коня

випасав.

Коня випасав, на дудочку

грав.


З буйним вітром Іванко та й

розмову мав.



1-а дівчина. Там щось стукнуло.

2-а дівчина. Та ні, почулося.

(Ще стукіт у двері).



2-а дівчина. Піду подивлюся.

(Дівчина вибігає, потім заводить хлопця із собою).



2-а дівчина. То ти хотів нам шкоди наробити?

1-й хлопець. (співає)

Відпустіть, благаю

Чи я, батьку, не доріс,

Чи я, батьку, переріс,

Що не рублена хата,

Що не люблять дівчата?



3-тя дівчина. Ой розлучив ти нас. Що ж йому

придумати за те, що нам заважав?



1-й хлопець. Дівчата я не заважатиму більше,

а як відпустите, цілу ватагу хлопців приведу.



4-а дівчина. Гаразд. Та нехай іде. А ми тим часом

пісеніку веселу заспіваємо.

Дівчата співають пісню «Чи я не хазяйка.»:Чи я не хазяйка, чи не господиня,

Сім день в хаті не мела, печі не топила.

Сватай мене, хлопче, премудрую швачку,

Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.

Туди - ходить, сюди - ходить, за сміттячко -

вісім кіп,

А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.

Ідуть люди з міста та й з мене сміються,

Що на моїх подушках ворони несуться.

Не смійтеся, люди, якось воно буде,

Обскубаю вороння, ще й перина буде.

(стукіт у двері)



6-а дівчина. Агов! Хто такий?

2-й хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь

клишоногий. Пустіть до хати!



7-а дівчина. Не пустимо, бо вас дуже багато.

3-й хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

8-а дівчина. А ми візьмемо рогатини та поламаєм

ваші спини.



4-й хлопець. Бігла курка ряба, перебита нога.

Хто, хто перебив?

Чотири лозини, п’ята палка,

Виходь до нас Наталко.



6-а дівчина. Назарко, Назар пішов на базар,

купив порося, воно вирвалося.



5-й хлопець. Мене звати Іван. Я хазяйський син.

Багатий... Маю дві курки. Одна, правда,

сліпа на одне око, а друга не несеться, зате

бачить добре. Маю землі видимо - невидимо.

що вже худоби! І павуки, і комахи, і мухи,

а що вже мурашок - світу білого не видно!

Чим я не жених!

1-а дівчина. Та куди вам ще до женехів.

(дівчата сміютья)



6-й хлопець. Дівчатонька, голуб’ятонька, ми не

сваритися прийшли, а миритися.

Сьогодні ж Андріїв вечір!

1-а дівчина. Заходьте вже, але за це мусите

нам пісню заспівати.



1-й хлопець. А що? Заспіваємо.

Дівчата і хлопці у формі діалогу співають пісню: « Наші хлопці вареників хочуть...» на мелодію української народної пісні: « А мій милий вареників хоче». Наші хлопці, вареників хочуть

Наші хлопці, вареників хочуть

Навари милая, навари милая,

Навари, уха-ха, мила, чорнобривая.

А я дров немаю, ви мої хороші,

А я дров немаю, хлопці мої гожі.

Нарубай милая, навари милая,

Нарубай, уха-ха, мила, чорнобривая.

Я рубать не вмію, ви мої миленькі,

Я рубать не вмію, мої соловейки.

Научись милая, навари милая,

Научись, уха-ха, мила, чорнобривая.

А я сил не маю, ви мої хороші,


А я сил не маю, хлопці мої гожі.

Навари милая, навари милая,

Пирогоми пригости, мила, чорнобривая.
2-а дівчина. Ой, ой, герої які!

2-й хлопець. А вам лише насміхатися. Краще, Наталочко,

бери качалочку, добре тісто мішай, калиту

подавай.
4-а дівчина. Добре, добре! А ви краще відгадайте, чим

ще вас будемо частувати?


Химерний, маленький, бокастий,

Товстенький вуханчик удався,

У тісто прибрався, чимось смачним напхався,

В окропі купався.


5-а дівчина. На смак уродився, в макітрі скакав...

Недовго нажився, - у дірку скотився,

Круть-верть – та й пропав.

Хотів був догнати - шкода шкандибати.


6-а дівчина. Лови - не лови! А як його звати -

Лінуюсь сказати, скажіть мені ви!


3-й хлопець. Та хтож не вгадає такої страви смачної!
4-й хлопець. Дівчата! Кожен хлопець скаже, що то

вареники!


1-й хлопець. Послухайте, дівчата, а ми ще знаємо співомовку
С. Руданського, про вареники:

Сидить москаль на прлавку,

Прищурює очі.

Так і знати, що псявіра

Вареників хоче.

Хоче бідний вареників,

Та ніщо й питати!..

Та тілько їх по-нашому

Не вміє називати.

«Хазяюшка, голубошка! -

Став він говорити. -

Свари-ка мне вот етово!..»

«Та чого зварити?»

«Да ентаво...как, біш, єво

У вас называют?

Вот что, знаеш… берут тесто,

Сиром накладают...»

«Та Бог його святий знає

Що вам, служба, гоже!..

Тісто сиром накладають, -

То галушки може?»

«Не галушкі, не галушкі,

Я галушкі знаю.

Сварі-ка мне, галубушка...

Всьо, біш, забиваю...

Уж с глаз долой-так с пам’яті!

Вот ентакой бес-то!..

Да знаєш лі: ентак сир-то,

А на сире тесто...»

«Та Бог його святий знає

І добрії люди.

Сир утісті? Хіба, може,

Чи не пиріг буде?»

«Да не пірог, галубушка!..

Екая досада!

Да знаєш лі, туда масла

Да сметани нада!..»

А вона-то добре знає,

Чого москаль хоче,

Та чекає барабана,

Заким затуркоче.

Як почула барабана, -

Слава тобі Боже! -

Та й говорить москалеві:

«Вареників, може?»
Аж підскочив москалина,

Та ніколи ждати...

«Варенікі, варенікі!»

Та й пішов із хати.



Пані Калитянська. А давайте наших хлопців і справді пригостимо варениками.

( Частують хлопців варениками)

(Хлопці їдять, а дівчата припрошують)

7-а дівчина. Їжте, хлопці, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.


8-а дівчина.
Вареники мої, великомученики!

Велику муку терпіли, в гарячій воді кипіли.

Сиром боки понапихані, маслом очі позаливані,

Як є сметана – то вмочайте,

А як нема – вибачайте!

3-тя дівчина. (підходить до хлопця, подає йому пиріг і співає).

З’їж Андрійку, пиріжок, він дуже смачненький.

А у ньому всередині мачечок дрібненький.

(Андрійко кусає пиріжок і кривиться, бо всередині – клоччя).

Андрійко (співає). Чи ти, дівко зроду-віку

Пирогів не їла,

Що ти свої пироги

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими пирогами.

Ти би краще розкидала

Їх помежи псами.



4-а дівчина. А давайте справді пса приведемо.

Покладемо на підлогу кожна свого вареника.

Чий собака з’їсть першим, та якнайскоріше вийде заміж, коли ж

обнюхає і не займе, то ще не скоро, а як забере вареник і побіжить у

куток - вийде в чуже село.

(дівчата просять хлопців, щоб привели собаку. Виходить хлопець і заводить до хати

«собаку» - переодягненого хлопця. Ворожіння з собакою)

8-а дівчина. Дівчата, а ще поворожимо на 9-го кілка, як будемо йти додому. Мати

мені розповідали, вони у молодості так ворожили.

Підходиш до тину і починаєш рахувати кілки. До 9-го кілка добре

придивися. Який кілок – такий і суджений: кривий – старий, рівний –

молодий, з корою – багатий, без кори – бідний.
6-а дівчина.
Сьогодні ворожать цілий вечір. Я ще знаю. Вдома лягайте на нове

місце, під ліжком ставте тарілку з водою, будуйте із трісок місточок і

загадуйте сон. Хто переведе тебе через місточок, той і буде твоїм

судженим.


4-й хлопець. А я не можу забути, як Андрій в діда козу вкрав.

Андрій козу веде, Андрієва коза не йде.

Він її уздою – вона його ріжками.

Його дід догнав і козу відібрав.

То ми ледве сюди втекли.

6-а дівчина. Ой, йой, йой, від діда насилу втекли. Найшли чим похвалитись.

4-й хлопець. Дівчата, ви знову за своє?(співають коломийки).

Дівчата. Ой піду я на Андрія,

На Андрія файно,

На Андрія будуть хлопці –

Іван та Михайло.



Хлопці. Ой дівчино, дівчинонько,

Яка ти яка ти,

За хлопцями зазираєш,

Не підметеш хати.



Дівчата. Ой, Василю, Василечку,

Василю, Василю,

Я до тебе не говорю,

Не натягай шию.



Хлопці. Ой кувала зозуленька,

Та й сіла на дубі.

Були б ви, дівчата, файні,

Як мали б всі зуби.



Дівчата. Ой кувала зозуленька,

В селі на Заріччю,

Є у нас всіх файні зуби,

Ще і вам позичим.



5-й хлопець. Та нехай вже, ваше зверху. Дівчата, а нам поворожите?

Пані Калитянська. Але й хлопці таке вигадають. Ні, хлопцям цього вечора не

гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту

піднести. Сонце заходить, а калита сходить.

(Хлопці піднімають калиту під стелю)



Дівчата. У небо, калита, у небо.

А ти, сонечко, піднімись.

Ти на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо.



1-й хлопець. Дозвольте мені бути паном Калитянським.

2-й хлопець. А мені, господине, дай-но коцюбу, я буду паном Коцюбинським.

Калитянський. Добрий вечір, пане Коцюбинський!

Коцюбинський. Добрий вечір, пане Калитянський!

Калитянський. Куди йдете?

Коцюбинський. Калиту кусати.

Калитянський. А я буду по писку писати.

Коцюбинський. А я вкушу!

Калитянський. А я впишу!

Калитянський. Ну добре вже, іди кусати калиту.
( Коцюбинський кусає калиту)
Дівчата. А хто ще калити хоче? Калита, калита, солодка така!

Хто вкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде,

Тому буде добро в домі.

( Два інші хлопці стають Калитянським і Коцюбинським)



4-й хлопець. Їду, їду калиту кусати.

Пан Калита. А я буду сажею писати.

4-й хлопець. Писнеш чи ні, а я на білому коні й калита мені. (Підстрибнувши кусає

калиту). Смачна калита, аж душа серцем засіяла.

(Тут дівчина хапає коцюбу і притьма до калити)

(Дівчина і господар)



Дівчина. Діду, діду, я на коцюбі їду.

Пан Калита. А що везеш?

Дівчина. Із калити.

Пан Калита. А чого хочеш?

Дівчина. Калити.

Пан Калита. А небоїшся чорноти?

Дівчина. Не боюся.

Пан Калита. Тоді присядь. (Не подумавши, дівчина сідає, а її мажуть). Оце тобі за те, що

без пісні й танцю до калити поїхала.

(Хлопець та господар)

Хлопець. Діду, діду, я на коцюбі їду.

Пан Калита. А що везеш?

Хлопець. Міх.

Пан Калита. А що в міху?

Хлопець. Сміх.

Пан Калита. То засмійся.

Хлопець. Нема чого сміятися, коли калиту кусати.

Пан Калита. А навіщо тобі калита?

Хлопець. Щоб не бути в журбі.

Пан Калита. А я буду сажею писати.

Хлопець. А я буду калиту кусати.

Пан Калита. А я писну.

Хлопець. А я кусну.

Пан Калита. А тепер має право вкусити калиту той, хто відгадає загадки, (хто

відгадав кусає калиту).

- Лежать у порядку дерев’яні малятка.

Білі, здорові, всі чорноголові. (Сірники.)


- Маленьке, кругленьке, зі столу впало.

Нема таких ковалів, щоб його скували. (Яйце.)


- Місили, місили, ліпили, ліпили,

А тоді – хіп та в окріп!

А вже наостанку в масло та сметанку.

Хто зуміє відгадати, того будем частувати. (Вареники.)


Хоч не літає, а крилатий,

Без крил не може працювати. (Вітряк.)


Білий кінь по чорному полю

Залиша білий слід за собою.

З кінця в кінець скаче,

Мовчки щось усім каже. (Крейда і дошка.)


Хто говорить усіма мовами? (Луна.)
Чорний Іван, дерев’яний каптан: де носом

Проведе, там помітку кладе. (Олівець.)

(Після відгадок господар знімає калиту, господиня ділить і роздає її гостям)

(Хлопці та дівчата)



Дівчина. Ой, калита, калита,

Із чого вилита?

Ой, я з жита вилита

Та й сонцем налита.

Для прекрасного цвіту

По білому світу,

Щоб ви мене смакували

І горя не знали.



Хлопець. Калита, калита

Солодка була.

А ми її з’їли

Аж до сонця підлетіли.



Пан Калита. Шановні гості!

Про звичай народний ви славно дбайте

Калиту уславляйте, аби наше з вами до кінці року було

Будьмо здорові з Калитою!



Пані Калитянська. Будьмо здорові з Калитою і цим днем пресвітлим.

Будьмо здорові! Калита на славу вдалася. Хай вона додає сили

для життя та святкування.

Пан Калита. Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І здається все пройшло.



Пані Калитянська. Ні, так просто не проходить,

В серці струночка бринить

Про Андріїв вечір спогад

В нашім серці буде жить.



1-а дівчина. Нехай наша хата всім буде багата:

І хлібом, і сіллю, й великим добром,

Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям,

І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.



2-а дівчина. Іще вам бажаємо, щоб ви не хворіли,

Душею і серцем були молоді,

До рідного краю любов’ю горіли

І користь приносили рідній землі.



3-а дівчина. І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були!


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка