Сценарій виховного заходу 2013 рік Шкуренко Варвара Степанівна, учитель світової літератури й етики. Верхньопокровська зош І-ІІ ст



Скачати 143.64 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір143.64 Kb.


Верхньопокровська ЗОШ І-ІІ ст.



Сценарій виховного заходу

2013 рік


Шкуренко Варвара Степанівна, учитель світової літератури й етики.

Верхньопокровська ЗОШ І-ІІ ст.
ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Люблю тебе я, прославляю,

рідний покровський мій краю!
Мета: виховувати почуття національної самосвідомості і любові до рідної України, історії рідного краю, свого мальовничого села;

формувати громадянина – патріота України;

вчити шанувати традиції і звичаї українського народу.
Обладнання: на стіні оформлений запис з назвою виховного заходу: «Люблю тебе я, звеличаю, рідний покровський мій краю!»; тематичні фотовиставки: «Любимо», «Шануємо», «Пам’ятаємо», «Вчимося», «Працюємо», «Відпочиваємо»; коровай, рушники, національні костюми, презентація, відеофрагменти, музичний супровід.
Ведуча:

Добрий день! Шановні гості, любі діти!

Ми дуже раді привітати Вас на нашій рідній покровській землі, а ще ми хочемо зачарувати Вас неповторною красою нашого мальовничого села Верхня Покровка. І це не дивно. Є багато прекрасних місць на землі, але кожній людині милий свій край, своя ота маленька батьківщина, яка починається від батьківської хати.

Діти, вам пощастило народитися в найкращому куточку рідної України – на Луганщині, в мальовничому селі Верхня Покровка. Це найдорожче місце рідної землі, де солодкий і коханий дім рідного краю має бути завжди присутнім, бо все життя починається з маминої колискової, з рідного села – малої і дорогої для всіх Батьківщини.

Усе, що народжується з чистих помислів добра, згоди , живе, розквітає на землі , має душу.

Наша душа і наша земля – рідне село. Ми пишаємося своїм прекраснішим краєм, присвячуємо йому найтепліші слова: свої вірші.


Учні:

Добрий день, шановні гості!

Раді привітати Вас!

Ми – школярики маленькі –

Дружний початківців клас!
Зустрічає вас Покровка –

Найрідніше нам село!

Про красу його розкажем,

Щоб цікаво всім було!


(Вручають гостям коровай)

У весняному розмаю

В селі Покровка пісня лине.

Це рідне , дороге село,

Квітучий край на Україні.


Купається воно в росі,

Стріча світанки серпанкові.

Милується своїй красі,

Збира намиста калинові.


Пісні співають тут пташки.

Лани цвітуть під дзвін мелодій,

Пливуть, дивуючись, хмарки.

Такій красі і пишній вроді.

Цвіте Покровка, як весна,

Що навіть сонечко сміється.

Цвіте, як дівчина-красна

Веселкою усюди л’ється.


Й ніщо нам смутку не придасть.

Бо сильна духом Україна,

Душею вічно молода

Моя маленька Батьківщина!


Пісня «Село моє»
Ведуча:

І дійсно, діти, краса нашого села неповторна і дивовижна. Це і квітучі верби – символ України і чарівної природи. Це дуби - велетні – символи міцності і довголіття нашого народу. Рідний край – це і мальовничі луки, стрункі тополі, золоті стиглі поля пшениці. Вас не може не зачарувати Покровський сосновий ліс, який височить на пагорбі і запрошує до себе відпочити від спекотного сонечка, голубий дзеркальний ставок, над яким низько схилились верби. Морозів яр, вкритий різнобарвним килимом весняних первоцвітів.


Учні:

Село наше мальовниче,

Скільки тут прекрасних місць.

На природу Вас покличем:

Ось росте сосновий ліс!

Посадили його дружно

І дорослі , і малі,

Щоб Ви серцем теж відчули

Красу рідної землі.
Вас би влітку запросили

На великий наш ставок,

А квітучі пишні верби

Всіх покличуть в холодок.


Його також збудували

Славні наші трударі,

Щоб росли, відпочивали,

Всі покровські школярі!


Це маленька Батьківщина,

Рідний батьківський поріг.

Ось – червоная калина

Задивилась вдаль доріг.


Милий серцю, рідний кущик

Заглядає до вікна,

В сумі , радості й печалі,

З нами завжди є вона!


В пам'ять жертв голодомору

Зашумів калини гай.

Посадили ми калину

Кожен біль цей пам’ятай


Всі ми любимо, шануєм

Дороге наше село

Пам’ятати будем завжди,

Що святим для всіх було!


Найсвятіше в селі місце

Край дороги височить.

Пам’ятник героям славним

В парку слави ось стоїть.


Всенародна слава, шана,

Всім захисникам землі!

Подвиг Ваш величний знаєм,

Хоч за віком ще малі.


В честь Покрови, в День села,

Каплицю відкрили.

Рада дітвора мала,

Нас теж запросили.


Про відродження села

Люди щиро дбають,

Щоб добром цвіла земля,

Оберіг цей мають.


Ведуча:

Ми з вами добре знаємо, що через життя лежить безліч гарних доріг: дорога честі, правди, добра. Але серед них є дорога, на яку треба обов’язково ступити – це дорога пам’яті. Саме ця дорога привела нас на поле історії, засіяне героїчними подвигами нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни. Всі учні нашої школи вивчають і свято шанують ветеранів війни, героїв тилу. В школі завдяки великій пошуковій роботі створений музей «Берегиня», який називають священним куточком пам’яті і великої шани і героїчної історії рідного краю. Ви зможете доторкнутися серцем до подвигу героїчного старшого покоління.


Учні:

Запрошує Вас «Берегиня» -

Шкільний краєзнавчий музей.

Наш край – це безцінна святиня

Прекрасних і добрих людей!
Історія краю вивчаєм,

Шануєм людей і село.

І в пам’яті все зберігаєм,

Що найдорожчим було.




Покровка – куточок наш рідний

Квітучий, прекрасний наш край,

Такий дорогий, неповторний


Його ти цінуй і вивчай.
Ведуча:

В пошуковій роботі приймають участь і молодші школярі. Ось ці безцінні матеріали про ветерана війни Богомолова Дмитра Захаровича були представлені його онуками Сніжаною та Денисом.


Учні:

Ми дружно йдемо всі до школи,

Вчимося, радієм, ростем.

Але не забудем ніколи

Заради кого ми живем!


Ветеранів ми шануєм,

Подвиг їх вивчаємо.

Обеліски пам’ятники

Також доглядаємо.


Учень:

Я не бачив дідуся,

Але добре знаю.

Зберігає вся сім’я

Ордени й медалі.

Він відважний захисник




Славної Вітчизни!

І безстрашний фронтовик

Мені дуже рідний.

Пісню цю я заспіваю,



Ветеранів прославляю.



Пісня «Живите долго, ветераны»
Ведуча:

Пам'ять про війну не вмирає,її рани затягуються з великим болем, її перемоги не погаснуть ніколи! Ми з великою повагою згадаємо про ваших ровесників – дітей війни. Вони для нас не тільки легенда, а й приклад героїзму.

Але перемогу кували і ті, хто в тилу засівав поля, орав, сіяв, відновлював спалені хати. «Трудовий фронт – герої тилу» - так назвали пошуковці наступний розділ музею, в якому розповідають про безцінний вклад у Велику Перемогу жінок і дітей воєнної пори нашого села.

Війна також принесла дітям, як і дорослим, багато поневірянь і страждань. Вона жорстокою сліпотою з’єднала несумісне: дітей і смерть. Діти стали не її жертвами, а мужніми воїнами, як на фронті, так і в тилу. І в указах про нагородження навіть не згадувалось, що це діти. Тому що їх воєнна і трудова доблесть стояла в одному строю з мужністю дорослих. І в безжальному пеклі страждань діти вели себе, як герої, і осилили, витримали те, що, здавалось, і дорослим було не під силу. Своє радісне, сонячне дитинство з книжками, сміхом, іграми вони змінили на автомат, трактор, плуг. Це мужні солдати, розвідники, токарі, цілителі ран, пахарі. І в нашому селі Верхня Покровка не було жодної сім’ї, яку б своїм чорним крилом не торкнула війна. Моя рідна покровська земля щедро зрошена сльозами матерів, вдів, сиріт, дітей воєнної пори.

Діти -- хлібороби війни. Хліб – це життя, без хліба на буде Перемоги, тому й працювали не тільки вдень, а й вночі: орали, сіяли, здавали зерно, ремонтували самі техніку. В нашому селі Верхня Покровка всі чоловіки воювали, залишились тільки жінки, дівчата, діти, престарілі. А треба було ростити хліб для фронту. Тому і сіли за трактор жінки та діти.

А дівчаткам хліб війни сниться до сих пір: «Пам’ятаю і досі і не забуду, поки й помру, як ми, дітвора, орали землю, - розповідає Сергієнко Ольга Павлівна, - найстрашніше було працювати при німцях. Ми, діти, бичків поганяли, а дорослі були плугатарями. В 1944 році мене призначили на причеп. Нюра Іщенко, Куликова Марія, Біскуп Марія – мої подружки, трактористки. Вранці до схід сонця ми всі в бригаді. Я плуга почищу до блиску, помажу і сівалку . Тепер же ми ростили хліб для своїх воїнів, німців з села прогнали. Як трудно нам було! Хай Бог береже вас, діти, від лиха, що ми зазнали на війні».

Сьогодні ми з радістю і вдячністю вітаємо почесну громадянку с. Верхня Покровка Сергієнко Ольгу Павлівну, учасницю війни, славну трудівницю, прекрасну прабабусю, якій найбільше радіє правнучка учениця 2 класу Кулаковська Настя.
Учениця:

Як люблю я прабабусю,

Я до неї пригорнуся.

Вона завжди пожаліє,

Добре все робити вміє!
І розкаже гарну казку.

Вдячна їй за щиру ласку.

Пиріжечків напече,

Почастує, все смачне!


Ведуча:

Ми всі згодні з Настею, бо в гостинності, безмежній щедрості цієї доброї , сердечної людини ми переконалися, коли зустрілися в неї вдома, прийшовши з поздоровленнями до дня Перемоги. Якою радістю, теплотою і вдячністю світилися її очі. Нас було більше 20 чоловік, але Ольга Павлівна всіх посадила за стіл, почастувала чаєм, напекла печива і так цікаво, невимушено спілкувалася з нами. І. звичайно пригорнула до себе рідненьку правнучку Настю.



Учениця:

В прабабусеньки моєї

Нагород багато

Вона славно працювала,

Добре і завзято,

У воєнні грізні роки

Хліб вона ростила,

Приближала перемогу,

В ній – держави сила!
Ведуча:

Дорога, шановна Ольга Павлівна! Ми низько вклоняємося Вам, бажаємо міцного здоров’я, любові і турботи близьких Вам людей.

Дуже раді зустрічі з Вами.

У мене немає сумніву, що всенародне свято День Перемоги ви. Юне покоління, збережете назавжди бо ми у вічному боргу перед вами за обірване війною дитинство, за зразки мужності та сили духу.

І ці вірші присвячують Вам учні школи.
Учні:


Я народилась на квітучій Україні,

Прекрасній, милій, неповторній стороні.

Дитинство тут моє щасливе лине.

Так радісно і весело мені.


Ось найдорожча мила моя хата,

До болі рідний батьківський поріг

І найдобріша в світі люба мати

Благословляє тисячу доріг.


Усе для мене серцю найдорожче:

Поля безкрайні і пшениця золота.

Та особливо серце затріпоче,

Коли приходиш у святі місця.


Ось пам’ятник загиблим у війну солдатам

Біля дороги у скорботі височить.

Схилилась низько їм доземно мати,

Бо горе не вщухає ні на мить.


Безсмертний подвиг нашого народу,

Що переміг у тій страшній війні,

Ми пам’ятаєм, захистим свободу.

Хай буде мир! Ми скажем «НІ – війні!»


І всіх героїв битв ми пам’ятаєм,

Створили в школі краєзнавчий наш музей.

Безсмертний подвиг воїнів вивчаєм,

Щоб залишився в пам’яті людей.


Солдатський лист, граната, похоронка …

Ось експонати тих воєнних літ.

Герої тилу і солдатські вдови,

Сьогодні вам вклоняється весь світ!


Ввійшли ви у безсмертя, всі солдати,

Герої Вітчизняної війни.

Ми подвигу великого достойні.

Вас пам’ятати будем завжди ми!




Ведуча:

Наша рідна покровська земля також щедра на талановитих людей, майстрів своєї справи, які своїми великими здобутками примножують славу нашої держави. І справді – це працею звеличений край. Моє село – земля особливої долі, талановитих людей, які безмежно люблять рідну землю, прикрашають її добрими справами.

Ми пишаємося своїм неповторним, найдорожчим краєм і з великим захопленням досліджуємо, вивчаємо його історію, вшановуємо його славетних трударів, прагнемо віддячити їм любов’ю, примножити їх головні здобутки. А головне наше завдання – зберегти для майбутніх поколінь пам’ять про найвидатніших людей своєї малої Батьківщини, про їх трудові звершення, бо вони вчать нас любити, прославляти свій рідний край, бути його патріотами.
Учні:

Мій рідний край – скарбниця трударів,

Людей, чиї думки польотом стали,

Вони зростали в мріях школярів –

Випускників, що край наш прославляли.
У їхній праці розцвіла земля,

У величі досягнень – гордість наша.

Своїм походженням пишаюсь щиро я,

Моя земля і мій народ – найкращі!


Ведуча:

Про славетних трударів добре знають юні школярі, бо вони активно збирали матеріали до музею «Їх імена – наша гордість». Тож сьогодні ми запросили на нашу зустріч дуже гарну, чемну та працьовиту людину – Черну Лідію . – бабусю учня 2 класу Черного Андрія. Її дуже добре знають і поважають односельці. Професія її незвичайна - вона пасічник, за часів колгоспу доглядала велику пасіку і смачним та запашним медом частувала все село. А Лідія дуже любить співати і передала це захоплення своїм онукам Лідії та Андрію.


Учень:

Наша вся сім’я весела

Дружно заспіває.

І бабуся, і сестричка

Пісню звеличає.

А моя бабуся Ліда

Любить так співати,

Що й мене уже навчила

Пісню шанувати.

Тож давай, ріднесенька,

Разом заспіваємо

І гостей наших шановних

Радо привітаємо!
Пісня «Червона калина»
Ведуча:

Учні школи являються не тільки дослідниками історії рідного краю, й надійними помічниками всіх людей похилого віку села, а особливо ветеранів війни. «Добро й милосердя єднають серця». Саме під таким девізом працює у Верхньопокровській ЗОШ І-ІІ ст. волонтерський загін «Милосердя». Він став справжнім організатором добрих справ, шефської допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни, дітям війни, героям тилу, остарбайтерам, одиноким літнім людям. Традиційними стали акції, які проводяться для ветеранів: «Доброго ранку, ветеран!», «Діти – ветеранам», «Ми поруч», «Затишна оселя», «Турбота». Ми проводимо зустрічі, заходи з участю ветеранів, учасників війни, вітаємо їх з усіма святами, всебічно допомагаємо їм. Також постійно ми доглядаємо за пам’ятниками загиблим воїнам, Парком слави.

Активну участь у волонтерському русі приймають усі учні молодших класів.
Учні:

Ми – маленькі волонтери!

Справжні ми помічники,

Вже вступили в піонери,

Допоможем залюбки!

В акціях активну участь

Дружно ми приймаємо.

Дітям-сиротам маленьким

Всі допомагаємо!

Одяг, їжу, іграшки

Ми для них збираємо.
Ветеранів ми шануєм,

Подвиг їх вивчаємо.

Обеліски пам’ятники

Також доглядаємо.


Ведуча:

Крокуючи Дорогою гармонії людини і природи, молодші школярі приймають активну участь у природоохоронній діяльності, проводять багато акцій десантів, екологічних виховних заходів «Турбота», «Жива вода», «День довкілля», «Чистодвір», «Чиста Україна – чиста земля», «День зустрічі птахів», «Пташина ялинка», «Затишна оселя». В нашій школі працює гурток «Юні друзі природи».


Учні:

Любимо рідну природу,

Її всі бережемо.

Деревця, кущі і квіти

Залюбки посадимо!
Ведуча:

Волонтерська діяльність має неоціненне значення: вона сприяє тісній співпраці старшого і молодшого поколінь, їх духовному єднанню: старше покоління відчуває турботу, захист, підтримку, увагу до себе. А молодь вивчає неоціненний досвід старшого покоління, продовжує його традиції, вчиться любити свою батьківщину, бути добрими і милосердними. Ми також вважаємо, що милосердя повинно бути оцінкою совісті кожного з нас і навіть всього суспільства. Тільки добро збереже чарівний світ нашої рідної землі. На ньому тримається все людство! Коли кожен із нас буде добрим і милосердним, справедливим, щирим, буде жити за правилами людяності і добра, наше спільне життя і майбутнє буде щасливим і прекрасним. А наша рідна Україна стане багатою і незалежною державою, де в першу чергу будуть піклуватися про людину, її добробут. Велике починається з малого… Тому ми закликаємо всіх: будьте щедрі серцем в ім’я добра і милосердя! Нехай не зачерствіють ваші душі, відкрийте свої серця для добра! Нехай потреба робити добро стане вашою щоденною потребою!


Учні:

«Добро й милосердя єднають серця» --

Девіз волонтерів, потреба життя.

Загін «Милосердя», всі учні і я,

Ми дружна, велика і добра сім’я!
Хай серце відкривається добру,

На допомогу завжди я прийду,

Стареньким людям відведу біду,

Теплом зігрію і допоможу.


Шануємо старших, піклуємось ми,

Ростемо ми добрими також людьми.

Добро й милосердя – це поклик душі,

І ми допоможемо щиро усім!


Ведуча:

Добро, чуйність проросли у вашій душі, діти, завдяки безмежній любові ваших батьків, які так піклуються і дбають про вас. Тож не забувайте своїх рідних, будьте вдячними і запам’ятайте назавжди материнське благословення, ніжну мамину пісню, яку вам подарує любляча мама – Богомолова Вікторія зі своїм сином Денисом.

Шановні гості! Я думаю, сьогодні ми переконали Вас, що наше село Верхня Покровка дійсно прекрасне, неповторне , мальовниче, прославлене справжніми героями і трударями. І всіх нас переповнює почуття гордості за рідний Покровський край:
Учні:

Краю мій рідний, Покровський мій краю,

Скільки до тебе в душі теплих слів.

Твою героїчну історію знаю

Про подвиг народу: батьків і синів.

І славимо ми всіх героїв-солдатів,

Вклоняємось низько ми їм до землі.

І плаче, схилившись скорботная мати,

Синочки в боях назавжди полягли.

І доки займається сонце над світом,

І зірка вечірня над світом встає.

За тебе, мій краю, я буду молитись,

Найкращим у світі для мене ти є!


Ведуча:

Розповівши про своє рідне село ми зрозуміли найголовніші людські цінності: це любов до рідної землі, тож знайдіть завжди час прийти до рідної домівки, щоб напитися з криниці нашого дитинства, набратись сили і наснаги. Ми завжди будемо всім серцем любити свою рідну землю, шанувати все те, що можна назвати одним величним і прекрасним словом – Україна.


Учні:

Дорогих наших гостей

Щиро ми вітали,

Про своє рідне село

Все Вам розказали.

В тому що воно найкраще,

Вас переконали!

Ми Вам всім бажаєм щастя,


Миру, злагоди, добра,

Щоб життя і ваша доля



Тільки радісна була!
Пісня «А ми бажаєм Вам добра!»




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка