Сценарій учнівського ранку М. В. Остроградський видатний математик, механік, вчений, педагог



Скачати 187.9 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір187.9 Kb.
М.В.Остроградський – видатний математик, механік, вчений, педагог.
Сценарій учнівського ранку



М.В.Остроградський – видатний математик, механік, вчений, педагог.
Сценарій учнівського ранку
Мета: ознайомити учнів з життям, науковою та педагогічною діяльністю визначного вченого математика, механіка, педагога М.В.Остроградського; виховувати в них почуття патріотизму, відданості своїй батьківщині, землі, на якій народився; спонукати школярів до здобуття знань, наукових занять, показати, що кожна людина є творцем своєї долі і завдяки самовідданій праці і безмежній любові до своєї землі може досягти вагомих результатів.
Святково прибрана актова зала школи. Над сценою портрет М.В.Остроградського, уквітчаний рушником і квітами. Поряд – виставка книжкових та газетних матеріалів, в яких розповідається про цю визначну особистість. Поряд з портретом напис
«У творіннях М.В.Остроградського нас приваблює загальність аналізу, основна думка, така ж широка, як широкий простір його рідних полів».

М.Є.Жуковський.
Вступне слово вчителя. Всесвітньо відомий математик, механік, педагог, вчений Михайло Васильович Остроградський вважав, що основна мета навчання у формуванні наукового світогляду молоді. Тому конче потрібно ознайомлювати учнів з біографіями видатних людей, які «розвинули науки і мистецтво», з сучасними науковими досягненнями. Оскільки вклад самого М.В.Остроградського в той самий «розвиток науки і мистецтва» надзвичайно великий, тому ми і поведемо сьогодні про нього мову.
1 учень.

Талантами багата Україна.

Хай навіть – відбиваючись від орд,

Долаючи неволю та руїни,

Все ж геніїв народжує народ.

Один з них – Михайло Остроградський –

Великий тілом, духом і умом,

Найперший вчений у краю козацькім,

Властитель теорем і аксіом.
2 учень.

Михайло Остроградський – це великий вчений

Він народився у селі Пашенна

В губернії Полтавській, в Кобеляцькому повіті

І за життя відомим став усьому світу.

Гігант мислитель і гігант фізично

Він з діда-прадіда українець корінний.

Як не крути, а факт це історичний.

Родився, вчився і помер на ній,

На Україні, де Шевченка слово,

В країні, де ненавидять окови,

Де має геніїв найменшеє село.


Звучить пісня «Тихо над річкою».
1 учень. Саме там, в глушині-глушиною, куди новини із тодішньої столиці Петербурга доходили не швидше, ніж за два тижні, – на хуторі Пашенна Кобеляцького повіту на Полтавщині, в типовому маєтку старосвітського поміщика ХІХ століття, власника хутора, нащадка відомого українського козацько-старшинського роду Василя Івановича Остроградського та його дружини Ярини Андріївни 24 вересня 1801 року народився хлопчик, четверта дитина у сім’ї, якого назвали Михайлом.
2 учень. Культурна родина, працьовитий народ, широкі лани і зелені гаї – ось у таких умовах минули дитячі роки майбутнього вченого. Зовні він нічим не відрізнявся від своїх хутірських однолітків: разом з ними грався, набирався від них кріпацьких слів та звичок і навіть пригощав їх, взятими потайки від матері у коморі чи в погребі салом, квашеними яблуками.
1 учень. Але відрізняла його від селянських дітей надзвичайна допитливість. Малого Михайла цікавило все: як запрягають коней і орють землю, як працюють вітряк і водяний млин. Особливо цікавило його те, що можна було вимірювати. Він завжди носив із собою мотузку і вимірював все, що можна було виміряти: глибину колодязя, розміри будівель, величину земельних ділянок. Постійно над чимось обмірковував. Отримані дані переводив в аршини, лікті, п’яді. Він міг навіть вночі схопитися і щось рахувати. Такі захоплення часто були небезпечним й інколи закінчувалися трагічно.
На сцені – стіл, на ньому горять свічки. За столом обідає батько. Мати стоїть біля нього, схрестивши руки.
Мати. Боюся за нього дуже, боюся. Може, хто наврочив? Чуєш, батьку?

Батько. Пусте. Не турбуйся даремно. Дитячі забави…

Чути стукіт у вікно.

Незнайомець. Гей! є хто в цій хаті? Вийдіть!

Батько. Чого лементуєш? Чи війна почалася?

В хату заносять хлопця і вкладають на лаву.

Незнайомець. Не війна, добродію. Ваш син розбився.

Батько. Як?

Мати. Де?

Незнайомець. У Хорішках, упав з вітряка… Я цього дня і не збирався до млина. Але, запримітивши, що крила вітряка крутяться, запряг волів, закинув на воза два мішки жита і поїхав на гору. Уже неподалік від вітряка побачив під самісінькими крилами хлопчину. За якусь мить крило підхопило малого, підняло над землею та й кинуло на стерню. Коли я підбіг до хлопчика, той лежав без жодного поруху, обличчя в крові. А в руках – довгий шнурок.

Батько та мати. Ой, горе ж, горенько!

Батько. Синку, синку, може розкажеш, що тебе понесло до вітряка?

Мати. Краще б ти з коня впав, а ніж з того дурбиголови!

Син. З коня я не впав би…

Мати. Дякую тобі, Боже. Живий.

Батько. То чого ж на вітряка поліз?

Син. Хотів заміряти крила.

Мати. І для чого вони тобі? На хуторі все обнишпорив, тепер до Хорішок добрався.

Син. Не знаю. Просто мені кортіло виміряти ті крила, які так легко крутять велетенські жорна.

Мати. (до батька). Як собі знаєш, а я до Михайлика покличу знахарку. Лихий у ньому сидить. Хворий він…

Батько. Яка там в біса хворість? Йому вчитися пора…
2 учень. І почалася Михайлова наука. Кілька днів він жив як уві сні: прощався з пашеннівськими хатами, деревами, пасікою, з усім, що стало таким дорогим і милим.
Дівчата співають пісню «За світ встали козаченьки…»
1 учень. Журлива козацька пісня. І недарма. Батько Остроградського був поміщиком, який походив з українського козацько-старшинського роду. Прапрадід пройшов шлях від рядового козака до Миргородського полкового судді. Тому більшість чоловіків з роду Остроградських обирали військову кар’єру були у родинних зв’язках з представниками козацької старшини, які були носіями українських культурних традицій.
2 учень. 1809 рік. Батько везе Михайлика в Полтаву й влаштовує в Будинок бідних дворян. Де вихователем був відомий український письменник І.П.Котляревський. той, очевидно, теж був прихильником військової справи. Тому і підтримав бажання хлопця стати військовим.
Котляревський. Нецікавих наук немає. Без абетки грамоти не навчишся. А розв’яжіть мені таку задачу.

Гуси з вирію летіли

І в зеленім лузі сіли.

Їх побачив Єлесий:

«Добрий день вам, сто гусей!»

«Нас не сто», – сказав вожак,

Найповажніший гусак.

«Скільки ж вас?» – хлопчак питає.

«Хто – кмітливий, відгадає.

Якщо нас порахувати,

Й скільки є, ще раз додати,

А до того – половину,

А до того – четвертину,

Та й пристав би ти до нас,

То було б нас сто якраз!»

То хто скаже, любі друзі?

Скільки гусей було в лузі?
Учні підходять до Котляревського і шепчуть на вухо відповіді
Котляревський. Не правильно. Подумайте краще.

Михайло. Гусей було тридцять шість.

Котляревський. Правильно, Остроградський. Бути тобі Ейлером.

Михайло. А хто це такий?

Котляревський. Великий математик. Був членом Петербурзької академії наук. Ти хочеш бути академіком?

Михайло. Не хочу. Військовим хочу бути.

Котляревський. Похвально. Один із синів Ейлера, Христофор, також був військовим.
1 учень. Дальше – навчання у Полтавській гімназії. Але гімназійне життя, муштра викликали внутрішній протест юнака, а постановка навчання там не тільки не розвинула його природних обдаровань, а загальмувала їх. Тому Остроградські вирішили забрати сина з гімназії і влаштувати в один з гвардійських полків. Гаряче бажання самого юнака стати військовим, його двометровий зріст, велика фізична сила і гучний голос були неабиякими достоїнствами в майбутній кар’єрі військового.
2 учень Здається, цьому вже ніщо не могло завадити. Але, коли по дорозі до Петербурга вони заїхали до П.А.Устимовича – Михайлового дядька, той після довгих переконань умовив племінника готуватися до вступу у Харківський університет. І вже у 1816 році молодий Остроградський стає вільним слухачем, в 1817 – повноправним студентом відділення фізичних і математичних наук Харківського університету, а через рік блискуче складає іспити за трирічний курс і одержує атестат. Щоб отримати вчений ступінь кандидата наук, здібний молодий вчений тричі успішно проходить випробування, але через вільнодумство його позбавляють навіть документів про закінчення університету.
1 учень. Це був страшний удар, та внутрішній поклик до науки звучав усе сильніше, і його вже не міг заглушити біль несправедливості. Остроградський розумів: математика та фізика не просто дивовижний світ логічних умовиводів, вражаючих образів і неймовірного переплетіння залежностей між ними. Вони , насамперед, – засіб пізнання і підкорення людиною сил природи. Він впевнений, що дальше зростати науково він може тільки в Парижі, де на той час працювали найвизначніші наукові світила.
2 учень.

Він до Парижа із Пашенної дорогу

Прокладав. І всім зміг довести,

Що з хутірця незнаного, малого

Думки сміливі вирвуться в світи.

Ген-ген аж де від батьківської хати

Полтавець за морями побував,

Чужому научався плідно і багато,

А мови земляків не забував.
1 учень.

Своїми талантами в науці

Він світ учений приголомшив враз,

І перед ним схилили голови учені –

Фур’є, Пуассон, Коші і Лаплас.

Він теореми недоведені доводив,

І неможливе прагнув досягти,

Й до всього розумом своїм доходив

І не згубив при цьому доброти.

І до останньої хвилини був фанатом



Науки із гармонії й краси.
2 учень. Париж. Франція. Щоб оволодіти новими теоріями природознавства, виробити навички самостійної творчості, Остроградський не прив’язував себе до якогось одного навчального закладу. Його можна було бачити в аудиторіях факультету наук Всефранцузького університету, Паризького коледжу, в залі щотижневих відкритих засідань Паризької Академії наук. Тут він знаходив те, що шукав, тут він вдосталь тамував свою спрагу до знань. Лаплас, Коші, Пуассон, Лежанр, Ампер, Пуансон… Вони ніби з чарівного джерела черпали алмазні розсипи наукової думки в галузі аналізу, вищої алгебри, теоретичної механіки, гідродинаміки, магнетизму, електрики, астрономії.
1 учень. На Остроградського звернув увагу сам Лаплас. Читаючи лекції, він мав звичку давати студентам каверзні задачі. В такий спосіб учений залучав до наукової творчості найпідготовленіших слухачів. Але не встигне він продиктувати умову задачі, як підводиться здоровенний юнак і тут же дає відповідь. Такого раніше в практиці викладача не було. Лаплас зацікавився велетнем і запросив його додому. Так Остроградський познайомився і подружився з славетним математиком, фізиком і астрономом, став близькою людиною його сім’ї. Математична обдарованість юнака з України не проходить повз увагу Коші та Пуассона, з якими він невдовзі також зав’язує тісні наукові стосунки.
2 учень. Щоправда життя в Парижі було нелегким. Грошей, що присилав батько, ледь вистачало. Якось, коли черговий переказ затримався, він кілька тижнів не мав чим заплатити за помешкання і харчування. Нетерплячий господар вдався до суду і спровадив бідного студента в боргову паризьку в’язницю Кліші.
1 учень. Але й тут він не розлучається з математичними задачами. Згадалися спостереження за хвилями на Сені. Роздуми про їх рух спонукали до написання однієї з перших найоригінальніших праць – «Мемуару про поширення хвиль у циліндричному басейні», де досліджувалося поширення хвиль на поверхні рідини в резервуарі скінченої глибини. Цей мемуар Остроградський прямо з Клішів надсилає до Паризької Академії наук. Тут він потрапляє до Коші, і уславлений математик представляє його академії з найвищою оцінкою. Мемуари молодого автора удостоюється особливої відзнаки – друкування у «Записках учених сторонніх академій». І, незважаючи на свої скромні достатки, Коші викупляє Остроградського із в’язниці, сплативши його борг.
2 учень. Саме в Парижі Остроградський остаточно формується як учений, одержує свої перші наукові результати, близько сходиться і на все життя здружується з багатьма видатними вченими. Його авторитет набуває такої ваги, що він не тільки викладає математику, а й очолює математичну кафедру в популярному тоді коледжі Генріха ІУ.
1 учень. Після шестирічного перебування в Парижі Михайло Васильович вирішив, що він оволодів уже вершинами тогочасних наукових знань і може повернутися на батьківщину. На початку 1828 року Остроградського, як молодого але вже знаного вченого з радістю і надією приймають у наукових колах Петербурга. Там він плідно працює викладачем ряду навчальних закладів, пише наукові праці, в основному, прикладного характеру.
2 учень. Дослідження Остроградського стосуються різноманітних областей математики і механіки: диференціального та інтегрального числення, вищої алгебри, геометрії, теорії ймовірностей, теорії чисел, аналітичної механіки, математичної фізики, балістики, електростатики, Він одержав диференціальне рівняння поширення тепла в твердих тілах і рідинах, довів теорему про перетворення інтегралів (теорема Остроградського-Гаусса), створив загальну теорію удару.
1 учень. В результаті великої теоретичної і експериментальної роботи Остроградський, виконуючи доручення військового міністерства вивчити деякі питання, пов’язані з теорією артилерійської стрільби, написав цікаву працю про польоти сферичних снарядів, вивів диференціальні рівняння руху ексцентричного снаряда в повітрі, створив «Таблиці для полегшення обчислення траєкторії тіла в середовищі з опором».
2 учень. Особливо великі заслуги Остроградського в області механіки. Він написав курси небесної і аналітичної механіки. Вперше сформулював і довів узагальнюючі теореми, пов’язані з принципом можливих переміщень і принципом якнайменшої дії. У «Мемуарах про загальну теорію удару» вперше дав загальний метод визначення швидкостей точок якої завгодно системи при ударі об непружний зв’язок. Узагальнив також принцип можливих переміщень на випадок найзагальніших зв’язків. Його праці «Курс небесної механіки» та «Лекції з аналітичної механіки» стали основою дальших досліджень в цій галузі.
1 учень. Вдруге Париж приймав Остроградського як одного з найвідоміших вчених не тільки Росії, але і світу.
Засідання Паризької Академії наук. Звучить французька мелодія ХІХ століття. Ведучий засідання підходить до трибуни і дзвіночком припиняє розмови.
Ведучий. Мсьє, прошу сідати. Шановні колеги, доброго дня. Вітаю всіх, хто прийшов на нашу зустріч. Сьогодні в цій залі зібралися ті, про кого з гордістю можна сказати – це покоління вчених, які започаткували розквіт природничої науки у Франції у першій половині ХІХ століття. Продовжуючи традиції епохи Відродження, ми змогли створити справді математичну наукову школу. На першому зібранні вітаю викладачів Паризької Академії, університетів Франції. А зібрались ми тут з приводу зустрічі з нашим колегою з Росії – Мішелем Остроградським, якого ми пам’ятаємо по колегіуму Генріха ІУ, який ще тоді привернув нашу увагу! (Оплески). Потім він оволодів вершинами сучасних наук і зараз є одним з видатних науковців Росії (Оплески).
Виходить Остроградський, кланяється, підходить до трибуни.
Остроградський. Я глибоко зворушений таким виявом поблажливості вашого славного товариства. Цю зустріч я оцінюю як вияв того, що європейська й російська наукові школи взаємодіють, співпрацюють як рівні. Я з далекої Росії, українець родом, пишаюся тим, що ви вітаєте в моїй особі рівного вам. І це надихає мене на наполегливу працю. Хочу вам, шановні друзі, розповісти про свою діяльність. В Росії, зокрема, у Петербурзі, я читаю лекції в таких вищих навчальних закладах, як Морський кадетський корпус, Інститут інженерів шляхів сполучення, Головний педагогічний інститут, Головний інженерний інститут, Михайлівське артилерійське училище. Працюю також при штабі Головного начальника військових навчальних закладів наглядачем за викладанням математики. Петербурзька Академія наук обрала мене ординарним академіком. Написав чимало наукових творів з проблем математики, фізики, балістики. Задумав і мрію здійснити роботу, яка стане змістом мого життя, «Математичні початки натуральної філософії ХІХ століття».

Хочу висловити велику вдячність за те, що паризька Академія наук обрала мене почесним членом-кореспондентом. Обраний я також членом Туринської, Римської, Американської академій.

Користуючись нагодою, хочу висловити щиру радість, вдячність усім вам, хто вчив мене працювати для науки в Колеж де Франс, в Сорбонні та інших закладах. Хочу сердечно привітати:

мсьє Коші – мого вчителя, виняткового вченого (оплески);

мсьє Біне, моєму професорові в Колеж де Франс, знаменитому математикові, нинішньому президенту Академії (оплески);

мсьє Штурму, моєму другові, котрий збагатив алгебру теоремами великої значущості (оплески);

мсьє Ламе, який розширив теорію лінійних рівнянь (оплески).

Не можу не згадати тих, яких вже немає серед нас: мсьє Пуассона, що вшанував мене своєю дружбою, мого благодійника Фур’є. Пам’ять про них і вдячність я збережу назавжди (оплески).


Коші. Мсьє Мішель Остроградський і раніше дивував нас, французів. Але ваша ідея про створення математичної натуральної філософії – це великий задум, справжня епопея математичної фізики. Після Ньютона – це перша спроба з допомогою математики розгадати таємниці природи. Чи стане у вас сил?
Остроградський. Я не з тих, хто зупиняється на півдорозі.
Штурм. Ми повинні бути вдячними мсьє Остроградському за те, що він передав своїм співвітчизникам знання, почерпнуті з творів французьких вчених.
Остроградський. Дякую Вам!
Біне. Я хочу підкреслити, шановне товариство, що перед нами не тільки вчений, але й мужня людина, яка навіть втрачаючи зір після прикрих подій французького бунту, коли випадковість мало не привела мсьє Мішеля до загибелі, продовжує працювати.
Остроградський. У математиці руда залягає глибше, ніж у будь-якій науці. Та все ж велике щастя – шукати й відкривати її таємниці – і я бачу їх!
Ламе. За Гегелем можу повторити: «Чим звичайніший предмет, тим вище треба бути поетові, щоб витягти з нього незвичайне, і щоб незвичайне було, між іншим, досконалою істиною». Ми знайомі з вашими працями, мсьє Остроградський, і впевнені, що ви справжній поет в математиці.
Остроградський. Спасибі! Так, мене цікавить математика, взагалі наука, проблеми механіки, математичної фізики, балістики, астрономії. Використання математики необмежене. Сьогодні тільки починається будівництво перших залізниць. Уже розробляються нові види двигунів: не тільки парові, але й електричні, за якими велике майбутнє. Я впевнений, що людина буде водити швидкісні морські кораблі, потім – буде ще й літати. Наука невпинно розвивається, стає близькою до виробництва, сприяє загальному прогресу суспільства. Мій досвід, шановні колеги, все більше переконує мене в тому, що сьогодні найголовніше питання це освіта. Освіта всім, буквально всім. Тільки вона переверне суспільство. Важливо, щоб у навчальних закладах молоді люди, навіть із середнім рівнем здібностей, мали можливість навчатися успішно. А для цього необхідно, щоб навчання було близьким до життя, а вчителі любили свою справу, бо тільки в хороших учителів будуть хороші учні.

Думаю, хочу сподіватися, що і моє скромне ім’я з далекої від центру Європи Полтавщини, займе почесне місце в шерензі тих, хто самовіддано служив науці й батьківщині.


Звучать вигуки «браво!». Бурхливі оплески. Всі встають.
1 учень. Вплив Остроградського на розвиток вітчизняної науки й техніки пояснюється не тільки геніальністю та широтою наукових інтересів. Педагогічному таланту Остроградського був неприйнятний догматизм. Він міг прочитати лекцію, не вдаючись до дошки, оцінити знання учня без екзамену.
2 учень. Ось деякі із слів М.В.Остроградського про педагогіку і методи навчання учнів:

«У пошуках істини в людей не вистачає не думок, а порядку й системи».

«Ми пропонуємо ознайомити з елементами наук у найдоступнішій формі, більш простій, більш дохідливій, збуджувати інтерес учнів, не допускати перевтоми».

«Зацікавити дитину – саме в цьому один з найважливіших принципів нашої теорії».

«Розвивати самостійність мислення».
1 учень. Працюючи в абстрактній галузі знань, Остроградський любив і добре знав літературу й мистецтво. Улюбленим письменником ученого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського народу єднала багаторічна щира дружба. Вони познайомилися у 1840 році, коли вперше вийшов у світ «Кобзар». І подружилися на все життя – всесвітньо відомий математик і великий український поет. Їх об’єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поету Шевченку глибоко запали в душу захоплені відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського. Михайло Васильович знав напам’ять майже всі твори Кобзаря.
2 учень.

Як брата обнімав він Кобзаря Тараса,

З ним – українства молодий порив;

Науку вивів на найвищу трасу.

Потрібне, вічне і святе творив.
1 учень. Т.Г.Шевченко згадує про видатного вченого у своїй повісті «Художник».
Голос з мікрофона. «Я лично хорошо знал гениального математика Остроградского (а математики вообще люди неувлекающиеся), с которым случалось обедать вместе. Он, кроме воды, ничего не пил за столом. И я спросил его однажды: «Неужели вы вина никогда не пьете?» – «В Харькове еще когда-то выпил винные два погребка, да и забастовал, – ответил он мне простодушно.

Немногие, однако ж, кончают двумя погребками, а непременно принимаются за третий. Нередко и за четвертый, и на этом-то роковом четвертом кончают свою грустную карьеру, а нередко и самую жизнь».


2 учень. А в «Журналі» 1857 року, після повернення з десятирічної каторги, Шевченко присвятив йому такі рядки:
Голос з мікрофона. «От Н.Д.Старова поехали мы с Семеном к М.В.Остроградскому. Великий математик принял нас с распростертыми объятиями, как земляка и как надолго отлучившегося куда-то своего семьянина. Спасыби ему ».
2 учень. Семен Степанович Гулак-Артемовський – видатний оперний співак, автор безсмертного «Запорожця за Дунаєм», був щирим приятелем геніїв поезії і математики.
1 учень. Смерть Т.Г.Шевченка 10 березня 1861 року стала для М.Остроградського особистою втратою. Відчуваючи, що і йому вже недовго жити, учений все частіше повторював у думках слова Шевченкового «Заповіту»:
Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…


Виконується пісня «Заповіт».
2 учень. Майже щоліта Остроградський виїздив на Полтавщину, аби відпочити в рідних місцях, наслухатися українських пісень. Тут він черпав нові сили для своєї роботи. Тут він купався, багато працював фізично. Прибувши востаннє в Пашенну, він сказав: «Як умру у себе… так поховайте мене, щоб мені видно було і Пашенну, і Довгу, і Глибоке».
1 учень. Захворювання, яке почалося ще літом, у грудні дало ускладнення і 1 січня 1862 року (20 грудня 1861 року за старим стилем) великого всесвітньо відомого вченого, педагога, щирого патріота Михайла Васильовича Остроградського не стало.
2 учень. Спочатку він втратив свідомість. А тоді, ніби прокинувся, обвів поглядом присутніх:

– Син. Де мій син?

– Я тут, батьку!

– Візьми олівець і пиши. Тільки швидше. Над цим я бився все життя

І Михайло Васильович замовк, забравши з собою, можливо, найвизначнішу свою ідею.
2 учень.

Він до останньої хвилини був фанатом

Науки із гармонії й краси,

А синові сказав: «Про це весь вік я думав,

Бери скоріше олівець, пиши, пиши…»

Й закрив вуста… заплющив мудрі очі,

Навік забрав з собою відкриття.

Можливо, як досконалішим двигун зробити,

Щоби полегшив той людське життя.

Він таїну забрав у вічність із собою,

А нам залишив спадщину навік.
Разом:

Михайло Остроградський!

Горді ми тобою!

Ти – мудрий вчений наш!

Ти – український чоловік!
Демонструються і коментуються фотографії із життя М.В.Остроградського, місць та людей, пов’язаних з ним, книги, журнали та газети, в яких можна детальніше прочитати про життя та діяльність цієї визначної особистості.
Заключне слово вчителя. Ми перегорнули сьогодні сторінки життя М.В.Остроградського, ім’я якого спалахнуло яскравою зіркою на небосхилі вітчизняної науки та залишається незгасною у пам’яті людській. Сучасники вченого відзначали його глибокий інтерес до рідної землі, до української мови. Його шанобливе ставлення до своїх предків. Здобувши всесвітню славу, тривалий час проживши у Петербурзі, Парижі, він, все ж таки останні хвилини життя провів на рідному хуторі, де вперше почула його голос рідна українська земля. Михайло Васильович був вченим всесвітньої величини, його обрали академіком найвідоміших на той час наукових академій світу, він був викладачем багатьох вишів. За сорок років своєї наукової діяльності він написав більше 100 наукових праць з різних розділів фізики, математики, математичного аналізу, аналітичної механіки.

І всього цього досягнув невтомною, самовідданою працею простий хутірський хлопець. Істинно: таланти народжуються на землі, а не на асфальті! Ще за життя Михайло Остроградський здобув широку популярність серед своїх співвітчизників. Про це свідчить той факт, що молодим вступникам до університету батьки говорили: «Бажаємо тобі бути другим Остроградським».

То хто зна, чи і ми щодень не зустрічаємося із майбутніми Остроградськими?

Адже після закінчення школи обрали фізико-математичні спеціальності неодноразові переможці районних та призери обласних олімпіад з фізики та математики Скорик Богдан, Шпак Олег, Куцела Оксана. Цьогоріч, як переможець районної олімпіади з фізики честь району на обласному етапі відстоювала учениця школи Жмурко Валентина. Постійно успішно виступають на олімпіадах з фізики та математики Венгер Ігор, Іванців Галина, Банах Володимир. З року в рік зростає кількість учнів, які приймають участь у Міжнародних учнівських конкурсах з математики – «Кенгуру» та з фізики – «Левеня», що свідчить про те, що кожен четвертий учень нашої школи цікавиться саме цими предметами. То ж нехай щастить вам, друзі, у нелегкому сходженні на наукові та освітні вершини!


Звучить пісня Тараса Петриненко «Україно, Україно» [9,ст.11-13]. На її фоні демонструються кадри.
Дороги іншої не треба

Коли зорить Чумацький шлях.

Я йду від тебе і до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти.

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.


Приспів:

Україно, Україно,

Після далечі доріг

Вірне серце твого сина

Я кладу тобі до ніг.
Поки кохаєм до нестями,

Іще не скоро наш кінець,

Ми, може, нашими серцями

Запалим тисячі сердець.

Ще свічка наша не згоріла.

Ще наша молодість при нас.

А те, чи варте наше діло,

То скажуть люди, скаже час.



Приспів.
Використана література:

  1. Українська радянська енциклопедія. Т.10. Головна редакція Української радянської енциклопедії. К.1962. ст.415-416.

  2. Большая советская энциклопедия. Т.31. Государственное научное издательство «Большая советская энциклопедия. 1955. ст.346-348.

  3. А.Г.Конфорович, М.О.Сорока. До первокореня істини. Аксіоми для нащадків. Упорядник Олег Романчик. Львів. «Меморіал». 1992. ст.73-89.

  4. І.Я.Галай, Г.Д.Гриневич. Учням про видатних математиків. Київ. «Радянська школа». 1976. ст.105-108.

  5. Ю.О.Хромов. Фізики. Довідник. Київ. «Наукова думка». 1974. ст. 244.

  6. Пам’яті М.В.Остроградського. На допомогу вчителю. «Математика». Київ. «Шкільний світ» №31-32, серпень 2001. ст.1-5.

  7. Н.Гречишко. Пам’яті М.В.Остроградського присвячується. «Математика». № 44, листопад 2006. Київ. «Шкільний світ». ст.1-5.

  8. Т.Шевченко. Повести. Київ. «Веселка». 1984. ст.328.


Публікація:

Володимир Чистух . «М.В.Остроградський – видатний математик, механік, учений, педагог». «Фізика». № 26. вересень 2011.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка