Сценарій свята «Рушнички ви мої, рушнички»



Дата конвертації30.04.2016
Розмір73.9 Kb.
Сценарій свята

«Рушнички ви мої, рушнички»

3-Аклас

Свята Л.А., вчитель початкових класів

НВК «ЗОШ I-III cт. №3, ліцей»

Мета: ознайомити дітей з оберегом української родини-рушником, із значенням його в побуті, пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення традиційних художніх промислів українського народу, виховувати глибокі почуття любові до батьків, пошани до людей праці, виховувати душевну потребу берегти рушник як сімейний скарб, бажання вишивати рушники.

Клас святково прибраний рушниками, предметами побуту та оберегами української сім’ї, композицією з колосків та калини.

Хід свята

Слово вчителя

Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до всіх людей. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління.

І сьогодні учні 2-А класу запросили на вас на свято «Рушнички ви мої, рушнички».

1 уч. Висить рушник у хаті на кілочку

Калина червоніє на столі

А біля неї – житні колосочки

Мов пустотливі братики малі.

2 уч. Це все моя земля, моя Вкраїна,

Це рук моєї матері тепло.

І цей рушник, яким і дочку й сина

Благословляє мати на добро.

3 уч. Із червоної нитки і білого льону

Як до рідної пісні усяк у нас звик

В будний день і на свята,

В Карпатах, за Доном

Наш народ давно вигадав диво-рушник.

4 уч. Гостей годиться хлібом – сіллю зустрічати

Привітним гожим словом вшанувати

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові

Про цей рушник сьогодні й піде мова.

5 уч. На рушник святковий

Хліб кладемо з сіллю

Щоб легкі дороги славили країну

Щоб у нашій праці і гучнім весіллі

Шанували в світі над усе людину.

6 уч. У нас сьогодні в школі свято!

Милують очі диво-рушники

Дитячий спів лунатиме у залі

Як добре, що є звичаї такі.

7 уч. Хліб підносимо вам і сіль

На біленькому рушничкові

І вклоняємось аж до землі

Щоб завжди були ви здорові.

(Діти вручають батькам хліб-сіль на вишитому рушнику.)

8 уч. Збиратися разом ,співати ,танцювати

Про Україну-неньку розмовляти

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Навчитись вишивати - завжди раді.

(Звучить пісня «Україно моя»)

1вед. Історія рушника дуже цікава. Традиційно він служив оберегом. Ще в давні - давні часи його чіпляли на дерева, пускали на воду, клали на каміння, молили богів, щоб відвели будь - яке лихо, всяку порчу, просили благодаті, щоб родила земля, щоб біда і всяка напасть обминали родину.

2вед. З приходом християнства з рушниками проводжали князів у похід, храмові рушники дарували церкві.

3вед. Від сивої давнини і донині у радості і в печалі рушник - невід’ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні.

4вед. Ось перед вами дуже давній рушник. Погляньте на нього. Витканий він на верстаті. Оце і є домотканне полотно. Прядиво, що мітилося на рушник, сіяли густо попід межу, щоб той рушник краще оберігав, межував зі злом. Такий рушник - оберіг у сім’ї передався з покоління в покоління, як пам’ять роду.

А колись… Давно колись-то

Рушнички вже ткались

І хустинка мережилась

Два кольори оті на полотні

Червоними і чорними нитками.

5вед. Погляньте на рушники. Який колір переважає на узорах?

- Найчастіше - чорний і червоний. У кожного кольору своя історія.

- Червоний колір - це колір калини, щастя, ясного сонечка.

-А чорний колір? Це колір землі нашої родючої, а інколи і смутку.

6вед. Крім калини, люди на рушниках вишивали і інші рослини. Мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки, барвінок, маки.

- Вчитель. А зараз послухайте, як народжуються квіти на рушнику.

1уч. Біле поле полотняне

Рівно ткане,чисто пране

А по ньому голка ходить

За собою нитку водить.

2уч. Покрутнеться так і сяк

Зацвіте червоний мак

Зазирне і там і тут

Василечки зацвітуть.

3уч. Застрибає навпрошки

Пожовтіють колоски

А пройдеться поволі

Зарясніють листочки в полі

Біле поле полотняне

Рушничком барвистим стане.

(Звучить пісня «Рушничок»)

Мама мені вишивала рушник

Голками, наче сріблясте проміння.

Дощ за вікном моїм начебто зник -

В небі хмаринки не чорні, а сині.

Стати б маленькою зростом мені,

Стежкою, аж до зорі мандрувати,

Тільки насправді, а не уві сні

Голосно пісню веселу співати.
Приспів:

Ой, рушник, рушничок -

Кольорова доріжка.

Ой, рушник, рушничок,

Вже стомились ніжки.

Ой, рушник, рушничок,

Полем стелиться нитка.

Ой, рушник, рушничок,

Я маленька, як квітка,

Я маленька, як квітка.


З маків червоних віночок сплету,

Райдуга зранку доріжкою стане,

Все подолаю і все віднайду,

Зіроньку з неба яскраву дістану.

Друзям в дарунок несу рушничок,

Кажуть, що дива на світі немає,

Вірю: до зустрічі з казкою крок,

Щастя навколо по світу - я знаю.


Приспів.
Ой, рушник, рушничок -

Кольорова доріжка.

Ой, рушник, рушничок,

Вже стомились ніжки.

Ой, рушник, рушничок,

Полем стелиться нитка.

Ой, рушник, рушничок...
Приспів.
Я маленька, як квітка,

Я маленька, як квітка!..

Залежно від призначення рушник мав колись і свою назву.

4уч. Утирач - для рук та обличчя.

5уч. Стирач або стирок - для посуду, стола, лави.

6уч. Рушник-покутник - для прикрашання стін, ікон, фотографій.

7уч. Плечовий рушник - для сватів на весіллі.

1вед. Багато символів має наша рідна Україна: тополю, вербу, калину, мальви, чорнобривці. Невмирущим творінням талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні вишивки. Серед них і рушник - символ єдності сім’ї, символ любові до землі, до любої матусі, коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу. А вишивали їх наші бабусі й прабабусі.

1уч. Висить рушничок на стіні

В нашій тихій привітній оселі

Тільки квіти на ньому чомусь

Вже поблідли й не дуже веселі

2уч. А квіти поблідли, бо роки пройшли

Вишивала його ще моя прабабуся

І висить рушничок цей, як згадка жива

Про маму моєї бабусі.

3уч. А що є ріднішого в світі від мами

Дозвольте усіх запитати?

Тому що онуки і діти, і правнуки

Повинні про рід свій завжди пам’ятати.

(Діти виконують танець «Рушнички»)

Вчитель. Слово «рушничок і мати» завжди йдуть разом. Я вам розкажу легенду «Як мати рушничком стала».

Було це дуже давно. Жила в одному селі мати і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: ви, матусю, шийте-вишивайте та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи.

Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: «Долю я вам вигаптую, а пам’ять про себе в рушничках залишу,тож бережіть їх. Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи їх говорила : «Сини мої ,голуби. Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте». Хліб на рушникові життя величає, здоров’я береже.

Померла мати, а її слова і пам’ять про неї в рушниках залишилась і передаються рушники з покоління в покоління.

Проводжає мати сина у солдати і у хвилину прощання перев’язує свою кровинку рушником. Цей рушник - оберіг мав стати на заваді всьому злому.

1уч. Вишивала мати рушники

Квіточку за квіткою стелила

Підростали діти,йшли роки

Непомітно мати постаріла.

2уч. В кожній квітці - лагідне тепло

Материнських рук невтомна ласка

Нагадають дітям, що було в них

Дитинство наче казка.

2вед. На заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев’язувала сватів рушниками. І в день весілля ставали наречені на вишитий рушник.

Вчитель. То ж давайте завітаємо з вами на сватання.

(Сценка сватання.)

(Журнал «Початкова освіта» №5, 2005р.)

3вед. Багато чого вишивалося в українців: і сорочки, і спідниці, і серветки, і скатертини, але найбільше було вишитих рушників.

Недаремно народ склав такі прислів’я про них:

- Хата без рушників, що родина без дітей.

- Рушник на кілочку - хата у віночку.

(Для вас музична композиція «Мамина сорочка»).

Вчитель. Сьогодні ми запросили на свято бабусю нашого учня Орловського Владика. Вона розповість про те, як вона навчає свого онука вишивати бісером.

(Розповідь бабусі.)

(Звучить пісня Рідна мати моя).

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
і водила мене у поля, край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

1уч. Шануймо,друзі, рушники

Квітчаймо ними свою хату

То обереги від біди

Шануйте ті, що дала мати.

2уч. Хай здоров’я ніколи не зраджує вас

Будьте завжди такі ніжні і милі

Щоб вам радість і щастя, й любов

Вишиваним цвіли рушником.

(Звучить пісня «Вишиванка»).



Ми дякуємо всім за увагу.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка