Сценарій свята «Квітни, мово наша рідна!»



Скачати 102.52 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір102.52 Kb.
БуткоА.І., учитель української мови та літератури
Сценарій свята

«Квітни, мово наша рідна!»

Святково прибраний актовий зал.

На екрані – кетяги калини. Вислови про мову:
Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови….

М. Рильський

Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.
Мово українська! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна….

С. Плачинда
Ти велична і проста.

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Іван Багряний
Мово моя українська –

Батьківська, материнська,

Рідна мені до болю –

Дужий я із тобою!

В.Бичко
Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово

Дмитро Білоус
Купана-цілована хвилями Дніпровими,

Люблена-голублена сивими дібровами,

З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози

Наша мова.

Наталка Білоцерківець

(Голос з мікрофона):


Мій друже юний!

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою!
Водночас на сцену виходять троє читців: Відеосупровід: на слайдах – український пейзаж, Київ, портрети Лесі Українки, І. Франка, П.Мирного, І.С. Нечуя-Левицького, Т.Шевченка, М.Коцюбинського)
1-й

На всі світи й віки ти озирнись!

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила, і гріла,

Ввійшла життям у душу і у тіло,

Живила серце соком калиновим,

Дорогу слала листячком кленовим.

І коли виріс – стала на порі

Водою й хлібом з житньої зорі.

2-й


Не дай же їй сліпим метеоритом –

Хай ще гарячим, – пролетіть над світом!

Не дай умерти серед нас, живих,

Хоч скільки б там не обсідало лих.

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почались.

Ми ж діти – українського народу,

Що тут, у Києві, життя нам дав колись

І в спадок передав співучу мову

Не дай же, друже, загубитись слову!

1-й

Так увійди у наш відкритий дім,



Що завше славився гостинністю святою.

Не попливи за сивою водою.

Тобою, слово, біль душі загою,

Тобою, слово, розтоплю я лід,

Хай знову подивляє білий світ

Найкраще слово, найпалкіше слово!


(Звучить пісня «Моя земля» у виконанні Олени Грозової)
Ведучий:

Дорогі гості та шанувальники рідного слова!

Щиро вітаємо вас сьогодні в цьому затишному залі на святі «Квітни, мово наша рідна!», приуроченому відкриттю IX Міжнародного конкурсу знавців української мови, і запрошуємо до щирої бесіди, до гарної пісні, іскрометного жарту.
Звучить Гімн України
Дівчина в українському вбранні на вишитому рушнику підносить коровай:

Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром!
Ведучий:

Свято відкриває наш почесний гість – начальник відділу освіти Золотоніської міської ради та виконавчого комітету Олександр Михайлович Луцик.


Ведучий:

Слово для виступу надається директору гімназії ім. С.Д.Скляренка Валерієві Івановичу Чаматі.


Ведучий:

Мова – то найперша ознака нації. Є мова – є і держава, є народ. Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги – «раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «люд без мови – то глина безлика, без’язика отара овець».А отарою так легко управляти!



Ведучий:

Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави.


(Відеосупровід: перелік заборон, Конституція України)
Ведучий:

Але рідна мова наша вистояла! Тепер вона – державна мова України. Її державний і офіційний статус закріплений десятою статтею Конституції України.


Читець1 (На фоні звуків трембіти)

Як довго ждали ми своєї волі слова!

І ось вона тепер співа, бринить.

Бринить, співає українська мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Читець 2

Трембітна мова, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи.

Говориш ти – говорить Україна.

О рідне слово, більше не мовчи!
(Звучить пісня « Мова» у виконанні Олександра Безкровного)
Ведучий:

Приємно слухати ніжну, з душею скомпоновану гру слів. Тут і мовне багатство, і з граматикою все гаразд. Але, на жаль, не завжди буває так. Дехто забуває, що чистота мови, її багатство – така ж необхідна річ, як і чистота тіла, охайність одягу. А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу, але й огиду.


Ведучий:

Не вірите? Ми спробуємо вас переконати. Послухайте діалог двох однокласників, які зустрілися після вихідних днів…


Розігрується драматизований діалог:


  • Хелоу, кент! Як ти тіпа на діскарі вчора оттягнувся?

  • Привіт, Олеже. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Дню української писемності і мови «Квітни, мово калинова».

  • Так що – і дискаря не було?

  • Ні, ми лише подивилися чудове літературно-мистецьке свято.

  • Во, блін, галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами у мене на хаузі отривались. Родаків дома не було. Кльово!

  • Що ж ви робили, Олеже? Як провели свій вільний час?

  • Повний отпад! Бабки зібрали, прикинь, такий балдьож – хавать є шо, музон ніштяк. Такі приколи були… Слухай, братан…

  • Вибач, Олеже, не розумію я тебе. Ти якою мовою говориш?

  • Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською в натуре!

  • Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай. (Іде).

  • Ну, братан, давай ше побазарим. Ех ти, а ще друг називається… І чого ото він випендрюється?


Ведучий:

І справді, чого? А ви не здогадуєтесь?


Ведучий :

Так буває, що, хто нехтує культурою рідної мови, потрапляє в жалюгідне становище, хоч, на жаль, сам цього не усвідомлює.


Ведучий :

Чому ж так трапляється все-таки? А тому, що й досі тліє у душах багатьох отой комплекс меншовартості, насаджуваний віками неволі! Мовляв, українською говорити не престижно, бо це мова сільська, та й не модна.


Ведучий :

Манкуртами називають таких людей – тих, що втратили історичну пам’ять, а з нею і почуття національної гідності. Як не згадати тут поезію Бориса Кулика «Манкурти».


Читець:

Забуто все: історію і мову.

Дніпрові груди сковано в граніт.

І десь у полі знайдена підкова

Вже не хвилює сивиною літ.

Вже все одно, якою говорити,

Вже все одно, хто ми на цій землі.

Гадали – будем вдягнені і ситі,

Все інше – зайвий клопіт на чолі.

Та не зійшло: Дніпро немов калюжа,

Та не зійшло: вже діти як чужі

Ідуть у світ непевні і байдужі.

Ледь що – готові взятись за ножі.

Такі не схилять голову в шанобі.

Їм материнська мова - дивина.

Не діти, а манкурти вузьколобі

Від ситості, неробства і вина.

Їм не болять потоптані могили,

Їм не болить розтерзана земля.

У них уже ні гідності, ні сили.

А де їм взятись? Звідки? Звідкіля?

Отак і йдуть надщерблені і ниці,

Надломлені у мислях і хребтах,

Дожовують останні паляниці,

А там – хоч жебраками по світах.

Якщо ти є, народе, я благаю,

Не обкрадай ні долі, ні себе.

Бо втратиш все: не бачить тобі раю,

Ні паляниць не буде, ні тебе.
Ведучий :

Тож завжди пам’ятайте, що рідне слово – невід’ємна частина рідного краю, нашої мальовничої Черкащини зі щедрими нивами й полями, багатою славною історією, зрештою, «маленької вітчизни» – куточків, де залишилися сліди наших батьків, дідів, прадідів; того гніздечка, де кожен «ріс і мужнів».


Ведучий :

І куди б не закинула нас доля, ким би ми не стали в житті, нам ніколи не забути стежинки до рідного дому.



Ведучий:

Комусь давай чужі світи,

Екзотику чужого гаю.

Мені ж і снишся тільки ти,

Моя любов, мій рідний краю.

Когось у сні і наяву

Втішає, бач, заморське слово,

А я ніде не проживу

Без пісні рідної і мови!
(Звучить пісня «На Україну повернусь» у виконанні Станіслава Іванилюка)
(Звучить «Мелодія» М.Скорика, відеослайди: Дніпро, калина, старенький дідусь, коровай на весільному столі, дівчата у вишиванках)
Читець 1

Почалася з маминого слова,

З буйних трав і синього Дніпра,

Рідна мово, зіронько ранкова!

Кущ калини з рідного двора!

Читець 2

Ти – журлива пісня мого діда,

Коровай весільний на столі,

Вишиванка сонячного літа,

Сад вишневий щедрої землі.

Читець 1

Дівчино з привітної господи!

Із пшениці сплетена коса.

Рідна мово, серце мого роду!

Ти мій біль, моя любов, сльоза.

Читець 2

Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, владна,

Мудра, сонячна, принадна,

Солов’їна, барвінкова

Українська мова!
Ведучий:

Усе є в нашій мові, тільки треба наполегливо вивчати, безмежно любити її і пишатися нею!


Ведучий:

Сьогодні в цьому залі зібралися юні шанувальники рідного слова – переможці першого етапу Міжнародного конкурсу знавців української мови, які будуть брати участь у другому турі. Багато наших конкурсантів продемонстрували начитаність, ерудованість, знання мовознавчої термінології, неабиякі творчі здібності. А найбільше хвилювалися, виконуючи завдання, і, напевне, зараз щасливіші за інших наймолодші учасники конкурсу – учні 3-х – 4-х класів.


Ведучий:

Слова глибокої вдячності адресуємо сьогодні вчителям, які відкривають для нас безмежний і чарівний світ рідного слова. Вам, шановні наставники, та всім учасникам другого етапу конкурсу, гостям даруємо танок «Закарпатські сватанки» у виконанні …________________________________________________


Читець:

(на фоні мелодії «Рідна мати моя..»):

(або Н.Л. Баранник)

Запахнув чебрець з материнського поля,

Немов нагадати силкується він,

Що мати дала нам і сонце, і долю,

Дала, не забравши нічого взамін.


Читець:

З далеких країв нашу душу тривожну

До рідної хати птах добрий несе,

Бо тільки матуся уміє і може

Порадить, утішить, пробачить усе.
Ведучий :

Прислухаймось і ми з вами, шановні, до мудрої материнської поради.



(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках)
Мама:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Доню моя, доню, кароока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови.

(продовжує звучати мелодія «Рідна мати моя…»)


Донька:

Рідна моя мово – материнське слово!

Буду пам’ятати я завжди про те,

Як навчила мати слово шанувати,

І не оскверняти, бо воно святе.

Рідна моя мова – пісня колискова!

Про усе казкове на своїй землі

Ніжнопелюсткова мова світанкова,

На якій співають птахи і джмелі.

Рідна моя мово - слово веселкове!

Ти зі мною будеш в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.
Ведучий:

Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!



(Всі учасники шикуються зі свічками)
Молитва за мову

– Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.

– Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи.

– Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

– Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

– Дай нам милосердя і терпіння,

– До байдужості не доведи!

– Від змертвіння і від запустіння


Усі: Отче, збережи і захисти!
(Звучить пісня «Квітуча Україна»у виконанні Іванилюк, Бабенко)
Ведучий:

Дорогі шанувальники рідного слова, зичимо вам творчих успіхів і перемог у сьогоднішньому конкурсі. Щастя, натхнення, добра і миру всім!



(Масовий танець)?
Ведучий:

Літературно-мистецьке свято до Дня української писемності та мови завершено.


Звучить Гімн України.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка