Сценарій родинного свята: «Родинні ремесла»



Скачати 83.37 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір83.37 Kb.
Українці – народ трудящий.

Сценарій родинного свята: «Родинні ремесла»
Вчитель:

Вітаю учнів та гостей у світлиці "Вишиваночка". Ми з вами всі — український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Кажуть, яким сприймеш світ на зорі свого життя, яким побачиш його у дитинстві, таким бачитимеш його завжди. Ось чому важливо, щоб особливо зараз, поки ви ще маленькі, поруч з вами завжди була краса — краса природи, краса рукотворна.

Українці — народ трудящий. Кожна родина цінувалась працелюбством. На все життя зберігає людина в пам'яті мамину колискову пісню, дідусеву сопілку чи вирізаного ним півника, першу бабусину вишиванку...

Традиційними видами господарської діяльності українського народу з давніх давен були: землеробство, скотарство, рибальство, мисливство, бджільництво, гончарство, вишивка, килимарство, писанкарство.

У ваших родинах є чудові майстри, які творять прекрасне, і про яких ми не всі знаємо. Є люди, які своїми руками виготовляють гарні меблі, з металу зварюють візерунчасті паркани, ворота, підставки для квітів, малюють, вишивають. Чого тільки не створюють їх золоті руки!

Сьогодні ми запросили на свято Коритну Світлану Олександрівну, Герасименко Надію Михайлівну, Атрощенко Галину Іванівну.



Дівчатка виносять на рушниках хліб.

Ведуча:

Пісня хай лунає,

Щиро прославляє.

Руки працьовиті,

Славою повиті.

Хлопчик:

Ми вітаємо в праці завзятих

Всіх, хто має руки золоті.

Хто уміє шити, вишивати,

Хто творить руками своїми красу.

Вчитель:

В кожній українській сім'ї жінка вміла прясти, ткати і обов'язково шити і вишивати. Так всі наші бабусі були майстринями.

У нас в гостях Надія Михайлівна Герасименко, бабуся Якименко Дарини. У неї дуже багато різноманітних вишивок. Вишиває вона на диво швидко і вправно. Багато її робіт знаходяться у нашій світлиці "Вишиваночка".

Зараз Надія Михайлівна розкаже, де вона навчилась так гарно вишивати, як добирає орнаменти до своїх вишивок. c:\documents and settings\нина\мои документы\мои результаты сканировани\2011-03 (мар)\сканирование0029.jpgc:\documents and settings\нина\мои документы\мои результаты сканировани\2011-03 (мар)\сканирование0032.jpg


(Розповідь Н.М.Герасименко)
Розповідає дівчинка.

Мені розповідала бабуся, що вишивали жінки пізньої осені після закінчення польових робіт та зимою.

Віками в українському селі проводились вечорниці, досвітки. Збиралися дівчата та вишивали сорочки своїм судженим. Використовували переважно червоні, сині або чорні нитки, а також сірі або білі на білому полотні. Характерним орнаментом на сорочках є рослини.

Дещенко Таня:

А моя прабабуся і бабуся теж вишивали і в основному, рушники.



Бабуся:

Рушники — обереги людей. Був такий звичай в Україні: дарувати рушник на щастя. Рушник супроводжує людину і в сьогоднішні дні від народження і до смерті. На знак згоди на шлюб дівчина подавала рушники старостам, у рушник загортали маля, що з'явилося на світ. Рушник використовують і при будівництві хати і при входинах до неї.

Вишиваний рушник передається від матері до дочки і стає сімейною реліквією.

Вимережуючи хрестиком орнаменти, жінки вкладали в них свої заклинання від злих сил, просили здоров'я, удачі і щедрої долі для тих, кому рушники призначались.



Вчитель:

Ми побували в гостях у родині Дещенків. У них хата, як вишиванка — тут і подушка і простирадло, і рушники.

Декілька рушників бабуся подарувала для нашої світлиці.

c:\documents and settings\нина\мои документы\мои результаты сканировани\2011-03 (мар)\сканирование0030.jpg


Звучить пісня "Цілує сонце рушник" на вірші М.Сингаївського, музика

М. Свидюка. виконують мама Коритного Олега і учні.

Вчитель:

"Працьовитий, як бджола" — кажуть про людину, яка любить і вміє працювати. А що ви знаєте про бджіл?



Коритний Олег:

Мої батьки займаються бджільництвом. Мій татусь в дитинстві проводив дні на пасіці дідуся. Він мені розповідав, що у дідуся в саду стояли вулики-дуплянки, а поряд з ними вулики, що нагадували будиночки. Татусь, коли був маленьким хлопчиком, особливо любив час, коли дідусь качав мед. У велику лоханку дідусь зрізав вощину із сот і дітлахи з насолодою висмоктували з неї мед.c:\documents and settings\нина\мои документы\мои результаты сканировани\2011-03 (мар)\сканирование0028.jpg

Все, що давали бджоли, в сім'ї дідуся використовувалось: з воску дідусь робив свічі для церкви, прополіс використовував для лікування зубів. Це ремесло до цього дня живе в нашій родині

Батько:

Людина завжди шанувала медоносних бджіл, але не завжди вміла доглядати. Натрапивши на бджолине гніздо, вона руйнувала його і забирала

весь мед, не залишаючи господарям на харч і бджоли гинули від холоду і голоду.

Згодом, люди збагнули, що бджолині сім'ї можна селити по кілька в одному місці, а чим більше сімей, тим багатший медозбір.

Бджолиний промисел дуже давній — давніший, ніж свинарство і хліборобство. Бджільництво ще називали бортництвом.
Вчитель:

Родина здавна цінувалась працелюбством. Головною працею українців було хліборобство. Хліб — оберіг сім'ї, родини. Він — святий.



Учень:

Обцілований сонцем, вітрами,

Він під небом доспів голубим

Хліб пшеничний, що пахне руками,

Хлібороба й дощем степовим.

Учениця:

Всі мої прадіди були землеробами — сіяли і збирали хліб. В той же час існувало два основних види знарядь для збирання врожаю — серп і коса. Зазубреним серпом жали жито, пшеницю, ячмінь.

Пізніше, як розповідала моя бабуся моєму батькові — в родині стали використовувати жниварки. Висушені снопи звозили на возах на тік, у клуні, двори. Молотили хліб ціпом, який складався з держака і прив'язували до нього ремінним шнурком.

Зібраний урожай потрібно було переробляти на борошно, з якого потім випікався чудовий, рум'яний, запашний хліб — український хліб.



Учень:

Хліб — це рідна моя Україна.

Працелюбних людей мозолі,

І турбота про всіх материнська,

Мир і щастя на нашій землі.

Бабуся Атрощенко Галина Іванівна:

Час народження хліба було справжнє священне дійство.

Перед тим, як пекти хліб, чепурили світлицю, зі скрині виймали рушник, витирали ним руки, і зі словами "Бог на поміч" готували тісто.

Замішане в діжі тісто накривалося теплою фуфайкою. Випечені паляниці

слали на рушник, зверху теж накривали рушником.

На обід зі свіжим хлібом, як на свято, збиралася вся сім'я. Батько різав хліб, притримуючи його лівою рукою і притискаючи до грудей.

У день, коли пікся хліб, у сім'ї не повинно бути сварок.

Вчитель:

Яку б фізичну роботу не виконували наші предки, майже кожна супроводжувалась піснею.



Виконання української народної пісні "Ой у полі косарі".

Хлопчик:

У моїй родині дуже люблять займатися рибальством. Тато, мама, я, бабуся, дідусь всі їздимо влітку на Дніпро рибалити. Подивіться, яких щук ми там ловимо.



c:\documents and settings\нина\мои документы\мои результаты сканировани\2011-03 (мар)\сканирование0031.jpg

Татко мені розповідав, що рибальство додаткове заняття, яке було доступне в будь-яку пору року людям різного віку.

Чоловіки ще хлопчиками з дитинства ловили рибу, а жінки брали участь у допоміжних роботах — ремонт сіті.

Найбільш поширеними видами річкових риб були карасі, судак, щука, лин, лящ. На Поліссі — чорні вугри, у потоках Карпат — форель.

Рибальство на Україні ґрунтувалося на дбайливому ставленні до природи, (в Україні не глушили риб).

Дівчинка:

Я хочу розповісти про свою прабабусю Марію. В неї було незвичайне ремесло, бабуся була чудовим травником, займалася заготівлею трав.

Особливу увагу вона приділяла дню збирання трав, це було як правило на Св. Семена (1 травня). Зайшовши в ліс вона примовляла "Добрий день, тобі, лісе, прийшла до тебе по всяке зілля од усякого горя, щоби мої діти росли, не боліли".

По приходу з лісу, обов'язково купала дітей і купалася сама у відварах трав. Крім трав, прабабуся цінувала такі дерева як дуб, березу, тополю, явір, вербу, калину. Добре знала лікувальні властивості верби і калини. Ці дерева є символами України. Давайте згадаємо легенду про калину.


Інсценівка легенди

Хлопчик:

Колись на нашу країну нападало багато ворогів. Ось і налетіли турки. І потім пішла чутка, що їхнього воєводу поранено отруйною стрілою, а хто вилікує його, той одержить велику нагороду. Наїхало багато лікарів, знахарів, але ніхто не міг вилікувати. Тоді до табору прийшла одна убога, але дуже вродлива дівчина. Вона зайшла до воєводи, але не вклонилася йому.



Воєвода:

— Скажи, дівчино, чому ти мені не вклонилася? Я завоював пів світу, мені царі вклоняються, а ти — ні?



Дівчина (гордо):

— Ти мені повинен вклонитися, бо прийшов на рідну мою землю. Тільки я зможу тебе вилікувати, але за те ти повинен обіцяти, що ніколи сюди більше не прийдеш.



Воєвода:

— Добре, але ти повинна їхати разом зі мною.



Дівчина:

— На все піду за свій народ.



Хлопчик:

Вона вилікувала його молочаєм і поїхала разом з воєводою. А була у неї сестра Килина. Прощаючись дівчина сказала їй.



Дівчина:

— Твоїм ім'ям, сестро, назву цю рослину, бо росте вона тут, в наймальовничих куточках землі, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли вона цвіте, то соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід.



Учениця:

Я — землі цієї паросток зелений,

Я — цієї висі крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

Нема такого дива,

Нема такої сили

Щоб у серці моїм здолати

Любов до Землі-Святині.

Вчитель:

Ось ми, діти і дізналися про родинні ремесла, і кожен з вас уявляв картини минулого наших предків з розповідей.



Свої знання, спогади ви зможете передати своїм дітям і внукам. Бо сімейний родовід — це наші духовні зв'язки з нашою родиною. Ми не повинні забувати своїх предків, втрачати своє коріння. Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ.

Звучить пісня "Родина ".


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка