Сценарій підготувала: педагог-організатор Биковецького нвк ковальчук Л. Г



Скачати 293.55 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір293.55 Kb.
Сценарій підготувала:  педагог-організатор Биковецького НВК Ковальчук Л.Г.
СВЯТО ОСЕНІ «ОСІННІЙ ВЕРНІСАЖ»

Зал прикрашений рушниками, кетягами калини. На задньому плані розміщено три макети українських хаток, що символізують три осінні місяці. Плакат з написом свята, стіл, накритий вишитою скатеркою, глиняний глечик із житнім та пшеничним колоссям, кошики з городиною, на рушникові – коровай.

 

ВЕДУЧА.


Добрий день, вам люди добрі!

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

Щастя і добра бажати!

Ласкаво просимо гостей на наше свято! Нехай вам буде затишно, тепло, мов у своїй хаті. Сьогодні ми зібралися тут, щоб попрощатися з прекрасною порою року – осінню, щоб висловити пошану щедрій красуні.
ВЕДУЧА. Так, осінь багата на гостинці. Але є серед тих такий, що найдорожчий людині над усе. У народі кажуть про нього:

Взимку в землі спав, влітку на ноги став,

В міху відпочивав, у млині станцював –

Весь світ нагодував.  (Пшеничний колос)


ВЕДУЧА. У народі хліб, як матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.


Виходять діти з короваєм в руках

КОЗАЧОК.

Колосе пшеничний, ти наш хліб одвічний.

З доброї зернини ми тебе зростили.

Від землі до днини набиравсь ти сили.

УКРАЇНОЧКА. Набирався соків, сонцем наливався.

Повний та високий – на добро пишався.

КОЗАЧОК. Колосе багатий, з доброї зернини.

Це від тебе, брате, щастя у людини.

УСІ РАЗОМ. Слава урожаю на полях!

Слава короваю на столах!

Слава тим, хто зростив урожай!

Слава тим, хто надбав коровай!

Кланяються і вручають хліб.

 

ВЕДУЧА.



Завітала осінь до нас в Україну,

Одягла в червоне намисто калину.

Бо ж вкраїнська осінь – це пишні жоржини,

Айстри різнобарвні, горішки ліщини.

ВЕДУЧА Багатими врожаями, смачними овочами,

Яблуками, сливами, грушками красивими.

ВЕДУЧА Україна на весь світ врожаями славиться,

Житом та пшеницею, білою паляницею.

ВЕДУЧА Ми теж свій врожай зібрали

І в комори поскладали.

Старалися ми працювати,

Щоб врожаю не втрачати.

 

ВЕДУЧА А тепер приїхали до вас на свято,



Свій врожай вам показати.

Всі ждуть не діждуться Урожаю – свята,

То ж пора нам його починати.

 

УЧНІ-ЧИТЦІ

 


  1. Покосили пшениці й жита.

Зажурились квіти неспроста,

Ми не зчулись, як минуло літо.

А вже надходить осінь золота


  1. Осінь, осінь! В гості тебе просим

З щедрими хлібами, з високими снопами,

З листопадом і дощем,

З перелітним журавлем.
Осінь:

Ось я-за сосною. Ось і листя в’яне.

Хто я? Це за мною йдуть густі тумани

Ранками імлистими. Вдень, як позолота,

Обриваю листя – це моя робота.

 

Ведуча.

Кожен з осінніх місяців по своєму чудовий.

…Вересень-місяць добре ґаздує,

Овоч смачненький дітям дарує,

А місяць жовтень мряку розвіє,

В лісах, в садах лист пожовтіє,

А листопад – той жалю не має,

З дерев останнє листя зриває.
ОСІНЬ (загадує загадки)


  1. У південний край землі відлітають журавлі,

Шкільний дзвоник знов лунає. Який місяць наступає? (Вересень)

  1. Кличуть нас ліси, поля, сади, позбирати осені плоди.

Із дерев спадає листя жовте. То землею ходить місяць…. (Жовтень)

  1. Краплі з неба, дахів, стріх, дощ холодний, перший сніг.

Почорнів від листя сад. Що за місяць? (Листопад)

 

Ведуча.

Журливо музика заграла,

І закружляло в вальсі листя.

В країну осінь завітала

Красива, сонячна, барвиста.

Відкриваємо завісу ненароком,

Вона тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса.

Отож, запрошуємо в осінь.

Хай усім буде затишно з нами,

Хоч за вікнами дощик шумить.

Поговоримо про осінь віршами,

І хай музика ніжно звучить.



ПІСНЯ
ВЕДУЧА.

Золота красуня – осінь-чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і червоне листячко фарбує

І картини дивні чарівні малює.

Небо синє-сине, листя кольорове,

А яке довкілля радісне, чудове.

 

ВЕДУЧА.



Облітають квіти, обриває вітер,

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

ВЕДУЧА.

Осінь завітала та зробила диво,

Гляньмо: все навкруги диво-дивина.

Листя вже змінила край ставочка верба,

І лелека у вирій знову відліта.
8 клас СЦЕНКА

Входить ОСІНЬ та МІСЯЦІ, які несуть кошик із осінніми дарами.

ОСІНЬ.

Я – Осінь Золота, прийшла до вас на свято

І вам принесла дарунків багато.

Я подарую вам калиноньку в намисті,

Шипшину і гриби та айстри променисті.

ОСІНЬ.

Здоров’ячка усім. Я та мої молодші брати, три осінні місяці, вдячні вам за те, що ви захотіли з нами зустрітися. А тепер надамо слово моїм братам, місяцям.



Хлопчик-Вересень:

Добридень, милі! А якщо заждались Ви мене, малі, то це тому, що вранці проводжав я діток у школу – і в місті, і в селі. Я вів їх перший раз у перший клас. Це ж зараз, діти, вересень у нас.

Назва першого місяця пов’язана з вересом – рослиною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: “З чужої сторононьки вертайтесь додомоньку”. При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.

Хлопчик-Жовтень: Ми вересневі вдячні за старанність:

Врожай добротний зібрано без втрат!

І ось прийшов сьогодні на світанні

У гості жовтень – вересня я брат.

В садах те листя, що було зелене,

Зробилося одразу золоте.

Принишкли і дерева, і кущі.

Уже осінні перші йдуть дощі.

Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовтогарячий колір з усіма його відтінками. Назва “жовтень” відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву – весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень – на весілля багатий.

Хлопчик-Листопад: Більше й більше листя з кленів

Облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій

Листопад по парку йде.

Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз’яснень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним. Досить цікавими є давні назви листопада – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист. А про листопад в народі говорять так.


  1. Звозить вересень в комори кавуни і помідори.

Спілих яблук, груш і слив цілі гори натрусив.

І вантажить гарбузи на машини і вози…

Йде до гаю, де гриби виростають щодоби.

На чолі іскриться піт – сто турбот і сто робіт.



  1. Тихо жовтень ходить гаєм, ліс довкола аж горить.

Ясен листя обсипає, дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком стала наче золота.

Вітер мовби ненароком їй косиці розпліта.


  1. Осінь, осінь, листопад – жовте листя стеле сад,

За моря, в краї далекі, відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли, вітер віє з-за гори.

Осінь, осінь, листопад – жовте листя стеле сад.

Більше, більше листя з кленів облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій, листопад по парку йде.
А ми в свою чергу запросимо вас на веселий ярмарок, побуваємо в гостях у дядечка Гарбуза, нас будуть радо зустрічати в селі Обрядки. Ви готові до подорожі в Країну Золотої Осені.

ВЕДУЧА.


Дорога Осене. Діти підготовилися до твого приходу і хочуть подарувати тобі вірші про тебе.

1 КЛАС

1-й учень Осінь, осінь… Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє.

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя

Небо синє-синє, листя кольорове,

2-й учень Діти ті листки збирають,

У книжки їх закладають.

Наче човники, рікою

Їх пускають за водою.

З них пдетуть вінки барвисті –

Червонясті, золотисті.

3-й учень Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

4-й учень Давно вже попрощали нас

З-під неба журавлі,

Пташки замовкли у гаях,

І втихло на землі.

5-й учень Вже ліс убрав багровий стрій.

Зів’ялий лист паде –

В гостину з півночі до нас

Грізна зима іде.

6-й учень Припали квіти до землі,

Туман наляг кругом

Ще день, ще два – і, всі поля

Заснуть глибоким сном.

7-й учень Вже темна осінь надійшла,

Зів’ялий лист паде –

По листю повагом до нас

Грізна зима іде.



3-4 КЛАСУ

  1. У гості осінь завітала

Позолотила тихий сад

Збирала стиглий виноград

І на луки також ходила,

Водичку пила з джерела.

І шлях до вирію відкрила,

І в ліс у золоті пішла.



  1. Ніби притомилось сонечко привітне.

У траві пожовклій молочай не квітне.

Облетіло літо листячком із клена,

Лиш ялинка в лісі сонячно- зелена.

Журавлі курличуть: ”Летимо у вирій”

Пропливає осінь на хмаринці сірій…


  1. Осінь наша, осінь – Золота година,

Неба ясна просінь, Пісня журавлина

  1. Садами вітер тихо пролітає

І скрізь розносить запізнілий жаль

Пора прощання золотая

Я так люблю в тобі твою печаль.


  1. Журавлі летять курличуть,

Шлють останнє “прощавай”,

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

Ой, як жалко мені літа

І журавликів моїх!

Та не буду я тужити,

Бо весною стріну їх.

ОСІНЬ Дякую. Дуже гарні вірші.

А я принесла вам гостинців

Із полів, садів та грядок.

Ну, а щоб не сумували –

Поний кошик загадок.


З А Г А Д К И.

  1. На городі молода пишні коси розпліта.

Під зеленою хустинкою золоті хова зернинки.                Кукурудза.

  1. Як маленькою була пелюшок не мала

Постаріла – сто пелюшок наділа.                                       Капуста.

  1. Стоїть півень на грядках у червоних чобітках. Буряк

  2. Що за коні стоять на припоні:

Зелені, лобасті, довгасті, голчасті,

Нічого не возять, а солі просять.                                        Огірки.



  1. Стоїть дубок, на версі картузок,

У картузику багато діток.                                                  Соняшник.

  1. Гарна панна, гарно вбрана.

Хто роздягти візьметься – слізьми заллється.                   Цибуля.

  1. Сиділи дівиці все літо в темниці,

Ходімо копати, дівиць рятувати.                                       Картопля.

  1. Іван – білобан у білу сорочку вбрався,

Під землею заховався.                                                         Хрін.

  1. Що то за голова, лише зуби й борода? Часник.

10  В земляній сидить коморі, а коса її на дворі.                    Морква.

  1. Огрядний пан, на ньому червоний жупан.

З горду прийде – у борщ попаде.                                        Помідор.

 

ОСІНЬ. Молодці, друзі, добре вмієте відгадувати загадки. А тепер запрошую вас на  веселий віршований ярмарок.



2 клас ( Імпровізують ярмарку; в укр. костюмах )

КОЗАЧОК. Увага, увага! Спішіть – поспішайте!

Господарі і гості, глядіть, не минайте!

На ярмарок прошу гуртом, поодинці –

Чекають на вас чудові гостинці!

Тут щедрі дарунки із саду, городу,

Тут пісня і жарти усім в нагороду!

КАРТОПЛЯ. Купуйте, купуйте усі бараболю!

Варіть її, смажте із сіллю й без солі.

Сто страв господиня з картоплі зготує.

Картопля, як хліб – вона всіх нас годує!

ПОМІДОР. Беріть помідори, вони пречудові.

До вашого столу, хоч зараз готові!

МОРКВА. А морква під сонечком щедрим зростала,

Земелька водою її напувала.,

Тому ця морквина така соковита,

Морквяного соку вам треба попити.

ЧАСНИК. Хто гострого хоче, часник хай придбає.

Він всякі мікроби вогнем випікає.

ГРУША. Скуштуйте цю грушу – солодку, духмяну.

У роті, неначе медок, воан тане.

ЯБЛУКО Лоточків із яблуками не минайте,

Які до смаку вам, такі вибирайте!

Сортів тут багато – усі вони різні.

Ось яблука ранні, ось – яблука пізні!

КАЛИНА. Беріть калину – червоні корали!

Ці кетяги небо і сонце ввібрали!

Напоїть матуся калиновим чаєм –

Недугу ураз, як рукою, знімає.

ОСІНЬ. На щедрому ярмарку ми побували,

Багато купили, багато продали.

Подяку складем ми усім вітамінам,

До столу їх запросимо неодмінно!

ОСІНЬ А зараз я запрошую всіх до казкового городу, у володіння Гарбуза.



ПІСНЯ” Ходить гарбуз по городу”.

Входить УРОЖАЙ з кошиком , там всяка всячина.

УРОЖАЙ. А от і я – славний щедрий Урожай. Подивіться, яке багатство я приніс! Все це – -дарунки Літечка, що ростило мене, та Осені, що мене зібрала.

Ціле літо я ріс у полях,

З кожним днем набираючись сили.

Слава дужим робочим рукам,

Що мене для достатку зростили!

ВЕДУЧА. А щоб дізнатися, звідки до нас прийшли городні рослини і чому вони так називаються, ми запрошуємо їх до нас на свято.

Входить ГАРБУЗ, а за ним по черзі овочі.

ГАРБУЗ. Ходжу собі по городу та шукаю свого роду.

Баба й дід розповідали: перси гарбузом назвали

Не мене, а жовту диню, мою славну господиню.

Дві основи в цьому слові у персидській східній мові

“Гар” – віслюк, “Буза” – огірчик.

І хоча я не ледачий, звуся “огірок віслячий”.

ОГІРКИ. –    Ну, а ми? Ми ж огірочки, гарбузові сини й дочки.

Нас нестиглими прозвали древні греки, бо вважали,

Що коли ми достигали, то смаку уже не мали.

ГАРБУЗ. А скажи-но нам, Редиско, ти іздалеку чи зблизька?

РЕДИСКА. Я у Франції вродилась, в цілім світі полюбилась.

Означаю ко-рі-нець.

ПАТИСОН. Патисон – брат Гарбуза, та не те моє ім’я.

Для французів я – “пиріг”. Пиріжком й живу весь вік.

ГАРБУЗ. А тебе чому так звуть?

КАПУСТА. Ось вам відповідь проста: Ка-пу-ста – значить “голова”.

“Ка-пу-ціо” – італійське, це – “капуста” – українське.

ГАРБУЗ. А хто цей хлопець-молодець: сам червоний, а чуб зелений?

БУРЯК. Місяць не один мине, поки виростиш мене.

Вимагаю я турботи, звусь в арабів “батько поту”.

ГАРБУЗ. Ось до нас іде краса, наче льон її коса.

КУКУРУДЗА. Я з Румунії прийшла, звідки й назву принесла.

Наче шишка на ялинці, на міцній росту стеблинці.

Звідки назва йде моя, “Ялинкова шишка” я.

ПОМІДОРИ. ми – сенйори, круглолиці помідори!

Ми і з Італії прийшли, там і назву нам дали.

Подивись, які ми гожі, з яблуками трохи схожі.

Ось чому й назвались ми – “Яблуками золотими”.

ГАРБУЗ. Ось часник розправив чуба, блиснув білим-білим зубом,

Посміхнувся і сказав:

ЧАСНИК. Всіх я слухав та мовчав. Я не яблуко, не шишка,

Не капуста-білосніжка. Я походжу від чесати,

А чесати – відділяти.

На зубки я розділяюсь і тому так називаюсь.

ГАРБУЗ. А до нас ще йде гість…

СОНЯШНИК. На сонечко я схожий і сонечко люблю,

До сонця повертаю голівоньку свою.

Стою стрункий, високий, в зелених шатах я,

І золотом прикрашена голівонька моя.

”Квітка сонця” – так мене назвали

В Америці індіанці й вшанували.

ГАРБУЗ. Ми поспішали на ваше свято, і шлях був нелегким. Тож тепер хочемо трішки повеселитись.

ПІСНЯ



Ведуча.

Осінь найбагатша пора року на урожай. Цього року на своїх городах ми зібрали дуже добрий урожай



(Виходять “овочі”)

Гарбуз.

Я найстарший на городі! Я великий і бокастий,

Жовтогрудий і смугастий. Я чудовий дар осінній,

З гарним та смачним насінням. Хто їсть кашу гарбузову,

Буде сильним і здоровим.

Диня.

Кожен знає: жовта диня на городі – господиня.

Я – солодка, соковита, покуштуй – не схочеш пити.

А як їстимеш саму, всі хвороби прожену!



Огірок І.

Зелені огірки всі вживають залюбки.

Нас шанують недаремно:

Дух наш свіжий і приємний,

На канапці і в салаті ми і в будень і на святі.

Огірок ІІ.

Я найзеленіший, щойно із городу,

І я не простого шляхетного роду.

Огірком зовусь я, мене полюбляє кожна сім’я.



Морква.

Кожен знає, що морквиця на городі – мов цариця:

Коси довгі, кучеряві, та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна, і не гірша апельсина.

Той, хто моркву поважає, до ста років доживає!

Буряк І.

Гичка вгору, хвостик вниз, ціле літо гарно ріс.

А скажіть, він зветься як? Звісно, так, це ж я – буряк!

Буряк ІІ.

Ми цукрові, ми кормові. Є брати у нас столові.

Ми зростаємо рядками. Люди звуть нас буряками.

 

 



 

Картопля Щоб спокійно зимувати, садять всі мене багато,

Люблять вранці й на обід, так і кажуть: другий хліб.



Квасоля Не стелюсь я спати долу – деруся вгору. Я – квасоля!

Капуста Я – капуста біла, круглолиця, спіла,

Головаста, качаниста, маю платтячок зо триста.



Помідор Помідор – смачний, кругленький, має щічки червоненькі.

До смаку я в кожній страві. Роблять соки і приправи.

Соус, борщик і салат люди з радістю їдять.

Кукурудза Я з Румунії прийшла, звідти й назву принесла.

Наче шишка на ялиці, на міцній росту стеблинці.

Звідти й назва йде моя: ялинкова шишка я.

Часник Я не яблуко, не шишка, не капуста білосніжка.

Я походжу від чесати, а чесати – відділяти.

На зубки я розділяюсь і тому так називаюсь.

Цибуля На цибулю нарікають, що до сліз я допікаю.

Вибачте, та я не винна, бо я лікарська рослина.

Соком з медом почастую і здоров’я подарую.

Пісня “Ходить гарбуз по городу”

Ведуча Щедрою цього року була осінь і в саду та в лісі.

(Виходять “фрукти”…)

Яблуко Я смачненьке, чарівне,

Всі ви знаєте мене,

Медом-соком як наллюсь,

Наливним тоді я звусь.

Яблуко смачненьке,

Стигле чарівненьке.



Груша Я грушка – солодка, духмяна.

У роті, немовби медочок, я тану.



Виноград Я всі дні і ранки

Все кружляв, немов у танці,

Весну й літечко гуляв,

Соком грона наповняв.

Зараз стиглі грона маю,

Ними всіх я пригощаю.

Той, хто п’є смачний мій сік,

Не хворіє цілий рік.



Калина Я калина – червоні корали!

Ці кетяги ніби сонце ввібрали!

Напоїть матуся калиновим чаєм –

Недугу ураз, як рукою знімає.



Гриб У теплий дощик народився

Парасолькою накрився,

Може б з лісу пострибав,

Якби другу ногу мав.



Лісовий горіх У зеленім кожушку,

В кістяній сорочці

Я росту собі в ліску –

Всім зірвати хочеться.



Звучить весела українська музика.

На бутафорному возі, «завантаженому овочами» – діти в костюмах овочів,

на ярмарок їде Явтух.

Діти: Да куди їдеш Явтуше? Да куди їдеш наш, друже?

Явтух: Не скажу!

Діти: Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!

Явтух: На базар!

Діти: Ой що везеш Явтуше? Ой що везеш наш, друже?

Явтух: Не скажу!

Діти: Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!

Явтух: Груші!

Діти: Ой, дай же нам, Явтуше! Ой, дай же нам, наш друже!

Явтух: Не дам!

Діти: Да коли ж твоя та добрая ласка, то й даси!

Явтух: Візьміть ось гниленьку!

ВЕДУЧИЙ: А що ще є на твоєму возі, Явтуше?

Явтух: Не скажу, а як діти відгадають – покажу.

Явтух загадує дітям загадки про овочі

  • Стоїть пані чепуриста, бо вдягла сорочок триста (капуста)

  • Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі (морква)

  • Товстий Гнат. При землі не впізнають, а як вирвеш, борщик звариш, тоді й похвалиш (буряк)

  • Без рук, без ніг, а виліз на пліт (гарбуз)

  • Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає – сльози проливає (цибуля)

  • На городі молода пишні коси розпліта, у зелені хустинки золоті хова зернинки (кукурудза)

  • А що то за коні в полі на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять? (огірки)

  • Що то за голова, що лиш зуби й борода? (часник)

Явтух: Молодці, діти! Всі загадки відгадали! Тож дивіться, що я везу на базар продавати.

Діти в костюмах овочів:

Ведучий.

Із-за гір, з-за океанів,

І у різний , звісно , час ,

Овочі найвищих станів

Прибули ото й до нас.

Полюбилась їм, нівроку,

Українськая землиця –

Й поселилися без строку,

Стали жити і плодитись.

Людям нашим пособляти

І в достатку, і в біді,

Навіть стали лікувати –

До них з серцем лиш прийди.

Тепер, діти, перед вами.

Їх зібрався цілий рід,

Щоб повести стежечками,

Де по суші , де  убрід…

Норови свої розкрити,

Передати ще й скарби…

Одкровення , любі діти,

Укорінюйте в собі.


  1. Ми з овочевої родини, а виростаєм для людини!

За те нас люблять і шанують, що різні страви з нас готують!

Який салат без огірка? А що за борщ без буряка?

Чи то без моркви? Без капусти?

Без нас в каструлі буде пусто!

Це правда, хлопчики й дівчатка, ми є – і всі живуть в достатку!

Господиня. Гарний вересневий день. Сонце лиш тільки зійшло й п`є росу з двох великих городів, перегороджених високим плотом.

 

Біля плоту лежить зверху на землі велика картоплина і кілька малих. Їх вчора ввечері загубила господиня, поспішаючи накопати картоплі на вечерю. Неподалік – грядки з огірками і капустою. А ось усміхається поти сонця гарбуз.



Гарбуз. Ходжу собі по городу

Та й шукаю свого роду.

Я вже сотні літ журюсь,

Бо не знаю, як я звусь.

Баба й дід розповідали:

“Перси гарбузом назвали

Не мене ,а жовту диню,

Мою славну господиню”.

Я прошу : допоможіть,

Щиру правдоньку скажіть.



Городниця. Перші гарбузи до нас привезли із далекої Персії. Там так називали дині, причому слово гарбуз складне: гар-означає осел,-буз – огірок. А найближчий твій родич – кавун. Слово кавун теж означає назву дині, тільки не в Персії, а  у Греції.

Усі ці овочі завезли до нас із південних країн. У довгій дорозі незвичні, чужі назви схожі один на одного овочів переплуталися і тебе помилково назвали гарбузом.



Диня. В сиву давнину араби

До моєї прабаби,

Мов до сонечка звертались,

На щедроти сподівались.



Кавун. Кавунчика, любі діти,

Споживаєм на десерт.

Щоби нам з ним подружити,

Треба знати ряд прикмет:

Він смугастий, головатий,

Тонкий хвостик, мов смичок,

А почнемо розрізати,

Деренчить, немов млинок.

Переплив моря і ріки,

Добирався з давнини

Й посилився в нас навіки,

Тільки там, де теплі дні.

Скільки він живе на світі –

Доброчинний молодець,

Дає соку націдити,

Підставляй лише горнець.

А сочок той особливий,

Зберігає таїну,

А хто буде з вас кмітливий,

Той розкриє не одну.



Гарбуз. О, тепер усе я знаю.

Більше родичів не маю?



Огірочки. Ну, а ми? Ми ж огірочки,

Ваші рідні сини й дочки.

Нас нестиглими прозвали

Древні греки, бо вважали,

Що коли ми достигали,

То смаку уже не мали.



Городниця. Діти, хто з вас чув, що означає слово огірок? (Нестиглий.)

Гарбуз. Доброго дня,  картопелько –

Як тобі спалося на голій землі?



Картопля. Доброго дня, пане Гарбузенку! Трохи було холодно вночі…

Ах, які ви красні та повні!



Гарбуз. Певно, що  не такий, як ти – поморщена й невмита!

Але я ще кращий був там, далеко, на своїй батьківщині!



Картопля. Як-то? То ви не тутешні?

Гарбуз. О, ні! Я родом з-за моря, з Південної Америки.

Мої предки виростали там набагато вищими і були втроє більші.

Мене завезли сюди триста літ тому.

Картопля. От які ви славні! А я бідна, певно, зроду-віку отут росту в землі і тільки й мого життя, – що по дорозі з землі до горшка.

Капуста. От що то – не знати своєї рідної історії! Гарбуз тому так пишається, бо знає про свою славну минувшину. А ти, картопелько, упослідуєш себе, бо не знаєш історії свого роду.

Картопля. О, невже я теж маю історію?

Капуста.  Певно що маєш! Ти, картопелько також походиш з Америки і першими тебе споживали індіанці. А в Європу тебе привезли іспанці ще чотириста літ тому. Та й користі з тебе людям набагато більше, ніж з гарбуза. Ти врятувала мільйони людей від голодної смерті.

Гарбуз. Ну, коли ти, капусто, така справедлива, то скажи щось і про мене.

Капуста. Хоч з тебе користь, не така, як з картоплі, але й тебе люблять і люди, і худоба. Діти смакують твоїми зернятками й роблять з тебе ліхтарі для забави. З твого насіння можна й олію добру мати.

Гарбуз. Дякую, капусто, що признаєш і мої заслуги. Я хотів би щось про тебе сказати, але, на жаль, не знаю, звідки ти родом.

Капуста. Зле, що ти не цікавишся своїми сусідами. Треба знати не тільки свою, а й чужу історію. Я не хвалюся, але знаю собі ціну. Я родом з Південної Європи. Там росту як дика рослина або мешкаю на городах. Мене їсть худоба сирою, а люди варять мене або квасять. Я дуже корисна.

Гарбуз. Ось послухайте мою загадку:

Хто голівку свою влітку накриває

І по двадцять хустин на голівці має?

–  А   тебе чому так звуть?



Капуста. Ось вам відповідь жива:

Капут – значить голова.

Капуціо – італійське.

Це капуста – українське.



Городниця. А хто цей хлопець-молодець:

Сам червоний, а чуб – зеленець? (Буряк.)



Буряк. Місяць не один мине,

Поки виростиш мене.

Вимагаю я турботи,

Звусь в арабів “батько поту.”



Ведуча. А це хто до нас прийшов?

Редиска.  Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким,

На городі мене рвуть,

Мене ріжуть, мене труть

І до столу подають.

Як мене в народі звуть? (Редиска.)

Я у Франції вродилась,

в цілім світі полюбилась.

Означаю “корінець”.

Ось і загадці кінець.



Редька. Редьку греки величали

У подобі золотій

І вписали у скрижалі

За цілющий сік-напій.

Вона і нам завжди охоче

Помагає в скрутний час,

та не кожен із нас хоче

мати ліки про запас.



Ведуча. І довгенька, й червоненька,

косу має зелененьку,

що поверх землі стирчить,

а сама в землі стоїть.

Це сестричка буряка…

Відгадайте, хто така? (Морква.)



Морква. Я зеленая косиця,

Славнозвісная морквиця,

Смачні страви всім готую,

сил для цього не шкодую:

сік медовий, запіканку

подаю вам для сніданку.



Петрушка. Народилась я у горах  Середземномор`я

Й росла б собі щасливо без нудьги та горя,

Та ті древні єгиптяни взяли мене із скелі

І повезли, наче бранку, у свій край невеселий.

Лиш у славній Україні полюбили мене люди,

Живу з ними і понині – господиня всюди:

Їх годую. Напуваю, звісно і лікую,

Про пракорінь пам`ятаю й деколи сумую.

Тепер скажіть, любі діти, як же мене звати?

Люблю з морквою дружити, (на “п” слово треба починати…)



(Петрушка.)

Горох. А горох у шані й славі

Не в одній зажив державі,

Уособлював достаток

І родючість у придаток

В китаян пра-пра-прадавніх,

Що вникали в його таємниці.

А французькії магнати

Чемно кликали в палати,

Коли їли і пили,

горох клали на столи.

В нім білки та вітаміни,

Необхідні для людини.



Квасоля. Добре знана нам квасоля.

Із заморського прийшла поля,

поселилася в городі,

людям стала у пригоді.



Біб. Тут – буряк, горох, морквиця,

Наче справжня медівниця.

Біб у них є вартовим,

Перетне дорогу всім:

Хто на чуже зазіхає,

Сам трудитись не бажає.



Гарбуз. Ось до нас іде краса,

Наче льон її коса.



Кукурудза. Білі зуби маю, та усі ховаю,

Довгі коси маю та не заплітаю (Кукурудза.)



Гарбуз. Хто ж це?

Звідки ти до нас прийшла?

Звідки назву принесла?

Кукурудза. Я з Румунії прийшла,

звідти й назву принесла.

Наче шишка на ялині,

на міцній росту стеблині.

Звідти й назва йде моя:

Ялинкова шишка я.



Гарбуз. Хто це йде до нас?

Сеньйори круглолиці помідори!



Помідори. Ми з Італії прийшли,

Там і назву нам дали.

Подивись, які ми гожі,

З яблуками трохи схожі,

Ось тому й назвались ними –

Яблуками золотими.

Який овоч називали

Яблуком любові?

І на стіл не допускали,

Щоб не розлить крові

Благородної, що здатна

Тільки надихати, –

Почали оцей овоч

В кімнатах плекати.

Тепер в полі зустрічаєм

Його цілі гори

І залюбки споживаєм,

Як звуть (Помідори.)



Баклажан. Помідорів родовід

Він продовжує, як слід,

Колись в дім не допускали,

“Сказу яблуком” назвали,

він бузкові носить шати,

може й жовті одягати,

продовгастий, мов яйце,

води в ньому – джерельце.

В пасльонових – справжній пан,

Зовуть його?  (Баклажан.)



Гарбуз. Он часник розправив чуба,

Блиснув білим-білим зубом,

Посміхнувся і сказав:

Часник. Всіх я слухав та мовчав.

Я не яблуко, не шишка,

Не капуста-білосніжка.

Я походжу від “чесати”.

А чесати-відділяти.

На зубки я розділяюсь,

і тому так називаюсь.

Цибуля. Мене ж давні прапрахіни

Поряд з божеством сприймали,

Із всесвітом порівняли.

Лиш в карпатських славних селах

Пам`ять святості не стерлась:

Плетуть мене у віночки,

Вішають під образочки,

Бо здоровий в мене дух,

Поміч від усіх недуг.

Городниця. До нас завітав гість, який виріс у полі.

Ось що він про себе розповідає.



Соняшник. На сонечко я схожий і сонечко люблю,

До сонця повертаю голівоньку свою.

Став стрункий, високий, в зелених шатах я,

І золотом убрана голівонька моя. (Соняшник.)

Мене привезли в Росію з Америки майже п`ятсот років тому. Індіанці назвали “квіткою сонця”, іспанці, італійці, французи – “обернений до сонця”. Росіяни звуть “подсолнух”, українці – соняшник.

Хто здогадався чому?


Інсценізація пісні: “Ходить гарбуз по городу”

Гра “Гарбузова каша

Якщо на іменини

З овочевої родини

Запросити всіх підряд,

То й в здоров`ї буде лад.

Картопля. Ну тепер будемо жити всі в згоді!

Знаємо свою історію і собі ціну, тож один одного будемо шанувати.

ВЕРЕСЕНЬ.

Вересневе небо синє,

І сади ще пахнуть літом,

В палісаднику жоржини

Розгорілись дивоцвітом.

Я – перший місяць Осені, звуся Вереснем. Ім’я моє від рослини вереск, що цвіте під час мого володарювання. Але маю я й інші імена: сівень, ревун, ”бабине літо”. Багато народних прикмет пов’язано з моїм іменем.



  • Журавлі летять у вирій високо, повільно – на погожу осінь.

  • Перші дні “бабиного літа” погожі – то уся осінь погожою буде.

  • Листя берези жовкне у вересні з верхівки – чекай ранньої весни, знизу – пізньої. Якщо до кінця місяця листя не опало – сніг

ЖОВТЕНЬ.

Сяють золотом берези,

Жовтень цим вінчає осінь.

Журавлиний клин мережить

Висоти холодну просінь.

Я – середній брат Осені, красень Жовтень. Славлюсь своїм талантом гарно прикрашати землю яскравими барвами. У народі мене теж називають по різному: зазимник, весільник. А ось, які прикмети пов’язані зі мною.



  • Яка погода на Покрову, такою буде зима.

  • Рясно вродили в жовтні волоські горіхи – зима буде сніжна.

  • Якщо на Покрову ще не опаде листя з вишень – на теплу зиму, якщо ж злетить – зима буде сніжна.

ЛИСТОПАД.

Листя падає додолу,

Засинають гай і поле.

На вербі один листочок –

До зими один деньочок.

Я, Листопад, наймолодший брат осені. Допомагаю їй підготувати все навкруги до холодної зими: зриваю з дерев золоте та багряне листячко, вкриваю ним землю, проводжаю до вирію птахів, співаю колискову для тих тварин, що мусять спати до весни. У народі мене звуть падолист, братчин. Я славен такими прикметами:



  • Швидкий падолист – на різку зиму.

  • Якщо листопад дерев не обтрусить – зима довга бути мусить.

  • Якщо в листопаді сніг ляже товстим шаром і на мерзлу землю – буде добрий урожай.

ПІСНЯ

ВЕДУЧА.


Осінь завжди була шанованою в народі, бо з нею в оселю селянина приходив довгоочікуваний, здобутий важкою літньою працею достаток. Вона начебто підводила підсумок праці господаря і на полі, і на городі, і в господарстві. І недарма про осінь так багато прислів’їв та приказок:

  • Осінь усьому рахунок веде. –

  • Осінь, наша мати – і жебрака нагодує.

  • Курчат восени лічать.

  • Весна багата на квітки, а осінь – на сніпки.

ВЕДУЧА Кожен осінній місяць має свою обрядовість, кожний відтворений у народному фольклорі. А щоб дізнатися, як вшановували Осінь, запрошуємо вас на гостину до мешканців села Обрядки.

Звучить весела українська мелодія.

Із першої хатки виходить 1-ша пара ГОСПОДАРІВ.

ГОСПОДАР. Доброго здоров’ячка, дорогі гості!

ГОСПОДИНЯ. Ласкаво просимо до нашої вересневої оселі.

Вклоняються

ГОСПОДАР Серпень страву готує, а вересень її до столу подає – кажуть у народі. І не даремно, бо він – найбагатший урожайний місяць Осені. Він закінчує всі основні польові роботи селян і розпочинає осінньо-зимовий цикл народних свят.

ГОСПОДИНЯ. І перше найвизначніше свято вересня – Семена – Стовпника, яке відзначають 14 вересня. За християнським календарем – це перший день осені, а в давнину – ще й перший день нового року.

ГОСПОДАР Традиційно до Семена годилося обсіятися озиминою, закінчити всі літні польові та городні роботи. Настав час братися до ремісництва: лагодити інвентар, піклуватися, щоб хата взимку була тепла, а родина – взута, а господині сідали за вишивання, прядіння.

ГОСПОДИНЯ. Але дні ставали вже коротшими, а вечорі – довшими. Тож першим помічником господарів ставав “посвіт” – прилад для освітлення. Саме тоді і виник обряд “Женіння комина”. Цей посвіт не лише освітлював оселю, але був символом – зберігав родинне щастя. Урочисто запалений на початку осені він мав зберігатися в хаті аж до весни. Його оберігала вся родина. Якщо він ненароком згасав, то це вважалося лихою вісткою.

ГОСПОДАР Ранком на Семена господар одягався у святкове вбрання, брав зі схованки світильник і ставив посеред хати. А господиня прикрашала – барвінком та хмелем. Обов’язково запрошували гостей – комина женити.

(Господиня піднімає світильник, прикрашений квітами, із свічкою угору).

ГОСПОДИНЯ. Захисти, комину, худібку, пшеницю та всяку пашницю, дай нам охоту раненько вставати, при світлі працювати – щоб нашому роду не було переводу.

ПІСНЯ

Звучить весела українська мелодія.

Із другої хатки виходить 2-га пара ГОСПОДАРІВ

ГОСПОДАР. Добрий день вам, любі гості!

ГОСПОДИНЯ. Радо вітаємо вас у нашій оселі – жовтневій.

ГОСПОДАР. “Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок із раю”. Ось і настала  вже справжня осінь. Все навколо вкрилося золотим килимом листя. А в наші Обрядки 14 жовтня завітало свято Покрови.

ГОСПОДИНЯ. Саме з цього дня традиційно розпочиналися веселі вечорниці, що триватимуть аж до Великодня. Довгими осінніми та зимовими вечорами збиралася в давнину молодь в одній просторій, зручній хаті самотньої жінки, яка давала згоду “справляти вечорниці”. Цю жінку молодь називала “паніматкою”.

ГОСПОДАР. До цієї хати молодь зносила свічки, харчі для вечері та ласощі. А господиня готувала для молоді різні наїдки. Тут хлопці та дівчата навчалися спілкуватися між собою та працювати. На звичайних вечорницях працювали, а на святкових – грали в ігри, співали, танцювали.

ГОСПОДИНЯ. Як же проходили вечорниці? Увечері дівчата сходилися до оселі і починали працювати: пряли, вишивали або плели. Робили все старанно, бо вранці свою роботу мали показати матерям. А було і таке. Якщо якусь дівчину нещодавно засватано, а в неї не вистачало приданого, то подруги допомагали їй – вишивали для неї весільні рушники.

ГОСПОДАР. А як зовсім звечоріє, до хати поспішали і хлопці. Тут вони плели рукавиці, лагодили упряж, плели кошики, робили щось із дерева. Взагалі молодь намагалась показати одне одному свою працьовитість та спритнісь у роботі. Але, звичайно, не може бути вечорниць без жартівливих пісень та розваг. Адже юність не любить сумувати.

ЖАРТІВЛИВА ПІСНЯ.

Звучить весела українська мелодія.

Із третьої хатки виходить 3-тя пара ГОСПОДАРІВ

ГОСПОДАР. День добрий чесній громаді!

ГОСПОДИНЯ. Радо вітаємо вас у нашій оселі – листопадовій

Листопад – вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат – кажуть у народі. Дійсно, це найхолодніший місяць осені й найпохмуріший. Проте, і він гостинно вітає нас святами.



ГОСПОДАР. 21 числа – день Михайла. За народним календарем, він опікується всіма лісовими звірами, йому підвладні хижаки. Тому цей день найбільше шанували мисливці. Цього дня вони ходили до церкви на святкову вранішню службу, ставили свічки перед образом свого покровителя. А, повернувшись додому, чистили і випробували зброю.

ГОСПОДИНЯ. 27 листопада, в останній день перед Пилипівським постом – справляли Заговини. Святкового вечора господині традиційно готують смачну обрядову вечерю. До неї обов’язково мають увійти такі страви, як борщ, смаження, різноманітні пиріжки. Це останній день року, коли можна вживати скоромну їжу, бо з настанням Пилипівки (28 листопада) і до самого Різдва триватиме піст.

ПІСНЯ

ОСІНЬ. Дуже дякуємо вам, друзі, за те, що гостинно мене зустрічали, гарні вірші подарували. Але час нам з братами в дорогу збиратися, бо ще треба провідати і ліси, і поля.

ВЕРЕСЕНЬ Щоб пригостити усіх звірят осінніми ласощами.

ЖОВТЕНЬ. Щоб прикрасити золотистими барвами усе навкруги.

ЛИСТОПАД. Щоб підготувати землю-матінку до зими.

ОСІНЬ. Але наступного року ми знову неодмінно завітаємо до вас. До зустрічі.

Виходять всі учасники свята.

1-й учень                                Осені пора – літо догора…

2-й учень                                Сонечко вже спить, листя шелестить.

3-й учень                                Нива золота, вижаті жита.

4-й учень                                Линуть журавлі в теплії краї.

5-й учень                                Хай мине зима, буде вже весна!

6-й учень                                Хай радіє світ, сонцем, що зігріт!

7-й учень                                Полум’ям свіча хай нас зустріча,

8-й учень                                Комина тепло, щоб завжди було!

9-й учень                                В цей святковий час ми прийшли до вас.



10-й учень                         Щастя і добра побажати вам!


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка