Сценарій першого уроку до Дня Знань



Скачати 102.28 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір102.28 Kb.
Учися, першокласнику!

Сценарій першого уроку до Дня Знань

Учитель. Добрий день, дорогі діти та гості! Я рада бачити всіх вас сьогодні на першому нашому святі.

Любі , діти! З цього дня ви – учні 1 – го класу. Ви поповнили ряди нашої шкільної дружньої родини. Цей урок у вашому житті – перший, тому, напевне, запам’ятається на все життя.

Киця.

Мур – няв! Няв! Мур – мур! Няв!



Хто це галас тут здійняв?

Знову діти! От морока!

Треба вам оті уроки?

Краще грайтесь, розважайтесь!

І нічим не переймайтесь!

Я без них не знаю лиха,

Бавлюся собі на втіху.

З мене приклад всі беріть –

І уроків не учіть!

Я красива і весела,

Серед кішок королева,

Я подобаюсь усім,

Смачний «Віскас» тільки їм.

Ну що сказать, ну що сказать?

Хай добре знають всюди:

Кому потрібні ті книжки?

Та викиньте їх люди?

Вчитель.


Кицю! В нас всі чемні діти,

Будуть всі уроки вчити!

Хочуть все на світі знати,

Будуть дружно працювати!

Радувать і тат, і мам!

Допоможеш, Кицю, нам?

З нами ти часу не гай

Й дружити всіх навчай!

Діти! А ви любите казки? Чи знаєте ви героїв казок? Відгадайте про них загадки?

Не зміг сидіти на вікні,

У лісі всім співав пісні,

Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусіла скінчиться.

(Колобок)

Як знайшов він колосок –

Борошна змолов мішок,

Пиріжків напік і зїв,

Ледарів не пригостив.

(Півник)

Бабуся старенька за лісом жила,

Онука до неї гостинця несла,

Та стрінувся в лісі їй сірий хижак,

Ця дівчинка зветься, пригадуєш, як?

(Червона Шапочка)

Він моторчик свій заводить,

Крізь вікно у гості ходить.

Любить він торти й горішки,

З ним не сумно анітрішки.

(Карлсон)

До прогулянок він ласий,

Є на мед у нього нюх.

Зветься цей ласун веселий

Ведмежатко.

(Вінні Пух)

Він звірят усіх лікує,

Й зайченят, і мавпенят.

Вилікує всіх за мить

Добрий лікар….

(Айболить)
Шапокляк: Чому це ви тут усі зібралися? Та й ще такі гарні! І чому так багато квітів? (Звертається до вчительки). Гей, громадяночко! Може ви знаєте, що тут за свято? І хто ви така?

Вчителька: По-перше, добрий день, шановна! По-друге, я вчителька і звати мене Ірина Іванівна. А ви, якщо я не помиляюсь, пані Шапокляк?

Шапокляк: Так, це я. А діток як ваших зовуть?

Вчителька: Зараз ми дізнаємося. Дітки по черзі піднімайтеся і називайте своє прізвище та ім’я. (Діти по черзі піднімаються і називають свої імена та прізвища).

Вчителька: Сьогодні у нас велике свято. Адже 1 вересня всі діти України прийшли до школи.

Шапокляк: Всі-всі?

Вчителька: Всі-всі.

Шапокляк: А як же я?

Вчителька: Вибачте, а скільки ж вам років?

Шапокляк: Неважливо. І взагалі питати про вік у жінки нетактовно. Але знаєте я ніколи зовсім нічому не вчилася. Ані буковки не знаю, ані циферки. Ірино Іванівно, дорогенька, дозвольте мені вчитися у вас з дітками.

Вчителька: Я навіть не знаю, пані. Хіба що, як виняток.

Шапокляк: Ура! Я йду до школи! Малечо, віддай портфель. (Забирає портфель у дитини). Я готова вчитися.

Вчителька: О ні, шановна Шапокляк! Поставте портфель на місце. Я бачу, що вам і в перший клас йти ще рано.

Шапокляк: Оце так. То пізно, то рано. Але, Ірино Іванівно, я дуже хочу вчитися. (Плаче).

Вчителька: Не плачте. Давайте ми з вами окремо позаймаємося, індивідуально.

Шапокляк: Окремо? Не згодна. А хто мені буде підказувати? Хто писатиме шпаргалки? За чиї спини я ховатимусь, коли не вивчу урок? Ні, якщо вчитися, то в колективі.

Вчителька: Я думаю, що діти захочуть вам допомогти у навчанні без підказок і шпаргалок. Так, діти?

Діти: Так!

Шапокляк: Спасибі, малята. З чого ж почнемо? З математики? З фізкультури?

Вчителька: З етики!

Шапокляк: З чого?

Вчителька: З вивчення правил поведінки. Слухайте і запам’ятовуйте:

Заходить вчитель – треба встать.

Коли дозволить, тихо сядь.

Спитати хочеш – не шуми,

А тільки руку підніми.

У школі парту бережи,

І на парті не лежи.

Щоб урок пройшов немарно,

Треба сісти рівно, гарно.

Не базікай на уроках,

Як папуга чи сорока.

Шапокляк: О, ці правила мені до вподоби. Я їх буду завжди виконувати.

Вчителька: Діти, ви вже знаєте, що звертаючись один до одного, виховані люди говорять чарівні слова: спасибі, дякую тощо. Зараз пані Шапокляк буде звертатися до вас з різними проханнями, але ви виконуйте їх лише тоді, коли почуєте чарівне слово «будь ласка».

Шапокляк: Встаньте, будь ласка.

Поплескайте в долоні.

Поплескайте в долоні, будь ласка.

Посміхніться один одному, будь ласка.

Підніміть ліву ногу.

Пострибайте на лівій нозі, будь ласка.

Порухайте вухами. Тощо.

Вчителька: Молодці. Пані Шапокляк, я думаю, що ви готові вчитися з нашими дітками.

Шапокляк: Ні, не готова. Мені не вистачає найголовнішого.

Вчителька: Чого найголовнішого?

Шапокляк: Здогадайтеся самі:

Новий дім несу на спині.

Що за дім, хто скаже нині?

А живуть у домі тому

Книги, ручки та альбоми.

Діти: Портфель (ранець, рюкзак).

Вчителька: А про те, що покласти в рюкзак подумали, добродійко?

Шапокляк: Що покласти? Цукерку, парасольку, криску Лариску…

Вчителька: Так… Ви схожі на Миколку-першокласника із вірша Надії Кир’ян. Ось послухайте цей віршик.

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук, і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола, і парту,

І географічну карту,

Трактора, машинку, мило –

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

«Чи усе поклав у сумку?»

А щоб краще знати, що носять у портфелі, відгадайте загадки.

1) Буває в лінію й в клітинку,

У ньому пише кожна дитинка. (зошит )


2) Язика не має, а всіх грамоти навчає. (книга)
3) Спокою вона не знає, дітям креслить помагає.

Різні лінії, фігури, щоб прямими вони були. (лінійка)


4) Виводить букви і слова ота цікава штучка.

В руці виблискує здаля нова , гарненька … (ручка)


5) Довгі палички кругленькі: сині, жовті, червоненькі.

На папері походили, кольори свої лишили.

Звуться палички оці кольорові… (олівці )


Шапокляк: Дякую всім за допомогу, але мені час вертатися у казку. Обіцяю, що буду добре вчитися у своїй казковій школі. Бувайте! Бажаю успіхів!

Вчителька і діти: До побачення, пані Шапокляк! Щасти вам!
– Пані Шапокляк побігла, щоб не спізнитися в свою казкову школу, а ми продовжуємо далі наш урок.

Попелюшка. Добрий день мої любі! Ви впізнали мене? Правильно, я – Попелюшка з казки Шарля ПЕрро. Я прийшла щоб привітати вас з сьогоднішнім святом.

(Чути вигуки: «Допоможіть!», «Рятуйте!».



Незнайко. Ой насилу врятувався!

Учитель. Діти! У нас зявився несподіваний гість. Ви його впізнали? Так, правильно, це незнайко. Здрастуй Незнайку!

Незнайко. Добрий день!

Учитель. А чому це ти так репетував?

Незнайко. Та то я від злодія втікав.

Попелюшка. Від якого злодія?

Незнайко. Від звичайного. Такий собі звичайнісінький злодій, хотів украсти в мене мою шапку.

Попелюшка. Твою шапку? А навіщо вона йому?

Незнайко. Як навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!

Попелюшка. Ой, незнайку, не сміши! У тебе розумна голова?! Та ти ж нічого не знаєш! Тому тебе й прозвали Незнайком! Ти ж зовсім книжок не читаєш!

Незнайко. Хто ? Я?! Та я всі на світі книжки давним – давно перечитав.

Співає пісню.



Попелюшка. Ну й Незнайко! Ну й насмішив! Тиж усе переплутав!

Незнайко. Ну от, знову ти з мене смієшся!

Попелюшка. Ти, Незнайку, не сумуй, давай краще з нами йди навчатися.

Незнайко. Ну добре. Чи знають ці малюки прислів’я? Я буду починати, а вони нехай закінчують.

Хто не робить, той … (не їсть)

Поспішиш – людей … (насмішиш).

Під лежачий камінь вода … (не тече).

Нових друзів наживай, а старих не … (забувай).

Книгу читаєш – розуму … ( набираєш).

Давайте ми трошки відпочинемо.

Фізкультхвилинка.

(Діти виконують танцювальні рухи під слова пісні)



Учитель. Вітаю, Червона Шапочко!

Червона Шапочка. Привіт усім! Я дуже рада, що мене запросили сьогодні на свято. Але крім вітання, у мене для вас є сюрприз. Відгадайте, що в моєму кошику?

Незнайко. Звісно, що: поріжки несеш бабусі.

Червона Шапочка. А от і не вгадав! Ніякі там не пиріжки, а загадки.

Незнайко. О, я люблю відгадувати загадки! Це для мене – дрібниці! Можна я теж буду відгадувати твої загадки?

Червона Шапочка. Ну, гаразд. Але слухай уважно!

Не кущ, а з листочками,

Не сорочка, а зшита,

Не людина, а розповідає.

Незнайко. Що ж це таке? Ага, здогадався. Не кущ – значить дерево. Так, на дереві… що ж на дереві? Ага, на дереві – торбинка, зшита з клаптиків, а в торбинці… О, у торбинці – радіоприймач! Правильно! Усе сходиться! Ну, як я відгадав?

Правда, я молодець?!



Червона Шапочка. Ой! Незнайку! Ну й нагородив! Діти, що це? Правильно, це книга!

Незнайко. Ти диви, і правда! А можна ще одну?

Червона Шапочка. Ну добре. Слухайте всі!

Невеликий мокрий птах

Ходить дзьобом по грядках.

Незнайко. Знаю, знаю. Це сусідчине курча після дощу червяків на городі шукає!

Червона Шапочка. Ні, Незнайку, знову неправильно! Діти, що це таке? Правильно, це ручка. Молодці! Незнайку, краще помовчи та послухай, як діти відгадують загадки.

Тіло жовте, серце чорне,

Тіло мовчить, а серце говорить. (Олівець)

Стоїть дім, увійдеш у нього сліпим, а вийдеш зрячим.



Незнайко. О, які молодці! І звідки вони все це знають? Такі розумні діти!

Учитель. Діти! Настав час познайомитися зі своєю першою книжкою. Як вона зветься? Правильно, це- Букварик. Давайте всі разом його покличемо:

«Букварику, іди до нас!»



Букварик. Добрий день, шановні діти!

Я веселий Букварик: весело співаю,

Бо веселе свято я сьогодні маю.

Я святковий Букварик: прошу всіх на свято,

Кожну літеру всі разом будемо вивчаии.

Я перший підручник у вашому житті,

З цікавістю вивчайте сторіночки мої.

Від букви А до букви Я

Мандрівка буде непроста.

Ви все зумієте здолати,

Навчу я всіх читати і писати.

Учитель. З першою книжкою ви вже познайомилися, але щоб впевнено крокувати країною Знань ви повинні дотримуватись ще й таких правил.

(Говорять казкові герої)



Незнайко.

Як прокинувсь – піднімайся,

Лінь свою не розвивай!

Попелюшка.

Ти нагадувань не жди,

А до школи вчасно йди.

Незнайко.

Під час їжі не брудни.

Набруднив – так прибери.

Попелюшка.

Будь з одежею охайний,

Не роби ні дір, ні плям.

Буквар.

Ти дорослим не груби,

Малюків жалій люби.

Попелюшка.

Дома ти допомагай,

Пил стирай і прибирай.

Незнайко.

Щоб тобою всі пишались,

Маєш ти попрацювати!

Попелюшка.

Вчителя уважно слухать,

В школі не бешкетувать!

Буквар. Зараз за допомогою цієї чарівної палички в учні посвячується…

(Попелюшка торкається до дитини Чарівною паличкою, Буквар дарує першу книгу, Учитель – прописи. Звучить пісня «Букварик», муз. О. Антоняка, сл.. А. Орел.)

І ось прийшла до нас урочиста хвилина,

Цей довгожданий, неповторний час!

Вже кожен з вас сьогодні – не дитина….

Ви всі дорослі! То ж вітаєм вас з почесним званням – учень!



Шановні гості! Здоровя і щастя Вам усім! На все добре!


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка