Сценарій Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!



Скачати 117.62 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір117.62 Kb.

ПАНЬКО ГАЛИНА ПАВЛІВНА, учитель української мови та


літератури, ССЗШ № 2,

ПАНЬКО ВІКТОР ГЕОРГІЙОВИЧ, учитель української мови та

літератури, ССЗШ №93



«Шевченко і музика»

Сценарій

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!
Читець 1 Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Читець 2

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами – сльозами.

Читець 3


Твої слова для нас, як зорі,

Як сонцем сповнена блакить.

Ти з нами жив колись у горі –

І будеш в щасті вічно жить!

Ведучий 1

Серед великих світочів духу, яких дала людській цивілізації наша земля, одне з перших місць належить геніальному синові України Тарасові Шевченку.

Ведучий 2

День народження і день смерті Тараса Шевченка стоять поряд – 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями 47 років життя, яке стало славою і гордістю нашого народу,

тріумфальним початком і вершинним досягненням нової української літератури.

Ведучий 1

«Кобзар» як геніальне явище світової літератури вже при житті його автора став об’єктом творчої уваги багатьох композиторів і справив величезний вплив на розвиток українського, та й не тільки українського, музичного мистецтва.

Ведучий 2

Озвученням «Кобзаря» починається новий етап в історії української музики. Цей безперервний творчий процес триває уже майже 160 років – від першої публікації творів геніального поета в 1840 р.

Ведучий 1

197 років тому з бідної хатини моринського кріпака в широкий світ, у вічну дорогу крізь серця мільйонів рушила людина, яка своїми піснями – подвигами піднялася до вершин всенародної слави.

Ведучий 2

Народною піснею починається життя Тараса Григоровича Шевченка, в ній – його натхення, велич, вічність.

-//-//- Звучить українська народна пісня -//-//-

Ведучий 1

Українські пісні – безмежні, як український степ, як Чумацький шлях, чарівні, як бузкова травнева ніч і солов’їні, як материна колискова. Для Шевченка народна пісня – розрада, супутниця, порадниця.

Ведучий 2

В раннім дитинстві він слухав журні пісні, що їх співала мати. Найдужче враження справляли на нього ті народні пісні, що мотивами були співзвучні його жорстокій долі.

-//-//- Звучить пісня «Не на шовкових пелюшках» -//-//-

Виходить малий Тарас і його мати…

Мати:

Як гірко, як нестерпно жаль,



Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово – і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди – з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій, сльозами злитій,

О любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітне

мене на довгій панській ниві?

/Мати, похиливши голову, виходить/

Тарас:

Наша бідненька, старенька біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею і чорним димарем… А біля воріт стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою стоїть клуня, оточена стогами жита, а за клунею, по косогору, йде вже сад.



-//-//- Виконується пісня «Садок вишневий коло хати» -//

Тарас /сумно/ :

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло,

Там недоля,

Робота тяжкая.

Ніколи і помолитись не дадуть.
Тяжко – важко в світі жити.

Сироті без роду:

Нема куди прихилиться,-

Хоч з гори та в воду.

В того доля ходить полем-

Колоски збирає;

А моя десь ледащиця

За морем блукає…

Ведучий 1

Єдиною розрадою, втіхою була пісня. Пісня – то народне життя, його минуле, сучасне, його душа, мрія, сподівання, його біль і радість.

Ведучий 2

Столітній Тарасів дід Іван знав багато пісень та дум, у яких кобзарі славили героїчний дух народу, і Шевченко ввібрав ці твори в серце, як неоціненний спадок. Пісня – дума будила уяву, давала знання, ставала матеріалом для майбутньої творчості.

Запорожець.

Було колись на Вкраїні – ревіли гармати,

Було колись – запорожці вміли панувати.

Панували, добували і славу і волю –

Минулося, остались могили по полю.

Високії ті могили, де лягло спочити

Козацьке біле тіло в китайку повите.

Високії ті могили чорніють, як гори,

Та про волю нишком в полі з вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє,

А внук косу несе в росу, за ними співає.

-//-//- Звучить пісня «За байраком байрак» -//-//-

Ведучий 1

Вірші Великого Кобзаря глибоко пройняті образами й мотивами народної творчості. З глибин народних пісень йде коріння багатьох Шевченкових поем. Так, уже в «Причинній», першій баладі великого поета, живим ключем б’є народна пісня, її потужний струмінь в поетовім переосмисленні вливається в море всесвітньої літератури.

/Дівчина стоїть у розпачі… Навколо неї з’являються дівчата, вбрані в зелений одяг, із зеленими стрічками в руках і під мелодію «По діброві вітер віє» танцюють ліричний танець. Вішають стрічки на символічну дівчину – тополю./

Читець / під мелодію «Реве та стогне…”/ декламує:

Читець 1

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де–де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

Читець 2


В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає,

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає,

То дівчина ходить,

Й сама не зна /бо причинна/,

Що таке робить.

Так ворожка поробила,

Щоб менше скучала,

Щоб, бач, ходя опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Обіщався вернутися,

Та, мабуть, і згинув!

-//-//- Звучить пісня «Така її доля» -//-//-

/Причинна розкидає квіти, плете вінок, розкидає квіти з вінка і знову збирає їх/

Ведучий 1

Однією з найголовніших ознак Шевченкових поезій є їх наспівність, мелодійність, задушеність. Згадати б твори: «За сонцем хмаронька пливе…», «Заросли шляхи тернами», «Минули літа молодії», «Сонце заходить». В них – і глибоке, щире чуття, і тонка мелодійність. Шевченкова поезія хвилює: і тоді, коли він промовляє до нас пластичним образом, і тоді, коли музикою передає настрій.

-//-//- Виконується танець і пісня «Зацвіла в долині червона калина» -//-//-

Ведучий 2

Шевченкова ліра мала безліч неперевершених струн – від тонких, тендітних, до потужно – гучних, які, мов грім небесний, вражали слух і серце.

-//-//- Виконується пісня «Думи мої…» -//-//-

Ведучий 1

Той, хто розуміє народну пісню, той добре розуміє і цінує класичну музику. Тарас Шевченко дуже любив світову музичну класику: Баха, Моцарта, Гайдна, Глінку. Шевченко був добре обізнаний з музикою композиторів Західної Європи, він слухав опери Россіні, Вебера і знав творчість Верді, Моцарта, Бетховена, Шопена, Шуберта. Музику Гайдна він називав «божественною музикою».

-//-//- Звучить попурі з класичних творів -//-//-

Ведучий 2

Тарас Шевченко мав добрий музичний слух і приємний голос – «баритон з високими теноровими нотами» оксамитового тембру, дуже любив співати і, за свідченням сучасників, «завжди вкладав всю силу натхнення у своє виконання народних пісень». Особливо улюблених: «Ой, зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя», «Та забілілі сніги», «Пісня про Кармелюка»

-//-//- Виконується одна із цих пісень -//-//-

Ведучий 1

Шевченко був обдарованим музикантом, сам створював мелодії, які стали народними. Він часто не просто читав свої вірші, а як справжній кобзар співав їх.

Пантелеймон Куліш писав у мемуарах про спів Шевченка:

«… такого рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях».

Ведучий 2

Спів для Тараса Шевченка був органічною потребою. Співав майбутній поет дитиною, юнаком, співав у майстерні Карла Брюлова, покоях маєтків Рєпніних, Закревських, де йому доводилося подовгу жити й працювати.

Ведучий 1

Коли Шевченка 1847 року арештували й етапом везли до Петербурга, а звідтіля – до Оренбурга, він навіть тоді співав. І жандарми, які конвоювали поета, слухали німо, не наважуючись перебити пісню. «Співаю – як співають птиці», - міг би сказати Шевченко про себе словами свого сучасника – поета.

Ведучий 2

А хіба можна перервати пташиний спів? Може, те розуміли навіть конвойні…

Зачинились за Шевченком важкі ворота фортеці, і на мить подумалось йому, що тут уже буде не до співу. Проте й сам незчувся, як полилась пісня.

Читець 1


Погуляю понад морем

Та розкажу своє горе.

Та Україну згадаю,

Та пісеньку заспіваю.


Люди скажуть, люди зрадять,

А вона мене порадить,

І порадить, і розважить,

І правдоньку мені скаже.

-//-//- Звучить пісня «Зоре моя, вечірняя»-//-//-

Ведучий 1

Тарас Шевченко – справжній народний співець, народний поет великої сили. Пісенність поетичної творчості Шевченка поєднана з сюжетною глибиною, з загостреним змістом висловлюваних у ній моментів народного життя, його історії.

Ведучий 2

Про це писав Григорій Квітка – Основ’яненко Тарасу Шевченку, коли прочитав перше видання «Кобзаря»: «Я його притулив до серця, бо дуже шаную Вас, і Ваші думки кріпко, як музика, лягають на душу».

Ведучий 1

«Кобзар» Тараса Шевченка став для найширших верств трудящих мас своєрідним пісенником. Ідеї, теми, мотиви, що їх знаходив читач у «Кобзарі», були співзвучні народним думам і сподіванням.

Ведучий 2

Одним із перших музичних творів на слова Тараса Шевченка є солоспів «Сирота» / «Нащо мені чорні брови»/, що його створив 1847 року поетів приятель, відомий збирач українських народних пісень Микола Маркевич.

-//-//- Звучить пісня «Нащо мені чорні брови» -//-//-

Ведучий 1

Найкращим і найповнішим музичним інтерпретатором «Кобзаря» є Микола Віталійович Лисенко, класик української музики. Майже до всіх віршів Т. Шевченка Лисенко написав музику, він створив свій «Музичний Кобзар». Передаючи музичною мовою усі переливи почуття і настрою геніального поета, Лисенко чарує нас глибиною і польотом музичної думки та блискучою формою. Його музика звучить сравді по–народному й разом з тим свідчить про те, що він майстерно переосмислив форми й прийоми, які виробила світова музична практика. Лисенкова інтерпретація «Кобзаря» - взірець для композиторів наступних поколінь.

Твори М. В. Лисенка на Шевченкові тексти – одне з найцінніших надбань української музичної культури.

-//-//- Звучить пісня Т. Шевченка на музику М. Лисенка-//-//-

Ведучий 2

Зворушливо, з відчуттям народної пісенності написав оперу «Катерина» Микола Аркас за однойменною поемою Тараса Шевченка. Це була перша українська опера на сюжет поеми. Вона пройнята колоритом української пісенності. Написав її Аркас у 1891 році за власним лібретто, тут збережено основні ідейно – емоційні мотиви поеми, з урахуванням законів сцени введено додаткові сюжетні лінії та епізоди. Вперше твір був виконаний групою М. Кропивницького у 1899 році.

-//-//- Звучить фонограма опери Миколи Аркаса. На фоні музики читці декламують уривок з «Катерини» -//-//-

Декламатор 1 /дівчина/

Отаке – то не сім світі

Роблять людям люде!

Того в’яжуть, того ріжуть,

Той сам себе губить…

А за віщо? Святий знає.

Світ, бачся, широкий,

Та нема де прихилитись

В світі одиноким.

Тому доля запродала

Од краю до краю,

А другому оставила

Те, де заховають.

Де ж ті люде, де ж ті добрі,

Що серце збиралось

З ними жити, їх любити?

Пропали, пропали!

Декламатор 2 /хлопець/

Єсть на світі доля,

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Єсть люде на світі –

Сріблом – злотом сяють,

Здається, панують,

А долі не знають,-

Ні долі, ні волі!

З нудьгою та з горем

Жупан надівають,

А плакати – сором.

Візьміть срібло – злото

Та будьте багаті,

А я візьму сльози – лихо виливати,

Затоплю недолю

Дрібними сльозами,

Затопчу неволю

Босими ногами!

Тоді я веселий, тоді я багатий,

Як буде серденько

По волі гуляти!

Ведучий 1

Починаючи з середини ХІХ століття, жоден композитор не міг пройти повз полум’яну творчість Тараса Шевченка: Стеценко, Степовий, Мусоргський, Чайковський, Рахманінов, Людкевич, Кос – Анатольський. Більше 2000 творів написано на слова Шевченка.

Ведучий 2

Пісні на слова Шевченка безцінною спадщиною переходять від покоління до покоління, і немає їм краю.

Читець 1


Я – поет.

Я – Шевченко.

Є пісня у серці моєму,

Недоспівана пісня,

Що ляже у інші серця,

Що на гімни обернеться,

Стане рядками з поеми,

Що ніколи не згине,

Ніколи не дійде кінця…

Читець


Не вмре повік твоє святе ім’я!

Йому, як сонце, вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя,

Мов океан розбурханий гриміти!



-//- Звучить пісня «На високій дуже кручі» -//-
Музичні твори, які виконуватимуться на урочистому вечорі:

  1. Українська народна пісня.

  2. «Не на шовкових пелюшках».

  3. «Садок вишневий коло хати».

  4. «За байраком байрак».

  5. «Така її доля».

  6. «Зацвіла в долині червона калина».

  7. «Думи мої…»

  8. «Ой, зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя», «Та забіліли сніги», «Пісня про Устима Кармелюка». /Одна з трьох/.

  9. «Зоре моя вечірняя»

  10. «Нащо мені чорні брови?».

  11. Пісня Т. Г. Шевченка на музику М. Лисенка.

  12. «На високій дуже кручі»

  13. «ЗАПОВІТ».

ФОНОГРАМИ

  1. «По діброві вітер виє».

  2. «Реве та стогне Дніпр широкий…».

  3. Опера «Катерина» М.Аркаса.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Неділько Г. Т.Шевченко: Життя і творчість. – К.: Радянська школа, 1988.

  2. Шевченко Тарас. Життя і творчість у документах і ілюстраціях.-К., 1991.

Шевченко Т.Г. Твори в п’яти томах. – К.: Дніпро,1978.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка