Сценарій «Молюсь до тебе Україно»



Скачати 108.15 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір108.15 Kb.


Дідилівський НВК

Сценарій
«Молюсь до тебе Україно»

Підготувала: педагог-організатор

Бобуш Р.В.



«Молюсь до тебе Україно»

(Сценарій)


Стоїть дівчина з терновим вінком у руці.Поряд ще рдівчат/

Дівчина 1. Невпинний час страждань людського болю

Нам відраховує і днини,і хвилини,

Вінець терновий, оповивши волю,

Лежав і на чолі,й на серці України.

Дівчина 2. Він коле серце і стискає груди,

І голками впивається у тіло.

Чи не пора нам схаменуться, люди?

Інакше б сонце нам тоді світило!



Дівчина 3. Вінок цей клятий стільки зла накоїв, Історію спотворив нанівець!

В могилі пам"ять нашу заспокоїв,

Безславний пророкуючи кінець.

Дівчина 4. Культуру, прадідами пещену віками,

Ламав, калічив і кидав в багно.

Розплющив він колючими руками

Ту віру, що народжує добро.

Дівчина 5. Намірився і дух до рук своїх прибрати,

Страх сіяти і душі засмітить.

Хотів би брата натравить на брата

І мову батьківську занапастить.



Дівчина 6. Він міг би довго душі нам косити,

Принижувати і вбивать людину

Ні, досить цей вінець носити,

Ти долі іншої достойна,Україно.



Диктор. Народе,чом без памяті й надії

Блукаєш ти у темряві,в імлі?



Забувши про святе в житті, про мрії...

Чи знайдеш собі щастя на землі?



(Виходить дівчина із запаленою свічкою)

Дівчина 1. Яскравим світлом віра нам палала

І 10 заповідей в душі нам дала.

Та чорна сила хмара зруйнувала

І перша свічка, мов сльоза стекла (Гасить свічку,стає спиною до залу)

Дівчина 2. Жорстокий меч кривавого терору,

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола

І другу свічку в морок опустив.

Дівчина 3. Зневірився народ в свої духовні сили Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили

І третя зникла в пам’яті свіча.



(Згашує свічку і теж стає спиною. Звучить мелодія, 5 симф. Бетховена. Появляється жінка-память у білому одязі, у руках запалена свічка)

Пам’ять. Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалилась

Душа, зірвавши пута забуття

В молитвах все забуте пригадаю,

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

людської пам’яті знов свічку запалити ,



(Дівчата підхоплять до пам’яті і запалюють свічку)

Диктор. Воскесла память запалали свічки, згадали українці "чиїх синів, чиї ми діти”... І написали таки ту нову сторінку у своїй багатостраждальній історії, сторінку волі і незалежності.

Учениця. Україно, мій духм’яний дивоцвіт,

Голубінь над чистим золотим колоссям

Через терни йшла до волі стільки літ

І настав той світлий день, коли-збулося!



Диктор. 24 серпня 1991 рік. Верховна Рада України урочисто приймає акт проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою. 28 червня 1996 рік. Україна піймає свою конституцію

(Звучить музика)

Минає час, проходить рік за роком – і виявляється, що прийняти Конституцію недостатньо – треба навчитись жити з нею: – прийняти незалежність недостатньо – треба ще навчитись бути не залежними. Правду кажуть: станеш рабом раз – залишишся ним назавжди

1. учень. Припини свій плач, Україно!

Найгірше лишилось позаду.



  1. учень. Протягом сотень років твої міста палили вогнем,

Плюндрували твої родючі поля, твої мінерали розкрадали

  1. учень. Протягом сотень років... Тобі вказували – що їсти, коли спати, що казати і в що вірити

  2. учень. Протягом сотень років... Ти не належала сама собі

  3. учень. Твої дні були повні терору, твої ночі були повні страждань

Диктор. То ж невже історія ще нас не навчила? Невже не закінчиться тривожний час?

(Звучить пісня "Тривожний час").

Учень. Хвилі зневіри гуляють розбурхані,

Все налітають із тьми.

Крю! Не бійся в негоду лютуючу

Віра керує людьми.

Віра нас кличе до світлого сяєва,

Віра будує дива.

Темна країна, забута я занедбана

Вірою знов ожива.

Темна країна і вільною й дужою

Й щасною зробиться знов.

Знов над землею, як осінь, байдужою

З вірою зійде любов

Диктор. Віримо. Віримо і молимось. Бо саме в молитві ми вбачаємо наше спасіння. Бо саме з молитвою зійде на наш народ Боже благословення. Адже молитва – то спілкування кожної людини з Богом, прагнення до очищення від уже скоєного і тих гріхів, які ще можуть статися в майбутньому. Це завжди підведення особистості на щабель вище до піраміди моральної досконалості.

Кожен з нас, незалежно від сили і стійкості вірування осмисленно чи спонтанно обов’язково звертається до Господа Бога за поміччю, світлом, добром, свідомо чи інтуїтивно слідуючи євангелійській мудрості:

"Кожний бо, хто просить, одержує,

хто шукає, знаходять,

хто стукає, тому відчинять

Учень. Будьмо вдячні за кожний день у році,

За всі Божі ласки на кожному кроці.

Увечері – за день, що щасливо пройшов,

Що сонце зайшло, а місяць зійшов.

Хай його воля буде нині і все.

(«Отче наш», у виконанні ансамблю)

Учениця. Всемогутній Боже і царю всесвіту, Спасателю наш, Icyсе Христе, що всім серцем любиш увесь людський рід і опікуєшся кожним народом зосібна! Споглянь милосердно і на наш український нарід, що повною надією припадає до тебе.



(Пісня «Господи, помилуй нас»)

Учениця 2. Благаємо Тебе, наш Боже, про особливу опіку і поміч для нашого нагоду, щоб він міг зберегти небесне світло віри, перемагати усякі труднощі і завжди належати до благословенного Твого Божого царства.

Пошли українському народові святих, великих Твоїх слуг, щоб прикладом і словом були його мудрими проповідниками у всіх царинах народного, суспільного і громадського життя.

Учениця 3. Провідникам нашого народу дай світла Твоєї мудрости з неба.

Учениця 4. Поклич багатьох у кожному поколінні, до життя досконалішого, до святості, до геройських жертв за справи свого народу. Благаємо Teбе!

(«Боже, вислухай благання» у виконанні ансамблю. Звучить фонограма пісні про мову. Виходить дівчина з "Кобзарем")

Учень. О, слово рідне? Орле скутий,

чужинцем кинуте ка сміх,

Співочий грім батьків моїх,

дітьми безпам’ятно забутий.

Як довго ждали ми своєї волі слова

І ось воно співа, бринить

бринить, співає наша мова,

чарує, тішить і п’янить?

(Звучить мелодія з балету П.І.Чайковського "Лебедине озеро")

Диктор. Мово! Пресвята Богородице мого народу? З чорнозему, з любистку, м’яти-рути, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово? Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу нашого народу.

Мово! Велична молитво наша! У своїй нероздільній трійці, що єси ти Бог Любов, Бог Віра і Бог Надія.

Мово наша! Звонкова кринице, твої джерела сцілюють втомлених духом, дають силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, цілющу джерелицю.

Мово рідна! Передчасно постаріла ти, посивіла, змарніла на хресті мук розп’ята.

Мово? Убога прочанко з протягнутою рукою. Осквернена й знеславлена своїми дітьми. Прости їх, рідна? Прости гріхи їх вільні і невільні, прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному полі. І прости, що велестражденну землю, на якій диявол справив моторошне весілля.

ПРОСТИ! ВОСКРЕСНИ! ПОВЕРНИСЯ! ВОЗРОДИСЯ! Забуяй вічним і віщим словом від лісів до моря, від гір до степів. Освіти від мороку і освяти нашу землю - Україну, возвелич народ її навіки!



Учень. (перед образом, на колінах) Всевишній Боже, дякую Тобі, що Ти створив мене українцем, сином великого народу, дитиною прекрасної землі. Дякую Тобі, всещедрий, що Ти дав моєму народу чарівну мову й пісню солов’їну.

Всемогутній творче, поможи моєму народові не втратити її барвисту, волошкову, калинову й смерекову. Дай їй силу і велич.

Учень. Так душу тривогою коле

Молю я до кожного тебе,

Як буде у ясена корінь,

То буде і ясен, і небо.


Збагнімо, нарешті, братове,

Допоки усім нам не пізно:

Як буде в дитини мова,

То буде в народу пісня.


Виходим з магічного кола

Щоб наша душа не дрижала:

Як буде народу школа,

То буде народ і держава.


(Пісня «Мово рідна, слово рідне»)

Диктор. Любов до України починається з рідної домівки, з калинової гілки, з квітучого саду, з мами й дитини, з всієї родини.



(З рушників четверо учнів роблять силует хати. В «хаті» сім’я: мама, батько, двоє діток. Вони на фоні «Слов’янського танцю» Дворжака читають «Молитву за українську родину»).

  1. Боже великий, Боже отців наших! Дай нашому народові якнайбільше добрих, святих християнських родин.

  2. Дай нам таких батьків, які б для своїх дітей були прикладом християнського життя, правдивими опікунами та добрими провідниками в житті.

  3. Дай нам таких матерів, що вміли б добре виховувати своїх дітей, а для своїх чоловіків були б поміччю, потіхою та доброю радою.

  4. Дай нам таких дітей, які б були б потіхою та славою батьків і окрасою свого народу.

(Діти, які є в цій родині говорять дитячу молитву)

1 дитина. Небесна синя благодать

Лягає над церквами,

А я прошу в Ісусика

Здоров’ячка для мами.

2 дитина. Ударив дзвін – і золото

Зілляв на наші свята

А я прошу в Ісусика

Здоров’ячка для тата.

3 дитина. Схилились фани у поклін

Молитва в небо лине.

А я прошу в Ісусика

Лиш щастя для родини.

Диктор. З трепетом у серці кожна родина щороку чекає Різдва, бо з народженням Божого Дитяти народжується нові надії і сподівання.

Забудьте торг життя на мить,

Втишіться, Господь з вами

Чи чуєте, вона летить

Надземними шляхами.


Вона колядка… Боже мій

Спішіться сестро, брате,

Назустріч гості дорогій,

Ідіть й ведіть до хати!



(Рушники опускаються. До хати заходять колядники. Дівчата в хустках)

1 дівчина. Дівчата й хлопці в пору раненько, йдемо від хати до хати.

2 дівчина. Ой чи позволите, господароньку у вас та й колядувати?

Батько. Колядуйте!

Мати. Просимо!

Диктор. (на фоні вступу до колядки)

Вносіть дідух, світіть свічки воскові

Мечіть кутю під стелю на врожай

Колядкою возрадуйтесь обнові

Між нами Бог народжений витає!

1. колядник. Як нас пустили в свої пороги з колядочками

То подаруєм дари хороші між діточками.

2 колядник. Одні їм дари і світло до умів в рідному слові

Щоб прояснити з між тьмяних шумів край наш в обнові

3 колядник. А другі дари тепло вам з душі і вашим дітям

Щоб чарували в зимовій глуші весняним квіттям.

4 колядник. Ще в треті дари – любов в серденька, ліки всесильні,

Що в них загоїть страдниця ненька рани розбільні.

5 колядник. А по тім слові будьте здорові всі господарі,

Не лиш з собою, а з родиною, з добром у парі.

6 колядник. Хай гаразд буде, хай доля судить усім, що гоже

Кожній родині, по всій Вкраїні, ой дай нам, Боже!



Диктор. З новими надіями йде український народ до 2000 Різдва Христового. Хай цей віковий ювілей буде останнім рубежем, за яким настане справжня воля, справжня доля для нас, наших дітей і дітей наших дітей на многії і многії літа!




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка