Сценарій до Дня матері Тема. Матуся рідна, хай святиться твоє ім’я!



Скачати 88.67 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір88.67 Kb.
Сценарій до Дня матері

Тема. Матуся рідна, хай святиться твоє ім’я!

Мета: формувати в учнів бажання виявляти увагу й повагу до матері;

виховувати шанобливе ставлення до матері-берегині роду,



Обладнання: святково прикрашена бібліотека, записи пісень, оформлена книжкова виставка «Образ матері в творах українських письменників»
ХІД ЗАХОДУ

Звучить мелодія «Рідна мати моя». На фоні учениця читає вірш.

Як добре нам жити і знати,

Вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мама,

Немає у світі для нас.


Воно, мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.



Ведучий. З давніх-давен в усіх народів жінка була у великій пошані. Це й земна жінка, просто мати, це й жінка небесна – Богородиця, Божа Матір, Берегиня. Називали її по-різному, але суть була одна – МАТИ.

Мамо, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.

У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить свято Матері. І тому сьогоднішню зустріч ми присвячуємо цьому святу.

Ведуча. У кожній країні свято Матері відзначають давно. Щасливі ми, що воно прийшло, нарешті, і на нашу землю.

Хай вічно живуть наші мами, а ми, діти, завжди залишатимемося перед ними в боргу. Мама – основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає її від біди та горя. Мама турбується увесь вік за дитину, проймається іі болем на відстані.

Нам нахиляли небо голубе,

Вели за руку перший раз до школи.

Матусі нам казали: «Бережи себе».

Самі ж себе не берегли ніколи.



Ведучий. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці рідна рука. Зі звуку-сльозинки народжується на світ святе слово «мама», ке вимовляє дитина. Але цю мить не вловити, як і не вловити того дня, коли вперше над колискою до нас нахилилася найрідніша людини. Це мить і це вічність, бо мама живе з нами вічно.

Читець 1-й. Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту.

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла,

Нічого не треба, нічого не хочу від світу

Лишень аби мама на білому світі була.

Я часто ночами згадую знов

Дитинства сполохану казку,

Спасибі Вам, мамо,Спасибі Вам, мамо,

за вічну любов, і щедру незміряну ласку.

Схилялось над ліжком привітне чоло,

Дрімали натомлені очі…

Спасибі Вам, мамо, спасибі Вам, мамо,

За Ваше тепло, і довгі недоспані ночі.

Нагороджена я матусиною любов’ю –

Хай святиться повік ім’я!

Зичу доброго Вам здоров’я,

Берегине , нене моя!



Ведуча. «Мама» - це перше слово немовляти. «Мама» - це останнє слово вмираючого на полі солдата. «Мама» - це горнятко теплого молока, е запашний шматок пшеничного хліба, це і мамина наука «Будь добрим до людей, і люди будуть добрі до тебе»…

Коротке це слово – «мама», але яке містке! Протягом усього життя б’є потужним невичерпним джерелом жертовна любов матері до дитини.



Читець 2-й

Є немало мам на світі,

Мами добрі, мами світлі.

Та одна є наймиліша,

Хто така? Скажу Вам я –

Рідна матінка моя.

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі все починається з мами!

І коли згрубіла ваша мова,

Їй здобудьте ласку із грудей,

Бережіть її від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

Мати піде, в серці лишить рану -

Всохне корінь твій і верховіть.

Закликаю: бережіте маму!

Діти світу, матір свою бережіть!



Ведучий. Мама – всьому початок. Мама – берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Мама народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добру і любові, охайності та працьовитості. Недаремно в народі кажуть: «Яка мама, така й доня».

Ведуча. Мама наказувала доні: «Тримай хаточку, як у віночку, і рушнички вишиті на кілочку. Тримай відерця чистенькі і водиці повненькі».

Споконвіку славилися українські дівчата і жінки – чепурні, роботящі, добрі і привітні.



Читці 3,4.

Рушник, що мама вишивала,

Пісні співаючи мені,

Надовго я запам’ятала,

Висить він в хаті на стіні.

Висить рушник, а роки йдуть.

Вже я почала вишивати,

А рушничок матусин нам

Завжди оселю буде прикрашати.

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

На, вдягай, синочку.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

Ведучий. Велика любов до мами знайшла відображення у великій кількості звертань до неї: «мамо», «матінко», «матусю», «нене», «ненько» - часто зі словами «рідна», «рідненька».

Ведуча. А ось як у прислів’я увійшов образ матері:


  • шануй неньку, буде скрізь гладенько;

  • нема того краму, щоб купити маму;

  • матері ні купити, ні заслужити;

  • який кущ - така й калина, яка мати – така й дитина.

Читець 5

Ніжна мати, славна трудівниця.

Друг натхненний – ось яка вона.

Щирим серцем зір її іскриться,

А сама як пісня, як весна.

Кажуть, що на світі

Сонце найясніше,

Та всміхнеться мама,

І стає світліше.

Кажуть, що без сонця

Не розквітнуть квіти,

А хіба без мами

Є щасливі діти?

Я до неї серцем

Любо пригорнуся,

Хай сіяє сонце,

Як моя матуся

Ведучий. Материнство – це нескінченність людського роду. Кожна мати, народжуючи дитину, сподівається, що вона буде кращою за неї, тому намагається передати їй всі свої знання та вміння.

Читець 6,7

Що є миліше у світі від мами?

З першої миті хто поруч із нами?

Хто нас голубить, і захищає,

Кращих у цьому, ніж мама, немає!

Хто колискову чарівну співає?

Хто у ночі недосипає?

Хто нас годує і сповиває,

Кращих у цьому, ніж мама, не має!

Хто рідний край свій навчає любити

І для Вкраїни не тліти, горіти?

Хто в нашу долю біду не пускає,

Кращих у цьому, ніж мама, не має!

Мама! Найдорожче слово в світі!

Де б не був ти, щоб ти не робив,

Та вона твій шлях завжди освітить

Ніжним серцем відданим тобі.

В дні сумні, та в дні на щастя щедрі

Мама буде у житті твоїм,

Тож живи, як мама, щиро й чесно,

І, як мама, лиш добро твори.

Ведуча. Це один із тисячі віршів, присвячених поетами матерям. Найніжніші, найсокровенніші, найкращі слова ми бережемо в своїй душі для мами.

Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки материнської, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. Немає нічого святішого і безкорисливішого, ніж любов матері.



Читець 8

Привіт тобі, кохана нене,

У цей великий день!

Прийми вінок бажань від мене

І китичку пісень.

Дарунків жодних я не маю,

Ні золотих оков,

Тому до ніг твоїх складаю

Свою повагу і любов.

Ти ангел мій, що життя плаєм

Веде мене у даль,

З тобою світ мені здається раєм,

Без тебе – сум і жаль.

Ти вчиш мене, кохана мати,

Любити працю й труд,

Нечесним, підлим, гордуватим

Кохати рідний люд.

Ведуча. Мама! Чи є в світі слово більш прекрасне і ніжне? У мами добрі й ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят, - ти відчуватимеш себе дитиною, тобі завжди буде потрібна мама, її ласка, її погляд.

Ведучий. Я стежив за мамою: як вона ступає по землі, як усміхається… Але найчастіше мій погляд ловив її натруджені руки. Навіть тоді, коли не мали роботи, мамині руки не залишалися в абсолютному спокої – вони легко ворушилися. Так багато в житті переробивши, вони не могли зупинитися, бо не було такого, чого б вони не вміли.

Читець 9

Твої ручки, матусю, швиденькі

Поспішають зварити, спекти,

Та ще й нас доглядають пильненько,

Кращих рук ніде не знайти!

Хоч від праці вони загрубіли –

Над вогнем, у воді цілий час.

Та які ж вони ніжні, і милі,

І ласкаві до кожного з нас!

Кожний пальчик на руках матусі –

То здоров’я і щастя сім»ї.

Я від всіх твоїх діток вклонюся,

Люба мамо, тобі до землі.

Ведуча Шанування матері – один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добру, любила. І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою, допомогою. А, власне, тільки цього на старості літ і хочуть від нас наші мами. Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.

Читець 10

Є в мене найкраща у світі матуся,

За неї до Тебе, Пречиста, молюся,

Молюся устами, молюся серденьком,

До Тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у Тебе щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні її минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Дай їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й у люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди:

За це я складаю в молитві долоні

До Тебе, Царице, на сонячнім троні.

Ведучий. У кожної людини є ще одна мати - Батьківщина. Ненька Україна – це наша земля, на якій ми живемо. Кожен любить її по-своєму: один оберігає її милозвучну мову, другий творить мелодійну українську пісню, а третій залюбки працює на родючому чорноземі рідної матінки-землі.

Але в одному ми єдині: ми – діти Матері України, з якої бере початок коріння нашого роду. Ніхто не вибирає собі місце народження, а отже, ми маємо любити і шанувати Батьківщину, зберігаючи й примножуючи надбання свого народу.



Читець 11

Україна в давній славі,

В козацьких пригодах,

На заквітчаних левадах,

В рідних синіх водах.

Україна в рідній мові

І в пісні прекрасній,

Україна в рідній школі,

Майбутності ясній.

Україна в ясних зорях,

В сонці, що над нами,

І в очах добрячих, ясних

Рідненької мами.

Учні читають власні поезії.

Ведуча. Проминуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетимось ми з теплого маминого гнізда. Та щасливої погожої травневої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, вишневим цвітом, солов’їною мовою, пахучістю трав. І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства.

Читець 12 «Пісня про маму»

Ведучий.

Вертаючись з віддалених країв,

Після тривожних мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені й ласкаві рідні руки!

Ведуча.

Ніщо не вічне, вічні матері…

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки нам сіяє сонце вгорі,

У кожного живе у серці мати.

Читець 13

Хай серце мамине радіє

За своїх рідних діточок.

Дає хай Бог їй многа літа,

Як в синім небі зірочок.

Ми подаруємо усі квіти!

За материнську лагідність,

За щирість і добро,



За все, що нам даруєте,

За ніжність і тепло!.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка