С. Ю. Головін у словникові практичного психолога дає визначення мотиву в двох аспектах. По-перше, «це спонукання до дії, пов’язане з задоволенням потреби суб’єкта». По-друге, «предмет, матеріальний чи ідеальний, до



Скачати 56.77 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір56.77 Kb.
Поняття «мотив» є широковживаним і використовується в багатьох сферах людської життєдіяльності. Не дивлячись на це, його тлумачать неоднозначно.

С.Ю. Головін у словникові практичного психолога дає визначення мотиву в двох аспектах. По-перше, «це спонукання до дії, пов’язане з задоволенням потреби суб’єкта». По-друге, «предмет, матеріальний чи ідеальний, досягнення якого виступає значенням діяльності; предмет, що спонукає та визначає вибір спрямованості, діяльності, заради якого вона виконується».

У психологічному словникові за редакцією В.П. Зінченка та Б.Г. Мещерякова мотив тлумачиться як « психічний образ матеріального або ідеального предмету, який спонукає та направляє на себе діяльність або вчинки, значення яких складається в задоволенні певних потреб суб’єкта».

Соціологічний словник за редакцією Т.Є. Зерчанинової визначає мотив як «конкретний внутрішній збудник дій людини, обумовлений його інтересами та ціннісними орієнтаціями».

З правової точки зору мотив розглядається як «внутрішнє спонукання особи до діяння,скоєного ним».

К. Обухівський визначає мотив «як вербалізацію мети та програми, яка дає можливість даній особі розпочати певну діяльність».

Х. Хекхаузен пропонує розуміти мотив як «бажаний цільовий стан в рамках відношення «індивід-середовище», а мотиваційну сферу як те, що «визначає спрямованість дії» .

Таким чином, загальним в розумінні поняття «мотиву» є визнання його внутрішнього походження, спрямованості на досягнення певної мети та безпосереднього впливу на поведінку людини. Мотиви утворюють певну систему, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини. Ця система називається мотивацією.

Мотивація – поняття, яке також характеризується многозначністю, але є дещо ширшим за поняття «мотив». Найчастіше мотивація розглядається або як сукупність мотивів, або як процес регуляції діяльності за допомогою мотиву, тобто динамічне утворення. Західні психологи виділяють два наступних види мотивації: обумовлену зовнішніми факторами та внутрішню, обумовлену диспозиціями особистості.

За думкою Є.П. Ільїна, усі підходи до розуміння мотиву можна розділити таким чином:



  • мотив як потреба(C.Л. Рубінштейн);

  • мотив як мета, предмет задоволення потреби (О.М. Леонтьев,
    С.П. Манукян);

  • мотив як спонукання ( В.І. Ковальов);

  • мотив як намір ( К. Левін, Л.І. Божович);

  • мотив як стійкі властивості,особистісні диспозиції (К.К. Платонов, В.С. Мерлін);

  • мотив як стан (Р. А. Пілоян, Дж. Гілфорд) ;

  • мотив як формулювання (К. Обуховський);

  • мотив як задоволеність (В.Г. Асеев, О.Г. Ковальов,
    П.М. Якобсон).

Таким чином, мотив розумівся як явище не тільки внутрішнього, а й зовнішнього походження. Найпоширенішим з наведених підходів є розуміння мотиву як потреби.

В сучасній психологічній літературі існують різні точки зору щодо співвідношення мотивів і потреб. Їх можна систематизувати таким чином:



  1. між потребою і мотивом можливі далекі та опосередковані відносини;

  2. потреба дає поштовх для виникнення мотиву;

  3. потреба перетвориться в мотив після опредметнення, тобто після знаходження предмету, здатного її задовольнити;

  4. потреба – частина мотиву;

  5. потреба і є мотив.

На нашу думку, повне ототожнення потреб і мотивів є невірним, так як при ньому втрачається специфічна суть обох явищ. На нашу думку, потреба є лише основою для формування мотиву, певною спонукою.

Думка про те, що мотив – це стійкі характеристики особистості, в основному характерна для робіт західних психологів, але має прихильників і серед вітчизняних науковців. Ряд вітчизняних вчених (К.К. Платонов, В.С. Мерлін) теж вважають, що як мотив поряд із психічними станами можуть виступати і властивості особистості. Б.В. Зейгарник, спираючись на введений Г.Олпортом для позначення механізму розвитку особистості термін «риса», вважає, що це не риса особистості, а риса-мотив риса інтерес. Однак, як зазначає Є.П. Ільїн, прийняття властивостей особистості за мотив теж не вирішує проблеми, тим більше, що багато з особистісних властивостей (диспозиції) скоріше є потребами, наприклад, прагнення до діяльності, насолоди, потреба в нових враженнях, лібдо, потреба у самозбереженні, знаннях, прагнення до самоповаги, до творчості, художня потреба тощо. У той же час стійкі властивості особистості ( інтереси і схильності, уподобання та ідеали, установки і світогляд) можуть впливати на прийняті людиною рішення; тобто властивості особистості можуть бути включені в підставу дій і вчинків людини.

Особливе місце в розумінні природи мотиву займає підхід, який розроблявся О.Г. Ковальовим, П.М. Якобсоном. Вони розглядали як мотив задоволеність.. Але П.М. Якобсон допускає деяку термінологічну неточність, вживаючи термін «задоволення». Задоволення в такому розумінні виступає як наслідок досягнення мети, емоційний стан, що виникає через реалізацію мотиву.
Є.П. Ільїн з цього приводу зазначає, що задоволення не може бути ні самим мотивом, ні впливати на його формування, тому що «наслідок не може бути причиною самого себе». В руслі цього розуміння мотиву більшість психологів вважають доречнішим вживати поняття «задоволеність», як позитивне оцінне ставлення до своєї діяльності.

Не зважаючи на різноманітність підходів до розуміння мотиву, дослідники сходяться в одному: людині властива впорядкованість, певна ієрархія мотивів — від найбільш загальних, які характеризують спрямованість її діяльності (концепція життя, система цінностей), до ситуативних, пов’язаних із задоволенням певних потреб в конкретній ситуації. Серед цих мотивів одні також мають більше, інші менше значення. Можливі ситуації, коли має місце зіткнення різних мотивів, що вимагає від людини вольового рішення, тобто вибору певного способу діяльності для досягнення мети. Вперше ідею про ієрархічну структуру мотиваційної системи особистості висловив А. Маслоу. Він припустив, що основою мотивів є потреби, які утворюють піраміду. За даною концепцією всі потреби особистості поділено на п'ять основних груп: фізіологічні потреби, потреба самозбереження, соціальні потреби (приналежність до певної соціальної групи, позитивне ставлення з боку інших, соціальна взаємодія), потреба в повазі, потреба самоактуалізації. П'ять груп потреб одночасно є й п'ятьма основними рівнями потреб, розташованими у вигляді чіткої ієрархічної структури співпідпорядкованості. Це означає, що потреби кожного вище розташованого рівня виникають (актуалізуються) тільки тоді, коли потреби всіх нижче розташованих рівнів задоволено. Наприклад, якщо людина відчуває сильний голод, то саме він є головним мотивуючим фактором поведінки. Лише після того, як цю потребу буде задоволено, людина починає прагнути до задоволення потреб інших рівнів - зокрема, безпеки, соціального визнання тощо.

Мотиваційна сфера представлена: актуальними мотивами, які фактично спонукають до діяльності; потенційними мотивами, які сформовані, але не виявляються в діяльності. Як зазначає В.К. Вілюнас, особливе місце в мотиваційній сфері людини займають так звані екс-мотиви. Вони складають окремий клас мотиваційно значущих явищ, які проте не викликають зовнішньої активності. Життєві цілі, котрі колись активно переслідувались людиною, не можуть втрачати своє мотиваційне значення з тієї причини, що вони стали досягнутими (або частково досяжними) і отримали результативний вираз. Необхідно зауважити,що мотиваційна сфера людини динамічна, мотивація може посилюватись або послаблюватись. Можуть змінюватися ієрархія та стійкість мотивів.

Окремим питанням є співвідношення понять «мотив» та «мотивація».



Наприклад, І. А. Джидар'ян пише, що, на відміну від мотивації, мотив має вужче значення. У ньому фіксується власне психологічний зміст, саме той внутрішній фон, на якому розгортається процес мотивації поведінки в цілому. Саме мотив направляє дії людини. У цьому випадку поняття «мотивація» стає зайвим, тому що втрачається його функціональне значення.

В.Г. Леонтьєв виділяє два типи мотивації: первинну, яка проявляється у формі потреби, потяги, драйву, інстинкту, і вторинну, яка виявляється у формі мотиву. Отже, в даному випадку теж є ототожнення мотиву з мотивацією. В.Г. Леонтьєв вважає, що мотив як форма мотивації виникає тільки на рівні особистості і забезпечує особистісне обґрунтування рішення діяти в певному напрямі для досягнення певних цілей.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка