Розв’язання економічних проблем охорони земель на сучасному етапі розвитку земельних відносин



Скачати 296.4 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір296.4 Kb.


УДК 332.3
РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
БРЕДІХІН О.О.

КП „ Київський інститут земельних відносин”

Проаналізовано стан виконання робіт по охороні земель. Запропоновано заходи по вдосконаленню державної політики у галузі охорони земельних ресурсів.
Постановка проблеми. Ерозія ґрунтів є головним чинником деградації агроландшафтів у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Сучасний стан земельних ресурсів в Україні обумовлюється збільшенням впливу негативних процесів, що у свою чергу призводить до певної дестабілізації у формуванні земельних відносин.

У структурі земельного фонду значну частку займають землі, ґрунтовий покрив яких набув негативних властивостей (змитість, дефльованість, засоленість, солонцюватість, перезволоженість тощо). Протягом останніх десятиріч екологічні та економічні втрати сільськогосподарського виробництва країни від антропогенного посилення ґрунтової ерозії набули загрозливих розмірів. Причинами цього є довготривала екологічно необґрунтована інтенсивна експлуатація земельних ресурсів, надмірна розораність ґрунтового покриву, порушення рівноваги кругообігів хімічних елементів в агро екосистемах.



За даними Національної доповіді «Про стан родючості ґрунтів України» площа еродованих земель України досягла 15.9 млн. га. з яких рілля складає 12,9 млн. га.(Таблиця 1). Інформація про наявність еродованих земель в розрізі областей України наведена в таблиці 1.


Область

С.-г. угіддя

у т.ч. рілля

Еродовані землі

у тому числі рілля

всього

% від

с.-г. угідь

всього

% від заг. площі ріллі

Волинська

1051,4

674,3

362,4

34,5

225,4

33,4

Житомирська

1526,9

1092,8

87,8

5,8

60,7

5,6

Закарпатська

453,2

200,6

39,6

8,7

35,5

17,7

Івано-Франківська

631,9

381,6

133,7

21,2

98,4

25,8

Львівська

1267,8

797,2

525,0

41,4

380,1

47,7

Рівненська

933,9

658

323,3

34,6

224,2

34,1

Чернігівська

2076,7

1396,1

81,0

3,9

53,3

3,8

Полісся •

7941,8

5200,6

1552,8

19,6

1077,6

20,7

Вінницька

2017,1

1729

687,5

34,1

593,1

34,3

Київська

1668,4

1360,6

157,9

9,5

128,8

9,5

Полтавська

2175,7

1768,8

517,7

23,8

420,3

23,8

Сумська

1701,6

1232,8

305,1

17,9

176,3

14,3

Тернопільська

1049,7

854,0

244,0

23,2

239,7

28,1

Харківська

2418,7

1926,6

996,3

41,2

791,2

41,1

Хмельницька

1568,4

1254,8

628,4

40,1

501,9

40,0

Черкаська

1451,4

1271,6

326,6

22,5

286,1

22,5

Чернівецька

471,2

333,9

124,2

26,4

88,5

26,5

Лісостеп •

14522,2

11732,1

3987,7

27,5

3225,9

27,5

Республіка Крим

1798,4

1265,6

999,3

55,6

919,3

72,6

Дніпропетровська

2514,3

2125,0

1104,8

43,9

914,7

43,0

Донецька

2045,2

1656,0

1757,4

85,9

1080,0

65,2

Запорізька

2247,7

1906,7

1212,5

53,9

640,8

33,6

Кіровоградська

2039,9

1762,4

1102,4

54,0

886,7

50,3

Луганська

1911,1

1269,7

1372,3

71,8

1237,9

97,5

Миколаївська

2010,0

1698,1

964,5

48,0

914,8

53,9

Одеська

2593,4

2067,6

1214,0

46,8

1081,6

52,3

Херсонська

1971,1

1777,6

686,2

34,8

961,0

54,1

Степ •

19131,1

15528,7

10413,4

54,4

8636,8

55,6

Усього по Україні

41595,1

32461,4

15953,9

38,4

12940,3

39,9

Примітка: курсивом виділено області з еродованістю, вищою від загальнодержавної.

Таблиця 1. Площі еродованих земель України в розрізі областей та природних зон станом на 2006 рік, тис. га (без Києва і Севастополя)
В окремих регіонах України водній і вітровій ерозії піддається близько половини сільськогосподарських угідь, а в Донецькій і Луганській площа еродованих земель в складі сільськогосподарських угідь сягає відповідно 85,9% та 71,8%. З продуктами ерозії виноситься значна частина поживних речовин та органіки. Середньорічні втрати ґрунту від водної та вітрової ерозії складають 15 т/га. Це означає, що ґрунтовий покрив країни втрачає щороку біля 740 млн. т родючого ґрунту, який містить близько 24 млн. т гумусу, 0,7 млн. т рухомих фосфатів, 0,8 млн. т – калію, 0,5 млн. т азоту та великі кількості мікроелементів[1].

Негативні наслідки сучасної антропогенної ерозії стосуються не лише сфери аграрного виробництва, але й усіх компонентів природного середовища – рельєфу, поверхневих і підземних вод, рослинного покриву та всієї біоти.

Як наслідок – неефективне використання одного з найцінніших природних ресурсів – землі, яка згідно зі статтею 14 Конституції України «є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави»[8].

Аналіз останніх публікацій. Не зважаючи на те, що проблематика регулювання земельних відносин та охорони ґрунтів є предметом досліджень широкого кола вітчизняних науковців, таких як Д.І. Бабміндра, С.А Балюк , І.К. Бистряков, П.П. Борщевський, В.М. Будзяк, Б.М. Данилишин, Ю.Д. Гуцуляк, В.О. Греков, А.С. Даниленко, Д.С. Добряк, С.І. Дорогунцов, О.С. Дорош, Я.В. Коваль, Д.Ф. Крисанов, М.А. Лендєл, В.О. Леонець, А.С. Лисецький, А.Г. Мартин, В.М. Месель-Веселяк, В.В.Медвєдєв А.М. Мірошниченко, Л.Я. Новаковський, Ю.М. Палеха, Б.Й. Пасхавер, І.А. Розумний, П.Т. Саблук, А.Я. Сохнич, О.Г. Тараріко, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, М.А. Хвесик, О.М. Шпичак, А.Д. Юрченко та інших, питання здійснення заходів охорони земель при цьому, залишаються не врегульованими. Ґрунтовного наукового аналізу потребують наслідки функціонування створеної в Україні системи здійснення заходів з охорони земель при якій процеси деградації земель не зупиняються.

Виключно на основі такого аналізу можуть бути розроблені рекомендації щодо подальшого формування ефективної державної політики у галузі охорони земельних ресурсів.



Мета статті. Метою даної публікації є аналіз сучасних проблем здійснення заходів з охорони земельних ресурсів та визначення перспективних напрямів їх вирішення.

Виклад матеріалу дослідження. У статті 1 Закону України «Про охорону земель» визначено, що охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Отже, одна з актуальніших проблем, що назріла у суспільстві – це забезпечення раціонального використання та посилення охорони земель.

Разом з тим, протягом здійснення земельної реформи, зокрема при паюванні земель сільськогосподарського призначення, внаслідок ряду причин (відсутність чіткої правової бази, недостатня методична підготовка, недооцінка значення екологічних та економічних чинників тощо) були допущені певні прорахунки щодо забезпечення охорони земель.

Україна володіє значними земельними ресурсами, її земельний фонд становить 60 353, 8 тис. га. У його структурі домінують сільськогосподарські землі, які займають 2/3 території – 42 млн. га. За питомою вагою сільськогосподарських угідь у загальній площі Україна значно переважає провідні країни Західної Європи та Північної Америки[1].

Неодмінною умовою ведення високопродуктивного, конкурентноспроможного сільськогосподарського виробництва є запобігання деградаційним процесам, збереження і підвищення родючості ґрунтів.

Деградаційні явища ускладнюються також процесами забруднення земельних угідь, як техногенного походження (включаючи радіонуклідне), так і пов’язаного з хімізацією сільського господарства.

Частина орних земель засмічується бур’янами, а в окремих випадках і рідколіссям, чагарниками, це характерно для орних земель у Поліській зоні.

Проблема недопущення деградації ґрунтів і ґрунтового покриву повинна розв’язуватись шляхом розробки еколого-економічно обґрунтованої програми дій, як на загальнодержавному так і на регіональних рівнях.

Особливої ваги питання охорони земель набули після введення в дію (з 1 січня 2002 року) нового Земельного кодексу України (далі ЗКУ) та Закону України «Про охорону земель», яким зокрема визначено, що охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення[6].

Кількість земель в України, що пошкоджено водною ерозією, досягає 32 % від загальної площі або 13, 3 млн. гектар. З них 4,5 млн. га із середньо - і сильнозмитими ґрунтами, у тому числі 68 тис. га повністю втратили гумусовий горизонт.

Ерозійні процеси, руйнуючи ґрунти, впливають, насамперед, на забезпеченість їх органічною речовиною. Так, уміст гумусу в слабоеродованих чорноземах зменшується на 5-10 %, середньоеродованих – 25-30 %, сильноеродованих 35-40 % порівняно з їх повно-профільними аналогами.

Згубній дії вітрової ерозії систематично піддаються понад 6 млн. га, а у роки з пиловими бурями до 20 млн. га. Особливо потенційно небезпечною зоною в Україні є Південний Степ. Так, кількість днів на рік з пиловими бурями в Південному Степу становить 159, північному та центральному – 88, Лісостепу та Поліссі – біля 33 днів[1].

Такий стан земель, що використовують у сільськогосподарському виробництві, потребує невідкладного реагування з боку держави в особі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо його покращення.

За даними Державного агентства земельних ресурсів орієнтовні обсяги асигнувань, які необхідні для здійснення заходів з охорони земель складають 55,8 млрд. грн., у тому числі за рахунок державного бюджету – 4,1 млрд. грн. або у середньому 400 млн. грн. на рік.

Починаючи з 1986 року по 2002 рік розроблено проекти землеустрою з контурно-меліоративною організацією території на площу близько 11 млн. га для 2,5 тис. господарств різних форм господарювання. Це становить лише 1/4 від загальної потреби. Крім того передбачені проектами землеустрою заходи по охороні земель теж запроваджено лише на 30 відсотків. Зокрема, запроектовані протиерозійні гідротехнічні споруди було побудовано в дуже незначних обсягах. Обсяги будівництва основних протиерозійних споруд в зазначений вище період наведені у таблиці 2.


з/п

Назва гідротехнічної споруди

Одиниця виміру

Запроектовано

Збудовано

1

Вали, вали-канави

Км

8418

2624

2

Вали-тераси

Км

7167

1085

3

Вали-дороги

Км

1153

286,4

4

Водоскидні споруди

Км

5984

1022

5

Протиерозійні ставки

шт.

392

326

6

Берегоукріплення

Км

1233

334,7

Таблиця 2. Обсяги будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд за період з 1986 по 2002 рік
Проекти землеустрою було розроблено, у своїй більшості, на території колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. В ході здійснення земельної реформи відбулись суттєві зміни щодо землекористувань колишніх КСП. Фактично втрачено можливість реалізовувати запроектовані цими проектами агротехнічні, лісомеліоративні та гідромеліоративні заходи з охорони земель.

Вже після введення в дію Земельного Кодексу України (у 2002 році), за нових земельно – правових відносин та умов господарювання, здійснення заходів з охорони земель продовжувалось. Дані про обсяги виконання робіт з охорони земель в період з 2002 по 2011 рік наведені в таблиці 3.




з/п

Назва гідротехнічної споруди

Одиниця виміру

Запроектовано

Збудовано

1

Вали, вали-канави

Км

5416,3

56.8

2

Вали-тераси

Км

1535,3

21,7

3

Вали-дороги

Км

344

38,6

4

Водоскидні споруди

Км

124

122

5

Протиерозійні ставки

шт.

176

91

6

Берегоукріплення

Км

377,3

105

7

Терасування схилів

шт.

198

6

8

Консервація земель

га

841834,2

81871,5

Таблиця 3. Обсяги виконання заходів з охорони земель в період з 2002 по 2011 рік
За останні 9 років обсяги проектування та виконання робіт з охорони земель значно скоротились, в окремих випадках, у десятки разів за виключенням заходів з консервації земель, яка, в переважній більшості, відбувається природнім шляхом[3].

Зменшення обсягів виконання робіт характеризується тим, що безпосередньо землекористувачі (орендарі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення не зацікавлені у розробці землевпорядної документації з охорони земель, робочих проектів будівництва протиерозійних споруд та їх реалізації за власний рахунок. Договори оренди на використання основної маси земельних ділянок сільськогосподарського призначення (51%) – земельні паї, заключено на короткий термін (до 5 років), що характеризує споживацьке ставлення землекористувачів до об’єкту оренди. Відбувається безсистемне використання орних земель. Не застосовуються науково - обґрунтовані сівозміни, припинено запровадження контурно – меліоративної системи землеробства. Не дотримуються вимоги до проведення агротехнічного обробітку ґрунту (в поперек схилу) та інш.

Не зважаючи на те , що стаття 27 Закону України «Про охорону земель» передбачає економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів, але порядок проведення такого стимулювання відсутній, а, відповідно, у державі не запроваджено.

Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель являє собою механізм ціноутворення, кредитування, пільгового оподаткування, виділення бюджетних і позабюджетних коштів, компенсації зниження доходів тощо, за допомогою якого забезпечується раціональне використання земельних ресурсів, створюються сприятливі умови для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, збереження та відтворення родючості ґрунтів, захисту земель від негативних наслідків антропогенної діяльності людини.

Змістом зазначеного стимулювання є:

надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель;

виділення коштів з державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їхньої вини; звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами;

компенсація з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їхньої вини.

Реалізація заходів з охорони земель це додаткові витрати коштів і без запровадження певних важелів впливу (стимулювання) на землекористувачів не слід очікувати на покращення ситуації.

Основне фінансове навантаження по реалізації заходів з охорони земель, згідно законодавства покладається на державний і місцеві бюджети.

Статтею 55 вищезазначеного закону і передбачено, що фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом. Видатки Державного бюджету України на фінансування заходів з охорони земель і ґрунтів визначаються окремим рядком.

За рахунок Державного бюджету України здійснюються:

реалізація заходів, передбачених загальнодержавними програмами використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;

виконання заходів, спрямованих на усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси і ґрунти внаслідок стихійного лиха або в разі неможливості встановлення винних у цьому фізичних і юридичних осіб, та рекультивація земель, порушених у період до 1990 року;

будівництво та реконструкція протиерозійних, гідротехнічних і протизсувних споруд, меліоративних систем відповідно до закону;

створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень;

проведення систематичних обстежень земель і ґрунтів;

виконання заходів щодо утилізації або знищення (знешкодження) невпізнанних та непридатних до використання хімічних препаратів;

економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів

відповідно до загальнодержавних програм;

здійснення інших заходів щодо охорони земель.



За рахунок місцевих бюджетів здійснюються:

реалізація заходів регіональних програм використання та охорони земель;

освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб;

поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь;

виконання робіт щодо відновлення земель, якщо це відбулося не з вини власників і користувачів земельних ділянок;

будівництво та реконструкція протиерозійних, гідротехнічних і протизсувних споруд, меліоративних систем відповідно до закону;

реалізація заходів щодо охорони земель навколо об'єктів поводження з відходами, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів, які перебувають у власності територіальних громад;

економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів відповідно до регіональних програм;

здійснення інших заходів щодо охорони земель.

За рахунок коштів землевласників і землекористувачів здійснюються:

організаційно-господарські, організаційні та технологічні протиерозійні заходи на їх земельних ділянках;

заходи щодо охорони земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів;

проведення підготовчих робіт та складання проектів консервації земель;

заходи щодо відновлення стану еродованих, деградованих і порушених з їх вини земель та органічно поєднаних з ними інших природних ресурсів і об'єктів довкілля, запобігання заростанню сільськогосподарських угідь бур'янами, чагарниками і дрібноліссям[6].

За інформацією Держкомзему України протягом 2010 року на виконання робіт з охорони земель було витрачено лише 70,4 млн. грн. з них за рахунок :

загального фонду державного бюджету 7,1 млн. грн. та спеціального 5,5 млн. грн. ;

місцевих бюджетів 33,5 млн. грн. ;

інших джерел 24,3 млн. грн..

Протягом 2011 раку на ці цілі було витрачено 99,4 млн. грн. в тому числі за рахунок :

загального фонду державного бюджету 13,3 млн. грн. та спеціального 2,7 млн. грн. ;

місцевих бюджетів 44,7 млн. грн. ;

інших джерел 38,7 млн. грн.[3].

Найстабільнішим джерелом фінансування заходів з охорони земель є кошти органів місцевого самоврядування, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Також, підлягають відшкодуванню втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) її для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом та завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв’язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Відповідно до статті 209 ЗКУ втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України[8].

Згідно порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1279 „Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”, встановлено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і

лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи.

Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат[10].

Згідно статті 69 Бюджетного Кодексу України кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл[2].

Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, розмежування земель державної та комунальної власності. Використання цих коштів на інші цілі не допускається [8].

Але на практиці, в ході здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, виявлено декілька проблем, щодо надходження та раціонального використання коштів від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, зокрема:

порушення встановлених термінів сплати втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва землевласниками та землекористувачами;

використання органами місцевого самоврядування коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва не за цільовим призначенням;

неможливість використання коштів за причини відсутності відповідних програм та проектів землеустрою з охорони земель;

судова тяганина з приводу правомірності нарахування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у результаті порушень земельного законодавства.

За інформацією Держкомзему України про наявність коштів на рахунках органів місцевого самоврядування, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, їх використання у період з 2008 по 2012 роки протягом останніх чотирьох років контролюючі органи не забезпечили повне погашення заборгованості по сплаті втрат, заборгованість сягає близько 45 млн. грн. ( рис. 1) У свою чергу органи місцевого самоврядування не можуть забезпечити цільове використання втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що надійшли на їхні рахунки у сумі близько 600 млн. грн.(рис. 2).




Рис. 1. Інформація про нарахування і сплату втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в період з 2008 по 2012 роки.

Рис. 2. Інформація про наявність коштів на рахунках органів місцевого самоврядування, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та їх використання у період з 2008 по 2012 роки .
У більшості випадків сільські, селищні та міські ради не забезпечили використання коштів у зв’язку з відсутністю відповідних програм, схем та проектів по охороні земель на відповідних територіях. Значна частина цих коштів (близько 250 млн. грн.) зберігається на депозитних рахунках у комерційних банках. Така ситуація неприпустима, оскільки існує гостра проблема у здійсненні заходів спрямованих на зупинення прогресуючих процесів деградації основного національного багатства держави - землі.

Однією з причин такого становища є недосконалість повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по забезпеченню надходжень та раціонального використання коштів від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва - одні здійснюють розрахунок та контролюють сплату, а інші здійснюють їх використання.

Також, причиною є розпорошування коштів, що надходять від втрат сільськогосподарського виробництва по бюджетах різних рівнів, що не дає змоги забезпечити планування їх використання та забезпечити дієвий контроль за їх надходженням.

Система вирішення питань з охорони земель повинна базуватись на державній програмі охорони земель і відповідних регіональних програмах з цього питання. За відсутності державної програми лише окремі обласні ради мають затверджені в установленому порядку програми з охорони земель областей, ще гірша ситуація у районах та сільських, селищних радах.

На думку автора, лише за умови концентрації коштів на здійснення заходів з охорони земель можлива послідовна, планова реалізація, передбачених законодавством, заходів з охорони земель. В державі існують джерела, що можуть бути використані для цих цілей.

По – перше, це втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, щорічне їх надходження коливається в межах 100 – 150 млн. грн.

По - друге, органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, в середньому, за рік виявляється близько 70 тисяч порушень земельного та природоохоронного законодавства. Нарахована сума штрафів, при цьому, складає близько 50 млн. грн.

По – третє, Постановою Уряду від 25.07.07р. №963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердження та застосування якої дозволить повністю забезпечити права власників земель щодо повернення нанесеної шкоди та дасть можливість отримати значні кошти до відповідних бюджетів. За результатами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сума щорічної шкоди спричиненої порушеннями земельного законодавства сягає близько 250 млрд. гривень.

Таким чином щорічна сума коштів, у разі надання їм статусу цільового використання – виключно для фінансування заходів з охорони земель, складала б близько 500 млн. грн.

Слід зазначити, що консолідація цих коштів дозволила б не тільки забезпечити виконання нагальних заходів з охорони земель, а і врегулювати питання запровадження економічного стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів. Дуже важливо забезпечити використання зазначених фінансових надходжень на зменшення деградаційних процесів ґрунтів, оскільки природа їх визначення полягає у площині компенсації нанесених втрат або шкоди безпосередньо земельним ресурсам.

Зрозуміло, що покладання відповідальності за виконання робіт по захисту земель від деградації лише на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не вирішить проблеми, тому державна політика у галузі земельних відносин повинна бути направлена на спонукання до цієї роботи землевласників і землекористувачів.

За останні роки у країнах ЕС набула широкого застосування програма „щадне сільське господарство” (далі – програма) яка базується на стимулюванні запровадження методів без відвального обробітку ґрунту. Зокрема, у Фінляндії більше 20% фермерів виявили бажання прийняти участь у програмі, у Швейцарії понад 13 тис. га. теж використовується за цією програмою. Також, значних масштабів запровадження цієї програми набуло у Німеччині, Франції, Іспанії. Стимулювання участі у програмі здійснюється шляхом надання фінансової допомоги або зменшенням розмірів податків землевласників і землекористувачів[3]. У США, у більшості штатів, за рахунок коштів, що надходять до федерального та місцевих бюджетів від земельного податку та орендної плати за використання державних і комунальних земель, через систему стимулювання, забезпечується здійснення заходів з охорони земель[5].

Разом з цим в Україні, не на користь виправлення ситуації діє перенесення терміну ( з 1 січня 2013 року) введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» від 4 червня 2009 року N 1443-VI, яким передбачається обов’язковість використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виключно за наявності затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Цим законом встановлено, що на період до 1 січня 2015 року вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів. До статті 55 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відповідно до вищезгаданого Закону, крім передбаченої адміністративної відповідальності за самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою, встановлено також відповідальність за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь[7].

Цей закон передбачає запровадження лише певних обмежень у використанні сільськогосподарських земель, щодо здійснення науково – обґрунтованих заходів агротехнічного характеру і має на меті реалізацію лише першого етапу на шляху до запровадження системи екологобезпечного землекористування у державі.

З метою запровадження комплексної системи охорони та раціонального використання земель, при запровадженні ринку земель у державі, слід забезпечити реалізацію наступних заходів:

затвердити постановою Верховної Ради України Програму охорони земель з чітким визначенням у ній нагальних заходів та стабільних джерел фінансування;

розробити програми по охороні земель в усіх областях та районах, містах Київ та Севастополь з визначенням першочергових заходів та конкретних об’єктів по охороні земель;

розробити схеми землеустрою на кожну адміністративну одиницю, якими передбачити перспективу використання території та заходи по охороні земель;

визначити цільове використання коштів, що надходять до державного бюджету від штрафів за порушення земельного законодавства, шкоди заподіяної земельним ресурсам у результаті порушень, збитків завданих державі та громадам (власникам земель державної і комунальної власності) у результаті нераціонального використання переданих в оренду земель – виключно для здійснення заходів по охороні земель;

з метою забезпечення консолідації коштів, що надходять від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського використання, внести зміни до статті 209 Земельного кодексу України щодо зарахування коштів до державного бюджету з їх цільовим використанням на охорону земель та стимулювання власників і користувачів земельних ділянок;

покласти на центральний орган виконавчої влади із земельних ресурсів функції єдиного органу в державі по виконанню заходів з охорони земель та стимулюванню землевласників і землекористувачів за здійснення землеохоронних заходів;

розробити та затвердити механізм здійснення стимулювання власників і користувачів земельних ділянок, що здійснюють заходи по охороні земель.



Реалізація, запропонованих вище заходів, на етапі запровадження ринку земель, дозволить запровадити у державі системний підхід до вирішення питань дбайливого використання земельних ресурсів та зупинення їх деградації .
Список використаної літератури:


  1. Балюк С.А., Медвєдєв В.В., Тараріко О.Г., Греков В.О., Балаєв А.Д.: Національна доповідь «Про стан родючості ґрунтів України» // – К. - 2010. – 111 с.

  2. Бюджетний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 08.07.2010 № 2456-VI // Офіційний вісник України від 13.08.2010 № 59. - стор. 9, Ст. 2047. - код акту 52296/2010.

  3. Веб джерело - Офіційний сайт Державного агентства земельних ресурсів.-http://www.dazru.gov.ua/terra/control/uk/publish/printable_article?art_id=131639

  4. Веб джерело - Официальный сайт Экономического и социального совета Организации Объединённых Наций http://www.un.org/esa/sustdev/csd/csd16/rim/ece_bg1_ru.pdf

  5. Веб джерело - Офіційний сайт Департаменту планування і зонування Графства Мериленд Штату Вашингтон

http://www.washco-md.net/planning/ag_pres.shtm

  1. Закон України „Про охорону земель”: Прийнятий 19.06.2003 № 962-IV // Офіційний вісник України від 01.08.2003. - № 29. - стор. 9. – Ст. 1431. - код акту 25799/2003.

  2. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів” : Прийнятий Верховною Радою України 04.06.2009 № 1443-VI // Офіційний вісник України від 09.11.2009 № 84. - стор. 7. – Ст. 2837.

  3. Земельний кодекс України : Прийнятий Верховною Радою України 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України від 30.11.2001 № 46. - стор. 1. - Ст. 2038. - код акту 20473/2001.

  4. Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 № 254к/96-ВР // Офіційний вісник України ­– 2010. - № 72/1. - с. 15. - Ст. 2598.

  5. Постанова Кабінету Міністрів України „Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”: Прийнята Кабінетом Міністрів України 17.11.1997 № 1279//Офіційний вісник України 1997 р. № 47. - стор. 40. - код акту 4355/1997 .


Проанализировано состояние выполнения работ по охране земель. Предложены мероприятия по усовершенствованию государственной политики в отрасли охраны земельных ресурсов.
The analysis of works on protection of land. The measures to improve public policy in the field of land resources.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка