«Розвиток здібностей учнів на уроках математики»



Скачати 81.28 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір81.28 Kb.


Доповідь на тему:

«Розвиток здібностей учнів на уроках математики»

Доповідь підготувала: Чава Марія Михайлівна,

викладач математики, ВПУ №19, м. Дрогобич

Дрогобич
ПЛАН



Педагогічна складова навчального процесу 4

Ефективність правильно складеної навчальної програми 5

завдання викладача математики у навчальному процесі 6

Перелік використаних джерел і літератури 8




Педагогічна складова навчального процесу


Виховувати вдумливу, творчо мислячу, зацікавлену у своїй праці людину — одне з основних завдань, що стоять перед викладачами. Помилкою було б починати долучати учня до творчості лише після того, як він опанує основами наук. Дитина, навчаючись, повинна мати можливість творити, фантазувати на доступному їй рівні і у відомому їй світі понять. А якщо вона до того ж позбавлена страху помилитися, то все це стане запорукою успіху у розвитку її здібностей і початку творчої діяльності.

Безсумнівно, що творчість неможлива без уміння спостерігати, помічати особливості явищ, чисел, понять. Багато можливостей для такого навчання дає саме математика.

Викладання математики в училищі було завжди пов'язане з багатьма проблемами. Виявлення і розвиток потенціалу кожного учня, розкриття його творчих здібностей вимагають врахування його індивідуальних особливостей мислення у процесі навчання математики. Для нас, викладачів, важлива максимальна орієнтація на творче начало у навчальній діяльності учнів, зокрема, на потребу й уміння самостійно знаходити розв’язки навчальних завдань, котрі не зустрічалися раніше.

Найважливішим елементом у діяльності викладача є робота над змістом, яка включає глибоке продумування навчального матеріалу і виявлення істотних зв’язків не тільки всередині однієї теми, розділу, але й по всьому курсу математичної освіти. Виникає потреба посилення гуманістичної, загальнолюдської спрямованості математики, забезпечення активного творчого включення учнів у процес освоєння математичного матеріалу.


При цьому діяльність викладача передбачає:

  • підбір і структурування змісту навчального матеріалу;

  • збільшення частки самостійної роботи учня;

  • формування навчально-пізнавальної, загальнокультурної компетенції;

  • оволодіння соціальним досвідом в процесі вдосконалення викладання предмета.

У математиці навчити вчитися, навчити творчої діяльності можливо тільки через розв’язування завдань, що вимагають від учнів дослідницької діяльності та творчого підходу.

Створення оповідань, дійовими особами яких стають математичні об'єкти — також один із способів розвитку творчої уяви учнів. Тому викладач пропонує бажаючим придумати свою таку історію. Прочитавши математичні завдання, вигадані учнями, з задоволенням можна відзначити, що у дітей розвиваються вміння спостерігати, порівнювати, узагальнювати.

Також викладачеві слід зайняти учнів невеликою за обсягом, але дуже цікавою діяльністю: придумування рівнянь, нерівностей за визначеною характерною ознакою, придумування завдань за даними рівнянням, виразами.




Ефективність правильно складеної навчальної програми


Основним компонентом системи викладання будь-якого предмета є робота над його змістом. Зміст конкретизується системою навчально-пізнавальних та творчих завдань. Інтерпретуються результати виконання контрольних робіт, використовуються методи статистичного аналізу. На підставі отриманих результатів йде корекція: вибір програми, відбір конкретного змісту, добір засобів і зміна цілей освіти. При цьому враховуються вікові, фізіологічні, психологічні, фізичні, індивідуальні особливості учнів. При відборі матеріалу при підготовці до уроку враховується підготовка учнів групи, результати роботи над попередніми темами. На основі цього викладач визначає матеріал повторення, вивчення, закріплення, контролю. Структурування навчального матеріалу переслідує мету узагальненого бачення тем, розділів учнями, створення активної, діяльнісної середовища, в якому кожен учень опановує навчальним матеріалом.

Етапи розробки теми з навчальної програми:



  • вивчення програми, теми, облік сучасних вимог;

  • аналіз навчального матеріалу;

  • методичне відпрацювання теорем, теоретичного матеріалу;

  • вибір алгоритму розв’язування типових завдань;

  • вибір алгоритму розв’язування «ключових» завдань;

  • методи вирішення завдань.

У процесі навчання викладачу слід керуватися кількома принципами, зокрема:

  • формування і розвиток в учнів внутрішніх мотивів до навчання математики;

  • практична спрямованість навчання, формування вмінь розв'язувати навчальні завдання;

  • формування творчого підходу до розв’язування завдань;

  • облік досягнутого рівня навченості і розвиненості;

  • планування кінцевого результату;

  • облік психолого-педагогічних закономірностей, тобто помічати і заохочувати найменші успіхи учнів, не піддавати осуду, критиці їх невдачі і промахи.

Керуючись даними принципами, викладач виділяє такі завдання навчання математики:

  • формування в учнів базового фонду предметних знань і умінь;

  • формування в учнів стійких мотивів до навчання;

  • розвиток творчих здібностей через предмет;

  • інтелектуальний розвиток учнів, навчання учнів основним прийомам розумової діяльності.

  • моральне виховання учнів через предмет.

Викладач проводить роботу з удосконалення форм, методів, засобів проведення уроку, методів контролю. Здійснює моніторинг досягнень учнів як на готових тестових завданнях, так і складених ним. Ця робота пов'язана з прагненням більш повно реалізувати цілі і завдання існуючої навчальної програми з математичної освіти. Така система роботи викладача дозволяє вирішувати проблему розвитку творчих здібностей учнів у процесі діяльності на уроці математики.

завдання викладача математики у навчальному процесі


Щороку викладач розпочинає свою роботу з аналізу розумового розвитку учнів. Для цього він проводить ряд тестів, самостійних і контрольних робіт. На основі усних відповідей викладач намагається з'ясувати, на якому рівні перебувають розумові здібності учнів, наскільки сформовані навички математичних операцій, понятійне і рефлексивне мислення.

Після цього вчитель ставить перед собою принципові завдання:





  • Освоєння учнями способів і прийомів репродуктивної діяльності, які при цьому в процесі психічного та інтелектуального розвитку особистості учня повинні йому індивідуальним чином згортатися і ставати:

    • по-перше, ядром різних видів продуктивної діяльності того ж типу (розв’язування прикладів, рівнянь, задач);

    • по-друге, психологічним механізмом (базою) формування більш пізніх способів розумової діяльності.

Перевірка цього етапу освоєння способів оперування знаннями і навичками в стандартних умовах здійснюється через регулярну перевірку домашніх робіт, самостійні та контрольні роботи і диктанти.

  • Освоєння учнями прийомів і способів аналогії, аналізу, синтезу, узагальнення, індуктивного розумового заключення, виходячи з наочного, дослідного освоєння фактів.

Для реалізації цього завдання проводяться тренінги, що визначають його як процес повторення, який дає можливість по-новому подивитися на вже сприйнятий матеріал, і як процес для вирішення стандартних операцій, але включених в нову діяльність вирішення принципово нових завдань.

Викладач вважає за необхідне використовувати всі можливості для того, щоб учні вчилися з інтересом, щоб більшість з них дізналися й усвідомили привабливі сторони математики, її можливості у вдосконаленні розумових здібностей, в подоланні труднощів навчання предмету.

Тому з деяких тем доцільно застосовувати нетрадиційні форми проведення уроків, кожна з яких вирішує свої освітні, розвиваючі, виховні завдання. Багато нетрадиційних уроків за обсягом та змістом розглянутого на них матеріалі нерідко виходять за рамки навчальної програми і припускають творчий підхід з боку викладача та учнів. Важливо, що всі учасники нетрадиційного уроку мають рівні права і можливості взяти в ньому найактивнішу участь, проявити власну ініціативу.

Для учнів нетрадиційний урок — перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, відчуття себе в новій якості (а значить, нові обов'язки і відповідальність). Такий урок — це можливість розвивати свої творчі здібності та особистісні якості, оцінити роль знань і побачити їх застосування на практиці, відчути взаємозв'язок різних наук; це самостійність і зовсім інше ставлення до своєї праці.

Для викладача нетрадиційний урок, з одного боку, — можливість краще пізнати і зрозуміти учнів, оцінити їх індивідуальні особливості, вирішити внутрішньогрупові проблеми (наприклад, спілкування, формулювання відповідей); з іншого боку — це можливість для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей.

Головним результатом викладач вважає підвищення інтересу учнів до уроків математики, вмотивованість їх у вивченні даного предмета, високе місце рейтингу предмета, позитивна оцінка діяльності викладача учнями. Систематична робота вчителя з організації творчої діяльності учнів долучає їх до посильної науково-дослідної роботи, розвиває ініціативу, виховує волю, потреба в знаннях.



Радість творчості може з'явитися для учнів стимулом до подальшої творчої діяльності на уроках математики.

Перелік використаних джерел і літератури


  1. Башмаков М.И. Уровень и профиль школьного математического образования // Математика в школе. — 1993. - №2. – С. 8–9.

  2. Бевз Г.П. Методика викладання математики: Навч. Посібник. — К: Вища школа, 1989. — 367 с.

  3. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. — Москва: Изд-во АПН РСФСР, 1979. – 347 с.

  4. Варій М.Й. Загальна психологія. Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. — К.: «Центр учбової літератури», 2007.– 968 c.

  5. Венгер Л.А. Педагогика способностей. — М., 1973.— 117 с.

  6. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. — Москва: Изд. Московского ун-та, 1985. — 200 с.

  7. Гладкий А.В. Как работать с одаренными детьми? // Математика в школе. — 1993. — №2. – С. 9–11.

  8. Гнеденко Б.В. Развитие мышления и речи при изучении математики. //Математика в школе. – 1991. — №4.

  9. Груденов Я.И. Психолого-дидактические основы методики обучения математике. —Москва:Педагогика, 1987. — 160 с.

  10. Груденов Я.И. Совершенствование методики работы учителя математики: Кн. для учителя. — Моква. Просвещение, 1990. — С. 5–50.

  11. Зандер В.К. О блочном изучении математики // Математика в школе. — 1991. — №4. — С. 38.

  12. Зильбергер Н.И. Урок математики. Подготовка и проведение. — Москва: Просвещение, 1995. — 178 с.

  13. Касьяненко М.Д. Підвищення ефективності вивчення математики, організація творчої діяльності учнів. Навчально-методичний посібник. — Київ: Рад. шк., 1980. — 141 с.

  14. Коваленко В.Г. Лекційно-практична форма навчання математики учнів 9–10 класів. Київ: Рад.шк. — 1983. — 72 с.

  15. Колмогоров А.Н. Математика — наука и профессия. М., 1988. — 288 с.

  16. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. М.: Просвещение, 1968. — 432с.

  17. Моторіна В.Г. Технологія підготовки вчителя математики до уроку. Навч. посібник для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних навчальних закладів. — Харків: фірма “РЦНІТ”, 1998 — 160 с.

  18. Палій А.А. Диференціальна психологія: навчальний посібник для вузів / Анатолій Андрійович Палій . – Київ : Академвидав, 2010. – 429 с.

  19. Слєпкань З.І. Методика навчання математики: Підручник. – К.: Вища шк., 2006. — 582 с.

Слєпкань З. І. Психолого-педагогічні та методичні основи розвивального навчання математики. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. –240 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка