Розповідь про Софію Петрівну варто почати з її далеких предків



Скачати 199.86 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір199.86 Kb.
Розповідь про Софію Петрівну варто почати з її далеких предків. Як свідчить троюрідна сестра художниці Марія Іларіонівна Свєнціцька, ще в часи Ярослава Мудрого на терени нинішнього Буська, а тоді – Божеська, прийшов рід Кучинських, з якого й походить бабуся – Анна Кучинська, в заміжжі Береза. З боку діда Петра Берези історики-краєзнавці виводять родовід із тих козацьких поселенців, що вкоренилися в селі Куткір після знищення Запорізької Січі. Як би там не було, а в сільських метричних книгах згадки про Берез є з кінця ХVIII століття.

Мати Софії, Марія Петрівна Береза, як і її старші сестри Михайлина та Євгенія, закінчила вчительську семінарію, але не змогла знайти місця в школі, бо в ті часи всі переваги надавали не українцям, а полякам. Нині ніхто не скаже, що послугувало поштовхом до виїзду Марії у Францію – за версією Марії Іларіонівни Свєнціцької, молода дівчина спершу “кореспондувала” з білоруським шляхтичем Петром Караффою-Корбутом, а потім поїхала до нього. Містечко Сан-Кантен (Сент-Квентін), де мешкало молоде подружжя, відоме ткацькими фабриками: на одній із них, напевно, і працював “бюровим урядовцем”, як згодом напише Марія Петрівна, її чоловік. Там мала народитися Софія...

Ще важче довідатися, чому Марія Петрівна повернулася додому, порвавши всі стосунки з чоловіком. 23 серпня 1924 року у Львові вона народила доньку, яку назвала Софія-Романа-Роксоляна. Дівчинку охрестили в церкві Петра і Павла, хрещеними батьками були Іван Тиктор, найуспішніший галицький видавець, і Стефанія Мазур, мати Кирила Мазура, згодом відомого художника, який жив у Франції.

Дитина рано виявила здібності до малювання – вона малювала все, що потрапляло під руки, залишаючи в зошитах та альбомах фантастичних птахів та буйне цвітіння землі. Читала з чотирьох років.

Після закінчення школи тітка Євгенія Петрівна відвезла племінницю до Львова – й Софія навчалася спочатку в школі сестер Василіянок, а потім і в гімназії під їхньою опікою. Щоправда, завершити освіту там не пощастило: “золотий вересень” 1939 року зліквідував “ідеологічно ворожі” заклади. Але саме в гімназії дівчинка отримала перші уроки мистецтва від Савини Сидорович і... від Андрея Шептицького. Він у своєму маєтку в Підлютім показував гімназистці домашню колекцію живопису. Цікаво, що саме їй, як улюблениці, Владика дозволяв переглядати колекцію та підтримував її захоплення малювати, спостерігши неабиякий хист і цілеспрямованість пізнати світ через лінії та барви.

Пізніше Софія виїхала у Стрий продовжити навчання, але не встигла закінчити школу – почалася війна. Вона повернулася до Львова та упродовж 1942-1943 років навчалася на відділі малярства Державної технічної фахової школи. А 1946 року дівчина закінчила Львівське художньо-промислове училище (тепер художній коледж імені Івана Труша). До Львівського інституту прикладного мистецтва вона прийшла досвідченішою за багатьох своїх однокурсників.

Як згадують її подруги ще зі студентських часів, Віра Плесканко та Марта Токар, Софія Караффа-Корбут спочатку навчалася на відділі живопису і була найбільш майстерною в композиції, що не раз помічав Роман Сельський: “Ну, панно Соню, ви вже всім допомогли?” – запитував він, усміхаючись. Соня лише червоніла... Віра Плесканко переконана, що перехід молодої художниці на відділ графіки – це відповідь на тодішні закиди у формалізмі: справді, соцреалізму в її живописних полотнах не було і дрібки.

Але довчитися на графіці Софії не судилося – відділення закрили, а студентам запропонували продовжити навчання в інших закладах. Зберігся наказ: у ньому йдеться про рішення скерувати студентку Караффу-Корбут на п’ятий курс Київського художнього інституту. Однак до столиці вона не поїхала – перейшла на відділ кераміки. І її дипломною роботою була тарілка “Богдан Хмельницький”, яку й нині зберігають в архівах Львівської академії мистецтв.

Декілька років праці на скульптурно-керамічній фабриці з її традиційним асортиментом змусили Софію Петрівну шукати себе в іншому. Вона звернулася до книжкової графіки. Дванадцять осяйних малюнків про неслухняну дівчинку Марічку без тексту не мали шансу на втілення. І художниця попросила поета Миколу Петренка, щоб він написав вірші. Так з’явилася книжечка “Марічка невеличка”, з якої й можна вести відлік книжкової графіки Софії Караффи - Корбут.

Поліграфічна спроможність того часу не давала змоги виявити творчі засади молодої мисткині, яка прагнула гармонії: щоб текст, ілюстрації, обкладинка, шрифт, текстура паперу – все відповідало задуму, було єдиним мистецьким цілим.

Шістдесяті роки стали часом її пошуків, які втілилися в найповнішу на той час Шевченкіану, а понад тридцять копій, зменшених в обсязі до книжкових ілюстрацій, прислужилися до видання “Кобзаря” Тараса Шевченка. Ця книга і презентувала 1968 року Україну на Всесвітній виставці в Канаді, де отримала найвищі оцінки журі...

Неможливо сказати про всі книги, тексти яких поглибилися та поширилися завдяки ілюстраціям Караффи-Корбут. Але два видання, що були чи не найдорожчими для художниці, заслуговують особливих слів. Шкода, що їх не побачила сама Софія Петрівна. Це поема “Іван Вишенський” Івана Франка та драма-феєрія “Лісова пісня” Лесі Українки, видані у львівських видавництвах.

Софія Караффа-Корбут проілюструвала 57 книжок українських авторів, що вийшли загальним тиражем близько 6 млн. примірників.

У цивілізованих країнах на неї б чекало всенародне визнання, але Софія Караффа-Корбут не одержала жодної урядової нагороди. Зрештою, вона й ніколи не шкодувала за тими нагородами, яких не отримала, бо для неї в житті чогось варті були тільки праця, віра і честь. Ніколи нічого не просила, ніколи не продавала своїх робіт – ні людям, ні музеям, тільки дарувала.

Незадовго до смерті, у 1995 році, художницю було висунуто на здобуття Державної премії імені Шевченка, але члени комітету не присудили їй цієї нагороди.

29 листопада 1996 року Софії Караффи-Корбут не стало. Софію Петрівну поховали на сільському цвинтарі в селі Куткір Буського району на Львівщині. На чорному мармурі надмогильного пам’ятника роботи відомого львівського скульптора, професора Академії мистецтв Івана Микитка, Мавка тягне свої долоні вгору, до сонця.

Софія Караффа-Корбут довела, що навіть за несприятливих умов можна не втрачати честі, совісті людини, художника. Ці мало популярні нині поняття були для неї не просто високими й гарними словами, а нормою життя.
Художник і дитяча книжка

(методичні поради по проведенню бібліотечного уроку)
Мета: Пояснити дітям значення малюнків для розкриття змісту книжки; допомогти їм відчути силу графічного мистецтва; розвивати художній смак, збагачувати мову.
Сьогодні ми з вами поговоримо про людей, які ілюструють книги.

«Що це за книга без малюнків?», - казала Аліса з відомої казки Льюїса Керролла. З нею погодяться і діти, і дорослі. Адже художники «приходять» до дітей, коли ті ще не вміють не тільки читати, а й говорити. Мова малюнків інколи виявляється важливішою, впливовішою, ніж друковане слово.

Можливо, нам здається, що ілюструвати дитячу книжку якнайпростіше – побільше малюнків, яскравий колір – і все гаразд. Аж ні! Книжкова ілюстрація - це «переклад» словесних образів мовою живопису. Це особливий вид графічного мистецтва, який висуває свої вимоги до митця. Художник-ілюстратор має справу з літературою різних країн і народів. Він повинен відчувати дух епохи, в якій живуть герої казок, оповідань, повістей. Він повинен знати, як передати пензлем різні емоції людей, красу природи, стан тварин, їх спокій, тривогу, страх.

Можна сказати, що існує тип художників, талант яких найяскравіше виявляється саме в ілюструванні літературних творів.

Твори художників-ілюстраторів в особливому становищі. З одного боку, їх рідко виставляють у виставкових залах та музеях, а з іншого – разом з книжками, проілюстрованими ними, вони стають доступними тисячам і тисячам читачів.

Ілюстрація – малюнок, який розкриває і поглиблює зміст тексту. Художник для ілюстрації обирає епізоди, що найповніше розкривають зміст тексту або окремий фрагмент літературного твору.

Створити якісну ілюстрацію до твору – справа не з легких.

Зробити книжку яскравою і зрозумілою для дітей – основне завдання письменника і художника – авторів дитячих книжок. Врешті-решт, вони виховують у дітей любов до прекрасного, вчать бачити його у житті, у природі, у людині. Запам’ятовуючись, ілюстрації формують естетичні смаки дитини.

Постійний пошук – це життєве кредо художника.

Кожний митець має власний шлях до мистецтва. Саме таким він був у Софії Караффи-Корбут. На книжках, які проілюструвала Софія Петрівна, зросло не одне покоління читачів.

Майже все, що написав для дітей Іван Франко, проілюструвала Софія Караффа-Корбут. Казки та вірші Лесі Українки, оповідання Степана Васильченка, Оксани Іваненко та Марії Пригари виходили з її графічними малюнками.

Читаючи з дітьми казку Івана Франка «Лис Микита» з художнім оформленням відомої майстрині, можна запропонувати анкету «Тобі сподобалося? Чому?», в якій будуть такі запитання:

1.Яка ілюстрація тобі найбільше сподобалася? Чому?

2. Яка ілюстрація тобі не сподобалася ?Чому?

3. Якби ти був художником, як би ти проілюстрував цю казку.
Поради бібліотекарям:
Для проведення бібліотечного уроку бажано оформити тематичну полицю «Майстер пензля» або «Художник читає книгу».

На закінчення бібліотечного уроку з дітьми можна провести конкурс малюнків до згаданої книги.


Презентація книги Оксани Думанської

«Графиня з Куткора»

(З досвіду роботи Буської ЦБС)

Ведучий: Надбужанська земля дала Україні немало славетних імен. Це Е.Петрушевич, І.Свенціцький, Йосиф Боцян, Володимир Супранівський, Іван Тиктор, Іванка Мигаль, сестри Бойко, Іван Гаврилюк та багато інших.

Серед переліку цих відомих імен значне місце посідає Софія Караффа-Корбут – куткірчанка із козацького роду.

Народилася Софія Караффа-Корбут 23 серпня 1924 року. Історія її появи на світ дуже романтична. Народилася Софія Корбут від кохання з першого погляду провінційної учительки Марії Берези та білоруського графа Петра Караффи. Нарекли її трьома прекрасними іменами – Софія – Роксолана – Романа.

Зростала Софія і формувалась у сузір`ї відомих людей: філолога і мистецтвознавця І.Свенціцького, митрополита А.Шептицького. Хрещеним батьком Софії був І.Тиктор – відомий галицький видавець, а матір`ю соратниця І.Франка Стефа Мазур.

У 4 роки Софія вже вміла читати, а ще раніше взяла у руки олівець.

Закінчила Софія Караффа-Корбут Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва.

Працювала на Львівській керамічній фабриці.

Пробувала Софія себе спочатку у живописі, потім у графіці.

Софія Караффа-Корбут творила унікальні роботи. Рука художниці створила художні образи Залізняка і Гонти, Кармелюка і Довбуша, Гамалії та Прометея, Івана Підкови та Яна Гуса. Ілюструвала Шевченкового «Кобзаря».

Взагалі «Шевченкіана» займає чільне місце у творчості Софії Караффи-Корбут.

У 1968 році на Міжнародній книжковій виставці в Канаді за ілюстраційний сувенірний «Кобзар» художниця отримала першу премію.

Софія Караффа-Корбут віддала українській книзі 43 роки копіткої праці і стала ще за життя класиком художнього оформлення, вона проілюструвала 57 книжок українських авторів, що вийшли загальним тиражем близько 6 млн. примірників.

У цивілізованих країнах на неї б чекало всенародне визнання, але Софія Караффа-Крбут не одержала жодної урядової нагороди. ЇЇ обминули і з Шевченківською премією, не «внісши навіть у список «висуванців» 1995 року і поквапливо вдрукувавши наступного року, без будь-якої надії на те, що її творчий доробок поцінують.

Але Софія Караффа-Корбут ніколи не шкодувала за тими нагородами, яких вона не отримала, бо для неї в житті чогось варті були тільки праця, віра і честь.
Я цінності оті марні

давно перецінила –

і знаю - головне

в житті


є тільки праця, віра –

честь -


та добра пам'ять

по тобі,


що теж живе не довго…

16.06.93.

Ніколи нічого не просила, ніколи не продавала своїх робіт – ні людям, ні музеям, тільки дарувала.

Софія Караффа прожила багате творче життя. У її майстерні гостювала не одна Муза.

Софія Караффа любила поезію І.Франка, Л.Українки, прозу Є.Гуцала, читала класичні твори зарубіжних авторів, знала молодих українських поетів. Сама писала вірші. Її потяг до словесних образів – наслідок безмежної любові до літератури. В поезії Софія шукала суголосся своїм почуття.

29 листопада 1996 року Софії Караффи-Корбут не стало. Не дочекалась вона видання Франкового «Івана Вишенського» та Лесиної «Лісової пісні».

Сама Мавка зображена на надмогильному пам’ятнику Софії Караффи-Корбут у Куткорі.

У 1997 році у журналі «Дзвін» було надруковано публікацію Романа Горака про Софію Караффу-Корбут «Її дорога на Афон».

До 80-річчя від дня народження Софії Караффи у 2004 році у цьому ж журналі друкувався біографічний роман письменниці зі Львова Оксани Думанської «Графиня з Куткора», який одночасно виходить з друку у Львівському видавництві «Каменяр». Це біографічна оповідь з голосів самовидців. Через спогади сучасників Софії Караффи-Корбут перед читачами постане життя великої мисткині.

Сама авторка пише про свою книгу: «Ця оповідь задумувалася такою, щоб у ній панував час, коли народилася, росла, мужніли всі – і головне героїня, і ті, хто був поруч з нею. Хотілося, щоб не було вигаданих ситуацій, а лише факти, які розкривають перед нами сторінки життєпису великої художниці. Тому мала за велику честь бути співрозмовником тих, хто знав Соню, Софію, Караффу …їхні монологи і складають основу книги. Олітературювати їх не хотілося, як не хотілося відкидати епізоди, не зовсім дотичні до стрижня наших розмов. Усі вони – знаки і ознаки часу. Оминати їх – означало втратити подих минулого століття.

Кожний розділ – це розповідь, записана з голосу ровесників Софії Караффи-Корбут, з голосу її молодих сучасниць, з голосу людини, яка виконала її останню волю. Ті голоси мають різні інтонації – в одних більше емоцій, світлої туги за минулим, в інших – простий звіт про все, що відомо. І це природно, бо самовидці – різні за натурою, за умінням оповідати, зауважувати, коментувати.

З листів і записників озветься й Софія Петрівна, гармонізуючи все оте багатоголосся, і в ньому немає фальшивих нот, бо живий голос – правдивий».

Книга Оксани Думанської надійшла в бібліотеки, прочитана нашими читачами.

Сьогодні ми проводимо презентацію книги О.Думанської «Графиня з Куткора».

Оксана Думанська – львівська письменниця, авторка книги «Ексклюзив», викладач Академії друкарства, доцент кафедри українознавства.

Саме час надати слово п.Оксані. Із вуст самої авторки почути розповідь про роботу над книгою, про тих, чиї голоси розповідають про Софію Караффу-Корбут.

Виступ О.Думанської.

Ведучий: «Серед жіночих голосів, що розповідають про Софію Петрівну Караффу-Корбут, лише один чоловічий. Це голос духовного сина, який чверть століття опікувався нею з усією силою щирого серця. Він бачив художницю різною: обуреною на політиків, засмученою втратами рідних, знесиленою хворобами. Пам’ятає заклопотаною чужими бідами, розгніваною на чиновницькі вимоги, стурбованою не завжди добротливим ставленням новопосталої влади до митців… Василь Михайлович Валько – хранитель безцінних архівів та всього творчого набутку, який йому заповіла Караффа…» (Голос Василя. С.111).

Василь Михайлович запрошений на презентацію книги.

Василю Михайловичу! Ви були знайомі з Софією Караффою-Корбут?

Як відбулося ваше знайомство?

У своїй розповіді ви пишете, що ваші стосунки були схожі на родинні.

Тому ми чекаємо від вас розповіді про Софію Караффу-Корбут, про її життя, уподобання, про Софію Караффу людину, людину у побуті, і Софію Караффу-мисткиню.

Виступ В.Валька.

Ведучий: Вже на початку 60-х років Софія Караффа-Корбут плідно працює з Львівським видавництвом «Каменяр».

Починаючи з 1961 по 1990 рр. Софія Караффа-Корбут ілюструє 57 книжок українських письменників Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, М.Старицького, Г.Хоткевича, Л.Глібова, Остапа Вишні, С.Васильченка, М.Петренка, Марії Пригари, Андрія Малишка, Павла Грабовського, Оксани Іваненко та ін.

У видавництві «Каменяр» видавались книги ілюстровані Софією Караффою-Корбут:


  • М.Петренко. Марічка-невеличка, 1962р.

  • І.Франко. Фарбований лис, 1962р.

  • М.Петренко. Сонячний годинник, 1968р.

  • Дністрова Чайка. Дівчина-чайка, 1969р.

  • І.Франко. Лис Микита, 1972р., та інші.

Повний перелік книг, оформлених художницею, укладений В.Вальком і опублікований у виданні: Франко, Іван. Іван Вишенський: поема / іл. Софії Караффи-Корбут.- Львів:Каменяр, Місіонер, 2001.-С.116-117.

Ведучий: Директор львівського видавництва «Каменяр» Дмитро Іванович Сапіга у нас в гостях.

Запрошуємо до слова.
Виступ Д.Сапіги.
Ведучий: На презентацію книги О.Думанської «Графиня з Куткора» запрошені працівники районних бібліотек та сільських філій, читачі, представники органів місцевого самоврядування.

Багато із вас прочитали цю книгу, тож запрошуємо до розмови, поділитися своїми думками про прочитане, враженнями.

Виступи гостей, читачів.

Поради бібліотекарям:
Якщо ви не можете запросити на масовий захід людей, які знали Софію Караффу-Корбут, або автора книги – тоді можна провести заочну зустріч з ними та презентацію книги.
Книжково-ілюстративна виставка

«Вона зробила зримим слово»
( з досвіду роботи Буської ЦБС)

Розділ 1. Репродукції картин Софії Караффи-Корбут


  • Графічна Шевченкіана

  • 1961 рік: Гонта

Ян Гус

Прометей


  • 1962 рік: «Хто я, хто я по сім боці чеше русу косу…»

Байда («Твоя, царю віра проклятая…»)

«За байраком байрак…»



  • 1963 рік:»В моїй хатині я не одинокій…»

Гамалія

Максим Залізняк

Сирітка («На Великдень, на соломі…»)

На чужині

Репродукції ілюстрацій Софії Караффи-Корбут до «Лісової пісні» Лесі Українки.

Розділ 2. Книги, оформлені Софією Караффою-Корбут.


  • Петренко,М. Марічка-невеличка. – Львів: Каменяр,1962.

  • Франко,І. Фарбований лис. – Львів: Каменяр,1962.

  • Глібов,Л. Цяцькований осел. – К.:Веселка,1965.

  • Шевченко,Т. Кобзар. – К.:Дніпро,1967.

  • Малишко,А. Прометей. –К.:Дніпро, 1967.

  • Пригара,М. Михайлик-джура Козацький. К.:Веселка, 1972.

  • Іваненко,О. Кисличка. – К.:Веселка, 1973.

  • Золощак,А. Довбушеві скарби. – Львів: Каменяр, 1976.

  • Українка, Леся. Досвітні вогні. - К.:Веселка, 1978.

  • Васильченко,С. Чарівна книжка. – Львів:Каменяр, 1982.

  • Старицький,М. Останні орли. – Львів:Каменяр, 1990.

  • Українка,Леся. Лісова пісня: драма-феєрія. – Львів:Місіонер, 2000.

  • Петренко,М. Про Марічку невеличку. – Львів: Ліга-Прес, 2000.


Розділ 3. Матеріали про Софію Караффу-Корбут.
Думанська,О. Графиня з Куткора: біографічна оповідь з голосів самовидців. – Львів: Каменяр, 2004.

Матищак,О. Незабутня Софія Караффа-Корбут. – Львів:Каменяр, 2004.

Горак,Р. ЇЇ дорога на Афон // Дзвін.-

1997. - № 3.

Луців,Р. Софія Караффа-Корбут / РІЧ.- 2001.- № 6.

Перелік книг, оформлених Cофією Караффою-Корбут
1. Волощак, А. За горами, за лісами: казка. — Львів: Каменяр, 1961.

2. Петренко, М. Марічка-невеличка. — Львів: Каменяр, 1962.

3. Франко, І. Фарбований лис. — Львів: Каменяр, 1962.

4. Коломийки. — Львів: Каменяр, 1962.

5. Козак, Є. Гомін Верховини. — Львів: Каменяр, 1962.

6. Волощак, А. Довбушеві скарби. — Львів: Каменяр, 1963.

7. Українські народні загадки. — Львів: Каменяр, 1963.

8. Пригара, Марія. Байбак-мандрівник. — К.: Веселка, 1964.

9. Глібов, Л. Цяцькований осел. — К.: Веселка, 1965.

10. Лисич, М. Дрібушечки. — К: Веселка, 1965.

11. Українка, Леся. Досвітні огні. — К.: Веселка, 1965.

12. Вишня, О. Якби моя бабуся встали. — К.: Веселка, 1966.

13. Українка, Леся. Літо краснеє минуло. — К.: Веселка, 1966.

14. Казки: переклад із шведської. — К.: Веселка, 1966.

15. Малишко, А. Прометей. — К.: Дніпро, 1967.

16. Шевченко, Т. Кобзар. — К.: Дніпро, 1967.

17. Петренко, М. Сонячний годинник. — Львів: Каменяр, 1968.

18. Дніпрова Чайка. Дівчина — чайка. — Львів: Каменяр, 1969.

19. Лисич, М. Казка про білочку — К.: Веселка, 1969.

20. Пригара, Марія. Михайлик — джура козацький. — К.: Веселка, 1969.

21. Українка, Леся. Літо краснеє минуло. — К.: Веселка, 1970.

22. Глібов, Л. Цяцькований осел. — К.: Веселка, 1970.

23. Малик, В. Червона троянда. — К.: Веселка, 1970.

24. Хоткевич, Г. Камінна душа. — К.: Дніпро, 1970.

25. Караффа-Корбут, Софія. День як маків цвіт. — К: Веселка, 1971.

26. Українка, Леся. Досвітні огні. — К.: Веселка, 1971.

27. Українка, Леся. Ясні самоцвіти. — К.: Веселка, 1971.

28. Грабовський, П. Не раз ходили в дорогу. — К.: Веселка, 1972.

29. Пригара, Марія. Михайлик —джура козацький. — К.: Веселка, 1972.

30. Франко, І. Лис Микита. — Львів: Каменяр, 1972.

3І. Іваненко, Оксана. Кисличка. — К.: Веселка, 1973.

32. Пригара, Марія. Байбак-мандрівник. — К.: Веселка, 1973.

33. Ладижець, В. Трембіта. — К.: Веселка, 1974.

34. Сингаївський, П. Білі черевички у зими. — К.: Веселка, 1974.

35. Українка, Леся. Ясні самоцвіти. — К.: Веселка, 1975.

36. Волощак, А. Довбушеві скарби. — Львів: Каменяр, 1976.

37. Мельник В. Господар гаю. —К: Веселка, 1976.

38. Железняков, Є. Ходив весело вітерець. —К.: Веселка, 1976.

39. Лучук, В. Чарівний глобус. — Львів: Каменяр, 1977.

40. Пригара, Марія. Вірші. Казки. — К.: Веселка, 1978. — Т.1.

41. Пригара, Марія. Повісті. Оповідання. — К.: Веселка, 1978. — Т.2.

42. Підгірянка, Марія. Грай, бджілко. — К.: Веселка, 1978.

43. Іваненко, Оксана. Кисличка. — К.: Веселка, 1978.

44. Франко, І. Малий Мирон. — Львів: Каменяр, 1978.

45. Українка, Леся. Досвітні вогні. — К.: Веселка, 1978.

46. Українка, Леся. Пісенька весняної води. — К.: Веселка, 1979.

47. Іваненко, Оксана. Кисличка. — К.: Веселка, 1979.

48. Вишенський, І. Вибрані твори. — Львів: Каменяр, 1980.

49. 3агорулько, Б. Чорногора. — Львів: Каменяр, 1980. — Кн.1.

50. Колодій, В. Сонети. — Львів: Каменяр, 1980.

51. Франко, І. Лис Микита. — Львів: Каменяр, 1981.

52. Васильченко, С. Чарівна книжка. — Львів: Каменяр, 1982.

53. Франко, І. Лис Микита. — Львів: Каменяр, 1982.

54. Бандрівський, Д. Світло і тіні: повісті. — Львів: Каменяр, 1983.

55. 3агорулько, Б. Чорногора. — Львів: Каменяр, 1984. — Кн.2.

56. Васильченко, С. Чарівна книжка. — Львів: Каменяр, 1988.

57. Старицький, М. Останні орли. — Львів: Каменяр, 1990.

58. Франко, І. Іван Вишенський: поема — Львів: Каменяр, Місіонер, 2001.



59. Українка, Леся. Лісова пісня: драма-феєрія.—Львів: Місіонер, 2000.

60. Петренко, М. Про Марічку невеличку. - Львів: Ліга-Прес, 2000.
Матеріали про Софію Караффу-Корбут


  1. Белічко, Н. Шевченкіана у творчості українських графіків [Текст] : 50-60-ті рр. ХХ ст / Н. Белічко // Дивослово. - 2004. - № 3. - С. 22-26.

  2. Відійшла у вирій [Текст] : світлої пам"яті Софії Караффи-Корбут // Просвіта. – 1996. – 7 груд.

  3. Горинь, Б. Вона зробила зримим слово...[Текст] : [у Києві проходить виставка творів Софії Караффи-Корбут] / Б. Горинь // Час. – 2001. - № 11.

  4. Горак, Р. II дорога на Афон [Текст] / Р. Горак // Дзвін. -1997. - 3.

  5. Горак, Роман.  Її дорога на Афон [Текст] / Роман Горак // Дзвін. - 1997.- № 3. - С.154-160.

  6. Горак, Р.  Лебедина пісня Софії [Текст] / Р. Горак // Літ. Україна. - 2004.- 16 груд. - С.7.

  7. Горинь, Б. Образи надзвичайної художньої сили [Текст] : графічна Шевченкіа­на Софії Караффи-Корбут / Б. Горинь // Народна газета. – 2001. - № 12.

  8. Горак, Роман.  Повернення додому [Текст] : до дня народження Софії Караффи-Корбут / Роман Горак // Високий Замок - 2000. - 22 серп.




  1. Доможирова, Т. Невідомі шедеври [Текст] / Т. Доможирова // Тиждень.- 1999.- № 39.

  2. Доможирова, Т. Невідомі шедеври [Текст] / Т.Доможирова // Народна воля. – 1999. - № 49.

  3. Думанська, О. "... У житті є тільки праця, віра, честь..." [Текст] / О. Думанська // Народна газета. – 1999.- № 6.

  4. Думанська, Оксана.  Вона мала б народитися в Парижі... [Текст] : до 75-ліття Софії Караффи-Корбут / Оксана Думанська // Поступ. - 1999. - 26 серпня. - С.13.

  5. Думанська, О. Графиня з Куткора [Текст]: біографічна оповідь з голосів самовидців / О.Думанська. - Львів: Каменяр, 2004. 127 с., іл. - (Сер. «Осо­бистості»).

  6. Думанська, О.   Графиня з Куткора : біографічний роман у спогадах самовидців / О. Думанська // Дзвін. - 2004.- N 8. - С.53-93.

  7. Думанська, О.   Похресниця Івана Тиктора [Текст] / О. Думанська // Просвіта. - 2004. - 2 лют. - С.6.

  8. Думанська, О. Софія-Роксолана-Романа Караффа-Корбут [Текст] / О.Думанська // Вечірній Київ. – 1999. - 15 квіт.

  9. Думанська, О. Чи дочекаються свого часу "Лісова пісня" та "Іван Вишенський" [Текст] / О.Думанська // День. – 1999. - № 77.

  10. Думанська, О. Щедра в мистецтві, щедра до людей [Текст] / О.Думанська // Арко. – 2000. - 14 жовт.

19.Іванова, Л. Спомин про сестру [Текст] / Л.Іванова // Воля народу. – 2003. - № 84- 85.
20.Козловський, Б.   У житті і графіці - графиня [Текст] : божий дар художниці і чарівна краса не принесли їй особистого щастя / Б. Козловський // Високий Замок. - 2004.- 21 серп. - С.18.

21.Колос, О.   Майстриня книжкової графіки [Текст ] / О. Колос // Поступ. - 2004.- 28 верес. - С.12.

22.Левицька, Г.   Кияни вшановують пам'ять художниці, яка творила шедеври [Текст] / Г. Левицька // За вільну Україну. - 2004. - 26 серп. - С.11.

23.Леонтович, О Каріатида шістдесятництва [Текст] / О.Леонтович // Воля народу. _ 2004. - № 98-99.

24.Луців, Р. Софія Караффа-Корбут без легендиекст] / Р.Луців // Річ. 2001.- № 6.

25."Куткорівська графиня" йде до читача [Текст] : розмова з Оксаною Думанською // Літ. Україна. - 2004.- 13 трав. - С.3.



  1. Матищук, О. Незабутня Софія Караффа-Корбут [Текст] / О.Матищук. - Львів: Каменяр, 2004. - 64 с., іл.

  2. Петренко, М.   Творець книжкових оздоб [Текст] / М. Петренко // Світ дитини. - 2004. - № 7-8. - С.7.

  3. Семенюк, В. "Головне в житті є тільки праця, віра, честь та добра пам"ять по тобі... [Текст] : до 80-річчя Софії Караффи-Корбут / В. Семенюк // Воля народу. – 2004. - № 84-85.

  4. Скріба, В. Добра пам"ять має жити довго [Текст] / В. Скріба // Поступ. – 2000. - № 126.

  5. Ціхоцька, Л. Мистець світової величини [Текст] / Л. Ціхоцька // Воля народу. – 2000. - № 54.

  6. Ціхоцька, Л. Чистою мовою серця [Текст] / Л.Ціхоцька // Воля народу. – 2001. – 15 трав.




  1. Шавала, С. Низький уклін митцю [Текст] / С.Шавала // Воля народу. - 2000. - № 57.

  2. Яців, Р. Софія Караффа-Корбут без легенди [Текст] / Р. Яців // РІЧ. - 2001. – №6. - С.22-23.



Вебліографія


  • Думанська, Оксана. Одна з небагатьох [Електронний ресурс] / Львівська газета. – Режим доступу : http://www.gazeta.lviv.ua/articles/. – Назва з екрану.

  • Думанська, Оксана. Чи дочекаються свого часу «Лісова пісня» та «Іван Вишенський»? [Електронний ресурс] / День. – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/11977/. – Назва з екрану.

  • Козловський, Борис. У житті і графіці – графиня [Електронний ресурс] / Високий замок. – Режим доступу : http://www.wz.lviv.ua/print.php?atid=32797. – Назва з екрану.

  • Колос, Олеся. Майстриня книжкової графіки [Електронний ресурс] / Поступ. – Режим доступу : http://postup.brama.com/usual.php?what=31015. – Назва з екрану.

  • Софія Караффа –Корбут.Ілюстрація. Каталог альбомів [Електронний ресурс] / Мистецька толока. – Режим доступу : http://uart.ucoz.ru/photo/20. - Назва з екрану.


  • Творчість Софії Караффи – Корбут [Електронний ресурс] / Реферати українською. – Режим доступу : http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=31719. – Назва з екрану.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка