Розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та книг. 1775 рік зруйновано Запорізьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 1862 рік закрито українські недільні школи



Скачати 60.87 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір60.87 Kb.
До розділу „Сценарії”

Виступ агітбригади до Дня української писемності та мови

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких літ пережила наша мова, мужньо витерпівши знущання, заборони. Якою ж була боротьба української мови за незалежність?

1720 рік – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1769 рік – видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та книг.

1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік – закрито українські недільні школи.

1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книг україн-ською мовою.

1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік – закрито всі українські театри.

1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським уря- дом Росії шкідливою.

1914 рік – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу.

1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов`язкове вивчення російсь-кої мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офі-ційну загальнодержавну мову.

1991 рік – прийнята державна програма реалізації української мови та мов наці- ональних меншин до 2000 року.

Учениця. Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить.

Бринить-співає наша мова,

Чарує, тішить і п`янить.

Ведуча. Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає од спраги.

Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо пое-зією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як річка без води.

Мова – то найперша ознака нації. Є мова – є і держава, є народ. Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги – «раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «люд без мови – то глина безлика, без`язика отара овець». А отарою так легко управляти.

Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витри-мала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави.



Учениця. Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В`язнили, кидали за грати.

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати!

Ведуча. Душогуби стояли вже близько. Багато чого їм вдалося. Але рідна мова наша вистояла! Тепер вона – державна мова України. Її офіційний статус закріплений де-сятою статтею Конституції України.

Учениця. Андрій Малишко

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої.

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В кореневищі пружному ниви колоскової,

В леготі шовковому пісні колискової;

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Щоб раділа з мене Україна-мати;

Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,

В гніві бився блисками, а в любові – рутою!

Ведуча. Ми пишаємося іменами наших українських письменників, серед яких Марко Вовчок, Леся Українка, Іван Франко, Василь Стус, Василь Симоненко. Вони своєю творчістю виборювали право на існування рідної мови.

Із сивої давнини, від Кирила та Мефодія, від Нестора Літописця впродовж бага-тьох років розвивалася, розросталася наша мова вглиб і вшир. Плекають, пестять її поети і прозаїки.



Повинна жити мова, яка стала піснею в далекі часи Івана Вишенського і Григо-рія Сковороди, яка пролунала на весь світ піснями «Наталки Полтавки» Івана Котляревсь-кого та гостротою Шевченкового вірша. Слово Тараса підхопили сини і дочки українсько-го народу, збагатили та через випробування принесли в духовну скарбницю України.

Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос. Більш нічого.

А серце б`ється, ожива,

Як їх почує…

Учениця. Василь Симоненко

Моя мова

Все в тобі з`єдналося, злилося –

Як і поміститися в одній! –

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в`януть зроду

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі – великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Ведуча. Мова наша поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства. Скі-льки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось нове. Про багатство та красу української мови захоплено відгукуються не лише її носії, але й іноземці.

Учениця. Алла Каніщенко

Українська мова

Ніжна, мила, світанкова,

ясна, чиста, колискова,

мелодійна, дзвінкотюча,

дивна, радісна, співуча,

лагідна, жива, казкова,

красна, чарівна, шовкова,

найдорожча, добра, власна,

мудра, сонячна, прекрасна,

солов`їна, барвінкова

Українська мова!

Ведучий. Так, українською мовою можна передати будь-які події, слів виста- чить, щоб описати сміх і смуток, найтонші та найскладніші почуття та думки, найвищу красу, задовольнити найвитонченіший смак. Усе в ній є, тільки треба наполегливо вивча- ти, безмежно любити її і пишатися нею.

Учениця. Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це – українська мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Вимовляю кожне слово,

Кожне слово, наче спів.

Найдорожча рідна мова –

Мова діда і батьків.

Ведуча. Коли осягаєш багатство рідної мови, мимоволі дивуєшся: який усе-та-ки могутній творчий геній нашого народу! Скільки синонімічних рядків, яка гнучкість граматичних форм, глибина думок і почуттів у нашій мові, образність, простота у загадках і прислів`ях, приказках.

Учень. Микола Вінграновський

Згорають очі слів, згорають слів повіки.

Та є слова, що рвуть байдужий рот.

Це наше слово. Жить йому повіки.

Народ всевічний. Слово – наш народ.

Ведучий. А згадаймо український дотепний жарт! А сміх іскрометний! Україн-ці сміялися з давніх-давен, сміялися споконвіку. Українці – це загальновідомо – творці і носії найтоншого гумору.

Сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих національних рис. Час іде, а мудра ріка веселих народних усмішок не мілішає, і талановитих гумористів не меншає. Адже і ми ростимо своїх власних.

(Пропонується декілька сценок у виконанні учнів).

На уроці

Учитель. Яке завдання в нас було, Петрова?

Петрова. Позначити число в іменниках «штани» й «весна».

Чи однина, чи множина.



Учитель. То ти вже виконала, ні?

Петрова. «Весна» - це ясно – в однині,

От зі «штанами» щось не те…

Завдання дуже непросте.

Учитель. І цим же, поясни мені,

Оті штани такі складні?



Петрова. У чому складність? Бо штани

До половини – однина,

А трохи нижче – множина.

Ось такі близнята

На уроці мови вчитель пита Вову:

- А скажи тепер мені, як же буде в множині

Іменник «людина»?

Й говорить дитина:

- А це слово буде у множині «люди».

- Бачу, знаєш мову .– Хвалить вчитель Вову. –

Мудрий ти хлопчина,

А як же буде в множині іменник «дитина»?

І на це питання Вова без вагання:

- Як таке не знати? Це ж буде «близнята».

Ведучий. Україна та її культура святкують відродження. Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть рідне слово, щастя, натхнення, добра, миру та світлого май-бутнього…

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова,

І в голосі яснім ім`я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

© Бібліотека загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів № 1 м. Херсона



© Чернієнко Ю. М., веб-майстер


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка