Розпорядження правами інтелектуальної власності та їх захист



Сторінка1/3
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.67 Mb.
  1   2   3




Характеристика дисципліни
Навчальна дисципліна "Розпорядження правами інтелектуальної власності та їх захист" є нормативною дисципліною та входить до циклу дисциплін професійно-орієнтованої підготовки фахівців.

Мета вивчення дисципліни – засвоєння комплексних знань щодо розпорядження правами на об’єкти інтелектуальної власності (ІВ) та їх захисту, придбання навичок, необхідних для розробки документів (договорів, експертних висновків) та їх використання у господарській діяльності будь-якої сфери технологій.

 У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

- нормативно-правові основи регулювання відносин щодо розпорядження майновими правами ІВ та їх захисту;

- види цивільно-правових документів (договорів) щодо розпорядження майновими правами ІВ;

- правила укладання договорів щодо розпорядження майновими правами ІВ;

- документування порушень прав власників охоронних документів та заявників;

- форми і способи захисту порушених прав ІВ;

- права та обов’язки сторін у судовому процесі щодо захисту прав ІВ;

- нормативно-правове регулювання судово-експертних досліджень, пов’язаних із порушенням прав ІВ.

 У результаті освоєння знань студент повинен вміти:

- визначати законодавство України, яке регулює відносини в сфері розпорядження та захисту прав ІВ;

- формувати механізм взаємодії суб’єктів ринкових відносин у процесі розпорядження та захисту прав ІВ;

- оформляти проекти договорів на передачу (продаж) прав на об’єкти права ІВ;

- виявляти порушення прав ІВ підприємства;

- оформляти юридичну документацію за процедурою захисту прав володільців ІВ в законодавчому полі України.

 Критерії успішності – отримання позитивної оцінки при захисті курсової роботи.



Засоби діагностики успішності навчання – комплекти тестових завдань, за якими виявляється рівень засвоєння навчального матеріалу дисципліни згідно наведеним вимогам до знань та вмінь. 

Зв`язок з іншими дисциплінами – ця дисципліна є завершальною в циклі навчання спеціалістів з ІВ і тісно пов’язана зі всіма дисциплінами курсу від "Право ІВ" та "Маркетинг ІВ" до "Економіка ІВ".
1. Загальні методичні вказівки
Структуру вивчення дисципліни "Розпорядження правами інтелектуальної власності та їх захист" наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1


Розподіл навчальних годин (заочна форма навчання)





Усього

Чверть

II


Усього годин за навчальним планом

180

180

у тому числі:

Аудиторні заняття


28

28

з них:

лекції


16

16

лабораторні роботи

-

-

практичні заняття

12

12

семінарські заняття

-

-

Самостійна робота

152

152

Підсумковий контроль


курсова робота

курсова

робота

Робоча програма передбачає самостійну роботу, яка контролюється викладачем та включає:


  • підготовку до аудиторних занять;

  • самостійне вивчення розділів дисципліни, які не викладаються на лекціях;

  • виконання курсової роботи.


2. Рекомендована література
Основна:

 

1. Дмитрішин В.С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в Україні/Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: "Держ. ін-т. інтел. власн.", 2008. - 248 с.



2. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред.. П.М.Цибульова: монографія. – К: "К.І.С.", 2005. – 448 с.

3. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. Конспект лекцій // Укладач Меняйло Л.А. - К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2000. - 224 с.

4. Кириченко І.А. Судова експертиза об'єктів права інтелектуальної власності. Навчальний посібник. - К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2007. - 172 с.

5. Закон України № 4008/11 "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій".

6. І.А. Кириченко Судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності/ Навчальний посібник. – К.: 2005. – 122 с.
Допоміжна:

1. Посібник для суддів і слідчих "Судова експертиза прав інтелектуальної власності: збірник питань". Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 10.07.2006 № 01-8/1516.

2. "Інтелектуальний капітал" № 4, 2002, с. 41-47.

3. Цивільно-процесуальний Кодекс України.

4. Цивільний Кодекс України.
3. Програма і питання для заключного контролю
Розподіл навчальних годин за темами і видами занять наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1

№№ тем

Назва розділу / теми та її зміст

Види занять

Ауд.

Лекції

Пр. робота

Сам. робота

1

2

3

4

5

6

1

Нормативно-правове забезпечення процесу розпорядження та захисту прав ІВ

Взаємозв`язок обсягу майнових прав суб`єкта права ІВ з предметом договору щодо розпорядження цими правами. Об`єктивні та суб`єктивні істотні умови договорів щодо розпорядження майновими правами ІВ



2

2

-

14

2

Договірні відносини у сфері ІВ

Взаємозв`язок предмету договору щодо розпорядження майновими правами ІВ з правами та обов`язками сторін цього договору



4

2

2

14

3

Договірні відносини у сфері ІВ

Відповідальність сторін, гарантії, строк дії договору та умови його припинення як істотні умови договору щодо розпорядження майновими правами ІВ



4

2

2

14

4

Методика укладання ліцензійних договорів щодо розпорядження майновими правами ІВ

Правила укладання ліцензійного договору щодо розпорядження правами ІВ. Державна реєстрація договорів



4

2

2

14

5

Методика укладання ліцензійних договорів щодо розпорядження майновими правами ІВ

Порядок укладання та припинення дії попередніх договорів щодо розпорядження майновими правами ІВ, пов'язаними із об`єктами техніки



4

2

2

14

6

Захист прав інтелектуальної власності

Поняття, форми та способи захисту від порушень прав ІВ, їх характеристика



4

2

2

14

7

Захист прав інтелектуальної власності

Адміністративно-правові способи захисту та санкції за порушення прав ІВ. Судовий порядок захисту прав ІВ та його особливості



4

2

2

14

8

Судова експертиза з питань ІВ

Предмет та основні завдання експертних досліджень, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності



2

2

-

14




Курсова робота

-

-

-

36




Загалом

28

16

12

152


Питання для контролю
1. Дайте визначення поняттям "ліцензіат" та "ліцензіар".

2. За якою ознакою виділяють виключні, невиключні та одиничні ліцензії?

3. Яка інформація подається в преамбулі ліцензійного договору?

4. У якому порядку здійснюється захист права інтелектуальної власності?

5. Які рішення може постановити суд у випадках порушення права інтелектуальної власності?

6. Хто встановлюює терміни проведення експертиз?

7. Які існують форми розрахунків ліцензіата з ліцензіаром за ліцензійним договором?

8. Перерахуйте підстави виникнення цивільних прав і обов’язків стосовно об’єктів права інтелектуальної власності.

9. Охарактеризуйте відплатні, безвідплатні та реальні правочини.

10. Яким чином може бути здійснено адміністративний захист права інтелектуальної власності?

11. Назвіть терміни проведення експертиз щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і не складних за характером досліджень експертиз.

12. У якому законодавчому акті розглядаються питання щодо комерційної концесії?

13. Яка інформація подається в преамбулі ліцензійного договору?

14. Чим відрізняється односторонній правочин від багатостороннього? Наведіть приклади одностороннього та багатостороннього правочину.

15. Які правочини належить вчиняти у письмовій формі?

16. Яка з ліцензій надає ліцензіатові найбільший обсяг прав?

17. Назвіть основні завдання судової і досудової експертизи в сфері інтелектуальної власності.

18. Назвіть форми захисту прав інтелектуальної власності.

19. У якому випадку слідчий зобов'язаний призначити судову експертизу?

20. З яких частин складається ліцензійний договір?

21. В яких випадках вимога щодо якості продукції є обов’язковою умовою ліцензійного договору?

22. У яких випадках слідчий зобов'язаний призначити судову експертизу?

23. Дайте визначення поняттю "захист прав інтелектуальної власності".

24. Яким органом може бути здійснено цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності?

25. За допомогою якого документу може здійснюватися право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно?

26. Дайте визначення терміну "фоноскопічна експертиза".

27. Яка інформація подається у додатках до ліцензійного договору?

28. Назвіть основні завдання державного інспектора з питань інтелектуальної власності згідно Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності.

29. Чи існують в Україні методики проведення судових експертиз у сфері інтелектуальної власності? Які державні експертні установи їх розробляють?

30. Які дані повинен містити ліцензійний договір для реєстрації передачі прав на винахід?

31. На підставі якого документу згідно з Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака? Чи має право сторона договору, згідно з Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знак?

32. Кому власник патенту згідно з Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" може передавати на підставі договору майнові права власності на винахід?

33. У якому нормативно-правовому акті у окремій главі визначаються види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності?

34. Чи підлягає державній реєстрації факт передачі виключних майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності?

36. Дайте визначення терміну "трансфер технологій".

37. Чи може власник секретного винаходу відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" розпоряджатись своїми майновими правами? Дайте повну відповідь.

38. Які правочини відносять до фідуціарних правовідносин?

39. Які правочини належить вчиняти лише у письмовій формі?

40. У якому законодавчому акті розглядаються питання щодо комерційної концесії?

41. У якій формі здійснюються правочини щодо передачі прав у тимчасове використання?

42. Дайте визначення терміну "об'єкт технології" згідно до Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій".

43. Охарактеризуйте фідуціарні, безумовні та каузальні правочини.

44. Яким чином може передаватися або переходити до іншої особи право попереднього користувача на компонування інтегральної мікросхеми?

45. Які правочини належить вчиняти у письмовій формі?

46. Назвіть підстави для виникнення цивільних прав та обов’язків щодо об’єктів інтелектуальної власності.

47. Дайте визначення терміну "правочин"

48. Які скарги розглядаються антимонопольним комітетом?

49. Наведіть приклади порушення авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

50. Які методи експертизи використовуються при дослідженні властивостей об'єктів інтелектуальної власності?

51. Перелічіть дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності?

52. Які державні спеціалізовані установи здійснюють судово-експертну діяльність?
4. ТЕМИ ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ РОЗДІЛІВ ПРОГРАМИ, ЯКІ НЕ ВИКЛАДАЮТЬСЯ НА ЛЕКЦІЯХ
1. Нормативно-правове регулювання відносин щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (ІВ).

2. Цивільний Кодекс України. Книга ІV "Право інтелектуальної власності" щодо вимог до ліцензійного договору та договору комерційної концесії.

3. Допустимі, умовно-допустимі та не допустимі обмежувальні умови в договорі щодо розпорядження майновими правами ІВ.

4. Указ Президента України від 27.04.01 р. "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні".

5. Методика складання договорів про конфіденційність, про оцінку технологій, про співробітництво та Протоколу про наміри.

6. Опційний договір.

7. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності.

8. Дії, що визнаються порушенням прав власників чинних охоронних документів та заявників. Документування порушенням прав власників чинних охоронних документів та заявників.

9. Розгляд Законів України (ЗУ), положень Цивільно-процесуального Кодексу України щодо захисту ІВ.

10. Нормативно-правове регулювання судово-експертних досліджень: процесуальні підстави та порядок їх призначення і проведення.

11. Методика експертних досліджень, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності та її особливості стосовно типових об’єктів права інтелектуальної власності.

12. Розгляд Кодексу адміністративного судочинства України та Законів України "Про судову експертизу" від 25.02.94 р. № 4038-ХІІ та "Про судоустрій України" вiд 07.02.2002 № 3018-III.

13. Розгляд положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
5. Методичні вказівки до виконання практичних занять
Практична робота №1
Тема: Правила визначення змісту істотних умов та предмету договору щодо розпорядження майновими правами ІВ

Мета роботи: Ознайомити студентів з практичними засадами визначення змісту істотних умов та предметів договорів щодо розпорядження майновими правами ІВ. Визначити напрями використання правил узгодження змісту істотних умов та предметів договорів.

Теоретична частина
Законодавство більшості не регламентує структуру і зміст ліцензійного договору, допускаючи певну свободу договору. Зазначене положення, за винятком певних обов’язкових умов договору, встановлюється і вітчизняним законодавством. Проти, дотримання певної структури договору дозволяє сторонам більш повно і конкретно викладати на папері взаємні права та обов’язки, що дозволяє використовувати цей документ з максимальною ефективністю.

Крім встановлених цивільним законодавством обов’язкових умов ліцензійного договору (вид ліцензії, сфера використання ОПІВ, конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія та строк на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання ОПІВ; доцільно включати і інші умови.

Доцільна структура ліцензійного договору:


  1. Преамбула;

  2. Визначення термінів, що використовуються по тексту договору;

  3. Предмет договору;

  4. Права і обов’язки ліцензіара;

  5. Права і обов’язки ліцензіата;

  6. Дозволені способи використання ОІВ;

  7. Захист прав, що передаються;

  8. Технічні удосконалення і права на нові об’єкти;

  9. Платежі;

  10. Технічна документація;

  11. Гарантії і відповідальність;

  12. Технічна допомога, підтримка, консультування;

  13. Збори і податки;

  14. Конфіденційна інформація і документація;

  15. Реклама;

  16. Інформація і звітність;

  17. Форс-мажорні обставини;

  18. Арбітраж (вирішення спорів, умовна підсудність);

  19. Термін дії та умови розірвання договору;

  20. Наслідки припинення дії договору;

  21. Інші умови.

Договір розпочинається з його назви, яка повинна зазначати вид договору (ліцензійний договір), його номер, вказувати на вид ліцензії, а також на об’єкт інтелектуальної власності, який передається за договором.

Головним обов’язком сторін є збереження інформації в таємниці. Виходячи з цього, ліцензіар повинен вказати у договорі, що інформація, яка ним передається, є конфіденційною, та зобов’язати ліцензіата передбачити у трудовому договорі (контракті) із своїми працівниками зобов’язання останніх зберігати відому їм інформацію в таємниці.


Порядок виконання
1. Огляд теоретичних положень за темою заняття

2. Опис структури завдання:

2.1 Обрати охоронний документ на об’єкт інтелектуальної власності (винахід, корисна модель, промисловий зразок, ноу-хау тощо), права на який будуть передаватися за договором (згідно до варіанту завдання) на сайті Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (http://www.uipv.org/ua);

2.2 На початку договору написати інформацію щодо сторін договору та осіб, які беруть участь у договорі, номер патенту та дату його видачі;

2.3 Дати визначення термінів щодо передачі прав на об’єкт інтелектуальної власності;

2.4 Визначити предмет та об’єкт договору щодо передачі прав інтелектуальної власності;

2.5 Написати інформацію щодо технічної документації;

2.6 Перелічити порядок здачі і приймання документа;

2.7 Визначитись щодо винагороди і порядку розрахунків сторін договору;

2.8 Визначитись із відповідальністю і обов'язками сторін договору, а також іншими умовами договору;

2.9 Написати реквізити сторін, що беруть участь у договорі
Після виконання завдання студенти повинні:

- знати зміст істотних умов та предмету договорів щодо розпорядження майновими правами ІВ;

- вміти визначати напрями використання правил узгодження змісту істотних умов та предметів договорів.
Література до виконання практичної роботи
1. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України. – К.: 2008-2013. Посилання на сайт: http://sips.gov.ua/

2. Державне підприємство "Український інститут промислової власності".


– 2004-2013. Посилання на сайт: http://www.uipv.org/ua

3. Цивільний кодекс України.

4. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. Конспект лекцій // Укладач Меняйло Л.А. - К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2000. - 224 с.

5. Дмитрішин В.С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в Україні/Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: "Держ. ін-т. інтел. власн.", 2008. - 248 с.

6. Цивільне право. Підручник / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. Том 2. – К., 2007. – 480 с.


Практична робота №2
Тема: Правила укладання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності
Мета роботи: Ознайомити студентів з основними вимогами укладання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності
Теоретична частина
Згідно ст. 1113 Цивільного кодексу України, основними вимогами укладання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності є:


  1. За цим договором одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (ч.1 ст. 1113 ЦК України).

На відміну від ліцензійного договору, договір про передання прав інтелектуальної власності спрямований на повну уступку (відчуження) майнових прав на твір, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку чи інший об’єкт інтелектуальної власності.

  1. Укладання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Як правило, за даним договором здійснюється повна уступка майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності. Водночас, особливості правової охорони окремих об’єктів допускають можливість часткової передачі прав.

Згідно з даним договором здійснюється передача всього комплексу прав на об’єкт промислової власності, а не його окремої частини. Оскільки передача прав передбачає зміну особи патентовласника, дроблення майнових прав на запатентований об’єкт законодавством не допускається.

Але, договір про передання виключних майнових прав у сфері авторського права може передбачати відчуження лише певних майнових прав на твір. Відповідно до ч.2 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права, що передаються за договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Автору, або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Залежно від того, чи стає набувач авторських прав за договором єдиним їх володільцем, договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності поділяються на авторські договори про передачу виключного права на використання твору та авторські договори про передачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

3) Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними.

На підставі договору про передання прав інтелектуальної власності до набувача переходять всі права та обов’язки щодо об’єкта договору. Зокрема, обов’язки по використанню запатентованого об’єкта, по підтриманню чинності патенту чи свідоцтва та інші. Крім того, укладання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Зміст договору про передання прав інтелектуальної власності спрямований на безповоротне відчуження прав на об’єкт охорони. ЦК України не містить особливих вимог до змісту договору, вказуючи лише, що умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об’єкта, або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим законодавством, а також обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними.

Окремі вимоги до договору про передання прав інтелектуальної власності на торговельну марку встановлені Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Так, передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо особи, яка виготовляє товар, чи надає послугу.

Істотними умовами договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності є: строк дії договору, способи використання твору, територія, на яку поширюється право, що передається, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а також інші умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Проте, умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим ЦК України або іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними.

Договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності укладаються в письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).
Порядок виконання
1. Огляд теоретичних положень за темою заняття

2. Опис структури завдання:

2.1 На сайті Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (http://www.uipv.org/ua) обрати охоронний документ на об’єкт промислової власності, виключні права на який будуть передаватися за договором.

2.2 На початку договору вказати прізвище, ім'я, по-батькові громадянина або повне найменування юридичної особи, що передає виключні майнові права, номер патенту/свідоцтва та дату його видачі, дату опублікування в офіційному Бюлетені "Промислова власність" (для передачі виключних майнових прав на торговельну марку – перелік товарів і послуг, вказаних у свідоцтві згідно з МКТП).

2.3 Визначити предмет договору щодо передачі прав інтелектуальної власності.

2.4 Вказати реквізити сторін, що беруть участь у договорі (Додаток Б).


Після виконання завдання студенти повинні:

- знати структуру договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

- вміти складати договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності
Література до виконання практичної роботи
1. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України. – К.: 2008-2013. Посилання на сайт: http://sips.gov.ua/

2. Державне підприємство "Український інститут промислової власності".


– 2004-2013. Посилання на сайт: http://www.uipv.org/ua

3. Цивільний кодекс України.

4. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. Конспект лекцій // Укладач Меняйло Л.А. - К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2000. - 224 с.

5. Дмитрішин В.С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в Україні/Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: "Держ. ін-т. інтел. власн.", 2008. - 248 с.

6. Цивільне право. Підручник / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. Том 2. – К., 2007. – 480 с.
Практична робота №3
Тема: Правила укладання договору про створення на замовлення і використання об`єкта права інтелектуальної власності (ОПІВ)
Мета заняття: Ознайомити студентів з законодавчими та нормативними засадами правил укладання договору про створення на замовлення і використання об’єкта права інтелектуальної власності.
Теоретична частина
Основним документом, що визначає відносини сторін договору про створення на замовлення і використання ОПІВ є Цивільний кодекс України (Книга ІV "Право інтелектуальної власності").

У статті 1112 Цивільного кодексу України описуються етапи створення за замовленням і використання об’єктів права інтелектуальної власності.

За договором про створення за замовленням і використання
об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець –
письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права
інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони
(замовника) та в установлений строк. Цей договір є: двостороннім; консенсуальним; відплатним.

На відміну від ліцензійного договору, на момент укладення цього договору відповідного об’єкта права інтелектуальної власності ще не існує (його створення є одним із обов’язків творця).

Цей договір слід відрізняти від договору підряду. Різним є й характер виконуваної роботи: робота творця є творчою, а її результатом є створення об’єкта права інтелектуальної власності (складання вірша, написання картини тощо). Робота ж підрядчика не є творчою – вона має, як правило, технічний характер (ремонт квартири, пошиття одягу тощо).

На відміну від ліцензійного договору однією із сторін цього договору (особою, яка виконує замовлення) може бути лише фізична особа, тобто, творець твору.

Метою цього договору є не лише створення, але використання створеного твору. Тому, відповідно до ч.2 ст. 1112 ЦК договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.

1.1. За договором про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець – письменник, художник, тощо) зобов’язується створити об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог іншої сторони (замовника) та в установлений строк. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об’єкта замовником. Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором. Умови договору про створення за замовленням і використання ОПІВ, що обмежують право творця цього об’єкта на створення інших об’єктів, є нікчемними.

1.2. Договором про створення за замовленням і використання ОПІВ є угода, де одна сторона (творець – письменник, художник, тощо) зобов’язується створити ОПІВ відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. Договір замовлення укладається на створення конкретного твору, за яким автор зобов’язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обумовленої договором винагороди, замовник зобов’язаний виплатити автору аванс. Розмір і терміни виплати визначаються угодою сторін. Сторона, що не виконала, або виконала неналежним чином свої зобов’язання, повинна відшкодувати потерпілій стороні заподіяні збитки, включаючи і втрачену вигоду. У разі відступлення автора від вимог, що містяться в договорі, замовник твору вправі вимагати відповідної доробки. Договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва, призначений для урегулювання питань, що виникають у зв’язку з тиражуванням в промисловості оригінальних творів декоративно-прикладного мистецтва. Договір укладається тільки з позаштатними художниками підприємств. Автори отримують винагороду як за створення твору, прийнятого до використання, так і за подальше його тиражування залежно від обсягу використання.

1.2.1. Специфічними умовами авторських договорів на створення і використання комп’ютерних програм є: можливість пере відступлення авторського договору; визначення типів персональних комп’ютерів, для яких може бути використана комп’ютерна програма, їх кількість і місцезнаходження; права сторін на подальші модифікації і удосконалення; кількість виготовлених копій; забезпечення доступу до вихідного коду; порядок використання твору третіми особами; терміни і порядок навчання користувача; інші (особливі) умови, які сторони визнають за необхідне передбачити в авторському договорі.

1.2.1.1. Авторський договір на створення і використання комп’ютерних програм може включати такі документи: текст договору; технічне завдання; технічні умови; календарний план, або програму робіт; специфікації; опис використовуваного обладнання; угоду між авторами про розподіл винагороди.

1.2.2. Договір художнього замовлення визначає відносини, пов’язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу.

Предметом договору є різноманітні твори образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організацій та приватних осіб і стають власністю останніх. Володільці придбаних творів вправі розпоряджатися ними на свій розсуд, дотримуючись законодавства на авторське право.

Ці договори характеризуються певними особливостями про створення за замовленням і використання творів образотворчого мистецтва (скульптури, картини, малюнки, гравюри, дизайн тощо), тому що існують, як правило, лише в одному екземплярі. Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.

1.3. Нікчемними є ті умови договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, які обмежують право творця цього об’єкта на створення інших об’єктів.

Порядок виконання
1. Огляд теоретичних положень за темою заняття

2. Опис структури завдання:

2.1 Обрати будь-який об’єкт інтелектуальної власності (об’єкт авторського права), права на який будуть передаватися за договором (згідно до варіанту завдання);

2.2 На початку договору написати інформацію щодо сторін договору та осіб, які беруть участь у договорі;

2.3 Дати визначення термінів щодо передачі прав на об’єкт інтелектуальної власності;

2.4 Визначити предмет договору щодо передачі прав інтелектуальної власності;

2.5 Написати вимоги до об’єкту інтелектуальної власності та до умов його передачі;

2.6 Написати порядок використання об’єкту інтелектуальної власності та виплати винагороди щодо його використання;

2.7 Визначитись щодо відповідальності сторін та вирішення спорів щодо використання об’єкту інтелектуальної власності;

2.8 Визначитись щодо відповідальності сторін при форс-мажорних обставин та інших питань;

2.9 Вказати реквізити сторін, що беруть участь у договорі
Після виконання завдання студенти повинні:

- знати правила укладання договору про створення на замовлення і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

- вміти визначати напрями використання правил узгодження змісту істотних умов та предмету договору про створення на замовлення і використання об’єкта права інтелектуальної власності.
Література до виконання практичної роботи
1. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України. – К.: 2008-2013. Посилання на сайт: http://sips.gov.ua/

2. Державне підприємство "Український інститут промислової власності".


– 2004-2013. Посилання на сайт: http://www.uipv.org/ua

3. Цивільний кодекс України.

4. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. Конспект лекцій // Укладач Меняйло Л.А. - К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2000. - 224 с.

5. Дмитрішин В.С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в Україні/Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: "Держ. ін-т. інтел. власн.", 2008. - 248 с.

6. Цивільне право. Підручник / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. Том 2. – К., 2007. – 480 с.

Практична робота №4
Тема: Франчайзінг, як ефективний засіб комерціалізації технологій. Методика складання, структура та зміст договору франчайзингу
Мета заняття: Ознайомити студентів з практичними засадами визначення змісту істотних умов та предметів договорів франчайзингу, як засобу комерціалізації та розпорядження майновими правами ІВ. Визначити напрями використання правил узгодження змісту істотних умов та предметів договорів комерційної концесії.

Теоретична частина
У багатьох країнах світу одержала поширення особлива форма комплексного ліцензування, в якій знак для товарів і послуг, комерційна таємниця та інші об’єкти інтелектуальної власності можуть використовуватись в комплексі – це договір про франчайзинг (англ. franchise) або договір комерційної концесії (англ. Contract of comertial concession). Використовуватись можуть як зареєстровані так і не зареєстровані об’єкти, комерційний досвід, ділова репутація тощо.

За договором комерційної концесії одна сторона (суб’єкт прав інтелектуальної власності) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

На відміну від інших договорів, сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути виключно фізичні та юридичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі (у разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним) та підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію суб’єкта прав інтелектуальної власності. Якщо суб’єкт прав інтелектуальної власності зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Як і у випадку з іншими об’єктами інтелектуальної власності, у випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому суб’єктом прав інтелектуальної власності комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із право власником або визначених договором комерційної концесії. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.

За договором франчайзингу, суб’єкт прав інтелектуальної власності зобов’язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників із питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.

Саме суб’єкт прав інтелектуальної власності, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії, зобов’язаний: забезпечити державну реєстрацію договору; надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників; контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Користувач, зі свого боку зобов’язаний: використовувати торговельну марку та інші позначення суб’єкта прав інтелектуальної власності визначеним у договорі способом; забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) суб’єктом прав інтелектуальної власності; дотримуватися інструкцій та вказівок суб’єкта прав інтелектуальної власності, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правовласником; надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у суб’єкта прав інтелектуальної власності; інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень право власника за договором комерційної концесії; не розголошувати секрети виробництва правовласника, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

Поряд з вищезазначеними, в договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, такі як: обов’язок суб’єкта прав інтелектуальної власності не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; обов’язок користувача не конкурувати з суб’єктом прав інтелектуальної власності на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правовласником прав; обов’язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правовласника; обов’язок користувача погоджувати з правовласником місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення; умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

Умова договору, відповідно до якої суб’єкт прав інтелектуальної власності має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

Треба зазначити, що суб’єкт прав інтелектуальної власності несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

Особливою умовою цих правовідносин є те, що кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації, в органі, що реєстрував його укладання.

Договір комерційної концесії також припиняється у разі: припинення права правовласника на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом; оголошення суб’єкту прав інтелектуальної власності або користувача неплатоспроможним (банкрутом).

Проте перехід виключного права на об’єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правовласника до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії.

Ще одна цікава особливість цього виду договорів в тому, що у разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правовласника, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення суб’єкта прав інтелектуальної власності, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правовласнику плати. Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором (наприклад, суб’єкт прав інтелектуальної власності втратив права на деякі з класів МКТП, які раніше захищались знаком),дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правовласнику плати, якщо інше не встановлено договором.

Порядок виконання
1. Огляд теоретичних положень за темою заняття

2. Опис структури завдання:

2.1 Обрати об’єкт інтелектуальної власності (винахід, корисна модель, промисловий зразок, ноу-хау тощо), права на який будуть передаватися за договором;

2.2 На початку договору написати інформацію щодо сторін договору та осіб, які беруть участь у договорі;

2.3 Визначити предмет та умови договору щодо передачі прав інтелектуальної власності;

2.4 Визначити розмір винагороди та порядок її сплати;

2.5 Визначитись щодо обов'язків Правоволодільця і Користувача і відповідальності сторін договору комерційної концесії;

2.6 Визначитись щодо умов вирішення спорів;

2.7 Визначитись зі строками дії договору та додатковими умовами щодо договору;

2.8 Вказати реквізити сторін, що беруть участь у договорі


Після виконання завдання студенти повинні:

- знати практичні засади визначення змісту істотних умов та предметів договорів франчайзингу, як засобу комерціалізації та розпорядження майновими правами ІВ;

- вміти визначати напрями використання правил узгодження змісту істотних умов та предметів договорів комерційної концесії.
Література до виконання практичної роботи
1. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України. – К.: 2008-2013. Посилання на сайт: http://sips.gov.ua/

2. Державне підприємство "Український інститут промислової власності".


– 2004-2013. Посилання на сайт: http://www.uipv.org/ua
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка