Розділ стан фауни земноводних на території Дніпропетровщини…5 розділ загальна характеристика озерної жаби



Скачати 115.23 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір115.23 Kb.
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. Стан фауни земноводних на території Дніпропетровщини…5

РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика озерної жаби………………………..7

2.1. Систематика………………………………………………...7

2.2. Поширення………………………………………………….7

2.3. Біотопи………………………………………………………8

2.4. Розмноження та розвиток………………………………….9

2.5. Живлення…………………………………………………..10

РОЗДІЛ 3. Вплив на амфібій різних екологічних чинників……………..11

3.1. Вплив природних чинників на амфібій…………………11

3.2. Вплив антропогенних чинників…………………………15

РОЗДІЛ 4. Район, матеріали і методика досліджень……………………20

4.1. Район досліджень………………………………………...20

4.2. Матеріали і методика досліджень………………………28

РОЗДІЛ 5. Результати досліджень………………………………………..30

Висновки………………………………………………………………………..34

Перелік посилань……………………………………………………………….35

Техніка безпеки………………………………………………………………….38

ВСТУП

Амфібії серед усіх хребетних є найменш різноманітною по кількості видів групою тварин. На території Присамар’я можна зустріти такі види: червоночеревна жерлянка, звичайна чесночниця, велика жаба, озерна жаба, гостроморда жаба.

Обєктом моєї роботи є озерна жаба Rana radibunda, тому що вона використовує широкий спектр біотопів – населяє різноманітні проточні та стоячі водойми. Активна вдень та вночі.

Метою моєї роботи є проаналізувати особливості озерної жаби в умовах антропогенного навантаження.

Завдання дослідження:


  1. закласти маршрут уздовж берегової лінії на оз. Княгиня і ставку у балці Сорокове;

  2. подрахувати чисельність озерної жаби вздовж закладеного маршрута;

  3. відлвити вибірку R. radibunda по 10 особин з кажного озера;

  4. описати зовнішню морфологію;

  5. зробити статистичну обробку та узагальнити данні.

  6. проаналізувати літературні дані по данній темі;

  7. узагальнити получені результати.

Для вивчення морфологічних ознак були використані морфометричний опис особин, які були відловлені в польових умовах та його статистична обробка.

РОЗДІЛ 1


СТАН ФАУНИ ЗЕМНОВОДНИХ НА ТЕРИТОРІЇ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ.
В даний час світова фауна земноводних нараховує 3337 видів. З них 33 вида фауни у центральному степовому Придніпров’ї відзначено 10 видів, з них хвостатих – 1 вид, а безхвостих - 9.

Наявність ділянок високої обводненості визначає концентрацію амфібій у заплавах долин рік Дніпра, Самари, Орели, Базавлука.

Основними факторами сучасного стану, чисельності і перерозподілу земноводних регіону, є зоогеографічні особливості ареалів поширення видового складу й анторпогенний вплив на місце знаходження і популяції. Тому перебування багатьох видів амфібій у зазначеному регіоні дотепер залишалося неповним і часто суперечливим (Банников, 1977).

У зоогеографічному відношенні район дослідження цікавий насамперед тим, що він є або північною, або південною границею поширення 60% земноводних. Цим визначається знаходження 40% видів у якості окремих ізольованих популяцій (звичайний тритон, сіра жаба, звичайна квакша, трав'яна жаба).

Земноводні регіону по походженню і типовим територіям підрозділяються на 3 групи. До европейско-средиземноморскої групи відносяться озерна і ставкова жаби. Звичайний тритон, червоночеревна жерлянка, звичайна чесносница, звичайна квакша, зелена і звичайна жаби - представники середньоєвропейської групи. До видів північно-євроазіатського походження відносяться гостроморда і трав'яна жаби.

Найбільш багата фауна земноводних лісового комплексу - 50%, що обумовлено великою розмаїтістю біотопів. Розходження у видовому складі по окремих ділянках незначний. Видовий склад гігрофільного комплексу трохи бідніший - 40%, що обумовлено великою розмаїтістю біотопів. Видовий склад степового комплексу складає 10% амфібій.

Не дивлячись на те, що за останні 60 років ландшафтно-географічні умови на території регіону не змінилися, чисельність популяцій багатьох видів земноводних скоротилася. Антропогенні фактори, які нарушили природні біотопи існування, насамперед лісового комплексу земноводних, викликали скорочення чисельності сірої жаби в 5 - 6 разів, зеленої жаби в 0,5 - 1,5 рази, гостромордої жаби в 3 - 4 рази. Звичайна квакша і трав'яна жаба представлені схожими, розрідженими популяціями.

У регіоні не зник жоден вид. У той же час один вид у даних умовах сильно скоротив свій ареал, 2 види стали рідкими. Рідкі і зникаючі види земноводні області складають 30% усієї батрахофауни.

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗЕРНОЇ ЖАБИ
Крупна жаба, завдовжки до 170 мм. Спина сіро-зеленого кольору. В природі зустрічаються особини різних відтінків – від сірого до зеленого. На спині є крупні темні плями. Черевце сіро-біле чи сіро-жовтувате з рисунком, іноді без рисунка.

2.1. Систематика

КЛАС: Земноводні (Amphibia)

Ряд: Безхвості (Anura)

Підряд: Діплязіоцельні (Diplasiocoela)

Родина: Жаби (Ranidae)

Рід: Жаби (Rana)

Вид: Озерна жаба (Rana ridibunda)

Відомі 3 підвида озерної жаби:

1. Номенативна форма Rana ridibunda ridibunda населяє велику частину ареала вида в Європі, а також Кавказ, Середню Азію;

2. Rana ridibunda perezi Seoane, 1885 обітає в Южной Франції, на Піренійскому напівострові, у Северо-Западній Африці;

3. Rana ridibunda saharica Boul., 1913 разповсюджена у Северо-Восточній Африці та Передньої Азії, на Балканскому напівострові та в южних районах Закавказя.

2.2. Поширення.

Вiдомо, що озерна жаба поширена на всiй територii Украiни. При цьому слiд зазначити, що цей вид є особливо звичайним у степовiй зонi. За лiтературними даними, у даному регiонi озерна жаба розповсюджена повсюдно окрiм зони яйли, де немає водойм (Щербак, 1966).

В iншому гiрському регiонi Украiни (територй Карпат), озерна жаба зустрiчається переважно на рiвнинi та є окремi знахiдки у Прикарпаттi (Щербак, 1966, Куртяк, 2004). Поза територiєю Украiни встановити межi ареалу досить складно. Але в цiлому можна вiдмiтити, що озерна жаба мешкає на величезнiй територii, яка простирасться в широтному напрямку вiд схiдної Францiї до схiдного Казахстану (Кузьмин, 1999). Ранiше межi ареалу виду вважалися дещо iншими, але застосування бiоакустичних та бiохiмiчних методiв в систематицi показало, що жаби в багатьох пiвденних районах вiдносяться до iнших видiв.

2.3. Бiотопи

Озерна жаба використовує широкий спектр біотопів – населяє різноманітні проточні та стоячі води (Федонюк, 2006). Спостереженнями вчених пiдтверджена рiзноманiтнiсть бiотопiв озерноi жаби (Кузьмин, 1999).

Так у басейнi Дунаю вiдмiченi такi мiсця мешкання як: прибережнi плавнi, плавнi, що вiддаленi вiд береговоi лiнiї на 1-3 км; слабопроточнi водойми, канали, озера з вiдкритим водним дзеркалом, озера з закритим водним дзеркалом з наявнiстю водяної та напiвводяноi рослинностi, озера розмiщенi на територiї з деревинною рослиннiстю, водойми з заростями очерету та рогозу, лiсовi озера. За iншими лiтературними даними у останньому регiонi також була вiдмiчена у рибних ставках та рисових чеках, однак охочiше займають канали i канави бiля цих водойм (Котенко, 1999; Межжерин и др. 1999).

Польовi дослiдження в басейнi Днiпра показали, що озернi жаби зустрiчаються в закритих старицевих водоймах, штучних водоймах з глиняними берегами, у невеличких струмках з прибережною лучною рослиннiстю, у невеликих калюжах на дорозi, водосховищах з заростями очерету, солончакових луках.

Окремо слiд зазначити, що озерна жаба вельми стiйка до високоi солоностi води i зустрiчасться у водоймах з солонiстю 0,9-8,3 % (Кузьмин, 1999).

Чисельнiсть озерноi жаби, при її облiках, залежить вiд погодних умов, сезону року (включаючи перiод розмноження) та наявностi плаваючої i напiвзанурено водноi та коловодноi рослинностi. Найбiльша чисельнiсть озерних жаб, вiдмiчена в Одеськiй обл, в плавнях р. Дунай. У степових рiчках на 100 м береговоi лiнії можна зустрiти вiд 70-150 особин жаб у перiод розмноження (Запорiзъка обл.). i близько 30-50 особин у iнший перiод (водойми Запорiзької обл.).

У басейнi р. Пiвденний Буг (Гончаренко, 1980) озерна жаба заселяє водойми в межах лукового степу, зволоженi луки, рiчки, ставки, тимчасовi водойми. Чисельнiсть озерноi жаб у даному регiонi, дещо подiбна до наших даних, приблизно на 100 м маршруту — 40 особин.

Чисельнiсть цих амфiбiй в бiльш пiвнiчних регiонах дещо нижча. Так на територi Закарпаття зустрiчається приблизно 23 особини озерних жаб на 100 м маршруту (Куртяк, 2004). Вид зустрiчається повсюдно, але поширений не рiвномiрно. Зосереджений бiля великих водних артерiй.

Озерна жаба територiї Захiдного та Центрального Полiсся, за лiтературними даними, мешкає в проточних водоймах, до яких вiдносять глибоководнi ставки i озера з заростями очерету, з вербою та осикою по берегам, великi канави i ями , iнодi струмки. Кiлькiсний облiк озерних жаб, за даними лiтератури, з даної територi (Заброда, 1983) показал, що на 100 м берегової лiнiї зустрiчається 12-15 особин. У великих водоймах на 1 км маршруту - вiд 15 до 50 особин.

Таким чином можна зазначити, що озерна жаба використову дуже широкий спектр бiотопiв i вони мешкають у мiшаних та листяних лiсах, в зонах лiсостепу, степу тощо (Кузьмин, 1999).

2.4. Розмноження та розвиток.

Озерна жаба активна вдень та вночі. Розмноження починається через кілька днів після пробудження і триває до 2,5 місяців.

Ембрiогенез, за рiзними лiтературними джерелами, триває 3-18 (3-10) дiб, личинковий розвиток 50-95 (40-100) дiб. Час метаморфозу залежить вiд погоди, особливостей бiотопу i широти, але звичайно приходиться на квiтень - листопад. Iнодi личинки зимуют (Кузьмин, 1999).

Статевозрілими жаби стають у віці 1-4 років, коли тварини досягають 60-70 мм завдовжки. Зиму проводять у водоймах або на суші (Федонюк, 2006).

2.5. Живлення.

Примитивність земноводних, як наземних тварин, їх крайня залежність від влажності та температури, яка огранічує активність, визначила характер живлення. Земноводні хватають все, що рухається, і не беруть нерухомий корм (Банников, 1985).

Дорослi живляться в основному сухопутними i водяними комахами (листоїди, жужелицi, мертвоїди тощо). Живлення вiдбувається в основному на сушi або на рiзному плаваючому субстратi за декiлька метрiв вiд берега. Пуголовки живляться дентритом, водоростями, вищими рослинами, тваринами та їх трупами (молюски, комахи, риби) (Федонюк, 2006; Пащенко, 1955).

За даними дослiдникiв озерна жаба також полює на личинок i цьогорiчок свого й iнших видiв земноводних. Вже вiдомо бiля 10 видiв земноводних, причому iнодi вона поїдає навiть iкру iнших безхвостих. З земноводних найчастiше поїдаються пуголовки i цьогорiчки жаб. Жаба полює на ящiрок, птахiв i ссавцiв (Кузьмин, 1999). У закритiй штучнiй водоймi бiля м. Мелiтополя знайдено озерну жабу, що подавилася невеликим горобцем.

Серед комах цi амфiбii частiше поiдають мурашок (50%), личинок двокрилих i листоїдiв (29%), турунiв (20%) та мертвоїдiв (17%).

Воргами жаби озерної є пявки та водяні комахи, які поїдають ікру та пуголовків, черепаха болотяна, вужі, риби, птахи, ссавці.

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ НА АМФІБІЙ РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ


3.1.Вплив природних чинників на амфібій
Земноводні – група наземних тварин, яка особливо пов'язана з водним середовищем. Тому в їх життєдіяльності чинники природного середовища грають визначальну роль. У самій назві «Земноводні» вгадуються чинники що забезпечують життєдіяльність тварини.

Навколишнє середовище складається з чинників, які діляться на три групи:



  1. Біотичні – складна система взаємин земноводних з іншими складовими біотоп;

  2. Абіотичні – сукупність умов середовища складових біотоп.

  3. Антропогенні – умови існування, які створені діяльністю людини.

А зараз розглянемо функціональне значення земноводних в різних екосистемах степового Придніпров'я.

Оцінка ролі різних тварин у складі зооценоза як найважливіший структурно-функціональній частині екосистеми визначається по багатьом параметрам, основними з яких є:

- участь в продукційних процесах;

- у круговороті речовин і потоці енергії;

- у регуляції чисельності біоти;

- у межекосистемних зв'язках;

- участь в комплексі природних механізмів в утворенні гомеостазу і захисного блоку системи. В зв'язку з цим земноводні на різних стадіях розвитку з обхватом водних і наземних систем серед елементів зооценоза займають особливе місце. Вивчення земноводних в різних екосистемах впродовж більше 30 років (1967-2000 року) дозволяє зробити наступні висновки:

1. Різний час перебування земноводних в наземних і водних системах обуславливают різний ступінь участі земноводних у формуванні біомаси по сезонах року. З березня по травень біомаса земноводних у водоймищах найбільш висока. У цей період біомаса тварин складала:

- у малих річках – 230-850 г/м

- у заплавних озерах – 430-1100г/м

- у прибережних зонах водосховищ – 170-250 г/м

У цей період частка земноводних в загальній біомасі хребетних системи складала – в малих річках 9-48%, в озерах – 21-56%, в прибережній частині водосховища – 6-28%. Біомаса личинок земноводних з травня по червень коливається в межах 195-1160г/м, а загальна амфібійна маса в різних типах систем від всієї зоомасси складала 11,5-86,0%.

Цей період сприятливий для споживачів амфібійної біомаси. У наземних системах в різні періоди біомаса земноводних складала: у заплавних лісах – 476-1342, в аренних лісах – 150-920, у байрачних дібровах – 37-187 г/м. У літній період, починаючи з кінець червня до кінця серпня, після масового метаморфоза, біомаса земноводних в екосистемі значно зростає середній приріст чистої продуктивності на об'єднаний біотоп наземних систем

По відношенню до всіх хребетних продукція земноводних складає в різних типах екосистем від 2,9% до 62,1% з мінімумом в степах і максимумом в заплавних дібровах і вільшняках.

Таким чином в продукційних процесах екосистем земноводні в умовах степового Придніпров'я займають важливе місце.


  1. Роль земноводних в потоці биотической енергії.

Трансформована биотическая енергія земноводних в різних типах екосистем степового Придніпров'я складає 5,3-381,5 тис. ккал/га за рік. Це 1,7-1,9 % по відношенню до решти хребетних екосистем в степових екосистемах, в плакорних лісових насадженнях – 3,7-4,9, в заплавних лісах – 16,9-25,5, у водних системах – 22,2-33,5, у вільшатніках – 27,1-47,6.

2. Роль земноводних в регуляції чисельності безхребетних фітофагів у наземних екосистемах, особливо лісових. Земноводні грають значну роль по обмеженню чисельності безхребетних фітофагі. За активний період вони знищують від 2 до 156 кг /га біомаси різних шкідників небезпечних для сільського і лісового господарств. На літній період доводиться 60-75% знищеної біомаси фитофагів в травостанє. Ступінь їх дії на:

- лускокрилих – 2,9-33,9 %;

- жорсткокрилих – 4,1-30,7 %

- прямокрилих – 1,4-19,3 %

- пилильщиков – 1,9 – 24,0 %

- наземних молюсків – 9,2-10,1 %

В цілому земноводні знижують розвиток фитофагів безхребетних на 2,3-16,7 %.

Трофічна дія земноводних на фитофагів сприяє збереженню в різних лісових екосистемах до 5,5-19,1 приросту автотрофної продукції.

3. Роль земноводних в міжекосистемних зв'язках.

Використання амфібіями різних екосистем в своєму розвитку обуславлює високий ступінь міжекосистемних зв'язків між водними і наземними системами, яку найпростіше виразити в енергетичних одиницях. Загальна притока біотичної енергії з наземних у водній системі за участю амфібій за активний період їх діяльності складає 2,9-4,8 тис. ккал за рік. Відтік біотичної енергії з водних систем в наземних складають 7,1-8,4 тис. ккал за рік.

Таким чином, в загальному балансі обмінних процесів наземні системи за рахунок земноводних отримують до 40,8-57,1 % водних матеріально-енергетичних ресурсів.



  1. Роль земноводних в створенні захисного блоку екосистем.

У наземних екологічних системах земноводні грунторої займають провідне місце. Порушення грунтового покриву риючими формами сприяє зниженню твердості грунту на 8,1-12,3 %, збільшенню вологості на 1,8-7,2 %, ступені порозності на 2,6-7,1 % . Щодоби зариваючись в грунт, вони запасають воду (8,1-29,6 % від ваги тіла) з подальшим випуском її і зволоженням місця перебування тварини.

Це сприяє у свою чергу підвищенню вологості на 6,8-52,3% .



У жорстких умовах степу вказані характеристики оптимізують умови для розвитку автотрофної частини екосистеми. Мешкаючи в наземних умовах.

Амфібії виділяють велику кількість екскрецій, відповідні в заплавних лісових системах з кількістю екскрецій ссавців. Надходження екскрецій амфібій в грунт сприяє збільшенню органо-мінеральних речовин, інтенсифікації мінералізаційного процесу і перекладу важких металів в нерухоміші металоорганічні сполуки, що підвищує захисний блок системи проти техногенного забруднення.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка