Розділ поняття та роль маркетингових досліджень. Суть та теоретичні основи циклічності 4



Сторінка1/4
Дата конвертації24.04.2016
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3   4
ЗМІСТ
ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА РОЛЬ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

СУТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦИКЛІЧНОСТІ 4


    1. Сутність та роль маркетингових досліджень 4

    2. Циклічність як важлива характеристика розвитку ринку 12

    3. Сезонність ринку. Поняття та характеристика 22

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «Тюльпан» 25

2.1. Короткі дані про підприємство 25

2.2. Аналіз фінансової діяльності підприємства та сезонності ринку 27

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДРИЄМСТВА ТА СЕЗОННОСТІ 33


    1. Аналіз фінансових показників та сезонних коливань 33

    2. Рекомендації щодо підвищення фінансових коефіцієнтів і

згладжування сезонності 35

3.3. АВС-аналіз 36

ВИСНОВКИ 41

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

ВСТУП

Сучасний стан ринку характеризується підвищенням значущості і цінності інформації. Збільшуються темпи зростання інформатизації суспільства, споживачу стає доступним все більший обсяг інформації. У цих умовах значення маркетингу зростає, а питання ефективності використання потенціалу маркетингового аналізу стає найбільш актуальним. В умовах посилення конкурентного тиску, особливо збільшення значущості нецінових факторів конкуренції, підприємству, щоб успішно конкурувати, недостатньо створити доступний для цільових споживачів і задовольняє їхніх потреби продукт. Це доводить необхідність розробки схеми повного використання потенціалу системи маркетингу. Виникає необхідність вивчення методик проведення маркетингового аналізу у зв'язку із збільшенням темпів розвитку діючих і виникнення нових підприємств. Актуальність роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день аналіз циклічності і сезонності розвитку ринку набуває все більшого поширення в роботі сучасних компаній. Він дозволяє підприємствам своєчасно дати комплексну оцінку стану ринку по його основних параметрах на даний момент, або відрізок часу з наступним виявленням причинно-наслідкових зв'язків, що зумовили певну ринкову ситуацію [10 ст. 25] .



Метою даної курсової роботи є вивчення оцінки та аналізу циклічності і сезонності розвитку аграрного ринку. Для здійснення поставленої мети вирішуються наступні завдання:

- вивчення теоретичних аспектів кон'юнктури ринку;

- узагальнення характеристики аналізу циклічності і сезонності розвитку ринку;

- виявлення ознаки сезонності в аграрному секторі;

- провести аналіз циклічності і сезонності розвитку ринку розглянутого аграрного підприємства.

Об'єкт дослідження: аграрне підприємство ТОВ «Тюльпан»

Предмет дослідження: сезонні коливання та циклічність функціонування ТОВ «Тюльпан»

Методами дослідження в даній роботі виступають аналіз статистичних даних та узагальнення теоретичних знань.

При написанні даної роботи використовувалися праці таких авторів як Квартальнов В.А., Сараєв Г.Р., Яковлєв Г. та інших, а також такі журнальні видання як "Питання статистики" і "Практика консалтингу". Робота складається з трьох розділів. У першому розділі введеться опис теоретичного матеріалу, який присвячений питанню циклічності і сезонності ринку. У другому розділі описується аналіз циклічності і сезонності аграрного підприємства. У третьому розділі приводиться аналіз отриманих даних та рекомендації для підвищення основних показників.

РОЗДІЛ 1


ПОНЯТТЯ ТА РОЛЬ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. СУТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦИКЛІЧНОСТІ


    1. Сутність та роль маркетингових досліджень

Згідно з Міжнародним кодексом ЄСОМАР маркетингові дослідження — це системне збирання і об’єктивний запис, класифікація, аналіз і узагальнення даних щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, політичної, суспільної і побутової діяльності.

Американська асоціація маркетингу визначає маркетингові дослідження як функцію, що є з’єднувальною ланкою між споживачем, клієнтом, громадськістю і товаровиробником за допомогою інформації. Остання використовується для з’ясування та визначення маркетингових проблем; для генерування, поліпшення й оцінювання маркетингових дій; для моніторингу маркетингової діяльності; для поліпшення розуміння маркетингу як процесу. Маркетингове дослідження уточнює інформацію, необхідну для пошуку цих даних, розробляє метод збирання інформації, керує і спрямовує його процесом збирання даних, аналізує результати, повідомляє про знахідки та їх запровадження [15 ст. 101].

Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці маркетингових ситуацій, забезпеченні інформацією, яка уможливлює створення ефективної маркетингової програми підприємства. Мета маркетингових досліджень полягає в ідентифікації як проблем, так і можливостей підприємства посісти конкурентну позицію на конкретному ринку в конкретний час, знизити міру ризику і невизначеності, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності. Предметом маркетингових досліджень є конкретна маркетингова проблема, що стосується ситуації в мікросередовищі чи в зовнішньому бізнес-середовищі підприємства, а їх об’єктом — певний суб’єкт системи «підприємство – ринок – економіка» або певна його конкретна характеристика [24 ст. 27].

Основними принципами маркетингових досліджень є:


  1. системність: логічність, послідовність, періодичність проведення;

  2. комплексність: урахування та аналіз усіх елементів і чинників у їхньому взаємозв’язку та динаміці;

  3. цілеспрямованість: орієнтація на розв’язання актуальних, чітко визначених, суто маркетингових проблем;

  4. об’єктивність: незалежність від суб’єктивних оцінок та впливів;

  5. надійність: інформаційне та методичне забезпечення, точність отриманих даних;

  6. економічність: перевищення вигід від реалізації отриманих висновків та рекомендацій над витрати, пов’язані з проведенням маркетингових досліджень;

  7. результативність: наявність проміжних та кінцевих результатів, що допомагатимуть у розв’язанні маркетингових проблем;

  8. відповідність засадам добросовісної конкуренції [4 ст. 19].

Основними завданнями маркетингових досліджень є:

  1. аналіз та прогнозні дослідження кон’юнктури ринку;

  2. визначення величини і динаміки попиту та пропонзиції товарів, співвідношення їх величин;

  3. розрахунок місткості ринку в цілому та його окремих сегментів;

  4. прогнозні дослідження обсягів збуту;

  5. визначення конкурентних позицій, іміджу підприємства та його продукції;

  6. дослідження поведінки споживачів, конкурентів, посередників, постачальників та інших суб’єктів ринку;

  7. аналіз результатів маркетингової діяльності підприємства;

  8. оцінка ефективності маркетингових заходів;

  9. розробка рекомендацій стосовно поліпшення товарної, цінової, комунікаційної та розподільної маркетингової політики підприємства;

  10. розробка докладної програми маркетингу [4 ст. 21].

Залежно від мети використовуваної інформації, способів її отримання, техніки проведення та кінцевих результатів існують такі види маркетингових досліджень.

Кабінетні дослідження. Їхньою метою є формування загальних уявлень про різні проблеми та аспекти маркетингової діяльності, поведінку суб’єктів ринку. Інформація для таких досліджень отримується через проведення цілеспрямованих експериментів, опитувань і спостережень за кон’юнктурою ринку, тенденціями його розвитку, станом конкурентного середовища тощо. Для здобуття інформації використовуються також офіційні друковані видання, інформаційні бази даних підприємств тощо. У процесі кабінетних досліджень висококваліфікованими експертами широко вживаються методи економічного аналізу.



Рисунок. 1.1. - Структура маркетингових досліджень.

Польові дослідження. Їхньою метою є отримання не загальних, як у попередньому випадку, а конкретних уявлень про різні проблеми та аспекти маркетингової діяльності, поведінку суб’єктів ринку. Інформація для таких досліджень отримується завдяки проведенню цілеспрямованих опитувань, спостережень та експериментів. Для обробки інформації, отримання відповідних висновків також часто вдаються до методів економічного аналізу.

Метод пробного продажу (пілотні дослідження). Використовується за браком повної інформації або за неможливості її збирання та узагальнення. Цей метод поєднує конкретні маркетингові дії (збут продукції, рекламування, зміна рівня цін) з досліджуванням процесів і їхніх результатів за відомим принципом «спроб і помилок» [11 ст. 25 - 26].

Панельні дослідження проводяться на підставі регулярного спілкування з визначеною (завжди тією самою) групою споживачів, що робить можливим аналіз стану та динаміки їхніх запитів, мотивацій, ставлень тощо.

Метод фокус-груп — невимушене спілкування із 6—10-ма особами, які мають подібні характеристики (освіта, вік, сімейний стан, фах), з метою визначення їхніх поглядів, ставлення до певної маркетингової проблеми, до способів її розв’язання.

Ділові контакти. Метод передбачає спілкування з представниками інших підприємств чи зі споживачами під час виставок, ярмарок, презентацій, дружніх зустрічей тощо [20 ст. 1 - 3].

Переваги та недоліки названих видів маркетингових досліджень наведено в таблиці. 1.1.


Таблиця 1.1. – Переваги та недоліки видів маркетингових досліджень [25 ст. 1 - 3].

Види маркетингових досліджень

Переваги

Недоліки

1. Кабінетні

Швидкість збирання інформації, невисока вартість, відносна простота




2. Польові

Конкретність, цільовий характер; контрольованість процесів збирання інформації

Велика вартість і тривалість процесу збирання інформації

3. Пілотні

Безпосередня участь дослідника в маркетингових процесах

Велика вартість, суб’єктивність суджень експертів

4. Панельні

Безпосередній контакт зі споживачем

Суб’єктивність суджень споживачів

5. Метод фокус-груп

Безпосередній контакт зі споживачами; невимушеність спілкування

Надто загальний характер отриманої інформації

6. Ділові контакти

Безпосередній контакт із суб’єктами ринку

Можливість отримання недостовірної інформації

Одним із принципів і найважливішою передумовою досягнення цілей дослідження є дотримання логічної послідовності його етапів. Відповідно до цього алгоритм процесу маркетингового дослідження включає певну послідовність кроків (етапів), показану на рисунку 1.2

Рисунок 1.2. - Алгоритм процесу маркетингового дослідження [24 ст. 15].

Вихідний (початковий) етап процесу маркетингового дослідження — визначення проблеми (предмета дослідження). Такою проблемою можуть бути негативні симптоми (зменшення частки ринку підприємства, рентабельності, прибутковості, дохідності тощо).

Причини негативних симптомів (невдала система управління маркетингом, незадовільна організація маркетингових досліджень, несприятливий стан конкурентного середовища тощо) [20 ст. 16].

Для виявлення проблеми можна використати дані аналізу результатів виробничо-господарської та збутової діяльності підприємства, експертних опитувань, спостережень за виконанням маркетингових функцій.

Наступний етап процесу маркетингових досліджень — оцінка можливостей дослідження проблеми. Така можливість визначається реальністю отримання необхідної маркетингової інформації, достатністю часу та ресурсів, прогнозною оцінкою результативності досліджень, визначенням повного переліку альтернативних дій, які можуть бути використані для розв’язання проблеми.

Третій етап маркетингових досліджень — точне формулювання їх завдань та цілей (конкретний перелік дослідних робіт, які треба виконати). Завданням маркетингових досліджень є аналіз розробленого варіанта розв’язання певної маркетингової проблеми (чи забезпечить бажаний результат реалізація тих чи тих маркетингових заходів як порівняти із іншими варіантами розв’язання).

На четвертому етапі розробляють дослідницький проект. Тут визначається об’єкт дослідження, джерела інформації, методи її збирання, обробки та аналізу, а також те, хто, як і коли її збиратиме та інтерпретуватиме.

П’ятий етап процесу маркетингових досліджень — це збирання та систематизація маркетингової інформації. Цей етап потребує найбільших затрат часу і витрат коштів, є джерелом найбільшої кількості помилок. Через складності в налагодженні комунікацій з респондентами (неправильні відповіді, відмова від співробітництва, необхідність додаткових зустрічей тощо), проблеми зі збирачами інформації (упередженість суджень, низька кваліфікація, недобросовісність тощо) [20 ст. 18].

Результатом названих етапів маркетингових досліджень є масиви інформації, тобто та «сировина», яку необхідно обробити, щоб вона стала придатною для прийняття відповідних рішень. Тому наступним етапом процесу маркетингових досліджень є аналіз отриманої інформації, розрахунки відповідних коефіцієнтів, індексів, рядів динаміки тощо.

Кінцевим етапом процесу маркетингових досліджень є підготовка звіту та його захист, а також прийняття конкретних маркетингових рішень [20 ст. 20].

Маркетингові дослідження підприємства можуть виконувати самостійно (власні організаційні форми) або з допомогою спеціалізованих дослідницьких організацій.

До власних організаційних форм проведення маркетингових досліджень передовсім слід віднести відділи маркетингу, до складу яких входять спеціальні підрозділи (бюро, сектори тощо) досліджень. На великих підприємствах можуть створюватись і окремі відділи маркетингових досліджень із власною внутрішньою організаційною структурою. Крім постійно діючих підрозділів, на підприємствах можуть створюватись і тимчасові організаційні структури. До них належать:


  1. ради (проблемні групи) на рівні вищого керівництва підприємством (складаються із керівників підрозділів і провідних фахівців), які розглядають питання і приймають рішення щодо стратегічних напрямків розвитку підприємства;

  2. тимчасові консультативні групи на рівні середнього менеджменту (можуть включати фахівців з маркетингу, збутових агентів), які проводять дослідження і пропонують відповідні рішення щодо тактичних і оперативних дій підприємства;

  3. венчурні групи, що створюються для опрацювання проектів, які мають високий рівень комерційного ризику: очолює групу, як правило, сам автор ідеї; час існування групи обмежений (зазвичай до 6 міс.) [23 ст. 17].

У багатьох випадках підприємство не створює власних дослідницьких структур, а звертається до спеціалізованих організацій:

  1. творчих колективів викладачів та студентів вищих навчальних закладів;

  2. інформаційних фірм (організацій), що збирають і пропонують інформацію як «сировину» для наступних досліджень;

  3. консалтингових фірм, які не тільки збирають інформацію, а ще й аналізують її, готують відповідні звіти на замовлення клієнта;

  4. рекламних агентств;

  5. агентств з проведення опитувань [22 ст. 17].

Для визначення того, хто саме виконуватиме маркетингові дослідження, ураховують такі чинники:



  1. вартість дослідження (що дешевше?);

  2. наявність досвіду та відповідної кваліфікації персоналу;

  3. знання технічних особливостей продукту;

  4. наявність спеціального обладнання;

  5. можливість збереження комерційної таємниці;

  6. швидкість виконання [24 ст. 20].




    1. Циклічність як важлива характеристика розвитку ринку.

Економічний цикл (цикл ділової активності) – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Взагалі, термін економічний цикл означає послідовно один за


одним підйоми і спади рівнів економічної активності протягом
декількох років. Окремі економічні цикли істотно відрізняються
один від одного по тривалості й інтенсивності. Проте усі вони
мають ті самі фази, що по-різному іменуються різними дослідниками [20 ст. 14].

Коротко охарактеризуємо кожну із фаз економічного циклу.

Ознаки економічної кризи:


    • перевиробництво товарів стосовно платоспроможного попиту на них;

    • значне скорочення обсягів виробництва;

    • падіння цін;

    • дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів;

    • біржовий крах і банкрутство підприємців;

    • зростання безробіття;

    • зниження рівня заробітної плати;

    • спад рівня прибутку;

    • масове знищення товарів, устаткування тощо;

    • дезорганізація кредитної системи [20 ст. 18].

Депресія:

    • застій виробництва;

    • низький рівень цін;

    • незначний обсяг торгівлі;

    • невисока ставка позичкового відсотка;

    • ліквідація товарного надлишку [20 ст. 19].

Пожвавлення:

    • розширення обсягів виробництва до масштабів докризового рівня;

    • зростання цін;

    • підвищення прибутку;

    • зростання зайнятості;

    • пожвавлення торгівлі;

    • посилення оптимістичних очікувань (сподівань).

Піднесення:

    • перевищення максимального обсягу виробництва до-кризового рівня;

    • швидке зростання зайнятості;

    • підвищення заробітної плати й інших видів доходів;

    • кредитна експансія;

    • штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажанням купити більше товарів за нижчими цінами;

    • розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу [20 ст. 20].

Визначальною фазою економічного (промислового) циклу є криза. Кризою завершується один цикл і починається новий. Основними напрямами прояву економічної кризи є:

1. Перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них. Під час кризи значна частина товарів виявляється надлишковою й не може бути реалізованою. Проте перевиробництво не є абсолютним, а відносним, тобто надлишок товарів існує не щодо потреб суспільства, а щодо його платоспроможного попиту.

2. Різке падіння цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над попитом на них.

3. Різке скорочення обсягів виробництва. Рушійним мотивом підприємництва є прибуток. Але під час кризи, коли ціни на товари падають, відбувається значне зниження норми прибутку. Звичайно. за таких умов підприємці не розширюють, а скорочують виробництво.

4. Масові банкрутства підприємств. Під час кризи, ЯК було показано, товари не реалізуються або реалізуються за низькими цінами; тому певна частина підприємців (особливо дрібних) виявляється неспроможною сплачувати свої боргові зобов'язання й банкрутує.

5. Значне зростання безробіття й зниження заробітної плати.

6. Потрясіння кредитної системи. Промислова криза породжує грошово-кредитну кризу, що проявляється в різкому скороченні комерційного й банківського кредиту, масовому вилученні вкладів і банкрутстві банків, падінні курсу акцій та облігацій, підвищенні норми процента і т.д. [14 ст. 30].

Криза змінюється депресією (тупцювання на місці), характерними рисами якої є:

1. Поступове зменшення товарного надлишку в результаті відновлення й реалізації товарів.

2. Призупинення різкого падіння цін. Під час депресії, особливо на початку, ціни ще продовжують знижуватися, але вже не так різко, як під час кризи, і в подальшому їх падіння припиняється.

3. Припинення спаду виробництва. Під час депресії обсяги виробництва дещо збільшуються, але ще не досягають до кризового рівня.

4 Падіння позичкового процента. Маса грошових капіталів, що не знаходить застосування в промисловості й торгівлі, стікається до банків, в результаті чого пропозиція капіталів зростає. що веде до зниження норми процента [25 ст. 26].

Наступними фазами промислового циклу є пожвавлення й піднесення. Як пожвавлення, так і піднесення характеризуються зростанням виробництва. Різниця лише в тому, що під час пожвавлення відновлюється тільки той обсяг виробництва, який був досягнутий перед кризою, а під час піднесення обсяги виробництва перевершують докризовий рівень. Найбільш важливою з цих двох фаз є фаза піднесення, основними рисами якої є:

1. Швидке зростання виробництва.

2. Значне підвищення товарних цін.

3. Скорочення розмірів безробіття.

4. Підвищення заробітної плати.

5. Кредитна експансія, тобто розширення розмірів кредиту, що надається банками. Під час промислового піднесення попит на позичковий капітал починає обганяти пропозицію, що викликає зростання норми процента [14 ст. 19].

Також причинами циклічності можуть бути:


    • технічні нововведення, які впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно на виробництво, зайнятість і рівень цін;

    • політичні й випадкові події (наприклад, війни, «перебудова» в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

    • зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

    • нестача національних інвестицій;

    • зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо [16 ст. 14].

В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу і економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат (ВВП включає споживчі витрати (С), валові інвестиції (І), державні витрати (G) та чистий експорт (NX), тобто ВВП = С+І+G+NХ) безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. Чому саме зміни у рівні сукупних витрат спричиняють коливання економічної активності? Справа в тому, що в економіці, яка орієнтована головним чином на ринок, сектор фірм виробляє товари і надає послуги лише в тому випадку, коли їх можна вигідно продати, або, іншими словами, коли на них пред'явлено достатній сукупний попит. Якщо ж цей сукупний попит (або сукупні витрати) недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари і послуги у великому обсязі і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних витрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати прибуток і, таким чином, ВВП зростатиме [18 ст. 24].

Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз.

При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т. п. Проте основними індикаторами фази циклу служать рівень зайнятості, рівень безробіття та обсяг випуску. Це пов'язане з тим, що динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів, які спричинили спад.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка