Розділ Інженерна психологія як наука дисципліни



Скачати 303.77 Kb.
Дата конвертації31.03.2016
Розмір303.77 Kb.



ЗМІСТ Стор.



Розділ 1. Інженерна психологія як наука дисципліни

4

І. І. Передумови виникнення

5

  1. Завдання та напрямки
10

1.3 Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології
13

  1. Методи інженерної психології
16

1.5 Інженерна психологія в системі наук
18
Розділ 2. Системи «людина — машина»
21

  1. Особливості і класифікація
21

  1. Розподіл функцій у СЛМ
25

  1. Показники якосі і функціонування
30

2.4Інформація та оператор у системі управління
40
Розділ 3. Психофізіологічні основи діяльності
46

  1. Приймання інформації
46

3.2 Зберігання та переробка інформації
68

  1. Прийняття рішень
75

  1. Керуючі дії оператора
84
Розділ 4, Діяльність оператора в системі«людина — машина»
90

  1. Основні характеристики і види діяльності операторів
90

4.2. Фактори впливу на опера юрську діяльність
97

  1. Методи відображення, опису й аналізу
    діяльності оператора

102

  1. Функціональні стани оператора
113

4.5. Групова діяльність операторів
121

Розділ 5. Проектування технічних засобів діяльності оператора
133

5.1. Проектування засобів відображення інформації
133

5.2. Проектування органів управління
150

5.3. Організація робочого місця оператора
166

5.4. Фактори виробничого середовища
174

Розділ 6. Проектування систем «людина – машина»
182

6.1.Основні підходи
182

6.2.Стадії та процедури
185

6.3.Загальні інженерно – психологічні вимоги та рекомендації
193

6.4.Інженерно – психологічна і економічна оцінка СЛМ
195



Розділ 1

ІНЖЕНЕРНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА
Інженерна психологія це порівняно молода галузь психології, яка виникла на стику з технічними науками і стрімко розвивається. Ті поява зумовлена соціально-економічними потребами суспільства, рівнем ного науково-технічного розвитку, а також досягненнями в інших сферах психології, фізіології, системотехніки, кібернетики тощо.

Технічний прогрес у промисловості, в транспортній галузі, в енергетиці та у військовій справі супроводжується вростанням ролі людини у забезпеченні високої ефективності виробництва. Механізація та автоматизація виробничих процесів, упровадження обчислювальної техніки та інфор­маційних технологій докорінно змінюють діяльність людини, висуваючи до неї нові, більш високі, вимоги, збільшуючи при цьому економічну та соціальну значущість результатів її діяльності. Одночасно принцип гуманізації трудової діяль­ності визначає необхідність створення нормальних умов для підвищення працездатності людини, збереження її здоров'я, гармонійного розвитку особистості професіонала. Для досяг­нення цієї мети потрібно володіти певною інформацією про взаємодію людини і техніки в різних умовах зовнішнього середовища та цілеспрямовано її застосовувати в практиці проектування, створення та експлуатації систем «людина — машина».

1.1. Передумови виникнення

У поколінних змінювалися ти вдосконалювалися знаряддя праці людини. Багато видів людської діяльності попередніх часів вимагали високої координації рухів та значних витрат фізичних сил, спритності. Тому узгодження дій людини і техніки зводилося до врахування необхідних анатомічних і фізіологічних особливостей людини в процесі створиш» та використання знарядь праці. Ці питання розглядала спеціальна наука фізіологія праці.

На початку XX століття, з появою нових технічних за­собів з'явились і нові види трудової діяльності людини — водіння автомобіля, локомотива, літака, пароплава, трамвая тощо. Зміна характеру взаємодії людини з технікою зумови­ла виникнення нових завдань з вивчення ролі психологіч­них та психофізіологічних особливостей людини щодо за­безпечення її професійної діяльності. Вирішення цих питань було покладено на нову наукову дисципліну — психологію праці. Дослідження психофізіологічних та психологічних особливостей професійної діяльності пов'язані з іменами 1. М. Сєченова, Д. І. Менделєєва, І. 11. Павлова, В, М. Бехтерєва та інших. І. М. Оченов першим обґрунтував важ­ливість використання наукових даних про людину для ра­ціоналізації її трудової діяльності; вивчав рефлекторну при­роду психічних процесів у трудових актах; розробив поняття «активного відпочинку» як засобу підвищення праце­здатності людини; висвітлив проблему взаємодії органів чуття; створив теорію автоматизованих рухів. Д. І. Менделєєв і це у 1875 р. обстоював необхідність застосування гондоли аеростата як засобу захисту організму людини, 1, II, Павлов та В. М. Бехтерєв розкрили інформаційну природу сигналу та образу ситуації, акцентували на значенні мотиву для ді­яльності людини, В працях В. М. Бехтерсва, Л. Ф. Лазурського, А, 11. Нечаєва відображено загальні та індивідуальні особливості працездатності й втоми, а в працях С. М. Бого­словського, ГІ. К, Енгельмаєра, Ф. Ф. Ерісмана значну ува­гу приділено методам вивчення психологічних, фізіологічних і гігієнічних особливостей різних видів трудової діяль­ності га класифікації професій. Суттєвий вплив на розвиток прикладних досліджень з психології мали роботи Ф. Тейлопа з організації управління виробництвом, нормування пра­ці, профвідбору в умовах швидкого поширення психотехні­ки Фахівці цього напряму провели багато досліджень із ме­тою раціоналізації та регуляції праці людини, вивчення ін­дивідуальних розбіжностей у диференціальній психології та використання їх для профвідбору, раціоналізації режиму прані, формування трудових навичок, організації робочого місця спеціаліста. Основні завдання, принципи і методи професіографії. рекомендації з проведення профвідбору та профорієнтації були висвітлені у книзі Г. Мюнстерберга «Основи психотехніки» (1922 р.).

У 1918 р. під керівництвом В, М. Бехгерсва в Петрограді організовано Інститут з вивчення мозку та психічної діяль­ності, в якому створено лабораторію праці, а в 1919 р. — лабораторії рефлексології прані, психології професійних груп. У 1920 р. засновано Центральний Інститут праці під керівництвом А. К. Гасісва. На базі вчення І. М. Сєченова і а І. П, Павлова розроблено систему уявлень про організа­цію рухової активності людини, побудову її рухів, вирішено низку питань зі стандартизації раціональних заходів навчан­ня і трудової діяльності людини з урахуванням її біологіч­них та психологічних особливостей.

У 20 х роках на багатьох великих підприємствах промис­ловості і транспорту були створені лабораторії психотехніки. Під керівництвом Л. Б. Брусиловського, С. Г. Геллерштейна, І. II. Шпільрейна здійснено цикл досліджень із проф­відбору з метою вивчення динаміки працездатності і втоми, раціоналізації робочою місця провідників, телефоністів, морських штурманів, обґрунтовано вимоги до розташуван­ня обладнання в кабіні літака.

Пізніше Н. М. Добротворський, II. В. Зимін, К. К. Плаюнов, котрі починали свою наукову діяльність у них лабо­раторіях, своїми працями визначили напрямки розвитку авіаційної інженерної психології.

У 1921 р. в Москві відбулася 1 Всеросійська ініціативна конференцій з наукової організації праці. Розпочато видан­ня журналів «Организация труда», «Психофизиология труда и психотехника», а з 1932 р. — «Советская психотехника». У 1927 р. було створено Всеросійське психотехнічне това­риство.

Таким чином, технічний прогрес і розвиток виробниц­тва спричинили актуалізацію проблеми професійного відбо­ру, яка стала центральною в такій науковій галузі знань, як фізіологія та психологія праці. Основні завдання психології праці у прикладних дослідженнях - це гуманізація праці та підвищення її продуктивності, тобто профілактика профе­сійної діяльності особистості, виробничого травматичну, створення умов для всебічного розвитку працівника, вияв­лення його здібностей.

Психологія праці і психотехніка мають па меті не тільки розв'язання завдань профорієнтації, профконсультації, профвідбору і профнавчання, а й формування комплексно­го підходу до вивчення і раціоналізації трудової діяльності.

Але надмірне захоплення тестуванням, механічне вико­ристання тестів без розкриття й аналізу змістової частини отриманих експериментальних даних не дали змоги психо­техніці оформились у самостійний науковий напрямок. Крім тою, домінуючі в той час ідеологічні установки не сприяли розвитку не тільки психотехніки і педології, а й психології в цілому.

Подальший розвиток технічною прогресу супроводжу­вався виникненням у середині XX століття серйозних про­тиріч між потребами виробництва, яке швидко набирало темпів, та його науковим забезпеченням. Впровадження ав­томатизованих систем управління (АСУ) в різні галузі на­родного господарства суттєво змінило структуру професій­ної діяльності людини, Віднині переважали не енергетичні, а інформаційні функції, тобто функції програмування. уп­равління, контролю, передбачення функціонування та роз­витку виробничих процесів. Зміни характеру трудової ді­яльності по-іншому поставили проблему взаємодії людини з технічними засобами виробництва, і одного боку, засто­сування техніки розширило можливості людини, а з іншо­го — технічне ускладнення самої техніки, зростання швид­кісних параметрів її дії і, зрозуміло, зменшення часу діяль­ності самої людини призвели до виникнення нових про­блем.

Удосконалення техніки шляхом покращення її парамет­рів у межах існуючих технологій було пов'язане з інтенсифікацією технологічних процесів, із впливом на організм людини несприятливих факторів (монотонія, шум, вібрація і і д). Усе це зумовило додаткові навантаження для люди­ни, змушуючи її працювати на межі психофізіологічних можливостей.

Ситуація суттєво загострилася в роки Другої світової бійни. коли нову техніку не змогли ефективно використо­вувати навіть добре навчені спеціалісти. Вимоги, які до них висували, перевищували їхні психофізіологічні можливості. Це призвело до численних аварій, ретельний аналіз яких по­казав, що вони сталися внаслідок помилок, котрі допускала людина через неправильно спроектовану техніку. Отже, з вичерпанням можливостей професійного відбору і навчан­ня спеціалістів на перший план виступила проблема при­стосування техніки та умов прані до людини,

З розвитком та удосконаленням техніки зростало й зна­чення людського фактора на виробництві. Функціонування технічних пристроїв і операції людини з ними вже розгля­далися у взаємозв'язку, що спричинило формування понят­тя системи «людина — машина» (СЛМ). Системи «людина — машина» належать до систем, у яких функціонування ма­шини і діяльність людини пов'язані єдиним контуром регу­лювання. Вимоїн, що висувають СЛМ до людини, стосу­ються не стільки анатомічних і фізіологічних, скільки психологічних властивостей людини. Саме від них здебільшого залежить інформаційна взаємодія людини з машиною. Н су­часному виробництві людина, звільнюючись від трудоміст­ких процесів, с відповідальною за ефективність роботи всіх системи. «У вік автоматизації, — пише академік А, І. Бсрг, людина стала однією із ланок нового ланцюга: машина — керуюча система — людина. Цей ланцюг ускладнюється, коли автоматика управляє багатьма машинами, потоковими лініями, цехами, заводами. Не існує безвідмовно працюю­чих механізмів і машин. Такою ж мірою це стосується за­собів ручного і ще більше — засобів автоматичного управ­ління. Відмова, навіть і тимчасова, у роботі будь-якої ланки (а в такому ланцюзі немає важливих чи неважливих ланок) вимагає негайного втручання і виконання низки операцій управління, і притому часто за надто короткий термін, що перевищує фізичні та психологічні можливості людини» [44]. Це по-перше.

По-друге, практика доводить, то передбачити всі ситу­ації неможливо, і тому керівна та організуюча роль в уп­равлінні залишається за людиною. Тільки людина здатна творчо мислити, що допомагає їй розв'язувати складні про­блемні ситуації, чопі, не передбачені програмою завдання. Кілька прикладів. У першому американському орбітально­му польоті космонавт Глен у зв'язку з відмовою автоматики змушений був узяти управління кораблем на себе і здій­снити його посадку. Польоти кораблів «Френдшип-7» та «Восход-2» могли б закінчитися трагічно, якби космонавти не скористалися ручним управлінням.

Американські дослідники підрахували, що надійність ав­томатизованих систем при польоті навколо Місяця становить лише 22 %, а .ч участю людини — 70 % і зростає до 93 %, якщо людині надати можливість ліквідувати недоліки у ро­боті різних систем.

Про важливість інженерно-психологічного, ергономічно­го підходу до проектування систем «людина — машина» свідчать дані американської статистики: 40 % загальної кіль­кості відмов при випробуванні ракет, 63,6 % - на морсько­му флоті, майже 81 % - в авіації, то зумовлено помилками людини в управлінні.

За даними ООН щороку 250 тис. людей гинуть в ав­токатастрофах, а понад 7 млн. зазнають травм. Крім цьо­го, доведено, що у близько 80 % випадків такі аварії відбуваються внаслідок неадекватних дій людини. За да­ними англійського психолога і соціолога Л. Г. Кларка, унаслідок нервово-психічних захворювань оператори і диспетчери АСУ втрачають працездатність у піні 40 - 45 ро­ків, що веде до значних економічних і соціальних втрат для суспільства [18].

Розрахунки засвідчують, що з урахуванням вимог та рекомендацій інженерної психології та ергономіки час ро­боти оператора може скоротитися не менше ніж на 30 %, тобто може бути підвищена продуктивність прані на 15— 20 % [18].

У березні 1957 р, на Всесоюзній конференції з питань психології прані у Москві було прийнято рішення про пе­рехід від психотехнічного напряму дослідження трудової ді­яльності до психології прані в сучасному її розумінні, Крім цього, було визначено самостійну галузь психологічних досліджень інженерну психологію. Вже у 1959 р. постала ла­бораторія інженерної психології у Ленінградському держав­ному університеті, яку очолив Б. Ф. Ломов.

Слід зазначити, що в СШЛ та Англії такі лабораторії з'я­вилися ще в середині 40-х років. їхня діяльність пов'язана з іменами таких відомих вчених, як Л. Чапаніс, К. Морган, Р. Слейт, К. Крейк. У 1945 р. лабораторію інженерної пси­хології ВИС СШA очолив відомий учений II. Фіттс, а лабо­раторію ВМФ СШA Ф. Тейлор. У 1957 р. у СШЛ було створено Товариство інженерних психологів.

Протягом 1960—1965 рр. були створені лабораторії інже­нерної психології її Московському державному університеті, спеціальні групи в Київському, Харківському та Тбілісько­му університетах, окремі відділи у ВИДІ технічної естетики, в Інституті авіаційної та космічної медицини. З 1964 р. ре­гулярно проводилися наукові конференції з інженерної психології.

В Академії наук України ця галузь психології почала роз­пинатися у річищі досліджень з кібернетики та систем уп­равління і; Інституті автоматики, а потім і в Інституті кі­бернетики АІІ України. В Інституті психології Російської Академії наук (РАМ), пізніше АН СРСР, лабораторію ін­женерної психології було створено в 1973 р. з ініціативи Б. Ф. Ломова та В. Ф. Рубахіна.

До 60-х років основні дослідження спрямовувалися на аналіз психофізіологічних особливостей сприймання ін­формації, її обробки, прийняття рішень та виконання мо­торних дій, 3 середини 60-х років учені намагалися поєдна­ти ці дослідження у пошуку загальних характеристик і оці­нок діяльності людини та системи «людина - машина» взагалі.

З 70-х років розпочалась інтеграція всіх інженерно-психологічних досліджень з метою розробки методів про­ектування СЛМ та оцінки її функціонування, а також ана­лізу та оцінки ефективності спільної діяльності опера­торів.

Отже, впровадження і експлуатація нової техніки і техно­логій висунули й нові проблеми, що стали передумовою ви­никнення і розвитку такої галузі знань, як інженерна психо­логія. Перша з них це суттєва відмінність між проекту­вальною та експлуатаційною надійністю системи «людина —техніки — середовище». Друга — зростання нервово-психічних захворювань, викликаних так званим «індустріальним стресом». Третя — зростання травматизму на виробництві, в транспорті та в побуті. Четверта — висока плинність кадрів через невдоволення працівника своєю працею, відсутність можливостей розвитку особистості працівника, а також на­явність «психологічного бар'єру» щодо нових видів автоматизованої діяльності.

Таким чином, на стику психологічних і технічних наук виник комплекс спеціальних теоретичних та прикладних проблем, пов'язаних зі створенням комбінованих систем «людина — машина». Вирішення цих проблем тільки ін­женерними методами стало неможливим. Необхідно було мати інформацію про психічну діяльність людини в су­часних технічних системах, комплексах для вдосконален­ня їх проектування, створення, експлуатації, транспорту­вання., ремонту тощо. Потреба у визначенні цієї інфор­мації і зумовила появу нової галузі знань — інженерної психологи.

Інженерна психологія — це наукова дисципліна, що вивчає об'єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, ство­рення та експлуатації СЛМ.

В інженерній психології розглядаються складні системи «людина — машина», котрі мають такі особливості:

- управління об'єктом здійснюється дистанційно, тобто інформація про об'єкт обмежена і в просторі, і н часі, та відображається за допомогою інформаційних моде­лей;

- людина не має жорсткої програми своїх дій, оскільки не­ можливо передбачити всі професійні задачі та способи їхнього вирішення;

- оператор при виконанні функцій управління переважно працює у режимі дефіциту часу;

- велика відповідальність за прийняття рішень створює значне психічне Напруження, яке негативно впливає па ефективність професійної діяльності оператора;

- професійна діяльність оператора СЛМ пов'язана із вирі­шенням задач, ідо потребують прогностичних, антиципуючих оцінок.

Досягнення головної мети — високої ефективності СЛМ передбачає виконання двох основних умов:

- покрашення технологічних характеристик трудового про­цесу;

- поліпшення умов праці та характеристик трудового про­цесу, які стимулюють трудову активність людини і, як ре­зультат, визначають її ставлення до праці.



Покращення технологічних характеристик трудового про­цесу можна досягти шляхом:

мінімізації часу використання окремих дій чи операцій трудового процесу;

унеможливлений грубих помилок, які спричинюють ава­рії;

мінімізації ймовірності помилок, які можуть вилиняти на стан оператора, па перебіг технологічного процесу або на якість кінцевого продукту;

запобігання навантаженням, які погіршують функціональ­ний стан людини або негативно впливають на її здоров'я, тобто підтримання необхідної працездатності людини у заданому часі її роботи.

Стимулюванню трудової активності людини сприятимуть: підвищення надійності функціонування технічних систем; раціональна конструкція техніки;

відповідність рівня підготовки оператора рівневі склад­ності технічних систем;

естетичний вигляд технічних систем і виробничих при­міщень; мінімізація впливу шкідливих зовнішніх факторів.

Трудова активність стимулюється не тільки покращен­ням характеристик трудового процесу, а й соціальними умо­вами взагалі, то визначає загальне ставлення людини до праці.



1.2. Завдання та напрямки

Інженерна психологія як наука, що виникла на стику технічних і психологічних наук, має ознаки цих двох наук.

Як психологічна наука вона вивчає психічні і психофізіо­логічні процеси та властивості людини, які надалі мають бути використані в проектуванні СЛМ. Тобто під цим огля­дом розробляються інженерно-психологічні вимоги та рекомендації, врахування яких сприяє пристосуванню техніки та умов праці до людини. Як технічна наука інженерна психо­логія вивчає принципи і особливості побудови технічних процесів та систем для з'ясування їхніх «вимог».

Урешті-решт вирішується проблема взаємної адаптації людини і технічних систем.



Розв'язання цієї проблеми пов'язано з виконанням та­ких завдань:

Аналіз функцій людини в СЛМ. Вивчаються та аналізують­ся структура діяльності оператора, методи опису його діяль­ності та режиму роботи. При цьому фокусуються цілі, мо­тиви, засоби і види операторської діяльності та розробля­ються критерії їхньої оцінки.

Вивчення процесів приймання інформації оператором. До­сліджуються особливості характеристик сенсорного «входу» людини, специфіка роботи аналізаторів, процесу сприйман­ня та переробки інформації з метою визначення вимог і ре­комендацій щодо форми та темпу її подавання і поєднання різних форм, застосування кодів та побудови в цілому, як і інформаційної моделі.

Вивчення процесів зберігання інформації та прийняття рі­шень оператором. Розглядаються питання зберігання та від­новлення інформації в пам'яті людини, її характеристики, види, особливості формування еталонів. Вивчається вплив цих процесів на етапі інформаційної підготовки прийняття рішень. Досліджуються особливості впливу повної та непов­ної, релевантної та іррелевантної інформації на процес прийняття рішень, а також індивідуально-психологічні особ­ливості оперативного мислення оператора.

Дослідження працездатності оператора. Аналізуються структура керуючих дій оператора, механізм їх регуляції з боку вищої нервової системи, швидкість і точність їх вико­нання. Вивчаються фактори, що впливають на працездат­ність і втому оператора, вирішуються питання забезпечення раціонального режиму його праці та відпочинку, контролю за діяльністю.

Аналіз групової діяльності операторів. При вирішенні цього завдання розглядаються питання організації обміну інформацією між членами групи, їхньої сумісності та спрацьованості, роль лідера, соціально-психологічний клімат, особливості конфліктних ситуацій та шляхи їхнього роз­в'язання.

Професійна підготовка операторів. Визначаються умови, методики та критерії профвідбору, формування необхідного рівня психологічної підготовки, засади організації навчання та розробки критеріїв його оцінки, принципи побудови тре­нажерів та організації тренувань.

Вивчення впливу психологічних факторів на ефективність СЛМ. Вивчається динаміка працездатності оператора, з'ясо­вуються допустимі норми його роботи в різних умовах діяль­ності. Крім того, вирішуються питання впливу різних фак­торів на швидкість і точність роботи оператора, що пов'я­зано з розробкою експериментальних методик і критеріїв оцінки надійності роботи оператора та СЛМ в цілому. Роз­робляються методи організації «діалогу» людини і машини з акцентуванням на раціональне конструювання засобів відоб­раження інформації та органів управління.

Організація робочого місця оператора. Обґрунтовується вибір робочої пози оператора, розміщення пульта управлін­ня, його розмірів та форми, розташування необхідного об­ладнання, з'ясовується вплив факторів зовнішнього середо­вища на діяльність оператора.

Інженерно-психологічне проектування та оцінка СЛМ. Це є узагальню вальне завдання, при вирішенні якого врахову­ються усі попередні результати. При цьому беруться до ува­ги методологічні принципи проектування та оцінки СЛМ. Для кожного з етапів визначаються певні цілі, завдання і методи оцінювання при проектуванні, побудові та експлуа­тації СЛМ.

Визначення економічної ефективності інженерно-психоло­гічних розробок. Визначаються річний економічний ефект, коефіцієнт економічної ефективності і термін окупності ін­женерно-психологічних розробок (ІПР).

Усі ці завдання вирішуються на різних етапах функціо­нування СЛМ — від проектування до утилізації об'єкта. За­галом же проблематика інженерної психології об'єднує низ­ку напрямків, основними з яких є: методологічний, психо­фізіологічний, системотехнічний, експлуатаційний (схема 1).



Методологічний напрямок характеризується ін­теграцією та систематизацією окремих досліджень, що змогу окреслити предмет і об'єкт досліджень, визначити або розробити методи їх вивчення та принципи виведення за­кономірностей досліджуваних психологічних явищ, встано­вити зв'язок інженерної психології з іншими науками та ус­відомити її значення для суспільної практики.



Методологічний

Психофізіологічний

Системо-


технічний

Експлуатаційний

Визначення предмета і завдань дослідження Розробка методів і принципів дослідження. Взаємозв’язом з іншими науками.

Визначення характеристик оператора. Аналіз діяльності оператора. Оцінка характеристик діяльності оператора. Вивчення станів оператора.

Розробка принципів побудови СЛМ. Проектування і оцінка СЛМ. Організація робочого місця оператора. Оцінка надійності й ефективності СЛМ.

Професійна підготовка оператора. Психологічний супровід діяльності оператора. Організація групової діяльності. Розробка методів підвищення працездатності оператора.



Схем а 1
Психофізіологічний напрямок пов'язаний з вивченням таких властивостей людини, котрі мають най­більше значення в процесі управління та обслуговування техніки.

Основні дослідження спрямовані на:

- вивчення психологічних та психофізіологічних характери­стик приймання та переробки інформації людиною, вла­стивостей її пам'яті й мислення, здійснення нею керую­чих дій;

- психологічний аналіз діяльності оператора СЛМ, обґрунтування ролі різних психічних процесів у цій діяльності, вив­чення та опис конкретних видів операторської діяльності;

- розробку методів дослідження та прогнозування ефектив­ності взаємодії оператора з технікою, зокрема — швидкості, точності, надійності й напруженості діяльності опе­ратора та СЛМ;

- дослідження впливу емоційних станів оператора на дина­міку його працездатності, особливо стресочинних фак­торів; розробку методів і критеріїв оцінки впливу емо­ційної сфери на діяльність операторів.



Системотехнічний напрямок зорієнтований на розробку питань інженерно-психологічного забезпечен­ня побудови СЛМ. При цьому вирішуються такі завдання:

- розробка принципів і методів урахування інженерно-пси­хологічних вимог та рекомендацій на різних етапах про­ектування, побудови, експлуатації СЛМ:

- формування принципів, методів і критеріїв розподілу функцій у системі та визначення оптимального рівня іі автоматизації;

- дослідження структури й організації потоків інформації, вибір або розробка необхідних технічних засобів відобра­ження інформації (ЗВІ);

- визначення структури керуючих дій оператора та підбір необхідних органів управління;

- розробка принципів, методів і критеріїв оцінки ефектив­ності функціонування СЛМ.



Експлуатаційний напрямок пов'язаний з:

- проблемами наукової організації праці людини (оптимізація режимів праці та відпочинку, графік роботи, норму­вання праці, наявність необхідної технічної документації на робочому місці);

- проблемами професійного відбору, навчання і тренуван­ня операторів;

- організацією групової діяльності операторів, їхньої вза­ємодії, комплектуванням виробничих груп, екіпажів, змін;

- медико-біологічними та психологічними проблемами під­вищення ефективності діяльності оператора, розробкою методів стимуляції діяльності і контролю за станом оператора.

Слід зауважити, що ступінь розробки цих напрямків різ­ний. Спеціальний аналіз публікацій з інженерної психології, здійснений у 80-х роках XX століття, показав, що найбільш вивченим можна вважати психофізіологічний напрямок (30—35 % усіх надрукованих праць), а найменш — експлуа­таційний (2,5 %).


1.3. Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології

На початковому етапі розвит­ку інженерної психології як науки в багатьох дослідженнях переважав машиноцентристський підхід, коли людина розглядалась як елемент технічної системи, а опис та оцінка її діяльності проводилися за схема­ми та методами, котрі використовувалися для опису техніч­них систем. Головне завдання досліджень полягало в описі «вхідних» та «вихідних» параметрів людини, незалежно від її індивідуальності і конкретних обставин діяльності. Цей підхід нав'язував класичні біхевіористські схеми, які були дуже по­ширені в англо-американській інженерній психології.

Подальші дослідження свідчили про обмеженість та од­нобічність такого підходу. Людина не завжди поводила себе так, як можна було сподіватися, уявляючи її одним із еле­ментів технічної або біологічної системи.

Таким чином, у процесі розвитку інженерної психології виникла необхідність принципово нового підходу до аналізу СЛМ, за яким діяльність людини-оператора можна було б вивчати у взаємодії всіх психічних функцій, процесів і станів у контексті цієї діяльності. Треба було переходити, як слуш­но зауважував Б. Г. Ананьєв, від аналізу людини як опера­тора (і тільки оператора!) до аналізу оператора як людини. Антропоцентричний підхід було впроваджено завдяки працям Б. Г. Ананьєва, В. П. Зінченка, А. О. Крилова, О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, А. Р. Лурії, О. О. Смирнова, Б. М. Теп­лова, їхні ідеї розвинули у пізніших працях інші дослідни­ки. Були розроблені такі нові принципи, концепції, методи і підходи до вивчення, аналізу та проектування оператор­ської діяльності:

- системний підхід до аналізу та оптимізації взаємодії лю­дини і машини (Б. Ф. Ломов);

- концепція «інформаційної моделі» (В. П. Зінченко, Д. Ю. Панов) [44];

- психофізіологічний і функціонально-алгоритмічний підхід до аналізу трудової діяльності (Г. М. Зараковський);

- концепція «оперативного образу» (Д. А. Ошанін);

- структурно-алгоритмічний підхід до аналізу і проектуван­ня діяльності (Г. В. Суходольський);

- структурний метод прогнозування надійності СЛМ (А. І. Губинський, В. Г. Євграфов);

- концепція поетапного моделювання і синтезу біотехнічних та ергатичних систем (В. М. Ахутін);

- концепція взаємної адаптації людини і машини (В. Ф. Венда);

- антропоцентричний підхід до аналізу та оптимізації СЛМ (Б. Ф. Ломов);

- принцип активного оператора (Н. Д. Завалова, В. О. Пономаренко);

- структурно-евристична концепція пошарової переробки інформації оператором (В. Ф. Рубахін).

На ґрунті цих та інших досліджень були сформовані ос­новні специфічні принципи інженерної психології (слід за­уважити, що загальні методологічні принципи психології — принципи детермінізму, зв'язку психіки і діяльності, розвит­ку, особистісного підходу — розглядалися в курсі «Загальна психологія»:



Принцип гуманізації праці підкреслює провідну, творчу роль людини у трудовій діяльності в процесі функціону­вання СЛМ. Актуалізується необхідність ураховувння ви­мог людини до технічних систем, психологічних та пси­хофізіологічних можливостей людини й особливостей її взаємодії з іншими в груповій діяльності. Протилежним цьому принципові є принцип симпліфікації (спрощення), згідно з яким людина ототожнюється з технічними еле­ментами системи;

Принцип активного оператора враховує особистісне став­лення оператора до виконання своїх обов'язків, виходячи з того, що за пасивної його позиції в разі термінового пе­реходу до активних дій потрібно буде витратити значно більше енергії, а це, своєю чергою, може вплинути на ефективність роботи СЛМ. Необхідно вже на стадії про­ектування майбутньої діяльності оператора визначити її структуру, рівень активності оператора, забезпечивши йому так званий «оперативний спокій», тобто готовність у будь-який час втрутитися у процес функціонування СЛМ і забезпечити своїми діями високу ефективність;

Принцип комплексності ґрунтується на ідеях Б. Г. Ананьєва, В. М. Бехтерева та інших дослідників про необ­хідність комплексного вивчення людини. Його реалізація потребує розширення міждисциплінарних зв'язків інже­нерної психології з іншими науками, розробки узагальню вальних критеріїв оцінки функціонування СЛМ. Зро­зуміло, це не заперечує можливості використання спе­ціальних для людини і машини критеріїв.

Реалізуються ці принципи при застосуванні системного підходу, сутність якого відображена в працях В. П. Кузьміна та Б. Ф. Ломова [61: 75; 77].

Людина-оператор — це дуже складна система, що функ­ціонує в іншій складній системі «людина — машина — се­редовище», котра, своєю чергою, складається із різних під­систем зі своїми взаємовідносинами та зв'язками.

Системний підхід, що використовується для опису та дос­лідження інженерно-психологічних явищ і процесів, має свої специфічні риси.

По-перше, психологічні явища розглядаються як багатомірні та багаторівневі системи. Багатомірність виявляєть­ся в тому, що психічні процеси аналізуються в сукупності різних характеристик — інформаційних, операційних, мо­тиваційних тощо, кожна з яких має свій рівень, — це і за­безпечує багаторівневість.

Так, наприклад, процес прийняття рішення може роз­глядатися з різних боків: і як нейрофізіологічний акт, і як окрема дія, і як творчий процес знаходження або відкриття чогось нового, і як соціально-психологічне утворення зі сво­їми параметрами. При цьому структура і механізми прий­няття рішень будуть неоднаковими на різних рівнях психіч­ної регуляції діяльності, а також залежатимуть від технічно­го та технологічного її забезпечення.

По-друге, складність і специфіка СЛМ, а також обстави­ни, в котрих вона функціонує, зумовлюють відмінність струк­тури діяльності оператора, яка впливає на її властивості.

Природні особливості нервової системи, здібності, риси характеру, рівень розвитку когнітивної, емоційно-комуніка­тивної та регулятивної сфер, готовність до діяльності — все це властивості різного порядку, і їх необхідно враховувати при вирішенні проблеми оптимізації СЛМ. Так, зокрема, при оцінці надійності СЛМ, яка функціонує в умовах дефі­циту часу, в аварійних ситуаціях, на перший план виступа­ють природні властивості людини, пов'язані з особливостя­ми її нервової системи.[93; 94]

По-третє, система психічних властивостей людини по­стійно змінюється, розвивається, що потрібно брати до ува­ги при інженерно-психологічному проектуванні СЛМ. Це можливо за використання основних положень концепції ба­гаторівневої взаємної адаптації людини і машини.

По-четверте, всі види СЛМ — цілеспрямовані системи, в яких людина вибирає або формулює мету, визначає задачі та способи їхнього вирішення. Тобто мета є «системо утворювальним фактором» (П. К. Анохін) організації всієї сис­теми психічних процесів, що забезпечують діяльність опе­ратора, при цьому зовнішній вплив на людину опосередко­вується всім внутрішнім психічним складом особистості.

Таким чином, людина-оператор організовує систему для досягнення обраної нею мети, забезпечуючи СЛМ плас­тичність її функціонування. Технічна система розглядається як засіб досягнення заданого результату, яким користується людина, виконуючи свої дії та отримуючи інформацію про результати їх виконання.

Реалізація розглянутих принципів та підходів дає змогу розв'язати основну проблему інженерної психології — гума­нізації праці та оптимізації функціонування СЛМ, цим са­мим забезпечуючи вирішення основного народногосподар­ського завдання — підвищення ефективності суспільного виробництва.
1.4. Методи інженерної психології

Застосовуючи системний підхід, інженерна психологія викори­стовує широкий арсенал методів і конкретних методик, роз­роблених як у психології праці, так і в суміжних галузях знань (фізіології, кібернетиці, математиці тощо).

За характером отримання даних про діяльність операто­ра методи досліджень можна поділити на психологічні, фі­зіологічні та математичні (схема 2).

Схема 2
За допомогою психологічних методів здійснюється пси­хологічний аналіз діяльності оператора в реальних або ла­бораторних умовах, аналіз впливу різних психологічних факторів на результати діяльності оператора. Психологічні методи застосовують з метою дослідження або з метою випробування. За результатами досліджень, отриманими за допомогою спостереження, експерименту або опиту­вання, виявляють закономірності діяльності оператора та механізми психічних явищ. У процесі випробувань, які проводяться через тестування, з'ясовується наявність не­обхідних психологічних рис та характеристик певного опе­ратора.



Фізіологічними методами послуговуються у вивченні фун­кціонального стану людини, характеру реагування різних си­стем організму в процесі діяльності. Аналіз фізіологічних ха­рактеристик дає змогу визначити, як і якою «ціною» здій­снюється досягнення відповідної мети.

Математичні методи використовують для статистичної обробки результатів, пошуку закономірностей, побудови мо­делей діяльності оператора.

Психологічні і фізіологічні методи є традиційними для психології, і тому для вирішення необхідних завдань роз­роблено надзвичайно багато методик.

Особливістю методів моделювання є те, що в них роз­глядаються не реальні процеси, а штучно побудовані об'єк­ти, які певним чином співвідносяться з реальними явища­ми і тому називаються моделями.

Залежно від характеру, моделювання може бути фізич­ним, математичним, імітаційним.

При фізичному моделюванні вивчається діяльність опе­ратора в лабораторних умовах за допомогою спеціального обладнання — тренажерів, стендів, макетів, експеримен­тальних об'єктів. Це інженерно-психологічний експери­мент із відтворення психологічної структури та особливо­стей реальної діяльності оператора в лабораторних умо­вах. Утім, таке моделювання передбачає і застосування математичного планування та обробки отриманих резуль­татів.

Математичне моделювання досліджує діяльність операто­ра за допомогою математичних моделей — формул, рівнянь, нерівностей, — котрі відображають реальний процес. У та­кому разі дослідження самої діяльності переноситься на пе­ретворення різних формул або вирішення системи рівнянь. При цьому є певні обмеження стосовно застосування отри­маних результатів.

Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою еле­ктронно-обчислювальної техніки, яка значною мірою вра­ховує вплив випадкових факторів, зумовлених умовами ді­яльності, особливостями процесу управління та самою людиною.

На різних стадіях проектування та експлуатації СЛМ можуть бути застосовані різні методи. Так, наприклад, на початкових етапах проектування діяльності оператора кра­ще вдаватися до математичних методів моделювання, кот­рі дають змогу попередньо оцінити СЛМ, діяльність са­мого оператора та висунути вимоги до її технічного за­безпечення. Далі доцільно використовувати імітаційне або фізичне моделювання для отримання повніших вихідних параметрів функціонування СЛМ. На завершальних ета­пах проектування виникає необхідність отримання даних про діяльність оператора, його стан і фактори, котрі впли­вають на ефективність функціонування СЛМ. Тут уже переважають психологічні та фізіологічні методики. На ста­діях випробування а експлуатації дослідження здійсню­ються комплексно, що потребує правильного поєднання різних методів.

Слід зауважити, що в інженерно-психологічних досліджен­нях застосовуються:

- антропометричні та біомеханічні методи для реєстрації ру­хової активності людини і виявлення різних зон її досяж­ності;

- методи гігієни праці для опису та аналізу факторів ви­робничого середовища — температури, вологості, шуму, вібрації, інтенсивності опромінювання, освітлення тощо;

- методи соціометрії для проектування спільної діяльності операторів, підбору команд, екіпажів.

Проблема класифікації методів в інженерній психології аналогічна тій, котру вивчав Б. Г. Ананьєв, створюючи кла­сифікацію методів сучасного людинознавства [3], яка може слугувати й інженерно-психологічним дослідженням. Згідно з цією класифікацією всі методи досліджень поділяються на чотири основні групи:



- організаційні, до яких належить система методологічних засобів, що забезпечують комплексний підхід до дослід­ження СЛМ. Характерною рисою міждисциплінарних до­сліджень є не поєднання окремих результатів, отриманих у незалежних дослідженнях, а організація такого дослі­дження, в якому синтезовані різні дисципліни;

- емпіричні, що охоплюють усі методи отримання наукових даних. Це методи спостереження і самоспостереження, експериментальні методи здобуття даних у лабораторно­му та виробничому експериментах, діагностичні методи(тести, анкети, інтерв'ю, бесіди, соціометрія тощо), ме­тоди аналізу процесів і продуктів діяльності (хрономет­рія, циклографія, трудовий метод, професіографічний опис і т. ін.), моделювання;

- обробки даних, до яких належать методи кількісного та якісного опису наявних даних, добору необхідних кри­теріїв їх зіставлення;

- інтерпретації отриманих результатів у контексті ціліс­ного опису діяльності людини та функціонування СЛМ.
1.5. Інженерна психологія розвива­ється в системі наук

Інженерна психологія розвива­ється в системі наук в тісному зв'язку з іншими науками, зокрема вбирає та використовує їхні досягнен­ня, ставить перед ними нові проблеми, стимулюючи їхній розвиток.

Перш за все розвиток інженерної психології пов'язаний із розвитком психологічної науки в цілому, оскільки основ­ний об'єкт вивчення психології — людина, а в інженерній психології — людина-оператор, тобто людина, котра здій­снює трудову діяльність у взаємодії з машиною, предметом праці та зовнішнім середовищем за допомогою дистанцій­ного управління.

Досліджуючи процеси функціонування СЛМ, інженерна психологія опирається на методологічну базу — принципи, теоретичні концепції, схеми, які розроблені в загальній пси­хології. Вона використовує знання про закономірності пере­бігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення), у відповідності з якими людина-оператор приймає інформа­цію, її запам'ятовує та переробляє. Велике значення мають дані психофізіології, що розкривають фізіологічне забезпе­чення психічних процесів, індивідуальні особливості їхньо­го вияву та допомагають з'ясувати психофізіологічну «ціну» досягнення певної мети. Дуже тісними є зв'язки інженерної психології з психологією праці — в напрямку вивчення ме­ханізмів регуляції трудової діяльності, раціональної органі­зації праці, професіонального відбору та навчання опера­торів. Інженерна психологія дотична і до проблем соціальної психології. Сучасні СЛМ, як правило, обслуговує значна кількість людей, і тому виникають питання щодо формуван­ня виробничих груп, екіпажів, налагодження комунікацій­них зв'язків, соціально-психологічного клімату тощо. Втім, усі соціально-психологічні проблеми у даному випадку ви­рішуються тільки у специфічному ракурсі – взаємодії людей у СЛМ.

Розширення та збагачення сфери досліджень інженер­ної психології, а також установлення численних міждисциплінарних зв'язків зумовлені постійно зростаючою склад­ністю СЛМ та суттєвим впливом зовнішніх факторів сере­довища.

Навколо інженерної психології почав утворюватися нау­ково-практичний комплекс — ергономіка, метою якої є роз­гляд системи «людина — техніка — середовище» (СЛТС) з акцентуванням передусім фізіолого-гігієнічного аспекту до­сліджень і рекомендацій.

Складність сучасних систем зумовлює підвищення ролі соціальних та організаційних факторів на виробництві. Функ­ціонування таких соціотехнічних систем значною мірою за­лежить від ефективності управління ними. В цьому плані інженерна психологія співпрацює з психологією управління, яка вивчає структуру управлінської діяльності при застосу­ванні різних автоматизованих систем.

Інженерна психологія також взаємодіє з такими дисцип­лінами, як кібернетика, системотехніка, загальна теорія си­стем, теорія зв'язку та ін.



Кібернетика є наукою про загальні закономірності про­цесів управління різними системами – живими організма­ми, технікою, суспільством. Отже, врахування досліджень у цій галузі допомагає інженерній психології вивчати сучасні СЛМ з єдиних позицій, інтегруючи такі різні складові сис­теми, як людина і машина. При цьому, зрозуміло, врахову­ються як специфіка діяльності людини-оператора, котра підпорядкована біологічним та психологічним законам, так і специфіка роботи машини, що зумовлена фізичними та хімічними законами.

Неабияке значення має використання досягнень мате­матики, застосування математичних методів, особливо на стадіях проектування СЛМ.

Зміцнюються взаємозв'язки між інженерною психоло­гією та економікою. Впровадження у виробництво інженер­но-психологічних розробок і рекомендацій потребує визна­чення їхньої економічної ефективності, доцільності залучен­ня додаткових коштів.

Контрольні запитання

1. Сформулюйте завдання і напрямки досліджень інженерної психології.

2. Назвіть основні принципи системного підходу в інженерній психології.

3. Наведіть класифікацію методів дослідження в інженерній психології.



4. Який зв’язок інженерної психології з іншими науками?

Теми рефератів





  1. Причини виникнення і розвиток інженерної психології.

  2. Загальні проблеми різних напрямків досліджень інженерної психології.

  3. Методологічні принципи і методи інженерно-психологічних досліджень.

  4. Застосування ЕОМ в інженерно-психологічних дослідженнях.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка