«Роман Івана Багряного «Тигролови» втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною»



Сторінка1/3
Дата конвертації29.04.2016
Розмір0.74 Mb.
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРАЇНИ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

c:\documents and settings\user\мои документы\мои рисунки\багряний\287458601.jpg


РОМАН ІВАНА БАГРЯНОГО «ТИГРОЛОВИ» –

ВТІЛЕННЯ ДУМКИ ПРО ТЕ,

ЩО В БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИНАХ

КОЖНИЙ НАЙПЕРШЕ МАЄ БУТИ ЛЮДИНОЮ
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВІДКРИТОГО ЗАНЯТТЯ

з дисципліни «Українська література»

d:\відкриті занятття\і.багряний тигролови\новая папка\2011-12-03_124607.png

d:\відкриті занятття\і.багряний тигролови\новая папка\2011-12-03_124552.png


Автор: Кордонська Альона Василівна – викладач І категорії
Рецензент: Войцехівська Ірина Станіславівна – викладач вищої категорії

В даній методичній розробці представлено

методику проведення лекції – діалогу з

використанням інтерактивних та інформаційних

технологій навчання, які розкривають

нетрадиційний підхід до процесу навчання,

сприяють формуванню читацької

компетентності та громадянського виховання

студентів на заняттях української літератури.

Матеріал може бути використаний викладачами

та студентами при проведенні занять.

Дисципліна: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Тема: «Роман Івана Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною».
Тип заняття: лекція-діалог

Мета заняття:

навчальна: проаналізувати роман Івана Багряного «Тигролови»; розкрити сюжетно-композиційні та жанрові особливості твору; образ головного героя твору Григорія Многогрішного як людини могутньої волі й незалежного духу; показати його біль, тривогу за долю України.

розвиваюча: розвивати в студентів вміння пообразного аналізу роману, діалогічне мовлення, самостійно працювати з літературою; вдосконалювати навички вміння влучно добирати цитати, давати повну вичерпну відповідь на поставлені запитання, визначати проблеми; працювати над розвитком творчого потенціалу.

виховна: виховувати у студентів почуття сили волі, співчуття, доброти, національної гідності, поваги до особистості людини, до Батьківщини, любові до національних традицій, звичаїв і обрядів, інтерес до історичного минулого рідного краю.


Методична мета: використання інформаційних технологій на заняттях української літератури.
Предметні компетенції: навчальна, інформаційно-комунікативна, громадянська, соціальна.
Теоретична: знати основні відомості про життя та творчість письменника, історію написання та зміст роману, поняття «роман» та «пригодницький роман»;
Практична: вміти визначати самостійно тему та ідею твору, формулювати та висловлювати власну думку про твір та його героїв, зіставляти поведінку і риси персонажів, робити висновки.
Міжпредметні зв’язки:

Забезпечують:

1. Історія України. Теми:

«Культура «жданівщини»»;

«Культура «розстріляного відродження»».

2. Всесвітня історія. Тема:

«Остаточне оформлення тоталітарного режиму, масові репресії 1937-1938 роки.».


Забезпечуємо:

1. Основи філософських знань. Теми:

«Цінності в житті людини і суспільства»;

«Філософська концепція людини».

2. Соціологія. Тема:

«Людина і суспільство. Соціологія особистості.».

3. Культурологія. Тема:

«Українська культура 20 століття».


ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ


  1. Наочні посібники:

  • роман Івана Багряного «Тигролови»;

  • портрет Івана Багряного ;

  • виставка творів Івана Багряного;

  • ілюстрації до роману;

  • словник літературознавчих термінів;

  • довідник з теорії літератури;

  • національний український одяг;

  • українські рушники.




  1. Роздатковий матеріал:

  • опорний конспект «Загальна характеристика роману Івана Багряного «Тигролови»»;

  • паспорт твору;

  • опорний конспект «Образи роману Івана Багряного «Тигролови»»;

  • орієнтовний перелік питань.




  1. Технічні засоби навчання:

    • комп’ютерна презентація до заняття «Роман І.Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною»;

    • пісня «Заклик до народу України»;

    • фрагменти з фільму «Тигролови».




  1. Література:

  • Багряний І. Тигролови. Огненне коло. - К., 1996.

  • Багряний І. Під знаком Скорпіона: 3 творчої спадщини письменника: Поезія, проза, публіцистика. - К., 1994.

  • Багряний Іван. Автобіографія: З листів Івана Багряного до Дмитра Нитченка //Слово і час. − 1994. − № 2. − С. 9−12.

  • Багряний Іван. Публіцистика: Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе. − К.: Смолоскип. Фундація ім. Івана Багряного, 1996.

  • Багряна Г. «І довго ти будеш плакати за мною...» // Дніпро. - 1992. - № 10 - 12.

  • Гаврильченко О., Коваленко А. Штрихи до літературного портрета Івана Багряного //Багряний Іван. Сад Гетсиманський. − К., 1992.− С. 5−18.

  • Гришко Василь. Живий Багряний //Українські вісті. − Новий Ульм. 1963.

  • Гусєва Світлана. Тема уроку: «Тигролови» І. Багряного / /Слово і час. − 1994. − №6. − С.61−65.

  • Жулинський М. Г. Іван Багряний //Історія української літератури XX століття: У 2 кн. − Кн. 2. − Ч. 1. (За ред. В. Г. Дончика. − К., 1994. − С. 244−252.

  • Іван Багряний // Історія української літератури XX ст. - К., 1994. - Кн. 2. - Ч. 1.

  • Качуровський Ігор. ...І четвертий вимір сюжету: Про творчість Івана Багряного / /Літ. Україна. − 1995. − 16 листопада.

  • Костюк Г. Іван Багряний: Сторінки спогадів // Укр. мова і літ. в шк. - 1993. - № 10.

  • Лавріненко Юрій. Іван Багряний − політичний діяч і письменник//Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. − Кн.2. − К., 1994. − С. 612−617.

  • Миронець Н. Слідчий справи І. Багряного // Розбудова держави. - 1995. - № 1, 2.

  • Череватенко Л. «Ходи тільки по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ» // Дніпро. - 1990. - № 12.

  • Шугай О. В Новому Ульмі, при Дунаю... // Літ. Україна. - 1994. - 10 лютого.

  • Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду. - К., 1996.




  1. Навчальні місця: кабінет української мови та літератури

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ



І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ( 1-2хв. )

1. Перевірити наявність студентів на занятті.

2. Відповісти на поставлені запитання.

3. Мобілізувати студентів до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу.

4. Сформувати емоційний настрій, використовуючи прийоми: «Психологічна настанова» та «Малюнкове вітання».

- Починаємо заняття! Прикріпляю на дошці смайл «Радість» і бажаю вам гарного настрою, легкого засвоєння сьогоднішньої теми.

А тепер посміхніться один одному, подумки побажайте успіхів, щоб вам було приємно співпрацювати і постійно пам’ятайте:

Я – студент,

Я – особистість творча.

Я читаю, думаю, запам’ятовую.

Я хочу дізнаватися щось нове.

І за будь-якої ситуації залишатися Людиною.

(висвітлюються мультипроектором)
ІІ. ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ ( 12 – 15хв.)
А) Повідомлення теми, мети та плану заняття. ( 7хв.)

Методи: розповідь-вступ,відеометод



Вступне слово викладача:

«Нашого цвіту по всьому світу». Ці слова вже стали крилатими. Бо нема, мабуть, на земній кулі країни, де б не жили українці. Як не було й немає такої країни, в якій б за те, що людина любить свою землю, її людей, береже традиції своїх батьків, шанує материнську мову, прагне бути вільною, знищували.
Прослуховування пісні «Заклик до народу України».

Страшні, трагічні роки сталінського геноциду. Скільки було страчено талановитих людей, цвіту української нації. Скільком довелося покинути Батьківщину, податися на чужину, щоб не зрадити себе, не зректися свої любові, залишитися українцем не на Україні. Всі вони мріяли повернутися на землю своїх батьків.



Серед них І. Багряний – письменник, публіцист, людина, для якої найбільшим щастям було повернутися на Україну і побачити її вільною й незалежною. Повертається своїми прекрасними творами, провідною ідеєю яких є віра в те, що потворна радянська дійсність не знищила й не знівечила людського й національного духу української людини. Серед них роман «Тигролови», сторінки якого перегорнемо сьогодні на занятті.
Епіграф:

Людина – найвеличніша з усіх істот.


Людина – найнещасніша з усіх істот.
Людина – найпідліша з усіх істот.


Як тяжко з цих рубрик трьох вибрати першу

для доведення прикладом.
І. Багряний

(слова записані на плакаті)

Тема:

«Роман Івана Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною»

План


  1. Історія написання роману Івана Багряного «Тигролови».

  2. Тема, ідея, жанр та сюжетно-композиційні особливості твору.

  3. Характеристика образів:

3.1. Григорія Многогрішного;

3.2 майора Медвина;

3.3. родини Сірків.


  1. Проблематика роману.

Сьогодні на занятті ми з вами повинні:



  • розкрити історію написання роману;

  • визначити тему, ідею, жанр роману;

  • з’ясувати сюжетно-композиційні особливості твору;

  • розкрити образи та проблематику твору;

  • встановити міжпредметні зв’язки з іншими дисциплінами;

  • навчитися у самого митця та його головного героя, як у будь-якій ситуації залишатися Людиною.


Б) Актуалізація життєвого досвіду і опорних знань студентів. (5хв.)

Методи: розповідь, бліц-опитування

Викладач:

Зверніть увагу на дошку, там ви можете побачити ілюстрації з фільму «Тигролови». Сьогодні кожен з вас матиме можливість створити свій власний альбом з ілюстраціями, отримуючи певну кількість балів за активну роботу на занятті, а в кінцевому результаті отримати найвищий бал.

Давайте спочатку перегорнемо сторінки роману І.Багряного, даючи відповіді на запитання.

Студенти дають відповіді на запитання бліц-опитування:

Додаток №1

Викладач:

Ваші відповіді свідчать, що ви прочитали твір і добре знаєте його зміст.


В) Мотивація навчальної діяльності студентів. ( 1хв.)

Методи: розповідь, клоуз-тести

Викладач:

Постать Івана Багряного - одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві і громадянстві першої половини і середини XX ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції, в діаспорі - його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, що погрожували йому розправою і вдавалися до засобів кримінальних. Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомий читачам на батьківщині. Тепер опубліковано тут кілька його романів, за його творами ставляться фільми, з'являються дослідження про нього. Актом справедливості  і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої держави - Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Іван Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітлила шлях із чорної прірви зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя. Він поспішав, боровся відчайдушно, знесилювався і знову духовно окрилювався, запалювався гнівом і страждав, охоплений зливою сліз співчуття до людини, спрагою милосердя і невимовного болю серця, піднімав її до висот божественного творення, бо вірив у тріумф людської гідності на пограниччі боротьби і страждань. Інакше не міг, бо з юнацьких літ заповів собі бути тільки людиною.

Пропоную вам закінчити прислів’я та приказки, згадаймо, що нам говорить народна мудрість:



  • Не   людину  засуджуй…. (а її звички)

  • Ніщо так не допомагає майбутньому… (як сміливі мрії)

  • Хто хоче досягнути мети… (повинен її знати)

  • Той, у кого вистачить сміливості захотіти… (може змінити своє майбутнє)

  • Грудка рідної землі дорожча… (за золото)

  • Хто сміливий… (той щасливий)

  • Де відвага, там… (і щастя)

  • За народ і волю віддамо… (життя і долю)

  • Людина без рідної землі… (як соловей без гнізда)

Додаток №2

Ви їх знаєте і думаю, що керуєтися в житті. Хто з вас не захоплювався сильною, благородною особистістю, яка здатна знайти вихід з будь-якої складної ситуації, захистити себе і своїх близьких, відстояти власні принципи і при цьому не втратити людської гідності? Хто не мріє стати такою людиною? (Чи хоча б мати певні її якості.) Взірцем такого героя може бути Григорій Многогрішний, з яким ми познайомилися, читаючи роман І.Багряного «Тигролови». Чимало його пригод здаються просто неймовірними, але життя самого письменника стверджує — реальність може бути ще неймовірнішою, складнішою та дивнішою і багато чого залежить від людини, її вибору, її духовних якостей. Саме про сильний тип української людини ми будемо говорити на сьогоднішньому занятті.


 ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (55хв.)



  1. ПИТАННЯ.

Історія написання роману Івана Багряного «Тигролови».
Методи: розповідь,бесіда

Слово викладача:



  • Як ви розумієте назву твору «Тигролови»?( Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини.

Через мотиви утечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вольнолюбивим диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона, і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (Григорій — правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного) вступає у боротьбу і вбиває «новітнього тигролова», уособлення радянської імперської системи майора Медвина).


  • Про який час йдеться у романі?(Розповідається про болючі сторінку історії України, її народу 30-х років.)



Давайте з’ясуємо історію написання роману «Тигролови» Івана Багряного, але зверніть увагу: у вас на партах є паспорт до твору, який ви маєте заповнювати впродовж заняття та опорний конспект, який надаватиме допомогу з деяких питань.

Додаток №3

Розповідь викладача:

Іван Багряний перебував на Далекому Сході трохи більше п'яти років. Спочатку - як висланець, якому заборонили протягом трьох років проживати на Україні, а потім - як каторжанин «БАМЛАГу» (табору Байкало-Амурської магістралі, залізниці, будованої силами ув'язнених). На превеликий жаль, перебування Івана Багряного на Далекому Сході є найбільш маловивченим періодом у його біографії. Відомо, що він досить добре його об'їздив - побував нібито аж на Чукотці. Займався мисливством у сіхоте-алінській тайзі – «Тигролови» легко переконують, що цю справу він знав дуже добре. Перебував він і в числі тих тисяч каторжан «БАМЛАГу», узагальнений образ яких не раз з'являється на сторінках роману. Отже, вражень від свого перебування на Далекому Сході молодий поет виніс предостатньо. І ці неординарні враження в тій чи тій формі колись усе одно мали бути вираженими. І це сталось при першій нагоді.

Перебуваючи на окупованій німцями території, Іван Багряний подався на Західну Україну з цілком конкретною метою - воювати в лавах Української Повстанської Армії. Але допоки налагоджувалися відповідні зв'язки, він восени 1943 року деякий час жив у невеличкому курортному містечку Моршино, де, за його словами, був зайнятий «ремонтом» - тобто поправляв підірване у сталінських тюрмах здоров'я.

Одного разу Багряному повідомили, що його розшукують гестапівці, які почали справжнє полювання на активістів українського національно-визвольного руху. Місцеві патріоти швидко допомогли Багряному піти в підпілля - влаштували його на проживання в будинку, що був поза підозрою гестапівців. Тут він мав прожити деякий час, безвихідно перебуваючи в окремій кімнаті. Багряний попросив у своїх рятівників чистого паперу та олівців і почав писати роман на матеріалі власних далекосхідних вражень. Вочевидь, він давно його виношував, тому що писав легко і швидко, хоч і не мав досвіду роботи над великим прозовим твором. Робота враз захопила письменника. «Мені не треба було нічого вигадувати,- писав пізніше він. - Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником.

Я люблю її людей. Я люблю її тварин, її зоофауну, орнітофауну, її флору - рослинний прекрасний світ (що тепер, в уяві моїй, був прекрасний особливо). Я знав ту фауну й флору, й географію, як, може, жоден професор, бо я ту географію пройшов власними ногами, а флору й фауну помацав не тільки власними очима, а й власними руками... Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів».

Перед нами - важливе свідчення, що допомагає краще зрозуміти психологію письменницької праці. Звернімо увагу на спостережливість письменника, на його здатність пізнавати навколишній світ, запам'ятовувати його.

Одна з особливостей таланту письменника якраз і полягає у його здатності поглиблено сприймати навколишній світ. Зрозуміло, що стосується це не тільки флори і фауни, а й - у першу чергу! - людини і суспільства в цілому. І не тільки про звичайну спостережливість треба вести мову, а про здатність художньо обдарованої особистості розуміти суть зображуваних речей і явищ.

Інший цікавий висновок стосується зізнання письменника про інтенсивність відтворення за письмовим столом прожитого раніше життя: виявляється, він упивався ним і переживав із такою силою, що перевищувала силу реальності на багато разів! У мистецтві існує закономірність: що яскравіше митець уявляє зображуване явище, що глибше переживає його, то у нього більше шансів домогтися високої художності, - в такому випадку художній текст, який він творить, немовби вбирає у себе яскравість його уявлень та глибину переживань і, зібравши, набуває здатності передавати все це читачеві. Ось чому при читанні «Тигроловів» ми з такою яскравістю уявляємо зображувані в романі картини, так легко проймаємось почуттєвими станами, що переживають його герої. І все це, треба думати, є похідним від сили тих образних візій і від тих почуттів, що буяли в уяві і в душі молодого письменника, коли він, ізолювавшись від неспокійного світу в окремій кімнаті, поринув у світ своїх минулих «далекосхідних» вражень.

Працював майже цілодобово, роблячи невеликі перерви для коротких нічних (щоб ніхто не запримітив!) прогулянок на свіжому повітрі та кількагодинного сну. На чотирнадцятий день роман було закінчено - на високий стос густо списаного паперу лягла остання сторінка. Потім - переїзд до Львова, де Багряний, передрукувавши роман на друкарській машинці, подав його на літературний конкурс, що саме був оголошений одним видавництвом. «Сам я перейшов у підпілля, - згадує письменник. - Сказати по совісті, долею свого твору я вже не цікавився». Вочевидь, письменник повністю віддався підпільній роботі в УПА. Але досить швидко роман нагадав про себе. Виявилося, що на тому конкурсі він отримав першу премію. Незабаром роман вийшов окремою книгою під назвою «Звіролови».

Така ось історія написання цього непересічного твору української літератури.




  • Чи можна цей твір назвати автобіографічним? ( Роман не автобіографічний. Але негаразди і страждання самотньої людини в непрохідній тайзі не вигадані Іваном Багряним, а ним пережиті.

Твір має проекцію не тільки на сучасне авторові, а й на минуле й на майбутнє. Образи українців - представників колись славних козацьких родів Многогрішних, Сірків, Морозів - не просто типові, вони - яскраве підтвердження, що генеалогічне дерево не втратило потужності через століття, що в жилах нових поколінь тече та ж гаряча, непокірна козацька кров.)
Заключне слово викладача.

Отже, ми з вами з’ясували історію написання роману Івана Багряного «Тигролови» та переходимо до наступного питання плану.


2. ПИТАННЯ.

Тема, ідея, жанр, сюжетно-композиційні особливості роману.

Методи: робота з книгою, опорним конспектом, таблицею, словникова робота, бесіда, відеометод, випереджаюче завдання
Перегляд фрагменту відеофільму «Тигролови»

Слово викладача:

Переглянувши фрагмент фільму, ми маємо можливість уявно перенестись в ті часи, коли розгортаються події роману.


Давайте спочатку визначимо тему, ідею та жанр твору.


  1. Студенти розкривають тему, ідею пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови».


Тема роману:

  • трагедія України в тоталітарному режимі;

  • відображення впливу сталінського терору на долю окремої людини - молодого українського інтелігента, авіатора Григорія Многогрішного;

  • показ жорстокості й ницості прислужників режиму;

  • змалювання побуту, традицій українських переселенців;

  • романтичні стосунки Григорія і Наталки.


Ідея: Автор переконує і запевняє в тому, що за будь-яких обставин, людина може і повинна бути Людиною. І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітлила шлях із чорної прірви зневіри, приниження в безсмертя.

2. Студенти пригадують літературознавчий термін роман та з’ясовують поняття «пригодницький роман» та його особливості.

Продовжіть речення:

Роман – це …….. (найбільш поширений у XVIII-XX ст. епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою Прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.)
Приго́дницький рома́н (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.

Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування.



Викладач:

З’ясуємо сюжетно-композиційні особливості роману.



Композиція роману зумовлена жанровими особливостями: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючи назви: «Дракон», «Світ на колесах», «Навзаводи зі смертю», «Заколот і капітуляція», «Бог кохання», «Весела робінзонада», «Не ходи босий» та інші. Вони сповна відображають «ритми»  життя головного героя. Поза сюжетні елементи – пейзажі. Портрети, сценічні моменти – завжди романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліне, описи, краєвидів на Зміїній та Голубій Падях. Інтер'єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екскурси. Що їх вкладено в уста різних персонажів.

Роман має надзвичайно захоплюючу зав'язку, яскраву кульмінацію, щасливу розв'язку. Постійно прослідковується хронотоп дороги: всі події відбуваються саме під час подорожування. Доцільні й усі позасюжетні композиційні елементи: екскурси в минуле, паралелі у спогадах Сірків і Многогрішного про покинуту рідну землю, портрети, ліричні відступи, вставні частини розділів, наприклад, про Дядорова, цікаві побутові деталі.

У «Тигроловах» дві сюжетні лінії. Перша, пригодницька – це лінія перебування в тайзі Григорія Многогрішного, яка часто сприймається за єдину. Але це не так. Є ще одна лінія - лінія сталінських репресій, вона подекуди уривчаста, штрих-пунктирна, але цікава і об'єктивна.
Студенти визначають елементи композиції роману за схемою.
ЕЛЕМЕНТИ КОМПОЗИЦІЇ

РОМАНУ ІВАНА БАГРЯНОГО «ТИГРОЛОВИ»

Експозиція


?


Зав’язка


?


Розвиток дій


?



Кульмінація


?


Розв’язка


?



Додаток №4

Слово викладача:

А тепер прийшла нагода познайомитися з героями роману.


3 ПИТАННЯ.

Характеристика образів.

Методи: робота з книгою, опорним конспектом, інсценізація, «Займи позицію», бесіда, відеометод, випереджаюче завдання, складання асоціативного куща



Слово викладача.

Читаючи твори І.Багряного, неможливо не зауважити, що герої схожі на самого автора. Його герої – це сильні особистості, інтелігенті люди. Таким є сам письменник. Це людина, яка йде на службу владі, не займає угодницької позиції, не ї «хамелеоном» і його герой теж. Це людина, яка здатна на власні глибокі міркування. Декларуючи свою незалежну світоглядну й естетичну позицію, І.Багряний у передмові до поеми «Ave Maria» заявляє: «Не іменуй мене поетом, друже мій, бо поети нині – це категорія злочинців, до якої я не належав і не хочу належати. Не іменуй мене поетом, бо слово «поет» скорочено стало визначати – хамелеон, проститутка, спекулянт. Авантурник, ледар... Не іменуй же мене поетом, друже мій. Я хочу бути тільки людино, яких так мало на світі, я хочу бути тільки нею".

Саме цей монолог відкриває нам внутрішній світ письменника. Молодий автор прагне стати митцем. Відчуває саме в цьому своє призначення. Таким героєм, гуманною людиною і просто особистістю у романі «Тигролови» виступає Григорій Многогрішний – героїчна особистість, яка не терпить неправди і вірить у краще.

Гортаючи сторінки роману І. Багряного «Тигролови», ми не можемо не захоплюватися мужністю, винахідливістю, порядністю його головного героя — інженера-авіаконструктора Григорія Многогрішного. Він патріот рідного краю, який дійсно довів це своєю синівською вірністю, вчинками і справами.

Тож на спробуємо дослідити, як головний герой твору бореться проти порушення елементарних прав людини, намагається протистояти тоталітарній системі, яка панувала у ті часи.


Бесіда за питаннями:

• Що ви дізналися з перших сторінок твору про Г. Многогрішного?

• Хто був його предком? Відповідаючи, посилайтеся на факти з історії.
Студент:

Дем΄ян Гнатович Многогрішний – гетьман Лівобережної України (1668-1672).

Був людиною твердої вдачі. Непоступливий і задиристий, зумів добитися звання чернігівського полковника. Ставши спільником Дорошенка, вів неприязні дії проти Москви.

Бажаючи скінчити громадянську війну, пішов на переговори з Москвою, наполягаючи на звільненні українських земель. Дбаючи про порядок і спокій на Лівобережній Україні, гетьман поводився самовладно. Без старшинської ради проводив переговори, здійснював суд, накладав податки навіть на козаків та духовенство. Така тверда політика викликала незадоволення серед старшинської верхівки, яку він не допускав до влади.

Це були часи після громадянської війни, коли панувало безладдя та анархій, і лише сильна державна влада в особі Дем’яна Многогрішного могла повернути країні мир і добробут.

Перш ніж московський уряд вирішив, як учинити з доносами на Многогрішного, проти гетьмана було організовано змову. Зраджений, він був відправлений до Москви. Старшина від імені всього малоросійського народу просила стратити гетьмана та його брата Василя. Після довгих допитів та катувань їх вивели на страту у Москві. Однак цар прислав гінця з повідомленням, що на прохання своїх дітей смертну кару змінює на заслання у Сибір разом з родиною.

Письменник сповнений гордості за каторжанського патріарха – цей борець за вільне й достойне життя українського народу один з перших проторував шлях на Сибір для своїх онуків і правнуків.

Додаток №5

• Яких страждань зазнав інженер-авіаконсруктор від Медвина, перебуваючи в ув’язненні?

• Чому Григорію вдалося втекти від охоронців потяга?

• Які нові випробування його очікували у тайзі?

• Що сприяло з’явленню Григорія в родині Сірків? Як вони поставилися до нього?

• Чому навчився герой роману, перебуваючи серед українців-переселенців?

• Чим пояснити жорстокість і ненависть Многогрішного у поєдинку під час зустрічі з Медвином?



Міні-диспут.
Чи мав право Григорій так вчинити зі слідчим, майором Медвиним та його супутником?
(Застосовується інтерактивний метод «Займи позицію».)

Викладач:

Давайте відтворемо асоціативний портрет Григорія Многогрішного.




Підведення підсумків.

Таким чином, справжній герой І.Багряного – це людина з великої літери, гуманна, героїчна особистість, яка прагну чогось вищого надприродного. Саме таким є Григорій Многогрішний – людина чесна, принципова, вимоглива до себе і оточуючих, це людина, в якої загострене відчуття несправедливості, це людина. Яка не може терпіти зраду. Це людина, яка ніколи, і ні від кого не чекає допомоги, а навпаки намагається допомогти слабшим від себе і в цьому йому Бог допомагає.


Викладач:

Давайте переглянемо інсценізацію діалогу між Григорієм Многогрішним і Медвеним і спробуємо дати характеристику образу останнього.


Піднімається студент (майор Медвин):

- Впізнаєте мене? Так, я начальник етапу Медвин. Мене вчили пильнувати, полювати на людей, залякувати, катувати й принижувати непокірних. У моїй практиці зустрічалося небагато сміливців, але був один, який примусив мене задуматися, що знищити всіх неможливо. Він втік з ешелону, випав у безвість. Я назвав його подумки молодим тигром з України і вперше відчув страх.

Минуло два роки. Я отримав нове призначення і високу посаду. Ніколи не думав, що доля мене зведе з ним ще раз. Я вважав його мертвим.

Що я з ним не робив! Мені уже не зізнання його потрібні були, я добивався, щоб він заскавчав і почав благати мене, як то роблять всі. Дивиться виряченими очима – і тільки. Як каменюка. Це в моєму житті виняткове слідство над цим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини.

Брр... Ті очі з кривавими росинками на віях, вони стоятимуть переді мною вічно... після зустрічі з ним у мене відбувся психічний струс.

Диявол, диявол. Я його знайду (б'є кулаком по столу) і знищу, ще нікому не вдавалося втекти від майора Медвина.


Студент говорить із протилежного кінця (Григорій Многогрішний).

Ти ніколи мене не знищиш, Медвин, бо я дух, який живе в кожній вільній людині. Бо я – народ, якого чим нижче гнеш, тим у ньому більше спротиву.

Ти думав, відбиваючи мені печінки, ламаючи кості, розчавлюючи мою молодість у катівнях два роки, що видряпаєш із грудей серце? Мріяв у божевільні упокорити мене, примусити забути хто я, вирвати з розумом любов до батьківщини?

Але я втік з божевільні. І тоді, Медвин, я поклявся іменем матері моєї відірвати тобі голову. Ти думав, що присудивши мені 25 років каторги за те, що я любив свій нещасливий край, ти похоронив мене? Ти був переконаний, що стрибок з ешелону – смерть, але помилився.

Я знайшов у тайзі земляків, друзів і навіть кохання. Згодься, Медвин, що я переміг, не визнавши себе нулем в історії, не озвірів, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, як ти, а зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати і вірити, що людина може і повинна кинути виклик цілій системі, яку ти представляєш, і вистояти. І запам'ятай, ми неминуче зустрінемося з тобою в тайзі і я вб'ю тебе, як зло, яке ти породжуєш. Я присуд виконаю сам і розпишуся на снігу в цьому. А за що я тебе судитиму, ти, пес, знаєш сам.


Студент:

З конкретних негативних образів найповніше розкрито натуру майора Медвина, слідчого, який вів справу головного героя твору Григорія Многогрішного. Ось він сидить у вагоні-ресторані комфортабельного експресу. П'є вино і вивчає промову вождя. «Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» держави. В цілім експресі не тримається ніхто так... гордовито... з незрівнянним почуттям вищости». Його не зворушують ніякі екзотики й історії, бо він знає і може таке, що примусило б здригнутися навіть тигрів. Іде «на інше полювання», діставши «нове призначення, високу посаду...». Раптом майор дізнається, що втік його запеклий ворог — Многогрішний. Медвина тривожать зловісні спогади. Той в'язень, той «диявол в образі людини» стоятиме перед його очима вічно. А на самому початку цей в'язень сказав своєму мучителеві: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли... Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили — тисячі нас, замучених, закатованих...»

І дійсно, майор відтоді не міг спокійно спати, а одружившись, «боявся ночувати вдома..», особливо коли Многогрішний утік з божевільні, куди, його відправили. Незабаром того інженера піймали, і майор особисто постарався, щоб йому дали великий строк. І от маєш: знову втік. І знову перед Медвином стали «очі замордованої, розчавленої, але не переможеної жертви».

Ще раз із цим антигероєм ми зустрічаємося аж в кінці роману, Григорій випадково дізнався про приїзд у тайгу свого заклятого ворога і наздогнав його, «А Медвин — бравий герой, і грізний суддя та володар душ «людців», і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів — стояв і тіпався... Так, тіпався. Губа йому тіпалась, а очі... очі гидкого, сонливого боягуза. Три шпали на ковнірі — як мазки крові». Многогрішний убиває свого колишнього слідчого іменем усіх замучених, вважаючи, що має на це моральне право.


Викладач:

Так безславно закінчив своє нікчемне злочинне життя вірний сталінський служака, який виконував обов'язки не за службовим статутом, а з переконання, що може мучити, карати й милувати безневинних людей для задоволення власних амбіцій.

Був покараний один злочинець, але скільки їх залишилося! Тільки повне засудження усім суспільством тоталітарної системи, реабілітація жертв сталінізму могли створити умови, за яких стало неможливим існування таких, як Медвин.
Слово викладача:

Другу сторінку трагічної долі українців (а це є другою сюжетною лінією) відкриває рід Сірків, до яких після втечі потрапляє Г. Многогрішний.

Давайте спочатку з’ясуємо, що таке Зелений Клин?
Студенка:

Як свідчать історики, наші співвітчизники з'явились на Далекому Сході ще у другій половині XVII століття, коли українські козаки разом з російськими землепрохідцями проникали на простори Сибіру, Далекого Сходу. Український переселенець Никифор Чернігівський розбудував оборонний пункт Албазін. В Нижньо-Селінгінську перебував висланий разом з родиною гетьман Лівобережної України Дем'ян Многогрішний. Безстрашним землепрохідцем був український козак Беняк, який в 1770 році вирушив із гирла Амуру в морський похід, аби створити власну державу на островах Тихого океану. Ця спроба закінчилась невдало – Беняк разом зі своїми товаришами загинув. Кількість переселенців-українців збільшилась після зруйнування Запорізької Січі. Але такі поселення – то тільки передісторія того краю, який пізніше називатимуть Зеленим Клином.

Як це не дивно, але поява Зеленого Клину певною мірою пов'язана з особою Тараса Шевченка. Перебуваючи на засланні, він познайомився в Оренбурзі з генералом Унтербергером, бував у нього дома. У розмовах із Шевченком генерал дуже високо відгукувався про хліборобський талант українців, які були переселені в Середню Азію для освоєння тамтешніх земель. Ті розмови добре запам'ятав син генерала. Пізніше, коли він став губернатором Приморського краю і коли перед ним постала необхідність організувати заселення малолюдного Примор'я, він подбав перед центральною владою про безкоштовний перевіз переселенців з України – мав надію, що саме вони зуміють освоїти неозорі землі краю. І не помилився. У себе на батьківщині українські селяни страждали від малоземелля, і тому їх вабила перспектива отримати безкоштовні земельні наділи на Далекому Сході.

Поселення почалось у 1882 році. З кількох українських губерній селяни збиралися в Одесі, де вантажилися зі своїм нехитрим скарбом на пароплави - їм випадала довга і важка морська дорога через Індійський океан аж до гирла Амура. Про таку подорож у стилі думного речитативу розповідав старий Сірко - один із персонажів «Тигроловів»: «Рідну землю покидали, уклін їй складали, береги сльозами поливали і довго-довго руками та шапками з моря Чорного махали, у краї чужі, далекі, за тридесять земель-морів, на край світу мандрували, щастя-долі шукали. Мимо берега турецького, ще й мимо Босфору пропливали. Царгород-Стамбул і всю Туреччину обминали, де діди-прадіди на гаках та полях загибали, бо султанові страху наганяли... А потім якоюсь «канавою» в інше море вибирались і увесь світ кругом на обмин об'їздили. Коло Індії їх дощі обливали-мочили, біля Цейлону вітри пекли-сушили. В Бомбеї вони воду пили, в Сінгапурі сльози лили... Китай обминали, - на голому чердаку купою лежали, пальці гризли і сльозами запивали... Та віри в щастя своє щербате і в силу свою двожильну не теряли. Ні, ні!

Отак і пливли. Здорово мандрували.

І чого тільки, чого не надивились, не набачились! А в край дикий, аж під Японію, як прибули та на землю як стали, та все його кляли-проклинали. Чи їли, чи спали, - все свій край далекий, ясний споминали.

Для початку з половини перемерли. А далі позвикали. А позвикали – то й зажили! Ого! Ще й як зажили!»

Дійсно, важкими були ті мандри до необжитого краю Російської імперії – аж до берегів Охотського моря. Важко було ставити житло, орати цілинні землі, пристосовуватись до незвичного клімату. Але українському селянину тільки дай землю і волю – то він здатний творити чудеса. Досить швидко на рівнинних землях піднялися села з біленьких хат, заврожаїлися поля, завелось багато худоби. Щороку прибували все нові поселенці, засновувалися і розросталися нові села. І ось настав час, коли поселенці з України почали складати більшість населення краю. Наприклад, у 1907 році серед жителів Приморського краю вони становили 75-80% , Амурщини - 60-65%. Таку величезну територію на Далекому Сході, що була заселена переважно українцями, почали називати Зеленою Україною, або ж Зеленим Клином. Царська влада, хоч і давала поселенцям певні пільги економічного характеру, все ж чинила серйозні перешкоди національно-культурному розвитку майже півмільйонної української громади. Проте у 20-ті роки, коли на деякий час ті штучні перепони були зняті, відбулося бурхливе піднесення українського суспільно-політичного та культурного життя. Почали виходити часописи, у школах викладання здійснювалось українською мовою, відкрився навіть педагогічний інститут. У кількох районах державною мовою була українська.

На початку 30-х років політика більшовиків щодо вільного розвитку усіх національностей, що проживали в СРСР, різко змінилась. У 1932 році протягом лічених днів шляхом розмаїтих і суворих заборон був фактично припинений національний розвиток українського населення Зеленого Клину. Почалась Інтенсивна русифікація цього краю. Одночасно розгорнулась боротьба з «кулаком» як із «класовим ворогом». А «кулак» - це добрий господар, який за довгі роки важкої і впертої праці набув елементарного достатку. В романі «Тигролови» бачимо, як родина Сірків змушена була залишити село і перебратися в лісові нетрі Сіхоте-Аліня – фактично, таким способом Сірки намагались уникнути розкуркулення та колективізації.

Протягом багатьох десятиліть українці Зеленого Клину були позбавлені можливості зберігати свою культуру, мову, традиції, оскільки не було національних шкіл, преси, радіо. Штучно були припинені будь-які зв'язки з «материковою» Україною.

Проте і до цього часу по багатьох селах Далекого Сходу ще можна чути українську мову. З появою незалежної України почало оживати національне життя українців Зеленого Клину. В багатьох містах утворились культурні товариства. Збираються, відзначають визначні дати національної історії, по-українському святкують Різдво і Великдень, насолоджуються спілкуванням рідною мовою...
Викладач:

Давайте переглянемо фрагмент фільму і перенесемося до родини Сірків.



Фрагмент відеофільму «Тигролови».
Викладач:
З розповіді Сірків стає відомо, що вони приїхали у 1889 році з Полтавщини. Тут вони знайшли другу Україну, та сум за рідним краєм ніколи не покидав їх. Але про це краще розповість нам сама Сірчиха.


Розповідає студентка, одягнена в український національний одяг.


Сірчиха.

У сміливих щастя завжди є! От хоч би ми. Приїхали сюди... Боже! Яка страшна і дика пуща була! І нудьга смертельна. І лихо скрізь навколо і злидні, і смерть. Чужа чужина... А бач, оббулися! І дивись – зажили ж як потім! І пущі здолали, і край скорили. І звикли, полюбили.

Спочатку ми поселилися в селі, тепер це містечко Києвом зветься. Хати білили, як на Україні. З нас тут за це сміялися, що от, мовляв, скільки лісу, а «хохли» з глини ліплять та білять.

Колись до революції здорово жили тут наші люди.

Тут край працю любить та й винагороджує її щедро. А народ наш робочий. То й ми жили колись.

А сім'я у нашого діда була велика. Понад 50 чоловік. Синів сім мав, женив, не відділяв. Дочок заміж віддавав – на сторону не відпускав, зятів у прийми брав. Сірків куток – то ціле село. Весело жилося. Трудилися щиро, то й мали. Це була наша друга Україна, але щасливіша. І назви тут люди подавали свої, сумуючи за рідним краєм.

Ну, а потім пішло все шкереберть. Нові часи, нові порядки. Вже немає Сіркові держави.
А хто ж цей легендарний Сірко, якого знали майже всі в окрузі?


Сірко.

Походжу я зі старого козацького роду. Жили мої батьки на Полтавщині коло Переяслова. А діди – прадіди в Запорожжі козакували... Та віри в щастя своє щербате і в силу свою двожильну не теряли. Так на цю дяку землю і потрапили. Багато люду тут померло, аж поки не позвикали. Маю сина і дочку, вчу їх однаково суворо. Бо за українським звичаєм жінка поряд чоловіка і господарювала. І вправно володіла зброєю. Моя хата завжди відкрита, як колись козацькі буруючі, для гарної людини. Коли напівживого Григорія принесли ми додому, моя хата стала хатою його.

Життя навчило мене бути мудрим і щиросердним. Втративши старшого сина, я безмежно зрадів Григорієві, назвав його сином, подарував коня, гвинтівку. Бо хто, як не батько, навчить сина виживати в будь-яких умовах, залишаючись при цьому людиною.
Викладач:
Що ви дізналися про Грицька Сірченка зі сторінок твору?

Гриць Сірченко — молодий густобровий, кремезний парубок, спритний мисливець, вірний сім'ї та чоловічій дружбі.

Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий старенький френч. На нотах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новий дробовик.

У родині він користується повагою, хоч усі порівнюють його зі старшим братом, який загинув під час полювання на тигра. Коли він із Многогрішним, опинився в Хабаровську, то зразу ж показує себе, як людина з характером Сірків — тобто з характером переможця. Григорій Сірко інтуїтивно відчув, що його побратиму краще не з'являтися в полі зору тогочасних опричників. У вестибюлі НКВД, куди вони подалися, щоб зареєструвати гвинтівку; він зупинився, «взяв Григорія за петельки і притяг до себе. Цей тайожни.к, цей примітивний і просто лінійний хлопчина був чуткий, як вовк, як дикий, гордий, свободолюбивий горал. Подивився мерехтливими очима у саму душу- і, відштовхнув: «Іди геть» Чекай на вулиці».

Многогрішний зразу ж оцінив те раптове переродження Григорія зі, здавалося б, просто лінійного хлопця, що все життя провів у тайзі, в обережно-сміливого, розумного, здатного приймати виважені рішення юнака.

— Чортів Гриць! Хто б подумав, що в такім наївнім, дикім хлопчиську стільки замислу й такту? Молодець! Справжній мисливець! — А Гриць справді почувався, як мисливець, наполошений близькістю дикого звіра — ходив по грані між звичайним і небезпечним, ходив обачливо, хитро... Тигролов!..

Добре засвоївши батькову науку, він рятує Григорія від укусу отруйної змії; збираючись у далеку дорогу, чистили зброю, набивали патронами набійницю, влаштовували стрілецькі змагання, були присутні, коли батько заварював у печі панти.

Сім'я Сірків стала тигроловами, бо батько навчив їх стояти сміливо один за одного, як свій за свого. Чужих не брали, бо чужий не підставить голови. Многогрішного взяли, бо він не раз доводив Сірку свою відданість. Та й не кожен піде на ведмедя з ножем, рятуючи невідому людину.


Викладач:
Скажіть будь ласка, чия це характеристика: «І в ній кров бурхає так, як і в кожної тварини тут, як у пантери, чи в рисі, чи в тигра». (Наталка)


Студентка розповідає про Наталку.

Наталка - на диво багатогранна особистість. У неї вроджена та яскраво виявлена жіночність. Народилася й виросла в уссурійській тайзі, знала свій родовід, свято зберігала пам'ять про дідів і прадідів,

могла розповісти про кожного з тих, хто був зображений на фотографіях, , що прикрашали Сіркову світлицю. Перекривляла уїдливо тих, що звали її рід «хохлами». Зате прізвище своє вимовляла гордо:

— Сірківна. Мій батько — Сірко, і Дід — теж Сірко, і прадід Усі Сірки. Їх тут уже розвелося до лиха.

З перших хвилин знайомства Григорій відчув у Наталці людину його крові — сувору, гартовану, гонористу.

— Ось вона, козача кров! І ось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а й узагалі людини його крові. Така юна й квітуча — і така сувора, гартована і гонориста.

Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутися до нього рукою. Коли відчувала зверхність у ставленні до себе — ввічливо вибачалася, «чемність для неї така ж вроджена риса, як і краса».

Жорстокий світ нетрів загартував дівчину. Вона нарівні з батьком і братом орудувала зброєю, не відставала на марші, виконувала важку чоловічу роботу, але не уподібнювалася в усьому до чоловіків.

Вона зберігла в собі чисто жіночі риси, які не давали Григорієві спокою, чарували його. Він уявляв її в іншому світі, у світі лабораторій, наукових кабінетів, на заводі. І був упевнений, що вона підкорила б той невідомий для неї світ своїм здивуванням.

Хотів замчати її в небо, за хмари... Що б вона не робила: чи сіяла квіти, чи ловила тигра, чи стріляла з рушниці, чи «лучила» рибу - усе виконувала вправно. «Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, нона таїла в собі дивну силу, ця дівчина».

Перебуваючи поряд із нею, Григорій відчутій щастя, він жив, у ньому кипіла кров від звучання її голосу. Він знав, то не має права на ЦЮ дівчину, але кохав її. Боровся із собою, мучився, а вона, здається, навіть не помічала того, що з ним діється. Уявляєш себе вепром, що сховався в хащах від мисливців. Тому хотів і боявся взаємного почуття. Він це міг ризикувати життям дорогої для нього людини.

Нетрі зробили Наталку обережною й рішучою, тому вона не легковажить почуттями, змагаючись довгі місяці із собою. Уникає зустрічей із Григорієм, кепкує з нього, не підпускає близько до себе. Але у хвилини небезпеки вона поруч, щоб прийти на допомогу. Вона здатна на самопожертву заради коханого, тому перший раз прощається з ним навіки, даючи можливість вирішувати свою долю самому.

Глибоко в душі Наталка вірила, що Григорій не може піти назавжди, не сказавши їй про свої почуття. І коли він повернувся до Сірків, щоб попрощатися з ними перед далекою дорогою в невідоме, вона попросила благословення батьків.

Шлях їм прослався вперед, в невідоме. Десь навколо світу. Приготовані на всі труднощі, на жорстоку боротьбу й на втрати, вони спалили всі кораблі за собою й вірили в свою зорю, що присвічувала їм шлях. Шлях туди — десь на ту далеку..., для одного з них зовсім незнану Україну, сонячну Україну.


Викладач:
Давайте переглянемо фрагмент фільму, і кожен з вас подумає, як складеться доля головних героїв, коли вони перетнуть кордон.
Перегляд фрагменту відеофільму.
Підведення підсумків.

У романі образи об'єднані однією ідеєю. Toмy не випадково в кінці твору автор зводить усіх героїв у хату Сірків. Це одне плем'я, яке вбачає свою силу в єдності роду. Головна тема роману — тема невпокореної людини — переконливо втілюється в образах Сірка, Наталки, Григорія Многогрішного. Це люди, які відчувають повну єдність із нацією, її культурою, історією, але душею й учинками противляться тому, що давно стало злою долею народу, претендує на владарювання над їхньою особистою долею. Вони вчать нас не покладатися на чиюсь залізну волю, не підкорятися їй і покірно виконувати приписи, а вчать нас великій і мужній любові.

Тигролови - це мужні люди, що долають тигрів, як українці, яких не здолав найжахливіший звір XX століття — сталінізм — і які підкорили собі історичний час, піднялися над ним.

Додаток №6
Слово викладача:

Переходимо до останнього питання плану і з’ясуємо та проаналізуємо проблеми, які порушують у творі.


4. ПИТАННЯ.

Проблематика роману.

Методи: робота з книгою, опорним конспектом, бесіда,

«мозковий штурм», гронування

    1. Студенти називають і характеризують кожну проблему, яка порушується в романі «Тигролови».

Проблеми:

  • виживання людини в умовах жорстокого терору;

  • добра і зла;

  • життя і смерті;

  • справедливості і кари;

  • морального вибору;

  • волі до життя й цілеспрямованості;

  • стосунків людини і природи;

  • родинних взаємин;

  • вірності віковим традиціям предків;

  • кохання.



Додаток №7

Підведення підсумків.
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ (10хв.).

Методи: мікрофон, продовжіть речення

Викладач:

  • Чому роман став настільною книгою німецької молоді? (Бо твір вчить підніматися над муками, жити в будь-яких умовах, виживати в екстремальних ситуаціях).

  • Про що свідчить лейтмотив твору: «Сміливі завжди мають щастя».

Додаток №8

Продовжіть речення:

  1. «Сильна українська людина — це...»

  2. «Роман «Тигролови» змусив мене замислитися над...»


Студенти дають відповідь на питання та діляться своїми думками.
Викладач:

Повернемося до епіграфу нашого заняття. Яким чином, на вашу думку, ці слова пов’язані з образом Григорія Многогрішного та родини Сірків?

Студенти розкривають епіграф заняття.
Підведення підсумків.

Дорогі студенти, через декілька років ви стоятиме на порозі самостійного життя. Хтось піде працювати, хтось буде поступати в вищі навчальні заклади, але кожний з вас вступатиме у той найвищий заклад, куди приймають без вступних іспитів, але всі складатиме випускні іспити перед Богом, своїм сумлінням на звання бути Людиною.

Тому завжди пам'ятайте слова І. Багряного (епіграф заняття). Я бажаю, щоб кожний вибрав не тільки першу рубрику.
V. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ ( 3 - 4хв.).
Заключне слово викладача.

Ми мали можливість переконатися сьогодні на занятті, що головний герой роману І.Багряного «Тигролови» Григорій Многогрішний належить до того типу молодого свідомого українця, що відзначається найкращими якостями, живе у повній злагоді з мораллю і за будь-яких життєвих обставин залишиться гідним звання Людини з великої літери. І саме такі люди заслуговують на визнання. Василь Симоненко писав:



Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш, що ти — людина.


Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.


Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —


Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,


І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Я вірю, що у дорослому житті ви завжди будете залишатися справжніми людьми!

У Німеччині вже багато років існує звичай: у родині на 18-річчя синові дарують книгу зі словами: пам’ятай, що у цьому світі ти багато чого вартий, а для цього ти повинен завжди залишатися людиною! Думаю, що було б чудово, коли б цей звичай прийшов і до нас.

Оцінити роботу студентів на занятті. Коментувати оцінок. Відмітити роботу кращих студентів.
VІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ (1 хв.).

Підготувати:


  1. Вміти характеризувати образи роману Івана Багряного «Тигролови».

  2. Дібрати цитати до теми «Життя українців-переселенців»


Додаток №1

ПИТАННЯ ДО БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

1.Скільки років Григорію Многогрішному? (25)



2.Яка назва кінцевої станції експреса? (Океанська)
3.У якому вагоні везли Многогрішного? (32-у)
4.Який пункт відправки та призначення був у «Тихоокеанського експреса нумер один»? («Негорєлоє-Владівосток»)
5.Хто врятував від голодної смерті Многогрішного? (Бурундук)
6.Якої масті  ведмідь-нападник? (Чорної)
7.Якою була перша фраза Григорія Многогрішного, коли він отямився? («Де це я?» )
8.Як називалася та місцина, де солили солонці для пантовки? (Зміїна Падь.)
9.Чому вигідніше вполювати тигрів живцем? (Дорожче можна продати.)
10.У якому році і звідки Сірки прибули на Далекий Схід? (У 1887 р. з Полтави.)
11.Чому сім’я Сірків переселилася з міста у тайгу? (Через владу.)
12.За якими українськими рослинами тужила мати Наталки? (Волошками, барвінком, чорнобривцями, васильками.)
13.Чи вдалося Многорішному влучити у мішень, якою слугувала оленяча голова? (Ні )
14. Що Сірки вважали обов’яковим після прийняття  їжі? (Перехреститися перед іконами)
15. Що було найнебезпечнішим для коней? (Паут)
16. Ким приходився Мороз Грицьку та Наталці? (Хрещений батько )
17. Як представили сім’ї Морозів Многогрішного? (Інженер)
18. Що робили з пантами, щоб їх зберегти довше? (Пекли в печі )
19.Чим займалися Сірки, зіпсувавши солонці? (Рибалили )
20.Чи був Сірко нащадком гетьмана Дем’яна Многогрішного? (Ні )
21.Скільки тривала пантовка? (Місяць )
22. Чим займалися Сірки вдома? (Збирали мед, косили)
23.Що написав на снігу Многогрішний? («Судив і присуд виконав я – Г.М.»)
24.Яку фразу часто повторював Григорій Многогрішний? («Сміливі завжди мають щастя»)

Додаток №2

ПРИСЛІВЯ ТА ПРИКАЗКИ ПРО ЛЮДИНУ ТА

ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ

  • Не   людину  засуджуй, а її звички.

  • Ніщо так не допомагає майбутньому, як сміливі мрії.

  • Хто хоче досягнути мети, повинен її знати.

  • Той, у кого вистачить сміливості захотіти, може змінити своє майбутнє

  • Грудка рідної землі дорожча за золото.

  • Хто сміливий, той щасливий.

  • Де відвага, там і щастя.

  • Жити — Вітчизні служити.

  • За народ і волю віддамо життя і долю.

  • Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.

  • На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша.

  • Наша слава — Українська держава.

  • Перед відважним усі двері відчинені.

  • Без калини немає України.

  • Не бувши на чужині, не оціниш по-справжньому рідної землі.

  • Рідна земля і в жмені мила.

  • Рідна земля - мов колиска золота.


Додаток №3

ПАСПОРТ ДО РОМАНУ ІВАНА БАГРЯНОГО «ТИГРОЛОВИ»

1. Автор___________________________________________________________

2. Жанр___________________________________________________________

3. Тема:___________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Ідея:____________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________5. Композиція:

Експозиція



Зав’язка



Розвиток дій



Кульмінація



Розв’язка




6. Персонажі твору:________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________7. Проблематика:__________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
8. Про що свідчить лейтмотив твору: «Сміливі завжди мають щастя».

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Додаток №4
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОМАНУ «ТИГРОЛОВИ»

1. Історія написання.

Задум твору виношувався під час перебування Івана Багряного у Бамлагу, коли, втікаючи з концтабору, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України. Так у 1943 році з’явився роман «Тигролови» (перша назва «Звіролови»). Твір побачив світ 1944 року і незабаром був відзначений премією на літературному конкурсі у Львові. Роман мав неабиякий успіх. Пізніше він з’явився в перекладі кількома європейськими мовами і здобув добрі відгуки літературознавців. У 1946 році роман побачив світ у розширеному, вдосконаленому варіанті. В Україні про твір не знали 30 літ – він вийшов друком на батьківщині письменника лише в 1991 році.



2. Жанр.

Пригодницький роман – це прозовий твір, сюжет якого наповнений великою кількістю пригод та незвичайних подій.

3. Тематика.

Роман багатоплановий:

  • трагедія України в тоталітарному режимі;

  • відображення впливу сталінського терору на долю окремої людини - молодого українського інтелігента, авіатора Григорія Многогрішного;

  • показ жорстокості й ницості прислужників режиму;

  • змалювання побуту, традицій українських переселенців;

  • романтичні стосунки Григорія і Наталки.

4. Ідея.

Автор переконує і запевняє в тому, що за будь-яких обставин, людина може і повинна бути Людиною. І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітлила шлях із чорної прірви зневіри, приниження в безсмертя.



5. Сюжет.

Роман починається яскравою алегорією: шаленим летом крізь тайгу Транссибірською магістраллю двох «драконів-експресів», що уособлюють два протилежні світи (нижній і верхній) сталінського режиму. Перший «дракон» – «етапний ешелон ОГПУ-НКВД» є «ешелоном смерті», в якому серед інших в’язнів з України везуть головного героя роману – русявого двадцятип’ятилітнього інженера-авіаконструктора Григорія Многогрішного, «гордого нащадка каторжника Сибіру» – правнука гетьмана Дем’яна Многогрішного.

Тим самим маршрутом рухається і «Тихоокеанський експрес нумер один «Нєгорєлоє-Владівосток»», але це «окремий світ між світами», сповнений світла, сміху, квітів і пісень, бо в ньому на Далекий Схід їдуть ті, хто є «цвітом робітничо-селянської імперії», їдуть у пошуках пригод та екзотики. Серед цієї розмаїтої публіки виділяється майор НКВС Медвин. Він їде на полювання. Тут, у поїзді, Медвин дізнається про зухвалу втечу свого колишнього підслідного.

З любов’ю показує Багряний родину тигроловів: старого Дениса Сірка, його дружину, дочку Наталку і сина Грицька. Ще наприкінці ХІХ століття почалися переселення українців на Далекий Схід. Люди призвичаїлися до нових умов життя, але ніколи не втрачали духовного зв’язку з Батьківщиною: селам давали українські назви, білили хати, але, найголовніше, - зберегли свою мову й національні традиції.

Григорій Многогрішний покохав дочку старого Сірка Наталку – сильну, горду дівчину. Вирішивши зв’язати своє життя з Григорієм, Наталка, попри смертельну небезпеку, тікає разом з ним за кордон.

Отже, дійсно правдивими є слова з твору: «Сміливі завжди мають щастя».



6. Композиція.

Композиція роману зумовлена жанровими особливостями: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючи назви: «Дракон», «Світ на колесах», «Навзаводи зі смертю», «Заколот і капітуляція», «Бог кохання», «Весела робінзонада», «Не ходи босий» та інші. Вони сповна відображають «ритми»  життя головного героя. Поза сюжетні елементи – пейзажі. Портрети, сценічні моменти – завжди романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліне, описи, краєвидів на Зміїній та Голубій Падях. Інтер'єри подано точно й барвисто, з багатьма промовистими деталями. Цікаві історичні екскурси. Що їх вкладено в уста різних персонажів.

Роман має надзвичайно захоплюючу зав'язку, яскраву кульмінацію, щасливу розв'язку. Постійно прослідковується хронотоп дороги: всі події відбуваються саме під час подорожування. Доцільні й усі позасюжетні композиційні елементи: екскурси в минуле, паралелі у спогадах Сірків і Многогрішного про покинуту рідну землю, портрети, ліричні відступи, вставні частини розділів, наприклад, про Дядорова, цікаві побутові деталі.

У «Тигроловах» дві сюжетні лінії. Перша, пригодницька – це лінія перебування в тайзі Григорія Многогрішного, яка часто сприймається за єдину. Але це не так. Є ще одна лінія - лінія сталінських репресій, вона подекуди уривчаста, штрих-пунктирна, але цікава і об'єктивна.



Пригодницька сюжетна лінія.

  • Зав'язка - порятунок Наталки від розлюченої ведмедиці.

  • Кульмінація - вбивство Медвина і його друга-чекіста, (якого, до речі, Григорій не збирався вбивати, але той пробував застрелити Многогрішного).

  • Розв'язка у романі подвійна: це благословення батьками Наталки і Григорія на шлюб і перехід кордону.

7. Проблематика.

Роман має конкретні часові рамки, присвячений подіям, які стали далекою історією, але він висуває чимало актуальних проблем:



  • виживання людини в умовах жорстокого терору;

  • добра і зла;

  • життя і смерті;

  • справедливості і кари;

  • морального вибору;

  • волі до життя й цілеспрямованості;

  • стосунків людини і природи;

  • родинних взаємин;

  • вірності віковим традиціям предків;

  • кохання.


Додаток №5
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка