Роль позааудиторної самостійної роботи студентів у процесі підвищення рівня володіння іноземною мовою у внз



Скачати 55.03 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір55.03 Kb.


Панасюк А.В., Тульчак Л.В.

(м. Вінниця)

РОЛЬ ПОЗААУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ У ВНЗ

Зміни в галузі політики, економіки, освіти, культури ставлять нові вимоги до підготовки професійних кадрів з іноземної мови. Зросла потреба у висококваліфікованих спеціалістах, здатних досліджувати, аналізувати та розв’язувати складні виробничі завдання, використовуючи досвід як вітчизняних так і іноземних колег, сприяючи високим темпам розвитку незалежної Української держави.

У світлі сучасних вимог до організації навчальної діяльності згідно з концептуальними положеннями Болонської декларації особливого значення в процесі оволодіння іноземною мовою набуває збільшення частки аудиторної та позааудиторної самостійної роботи студентів, оскільки вона є важливою ланкою в самоосвіті студента і організації його інтелектуальної діяльності та формуванні його самоосвітньої компетенції. Головним завданням технічних вузів на сучасному етапі є формування особистості студента як активного суб’єкта навчальної діяльності, його всебічна підготовка до безперервного процесу освіти, саморозвитку й самовдосконалення.

Проблема організації самостійної роботи студентів є об’єктом уваги педагогічної науки вже протягом багатьох десятиліть. В даній галузі проведено ряд досліджень такими науковцями як: С.І.Архангельським, В.А.Козаковим, В.П.Безпалько та іншими.

Важливим моментом у визначенні самостійної роботи студента є виокремлення її ядра як пізнавального завдання, яке пропонується студентові в конкретній ситуації навчання, і є предметом його діяльності.

Вирішення пізнавального завдання є переходом від відомого до невідомого, котрий здійснюється через опосередковану ланку. У процесі роботи студент опановує технологією рішення, засвоює нові операції та прийоми розумових дій або переносить раніше засвоєні операції, знання і прийоми на новий матеріал. Узагальнюючи функціональні ролі пізнавального завдання, можна передбачити, що воно організовує самостійну роботу студентів і є засобом конструювання змісту освіти в формі завдань, і як засіб формування суспільно значущої діяльності, і як засіб керування процесом її формування.

В організації самостійної роботи студентів як виду пізнавальної діяльності важлива роль належить механізмові опосередкування, що формує в студента потрібні установки й одночасно надає самостійній роботі процесуального характеру. До формування механізму опосередкування можливі різні дидактичні підходи, однак чимало дослідників [2, 4, 5] визнають ефективною орієнтацію на логіку процесу засвоєння, розроблену В.Беспалько [5, с.3-8]. Згідно з цим підходом, механізм опосередкування виявляється в залежності від етапу засвоєння навчального матеріалу.

Перший етап — це дія за заданим зразком. На цьому етапі засвоєння студентами нових видів діяльності розпочинається зі спостереження, осмислення побаченого, установки на наслідування.

Другий етап — це репродуктивні дії, аналіз попередньої самостійної розумової діяльності. «Зовнішня мова» — залучення до аналітичного, логічного, системного й іншого видів мислення. На цьому ж етапі необхідне виокремлення головного, зіставлення альтернативних підходів, висновків і їх аргументація. Механізм опосередкування на цьому етапі проявляється в орієнтації студентів на конструктивне мислення і на інтелектуальну змагальність.

Третій етап — розв’язання стандартних завдань. Цей етап припускає вирішення студентами аналогічних завдань за певним алгоритмом. Діяльність студентів полягає в переносі знань, тренує здатність до дедуктивних висновків.

Четвертий етап — це вирішення нестандартних завдань. Опосередкування в цьому випадку створюється за рахунок алгоритму аналізу й установки на те, що має бути творчий підхід до вирішення педагогічної ситуації. Студенти попередньо одержують завдання, зміст яких допомагає їм самостійно зорієнтуватися в засвоєних знаннях, необхідних для майбутнього мислення. У цьому випадку свідомо підбираються різні ситуації, які вимагають від студента застосування відповідних знань.

У психолого-педагогічній літературі самостійність трактується як один з провідних якостей особистості, що виражається в умінні ставити перед собою конкретні цілі й домагатися їхнього досягнення власними силами. Самостійність передбачає відповідальне ставлення людини до своєї поведінки, її здатність діяти свідомо й ініціативно не тільки в знайомій ситуації, але й в умовах, які вимагають прийняття нестандартних рішень.

Система самостійної роботи з іноземної мови, як і будь-яка інша система, повинна відповідати визначеним вимогам або принципам. Такими основними дидактичними принципами побудови системи самостійної роботи є:


  • Система самостійних робіт, яка сприяє вирішенню основних дидактичних завдань — набуттю студентами твердих знань, розвитку в них пізнавальних здібностей, формуванню умінь самостійно здобувати, розширювати і поглиблювати знання, застосовувати їх на практиці.

  • Система, яка відповідає основним принципам дидактики, насамперед принципам наступності й систематичності, зв’язку теорії з практикою, свідомості й творчої активності, принципові навчання на високому науковому рівні.

  • Завдання, які входять до системи роботи, повинні бути різноманітні за навчальною метою та змістом, щоб забезпечити формування у студентів різноманітних навичок і розвиток умінь.

  • Послідовність виконання аудиторних і позааудиторних самостійних робіт повинна бути така, щоб виконання одних робіт логічно випливало з попередніх і готувало базу для виконання наступних.

У процесі занять з іноземної мови реалізуються такі змістовні елементи самостійної роботи як самостійне читання, перегляд, прослуховування, спостереження, конспектування, осмислення, запам'ятовування і відтворення визначеної інформації. У позааудиторний час самостійна робота студентів проявляється, коли студенти повторюють навчальний матеріал і поглиблюють свої теоретичні знання за допомогою спеціальної літератури.

Ми вважаємо, що однією з важливих умов покращення знань з іноземної мови є професійна спрямованість позааудиторної самостійної роботи студентів. Професійно орієнтоване вивчення англійської мови сприятиме швидкому формуванню в студентів системності знань, творчої пізнавальної діяльності, динаміки мислення, розширенню світосприйняття й світорозуміння, розвитку самостійності в накопиченні й осмислені нових знань, їх практичне використання в реальному житті та побуті. Вивчаючі іноземну мову в позааудиторний час студенти технічних вузів будуть накопичувати професійні знання, формувати практичні уміння та навички, розвивати інтерес до пізнання нового, що в свою чергу сприятиме підготовленості молодого фахівця, який повною мірою володітиме спеціальністю й буде мати достатній рівень знань, умінь і навичок з іноземної мови для подальшої самопідготовки після закінчення закладу.



Література:

1. Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе./ С.И.Архангельский — М.: Высш. шк., 1974. — 384 с.

2. Архангельский С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе./ С.И.Архангельский — М.: Высш. шк., 1976. — С.71.

3. Беспалько В.П. О критериях качества подготовки специалиста/ В.П.Беспалько // Вестник высшей школы, 1988. — № 1. — С. 3-8.



4. Гильбух Ю.З. Интеллектуальное тестирование на Западе: итоги и проблеми/ ІО.З.Гильбух // Советская педагогика. — 1980. — № 2. — С. 128-136.










База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка