Родинне виховання Сім'я це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро



Скачати 248.75 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір248.75 Kb.
Родинне виховання

 


Сім'я - це те первинне середовище,

де людина повинна вчитися творити добро.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ


      Як усякий організований процес, сімейне виховання передбачає певну цілеспрямованість, наявність конкретних завдань. Оскільки в нашому суспільстві інтереси держави й батьків відносно виховання підростаючого покоління найчастіше збігаються, ціль і задачі суспільного й сімейного виховання в основному також є ідентичними. Отже, головну мету виховання дітей у родині становить всебічний розвиток особистості, що сполучає в собі духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість. Досягнення цієї мети включає здійснення таких завдань, як фізичне, розумове, моральне, трудове, естетичне виховання. . У сімейному вихованні важливе місце займає турбота про здоров'я дитини, її фізична підготовка, загартовування, розвиток сили, спритності, швидкості, витривалості. Здорова, фізично розвита людина здатна більш успішно займатися розумовою й фізичною працею, у неї звичайно гарний, бадьорий настрій, і вона, як правило, доброзичлива до навколишніх, готова прийти на поміч, гостріше сприймає красу й сама прагне все робити красиво. В інтересах фізичного виховання батьки повинні привчати дітей з раннього дитинства регулярно робити ранкову фіззарядку, утягувати їх у різні рухливі ігри, спортивні заняття, разом займатися доступним туризмом. Важливо за порадою лікаря привчати дитини до загартування, учити саму піклуватися про своє здоров'я, не допускаючи дурних звичок. І у всьому цьому головне - приклад батьків. Якщо батько курить, але забороняє курити синові, навряд чи тут вийде щось гарне. Парубійко, поки малий, буде курити тайкома, а потім - і не боячись. Виховання дітей у родині необхідним компонентом включає розумовий розвиток. Перші звертання матері до ще безсловесної дитини вже закладають початки розумового виховання.

Права та обов’язки дитини в сім’ї

Якщо говорити мовою символів, то людина – це птах з двома крилами. Одне крило – це наші права, друге – обов’язки. І для того, щоб здійснювати повноцінний політ у соціумі, обидва крила повинні бути розвинені рівномірно...
Обов'язок - громадянська необхідність відповідати за свої дії, вчинки. Видатний німецький мислитель Г. Гегель відокремив чотири різновиди обов'язків:

         Обов'язок перед самим собою;

         Перед сім'єю;

         Перед державою;

         Перед іншими людьми.

  

Держава і сім'я

На початку 90-х років ХХ століття більшість молоді були прибічниками ринкової економіки і очкували швидких змін на краще. Пройшло майже 20 років і вже більшість з тих, хто колись вірив у ринкові перетворення вважають, що це дуже складний процес. І досягти благополуччя не так вже і просто. Саме держава повинна активніше втручатися, щоб допомогти сім'ям розв'язувати їх соціальні проблеми або створити умови для їх вирішення самими сім'ями. Адже вже на самому початку, при створенні сім'ї, тобто союзу між жінкою і чоловіком, а по-іншому шлюбу, значна роль відводиться державі. Саме держава, наприклад, регламентує, кому і коли дозволяється створювати сім'ю. Держава також обумовлює права і обов'язки членів родини.

Права та обов'язки батьків

Як і в будь-якому колективі, так і в сім'ї між її членами існують різноманітні стосунки. Кожна із сторін має свої права і обов'язки, тобто дотримується правил поведінки, що встановлюються державою, з метою упорядкування сімейних відносин. В сім'ї вони поділяються на особисті і майнові.

Батьки визначають ім'я, громадянство і навіть національність дитини. Кожна дитина з народження отримує громадянство і якщо один з батьків громадянин України, то і дитина стає або може стати, за певних умов, громадянином України. Батьки повинні представляти інтереси дитини у всіх установах, навіть, у судах. Право і обов'язок батька визначати місце проживання своїх дітей. Але найголовніший компонент батьківського піклування є право і обов'язок виховувати своїх дітей. Якщо батьки ухиляються від цього, то їх чекають суворі покарання. Але ї діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу.

За життя батьків діти не мають права на їх майно, а батьки управляють майном дітей, якщо воно їм було їм подароване, на певних умовах.

Батьки утримують своїх дітей до 18 років, якщо вони цього не роблять, то з них стягуються кошти (аліменти) на утримання дитини. Як бачимо батьки мають значні права і несуть відповідальність за дітей. Закони держави направлені на захист інтересів дітей і на зміцнення сім'ї.

А якщо шлюб розпадається, то держава допомагає розібратися у майнових стосунках між чоловіком і дружиною, слідкуючи за тим, щоб права дитини не порушувалися.

Чому держава повинна це робити? Ще раз повторимося, що сім'я - це фундамент суспільства, його первинний осередок, який забезпечує відтворення і продовження людського роду, є джерелом духовного розвитку та матеріального добробуту людини. Сім'я завжди знаходилась в центрі складних економічних процесів, що відбуваються в суспільстві і вона одночасно є основним замовником і споживачем усього, що виробляє держава. Тому від економічної спроможності та внутрішньої цілісності сім'ї залежить стабільність діяльності економічних механізмів, а значить і держави в цілому. Міцна родина є запорукою міцної держави.
Права дитини в сім'ї

Україна є однією з країн, що ратифікувала Конвенцію про права дитини в 1991році. Саме ця Конвенція визначає, які права мають діти в нашій країні. Крім того вона вказує на обов'язки батьків, які несуть відповідальність за своїх дітей і поважає їхнє право керувати дитиною в межах даної Конвенції.

Конвенція - дуже грунтовний документ і тому розглянемо тільки деякі основні права дітей за цим документом.

Кожна дитина має право на життя, на ім'я, на громадянство, право знати своїх батьків. Діти повинні жити зі своїми батьками, вони не можуть бути розлучені з батьками всупереч їхньому бажанню, і тільки за деякими винятками. Дитина має право на усиновлення.

До особистих прав дитини належить право на повагу до її гідності. Це означає, що ніхто не має права жорстоко поводитись з дітьми, бити чи катувати їх.

Діти мають право на любляче, турботливе ставлення з боку сім’ї. В окремих сім’ях батьки погано ставляться до виконання своїх батьківських обов’язків, не дбають про виховання дітей, не піклуються про задоволення їхніх потреб у їжі, одязі, ласці. До таких батьків держава може застосовувати певні заходи. Зокрема, вони можуть позбавлятися батьківських прав.

Кожна дитина має право вільно висловлювати свої погляди, до яких потрібно уважно прислухатися. Необхідно поважати право дитини на свободу думки, совісті і релігії, свободу асоціацій і мирних зборів. Вона має право на інформацію. Закон повинен захищати її від втручання у особисте життя.

Конвенція декларує захист дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи або зловживання. Вона має право на медичне обслуговування, соціальне забезпечення.

Кожна дитина повинна вчитися. Її освіта спрямована на розвиток здібностей у повному обсязі, виховання поваги до прав дитини і основних свобод, виховання поваги до батьків, підготовку до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності людей та дружби між ними, виховання до навколишньої природи.

Діти мають права на захист від економічної експлуатації, що спричиняє небезпеку їх здоров'ю. Дитина повинна бути захищена і від незаконного вживання наркотиків, від сексуального розбещення, торгівлі ними. Її не можна піддавати тортурам і катуванню. Конвенція про права дитини вимагає від країн, що ратифікували її прийняття всіх заходів по її дотриманню.

Конвенція про права дитини базується на принципах, що були закладені у Декларації прав дитини ООН, яка була прийнята в 1959 році. В цих документах і були закладені основні демократичні норми і засади відношення до дітей з боку дорослих. Саме ці норми, мабуть, і повинні визначати характер відносин у сім'ї.

Які ж обов'язки мають діти, чи взаємопов'язані права та обов'язки?

От на що пропонував звернути увагу видатний педагог В. Сухомлинський:

Десять НЕ МОЖНА Сухомлинського:


  • не можна байдикувати, коли всі працюють;

  • не можна сміятися над старістю;

  • не можна вступати в суперечки з дорослими;

  • не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі;

  • не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати собі;

  • не можна робити те, що засуджують старші;

  • не можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе;

  • не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;

  • не можна сидіти обідати, не запросивши старшого;

  • не можна чекати, доки з тобой привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Таким чином, можна виділити права і обов’язки дитини:

Якщо за виконання прав дитини відповідне її оточення, то як же добитися виконання обов’язків зі сторони дитини?

По – перше, власний приклад виконання обов’язків.


По - друге, встановлення певних правил, які спонукають дітей до виконання обов’язків. Тобто, саме дотримання правил гарантує виконання дітьми обов’язків.




Подальше навчання мові, розповідання казок, читання книжок, стимулювання й заохочення дитячої допитливості, відповіді на питання дитини, що відповідають роз'яснення - все це відповідає інтересам розвитку мислення, пам'яті, уваги, уяви, служить важливому завданню підготовки до навчання в школі. Коли ж дитина стає школярем, борг батьків - створити належні умови для його продуктивних занять, тактовно допомагати у випадку утруднень. І тут особливого значення набувають неухильний розвиток допитливості, самостійності мислення, орієнтування на безперервну освіту, приучення до читання художньої літератури, періодичної преси. Позитивну роль щодо цього грає заохочення занять дітей у предметних й інших кружках у школі або позашкільних установах - з урахуванням їх інтересів, схильностей і стану здоров'я. Батьки повинні багато уваги приділяти моральному вихованню дітей, оскільки в повсякденному житті постійно й неминуче виникають різноманітні проблеми, пов'язані з поводженням, взаєминами між людьми. Саме в родині діти головним чином осягають абетку моральності, засвоюють, що таке добре й що таке погано, учаться проявляти доброзичливість до людей, надавати посильну допомогу. У міру дорослішання дитини моральні вимоги до неї значно зростають і заглиблюються. Моральне виховання в родині – це формування любові до рідного краю, своїй Батьківщині, гуманності, почуття товариства, чесності, справедливості, відповідальності.І тут відіграють більшу роль не тільки й не стільки спеціальні бесіди й роз'яснення, скільки організація всього життя дитини відповідно до принципів загальнолюдської моралі, повсякденна практика належного поводження Надзвичайно відповідальне місце в системі сімейного виховання належить трудовому вихованню дітей. З раннього віку дітлахи, як правило, у міру своїх сил і можливостей прагнуть брати участь у домашніх справах, допомагати дорослим, у своїх іграх імітують різні види праці. Важливе завдання батьків - не відбивати в дітей цікавості до трудових занять, заохочувати їх щодо цього, робити всіляке сприяння. Доступні форми самообслуговування, участь в домашній роботі, озброєння дитини різноманітними трудовими вміннями й навичками, роз'яснення їй ролі праці в житті людини й суспільства, ознайомлення із професіями, заохочення участі в суспільно корисній праці - все це досить істотно для підготовки гарного трудівника, здатного в майбутньому забезпечити себе й свою родину всім необхідним і принести користь суспільству. Серед конкретних напрямків всебічного розвитку особистості дитини в умовах родини немаловажну роль грає естетичне виховання. Тісно пов'язане з іншими сторонами виховання, воно сприяє прилученню дітей до прекрасного, учить сприймати й цінувати красу в житті, природі, мистецтві, привчає їх творити за законами краси.




 

Про що говорить улюблений колір дитини

Ви звертали увагу на колір, яким ваш малюк найбільше любить малювати? Діти часто прив'язуються до певного кольору, і це перевага стосується всього: від улюблених ласощів до іграшки. Психологи вважають, що вибір кольору відображає особливості особистості. - Якщо ви хочете дізнатися точне значення улюбленого дитячого кольору, слід пройти з дитиною відповідний тест. Цим займаються психологи - хромотерапевти. Одним з найбільш популярних колірних тестів є тест доктора Макса Люшера, який розробив найпростішу методику визначення психологічного стану людини за кольорами, які дитина обирає як улюблені.



Отже, що можуть сказати колірні переваги про вашу дитину?

Синій

Якщо малюк кидається на все блакитне і синє - у нього вже дорослий світогляд, він цінує рівновагу в житті. Блакитний - це колір, який часто «нав'язують» хлопчикам. Тому дитина може вибирати його за звичкою. Любов до синіх відтінків відображає умиротворений характер. Як правило, такі діти рідко вередують, люблять споглядати і захоплюються спокійними іграми, наприклад, конструктором. Малюк, який тягнеться за темними відтінками синього, можливо, страждає меланхолією. Він замислений, сумний. Може, цей вибір був пов'язаний з враженням від сумної казки, яку дитина прочитала.



Фіолетовий

А в тих випадках, коли дитя вибирає одяг виключно у фіолетових тонах, будь упевнена: росте майбутній актор!

Діти, який люблять фіолетовий, часто захоплюються малюванням, ліпленням з пластиліну. Такі хлопці обожнюють розігрувати спектаклі з друзями, із задоволенням беруть участь у новорічних постановках в дитячому саду. А ще маленькі любителі фіолетового нерідко потайливі і хитрі. Така дитина вміє перевтілюватися в слухняного ангела, пустувати.

Жовтий

Малюк, який обожнює жовтий колір, налаштований на величезні життєві перемоги. Такий колір в дитинстві вибирають лідери, майбутні бізнесмени, політики - впливові люди. Любитель жовтого розумний, у нього багата уява. Часто такі діти люблять фантазувати, грати в стратегічні ігри на самоті. Вони слухняні, але занадто мрійливі. Іноді їхня фантазія відводить їх далеко, і вони не можуть перемкнутися на дійсність. Але в майбутньому любителів жовтого чекають приголомшливі перемоги, серйозна кар'єра і, можливо, влада.

Жовтий - один з оптимальних дитячих виборів, свідчить про сприятливу атмосфері будинку і в школі. Деякі діти просто не виносять цю фарбу - часто це вказує на дискомфортні ситуації в сім'ї.

Рожевий

Багато дівчат люблять рожевий. Це говорить про жіночність,емоційність. Дівчата вибирають рожевий, тому що цей колір асоціюється у них з ляльковими нарядами, квітами, дитячою косметикою. Рожевий експлуатують виробники дівочих іграшок, тому прихильність дівчаток до нього зрозуміла. Але якщо хлопчик обожнює рожевий колір, насторожитеся: такий вибір зазвичай показує на слабкість, невизначеність, пошук, замкнутість. Нерідко рожевий люблять хлопчики, які відчувають себе не прийнятими та не зрозумілими в своєму оточенні. Однак у деяких випадках хлопчики вибирають рожевий через асоціації з солодощами або від підвищеної емоційності. Крім того, рожевий колір заспокоює дітей.



Червоний

Любителі червоного дуже експресивні. Прихильність до цього кольору вказує на незалежний характер, лідерство, прагнення до популярності і похвали. Такі діти дуже енергійні, рухливі, цілеспрямовані. Вони легко навчаються, швидко починають читати і писати.

Однак багато хлопців, які обожнюють бордові або червоні відтінки, бувають неврівноваженими. Зверніть увагу на малюка, який раптово полюбив темні відтінки червоного. Гамма від бордо до коричневого в його малюнках часто означає, що дитині необхідний відпочинок, спокій.

Помаранчевий

Цей колір воліють природжені оптимісти. Такі діти відкриті, веселі й говіркі. Маленький любитель помаранчевого має широке коло товаришів, з легкістю йде на контакт з дорослими, викликає в оточуючих захват своєю сміливою безпосередністю. В окремих випадках любов до помаранчевого кольору обумовлена нервозністю. Такі діти вразливі, і сама незначна дрібниця може викликати у них істерику. Крім того, любитель помаранчевого, як правило, має безліч різноманітних захоплень - малювання, спорт, стратегічні ігри і так далі. Але список його інтересів швидко змінюється, до кожного хобі він відноситься поверхово. До речі, любов до світлих відтінків помаранчевого вказує на міцне здоров'я і відмінну фізичну форму.



Зелений

Тут все залежить від відтінку. Зелений колір досить складний. Якщо дитина любить салатовий відтінок, це говорить про спокій та оптимізм. Такі діти наділені глибоким інтелектом, у них розвинена фантазія та аналітичний розум. Але якщо дитя віддає перевагу темно-зелений колір, насторожитеся: як правило, його люблять замкнуті діти, які відчувають себе незрозумілими у своєму середовищі. Темно-зелений зазвичай люблять хлопці, які недостатньо відчувають захист і опіку батьків. Вони бояться змін, домінування над власною особистістю. У цілому любов до всіх відтінків зеленого означає ідеалізм, шляхетність і честолюбство, аж до руйнівної самокритичності і боязнь зробити помилку. До речі, багато психологів впевнені: зелений колір відбиває бажання їсти солодке!












Попередження подружніх конфліктів

Розроблено багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, попередженню переростання спірних  ситуацій в конфліктах. Більшість з них зводиться до наступного:



  • Поважай себе, а тим більше іншого. Пам’тай, що він (вона) найближча для тебе людина, батько (мати) твоїх дітей. Намагайся не збирати помилки, образи і «гріхи», а відразу реагуй на них. Це викличе нагромадження негативних емоцій.

  • Не робіть зауважень один одному в присутності інших (дітей, знайомих, гостей і т.д.).

  • Не перебільшуй власні здібності і досягнення, не вважай себе завжди і у всьому правим. Більше довіряй і ревнощі зводь до мінімуму. Будь уважним, умій слухати і чути партнера. Не опускайся, піклуйся про свою фізичну привабливість, працюй над своїми недоліками. Ніколи не узагальнюй навіть явні недоліки партнера, веди розмову тільки про конкретну поведінку в конкретній ситуації.

  • Стався до захоплень партнера з інтересом і повагою. У сімейному житті іноді краще не знати правду, чим будь-що-будь намагатися встановити істину. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді відпочити один від одного. Це допоможе зняти емоційно-психологічну перенасиченість спілкуванням.

 



Родинне виховання та його вплив на особистісний розвиток дитини
Криницька Руслана Ярославівна, магістрант спеціальності "Психологія" інституту соціології, психології та управління НПУ імені М.П. Драгоманова, м. Київ.

"Кожній сім'ї - педагогічну культуру" - цей девіз стає останніми роками визначальним в організації пропаганди педагогічних знань серед населення. Той мінімум педагогічних знань, що наявний зараз майже в кожній сім'ї, не задовольняє вимог сучасного суспільства. Тому так необхідно удосконалювати педагогічну культуру кожних батьків. Виховання дітей, формування особистості дитини з перших років її життя - основний обов'язок батьків. Сім'я впливає на дитину, залучає її до навколишнього життя.


Вивчення родинного спілкування є надзвичайно важливим як для розуміння чинників, що впливають на становлення особистості дитини, так і для організації психолого-педагогічної практики. Про значущість цієї проблеми свідчить той факт, що багато психологічних теорій не обійшли увагою цю проблему, розглядаючи взаємовідносини батьків і дитини як важливе джерело дитячого розвитку.
Теоретичні основи по темі дослідження висунені в працях провідних вітчизняних психологів: В.С. Мухіної, Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьева про закономірності розвитку дитячої психіки, розуміння дошкільного дитинства як особливого періоду в становленні особистості. А також в дослідженнях ряду робіт авторів, які вивчали сім'ю і сімейні стосунки С.В. Ковальов, Н.Д.Соловйов, М.І. Лісіна і інші.
Сім'я для дитини - це місце її народження і основне місце існування. Вона визначає дуже багато що в житті дитини. Зв'язок між батьками і дітьми відноситься до найбільш сильних людських зв'язків.
Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних стосунків, яка дає почуття захищеності, любові і прийняття, стимулює і направляє його розвиток.
Усвідомлюючи свою відповідальність за успішне виховання дитини, поважаючи думку дорослих, батьки дошкільнят беруть на себе основну турботу про виховання дітей.
Багато молодих батьків розуміють необхідність формувати особистість дитини з малих років, зміцнювати контакти з нею. Проте багато завдань сімейного виховання не здійснюються з різних причин. Одна з істотних причин - недостатня педагогічна культура батьків. Їм часто бракує етичних, юридичних, психологічних і педагогічних знань, важливих практичних вміннь.
Ростуть діти, і разом з ними повинні рости батьки: змінюється стиль спілкування, коригуються вимоги, враховуються індивідуальні особливості певного періоду дитинства. Як навчити цьому батьків і матерів...
У дошкільних установах створюються умови для розвитку у дітей комунікативності, вихованості, соціальних навичок спілкування. Проте добитися ефективних результатів у вихованні у дошкільнят цих цінних якостей особистості можна тільки в тісній співпраці з сім'єю. Сім'я має великі можливості для соціального розвитку дитини.
Батьки і старші члени сім'ї добре знають особливості дитини, можуть впливати на її почуття, закладають основу позитивного відношення до тих або інших сторін дійсності.
Всі соціокультурні норми, правила, традиції найефективніше і засвоюються дитиною тільки при безпосередньому спілкуванні, тому батьки повинні уміти викликати прихильність дитини до себе , викликати у неї потребу й бажання спілкуватися.
В сім'ї є всі можливості для створення таких умов, де б гармонійно розвивались соціальні навички дитини, бо саме родинне спілкування є найпершою і найяскравішою моделлю соціальних стосунків, яку засвоює дитина.
У дошкільніих навчальних закладах широко застосовуються такі форми роботи, як: батьківські збори, консультації, бесіди, індивідуальні форми роботи.
Проте запропоновані форми роботи виявляються не завжди ефективними. Батьки не завжди передивляються консультації на стендах, в силу великого об'єму сухо поданої інформації і маленького проміжку часу, що відводиться на ці цілі батьками.
Тому, на нашу думку, робота з батьками по підвищенню педагогічної культури, має проводиться так, щоб кожні батьки мали можливість взяти безпосередню участь в цій просвітницькій роботі.
Найбільш ефективною формою роботи, на наш погляд, являється психолого-педагогічна просвіта батьків з приводу корекції неадекватних типів виховання за допомогою тренінгових занять.
Нами було здійснено діагностичну роботу, мета якої полягала у виявленні стилів сімейного виховання, з'ясування причин відхилень у сімейному вихованні та виявленні рівня соціального розвитку дітей.
З отриманих нами даних ми зробили висновок про те, що найвищі показники соціального розвитку спостерігаються у сім’ях з демократичним стилем виховання.
Найнижчими показниками соціального розвитку відзначились діти в сім’ях яких панує нестійкий стиль сімейного виховання.
Авторитарний, ліберальний та потуральний виховні стилі не дають дитині всіх можливостей для гармонійного розвитку, у дітей що виховуються в цих стилях виявлено низькі та середні показники соціального розвитку.
Значення даного етапу дослідження полягало у тому, що отримані результати діагностичної роботи дали змогу допомогти батькам не лише виявити проблеми у вихованні дітей, усвідомити та визнати необхідність зміни їх сімейних відносин, але й сформувати розуміння необхідності здійснення складної та кропіткої діяльності, спрямованої на самозміни, подолання власних небажаних стереотипів поведінки. Аналіз результатів констатуючого експерименту дозволив виділити основні проблеми у сфері сімейного виховання, що мають негативний вплив на соціалізацію дитини та розробити програму профілактико-корекційної роботи.
Основним завданням проведеного нами формуючого експерименту було здійснення профілактики та корекції у сімейних відносинах. Основним методом даного етапу дослідження були тренінгові заняття, які проводились нами протягом 10 днів.
Комплекс проведених корекційних занять на тему: «Подолання типів неадекватного виховання» включав 5 корекційних занять на теми батьківської любові, підвищення батьківської ефективності у стосунках з дітьми, популяризації концепції усвідомленого батьківства як умови сприятливого розвитку дитини.
Мета профілактико-корекційної програми:
1) здійснити корекцію типів неадекватного виховання;
2) сформувати у батьків правильне, адекватне ставлення до дітей у процесі виховання.
Для підтвердження ефективності корекційної роботи батькам ще раз був запропонований опитувальник діагностики типів неадекватного виховання, щоб ми мали змогу порівняти їх з початковими даними, одержаними за результатами констатуючого експерименту.
Кількість сімей в яких спостерігалась гіперпротекція не змінилась порівняно з початковими показниками, залишилась на 13,34%.
Кількість сімей з таким порушенням виховання як потурання залишилась такою ж як і на початку експерименту і становить 6,67 %.
На початку експерименту було 33,35 % сімей з надмірністю вимог до дитини. Після проведення корекційної роботи з цими сім'ями показник було зменшено на 20,01 % і на даному етапі він становить 13,34 %.
По закінченню корекційної програми таке порушення сімейного виховання як недостатність вимог-заборон було зменшене до 0% від початкових 6,67 %.
Мінімальність санкцій за результатами констатуючого етапу складала 20,01%, а за результатами контрольного етапу знизилась на 13,34% і становить 6,67 %.
Кількість сімей в яких спостерігалась нестійкість стилю виховання не зменшилась до 0 % порівняно з початковими показниками в 6,67 %.
Результати контрольного етапу ми показали в діаграмі "Порівняльний аналіз результатів діагностики типів неадекватного виховання до і після проведення корекційної програми" (Малюнок № 2).
Діаграма «Порівняльний аналіз результатів діагностики типів неадекватного виховання до і після проведення корекційної програми».

Аналіз результатів даного етапу дослідження, показав, що, засноване на отриманому у процесі корекційних занять комунікативному та емоційному досвіді спілкування з дітьми, у батьків спостерігалася тенденція до зменшення рівня, використання типів неадекватного виховання, що свідчить про ефективність проведеної роботи.
Для налагодження спілкування з дітьми батькам слід знати і намагатись дотримуватися «Заповідей сімейного виховання», які сформулював В.А.Сухомлинский:
1. Не принижуй.
2. Не погрожуй.
3. Не вимагай обіцянки.
4. Не моралізуй.
5. Не позбавляй дитину можливості бути самою собою.
6. Не зашкодь.
7. Не бійся визнати свою помилку.
8. Розпочинай виховання з себе.
9. Вір у свою дитину.
10. Допоможи дитині повірити в себе.
Виконання цих простих речей може значною мірою покращити атмосферу сімейних стосунків, допоможе налагодити взаєморозуміння між батьками та дітьми.
Отже контрольний експеримент показав, що корекційні заняття мали позитивний вплив на батьків і допомогли їм усвідомити, що до дітей потрібен особливий підхід, який би не шкодив їх фізичному та психічному здоров'ю, не спотворював розвиток дитячої особистості і позитивно впливав на соціальний розвиток.
Було доведено, що тренінг є одним із ефективних засобів допомоги сім’ї, оскільки він забезпечує високий рівень уваги батьків, дає можливість для адекватного самовираження і пізнання дитячої особистості, психологічного розвантаження внутрішньої напруги. Результати контрольного експерименту засвідчили істотні зміни у поглядах батьків.
На нашу думку запропонований вид роботи по формуванню педагогічної культури можна використати у будь-якому дитячому садку.

Правовий захист від насильства над дітьми в сім'ї

     Організація Об‘єднаних Націй прийняла низку документів – декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначити та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості. Так наприклад, у Декларації ООН "Про викорінення насильства по відношенню до жінок'' , до якої приєдналася і Україна, вказується, що насильства можна віднести таке:


 • фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у сім’ї, включаючи побиття, сексуальне примушування по відношенню до дівчат у сім’ї, насильство, що пов‘язане з посагом, зґвалтування жінки чоловіком, пошкодження жіночих статевих органів та інші традиційні дії, які завдають шкоди жінці, а також позашлюбне насильство та насильство, що пов’язане з експлуатацією;
 • фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у суспільстві взагалі, включаючи зґвалтування, сексуальне примушування, сексуальне домагання та залякування на роботі, в освітніх закладах та в інших місцях, торгівлю жінками та примушування до проституції;
 • фізичне, сексуальне та психологічне насильство з боку або при потуранні держави, де б це не відбувалося.
     Отже, до Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться:
 - Декларація прав людини, 1948 р.;
 - Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, 1950 р.;
 - Декларація про політичні права жінок, 1953 р.;
 - Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1963 р.;
 - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966р.;
 - Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культур¬ні права, 1966 р.;
 - Декларація ООН про ліквідацію дискримінації по відношенню до жінок, 1967 р.;
 - Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.;
 - Конвенція МОП 156 про рівні відношення та рівні можливості працюючих чоловіків та жінок, 1981 р.
 - Загальна декларація прав людини, 1984 р.
 - Конвенція про права дитини, 1989 р.
 - Декларація про викоріненні насильства над жінками, 1993 р.
 - Зобов'язання, взяті Україною після Четвертої Всесвітньої конференції ООН з питань становища жінок, 1995 р.
 - Пекінська декларація Всесвітньої конференції зі становища жінок, 1995р.
     На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства в сім'ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї.
    Конституція України є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав, свобод та інтересів сім'ї та людини. Це такі статті Конституції України як: право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст.27); ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.32); право на звернення до державних інституцій (ст.40); право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст.41); право на житло (ст.47); принцип рівності кожного подружжя у правах і обов'язках в шлюбі та сім'ї (ст.51); права та свободи людини й громадянина захищаються судом (ст.55); право знати свої права та обов'язки (ст.57).
    Кодекс про шлюб та сім'ю України визначає сферу сімейних та родинних відносин. Ним передбачені відповідні правові гарантії з охорони й захисту прав та інтересів сім'ї, регулюється порядок вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами родини, а також визначені правові наслідки щодо недотримання ними своїх обов'язків.
    Особа, яка досягла 14-ти років, має право самостійно подавати заяви про позбавлення батьків батьківських прав.
    Основні підстави для позбавлення батьківських прав:
 1. Відмова батьків забрати дитину з пологового будинку і не виявлення протягом 6 місяців щодо неї батьківського піклування.
 2. Ухилення від виконання матір'ю чи батьком своїх обов'язків по вихованню дитини. Мова йде про навмисне ухилення, коли особа повністю усвідомлює наслідки своєї поведінки.
 3. Жорстоке поводження з дитиною.
 4. Алкоголізм або наркоманія батьків.
 5. Експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва.
 6. Засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.

 Законодавством закріплено перелік органів і установ, які займаються попередженням жорстокого поводження з дітьми та приймають заяви про такі випадки:


 - служба у справах сім'ї, молоді та спорту;
 - кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
 - органи опіки і піклування;
 - кризові центри;
 - органи виконавчої влади,
 - органи місцевого самоврядування, і інші державні органи,
 - Представники цих органів приймають усні або письмові заяви про випадки жорстокого поводження з дітьми, випадки насильства над дітьми або про погрози щодо їх вчинення.
    У випадку, якщо повідомлення підтверджуються, до винних осіб вживаються такі заходи:
 1. Винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї ( виноситься у разі трьох і більше випадків віктимної поведінки і вручається під розпис);
 2. Взяття на профілактичний облік, осіб схильних до вчиненая насильства в сім'ї (беруть тих, кому винесено офіційне попередження, на рік);
 3. Винесення захисного припису. Ним особі, стосовно якої він винесений, забороняється вчиняти певну дію. Обмеження встановлюється на 30 днів.
 Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за адміністративні порушення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері. До учасників таких правопорушень застосовуються: ст. 173 КУпАП, ст. 182 КУпАП, ст. 180 та 184 КУпАП.
    15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї».
    7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису» (ст. 173.2 КУпАП).
    З вищевикладеного можна зробити висновок, що у сучасного людства є тяжкий гріх – це обездолені діти. Про це багато пишуть та говорять, дехто намагається їм допомагати. Але кількість дітей, які потрапили в біду, не зменшується, а навпаки, збільшується. І сьогодні діти всього світу потребують захисту. 250 млн. існують лише за рахунок важкої праці, крадіжок. 30 млн. дітей від 6 до 11 років не мають можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати. Поширилось використання дітей, від яких відмовились батьки, для трансплантації органів. Щоденно в Україні підлітки скоюють 104 правопорушення, серед яких вбивства, пограбування, насилля, побої,неповнолітніх дітей в нашій країні – діти з різними хронічними захворюваннями.
    На жаль в Україні сьогодні таке явище, як насильство в сім’ї та кривдництво дітей, не завжди стоять у центрі уваги громадськості. Це не від зменшення таких явищ, а затемнення їх тими подіями, які привертають до себе більше уваги у соціополітичному житті країни. Це є притаманним для історії, а без розуміння цього ми приречені повторювати її. Адже історія насильства це зміна соціальних поглядів на ті чи інші явища, які супроводжують людину, якими вони є правильними чи хибними. Тому соціальні працівники, служби у справах неповнолітніх, кримінальна міліція, органи охорони здоров’я, органи опіки та піклування повинні тримати у центрі уваги усі проблеми, усі фактори, що впливають на розвиток дітей та підлітків, враховуючи їхнє оточення а також виробляти та вдосконалювати професійні навички, які допоможуть їм працювати для позбавлення гноблення у сім’ї та суспільстві, враховуючи їхнє оточення. Звичайно, одним із визначальних чинників формування в Україні соціальної політики, системи соціальної допомоги і обслуговування населення є кадрове забезпечення. Численні заклади соціальної сфери потребують дедалі більше фахівців різного профілю і рівнів сучасного типу, здатних враховувати і опиратися на соціальні та економічні реформи, ефективно діяти в сучасних умовах розвитку суспільства, вміло вивчати та ефективно застосовувати перевірений життям вітчизняний та зарубіжний досвід соціальної роботи.
    Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь, навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту. Тож державні органи повинні більше приділяти увагу до сімей, у яких є маленькі діти, проводити з батьками співбесіди.
    Для покращення роботи потрібно створити притулки для постраждалих від насильства та жорстокого поводження з метою соціальної реабілітації, де б людина могла б отримати кваліфіковану допомогу психолога та юриста. Потрібно проводити інформаційно-просвітницьку роботу на вулицях, у ВУЗах та ЗОШ (розповсюдження різних буклетів флаєрів, плакатів та ін. )
  

 Поради психолога щодо впливу телебачення , комп’ютера, ЗМІ на розвиток дитини





               



Шляхи запобігання насиллю

Коли дитина поводиться агресивно:

-         з’ясуйте причину агресії

-         навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Традиційно ми привчаємо дітей стримувати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину

-         установіть чіткі та незмінні межі поведінки, переконайтесь, що дитина розуміє: ворожі, агресивні дії неприпустимі ніколи

-         пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї:

-         допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих, не замикалась у собі

-         обговоріть ситуацію, її причини, можливі наслідки

-         допоможіть їй зрозуміти, що в тому, що батьки сваряться, немає її вини

-         якщо не впораєтесь самі – звертайтесь до психолога.

                                                                                     

"Ні!" насильству у власній родині.















                    



 


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка