Різдво Христове



Скачати 160.99 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір160.99 Kb.

Календар знаменних дат Додаток 4

Різдво Христове



Різдво Христове — велике християнське свято, день народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча в багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят.
Різдвяна легенда

Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п’ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування й завершується святом Обрізання Господнього.

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з’явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засяяла вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження Спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, миро — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день народження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не оминають це свято своєю увагою.



Історія свята

Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичницьких культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів — давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, «повороту до весни».

У процесі свого становлення християнська церква поступово витісняла давні свята. Утверджуючи християнство та вчення про єдиного Бога на теренах Київської Русі, перші отці церкви переосмислили язичницьку атрибутику в християнському контексті та зберегли в церковній традиції чимало з того доброго та істинного, що існувало в язичництві. Зокрема, сільськогосподарський хліборобський календар, який був розроблений ще за язичницьких часів. Таким чином, в Україні, як і в інших країнах світу, день початку нового сонячного, хліборобського, року отримав новий, християнський, зміст як Різдво, свято народження Божого Сина, Спасителя світу.

Відповідним чином була змінена й обрядовість, магічні дії й обряди язичництва були замінені на молитви й обряди прославлення і прохання до Всевишнього, щоб у наступному році він дав людям добрий урожай. Відповідно до нового вчення, був дещо переосмислений у плані символіки та обрядовості (але, по суті, залишений без змін) звичай поминання предків, старих дідів, праотців, які згідно з православним вченням за свої добрі вчинки, зокрема відносно своєї родини, мають вічне життя у Бога в небесних поселеннях серед святих і праведників. Так само, як на святковому богослужінні, у святкуванні Різдва мали брати участь усі, хто належав до родинного кола. На Святому вечорі, власне, зосереджується головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки Служба Божа в церкві та відвідування й гостювання родичів та знайомих із відповідними розвагами та забавами.

Спочатку 6 січня було потрійним святом — народження, хрещення й богоявлення Христа. У IV столітті 25 грудня стали відзначати народження, а 6 січня — хрещення та богоявлення. І лише наступного століття Різдво Христове міцно увійшло в життя християн. Розбіжність у святкуванні Різдва західними та східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква — 25 грудня за новим стилем. У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід’ємною частиною нашої культури.

Традиція святкування Різдва

Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконували всі хатні роботи: білили світлицю, прикрашали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп із колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. За нею визначали майбутній врожай. Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані з культом предків, з ушануванням душ померлих. Отже, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі, — насправді є поминальними стравами.

Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаса, смаженина та копченина, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.

Після обіду наступає час заслуженого відпочинку. Саме після обіду ходять у гості. Одружені діти, як правило, ідуть до своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, навмисні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.


Коляда

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному й господарям щастя-здоров’я, «многих літ» і всяких статків у хаті й родині. Уже після Святої вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок вітали господарів та їхніх дітей та бажали їм злагоди й достатку. Колядувати починають не скрізь в Україні одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий вечір; на колишній Гетьманщині, у Слобідській Україні, та на Гуцульщині — у перший день Різдва Христового, після того, як у церкві завершиться Богослужіння. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят уранці.

Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски кози, ведмедя. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, який вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він повинен уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги, залежно від регіону, відрізнялися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами.
Дитяча коляда

Колядують діти, дорослі парубки та дівчата, а в Галичині інколи колядують і ґазди. Але першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки та щедрівки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають зайти до хати представники чоловічої статі.


Парубоцька коляда

Крім дітей, на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі парубки — ці вже ходять зі «звіздою» та дзвоником. «Звізду» роблять із дерев’яної обичайки та тоненьких дощечок — шалівок (не п’ять і не шість, а сім). «Звізду» декорують кольоровим папером, стрічками. Усередині — образок «Народження Христа» і свічка.

Ватага колядників — п’ять осіб: береза, «звіздоноша», дзвонар, міхоноша та запасний, що має завдання допомагати міхоноші.

Такі колядники колядують у хаті перед образами. Спочатку підходять до вікна, і береза гукає:

— Пане господарю, благословіть Христа славити!

Інколи, як де ведеться, такого благословення випрошують усі хором:

— По цьому дому, по веселому, Чи дозволите колядувати, Колядувати, дім звеселяти, Дім звеселяти, дітей збудити, Христа славити?!

— Просимо! — відзивається з хати господар, відчиняючи двері. Хлопці заходять до хати, скидають шапки, стають перед образами і під «дзеленькання» дзвоника співають.

За таку колядку господар дає, бувало, цілого калача, а то й запрошує всю ватагу до столу як бажаних гостей. Вип’ють по чарці, закусять — довго не сидять, прощаються з господарем. Береза віншує:

— За цим віншуємо вас, чесний та величний наш пане, усім добром, усім гараздом, що собі в Господа Бога жадаєте та думкою думаєте, щоб так воно і сталося! Поможи вам, Боже, ці свята мирно одпровадити та других у радості й веселості щасливо діждати, а нас, колядників, ласкаві будьте не за зле мати, що у ваш чесний та величний двір повернули. Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік і вік! Сим вас віншуємо, а самі усім чесним та ґречним низько кланяємося. Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!

Усі колядники низько вклоняються господареві, господині, дітям, навіть наймитові, якщо він є. Отак поколядувавши в одній хаті, ватага йде до другої.
Дівоча коляда

Увечері, як геть стемніє, йдуть із колядою і дівчата. Дівоча ватага ходить із ліхтарем, що має вигляд місяця або зірки. Ліхтар дівчата носять не в руках, а прив’язують до довгої тички, щоб здалека було видно: дівоча ватага йде!..

Дівчата до хати не заходять: співають надворі, під вікном: «Оце постаємо кружка під хатою, а всередині — наша ″береза″ з ліхтарем».
Церковна коляда

На Західній Україні колядують і старші люди — найчастіше чоловіки, що належать до церковного братства. Братчики, зібравшись, ідуть до панотця. Від панотця колядники йдуть до хати своїх братчиків, вітаючи їх із народженням Христа.


Легінська коляда

Уже від «Святого Миколая» група леґенів, гуцульських парубків, готується до коляди. Готуватися треба поважно, бо ж колядницька ватага — двадцять осіб! Вибирають «березу», «виборця» — скарбника, «коня» — міхоношу, скрипника, трембітаря, кількох добрих танцюристів. Усі інші, що не мають «функції», — звичайні колядники.

Старі «ґазди» разом із панотцем розробляють програму, бо ж колядницька ватага стоїть під протекторатом церкви. Коляда починається обходом навколо церкви і колядою в панотця.

Колядницький похід дуже цікавий: попереду йдуть парами танцюристи з «бартками» (сокирами) на плечах. До «барток» підв’язані дзвоники, що під час танку дзвонять у такт танцюристам. Таким «плясом» колядники і підходять до кожної хати, де колядують, і відходять.

Якщо ґазда хоче, щоб колядницька ватага йому «дім звеселила», він виходить на поріг із калачем у руках, а ґаздиня — із повісмом льону. До них підходить «виборець» і підносить їм дерев’яний різьблений хрест, щоб цілували. Поцілувавши, ґаздиня перев’язує хрест повісмом, а ґазда дає «виборцеві» калач і кидає гроші до скриньки.

Після цієї церемонії вся ватага заходить до хати. У хаті колядників частують горілкою чи пивом — що ґазда має. Під час частування колядники «розвеселяють дім» — співають, оповідають веселі пригоди, танцюють із ґаздинею чи дочкою ґазди...



Звідки в українців колядки?

Саме слово коляда походить від назви Нового року в римлян — Саіегкіае іашіагіае, що припадав на тиждень після веселих сатурналій, у другій половині грудня. Ця чужа назва коляда, що сплелася зі старослов’янським святом зимового повороту сонця і пізніше перейшла на наше зимове новоріччя, вказує на сильний греко-римський вплив у ІV–ІХ ст., коли українська колонізація досягла берегів Чорного моря й Дунаю, де вона зустрілася безпосередньо з греко-римським світом.

Цілком можливо, що наші предки разом із назвою коляда та деякими звичаями запозичили від греків та римлян ще щось із мотивів величальних новорічних пісень ще перед прийняттям християнства на Україні-Русі. Та все ж немає сумніву, що греко-римський вплив зустрівся на східньослов’янському ґрунті вже з виробленою новорічною обрядовістю та величальними піснями місцевого походження.

Можливо, ті старі новорічні пісні в нас називалися власне щедрівками. Ця рідна, місцева їх назва, незнана поза українською етнографічною територією, знаходиться, очевидячки, в якомусь зв’язку зі щедрим, тобто багатим, вечором, що завершує різдвяний цикл свят, та із тою щедрістю, багатством і достатком, який віщують колядки й щедрівки господарям.

Традиційний характер організації колядницьких та щедрівницьких ватаг на чолі з «березою» у багатьох випадках нагадує стародавніх веселих скоморохів, що теж «хату звеселяли» не тільки величальними піснями, а й танцями та грою на музичних інструментах (згадаймо колядницьку ватагу на Гуцульщині).

Цілком можливо, що від співців-скоморохів колядницькі та щедрівницькі ватаги успадкували й традиційні форми випрошування дозволу, як ось:

... Ци повелите колядовати,

Колядовати, дім звеселяти,

Дім звеселяти, діти збудити?
Сказане вище стосується і до випрошування плати за колядування:
А йди ж за грішми та до комори,

Ключики бери, скриньки розмикай,

Скриньки розмикай, нам грошей давай.

Ой, давай, давай, не затинайся,

Ни маєш дати, ни підем з хати.
Також імовірно, що звичай переодягатися та накладати на себе машкару — вдавати з себе цигана, жида, чорта, журавля, ведмедя, козу — колядницькі та щедрівницькі ватаги теж запозичили від скоморохів.

За традицією староукраїнських величальних пісень, багато колядок спрямовано до особи господаря, господині або їхніх дітей — парубка чи дівки. Відповідно до цього підбирають і зміст колядки. Імена величальних осіб підставляють у текст самої пісні, і тоді колядка виглядає так, ніби спеціально складена для певної особи.

Щодо змісту, то колядки і щедрівки відзначаються великою різноманітністю мотивів. Хоч і дуже умовно, можна їх все ж поділити на шість окремих груп, а саме: колядки і щедрівки з хліборобськими, мисливськими, військовими, казково-фантастичними, любовними (краще сказати — весільними) та біблійно-релігійними мотивами.
Вертеп

Давню традицію має й український звичай виступати з вертепом. Є підстави думати, що вже в XVII столітті українці виставляти на Різдво вертепну драму — це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай.


Будова українського вертепу

Спочатку вертепом виступав маленький ящик, обклеєний кольоровим папером, де за допомогою ляльок, закріплених на осі, розігрували вистави, які складалися з двох частин. У першій частині розігрували сцени, пов’язані з народженням Христа і біблійними персонажами; друга, світська, включала до свого сюжету житейські історії про Добро і Зло. Так про це пише етнограф Микола Маркевич: «Наш вертеп є похідний будиночок з двома поверхами. Зроблений він з тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за балюстрадою відбувається містерія: це Вифлеєм. На нижньому поверсі трон царя Ірода; долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту; під долівкою є кінець цього дроту: за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник вводить її в двері і водить у напрямку, який для неї необхідний. Розмова від імени ляльок відбувається поміж дячками, співаками і бурсаками то пискливим голосом, то басом — відповідно до потреби. Вся друга частина вистави відбувається на нижньому поверсі». Два поверхи вертепного будиночка, за християнською традицією, трактувалися як небо і земля.

Щодо тексту вертепної драми, то це цікаве поєднання книжних елементів з елементами народними. Вертепна драма складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу, що іноді зветься «святою» — більш-менш стійка, а друга, народна, змінюється залежно від місцевих умов, історичного періоду та від здібностей самого вертепника.

Обидві частини — «свята» і народна — різняться між собою ще й мовою. Перша частина написана старою «книжною» мовою, а друга — створена народом і мало чим різниться від сучасної української мови.



«Свята» частина вертепу. Багато дослідників-етнографів погоджуються з тим, що «свята» частина вертепної драми, якщо і не була створена цілком у Київській Академії, то, в усякому разі, дістала там поважне літературне оформлення. Про «книжне» походження «святої» частини вертепу свідчить ще й те, що вона майже незмінна в усіх списках відомих нам вертепів. Друга ж (народна) частина — змінна. Так чи інакше, а «святу» частину вертепної драми виконували всі вертепники, збереглася вона в усіх відомих нам текстах. Закінчувалася ця драма смертю Ірода, а після смерті такого лиходія люд, звичайно, має радіти, веселитися. Отже, починається народно-побутова інтермедія — друга частина вертепу.

«Народна» частина вертепу, як уже сказано, витвір самого народу. У цій частині вертепу ми спостерігаємо віддзеркалення побуту населення України того часу, коли вертеп був створений.

Згодом вертеп перетворився на театралізоване дійство з великою кількістю учасників, склад яких змінюється відповідно до регіону. Зазвичай, саме в такому форматі  мистецтво вертепу тішить нас і сьогодні. Хоча традицію вертепу поступово забували, бо, як і інші народні традиції, вона зазнавала гоніння, та все ж сьогодні вона знову відроджується та займає своє місце в культурі різдвяного святкування.
Вірші на Різдво Христове

Крім колядок і вертепів, був колись, а подекуди зберігся й досі, звичай виголошувати вірші на Різдво Христове. Виголошувати вірші ходили, звичайно, хлопці-школярі, збираючись невеличкими гуртами по 2–3 особи. Змістом різдвяних віршів були священні події, про які звичайно згадує церква під час різдвяного Богослужіння. Деякі з цих віршів були, очевидно, частинами вертепних драм, повні тексти яких до нас не дійшли. На «вертепне» походження цих віршів указує ще й той факт, що іноді виголошувачі віршів «перевтілювалися» на пастухів, вояків царя Ірода, чорта та інших персонажів вертепних драм. Крім того, різдвяні вірші в окремих місцевостях України ще й досі називаються вертепами.1 


Цікаві інтернет-ресурси

  • «На Різдво Христове» народна колядка [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=9mjhgAfS6n8. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • «На щастя, на здоров’я, на новеє літо» [Електронний ресурс] : сценарій // Дубаневицька ЗОШ І–ІІ ступенів. — Режим доступу: http://dubanevychi.info/?p=519. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • «Святий Вечір»: традиції відзначення Різдва Христового на Заході та Сході України [Електронний ресурс] // Радіо Свобода. — Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/1922659.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Вертеп [Електронний ресурс] // Вікіпедія. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Вертеп. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Вітання з Різдвом Христовим. Привітання на Різдво — 7 січня [Електронний ресурс] // X SMS. — Режим доступу: http://sms.xsms.com.ua/congrat/sms_rizdvo/. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • З Різдвом Христовим! [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=xMpS4QWFGuo. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • На Різдво Христове ангел прилетів [Електронний ресурс] : колядка // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=q1EfszNrrOE. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • На Різдво Христове… [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=7mkbCQdpjBc. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдво Христове — Колядки 2009–2010 [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=4p9b5nw7ICM. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдво Христове (Рождество Христово) [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=rhBLFoMQFlM. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдво Христове [Електронний ресурс] // Ближче до Бога. — Режим доступу: http://blyzhchedoboga.com.ua/rizdvo/. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдво Христове [Електронний ресурс] // Від свята до свята. — Режим доступу: http://www.sviato.in.ua/rizdvo_nar.php. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдво Христове [Електронний ресурс] // Вікіпедія. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Різдво_Христове. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдво Христове [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=ghRjw1RhEoU. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдво Христове, Карпати [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=uAHYrJwb_Mg. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Різдвяні колядки та щедрівки [Електронний ресурс] : аудіо // МАМ.ua. — Режим доступу: http://mam.ua/news/newsDetail.do?rizdvyani_kolyadki_ta_shhedrivki_sluhati_onlayn&objectId=2269. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Сценарій різдвяного вертепу [Електронний ресурс] // Блоги TUT. ua. — Режим доступу: http://olyvka.blog.tut.ua/1572/5772/. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Сценарії до свята Різдва Христового. Вертепи [Електронний ресурс] // Усе до Різдвяних Свят. — Режим доступу: http://rizdvo.blogspot.com/2010/12/blog-post_31.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Традиції святкування Різдва Христового в Україні [Електронний ресурс] // ЖИТОМИРСЬКИЙ МЕРКУРІЙ. — Режим доступу: http://merkury.com.ua/istoria/2705–tradicyi-svyatkuvannya-rzdva-hristovogo-v-ukrayin.html. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • У Києві на Хрещатику відкрили перший вуличний Вертеп [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=rZdhFcIyXus. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • Українські колядки [Електронний ресурс] : аудіо // I. UA. — Режим доступу: http://music.i.ua/user/3299640/13068/. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

  • УКУ коляда [Електронний ресурс] : відео // YouTube. — Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=YI38kcSVIgs. — Назва з екрана. — Дата звернення 24.09.2013.

Рекомендована література

  1. ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЕ ЧЛЕНЫ АКАДЕМИИ НАУК СССР
    УЗНИКИ СОЛОВЕЦКОГО ЛАГЕРЯ ОСОБОГО НАЗНАЧЕНИЯ


  2. ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЕ ЧЛЕНЫ АКАДЕМИИ НАУК СССР
    УЗНИКИ СОЛОВЕЦКОГО ЛАГЕРЯ ОСОБОГО НАЗНАЧЕНИЯ


  3. ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЕ ЧЛЕНЫ АКАДЕМИИ НАУК СССР
    УЗНИКИ СОЛОВЕЦКОГО ЛАГЕРЯ ОСОБОГО НАЗНАЧЕНИ
    Рекомендована література

  1. Бур’янова, О. В. Різдвяний календар [Текст] / О. В. Бур’янова // Позакласний час. — 2009. — № 21/22. — С. 99–102.

  2. Вдовенко, Л. Різдвяні обряди «Водіння Кози» і «Меланки» [Текст] / Л. Вдовенко // Дивослово. — 2004. — № 1. — С. 39–40.

  3. Горбаль, М. Дива надзвичайної ночі [Текст] : [Різдвяні повір’я та ворожіння на Лемківщині] / М. Горбаль // За вільну Україну. — 2003. — 10–11 січ. — С. 4.

  4. Гузовська, А. Святкове частування [Текст] : [Різдвяні та новорічні страви різних народів] / А. Гузовська // Шкільний світ. — 2006. — № 46. — С. 13–15.

  5. Катрій, Ю. Надвечір’я Христового Різдва [Текст] : [духовне приготування, святвечірні обряди і звичаї] / Ю. Катрій // Українська мова та література. — 2002. — № 43. — С. 15–16.

  6. Кожолянко, Г. Обряди й ритуали під час Святої вечері [Текст] / Г. Кожолянко // Берегиня. — 2002. — Ч. 4. — С. 21–43.

  7. Кошиць, О. Колядки [Текст] / О. Кошиць // Народна творчість та етнографія. — 2002. — № 1/2. — С. 57–60.

  8. Крутиголова, Ю. М. Зірка Віфлеємська шлях нам просвітила [Текст] : розробка уроку / Ю. М. Крутиголова // Мистецтво в школі. — 2009. — № 12. — С. 9–14.

  9. Нестеренко, Т. Символічне значення куті в обрядовій їжі української кухні. Страви з крупів. 7 кл. [Текст] / Т. Нестеренко // Трудове навчання. — 2009. — № 1. — С. 36–39.

  10. Новікова, О. Святкування Різдва та Нового року на різних широтах і меридіанах [Текст] / О. Новікова // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2008. — № 1. — С. 38–39.

  11. Номис, М. Різдвяні святки [Текст] / М. Номис // Народна творчість та етнографія. — 2002. — № 1/2. — С. 61–67.

  12. Паньків, М. Коляда на Покутті [Текст] / М. Паньків // Берегиня. — 2002. — Ч. 4. — С. 43–48.

  13. Різдво [Текст] : [розуміння цього свята з точки зору християнської релігії] // Українська мова та література. — 2006. — № 1/2. — С. 3–5.

  14. Різдво в нашому домі [Текст]. — Львів, 2003. — 398 с.

  15. Свят-вечір в українській родині [Текст] // Шкільні свята та розваги. — Тернопіль, 1996. — Ч. 1. — С. 172–186.

  16. Святий вечір [Текст] // Шкільні свята та розваги. — Тернопіль, 1998. — Ч. 2. — С. 32–36.

  17. Содомора, А. Слово тепле і морозне водночас: Різдво [Текст] : [які смислові асоціації викликає слово «Різдво»] / А. Содомора // Урок української. — 2002. — № 11/12. — С. 25–26.

  18. Сохранич, А. Б. Дідух до столу — зло з хати [Текст] / А. Б. Сохранич // Позашкільна освіта. — 2012. — № 8. — С. 42–47.

  19. Таїна Різдвяної ночі [Текст] / укл. С. Дреботюк. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. — 64 с.

  20. Хвалибога, Н. Святий вечір із вертепом [Текст] / Н. Хвалибога // Позашкілля. — 2011. — № 7. — С. 13–15.

  21. Хухра, Н. Різдво Христове: звичаї та обряди [Текст] : відкритий урок / Н. Хухра // Шкільний світ. — 2009. — № 48. — С. 13–14.




1 http://traditions.org.ua/kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl/280-7-sichnia-rizdvo.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка